Методичні  рекомендації

вчителя англійської мови Богатченко Галини Василівни

 «  Розвиток соціокультурної компетенції здобувачів освіти на уроках іноземної мови».

2026

Тема досвіду: Розвиток  соціокультурної компетенції здобувачів освіти на уроках іноземної  мови.

Мета досвіду – визначення методичних та практичних основ розвитку соціокультурної компетенції здобувачів освіти  на уроках іноземної  мови.

Об'єкт досвіду: процес розвитку іншомовної комунікативної компетенції здобувачів освіти.

Предмет досвіду: зміст, основні принципи та технології розвитку  соціокультурної компетенції здобувачів освіти , процес формування компетентної особистості дітини.

     Практичні завдання:

• Розробляти соціокультурні завдання.
• Розвивати критичне мислення здобувачів  освіти.
• Організовувати різні ефективні форми  роботи для оволодівання соціокультурною компетенцією.
• Організовувати індивідуальну роботу, спрямовану на пошук необхідної соціокультурної інформації.
• Добирати вербальний і невербальний матеріал для відповідних соціокультурних ситуацій.
•  Формувати в здобувачів освіти уміння користуватися у процесі спілкування мовленнєвими формулами (зразками), особливими правилами мовленнєвої поведінки, характерними для країни, мова якої вивчається;
• Опанування учнями стратегіями мовленнєвої діяльності, спрямованої на розв'язання навчальних завдань і життєвих проблем;
• Виховання позитивного ставлення до іноземної мови як засобу спілкування, поваги до народу, носія цієї мови, толерантного ставлення до його культури, звичаїв та способу життя.

           Актуальність теми зумовлена тим, що соціокультурна компетенція є одним із важливих показників готовності особистості до міжкультурної комунікації і є обов'язковою складовою процесу навчання іноземній мові.

Україна на початку XXI століття перебуває на етапі трансформації суспільного розвитку і радикальних перетворень у сфері освіти.

Мета навчання мови докорінно змінюється. Зараз сформульована нова мета: розвивати лінгвістичний репертуар, в якому присутні усі комунікативні здібності. Використання мови, в тому числі і її вивчення, містить у собі дії, які розвивають певні компетенції. Сформовані компетенції використовуються в міру необхідності у різних контекстах. Компетенції це суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок і ставлень  у освітньому процесі, що дозволяє дитині  успішно вирішувати завдання та діяти ефективно. Це може означати як коло питань, в яких хтось добре обізнаний, так і набір вимого до особистості, що застосовуються на практиці. Комунікативні мовні компетенції – це ті, які забезпечують людині можливість діяти, застосовуючи специфічні лінгвістичні засоби.

Комунікативна компетенція – здатність людини до спілкування в одному або деяких видах мовленнєвої діяльності, яка являє собою набуту у процесі природної комунікації або спеціально організованого навчання особливу якість мовної особистості.

Потреба в наповненні змісту шкільної освіти соціокультурними аспектами визначають першочергові завдання, як на загальноєвропейському, так і на національному рівнях.

Оволодіння соціокультурною компетенцією передбачає засвоєння необхідного мінімуму соціокультурних знань, а також вмінь узгоджувати свою поведінку відповідно до цих знань. Одним із пріоритетних завдань навчання іноземній мові визнається формування в учнів соціокультурної компетенції, що передбачає наявність знань про національно-культурні особливості країни, мова якої вивчається, про норми мовленнєвої та немовленнєвої поведінки її носіїв і вміння моделювати свою поведінку відповідно до цих особливостей і норм. Тим самим сучасна концепція мовної освіти робить важливий акцент на необхідності не обмежувати вивчення іноземної мови її вербальним кодом, а формувати у свідомості учня "картину світу", притаманну носієві цієї мови як представникові певної культури і певного соціуму.

Науково-теоретична база. В останні роки посилилась увага науковців до феномену "Соціокультурна компетенція", як одного з важливих показників готовності особистості до міжкультурної комунікації. Ця проблема не є новою, однак у більшості наукових праць вона, здебільшого, розглядається у контексті навчання у початковій та основній школі (Н. Гез, О. Коломінова, 3. Корнаєва, О. Первак, Ю. Пассов), а також у немовних та технічних вищих навчальних закладах (Н. Бориско, Н. Ішханян, С. Козак, Т. Опанасенко, В. Топалова, Т. Третьякова).

