РОЗВИТОК КОМПЕТЕНТНОЇ ОСОБИСТОСТІ ЧЕРЕЗ ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ

УДК 373.5 

Васильєва Тетяна Олексіївна,

магістр з управління фінансово-економічною безпекою, викладач

комунальний заклад "Харківський ліцей № 106 імені В.О.Кисіля Харківської міської ради

м. Харків, Україна

РОЗВИТОК КОМПЕТЕНТНОЇ ОСОБИСТОСТІ ЧЕРЕЗ ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Анотація: У статті проаналізовано трансформацію ролі вчителя НУШ в умовах бюрократизації освіти. Розкрито значення інтерактивних технологій як інструменту розвитку компетентної особистості учня та збереження живої взаємодії між педагогом і сучасною дитиною.

Ключові слова: НУШ, інтерактивні технології, компетентна особистість, гейміфікація, SEL.

Питання "яким має бути вчитель НУШ" зараз є однією з найбільш обговорюваних тем в українському сегменті [3]. Сьогодні на зміну класичному образу "викладача" прийшов цілий набір сучасних ролей та термінів. Кілька спостережень про професію, в якій важливо не загубити себе та як система поступово «переписує» вчителя. Спочатку змінюється фокус уваги. З уроку - на звіт. З людини - на показник. З процесу - на форму. Потім коригується мова. Зникають власні формулювання. З’являються зручні, прийнятні, «так прийнято». Далі - ритм. Поспіх стає нормою. Пауза - розкішшю. Рефлексія - чимось «на потім». І непомітно система починає «переписувати» людину-вчителя: як вона думає, як оцінює, як приймає рішення, і що вважає важливим. Та поки система намагається втиснути вчителя у зручні рамки, за порогом класу чекають зовсім інші "замовники" - сучасні діти, чий ритм життя і спосіб сприйняття світу не піддаються застарілим шаблонам. Вони - дзеркало, в якому або відбивається наша втома від системи, або запалюється іскра справжнього партнерства. Дослідивши концепцію інтерактивного навчання, я дійшла висновку: щоб такі технології справді "працювали" і були цікаві сучасним дітям, необхідно чітко структурувати взаємодію учнів один з одним [1]. А мій аналіз професійних дописів учителів показує, що тема розвитку компетентної особистості сьогодні перейшла з розряду теорії у площину щоденних «викликів» та «лайфхаків».

Так, сучасна компетентна особистість: не «що я знаю», а «що я вмію з цим робити», сучасна компетентна дитина — це та, яка може аргументувати свою думку в коментарях (медіаграмотність), розрахувати сімейний бюджет (фінансова грамотність), або запропонувати прийнятне рішення для всього класу.

У своїй практиці я прагну створити простір, де думка кожного учня має значення, а залученість до процесу є максимальною. Велику увагу приділяю емоційному комфорту дітей: я заохочую ініціативу, даю простір для самостійних рішень та завжди дотримуюсь культури діалогу. Ці принципи синхронізуються із запитами сучасної освіти, яка трансформує звичні інтерактивні технології, перетворюючи їх з розважального елемента на цілісне середовище для розвитку:

• Гейміфікація: на уроках читання, математики ми з учнями використовуємо Minecraft Education, Kahoot або ClassDojo. Проводячи навчання в ігровій формі, гра стає не розвагою, а способом утримати увагу дітей та дає поштовх у розвитку  критичного мислення.
• Метод проєктів (PBL): на уроках я досліджую світ або довкілля ми з дітьми публікуємо фото звітів про проєкти: «Як ми очищували воду» або «Створюємо модель ідеального міста». Це наш інтерактив у дії — коли навчання відбувається через взаємодію з іншими та реальним світом. Також використовуєм дошку Padlet або Jamboard, де діти одночасно творять один продукт, обговорюючи кожен крок.
• Психоемоційне здоров'я (SEL): Проводимо в кінці  уроків «хвилини емпатії» або «чекіни», це опитування про настрій на початку уроку. Як наголошують науковці: «Мозок не вчиться, якщо дитина в тривозі» [2].
• Динамічні перерви та нейроігри: Дивимось відео з вправами на міжпівкульну взаємодію, наприклад, одночасні рухи різними руками. Це допомагає розвантажити мозок під час інтенсивного інтерактиву.

Аналізуючи  сучасний розвиток компетентної особистості можна вивести цікаву формулу: інтерактив дорівнює здоров'я. Зміна видів діяльності (інтерактив) запобігає перевтомі. Робота в групах, коли всі разом, знижує рівень соціальної ізоляції та стресу. Відсутність страху помилитися, через ігрові форми оцінювання, зберігає ментальне здоров’я учня. Компетентність неможлива без активності (інтерактиву) та не має сенсу без ресурсу - здоров’я. Саме вони перетворюють знання на досвід, навички та здатність вчитися. Бажання й мрії не мають терміну придатності - вони не зникають за порогом школи. І хоча філософія НУШ та державні стандарти окреслюють загальні рамки, кожен крок усередині них - це завжди вільний вибір і спільна траєкторія. Вибір учня. Вибір вчителя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Пометун О. І. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: навч. посібник. Київ : АПН, 2002. 136 с.
2. Нова українська школа: порадник для вчителя / за заг. ред. Н. М. Бібік // Збірник наукових праць. Київ : Плеяди, 2017. С. 12–45.
3. Державний стандарт початкової освіти: Постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 87. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/87-2018-%D0%BF [дата звернення: 24.01.2026].