Самоконтроль під час занять фізичними вправами
Про матеріал
Перш ніж розпочати самостійно займатися, потрібно отримати рекомендації щодо режиму фізичної рухливості у свого дільничного лікаря або в районному лікарсько- фізкультурному диспансері. Потім, використовуючи поради лікарів або фахівців з фізичної культури (або популярну методичну літературу), підібрати собі найбільш корисні види вправ.Самоконтроль під час занять фізичними вправами
Перш ніж розпочати самостійно займатися, потрібно отримати рекомендації щодо режиму фізичної рухливості у свого дільничного лікаря або в районному лікарсько- фізкультурному диспансері. Потім, використовуючи поради лікарів або фахівців з фізичної культури (або популярну методичну літературу), підібрати собі найбільш корисні види вправ.
Займатися слід регулярно, прагнучи не пропускати жодного дня. При цьому необхідно систематично стежити за своїм самопочуттям, відзначаючи всі зміни, що відбуваються в організмі до і після занять фізичними вправами. Для цього проводиться діагностика або, якщо це можливо, самодіагностика. При її проведенні ретельно фіксуються об'єктивні показники самоконтролю: частота сердечних скорочень, артеріальний тиск, дихання, вага, антропометричні дані. Діагностика також застосовується для визначення тренованості того, хто займається.
Оцінка реакції серцево-судинної системи проводиться за вимірами частоти серцевих скорочень (пульсу).
Пульс - це один з найважливіших показників якості фізіологічних процесів в організмі, що дозволяє судити про здоровий стан організму і його тренованість, про різні захворювання організму, причому не лише серця, але й інших органів та систем.
Пульс - це поштовх крові в судинах при скороченні серця, що виробляє коливання стінок кровоносних судин. Пульс характеризується наступними параметрами: частота, ритм, напруга і наповнення.
Як виміряти пульс?
Частоту пульсу можна промацати пальцями на зап'ясті, шиї, скронях, в області серця. Під час тренувань найзручніше вимірювати пульс в області зап'ястя. Для виміру пульсу використовується також пульсометр.
Вимірювати пульс можна протягом 10 секунд, а потім помножити отримане число ударів на 6. При інтенсивному тренуванні рахують пульс за 6 секунд і множать на 10.
Які значення частоти пульсу що означають?
Якщо частота пульсу складає величину від 60 до 80 ударів за хвилину, то для звичайної нетренованої дорослої людини це є нормою. Так пульс у спокої у дорослого чоловіка дорівнює 70-75 ударів за хвилину, у жінки - 75-80.
Частота пульсу від 70 ударів за хвилину і значно нижча при хорошому самопочутті для фізично розвинених, тренованих і таких, що ведуть правильний спосіб життя людей означає відмінне здоров'я.
У жінок зазвичай пульс частіший, ніж у чоловіків того ж віку і комплекції.
У дітей виміряний пульс може бути значно частіший, ніж у дорослих, залежно від віку дитини.
Необхідно відзначити, що почастішання пульсу виникає при фізичному навантаженні, при нервовій напрузі, курінні, вживанні чаю, кави та алкогольних напоїв.
Почастішання пульсу більше 100 ударів за хвилину називається тахікардією і вимагає до себе особливої уваги. Із цього приводу ви обов'язково повинні звернутися до лікаря.
Пониження пульсу до значень менше 50 ударів за хвилину називається брадикардією і також вимагає до себе особливої уваги. Із цього приводу ви обов'язково повинні звернутися до лікаря, якщо лише ви не є спортсменом або не практикуєте йогу.
При сердечній недостатності пульс дуже повільний і слабкий. Сердечна недостатність вимагає обов'язкового виклику лікаря.
У фізично тренованих людей частота пульсу значно рідше - 60 і менш ударів за хвилину, а у тренованих спортсменів - 40-50 ударів, що говорить про економічну роботу серця. В стані спокою частота сердечних скорочень залежить від віку, статі, пози (вертикальне або горизонтальне положення тіла), здійснюваної діяльності. З віком вона зменшується. Нормальний пульс здорової людини, що знаходиться у спокої, ритмічний, без перебоїв, хорошого наповнення і напруги. Ритмічним пульс вважається, якщо кількість ударів за 10 секунд не відрізнятиметься більш ніж на один удар від попереднього підрахунку за той же період часу. Виражені коливання числа сердечних скорочень вказують на аритмічність.
Навантаження, навіть невелике, викликає почастішання пульсу. Науковими дослідженнями встановлена пряма залежність між частотою пульсу і величиною фізичного навантаження. При однаковій частоті сердечних скорочень вжиток кисню у чоловіків вищий, ніж у жінок, у фізично підготовлених людей також вищий, ніж в осіб з малою фізичною рухливістю.Після фізичних навантажень пульс здорової людини приходить у вихідний стан через 5-10 хвилин, сповільнене відновлення пульсу говорить про непомірність навантаження. При фізичному навантаженні посилена робота серця направлена на забезпечення працюючих частин тіла киснем і живильними речовинами.
