Розвиток соціокультурних компетенцій учнів у процесі вивчення іноземної мови
Концепція модернізації української освіти, що закладена у Державному стандарті,визначає цілі та завдання загальної середньої освіти та підкреслює необхідність орієнтації освіти не тільки на засвоєння учнями певної суми знань, але і на розвиток їхньої особистості, їхніх пізнавальних та творчих здібностей.
Відповідно до основних положень Державного стандарту загальноосвітня школа повинна формувати цілісну систему універсальних знань, умінь і навичок, а також особистої відповідальності учня за результати навчання, тобто ключові компетентності, що визначають сучасний зміст та якість навчання.
У Державному стандарті також визначені основні завдання, а саме: формування в учнів громадської відповідальності та правової самосвідомості, духовності і культури, ініціативності, самостійності, толерантності, здатності до соціалізації в суспільстві. Все це стосується насамперед значного оновлення змісту навчання та приведення його у відповідність до вимог часу і завдань, що стоять перед країною.
Таким чином, впровадження компетентнісного підходу в освіті - це спроба привести у відповідність потреби суспільства з однієї сторони та потреби інтеграції особистості з іншої.
Введення компетентнісного підходу, на думку А.В.Хуторського, в нормативну і практичну складову навчального процесу дозволить вирішити проблему, типову для української школи, коли учні володіють теоретичними знаннями, проте зазнають значних труднощів в діяльності, що вимагає використання їхніх знань для вирішення конкретного завдання чи проблемної ситуації.
Що ж таке компетенція? Компетенція розглядається як наперед задана вимога до освітньої підготовки учня (державний стандарт, програми тощо).
Компетентність - це результат особистісної підготовки учня, що дозволяє найбільш ефективно і адекватно здійснювати освітню діяльність і забезпечує його розвиток. Це готовність і здатність людини діяти в тій чи іншій сфері діяльності.
Компетентність означає відповідність конкретним вимогам, критеріям, стандартам у відповідній сфері діяльності і при вирішенні конкретних завдань, наявність необхідних знань, здатність добиватись результатів і володіти ситуацією.
Компетентнісний підхід до вивчення іноземних мов слід розглядати як спосіб організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, що забезпечує засвоєння ними змісту навчання і тим самим досягнення цілей навчання при вирішенні певних проблемних завдань.
Головною метою навчання іноземних мов у школі є формування комунікативної компетенції.
Оскільки іноземна мова має безпосереднє відношення до сучасного життя, то моє завдання як учителя іноземної мови полягає в тому, щоб дати учням не тільки мовну підготовку, але і зорієнтувати їх на практичне використання іноземної мови в техніці (працюючи з комп’ютером), бізнесі (ділові папери іноземною мовою), науці (статті, монографії) і таким чином вивчати мову для життя і професійної діяльності.
Оволодіння мовою як засобом спілкування для сприйняття світу, людей і ідей проходить ефективніше в рівноправній співпраці, активному пошуку, в вирішенні проблемно-пошукових завдань і досягненні значимих цілей через подолання перешкод.
Чому своєю методичною проблемою я обрала саме розвиток соціокультурних компетенцій?
Соціокультурна компетенція - знання культурних особливостей носія мови, його традицій, норм поведінки і етикету, уміння розуміти і адекватно використовувати їх у процесі спілкування, залишаючись при цьому носієм іншої культури. Формування соціокультурної компетенції в своїй основі має на меті інтеграцію особистості в систему світової та національної культури.
На мій погляд, особистісно-комунікативне навчання передбачає не лише мовленнєве спрямування навчання, а й його індивідуалізацію, принципи функціональності, ситуативності, новизни.
Під час планування уроків я намагаюся дотримуватися всіх перелічених принципів, а також умов, необхідних для формування комунікативних та соціокультурних компетенцій учнів.
Тема методичної роботи, над якою я працюю вже 3-й рік, має на меті формування таких компетенцій як уміння спілкуватися, уміння вести діалог, працювати в команді.
Під соціокультурною компетенцією учня розуміється така властивість особистості, що виражається в гармонії країнознавчої,
лінгвокраїнознавчої, соціолінгвістичної компетенцій, які дозволяють індивідові розуміти закономірності розвитку культури як процесу створення, збереження і передачі загальнолюдських цінностей, орієнтуватись у традиціях, реаліях, звичаях, духовних цінностях не лише свого народу, але й інших націй, уміти спілкуватися іноземною мовою в сучасному світі, оперуючи культурними поняттями і реаліями різних народів.
