Сценарії святкових заходів до курсу християнська етика

 

 

 

 

 

 

до курсу

«Християнська етика

в українській культурі»

 

 

 

1-4 класи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Вирішальною умовою формування духовного світу дитини є цілеспрямована багатоаспектна і всебічна діяльність у контексті цілісного самоусвідомлення особистості

Кількість цінностей для сприймання особистістю обмежена, а внутрішній світ дитини своєрідний і багатий, отже мета педагогічного впливу полягає у прилученні дитини до тих християнських цінностей, які мають універсальне гуманістичне значення, абсолютний характер і, що найважливіше для виховання, — позитивну спрямованість.

Мета конкретизується через систему завдань, а саме:

— пробудження в дитини бажання бути моральною;

— розгляд християнських цінностей як основи розвитку суспільно значущих рис і якостей особистості;

— формування в дітей і молоді моральної свідомості на основі організації моральних стосунків дітей шляхом  включення їх в стихійну або спеціально організовану діяльність;

— формування в дітей розуміння й особистісного ставлення до сутнісних питань щодо сенсу і мети життя людини;

— вироблення етико-естетичного ставлення до життя і до власної життєдіяльності;

— формування моральної культури, толерантного ставлення до інших культур і традицій;

— розвиток чеснот і позитивних моральних якостей дитини, спонукання до самовдосконалення;

— підтримка здібностей, культурної творчості, спрямованої на особистісний саморозвиток;

Пропонована програма курсу «Християнська етика в українській культурі» є загальноосвітньою і культурологічною. Вона побудована на засадах інтеграції етичного, естетичного та релігійного компонентів у житті дитини на основах християнської моралі, традиційної для українського народу.

У процесі формування морального розвитку особи ефективнішими є активні форми й методи навчання (ситуаційно-рольові ігри, аналіз соціальних ситуацій морально-етичного характеру, інсценізації тощо), які дають можливість предметно, безпосередньо й емоційно залучатися до ситуації морального пошуку та морального вибору.

Особливе місце у вихованні посідають такі форми й методи прилучення дітей до світу християнських цінностей, які передбачають поєднання за допомогою художньо-музичних образів традиційних форм роботи з художньою діяльністю самих учнів.

Підготовка та проведення святкових заходів дасть можливість учням не тільки засвоїти інформацію з історії того чи іншого християнського свята, долучать дітей до традицій українського народу, а й дадуть можливість творчо реалізуватися кожній дитині. Адже в процес підготовки включаються учні всього класу: одні виступають акторами, інші готують декорації та костюми, ще одних можна залучити до режисури свята.

Варіанти сценаріїв свят до Дня Святого Миколая (їх найбільше), Свята Матері, Свята Різдва, Стрітення Господнього, Великодня, розроблені безпосередньо вчителями, які викладають курс «Християнська етика в українській культурі». Різноманітність та різноплановість запропонованих сценаріїв дає можливість вчителям з 1 по 4 класи вибрати собі той, що найбільше сподобався, або з кількох сценаріїв зробити власний.

Сценарії святкових заходів

 

День Святого Миколая

 

варіант сценарію свята

 

 

 

1-й учень.

Святий добрий Миколай!

На тебе ждемо вже давно,

Що даси ти нам, про це не знали,

Та просимо тебе одне:

Ти нашим батькам дай сили,

Щоб виховати нас могли.

2-й учень.

А дорогому народу

Ти добру долю принеси.

Усяке зло й лиху пригоду

Від України відверни.

А нам діткам в здоров'ї дай зростати,

Щоб щасливими були.

3-й учень.

І на свято Миколая

Дуже добре усі знають,

Що на свято в чобіток

Для слухняних діточок.

Має він у своїй торбинці

Найприємніші гостинці.

 

19 грудня – Миколи – чудотворця найшанованішого з усіх святих. Сидить по праву руку від самого Бога. Святий Миколай є охоронцем дітей, рятував їх у морі. І не тільки вважався захисником дітей, а й усіх мореплавців. Він захисник усіх бідних і знедолених.

 

Миколай.

От і все. Дарунки склав. Десь Ангелик мій пропав.

(Ангелик заходить до хати).

Ну що ж, мій помічнику,

Збираймось у дорогу,

Візьми книжку записну

І дарунків цілу гору,

Щоб не пропустили ми

Ні однієї хати

Із хорошими дітьми,

Як погода?

Ангелик.

Знов хурделить,

Снігом землю стелить.

Нам потрібно поспішати

Щоб до ранку встигли ми

Всім дарунки рознести.

Миколай.

Потемніло вже на дворі.

Чи посвітять з неба зорі?

Щоб не заблукали ми.

Ангелик.

Ясно зірочка, скотися,

По доріжці засвітися.

Зірочка.

Добрій справі я завжди

Поспішу допомогти.

А щоб швидше ви дійшли,

Освічу я вам хатки,

Де святого Миколая

Усі діти вже чекають.

Учень.

Пісню слави заспіваєм

Щирим серцем ми не раз.

Миколай.

Що ж, діточки, співайте,

Моє серце звеселяйте.

(Пісня "Хто, хто Миколая любить").

4 учень.

На Святого Миколая

Радість світ увесь проймає,

Хай радіє увесь світ,

Український наш народ!

Миколаю раді всюди,

В кожній хаті свято буде.

Помолімось всі до нього,

Щоб він не минув нікого.

5 учень.

Святий Миколаю,

Ми тебе благаєм,

Обдаруй нас теплотою,

Ласкою і добротою,

Зійшли щастя на наш рід,

На український народ.

6 учень.

Ой дивіться – покотилась

З неба зіронька ясненька,

Десь над школою зупинилась.

Зірочка.

Ось яка кімната світла.

Оля, Таня і Маринка.

Діточки слухняні, чемні,

Зупинюсь я тут напевно.

У їхнє віконце заглянемо.

Пізно всі вони лягають,

Встати до Схід-сонця.

– А це що за різочки?

Бісенятко.

Я їх тут поклав

Для нечемних діточок.

Зараз з себе сніг обтрушу,

Кину різки під подушки,

Ото буде вже потіха,

Дітям – плач, а мені – сміх!

Зірочка.

Бісенятко, ти бридке,

Різками скарати тебе.

А тут чемні і слухняні

Навчаються діточки.

Бісенятко.

Всюди тепер добрі діти. Де ж ці різочки подіти?

Зірочка.

Одну забери собі,

Іншим дай таким, як ти.

Миколай.

Годі, годі сперечатись, час в ігри грати.

Бісенятко.

Ох ти, зірочко погана

Не введеш мене в оману,

Годі тут собі сіяти,

Моїй справі заважати!

Ти своєму Миколаю

Своїм сяйвом помагаєш.

Снігом тебе притрушу,

Твоє сяйво погашу.

Зірочка.

Я не дівчинка мамина,

Я є зірочка ясненька

Я на свято Миколая

Йому завжди помагаю,

Бо сідала на хатинки,

Де є добрі діточки.

Зірочка.

Дякую оцій хатинці,

Дорогим усім діткам,

Що мене чемно приймали,

Обігріли ви мене

Теплими серцями,

Та пора мені, мабуть,

Освіщати добру путь,

Не минув, щоб іншу хатку

Миколай із Ангелятком.

Миколай.

Мир і щастя вашій хаті,

Та пора вже вирушати,

Щоб були ви всі багаті,

Щоб біда вас обминала,

Тільки радість звеселяла.

Мир вам, мої діточки,

Заспівайте залюбки. (Пісня).

Миколай.

Ой, де ж наша Зірка-ясна,

Де ж пропала вона, помічниця?

Зірочка.

Ой, дідусю, я не винна,

Не моя оце провина.

Мене Бісик обдурив.

Ось і різку загубив,

Але дітки врятували.

І тому я засіяла.

Миколай.

Ти не винна, знаю, знаю.

Бісика за те скараю,

Ну, Ангелику, скажи,

В свою книгу загляни,

І нам вірний знак подай

І куди нам вирушать?

Ангелик.

Оля, Таня і Маринка

Завжди роблять добрі вчинки.

В свою книжку записну

Впишу їхню доброту.

За сьогоднішню пригоду

Заслужили нагороду..

Миколай.

Ваша щедрість, доброта,

Чуйне, тепле серце,

Це подяка є для мене,

Більша, ніж, усі, напевно.

Нас чекають ще багато

Українських діточок чемних,

Чи ми встигнем, обійти їх?

Ангелик.

В нас вже часу небагато,

Треба трішки поспішати.

Зірочко, вперед котись,

Де потрібно, засвітись.

Зірочка.

Здоровенькі ви бувайте і про нас не забувайте. (Пісня "Пошли нам Боже").

 

 

 

 

Варіант сценарію свята

 

 

 

Діти одягнені в український національний одяг. Зал прикрашений відповідними декораціями.

1-й учень: Я люблю веселий ранок

Холоднючої зими,

Як на двір, на стіни й ґанок

І на шлях за ворітьми.

2-й учень:

Упаде на землю промінь,

Дим пов'ється з димарів,

На ставку підніме гомін

Зграя галок і граків.

3-й учень:

Сніг ясним кришталем блище,

Лютий холод допіка!

Сонце вгору плине вище,

Та не гріє здалека.

Пісня "Зимовий вечір ".

Ведуча:

Ми вже з вами звикли зустрічати Новий рік з Дідом Морозом і вважаємо, що так було і завжди. Тим часом не так давно в Україні Новий рік зустрічали зі Святим Миколаєм, більш знаним у народі як Миколай-чудотворець. У зимову ніч, з 18 на 19 грудня, святий Миколай спускався на срібній вервечці з неба. Сивобородий, у довгій золотистій накидці, він приходив до кожної хати, розкладав подарунки: чи то під подушечки, чи у черевички. Не обминав він жодної дитини.

