Сценарій "О слово рідне, що без тебе я?"

КОМПОЗИЦІЯ «О СЛОВО РІДНЕ, ЩО БЕЗ ТЕБЕ Я?»

( ♪ «Рідна мова»)

Мова кожного народу     В словах української мови

Неповторна і своя;     Є музика, ласка й привіт,

В ній гримлять громи в негоду,               І гордість, і сила любові,

В тиші – трелі солов’я.      І слави дзвінкий заповіт.

 Солов’їну,барвінкову,     Берегти її, плекати

Колосисту – на віки      Буду всюди й повсякчас,-

Українську рідну мову     Бо ж єдина, так, як мати,

В дар дали мені батьки.     Мова в кожного із нас!                 

І Нині світле свято зібрало нас у цьому залі, свято рідної мови. Нехай же у віках живе славне  українське слово!

ІІ Щасливі ми, що народилися й живемо в такій чудовій,  мальовничій землі – у нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки – тут коріння роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося до сліз, зачувши рідне слово. 

І 9 листопада відзначається день української писемності.

ІІ Вважають, що саме в цей день народився Нестор-літописець, автор «Повісті минулих літ», яка розповідає про найдавнішу історію нашої держави про перших князів та українську культуру.

І
Українська моя рідна мово,    Бачу барви у нім веселкові                      В кожнім слові твоїм – цілий світ!                                      І калини червоної цвіт.

ІІ
Українська моя рідна мово,    Таке ж давнє твоє кожне слово,
Не одна тобі тисяча літ!    Як і весь різнобарвний наш світ.

Мова, наша мова -                                        Мова, наша мова –

Мова кольорова,                                           Пісня стоголова.

В ній гроза травнева                                     Нею мріють весни,

Й тиша вечорова.                                          Нею плаче осінь.

Мова, наша мова -                                        Нею марять зими,

Літ минулих повість,                                    Нею кличе літо.

Вічно юна мудрість,                                     В ній криваві рими,

Сива наша совість.                                        Й сльоза “Заповіту”.

Мова, наша мова -                                         Я без тебе, мово,-

Мрійнику – жар-птиця,                                 Без зерна полова,

Грішнику – спокута,                                      Соняшник без сонця,

Спраглому – криниця.                                   Без птахів діброва.

А для мене, мово ,-                                         Як вогонь у серці,

Ти мов синє море,                                           Я несу в майбутнє

У якому тоне                                                    Невгасиму мову,

І печаль і горе.                                                  Слово незабутнє.

( ♪ фонова музика)

І Якось  Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Обдарувавши всіх, раптом побачив у куточку дівчину, що щиро молилася.

ІІ Це була українська дитина, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові вона мала вінок із червоної калини.

І Розгубився Господь, підійшов до неї і сказав: « Є в мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це пісня». 

ІІ Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула його до серця, поклонилася низенько Всевишньому і понесла пісню в народ.

( ♪ «Україночка»)
Коли ти плекаєш слово,
Мов струна воно бринить,
Калиново, барвінково
Рідна мова пломенить.
Коли мовиш, як належить, -
Слово чисте, як роса...
І від тебе теж залежить
Мови рідної краса.

І Та, на жаль, ще зустрічаються такі люди, як у гуморесці Павла Глазового.
(Звучить гумореска)

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має грощі- не мина жодної крамниці.
Попрохав він:
-Покажіть
Кухлик той, що скраю.
Продавщиця:-Што? Чево? Я не понімаю.
-Кухлик, люба, покажіть,
Той, що з боку смужка.
-Да какой же кухлик здесь,
Єслі єто кружка!
Дід у руки кухлик взяв
І насупив брови.
-На Вкраїні живете й не знаєте мови.
Продавщиця теж була гостра та бідова:

-У мене єсть свій язик,
Ні к чему мнє мова.
І сказав їй мудрий дід:
-Цим пишатися не слід:
Бо якраз така біда в моєї корови;
Має, бідна, язика і не знає мови.

Із пуп’янка долонь вихоплюється слово,
Беззвучне і гучне, з роси, води й сльози.
Молись за нас, молись, Пречиста рідна Мова,
Єдина і Свята, Пречиста Діво Мова,  у полум’ї свічок прийди в пусті серця,
Навчи молитись нас блакитно й калиново,    навчи чудових слів, яким нема кінця.

                                                            ( ♪ «Моя кровиночко»)

Моя кровиночко, моє дитя,
Я дарую тобі цей світ –
Прекрасний і жорстокий водночас.
Вибери те найкраще, те найчистіше у ньому,
Щоб доповнити і примножити своїми починаннями.
Не бійся мріяти,
Бо мрії – це плани Бога стосовно нас на землі.
Не намагайся зрозуміти усі істини одразу, –
Спробуй відчути їхній відгук у серці.
Іди відкрито і впевнено по своєму шляху,
Бо ти маєш безцінний дар – життя.
Шануй вже живе і щире. Пам’ятай – ти людина.
Пізнавай і бережи свою душу від усякого бруду!
Хай мамина молитва береже тебе у світах.
І передай колисанку своїм нащадкам –
Бо з неї починається Україна!

( ♪ «Мамині слова»)

І Мова рідна! Світлоносна! Ти – як море – безконечна, глибинна, могутня. Котиш і котиш хвилі своїх слів, і нема їм кінця, немає краю. І не вистачить життя, аби переплисти твій мовний океан. Бо ти є вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого. Тож такою і будь вічно, мова рідна!

ІІ Рідна мова – це наша гордість. Бережімо її, гордо всім заявляймо: «Я – українець, син цієї землі. Я пишаюся цим. Я люблю свій народ, свою землю, свою мову!»

Вивчайте, любіть свою мову,
як світлу Вітчизну любіть,
як стягів красу малинову,
як рідного неба блакить.

Нехай в твоїм серці любові
не згасне священний вогонь,
як вперше промовлене слово
на мові народу свого.

Як сонця безсмертного коло,
що кресить у небі путі,
любіть свою мову й ніколи
її не забудьте в житті!

( ♪ «А я бажаю вам добра»)