Під впливом навантажень об'єм серця збільшується. Так, об'єм серця нетренованої людини складає 600-900 мілілітрів, а у спортсменів високого класу він досягає 900-1400 мл; після припинення тренувань об'єм серця поступово зменшується.
При регулярних заняттях фізичними вправами і спортом- дуже важливо систематично стежити за своїм самопочуттям і загальним станом здоров'я.
Найбільш зручна форма самоконтролю - це ведення спеціального щоденника. Показники самоконтролю умовно можна розділити на дві групи - суб'єктивні та об'єктивні.
. До суб'єктивних показників можна віднести самопочуття, сон, апетит, розумову і фізичну працездатність, позитивні і негативні емоції.
Самопочуття після занять фізичними вправами має бути бадьорим, настрій гарним. Людина, котра займається не повинна відчувати головного болю, розбитості і відчуття перевтоми. При .наявності сильного дискомфорту варто припинити заняття і звернутися за консультацією до фахівців.
Як правило, при систематичних заняттях фізкультурою - сон гарний, із швидким засипанням і бадьорим самопочуттям після сну.
Застосовувані навантаження повинні відповідати фізичній підготовленості і віку.
Апетит після помірних фізичних навантажень також має бути гарним. їсти відразу після занять не рекомендується, краще почекати 30-60 хвилин. Для угамування спраги варто випити склянку мінеральної води або чаю.
При погіршенні самопочуття, сну, апетиту необхідно знизити навантаження, а при повторних порушеннях - звернутися до лікарки.
Щоденник самоконтролю служить для обліку самостійних занять фізкультурою і спортом, а також реєстрації антропометричних змін, показників, функціональних проб і контрольних випробувань фізичної підготовленості, контролю виконання тижневого рухового режиму.
Регулярне ведення щоденника дає можливість визначити ефективність занять, засоби і методи, оптимальне планування величини та інтенсивності фізичного навантаження і відпочинку в окремому занятті.
У щоденнику також варто відзначати випадки порушення режиму і те, як вони відбиваються на заняттях і загальній працездатності.
До об'єктивних показників самоконтролю відносяться: спостереження за частотою серцевих скорочень (пульсом), артеріальним тиском, подихом, життєвою ємністю легенів, вагою, м'язовою силою, спортивними результатами.
Загальновизнано, що достовірним показником тренованості є пульс. Оцінку реакції пульсу на фізичне навантаження можна провести методом зіставлення даних частоти серцевих, скорочень у спокої (до навантаження) і після навантаження, тобто визначити відсоток частішання пульсу. Частоту пульсу в спокої приймають за 100%, а різницю в частоті до і після навантаження - за X.
Наприклад, пульс до початку навантаження дорівнював 12 ударів за 10 секунд, а після - 20 ударів.
Отже 12-100% .
(20-12)-X
=66,666
Після нехитрих обчислень з'ясовуємо, що пульс почастішав на 67%.
Але не тільки пульсу варто приділяти увагу. Бажано, якщо є можливість, вимірювати також артеріальний тиск до і після навантаження.
Артеріальний тиск — це тиск крові на стінки судин. Вимірювання артеріального тиску є важливим діагностичним методом. Цей показник відображає силу скорочення серця, прилив крові в артеріальну систему, опір і еластичність периферичних судин. Розрізняють максимальний (систолічний) тиск, який виникає в момент систоли серця, коли пульсова хвиля досягає найвищого рівня, мінімальний (діастолічний) тиск, який виникає в кінці діастоли серця під час спадання пульсової хвилі, і пульсовий (різниця між величинами систолічного та діастолічного тиску).
На початку навантажень максимальний тиск підвищується, потім стабілізується на визначеному рівні. Після припинення роботи (перші 10-15 хвилин) знижується нижче вихідного рівня, а потім приходить у початковий стан. Мінімальний же тиск при легкому чи помірному навантаженні не змінюється, а при напруженій важкій роботі незначно підвищується.
Відомо, що відношення величини частоти серцевих скорочень і артеріального тиску в нормі залишається постійним, тобто величини пульсу і мінімального артеріального тиску в нормі чисельно збігаються. На основі цієї закономірності, для визначення стану вегетативної нервової системи використовують індекс Кердо, який розраховують за формулою:
ІК = (АD-d)/Р, де
ІК - індекс Кердо;
АD - показник систолічного артеріальногтиску;
d - показник діастолічного артеріального тиску;
Р - частота серцевих скорочень (пульс).
У здорових людей цей індекс близький до одиниці. При порушенні нервової регуляції серцево-судинної системи він стає більшим чи меншим за одиницю.
Позитивні значення індексу вказують на перевагу симпатичної регуляції тонусу судин, від'ємні - вплив вегетативної нервової системи на тонус.
Також дуже важливо зробити оцінку функцій органів дихання. Потрібно пам'ятати, що при виконанні фізичних навантажень різко зростає споживання кисню працюючими м'язами і мозком, у зв'язку з чим зростає функція органів дихання.