Миколай-угодник – один з найулюбленіших народних святих, з іменем якого пов'язано безліч легенд та переказів. Купці, мореплавці та землепрохідці бачили у Святому Миколаєві свого охоронця і заступника. Миколая шанували в Україні, вважаючи його покровителем Війська Запорозького. Ще за життя його називали батьком сиріт, бідних, знедолених.

Народився він у місті Патарі, що в Південній Італії, біля 280 року.

Після смерті батьків 17-річний Микола роздав усе своє майно бідним людям і вирушив до Палестини вклонитися святим місцям.

Повернувшись, він став священиком. Відтоді Миколай допомагав усім, хто потребував його допомоги: хворих лікував, рятував рибалок, запобігав стихійному лихові. Не зважаючи на високе становище в церкві, Миколай був людиною скромною, носив простий одяг, їв один раз на день, недосипав, віддаючи нічний час молитвам. У грудні 343 р. Миколай помер.

Поховали його у соборному храмі м. Міри. У 1087 р. мощі святителя були перенесені у м. Бар. А 9 травня мощі перенесено у церкву Іоана Предтечі. Звідси і походить свято весняного Миколая.

Записана така легенда про Святого Миколая.

"Святий Микола на небі не сидить, а на землі людям помагає. Не те, що Касян – за панича убрався і до Бога пішов жалітися на людей. Вони, – каже, – Миколу шанують, почитають, на його ім'я церкви будують, а мене й не згадують!"

Бог вислухав Касяна та й каже до янголів: "Покличте мені Святого Миколу. Скажіть, щоб зараз прийшов!".

– Нема його на небі! – кажуть янголи.

– А де ж він?

– Пішов на Чорне море людей рятувати!

– Почекай, – каже Бог до Касяна, – Микола прийде, тоді поговоримо!

За якийсь час Бог знову посилає Янголів за святим Миколою.

– Нема його, – кажуть янголи, – на землі від пожежі людей рятує!

Втретє посилає Бог янголів за святим Миколаєм.

– Нема його, – кажуть янголи, – він кайдани розбиває, козаків з неволі визволяє!

Аж за четвертим разом з'явився Святий Миколай перед Богом. В старій свитині, мотузком підперезаний, чоботи в болоті і руки в грязюці.

– Де ти був? – спитав Бог, а Святий Микола йому відповідає:

– Помагав мужикові воза з багна витягнути!

– Ось бач, – каже Бог до Касяна, – за що його люди шанують? Він на небі не сидить, а на землі діло робить, а ти паном тут, на небі, кутки обтираєш. Іди геть від мене! Будуть тебе люди боятися, а не шанувати. Миколу ж будуть згадувати двічі на рік.

3 того часу народ святкує Миколая зимою – 19 грудня та весною – 22 травня.

4-й учень:

В нас сьогодні гарне свято,

Його знають всі малята.

Подаруночків їм досить

Миколай Святий приносить.

Ведуча:

Чи чуєте, діти, як грає музика? То до нас спішить Святий Миколай. Але дорога його далека. Та він прислав до нас своїх провісників – ангелів.

5-й учень:

Іде Святий Миколай.

В небі метушня і рух,

Янголята працю мають

І несуть йому кожух.

6-й учень:

Інші лагодять санки,

Навантажують дарунки.

Світять край шляху зірки,

Шлють на землю поцілунки.

7-й учень:

Пара коників летить,

Креше іскри підківками.

Сяє сріблом, мерехтить

Шлях засіяний зірками.

8-й учень:

Дітвора ж гуде, як рій,

Жде на гостя нетерпляче:

Хто був чемний – той радій,

Хто ж нечемний був – хай плаче.

"Хлопчик Миколай".

Зимовий Миколай здавна вважався покровителем усіх бідних і знедолених, землеробства і тваринництва, земних вод, на яких рятував дітей.

Ось як він допоміг одному хлопчикові, який щодня молився. Якось перед всесвітнім потопом Миколай, зустрів дитинча, що било поклони і приказувало:

– Це тобі, Боже, а це мені, Боже!

– Що це ти, синку, робиш? – запитав святий Миколай .

– Богу молюся...

– А які ще молитви знаєш?

– Ніяких, нікому було вчити.

– Гаразд, це не біда, – погладив хлопчачу голівку бородатий дідусь, – аби щиро і від душі, то і ця молитва тебе спасе від потопу. Ти не потонеш у воді! – і пішов геть.

– За кілька днів земля покрилася водою, лише одна гора лишилася не затопленою. Побачив її хлопчак і пішов поверх океану.

"Миколай і звірі".

Миколай крім того опікувався і дикими звірятами. Одна з легенд, записана на Черкащині, оповідає.

"Один чоловік їхав лісом і захопила його ніч. Мусив ночувати, випріг він воли, дав сіна. Коли дивиться: недалечко від нього на пустирі звіряче збіговисько. Злякався чоловік, ще б пак! Вовки, лисиці, зайці, ведмеді... таке назбігалося – страх глянути! Сидить заєць поруч з вовком і не боїться його. "Що воно за дивовижа" – думає собі чоловік. А коли йому від серця відлягло, він пильніше придивився і побачив: сидить поміж тією звіриною святий Миколай – старий сивий чоловік. Сидить і щось тим звірям розказує, а вони слухають, розвісивши вуха".

"Обряд показників".

На Миколая припадає і обряд показників. Ним був переважно господар. Найраніше вставши, він обходив подвір'я, а потім, зайшовши до хліва, казав тваринам:

– Дай, Боже, добрий день, робись худібонька здорова, та й я з тобою ще з своєю жоною і діточками! – і заходив до хати як перший відвідувач оселі на святого Чудотворця.

З цим днем пов'язаний і обряд пивоваріння. В одній з давніх колядок мовиться: чому так нема, як було давно, а з первовіку Святим Миколаям пива не варять...

Хоч ці рядки писані кілька століть тому, вони наче звернені до нас, сучасників. Але нині не тільки пива не варять, а й не знають про давню традицію наших пращурів. Між тим, в Україні на миколаївські свята в кожному селі кілька днів поспіль гучно святкували з "пивом" (мається на увазі медоваріння) селяни скликали гостей, святкували, а по обіді, запрягши в сани коней, їздили довкола села, "бо ж треба знати, чи слизький сніг цього року випав". Недарма в одній з приповідок мовиться: "Микола бородою трусе – дорогу стеле".

Під цю пору зима остаточно лягала на землю. Зібрано збіжжя, зроблено припаси, і селянинові можна було вже не тільки посвяткувати, але й з боргами розрахуватись. Тому, хто не встиг або не зміг віддати до цього дня позичку, казали: "Коли ти мені не віддаси до Миколи, то вже не віддаси ніколи".

Пісня "Святий Миколай".

Звучить музика. З'являється чортик.

Чорт співає:

Родом я із пекла,

З різками гнучкими,

Мушу чемних цих діток

Поробити злими.

Чорт звертається до дітей:

Моє чортяче шануваннячко, любі чортята і чортички, гайда зі мною до пекла.

Хлопчики:

Нікуди ми з тобою не підемо!

Чopm (до дівчаток):

А ви підете?

Дівчатка:

Ні, не підемо.

 

Дівчинка:

Іди собі до своїх. А ми тебе не знали і знати не хочемо

Чорт:

Не біда, ми познайомимось.

Розкажу вам по порядку –

Я маленьке дияволятко,

І диявол в мене татко,

Мати – дияволиха,

Наробити можем лиха.

Дівчатка:

Наші хлопці – ледацюги,

Не вміють робити,

Тільки хочуть біля печі

Свої боки гріти.

Хлопці:

А дівчата цілий рік

Мелють язиками,

А щоб мамі помагати –

В них часу не стане.

Діти грають у "Сніжки".

Чортик (радісно):

Посварив, посварив,

Кулі вже літають,

І дарунки у дітей

Всі попропадають.

Забирає подарунки і зникає.

Ведуча:

Діти, що будемо робити? Треба подарунки повернути. Адже на них чекають всі діти.

З'являється Ангел:

Щоб повернути подарунки, ви повинні пройти випробування. Довести, що ви розумні, знаєте народні прислів'я, приказки, ігри.

1. Котофей, українська народна гра.

2. "Хто швидше кашу з'їсть."

3. Конкурс на кращого знавця українських прислів'їв.

9-й учень:

Коли святий Микола з небес на землю йде, то кожний дім і школа, мов вулик бджіл гуде.

Про святкування дітьми.

У всьому світі відомий знаменитий Санта Клаус, що обдаровує дітвору багатими передноворічними дарунками. У нас цю роль виконує Дід Мороз. Але не всі знають, що в Україні був свій національний патрон дитячих розваг, котрий і дотепер живе на Галичині. Його прообразом є святий Миколай. Здавна на Прикарпатті та і й у Карпатах урочисто готувалися до цього свята. Особливо чекали його діти. Ввечері хтось найповажніший в родині, переважно дідусь, перевдягався на вулиці в доброго Миколая (на зразок Діда Мороза), заходив до оселі з подарунками, які заздалегідь готували батьки, знаючи уподобання кожного з дітлахів.

Вручаючи іменні гостинці, святий Миколай згадував усе те добре, що зробив протягом року малюк. Для чемних діток була спеціальна приповідка:

Мамусеній господині,

Що порядок любить все,

Даруночки несу нині,

Бо дитина на них жде,

Ой голубко, моя крале,

Слухай маму все свою –

То не тільки книжку й лялю,

А й цукерок принесу!

Натомість нечемній дитині читався інший вірш:

Ти, дитино моя мила,

Маєш тут, що заслужила, –

Я до тебе загостив

І дарунок тут лишив:

Що не слухала ти тата,

Ані мами, ані брата,

Тому різку, як той гай,

Дає святий Миколай!