Структура соціокультурної компетенції учнів
Працюючи за прогресивними педагогічними технологіями, на своїх уроках я використовую такі форми роботи як створення мотиваційної установки до навчання, постановка навчальної проблеми, використання проблемних завдань, диференціація навчання, індивідуальна робота, робота творчих груп, захист індивідуальних і колективних проектів, створення на уроці ситуації успіху, співробітництва, діалогу, самооцінки.
Обираю такі типи і види уроків, які розвивають творче, логічне і критичне мислення учнів, комунікативні та соціокультурні компетенції.
Головне завдання вчителя на сучасному уроці - залучення до творчої співпраці всіх учнів, спонукання до пошуку істини.
Головною метою навчання іноземної мови в сучасній школі (незалежно від того, перша вона чи друга) є розвиток особистості школяра, здатного використовувати іноземну мову як засіб спілкування в діалозі культур, якщо він прагне брати участь у міжкультурній комунікації цією мовою, самостійно вдосконалюватися в іншомовній мовленнєвій діяльності.
Практичного результату навченості іноземної мови можна досягти передусім у процесі особистісно- комунікативного навчання, яке передбачає й вирішення завдань, пов’язаних з освітою, вихованням та розвитком особистості школяра.
Освіта спрямована на отримання, а в подальшому - на розширення й поглиблення країнознавчих та культурознавчих знань, що передбачають знання особливостей способу і стилю життя зарубіжних однолітків, їхнього соціального статусу в суспільстві, національної молодіжної культури, соціальних ініціатив.
Виховання засобами іноземної мови передбачає, на мою думку. підвищення культури мовленнєвого спілкування в процесі оволодіння прийнятими правилами мовленнєвого етикету, формування шанобливого ставлення до національних традицій, звичаїв представників іншого соціокультурного середо вища.
Розвиток засобами іноземної мови передбачає цілеспрямоване формування інтелектуальних умінь школярів; мовну та мовленнєву спостережливість, мовленнєво-мисленнєву діяльність, готовність до пізнавально-пошукової творчості.
Протягом усього періоду навчання формується й комунікативна компетенція, складовими якої є:
На мій погляд, особистісно-комунікативне навчання передбачає не лише мовленнєве спрямування навчання, а й його індивідуалізацію, принципи функціональності, ситуативності, новизни.
Під час планування уроків я намагаюся дотримуватися всіх перелічених принципів, а також умов, необхідних для формування комунікативної компетенції учнів.
Тема методичної роботи, над якою я працюю на уроках французької мови, має на меті формування комунікативних компетенцій; уміння спілкуватися, уміння вести діалог, працювати в команді, розвиток зв’язного мовлення.
Тому на уроках використовую такі форми роботи як створення мотиваційної установки до навчання; постановка навчальної проблеми, використання проблемних завдань; диференціація навчання; індивідуальна робота, робота творчих груп; захист індивідуальних і колективних проектів; створення на уроці ситуації успіху, співробітництва, діалогу, самооцінки; використання інтерактивних форм навчання.
Обираю такі типи і види уроків, які розвивають творче, логічне і критичне мислення учнів та комунікативні компетенції.
Головне завдання вчителя на сучасному уроці - залучення до творчої співпраці всіх учнів, спонукання до пошуку істини, розв’язання проблем з ними.
Реалізувати це завдання допомагає використання на уроці інтерактивних технологій.
Суть інтерактивних технологій у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це співнавчання, в якому і вчитель, і учні є суб’єктами; учитель виступає лише в ролі організатора навчання. В процесі застосування інтерактивних технологій моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення. Уроки з використанням таких технологій сприяють активізації навчальних можливостей учнів, формуванню соціального досвіду, виробленню особистих цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні.
Розвиток соціокультурної компетенції учнів - провідна задача вчителя - мовника в сучасній школі. Учня необхідно «ввести в світ» іншої мови, культури, духовних надбань свого та інших народів. Так відбудеться його становлення як людини світу, його власної Я - концепції, станеться духовне зростання молодої людини в широкому і мінливому світі.
Основні підходи такої дії:
Виходячи з тематичного розмаїття програми з викладання іноземної як другої мови, мною узагальнено власний досвід з розвитку соціокультурної компетенції учнів засобами вивчення іноземних мов, проведення урочної та позаурочної роботи з предмета, використання проектної технології та технології проблемного навчання.
Вашій увазі пропонується тематика ситуативного спілкування та проектні завдання для учнів 5-9 класів.
Тема: Свята. Перший рік навчання.
Другий та інші роки навчання.
Тема: Покупки. Харчування. Другий та інші роки навчання.
Тема: Знайомство. Перший рік навчання.
Тема: Мої друзі. Другий та інші роки навчання.
Тема: Спорт. Перший рік навчання.
Другий та інші роки навчання.
Хайнацька З.М.
Вчитель французької мови
Дрогобицької гімназії №8