Розвиток романтичної й реалістичної прози в українській літературі ХІХ ст., її особливості (огляд). Романтичний і реалістичний герой, пейзаж у творах романтизму й реалізму. Микола

8 клас УЛ

Розвиток романтичної й реалістичної прози в українській літературі ХІХ ст., її особливості (огляд). Романтичний і реалістичний герой, пейзаж у творах романтизму й реалізму. Микола Гоголь «Сорочинський ярмарок»

Мета уроку: Ознайомити учнів із процесом розвитку української прози ХІХ століття, простеживши перехід від романтизму до реалізму. Розкрити особливості творення образів: порівняти характеристики романтичного героя (винятковість, пристрасність) та реалістичного (типовість, зв'язок із середовищем). Проаналізувати роль пейзажу як засобу творення атмосфери та розкриття внутрішнього світу героїв у творах обох напрямів. Дослідити специфіку повісті М. Гоголя «Сорочинський ярмарок» як зразка синтезу романтичних та реалістичних елементів. Виховувати повагу до культурної спадщини та класичної літератури. Плекати національну самосвідомість через осмислення українського побуту, фольклору та традицій, змальованих у творах ХІХ ст.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Обладнання: підручник, зошит, наочність

Перебіг уроку

І. Оголошення теми та мети уроку

ІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Історичний контекст та зміна художніх напрямів

У ХІХ столітті українська література стрімко розвивалася, реагуючи на зміни в суспільстві. Романтичні за стилем романи, повісті й оповідання Пантелеймо́на Куліша — «Чорна рада», «Січові гості», «Михайло Чарнишенко», «Гордовита пара», «Ори́ся», «Дівоче серце» та ін. Більшість цих творів оповідають про давні козацькі часи, мають трагедійно-баладні чи й фантастичні сюжети. У романтичному стилі написала низку творів Ма́рко Вовчо́к (Марія Вілі́нська). Оповіданнях «Чари» та «Свекруха» сповнені мотивами народної фантастики. У багатьох творах («Максим Грима́ч», «Данило Гурч») конфліктують сильні, горді, безкомпромісні характери, що діють в бурхливі, суворі часи козаччини. Юних читачів і читачок особливо зацікавила пригодницька повість «Маруся». В основі твору — події другої половини ХVІІ ст., коли Україну було поділено по Дніпру між Польщею і Московщиною.

 Роль пейзажу. У романтизмі: Пейзаж — це дзеркало душі. Якщо герою сумно — небо плаче дощем. Природа часто велична, дика, таємнича (ніч, гроза, безкрайній степ). У реалізмі: Пейзаж — це декорація та місце дії. Важлива етнографічна точність (як виглядає подвір'я, яка трава росте біля хати). Часто підкреслює соціальний стан (убога стріха, засохле поле).

 Микола Васильович Гоголь – прозаїк, драматург, поет, критик, публіцист, визнаний одним із класиків літератури. Народився в селі Сорочинці Полтавської губернії в небагатій поміщицькій сім’ї 1 квітня в 1809 році.

https://youtu.be/XtbGj31BZ6w?si=C4PUcKamOkcznx0a

Село Великі Сорочинці на річці Псел розташоване в 25 км на схід від Миргорода. Відоме вого з поч. ХVІІ ст. як Краснопіль, але з 1620-х років, коли опинилося у власності князя Яреми Вишневецького, дістало назву Сорочинці. Щороку в передостанні вихідні серпня у Великих Сорочинцях організовують знаменитий Сорочинський ярмарок, на який з’їжджаються торговці з усієї України. Ще в ХІХ ст. його вважали найбільшим в Україні, а найвідомішим ярмарок став завдяки творам Гоголя. Великі Сороцинці.

Повість Гоголя “Сорочинський ярмарок” належить до збірки “Вечори на хуторі біля Диканьки”. Це перша книжка Гоголя, яка вийшла друком у 1831 р. Вона містить містичні повісті, багато з який наповнені яскравим українським гумором. Гоголь у “Вечорах...” зрівнявся із загальноєвропейським романтичним напрямом у пошуках кореневих, первинних основ національної культури. Повість “Сорочинський ярмарок” уперше було опубліковано у 1831 р. у першій книжці “Вечорів на хуторі біля Диканьки”. Рукопис містить чотири окремих аркуші сірого паперу ( 16 сторінок ), повністю заповненого автографічним текстом (чорнилом).Історія видання повісті

Основні етнографічні елементи у творі: Ярмаркові традиції: Жвава торгівля, галас, цигани, обмін товарами, народні розваги. Побут та звичаї: Опис української хати, національні страви, традиції сватання, конфлікт поколінь, родинні відносини. Народний костюм: Детально змальовано одяг персонажів (Червона свитка, сорочки, плахти). Фольклор і забобони: Легенда про червону свитку, віра в чортів, відьом та містичні події (червона свитка як символ нечистої сили). Використання українських слів, пісень, що створює неповторний місцевий колорит.