Діти свято вірили в існування доброго захисника і намагалися не гнівити "діда Миколая, який знає про все". Це був вельми дієвий виховний момент.

Крім того, в школах влаштовували цікаві вистави, де головною дійовою особою був святий Миколай. Поруч з ним неодмінно сусі­див в'юнкий чортик, що намагався переконати дідуся в тому, що і вручати дітям подарунки не варто, бо вони були неслухняними. Але такі вистави завжди закінчувалися тим, що добрий Миколай дарував дітям подарунки.

10-й учень.

Коли замерла річка,

І став біленький гай,

Зійшов у темну нічку

На землю Миколай.

11-й учень.

Миколай святий у шапці і у теплім кожушку,

Принесе усім гостинці у чарівному мішку.

12-й учень.

В небесах, де зорі ясні,

Там, де місяць ходить красний,

Сонце так яскраво сяє,

Миколай там поживає.

13-й учень.

Святий та добрий Миколай,

До нас у школу завітай,

На нас маленьких подивися

І подарунків всім нам дай.

14-й учень.

Святий отче Миколаю!

Мою хату не минай,

Подаруй мені потіху

І торбину повну сміху,

І здоров'я для родини,

Красну долю для Вкраїни!

Пісня "Молитва до Миколая".

15-й учень.

Там дітвора чекає

На срібних янголят,

Що із доріг безкраїх

На землю загостять.

16-й учень.

А на санках – дарунки!

Ах, як багато їх!

Для Сашка і для Даринки,

Для всіх, для всіх, для всіх!

17-й учень.

А тим, що пустували,

То чортик в темний кут

На пам'ятку поставить

Гнучкий з лозини прут.

18-й учень.

День Святого Миколая

Взимку всіх завжди вітає.

Пропонує справжнє свято

Снігом й сонцем привітати,

Він планує все згадати,

Щоб зручніше обирати

Подарунки для маляти.

19-учень.

Нині Святий Миколай

В український піде край,

Всім, хто чемний був весь час,

Він даруночки роздасть.

Тут цукерки, шоколадки,

І тістечка, і помадки,

Для дівчаток лялечки,

А для хлопців шабельки.

20-й учень.

Ти сьогодні швидше спать лягай,

Бо приїде в гості Миколай.

Бачиш – перша зіронька горить,

То вже Миколай до нас спішить.

21-й учень.

Святий Отче Миколаю,

Щиро ми тебе благаєм,

Сповни нині наші просьби,

Що на думці ми їх маєм.

Звели дітям подарунки подати.

В надії будемо тебе чекати.

Миколай.

Я прибув до вас сьогодні

З сонячного раю,

З неба вам привіт приношу

І благословляю.

Всі моліться щиро богу

І батьків шануйте,

Всі старанно ви учіться

Й надто не пустуйте.

Всіх дітей, що добрі, щирі,

З празником вітаю,

І для кожної дитини

Я дарунки маю.

 

Ведуча.

Настав час і нам прощатися,

А ви один за одного подбайте,

Добро і ласку іншим дайте,

І вам сторицею воздасться,

Творіть для інших тільки щастя.

Щоб і в наступний мирний рік,

Вам був приємний медяник.

 

По країні з краю в край ходить Святий Миколай.

 

1-й хлопчик.

Я ніде в цій книзі не знаходжу розповіді про Святого Миколая.

1-а дівчинка.

Я теж. Ви, будьте ласкаві, краще розкажіть нам про нього і про сьогоднішнє свято.

Вчителька.

Уважно слухайте, я розповім. Кожного року відзначають два свята Миколая. Перше – 22 травня, а друге – 19 грудня – сьогодні.

Зимового Миколая відзначають урочисто, запрошують гостей. Святого Миколая люди люблять, бо він – захисник усіх бідних, і знедолених. Найбільше люблять і шанують його діти. Для них він – почесний охоронець і завжди приходить з подарунками.

Народ склав про Святого Миколая багато легенд і переказів. У них розповідається, як вій боронить людей від стихійного лиха, особливо на воді.

Всі рибалки мали в своїх куренях образ Святого Миколая і брали його з собою, виходячи в море на промисел.

Святий Миколай є другим після Бога заступником людей від усіх лих і нещасть. Все життя він ніс людям добро і милосердя. Він опікується не тільки людьми, а й дикими звірами.

(Стукіт у двері. До зали входять два ангели у білих шатах).

2-й хлопчик.

А чому це не прийшов Святий Миколай?

Янгол 1-й.

Він нас прислав до вас і наказав, щоб ви зібрали всіх на свято і передали, що Миколай їде з подарунками.

2-а дівчинка. (Радо плеще в долоні).

З дарунками!

Янгол 2-й.

Дарунки – потім, а спочатку

Як іде навчання?

Хто з вас людям добро робить?

Хто живе по правді?

Хто з вас любить рідну неньку,

Як їй помагає?

Хто з вас слуха і шанує

Своїх вчителів? Хто із вас будує

України рідний дім.

Вчителька.

Чи готові всі дати гідну відповідь Миколаю?

Діти (хором).

Готові!

 

Вчителька.

Тоді давайте заспіваємо колядку "Ой, хто, хто Миколая любить".

Всі (співають).

Ой хто, хто Миколая любить,

Ой хто, хто Миколаю служить,

Тому святий Миколай

На всякий час помагай,

Миколай,

Ой глянь, глянь на Вкраїну рідну,

Ой глянь, глянь на змучену, бідну.

Ми тебе, всі люди, молим:

Проси в Бога ти їй долі,

Миколаю!

Ой, проси долі для Вкраїни,

Ой, нехай встане із руїни,

Долю-щастя хай вітає,

В славі й волі хай засяє,

Миколаю.

(Чути стукіт у двері).

Вчителька.

Ласкаво просимо! (Заходить Святий Миколай у парчевій ризі з біблією в руках, а за плечима – велика розшита торбина з гостинцями).

Миколай.

Гарно співаєте! А чи знаєте, хто я такий?

Діти.

Знаємо, ми на Вас чекали. Ви – Святий Миколай!

Миколай.

Тоді встаньте ті, хто вчиться краще за всіх.

(Відмінники встають. Миколай і ангели дарують їм подарунки).

Миколай.

Хто знає, яке сьогодні свято?

Діти (хором).

Святого Миколая. Ми його найбільше любимо.

Миколай.

А як ви до нього готувались?

3-й хлопчик.

Вчили колядки, вірші, пісні. Слухали вчительку. Вдома допомагали мамі.

Миколай.

Хто перший порадує гарним віршем?

3-й хлопчик.

Боже великий, єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни.

Світлом науки і знання

Нас усіх просвіти

В чистій любові до краю

Ти нас, Боже, зрости.

Миколай.

А хто продовжить?

3-я дівчинка.

– Молимось, Боже єдиний:

Нам Україну храми.

Всі свої ласки, щедроти

Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю,

Дай доброго світла,

Щастя дай, Боже, народу

І многая, многая літа!

Миколай.

Молодці. Отримуйте книжечки, щоб розумненькими росли.

Діти по черзі читають вірші, ангели підносять дарунки.

Миколай.

А чи вмієте ви відгадувати загадки?

Діти.

Вміємо.

Миколай.

Уважно слухайте і відгадуйте.

 

Впаде з неба – не розіб'ється,

Впаде в воду – розпливеться. (Сніжинка)

 

Живе – летить, помре – побіжить. (Сніг)

 

Що це за птиця,

Що сонця боїться? (Сніжинка)

 

Летить коник, басує,

Полем-долом пустує,

Ніхто його не впіймає,

Ніхто не загнуздає. (Вітер)

 

Торох, торох, розсипався горох,

Почало світати – нема що збирати. (Небо і зорі)

 

Голуба хустина,

Жовтий клубок:

По хустині качається,

Людям усміхається. (Небо і сонце)

4-й хлопчик.

А я знаю вірш "Українці ми маленькі".

Миколай.

Розповідай. Послухаємо тебе.

4-й хлопчик.

Українці ми маленькі,

Україна – край рідненький,

Всі ми діти свого роду – українського народу.

Все, що рідне, ми кохаєм, усім людям помагаєм,

Своє знаймо, свого вчімся і до рідного горнімся.

5-й хлопчик.

Я теж знаю віршик.

Миколай.

І тебе послухаємо.

5-й хлопчик. (Звучить вірш "Рідний край").

Тут, де ми живемо, –

Наш рідненький край.

Боже, Україні щастя а долю дай!

Тут, де ми живемо,

Вся рідня, брати.

Боже, промінь згоди

В серцях засвіти.

Батьки за волю

Лили свою кров,

Боже, хай воскресне

Їхня слава знов!

Миколай.

Друзі, я дуже радий, що зустрівся з таким чудовими, розумними, добрими дітьми. Он скільки віршів ви знаєте! Молодці! Непомітно промайнув час, і вже пора прощатись. Піду до тих дітей, хто нині тяжко хворий і не зміг прийти на наше свято. Понесу і їм подарунки.

Вчителька.

Святий Миколаю, ми вам дуже вдячні, що завітали до нас.

6-а дівчинка.

Святий Миколаю,

Тебе ми любимо й благаєм:

Покровом будь над діточками.

6-й хлопчик.

Спасибі! Ми Вас і на той рік будемо чекати.

Миколай.

Обов'язково прийду.

А ви, мої дорогі діти,

Дбайливі будьте, не ліниві,

Стійкі у праці й терпеливі,

Будьте добрі, а не злі,

Щоб усього світу школярі малі

На вас дивились і казали:

«Які ж ці діти України вдалі

Яка ж ця славна Україна,

Як в неї кожна ось така дитина».

Пригощайтесь. Ми самі пекли ці "миколайчики".