Проте саме для учнів, на мій погляд, існують найбільш сприятливі дидактико-методичні умови для формування соціокультурної компетенції з урахуванням їхніх вікових особливостей. У зв'язку з цим виявляється актуальним обґрунтування змісту соціокультурної компетенції як обов'язкової складової процесу навчання іноземній мові, визначення комплексу умов ефективного її формування в учнів, впливу цього процесу на особистість учня. Все це сприяє вдосконаленню навчального процесу у навчальних закладах.

Таким чином, соціальна і педагогічна значущість проблеми формування соціокультурної компетенції та необхідність визначення основних її характеристик та особливостей організації навчального процесу, який забезпечував би достатній рівень її сформованості в учнів відповідно до основної мети навчання іноземної мови - підготовки до міжкультурної комунікації - зумовили актуальність та вибір теми: "Формування соціокультурної компетенції учнів на уроках англійської мови".

Практична значущість. У цей час практично ніхто не заперечує той факт, що іноземна мова, поряд з навчанням спілкуванню і підвищенням рівня загальної професійної культури, має ще й значне виховне значення. У

сучасних умовах - це готовність сприяти налагодженню міжкультурних зв'язків, представляти країну на міжкультурних інтеракціях, ставитися з повагою до духовних цінностей інших культур. Відповідно основна мета навчання іноземній мові може бути досягнута тільки при адекватному розвитку соціокультурної компетенції, тобто при формуванні іншомовної соціокультурної компетенції необхідно виховувати комунікативно активну особистість, здатну забезпечити адекватне міжкультурне спілкування, діалог культур.

Діалог культур передбачає знання власної культури й культури країни, мови яких вивчаються.

Провідна ідея досвіду. Розуміння того, як географічне положення і клімат країни визначають її побут, економіку і традиційні зв'язки, знання основних віх розвитку історії, видатних подій і людей, релігійних вірувань й традицій полегшує завдання міжкультурного спілкування, уміння знаходити загальне й відмінне у наших традиціях і стилях життя, вести діалог на рівні. Соціокультурна компетенція є інструментом виховання міжнародно- орієнтованої особистості, що усвідомлює взаємозалежність й цілісність світу, необхідність міжкультурного співробітництва у рішенні глобальних проблем людства.

Інноваційна значущість. У своїй роботі впроваджую проблемні, частково-пошукові, креативні методи; інноваційні технології; проектну технологію; ігрові технології; поєдную групові та індивідуальні форми роботи.

Кожен здобувач освіти, задіяний у навчанні з використанням комп'ютерних й інтерактивних технологій, завжди має можливість для самостійності та творчого підходу у виборі способів пошуку інформації відповідно до рівня підготовки та своєї мовленнєвої компетенції.

Застосовую інтерактивні технологій для розвитку  творчої особистості.

Проблема викладання іноземної мови у школі є досить актуальною. Перед викладачами іноземної мови стоїть завдання сформувати особистість, яка буде здатна брати участь у міжкультурній комунікації. Досягнення комунікативної компетенції неможливе без оволодіння певним обсягом культурної інформації, без ознайомлення здобувачів освіти  з культурою народу, мову якого вони вивчають. У зв'язку з цим компонентом змісту навчання поряд із комунікативною компетенцією виступає також і соціокультурна компетенція, яка складається з країнознавчої та лінгвокраїнознавчої компетенцій.

Іншомовна соціокультурна компетенція - це знання культурних особливостей носіїв мови, їх звичок, традицій, норм поведінки, етикету і вміння розуміти і адекватно використовувати їх у міжкультурній комунікації, залишаючись при цьому носієм іншої культури.

Країнознавча компетенція - це знання здобувачів освіти  про культуру країни, мова якої вивчається (знання історії, географії, економіки, державного устрою, особливостей побуту, традицій та звичаїв країни).

Лінгвокраїнознавча компетенція передбачає володіння здобувачами освіти  особливостями мовленнєвої та не мовленнєвої (міміка, жести, що супроводжують висловлювання) поведінки носіїв мови в певних ситуаціях спілкування, тобто сформованість цілісної системи уявлень про національно-культурні особливості країни, що дозволяє асоціювати з мовною одиницею ту ж інформацію, що і у носіїв мови, і досягти у такий спосіб повної комунікації.