3. Аналіз твору: М. Гоголь «Сорочинський ярмарок»

Хоча Гоголь писав російською, за духом і матеріалом це глибоко український твір, де переплітаються два напрями.

1. Романтичні елементи:

Естетизація природи: Знаменитий опис літнього дня («Який розкішний, який літній день...»). Природа тут не просто фон, вона жива і святкова.

Містика: Легенда про червону свитку, поява «чорта» (хоча потім виявляється, що це витівки циган), віра людей у надприродне.

Фольклор: Використання народних пісень, приказів, весільних обрядів.

2. Реалістичні (побутові) елементи:

Соціальні типи: Чоловік — ледачий, але добрий господар; Хівря — сварлива й хитра жінка. Це живі народні характери.

Ярмарковий побут: Детальний опис товарів, торгу, звичок селян. Гоголь майстерно передає атмосферу хаосу й радості народного свята.

ІІІ. Перевірка набутих знань

1. Де народився Гоголь:

а) у Великих Сорочинцях; б) в Полтаві; в) у Василівці.

2. У якому навчальному закладі здобув освіту:

а) у Ніжинській гімназії; б) у Київській академії; в) в Полтавському училищі.

3. Яким псевдонімом Гоголь підписував перші твори:

а) М. Яновський; б) В. Алов; в) М. Гоголь-Яновський.

4. Де встановлено перший пам’ятник Миколі Васильовичу:

а) в Полтаві; б) у Ніжині; в) в Києві.

5. Яка книга здобула славу Гоголю:

а) «Тарас Бульба»; б) «Вечори на хуторі поблизу Диканьки»;

в) «Ганц Кюхельгартен».

6. Де відкрито перший музей Гоголя:

а) у Василівці; б) у Ніжині; в) у Великих Сорочинцях.

7. У якому місті мріяв оселитися:

а) в Полтаві; б) в Ніжині; в) у Києві.

8. Що, за словами Гоголя, найкраще розкриває душу народу:

а) казки; б) легенди; в) пісні.

9. Тема повісті «Сорочинський ярмарок»:

а) розповідь про життя українського села, побут та звичаї, кохання і родинні відносини на тлі ярмаркових подій;

б) висміювання людських вад (жадібності, сварливості);

в) підкреслення сили кохання та добрих людських взаємин.

10. Іменем Гоголя названа центральна вулиця, площа, педагогічний інститут: а) Полтави; б) Ніжина; в) Петербурга.

11. Микола Васильович Гоголь насправді почувався:

а) українцем; б) росіянином; в) українцем, що мешкає в Москві (Так він підписався в 1845 році в книзі пацієнтів карлсбадського санаторію).

12. Тарас Шевченко сказав, що Гоголь є:

а) російським письменником; б) польським письменником;

в) нашим.

Оцінювання

ІV Підсумки уроку

Отже, Микола Васильович Гоголь – український письменник; а тим, хто огульно звинуватив його в зраді рідної мови, він коротко і ясно відповів ще 1830 року в листі до своєї матері: «Я буду писати іноземною мовою!» Не великоросійською, як заведено було тоді говорити, а саме іноземною.

Працюючи за кордоном багато років, М. В. Гоголь у графі національність писав – «українець№». Він любив свій край, цікавився його історією, звичаями та обрядами, захоплювався мужнім і волелюбним українським народом, прославив його у своїх творах. Усьому світові Гоголь довів, можливо, сам цього не усвідомлюючи, що Україна і українці — це нація, а не просто мешканці південних окраїн, "малороси" чи "хохли". Тарас Григорович Шевченко в скрутну хвилину свого життя називає Гоголя незрівнянним та вважає його не «москалем», а «братом». Уже наші з вами сучасники називають письменника козацьким Вальтером Скоттом, так як  у багатьох європейських країнах твори Вальтера Скотта лягли в основу національних історичних романів. Не можна заперечити вплив цього шотландського письменника й на творчість Миколи Васильовича Гоголя. "Вальтерскоттівським" твором називали дослідники історичну повість Гоголя "Тарас Бульба".

У квітні 1976 року у Венеції відбувся міжнародний симпозіум, при-свячений М. В. Гоголю, який висвітлював тему: «Гоголь і європейська культура». На цьому форумі його проголосили не тільки слов’янським генієм, а й письменником усіх народів на нашій планеті.

Д.З. дочитати твір, виписати улюблений епізод твору або малюнок