Миколай (бере печиво, куштує його).

Ох, і смачне! Обдаруй ним усіх присутніх.

(Дівчинка пригощає всіх печивом).

Ігри-вправи для дітей

1. Хто краще зав'яже бант.

2. Хто швидше зашнурує черевики.

Ігри для батьків

1. Хто швидше зробить зачіску (для мам).

2. Хто швидше і краще складе букет (для батьків).

Вчитель.

Господиня.

Наше родинне свято "Гість у дім – радість з ним" підходить до кінця.

Господар.

Щиро дякуємо дорогим гостям за увагу і приємне товариство. На все добре!

(Всі виконують українську народну пісню "І в вас, і в нас...").

 

Варіант сценарію свята

 

 

Вчитель.

Є в народу нашого чудові традиції, колядки, щедрівки і вечорниці.

 

Ось настав чудовий день,

Повний сонця і пісень,

Повний пахощів для друзів,

Що зібрав їх в дружнім крузі.

Показати хочем нині,

Як у нашій Україні

Ми святкуєм Миколая.

Учні.

Ми зібралися у школі

В нашім гарнім, добрім колі,

В нашій радісній родині,

Бо велике свято нині.

А чи є між вас, дівчата,

Хто не знає, що за свято?

Дівчатка.

Нема!

Вчитель.

Може, хлопчики мовчать,

Бо не знають, що сказать?

Хлопчики.

Ми давно його чекаєм,

Бо із дідом Миколаєм

Ми по колу дружно йшли,

Коляду із ним вели.

Поки він ще не прийшов,

Станьмо разом в коло знов.

Миколаю заспіваймо,

В гості діда закликаймо.

(Учні виконують українську пісню "Ой хто, хто Миколая любить").

Ой, хто, хто Миколая любить,

Ой, хто, хто Миколаю служить, –

Тому святий Миколай

На всякий час помагай,

Миколаю!

Ой, хто, хто спішить в твої двори,

Того ти на землі й на морі

Все хорониш від напасти,

Не даєш нам в гріхи впасти,

Миколаю!

Ой, хто, хто к ньому прибігає,

На поміч його призиває,

Той все з горя вийде ціло,

Охоронить душу й тіло,

Миколаю!

Миколай, молися за нами,

Благаєм тебе зі сльозами,

Ми тя будем вихваляти,

Ім'я твоє величати, Миколаю!

Учні.

Сніги покрили поля і гори,

Інеєм блищать і ліс, і гай.

Іде до нас крізь ниви й гори

Святий угодник Миколай.

Що він несе в своїй торбинці?

Багато гарних забавок

Несе чемненькій він дитині.

А для нечемних – жмут різок.

За ним рушають янголята,

Тримають книги у руках,

Що, де, кому з нас треба дати –

Усе списали в тих книжках.

Вчитель.

А тепер сядьмо і трішки відпочиньмо, поміркуємо, як і звідки прийшло це свято.

Учні.

Учениця.

А що принесе нам святий Миколай?

Учні.

Я ляльок багато маю,

Але прошу Миколая,

Щоб приніс мені новеньку,

Кучеряву і гарненьку.

Я хотів би дві машинки

І солодкі мандаринки.

Але що це, що я бачу?

Чому наш Володя плаче?

– Мені сумно, як згадаю

Бліду дівчинку з трамвая.

В неї дуже хворі ніжки.

І вона не ходить пішки.

Я не хочу ні машинок,

Ні солодких мандаринок.

Я прошу у Миколая –

Хай ту дівчинку з трамвая

Десь у Львові віднайде

І на ніжки підведе.

 

Я також собі згадала,

Як цукерки купувала:

Біля нас живе бабуся,

Що просити хліба мусить,

Бо не може вже ходити.

А ніхто на цілім світі

Про старесеньку не дбає

І нічим не помагає.

Попрошу я Миколая –

Хай про неї він згадає.

Все, що він мені готує,

Хай бабусі подарує.

Я у Бога завжди прошу

Не цукерок і не грошей,

А здоров'я мамі й тату,

Миру, щастя в нашу хату,

Слава й волі всій родині,

Нашій рідній Україні.

Учні.

Святий, небесний Отче Миколаю,

До тебе діти прибігають,

І просять щиро, нас ти не забудь!

І в ніч чудес з дарунками прибудь!

Святий і добрий Миколаю,

Чекаємо на тебе давно.

Що нам даси,

Про це не знаємо,

Та просимо тебе одно:

Ти нам у здоров'ї дай зростати,

Завзяття й сили нам надай,

Щоб ми з руїн могли підняти

І звеселити рідний край.

Хурделиця.

Сказала сорока з далекого гаю,

Що пісню про зиму тут дітки співають,

Тому завітала до вашого залу,

Бути на святі й дошкуляти всьому. (Кружляє навколо дітей)

У-у-у! Снігом замету! А як зніму рукавицю,

То накличу хурделицю!

Лисичка.

А ми її не злякаємось,

Гуртом всі об'єднаємось.

Коза.

Тупу-тупу ногами.

Заколю тебе рогами,

Агов, бабо, агов, дід!

Готуйте мені обід.

Тут я добре попрацюю,

Хурделицю замордую. Ме-е-е!

Зайчик.

Хто в біді? Допоможу!

Зараз хутко прибіжу.

Нароблю сніжків багато

Проженемо її із хати.

Ведмідь.

Зайцю, стій, не поспішай,

Я – ведмідь, ще силу маю,

Хурделицю враз здолаю!

Хурделиця.

А ми з Бабою-Ягою

Виженемо тебе мітлою.

Півник.

Сидить баба на замку,

Я закрив: ку-ку-рі-ку!

Лисичка.

Нумо, друзі, нумо разом

Зловимо її та зв'яжем.

Хурделиця.

А я на вас – снігом, снігом!

Діти.

А ми тебе – сміхом, сміхом! (Проганяють Хурделицю. Співають звірята).

Лисичка.

Я – лисичка, я – сестричка,

Не сиджу без діла:

До гаю ходила,

Зиму там зустріла.

Коза.

Я – коза-дереза,

За півкопи куплена.

Я прийшла до вас на свято.

Буду з вами танцювати.

Зайчик.

А я зайчик-побігайчик –

Весело стрибаю.

Я нікого не боюся,

Разом з вами веселюся.

Ведмідь.

Я – ведмідь, я – набрід,

Сьогодні в тривозі:

Скрізь звучить веселий сміх –

Не спиться у барлозі.

Півник.

Ку-ку-рі-ку! Ку-ку-рі-ку!

Сидить півник на даху.

Крильцями махає –

З святом всіх вітає. (Виходить)

5-й учень.

Ой ти зимонько-зима,

В тебе жалощів нема!

Снігом вкрила ти садок,

Розігнала всіх пташок.

Вітер твій гуде, шумить,

За вікном мороз тріщить,

А зла віхола щораз

Заганяє в хату нас.

Та щоб нам не сумувати,

Час сніжинок погукати.

Сніжиночки відгукніться,

Веселенько посміхніться

Ми – сніжинки, ми – пушинки,

Легкі крила маємо.

Ми ялинку-верховинку

Радо прикрашаємо.

І грайливі, і щасливі

Новий рік стрічаємо.

Гори милі, сніжно-білі

Танцем привітаємо.

(Танець "Сніжок").

Любі сніжинки! А чи не зустрічали ви по дорозі до нас Святого Миколая?

Сніжинки.

Бачили, бачили, їде на санчатах до нас у гості.

В небі метушня і рух.

Янголята працю мають:

Білий тріпають кожух

Для святого Миколая.

Сів у санки Миколай

В шубі, в теплих рукавицях.

Янголятка, підганяйте,

Щоб на землю не спізниться.

Маємо чого радіти.

Добре знаєте всі, діти!

Долетіла до нас вість,

Що до нас в дорозі гість.

Хто це? Кожен пам'ятай –

Це святий наш Миколай.

Діточок він всіх згадає,

Їм дарунки посилає.

Він вже близько, вже іде.

Наша пісня хай гуде.

(Виконується українська народна пісня "Ішов Миколай лужком, бережком").

Ішов Миколай лужком, бережком,

Святий Миколай лужком, бережком.

Від хати до хати із своїм мішком,

Ішов Миколай з червоним мішком.

Відчиняйте двері – йде Миколай,

Він благословить весь рідний наш край.

Пропаде руїна, а ненька – Україна

Буде процвітати із краю в край.

Вже у вашій хаті святий Миколай,

Поклоном, господар, його зустрічай.

В біді він розрадить і кожному порадить,

До смаку дарунки собі вибирай.

Учні.

Забілів від снігу гай –

Йде святий наш Миколай.

Йде із Янголом маленьким,

Посміхаючись миленько.

Він за нас все пам'ятає,

Нагороди заготовляє,

Нам даруночки приносить,

Для нас в Бога ласки просить.

Все Багатство він віддав

Бідним і стражденним.

За життя його всі мали

Святим і блаженним.

І приходить він до нас

Перед Новим роком

Щедрим, добрим і багатим

Пресвятим пророком.

Ой щось довго він не йде,

Чи дороги не знайде?

Ой смішний, та ще ніколи

Ми не бачили Миколи,

Бо приходить він тихенько,

Коли дітки сплять любенько.

(Дзвонять дзвіночки. На середину залу виходить Новий рік).

Добрий вечір, любі діти.

Мандрував я білим світом

І зустрів я Миколая,

Як виходив він із раю.

Ніс дідусь оцю торбину,

І сказав мені він: "Сину,

Візьми ось одну торбину,

Ці подарунки ти віддай

І скажи, що Миколай

Ще прийде до найчемніших,

Як вони заснуть у тиші".

На порозі Новий рік

І Різдво Христове,

А ви, діти, зустрічати

Ці свята готові?