У сучасній методиці викладання іноземної мови виділяють наступні етапи у лінгвокраїнознавчих прийомах:

1.        презентація (первісне ознайомлення здобувачів освіти з новим для них матеріалом);
2.       закріплення (меморизація, чи переклад первісних знань з короткочасної в довготривалу пам'ять);
3.     активізація (введення засвоєного матеріалу до активного словника мови, яка вивчається, тобто вживання у мовленні).

Так, при вивченні іноземної мови обов'язково повинно бути передбачене:

•      оволодіння знаннями про культуру, історію, реалії та традиції країни, мова якої вивчається;
•        залучення до діалогу культур;
•      порівняння явищ іноземної мови, що вивчається, з рідною мовою;
•      уміння вчитися (працювати з книгою, підручником, довідковою літературою, словниками) та ін.

Досягнення цих цілей навчання іноземної мови можливе за умов взаємопов'язаного вивчення мови і культури народу - носія цієї мови, а також активної комунікативно-пізнавальної діяльності здобувача освіти як суб'єкта навчання.

Досить важливим є розгляд питання шляхів розвитку соціокультурної компетенції.

Перераховані методи розвитку  соціокультурної компетенції вимагають не тільки фронтальні режими роботи, а й роботи в парах, трійках, командах.

Уміння передбачати труднощі і соціокультурні помилки базується на знанні вчителя про рівні мовної і мовленнєвої компетенції учнів. На початковому етапі формування соціокультурної компетенції доцільно організовувати іншомовне спілкування у знайомих ситуаціях, поступово ускладнювати їх і одночасно навчати здобувачів освіти вербальної і невербальної комунікативної поведінки, що дозволяє ліквідувати низку труднощів в оволодінні соціокультурною компетенцією.

Труднощі, які стосуються самого процесу розвитку соціокультурної компетенції:

•                 Створювати стимули для висловлювання при соціокультурному спілкуванні;
•                         розв’язання завдань у ситуаціях соціокультурного спілкування;
• долати пасивність здобувачів освіти у соціокультурному спілкуванні.

Усі вони залежать від зацікавленості учнів у виконанні соціокультурних завдань, тому першою задачею має стати добір цікавих, відповідних віку країнознавчих матеріалів. обов’язковим компонентом такого матеріалу повинна бути його новизна: саме невідома інформація спонукає до пізнання, викликає бажання прокоментувати її, висловити свою думку. До такої інформації можна віднести опис деяких визначних місць, які не вивчались в курсі шкільної програми, наприклад: Ковентрийський собор в Англії, місця, пов’язані з життям американських президентів, історичні події (війна Червоної та Білої Рози в Англії, війна між Північчю та Півднем в Америці), наукові відкриття сучасності (телефон, створення космічних кораблів), досягнення в мистецтві, в спорті.

Що має зробити вчитель і який результат з позиції діяльнісного підходу буде свідчити про формування комунікативної компетентності?

Діяльність учителя

Використовує діалогічні методи.

Організовує дискусії. Спонукає

висловлювати власну думку. Стимулює надання аргументованих відповідей.

Вчить правильно ставити запитання та відповідати на них, Пропонує письмові роботи (твір, звіт про мандрівку, лист до друга). Створює проблемні ситуації,

практикує захист творчих робіт та проектів.

Діяльність здобувачів освіти

Висловлюють власну думку. Вміють аргументовано її довести. Роблять доповіді. Вміють писати тези, план, створювати проекти. Проводять захист проектів, роблять презентації. Ставлять запитання до учнів та вчителя.

Відповідають на запитання учнів чи вчителя. Вміє визначити свої помилки, додержується культури спілкування.

Для того, щоб сприйняття матеріалу було ефективне, його подачу слід організувати у вигляді сформульованої проблеми, незакінченого тексту чи тексту з пропущеними місцями з метою його доповнення у вигляді ілюстративної наочності, яка потребує розгорнутого соціокультурного коментарю.

Неодмінною умовою успішного розвитку соціокультурної компетенції є правильний вибір режимів. Вирішення соціокультурних задач слід проводити в макрогруповому режимі, залучаючи до роботи всіх здобувачів освіти. Розв’язання проблеми всім класом є також одним із методів передбачення соціокультурних помилок.