За частотою дихання можна судити про величину фізичного навантаження. У нормі частота дихання дорослої людини складає 16-18 разів на хвилину. Важливим показником функції дихання є життєва ємність легенів - обсяг повітря, отриманий при максимальному видиху, зробленому після максимального вдиху. Її величина, вимірювана в літрах, залежить від статі, віку, розміру тіла і фізичної підготовленості. В середньому у чоловіків життєва ємність легенів складає 3,5-5 літрів, у жінок - 2,5-4 літри.
Використання методів, стандартів, антропометричних індексів, вправ-тестів для оцінки фізичного стану організму і фізичної підготовленості
Для оцінки фізичного стану організму людини і її фізичної підготовленості використовують антропометричні індекси, вправи-тести і т.д.
Приміром, про стан нормальної функції серцево-судинної системи можна судити за коефіцієнтом економізації кровообігу, що відображає викид крові за 1 хвилину. Він обчислюється за формулою:
КЕК = (АD - d)*Р, де
КЕК - коефіцієнт економізації кровообігу;
АD - показник систолічного артеріальногтиску;
d - показник діастолічного артеріального тиску;
Р - частота серцевих скорочень (пульс).
У здорової людини його значення наближається до 2600. Збільшення цього коефіцієнта вказує на утруднення в роботі серцево-судинної системи.
Існують дві проби для визначення стану органів дихання - юртостатична і кліпостатична.
Ортостатична проба проводиться так. Фізкультурник лежить на кушетці протягом 5 хвилин, потім підраховує частоту серцевих скорочень. У нормі при переході з положення лежачи в положення стоячи відзначається частішання пульсу на 10-12 ударів у хвилину. Вважається, що частішання його до 18 ударів за хвилину - задовільна реакція, більш 20 - незадовільна. Таке збільшення пульсу вказує на недостатню нервову регуляцію серцево- судинної системи.
Ще є один досить простий метод самоконтролю «за допомогою дихання» - так звана проба Штанге (за ім’ям російського медика, що представив цей спосіб у 1913 році). Зробити вдих, потім глибокий видих, знову вдих, затримати подих, за секундоміром фіксуючи час затримки дихання. По мірі збільшення тренованості час затримки дихання збільшується. Добре натреновані люди можуть затримати подих на 60-120 секунд. Але якщо ви тільки що тренувалися, то затримати надовго подих ви не зможете.
Велике значення в підвищенні працездатності взагалі і при фізичному навантаженні зокрема має рівень фізичного розвитку, маса тіла, фізична сила, координація рухів і т.д.
При заняттях фізкультурою важливо стежити за вагою тіла. Це так само необхідно, як стежити за пульсом чи артеріальним тиском. Показники ваги тіла є одним з нак тренованості. Для визначення нормальної ваги тіла використовуються різні способи, так звані зросто-вагові індекси. На практиці широко застосовується індекс Брока. Нормальна вага тіла для людей зростом 155-165 сантиметрів дорівнює довжині тіла в сантиметрах, від якої віднімають цифру 100; при 165-175 см - 105; а при зрості 175 см і більше - 110.
Можна також користатися індексом Кетля. Вагу тіла в грамах ділять на зріст у сантиметрах. Нормальним вважається така вага, коли на 1 см зросту припадає 350-400 одиниць у чоловіків, 325-375 у жінок.
Зміна ваги до 10% регулюється фізичними вправами, обмеженням у споживанні вуглеводів. При надлишку ваги понад 10% варто створити строгий раціон харчування на додаток до фізичних навантажень.
Можна також проводити дослідження статичної стійкості в позі Ромберга. Проба на стійкість тіла виконується так: фізкультурник стає в основну стійку - стопи зрушені, очі закриті, руки витягнуті вперед, пальці розведені (ускладнений варіант - стопи знаходяться на одній лінії, носок до п'яти). Визначають час стійкості і наявність тремтіння кистей. У тренованих людей час стійкості зростає в міру поліпшення функціонального стану нервово- м'язової системи.
Необхідно також систематично визначати гнучкість хребта. Фізичні вправи, особливо з навантаженням на хребет, поліпшують кровообіг, живлення міжхебцевих дисків, що приводить до рухливості хребта і профілактики остеохондрозів. Гнучкість залежить від стану суглобів, розтяжності зв'язок і м’язів, віку, температури навколишнього середовища і часу дня. Для виміру гнучкості хребта використовують простий пристрій із планкою, що переміщається.
Регулярні заняття фізичною культурою не тільки поліпшують здоров'я і функціональний стан, але і підвищують працездатність і емоційний тонус. Однак варто пам'ятати, що самостійні заняття фізичною культурою не можна проводити без лікарського контролю, і, що ще більш важливо, самоконтролю.
Список використаної літератури
Готовцев П. І., Дубровський В. Л. Самоконтроль під час занять фізичною культурою.
Синяков А. Ф. Самоконтроль фізкультурника.
Видрін В. М., Зиков Б. К., Лотоненко А. В. Фізична культура студентів вищих навчальних закладів (вузів).
Дьомін Д. Ф. Лікарський контроль під час занять ФК.
Кердо І. Індекс для оцінки вегетативного тонусу, що обчислюється з даних кровообігу / Пер. з нім. Р. С. Мінвалєєва.