Діти разом.

Готові!

(Учні виконують українські народні колядки).

"Добрий вечір тобі, пане господарю!"

Добрий вечір тобі, пане господарю!

Приспів (після кожного рядка) Радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Застеляйте столи та все килимами.

Та кладіть калачі з ярої пшениці.

Бо прийдуть до тебе

Три празники в гості:

А що перший празник –

Рождество Христове,

А що другий празник –

Святого Василя,

А що третий празник –

Святе Водохреща.

Молодці, діти. А ось і подарунки для вас.

Учень.

Життя Святого Миколая дає нам важливий урок – бути щирими, лагідними, працьовитими і милосердними.

Учитель.

Віншуємо вас, чесна громадо.

Учениця.

Щоб собі у Господа Бога жадаєте, та думкою думаєте,

Учень.

Щоб так воно і сталося!

Учениця.

Допоможи вам, Боже,

Ці свята мирно одпровадити,

Учень.

Та других у радості й веселощі

Щасливо діждати.

Учениця.

Поверни до вас, Господи Боже, ласкою своєю на цілий рік і вік!

Учень.

Сим вас віншуємо, самі усім чесним та ґречним низько кланяємось.

(Діти вклоняються)

Всі разом.

Здорові будьте, в гаразді оставайтесь!

 

 

 

 

Варіант сценарію свята

 

 

 

(На задньому плані сцени вогні великого міста, збоку росте ялинка, вечір.

Звучить музика "Різдвяна пісня" Л. Працюк).

1-й Ангел:

Ніч розкрила чорні крила,

Землю в темряву сповила.

2-й Ангел:

Сніг засипав всі дороги,

І поля, і перелоги.

3-й Ангел:

Ані сліду не видати,

Ні стежиночки до хати.

1-й Ангел:

Як же Миколай святий

Знайде стежку до дітей?

Вітер (вбігає з мітлою):

Не турбуйтесь, слуги Божі!

Вітер радо вам поможе.

Гляньте, ось мітлу я маю,

Всі шляхи позамітаю,

Брами всі повідчиняю

Я святому Миколаю.

(Замітає шляхи, ангели присвічують).

2-й Ангел:

О, спасибі, Вітер-брате!

Гарно вмієш замітати.

Може б ти ще допоміг,

Щоб світити місяць міг?

В темну ніч їзда тривожна,

Заблудити легко можна....

Вітер:

Добре! Я під небо злину,

Сіру плаху з нього скину.

Вийде місяць з-поза хмар,

Ясний витягне ліхтар,

І усі шляхи осяє

Пресвятому Миколаю!

(Замітаючи сніг, виходить за лаштунки, за хвилю сцена стає освітленою).

3-й Ангел:

Гляньте, місяць в небі світить!

1-й Ангел:

Вже чекають чемні діти

На святого Миколая.

2-й Ангел:

Ми йому на зустріч йдем.

3-й Ангел:

В кожну хату заведем.

(Ангели виходять, з протилежного боку виходить чортик і хухає на пальці рук, робить зігріваючі рухи). Звучить музика Е. Гріга "В печері гірського короля". Із сюїти "Пер Гюнт".

Чортик:

Ой, холодна тут зима –

В пеклі ж холоду нема,

Вибиравсь я, наче в літі!

В пеклі – жар, зима – на світі.

Я без шапки, без кожуха,

Відмерзають хвіст і вуха.

От біда! Чи довго ждати,

Поки всунусь десь до хати,

Де живуть погані діти,

Треба ж кості розігріти!

(Під звуки музики пританцьовує та співає: Ух, ух, ух, ух, ух....).

Замерзає в мене дух!

Не поможе тут і плач –

Грійся, чортику, та й скач!

(Перестає танцювати).

Трохи розігрівсь.... Та цить!

Чути здаля сніг скрипить!

Хтось надходить. На хвилинку

Заховаюсь за ялинку.

(Чортик ховається. Виходять з санчатами Яринка та Тарасик).

Яринка:

Чом, Тарасе, не видати

Ні одного ангеляти,

Ні дзвіночків не чувати!

Може, Миколай Святий

Не прибуде до дітей?

Тарасик:

Неможливо це, сестричко!

Ще хвилинку невеличку

Терпеливо ми заждім.

Миколай Святий в наш дім

Вірю, скоро завітає,

Він про нас всю правду знає.

Ми ж усі учились пильно,

Не вели себе свавільно,

І чужого научались,

Та й свого не відцурались.

Добрі, гарні діти!

Як же ними не радіти?

Чортик: (вихиляється з-за ялинки)

Не мої це друзі-діти!

Ні, не маю чим радіти!

Яринка:

Ми до Господа молились,

Щоб багато дав нам сили,

Щоб багато дав охоти

Перешкоди всі збороти

І колись такими стати,

Як хотіли б тато й мати,

Як хотіла б вся родина

Й наша рідна Україна!

1-й Ангел:

Добрі діти, гарні діти,

України пишні квіти!

(Діти всі разом співають пісню "Крок до зірок")

Чортик:

Не мої це друзі, бачу –

З горя мало не заплачу.

"Звучить музика "Передзвін Києво-Печерської Лаври".

Тарасик: (прислухається)

Сестро, чуєш?

Яринка:

Це дзвіночки!

Тарасик:

Ангеляток голосочки!

Яринка:

Чуєш, брате? Ту-ру-ру

Здаля чути дивну гру....

Тарасик:

Ангелята, видно, грають,

Як Святого проводжають.

(Дзвонять дзвіночки, грають труби, співаючи, виходять на сцену ангели).

Пісня ангелів (вальс).

Сяють зорі, пізній час –

Спіть, малятка, лю-лі-лі!

В гості ми ідем до вас,

Чемні діточки малі,

Чи у місті, чи в селі.

Спить у білій льолі гай,

В'ється полем шлях пустий –

Саночками Миколай,

Друг дитячий, пресвятий,

Їде, їде до дітей...

(Сцена яскраво освітлюється, поважно виходить Святий Миколай у супроводі двох ангелів, вони тягнуть санки, повні подарунків).

2-й Ангел:

Просим, глянь, Дідусю Божий:

Перед містом на дорозі

Ми зустріли цих дітей.

(Звучить музика "Різдвяний канон". Співає "Цвітень",

керівник М. Пилипчак).

Святий Миколай:

Мир вам, діти! ( благословляє).

Яринка:

О, святий наш Миколаю!

Не прогнівайся, благаю,

Що Тобі на зустріч ми

Серед ночі і зими

Аж за місто вийшли з хати!

Ми хотіли привітати,

Поклонитися Тобі...

Тарасик:

Правду мовим, далебі!

Святий Миколай:

Добрі діти – вас я знаю!

Правду з ваших серць читаю,

З ваших синіх оченят –

Дуже, дуже з того рад!

Тільки ви вночі взимі

Не пускайтеся самі

Віддалік від ваших хат!

Тарасик:

Ми гадали, слуги Божі,

Що поможем вам в дорозі,

Шлях у місто вам покажем,

Хто і де живе, розкажем.

Святий Миколай:

Нам якраз туди пора,

Де чекає дітвора,

Щоб її здійснилась казка.

Тарасик:

О, то просимо! Будь ласка! Тут місток, там першій дім, парк і зал...

Святий Миколай:

Хутчіш ходім!

(Знову відізвалися дзвіночки. З-за ялинки висунувся чортик і смикнув Тарасика за рукав, відводить вбік).

Звучить музика "Вибрики". А. Золкін.

Чортик:

Даремно я сюди пригнався,

Замерз, ще й нежиті набрався (чхає),

Брів снігами без кожуха,

Відморозив ніс і вуха.

Друзів тут моїх нема –

Все пропало.... все дарма!...

(Чути завивання вітру, виходить вітер).

Вітер:

Хто ти будеш?

Чортик:

Друг я твій! Перемерз я – розігрій!

Вітер:

О, чортів я розумію! Зараз я й тебе зігрію...

(Вітер з мітлою женеться за Чортиком, той втікає).

Сцена знов освітлюється, дзвонять дзвіночки, на сцену виходять святий Миколай з ангелами. Яринка та Тарасик показують дорогу.

Яринка:

Ось ми в залі!

Погляньте – Олі, Галі, Ромки, Славки та Петрусі –

Українські діти всі!

Святий Миколай:

О, спасибі, друзі браві,

Що дорогу показали!

За цю поміч, милі діти,

Буде вас Ісус любити,

А Ісусикова Мати

Все вам буде помагати.

(Пригортає Яринку та Тарасика, а потім підступає до краю сцени і благославляє громаду дітей).

Мир вам, любі! Ласка Божа

Ваші душі хай осяє!

А громада ваша гожа,

Мов чудова квітка-рожа,

Хай росте і розцвітає

Без пригоди злої, лиха,

Мамі, татові на втіху,

А народові на славу!

Ангели:

Любі хлопчики й дівчата,

Вас вітають ангелята!

Святий Миколай (до ангелів):

А скажіть, небесні дітки, –

Ви ж для них найліпші свідки –

Чи ті діти, що у залі,

Ті спереду і там далі,

Більші, менші і маленькі,

Цілий рік були чемненькі?

Ангели (гуртом):

Так, вони були чемненькі, тата слухали і неньки.

Святий Миколай:

А скажіть, небесні дітки, –

Ви для них найкращі свідки –

Чи молитву рідну знають?

Бога нею прославляють?

Чи шанують рідну мову,

Українське рідне слово?

Ангели:

Так, і моляться, й читають,

Рідні пісеньки співають

Галі, Стефи, Марки, Олі,

Бо вчаться у рідній школі.

Святий Миколай (до дівчинки у залі):

А ходи сюди, дитинко,

На коротку на хвилинку,

Розкажи нам, що ви, діти,

Тут навчилися робити?