Учні середнього та старшого віку мають розвинену емоційно- чуттєву сферу, тому при формуванні соціокультурної компетенції ефективно використовувати уривки з творів Байрона, Бернса та інших поетів не тільки з метою ілюстрації певних подій, а й з метою коментування деяких соціокультурних явищ: використання музичних творів ранніх періодів різних музичних  жанрів  у  виконанні  відомих  авторів  (Л.  Армстронга,  Д.

Веллингтона) з метою інтерпретації ритму, мелодії, як соціальних явищ, використання              творів              образотворчого              мистецтва              (М.              Хогарта,              Джона Констебла, Джона Рейнольдза) для того, щоб дати учням можливість самим знайти              соціокультурні                            реалії              та              висловити              свою              думку              щодо              них. Запропоновані форми, методи і режими роботи допомагають учителю перемогти пасивність учнів при соціокультурному спілкуванні, стимулювати їх до пізнання і пошуку нової інформації, сприятимуть попередженню соціокультурних помилок і приведуть до подолання труднощів у формуванні

соціокультурної компетенції здобувачів освіти..

Слід згадати ще про одну тенденцію: вивчати культурні особливості народу-носія виучуваної іноземної мови виключно читанням літератури, що явно недостатньо для жителя сучасної європейської країни. У європейських країнах порівнюють культурні особливості, характерні для різних націй. Особлива увага приділяється формуванню позитивного ставлення до інших культур. Учнів слід готувати до усвідомлення чи сприйняття іншої культури. Не тільки на уроках, а й в позаурочний час, проводячи різні конкурси та вікторини можна використовувати різні види завдань, які допомагають формувати соціокультурну компетенцію учнів. У вікторині «Що ви знаєте про різні країни?» можна запропонувати такі завдання: назвати і показати країни на карті,

Мatch these countries with their capitals and people.

What are the symbols of Great Britain (the USA, Ukraine)? How is the  USA(UK, Ukraine) flag called? Etc.

Наприклад: вивчаючи тему «Англомовні країни » пропоную учням роботу в парах. Учні мають карточки з різною інформацією, їх завдання заповнити таблицю, спілкуючись один з одним, але не показуючи карточку.

Pupil 1

Pupil 2

Таким чином обидві таблиці мають всю інформацію, необхідну для виконання завдання, учні спілкуючись повинні дізнатись ту інформацію, якої не вистачає. На основі цих таблиць можна запропонувати і інше завдання: скласти невелику монологічну розповідь про ці країни і розповісти про свою країну такі ж дані. Учням подобається складати (true-false) тести, тому можна запропонувати і такий вид роботи.

В своїй роботі часто використовую діаграми, наприклад

Language Culture and art

Character Life styles

Food

Differences beCtwuesteonmnsations

Religion and

Ноlidays

Etiquette Customs and Traditions

Вивчаючи тему «Свята і  традиції» пропоную учням виконати наступне завдання:

Add these words to the Word Web.

Which of the tradition is more interesting and you would like to see?

Compare with Ukrainian traditions.

Учні заповнюють їх і висловлюють свою думку, а інші учні можуть заперечувати і пропонувати іншу думку. Така робота спонукає учнів до розвитку мовлення та вміння висловлювати власні думки, мотивуючи їх, підвищує практичний, виховний та розвиваючий потенціал навчання іноземної мови. Все це дозволяє вивчати мову, поглиблюючи знання про соціокультурні особливості іншого народу.

Поширеним прийомом є колаж. Колаж - це засіб створення образу іншомовної дійсності. У методиці колаж - це прийом, що передбачає послідовність нарощування лексичного фону на певне ключове поняття, що семантизується або засвоюється. З іншої точки зору, це наочний посібник,

який містить ключове поняття, а навколо нього поняття-супутники.

У процесі роботи над колажем виділяють 3 етапи:

1.    орієнтовний, суть якого в ознайомленні              з              блоком-колажем, спрямований на подачу основної інформації;
2.    2аналітичний, який детально розкриває текстові матеріали, зв'язки між поняттями контексту;
3.    3синтезуючий, який має на меті синтезування усієї сприйнятої інформації і вихід на рівень мовленнєвої діяльності.

