"Розвиток звязного мовлення творами живопису"

У світовій науці на сьогоднішній день освітнє значення мистецтва набуло соціокультурного змісту і стало одним з провідних чинників розвитку особистості.                                                                                                                                                               У субсфері «Світ мистецтва» Базового компонента дошкільної освіти в Україні розкрито зміст освіти дошкільника за основними, для цього віку видами мистецтва – образотворчим, музичним, театральним, літературним. Кожне з них, саме по собі важливе для становлення особистості дошкільника, його художньо-естетичного розвитку, виховання основ смаку. Синтез мистецтв ще більше посилює, урізноманітнює вплив на дитину, розкриває перед нею життя в його різноманітності та красі.                                                    Важлива складова системи естетичного виховання  - мистецька діяльність дошкільника, яка об’єднує різні види образотворчої діяльності, а також словесну творчість. У ній узагальнено весь життєвий досвід дитини – чуттєвий, ціннісний, моральний, естетичний, пізнавальний,трудовий тощо. Основна мета естетичного виховання – виховання культури почуттів – як естетичний і моральних, так і спеціальних (почуття лінії, форми, кольору, ритму, композиції, інтонації, тощо.                                                                         Специфіка ознайомлення дошкільника з мистецтвом полягає у поєднанні з буянням дитячої фантазії, нескінченним рядом художніх образів. Головне завдання – розвинути в дитини сприйнятливість, як базову особистісну якість, прищепити здатність «приймати»,«передавати», «трансформувати», тобто бути споживачем і творцем культури.                                                              Отже,  послідовність навчально-виховного впливу має такий вигляд:    виховання чуттєво емоційної сфери– засвоєння елементарної інформації -  оволодіння вміннями та навичками.

Базовий  компонент дошкільної освіти в Україні (сфера «Культура» субсфера «Мистецтво» ) є вихідним для шкільної освітньої галузі «Художня культура», в основі якої лежить принцип інтеграції (гармонійного поєднання на заняттях і в різних життєвих ситуаціях музичних, літературних, фрагментів живопису, поезії. Відомо, що формальні знання не можуть бути єдиною і вичерпною основою становлення  людської свідомості та розвитку особистості.не менш важливими є чуттєві форми осягнення дійсності, які допомагають  усвідомити її іманентне багатство, спонукають до ціннісного переживання явищ навколишнього  світу і самої себе.                                                                      Т.Агапова виділяє такі дидактичні функції творів мистецтва:

• Інформаційна функція, яка обумовлює передачу початкових знань одних людей іншим.
• Ілюстративна функція творів образотворчого мистецтва більш широко використовується в дидактиці, тому що більшість художників беруть тематику своїх творів із літератури. Ілюстративна функція малюнків, живопису підсилює сприймання персонажів літературних творів.
• Мотиваційна функція спрямована на творчу діяльність та дієвість творів образотворчого мистецтва різних напрямів.
• Сенсорна функція. На основі чуттєвих уявлень відомий вітчизняний психолог  О. Запорожець запровадив до наукового обігу  термін «сенсорні еталони», які розглядав, як систему чуттєвих якостей предмета.
• Евристична функція творів мистецтва пов’язана з організацією процесу продуктивного творчого мислення. Враховуючи функції мистецтва, ми вважаємо за необхідне використання творів живопису в освітньому процесі дошкільного навчального закладу. Ю. Хижняк  підкреслював, що вплив краси в дошкільному віці на ніжну душу величезний.А якщо навчити дитину бачити  розуміти її, аналізувати, співвідносити, обмірковувати її, насолоджуватись нею і боротися за неї чи створювати власними руками, вона виросте цілком гармонійно розвинутою людиною. Яка зробить такими ж свої стосунки з іншими людьми.                   Щоб сформувати в дитини перед вступом до школи необхідні вміння, знання, навички,потреби, ставлення, педагог повинен створити для цього належні умови, вирішити цілий ряд освітніх завдань: розвивати у вихованців спостережливість,уміння порівнювати, відгукуватись на красу; знайомити з творами образотворчого мистецтва. Особливу роль у вихованні та навчанні відіграє розвиток у дошкільників художнього сприймання під час ознайомлення з творами живопису. Важливо звернути увагу дітей на емоційний зміст картини, засоби, з допомогою яких художник передає настої героїв, стан природи.                                                  Діти дошкільного віку бачать живопис дещо по- іншому, ніж дорослі, але бачать і розуміють на своєму рівні, висловлюючи при цьому свою думку, враження.                                                                                                                    На нашу думку, твори живопису є одним із засобів розвитку зв’язного мовлення, який відбувається під впливом естетичного сприймання, почуттів і є природним.  Саме твори живопису є основним фундаментом розвитку мовлення в дітей, мають розвивальний та виховний вплив на дитину, необхідні дорослі- посередники між мистецтвом і дитиною. Дослідженнями З.Істоміної, Е. Короткової, Н.Орланової  доведено, що ефективним засобом розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку є твори живопису. Вони викликають у дітей бажання поговорити про зображену ситуацію, природу, персонаж, це наштовхує їх на розповідь, активізує досвід, у дітей з’являється потреба висловитись, розповісти про свої спостереження, враження. Відбувається складна розумова діяльність, у які мають місце аналіз, синтез, порівняння, умовивід.  За допомогою художніх картин здійснюються і виховні завдання. У роботах  К.Ушинського та                         Л. Ворошніної  підкреслюється важлива роль важлива роль творів живопису в навчанні дітей розповіді. Є. Тихеєва вважала що, картина стимулює дітей до складання розповіді, мовчазне розглядання творів живопису, на її думку, неможливе.  Розглядаючи репродукцію картин, дитина весь час говорить. Свої враження дитина охоче передає в мовленні. Є. Тихеєва радить частіше розмовляти з дітьми за змістом художніх картин, це навчить їх самостійно складати розповіді. Розвиток зв’язного мовлення за репродукцією картин не можна розглядати ізольовано  від особливостей сприймання дітьми картини. Існує певна періодизація в розвитку готовності дитини до сприймання картини, в якій можна визначити три стадії: називання або перелік,  опис та інтерпретація.                                                                                                         Н. Гавриш зазначає, що картини необхідно застосовувати як засіб розумового (ознайомлення з природнім довкіллям,розвиток уяви, сприймання, уваги, мислення,мовлення, формування інтелектуальних здібностей, сенсорний розвиток)естетичного (розвиток художньо-естетичного сприймання,формування естетичної чутливості,збагачення емоційно-чутливої сфери) та мовленнєвого (розвиток художньо-комунікативних здібностей,стимулювання ініціативи висловлювання, опанування різних типів зв’язного мовлення) виховання.                                    Отже, головне - не технічні вміння, а базис особистісної культури дошкільника, закладений образотворчим мистецтвом як один із найвпливовіших на свідомість і поведінку. Твори живопису виступають, як один із засобів розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку, про що свідчать наукові та методичні розробки.