Дівчинка (виходить):

Я скажу усе, що знаю,

Пресвятому Миколаю:

Хоч малі ми дитинчата,

Поважаєм маму й тата.

Ми шануєм рідне слово,

Прадідівську рідну мову,

Рідні книжечки читаєм,

Рідні пісеньки співаєм,

І молитвою, що мати

Нас навчила в рідній хаті,

Ми звертаємось до Бога

Про опіку й допомогу.

Святий Миколай:

Чи молилась ти, дитино,

За добробут в Україні,

За бабусеньку – сирітку,

За дідуня і за тітку,

За ровесників дітей

І за рідних всіх людей?

Дівчинка:

Ми всі молимось щоднини

За весь народ України.

2-й Ангел:

Добрі діти, так і треба –

Все те бачили ми з неба.

Святий Миколай:

Бачу я, ви добрі діти –

Буде з того Бог радіти!

Хай же вам, мов сонце світить,

Захищає, мов покров,

Божа ласка та любов!

Не за плату-нагороду,

А тому, що чесні зроду,

Що шляхетні, не пусті,

Правді служите святій.

(До ангелів)

Божі слуги, ангелята!

Розвантажуйте санчата,

Розпаковуйте гостинці

Мирославові, Галинці.

Роздавайте всім, як треба,

Подаруночки із неба.

Дівчинка:

Дякуємо Тобі, Владико, за утіху цю велику!

Яринка:

Дякуємо Тобі, Святий, від усіх оцих дітей!

Тарасик:

Обіцяємо добрими бути,

Слів Твоїх не призабути,

Завжди вчитися охоче,

Бо того Ісусик хоче,

I такими виростати,

Як бажають тато, мати

І увесь наш рідний край!

Ангели (хором):

Всім вам Боже помагай!

(Починається роздача подарунків).

Звучить музика "Дорогою добра", сл. Ю. Ентіна, муз. О. Мінкова.

 

 

 

 

Варіант сценарію свята

 

 

Кравець Леся Михайлівна, вчитель ЗНЗ № 90 м. Києва

 

Янгол 1.

Давно-давно, 1600 років тому, жив у місті Мирах, у Малій Азії, хлопець Миколай. Нічого не бракувало малому Миколі – ні гарного одягу, ні смачної їжі. Але не мав він ні тата, ні мами. Хлопчик ріс під опікою чужих людей. Але коли виходив він із свого гарного будинку та грався з дітьми, то бачив, у яких темних глиняних хатках вони мешкали. Чув, що вони спали на глиняних долівках і нерідко лягали спати голодні.

Янгол 2.

Був у Миколи старий учитель, що вчив його молитися, читати й писати. Одного разу читав він разом з учителем Святе Письмо, а було там написано: "Коли ти робиш добро, то нехай твоя правиця не відає, що робить лівиця..."

Миколай.

Учителю, поясни мені, як це розуміти?

 

 

Учитель.

Це так, сину, коли ти робиш добро іншому, не треба про це нікому оповідати. Краще не хвалитися своїми добрими вчинками.

Янгол 1.

Це було пізньої осені. Миколі вже було відомо, що багато діток у його околиці сидять голодні в нетоплених хатах. Он родина старого Олександра. Мати лежить хвора, у Петруся немає черевиків, а рано він бачив, як мала Софійка збирала на дорозі галузки, щоб запалити в печі.

Миколай.

Не можу я спокійно спати, коли інші діти голодні, коли їм зимно в хаті.

(Встав і пішов до комори тихенько, щоб ніхто не чув і не бачив, набрав у торбинку харчів – муки, олії кілька пляшок, повні кишені сухих яблук і слив, а у своїй скрині відшукав пару теплих панчіх та нові капці. Ще її кілька товстих полін захопив – все поскладавши у велику торбу).

Щоб ніхто не здогадався і не побачив, що він задумав зробити, Миколайко вдав, що йде вже спати, сказавши своїй няні:

Миколай.

Я вже помолився, добраніч, няню! Іду вже спати.

(І коли всі заснули, він вийшов з торбою та пішов до хатини старого Олександра. Поклав торбину на порозі та й побіг швиденько назад).

Олександр.

Хтось дарунки приніс... Кому ж мені дякувати? Дякую тобі, Господи, за подарунки... (і заплакав).

Янгол 1.

Слуги Миколині почали спостерігати, що зникають харчі та одяг, ще дрова. І стали охороняти вночі Миколине добро. Одного разу, коли хлопчик тільки наготував торбу й вийшов зі свого подвір'я, слуга наздогнав Миколу.

Слуга.

Куди ж це несеш цю торбину? Вона ж тяжка, не під силу тобі!

Миколай.

Там діти голодні! Я не можу заснути, як згадаю їх голодних у неопаленій хаті! Зробивши цей добрий вчинок, спокійно я засинатиму, мені стане легше.

Янгол 2.

Минули роки, виріс Микола, здобув освіту і не хотів зберігати своє майно для себе. Віддав усе бідним людям. Сам же став священиком і скрізь чинив тільки добро, вчив людей те саме чинити для доброго самопочування.

Янгол 1.

За це Бог дав йому силу творити щораз більше добра. Микола лікував хворих, допомагав невинним, що перебувають у в'язницях, кожному в потребі йшов назустріч. Всі знали й любили Миколу. А коли він помер, то Церква причислила його до святих.

Янгол 2.

А тепер діти моляться до Святого Миколая, щоб допоміг їм бути добрими – й щоб за те вони були нагороджені. Вони чекають у ніч з 18 на 19 грудня, щоб почути срібні дзвіночки на санчатах, якими їде до них Святий Миколай.

Янгол 1.

Кажуть, що тоді радіє місяць на небі й всміхається, бо він знає, що в цю ніч усі радіють. І ті, що роблять подарунки, і ті, кому їх роблять. Бо найбільше щастя в житті – це робити добро.

Янгол 2.

Коли замерзла річка

І став біленький гай,

Зайшов у темну нічку

На землю Миколай.

Янгол 1.

Від хати і до хати

Снігами через лід

Спішить, спішить завзято

Старенький сивий дід.

Янгол 2.

Він в шапці-невидимці,

У теплім кожушку,

Приніс усім гостинці

У чарівнім мішку.

Янгол 1.

Дітки, 19 грудня День пам'яті святого Миколая у якого ми вчимося доброті і щедрості.

Янгол 2.

Ми вам всім бажаємо бути добрими, турботливими, милосердними.

Янгол 1.

А святий Миколай обов'язково приїде до вас з подарунками.

(Діти виконують українську народну пісню "Ой, хто-хто Миколая любить").

Свято Матері

 

Сценарій свята

 

 

 

Свято Матері відзначають люди всього світу. День Матері припадає на другу неділю травня, коли природа-матінка вбирає свою землю весняними квітами. Травень – місяць Пречистої Діви Марії. Ще в 1903 році молода американська жінка з Філадельфії Анна Джервіс звернулася до сенаторів законодавчих властей, щоб присвятити один день у році особливому вшануванню матерів. Вона поєднала це святкування з квіткою.

Пісня "Ave Maria".

Свято Матері! Що може бути прекраснішим від того дня, коли до отчого дому порогу, під рідну батьківську стріху, мов ластівки до рідного гнізда, злітаються діти, онуки, правнуки.

Злітаються, щоб низько вклонитися матері, заглянути в її ясні очі, які так часто не стулялися ночами. Коли ми були хворі, цілували натруджені материнські руки, що так ніжно нас гладили по голівці, оберігали від спеки і холоду, знімали жар з нашого чола, випікали запашний, духмяний хліб!

О, материнські руки!

У неоплатному боргу ми завжди перед Вами.

Сьогодні зібрались на це свято,

Щоб вшанувати невтомних матерів,

Побажати міцного здоров'я,

Великого щастя, синівської любові і злагоди в житті.

З далекої, нелегкої дороги.

Через печалі й гіркоту розлук

Спішу вклонитись отчому порогу

І доторкнутись материнських рук.

Ти вміла ждать, за це – тобі спасибі.

За теплі короваї на столі.

Ти в путь мене благословила хлібом,

Щоб не цурався рідної землі.

(Танець).

Чому ж мене так вабить рідна хата?

Збадьорює, мов подихом землі!

Бо в ній мене чекає рідна мати,

У світлому серпанку сивини.

Нема в цілому світі, всім вам признаюся,

Кращої матусі, як моя матуся.

Я свою матусю так щиро кохаю, що й розказати не вмію, не знаю.

Як я у колисці лежала маленька,

Ночей не доспала, моя люба ненька.

Як я нездорова, смутна, немоторна,

Усе забуваю, як мати пригорне.

Вона мені купить плаття, черевички.

На зиму до школи – теплі рукавички.

Все мені говорить Матусенька-душка,

Що я України мала щебетушка.

Все в житті бере початок від матері,

І любов до рідної мелодійної пісні також,

Ці пісні передаються з молоком матері,

Коли вона вперше над колискою немовляти,

Співає свою колискову.

У ній і материнська ласка,

І віра, і любов в магічну силу також.

(Пісня).

Мама вишила мені квітами

Сорочку, квіти гарні, весняні,

На, вдягай, синочку.

В нитці сонце золоте,

Пелюстки червоні,

Ласка мамина цвіте

В тому вишиванні.

Квіточок дамо багато

Матінці на любе свято.

З квіточками у долонях

Переступили сини й доні.

Поцілунками вітаймо,

Многа літа заспіваймо!

Киньмо квіточки під ноги.

Щастя попросімо у Бозі.

Хай в житті вам радість буде,

Дай же Бозю нашим ненькам

Многих, добрих, щасливих літ.

(Пісня "Чи хмаринка в небі").