Мета колажу - побудувати у свідомості учнів яскравий, зрозумілий образ реалій дійсності іншого народу, поряд із засвоєнням відповідних мовних засобів.

Окрім наведених методів та форм, використовую такі як:

•      Використання автентичних пісень, приказок та прислів'їв на уроках іноземної мови;
•      Проведення позакласних заходів під час вивчення свят і традицій англомовних країн;
•      Проведення нетрадиційних уроків;
•      Навчання мовленнєвому етикету та розмовної англійської мови;

•      Використання таких прагматичних матеріалів, як меню, оголошення, реклама, анкети, етикетки, афіші, квитки;
•      Рольові ігри;
•      Використання автентичного відео матеріалу;
•      Використання мультимедійних презентацій;
•      Проекти та повідомлення;
•      Комплекс спеціальних вправ(робота з текстами лінгвокраїнознавчого змісту, картинками, географічними мапами, знаками й символами культури, квізами).

В державному стандарті щодо рівнів володіння іноземною мовою зазначається, що формування комунікативної компетенції пов’язано з соціокультурними та соціолінгвістичними компетенціями. Без знань соціокультурного фону неможливо сформувати комунікативну компетенцію. Соціокультурна та соціолінгвістична компетенція – це знання, уміння використовувати у спілкуванні та пізнанні іншомовні соціокультурні та соціолінгвістичні реалії.

Соціокультурна компетенція поділяється на:

• країнознавчу компетенцію
• лінгвокраїнознавчу компетенцію

Країнознавча компетенція включає знання про культуру країни, її історію, географію, економіку, державний устрій, традиції.

Лінгвокраїнознавча компетенція передбачає володіння здобувачами освіти особливостями мовленнєвої та не мовленнєвої поведінки носіїв мови в певних ситуаціях спілкування. Іншими словами, сформованість у здобувачів освіти цілісної системи уявлень про національно культурні особливості країни.

Форми та методи розвитку соціокультурної компетенції:

•                 порівняльний метод, що базується на контрастах і який містить у собі різноманітні дискусії. У класі обговорюються традиції, звичаї країни, мова якої вивчається у порівнянні з рідною культурою;
•                 метод «критичних випадків», що ставить за мету висвітлити різницю між вербальним та невербальним спілкуванням. Учням пропонується опис ситуації, коли співрозмовники неправильно розуміють одне одного у спілкуванні через різницю у культурі та ментальності;
•                 метод «короткого викладення культурних аспектів». Розглядається різниця у культурі двох країн, наприклад, різниця між покупцями у Великобританії та Україні.
• використання автентичних пісень на уроках англійської мови
•                 проведення нетрадиційних уроків під час свят і традицій англомовних країн;
• навчання мовленнєвого етикету та розмовної англійської мови;
•                 використання таких аутентичних текстів, як меню, оголошення, реклама;
• рольові ігри;
• вивчення фразеологізмів;

• вивчення віршів та прислів’їв;
• використання автентичного відеоматеріалу.

Формування соціокультурної компетенції є актуальним тому, що

Україна зміцнює стосунки й зв’язки з європейськими й світовими державами, а для того, щоб наша країна сприймалася іншими націями як культурна високорозвинена держава, необхідно формувати в учнів знання про країни світу, уміння спілкуватися іноземними мовами й мати навички самостійної роботи. Саме тому, на мою думку, формування соціокультурної компетенції учнів є актуальним, отже, проблема формування соціокультурної компетенції є дуже важливою.

Результативність досвіду. Навчальна діяльність на уроках англійської мови не покликана просто дати учню суму знань, умінь та навичок, а й сформувати в нього соціокультурну компетенцію. Це можливо під час застосування спеціальних технологій.

Спостерігаючи за навчальним процесом, роблю висновок про стабільні результати та позитивну динаміку в усіх класах. Учні мають високий рівень навчальної мотивації, навчені визначати цілі власної діяльності, прагнуть до досягнення успіху.

Розвитку навчальних, інтелектуальних і творчих можливостей учнів сприяє також участь в олімпіадах та конкурсах              ("Puzzle",              "Гринвіч", "Flex"),              написання пошукових,              науково-дослідницьких робіт для участі у конкурсі-захисті МАН.