І ось ми виростимо, розлетімося

З рідної домівки.

Та не забуваймо отчого дому, порогу,

Як тільки можемо, рвімося, летімо

До рідного гнізда.

Бо потім може бути пізно,

І скільки б нам не було

П'ять чи п'ятдесят,

Нам завжди потрібна мати, її ласка, її тепло, її доброта.

Приїжджайте частіше додому,

Щоб не мучила совість потому,

Не привозьте ні грошей, ні слави.

Будьте з матір'ю ніжні, ласкаві.

 

 

 

 

Нема в світі наймилішого, як матінка люба

(родинне свято в 1-му класі)

 

Сценарій свята

 

 

Петрик Валентина Іванівна, вчитель школи-інтернату № 23 м. Києва

 

(Батьки сидять за столами, на столах вишиті серветки, торти, чай). Звучить музика пісні "Зеленеє жито, зелене".

Вчитель:

Дорогі діти! Сьогодні на наше свято прийшли гості: мами, бабусі.

Давайте привітаємо всіх щирим словом.

1-й учень:

Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро.

Стрічаємо з хлібом,

Любов'ю і миром.

2-й учень:

Для людей відкрита

Хата наша біла,

Тільки б жодна кривда

В неї не забігла.

3-й учень:

Хліб ясниться в хаті,

Сяють очі щирі.

Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі.

(Дівчинка в українському одязі на вишитому рушнику вручає хліб-сіль мамам).

4-й учень:

Квіточок дома багато,

Матінці на любе свято,

З квіточками у долоні

Підійдем сини і доні.

(Діти вручають квіти).

5-й учень:

Поцілунками вітаймо,

Щастя, долі побажаймо.

Киньмо квіточки під ноги,

Щастя попросим у Бога.

6-й учень:

Хай в житті вам радість буде,

Процвітайте як той світ

Дай же, Боже, нашим мамам

Многих, добрих, щасних літ.

Вчитель:

Шановні гості! Дорогі мами! Діти! Вітаємо вас на нашому святі. Сьогодні ми поговоримо про найдорожчу в світі для кожного з нас людину – про маму. Просимо вас взяти участь у нашій щирій розмові. Давайте згадаємо про мамину пісню, рідну оселю.

(Тихо звучить пісня про маму).

Мама – це той світильник добра, що вічно сяє для народу, її пісня, її ласкаві руки виводили на широкий шлях і захищали саме життя від збайдужіння, злочину.

Головною берегинею родини була мати. Її називали святинею. Пригадаємо слова Т.Г. Шевченка про матір.

Учень:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Вчитель:

Мати народжувала дитину, співала їй, вчила добра і любові. Через мамину пісню дитина пізнає світ, знаходить знайомі предмети. Раніше дитину гойдали в колисках, виготовлених з лози. На Україні існував звичай: коли дитина виростала, колиску не викидали, її берегли, поки в цій оселі жили люди. Колиски робили з осики, калини. Для неї вибирали м'яке, легке, співуче дерево. Під спів маминої пісні росли поети, музиканти, вчені. І велике горе, коли ми забуваємо мамину пісню, адже її мелодія, мова виховують доброту, чуйність, ніжність, милосердя.

Учениця:

Заспівай мені, мамо моя,

Як бувало колись над колискою –

Буду слухати, слухати я

І стояти в замрії вербичкою.

(Звучить "Молитва матері", слова Наталки Позняк, муз. Людмили Херувимської).

Вчитель:

Мати всьому початок. Мати – берегиня роду. Був звичай на Україні на щастя дарувати рушники. Їх називали оберегами людини. Було повір'я, що й сорочка, вишита і подарована на добро, буде оберігати. Сорочку вишивали і дарували не будь-кому, а людині особливо близькій – дитині, братові, чоловікові (демонструє вишиту сорочку).

Учень:

А я пісню про сорочку знаю:

Як я малим збирався навесні

Піти у світ незнаними шляхами, -

Сорочку мама вишила мені...

Вчитель:

Давайте разом заспіваємо цю пісню. (Всі разом виконуємо пісню О. Білаша на слова Д. Павличка "Два кольори").

Дорогі батьки, давайте на хвилинку повернемося в батьківську хату, пригадаємо кожний своє дитинство.

(Звучить пісня "Росте черешня в мами на городі". Цікаві розповіді про своє дитинство, свою маму).

Вчитель:

Хочеться запитати вас, чи доторкнулись ви трішки до святинь свого роду? Чи віриться вам, що нашому українському роду не буде переводу? Не даймо всохнути родовому дереву нашого народу, не забуваймо своїх рідних мам.

(Учні читають вірш "Присяга трьом матерям").

Хоч маленькі ми ще діти,

Мов весняні дрібні квіти,

Величаємо в цю днину

Нашу матір – Україну.

Присягаєм тобі, Мати

Рідний нарід свій кохати

І служити до загину

Спільній неньці Україні.

Присягаєм рідну віру

Завжди визнавати,

Говорить по-українськи,

Молитись, співати.

 

 

 

 

 

 

Ми матір називаємо святою

 

Сценарій свята

 

 

 

Зал святково прибраний. На задньому плані ікона Божої Матері, прибрана рушниками, збоку – заповідь Господня – "Шануй батька свого і матір свою, щоб довгими дні були твої на землі".

У центрі портрет Тараса Григоровича Шевченка, вишитий рушник і слова:

"І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати, і будуть люди на землі".

(Звучить пісня "Чорнобривці", діти, одягнені в українські костюми, заходять до зали).

Господиня:

Добрий день, шановна родино! Саме родина, бо сьогоднішнє свято – це єднання нас у родину.

Господар:

Шановні батьки, діти, вчителі, гості! Запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на родинне Свято Матері.

(Пісня "Про маму").

1-й учень:

Щороку другої неділі травня весь світ відзначає День Матері. А починалося все так...

2-й учень:

Маленька американка Анна Джарвіс дуже рано втратила найдорожчу в світі людину – маму... Дівчинка була певна, що її мама найкраща у світі. Минув час, вона виросла і зрозуміла, що для кожної людини її мама – най... най... най...

3-й учень:

"То чому б для усіх мам не створити найкраще у світі свято? – думала вже доросла Анна Джарвіс. Ось так у травні, у 1910 році і з'явилося свято – День Матері.

4-й учень:

Свято Матері має в Україні триєдину суть. У цей день ми складаємо шану найдорожчій в світі людині – своїй матусі. Цього дня ми вшановуємо й Божу Матір – Діву Марію та свою Вітчизну – неньку-Україну.

5-й учень:

У багатьох мовах світу слово "мама" починається літерою "м". Не вірите? Переконайтесь! Майка – болгарська; Матка – польська, чеська; Мама – румунська; Мітір – грецька; Мор – норвезька; Me – в'єтнамська; Мудер – голландська; Мутер – німецька; Мадре – іспанська, італійська; Мазе – англійська; Ман – португальська; Мер – французька.

6-й учень:

Перед тим, як тут з'явитись,

На цій сцені, в цьому залі,

Ми хвилин, напевно, з тридцять

Перед дзеркалом стояли –

Перевірили всі банти,

Кожен ґудзик, кожну складку,

Щоб було у нас на святі,

Любі жінки, все в порядку!

І ранесенько всі встали,

Ці рядочки повторяли,

Щоб батьки могли радіти,

Які гарні у них діти.

Спасибі вам, рідні мами,

Що ви тут сьогодні з нами.

До вас наше перше слово.

Всі:

Матусі, будьте здорові!!!

Ми старались, ми спішили,

І пісні, і танці вчили,

Вірші всім вам почитаєм,

Потанцюєм, заспіваєм.

(Танок "Українська полька").

Хто нас, діти, міцно любить,

Хто ласкаво так голубить,

Не стуля вночі очей,

Дбає все про нас, дітей?

Всі:

Мама дорогенька!

Хто колиску нам гойдає,

Хто нам пісеньку співає,

Хто нам казочку розкаже,

Забавочками розважить?

Всі:

Мама золотенька!

Як ви, діточки, ліниві,

Неслухняні та пестливі,

Як буває іноді –

То хто сльози ллє тоді?

Всі:

Все вона, рідненька!

Пісня "Подарунок для мами".

Яке найкраще слово в світі?

Раз мудрий хтось спитав людей.

"Здоров'я" – відповів недужий.

"Ні, молодість, – сказав старий.

"Найкраще – хліб – жебрак говорить.

"Перемога", – відповів солдат.

"Найкраще – воля – "раб промовив,

"Ні – правда!" – вигукнув мудрець.

Аж тут озвався несміливо

Сирітка, ще малий хлопчак:

" Найкраще в світі слово – мама!"

І всі сказали: "Мама?! Так!!!"

 

Матінко – голубочко ! Люба моя квіточко!

Руки твої лагідні ! Тепленькі, як літечко!

Матінко – голубонько, Калинонько пишная!

Добре в тебе серденько –

Скільки в ньому ніжності!

Матінко – голубонько, Зіронько ясненька!

Ти моя красунечко! Ти така гарнесенька!

У моєї неньки руки золотенькі,

Роботящі, вмілі,

Спритні в кожнім ділі!

У моєї мами очі променисті,

Як блискучі зорі, як озера чисті.

У моєї мами губки-полунички,

Усмішка ласкава, дуже гарне личко!

У моєї мами руки золоті!

Очі карі, вії довгі і густі.

А моя матуся схожа на веселку,

Бо така чудова і така весела.

А моя – як ніжний лісовий дзвіночок!

Ніжні в неї руки, ніжний голосочок!

А моя матуся, гарна, як калинка,

В неї чорні брови,

Губки, як малинка.

Моя мамочка привітна,

Гарна, ніжна, як весна,

І ласкава, і тендітна,

Ніби пролісок вона!

Ваші мами гарні,

З вами згоден я.

Та найкраща мама

Все ж таки моя!

Всі:

І моя красуня!

Ніде правди діти!

Мабуть, тут зібрались,

Всі красуні світу!

Кожен любить свою маму,

Бо вона найкраща сама,

Найдорожча нам людина –

Люба мамочка, єдина!

І тому ми вам бажаєм,

Щоб як квіти ви цвіли,

Щоб завжди здорові, гарні

І щасливі ви були!

(Українська народна жартівлива пісня "Із сиром пироги").

Ой маю я три матері,

Та всі три хороші, –

Три матері, як три квітки,

Як три красні рожі!

Перша мати –

Непорочна, як лілея біла,

Із Дитятком-Немовлятком, Пречистая Діва.

Друга мати – це найкраща на світі країна,

Земля наша, наша славна ненька – Україна.

Третя мати – що ж про неї гарного сказати?

Це ласкава, люба, мила, рідна моя мати...

Є у кожної дитини

Матінка єдина,

Та, що любить нас і дбає,

Розуму навчає.

Є у кожної дитини,

Навіть сиротини,

Наша мати солов'їна –

Рідна Україна.

І у кожного серденька

Є і буде жити

Божа Мати – наша ненька,

Мати всього світу.

(Виходять діти із запаленими свічками в руках, стають біля образу Матері Божої).

Пречиста Мати,

Просять діти вірні, –

Сповни наші просьби,

Сердечні, покірні.

Мати Божа, Мати Єдина,

І в тебе була люба дитина.

Ти свого сина ревно любила,

До свого серця щиро тулила.

Тобі, о Мати, найкраще знати,

Чим для дитини є серце материне,

Добре, зичливе,

Щире й привітне,

Тому до тебе шлю ці молитви.

Дай нашим мамам прожити в мирі,

Дай їм здоров'я, додай їм сили,

Щоб з нас потіхи і слави дожили.

Українці, в кожний час

Господь ласкаво дивиться на нас,

Все дивиться з заквітчаних ікон,

Як прокидаємось й лягаємо на сон.

В здоров'ї тата й маму зберігай,

Сестричці й братикові щастя дай,

Зроби, щоб всі вдоволені були,

На лихо-горе раду щоб знайшли.

Благослови наш любий рідний дім

І всіх-усіх, хто проживає в нім,

І неньку нашу, і садок-розмай,

І наш народ, і рідний край,

І ті могили, що в полях стоять,

І героїв, які в тих могилах сплять.

Під пишним килимом із квітів і трави

На віки-вічні, Боже, прослави!

(Пісня "Молитва за Україну").

Дівчину вродливу юнак покохав,

Дорожчої неї у світі не мав.

І клявся, божився, що любить її

Над сонце, над місяць, над зорі ясні.

"Тебе я кохаю. За тебе умру...

Віддам за кохання і неньку стару!"

Та мила його не боялась гріха,

Була, як гадюка, зрадлива, лиха.

Всміхнулась лукаво і каже йому:

"Не вірю, козаче, коханню твому.

Як справді кохаєш, як вірний єси,

Мені серце неньки живе принеси".

І стався опівночі злочин страшний:

Мов кат, витяг серце у матері син...

І знову до милої, з серцем в руках,

Побіг, і скажений гонив його жах!

Ось-ось добігає, не чуючи ніг...

Та раптом спіткнувся і впав на поріг.

І серденько неньчине кров'ю стекло,

І ніжно від жалю воно прорекло...

Востаннє озвалось до сина в ту мить:

"Мій любий, ти впав...Чи тобі не болить?"

Заспівай мені, мамо... Заспівай мою дитячу колискову, мою колискову-барвінкову, у яку переливається твоя любов.

Матусина пісня біля колиски... У цей час твориться найбільша таємниця людського буття – переливання в душу дитини найщиріших материнських почуттів.

Цієї пісні не може бути без мами - найдорожчої, найріднішої, для кожного з нас людини.

Думаю, усім нам хочеться послухати мамину добру казку, що в дитинстві до кожного заглядала в "шибку сивими очима", послухати колискову, яку співала нам рідна матуся.

Як дітей колишеш ти недремно,

То не раз змахнеш краплину поту.

То ж прислів'я мовить недаремно:

"Хто не мав дітей – не мав клопоту".

Мамин день – це велике свято, адже все починається від мами, її пісні, доброї казки, ніжної колискової…

Ой, щоб спало, щастя знало.

Ой, щоб росло, не боліло,

На серденько не кволіло,

Соньки-дрімки в колисоньки,

Добрий розум в голівоньки.

Заспівай мені, мамо моя,

Як бувало колись над колискою.

Буду слухати, слухати я

І стояти в задумі берізкою.

(Дівчатка, промовляючи до ляльок).

Спи, мій малесенький, спи, мій синок,

Я розкажу тобі безліч казок!

Нащо ти віченьки знову розкрив?!

Спи, моя пташко, то вітер завив.

Спи ж, мій малесенький, годі гулять...

Зайчики білі давно уже сплять.

Спи, моя дитино золота,

Спи, моя тривого кароока,

В теплих снах ідуть в поля жита,

І зоря над ними йде висока.

Спи, моя дитино, на порі.

Пісні сплять і сонна яворина...

Так, як небо в нашому Дніпрі,

Так в тобі не спить хай Україна.

Калина плаче у гаю –

У неї гілка зламана,

І я чомусь не впізнаю

Веселу пісню мамину.

У неї зламане крило –

Мабуть, в сильце піймалася.

Мене на світі не було,

А пісня та співалася.

Іще бабуся і дідусь її у гості кликали.

Я пісні їхньої навчусь,

Як виросту великою.

Її співатиму відтак

Колись своєму синові.

І пісня мамина, як птах,

Злетить над Україною.

(У виконанні дівчаток звучить пісня "Колискова", група дівчаток виконує танок з ляльками).

Нелегка то справа – виховувати дітей... Дуже часто мами наші втомлюються, адже вони багато працюють, а тут ще й ми дошкуляємо – то не слухаємось, то оцінку погану принесли, тоді мамам не до жартів, але сьогодні ми вас трошечки розвеселимо...

Віночок жартів від 1-го класу!

Сиве волосся

– Ти неможливий, синку! Від твоєї неслухняності в мене сивіє волосся!

– А ти, мабуть, мамо, теж не була слухняна, коли була малою, адже бабуля зовсім сива!

Таємниця

– Здається, синку, ти вчора не був у школі? – питає мати.

– Це тобі, напевно, вчителька сказала? Ох, ці жінки... ніколи вони не вміють тримати язика за зубами.

Мама знає

– Мамо, ти знаєш ту вазу, яка переходить у нашій родині із покоління в покоління?

– Авжеж, знаю то й що?

– Так от, моє покоління її щойно розбило.

Назавтра

– Знову мокрі черевики? –

Лає Вітю мати, –

Ти, мабуть, в усіх калюжах

Устиг побувати?

– Що ви, мамо, – каже Вітя, –

Не хвилюйся дуже, –

Ще й на завтра залишилось

Чотири калюжі.

А пам'ятаєте легенду? Створив Бог чоловіка. Звичайно, йому було дуже нудно одному, і тоді Господь вирішив створити жінку. Проблема була в тому, що весь людський матеріал пішов на чоловіка. Тоді Бог взяв кілька яскравих променів сонця, всі чарівні фарби зір, задумливий смуток місяця, красу лебедя, грайливість кошенят, граційність газелі, ласкаве тепло хутра, притягальну силу магніту. Змішав все разом, а потім додав туди: холодне мерехтіння зірок, впертість віслюка, в'їдливість мухи, зажерливість акули, ревнивість тигриці, сміливість пантери, кровожерливість п'явки, отруйність змії, дурман опіуму, безпощадність стихії. Все це змішав, оформив фігуру і вдихнув у неї життя. Як наслідок – вийшла жінка. Цю жінку Бог передав чоловікові і промовив: "Бери її такою і не намагайся переробити, блаженствуй з нею все життя і терпи муки від неї до самої смерті".

(Пісня "Рідна мати моя").

Бабуся! Чи є на світі краща людина? Ні! Скільки вона не доспала ночей, голублячи онучат! Подивіться у бабусині очі, які вони щирі! Це погляд добра і любові, то ж у цей святковий день ми хочемо привітати і наших бабусь.

 

Моя бабуся люба, гарна й мила,

Вона найкраща від усіх людей.

І хоч вона вже трохи посивіла,

Але так щиро любить нас, дітей.

Бажаєм вам сто років жити ,

Без сліз, без горя, без журби!

Хай з вами буде щастя і здоров'я

На многі літа, назавжди.

Хай в житті вам радість буде,

Процвітайте, як той цвіт.

Дай же, Боже, любим бабцям

Многих, добрих, щасних літ.

 

Сміється сонце – я сміюсь,

Всміхається бабуся,

Я в добрі очі їй дивлюсь –

Ніяк не надивлюся.

Хай вам сонце сміється,

Хай добро вам ведеться,

Хай годинник вам повільно лічить вік,

А Бог дарує многих, благих літ.

Пісня "Наші побажання".

1-й ведучий:

 Кохані матусі і рідні бабулі!

Хай довгі літа накує вам зозуля!

2-й ведучий:

Кінчається свято,

Прощається свято,

Прощатись нам слід.

3-й ведучий:

Бажаєм вам радості,

Щастя й любові,

Бажаєм, щоб завжди

Були ви здорові!

4-й ведучий:

Щоб настрій завжди був

Веселий, хороший,

Щоб в кожній кишені

Водилися гроші!

5-й ведучий:

Ми любимо за все вас:

За строгість, за ласку,

Хай буде життя ваше

Світлим, як казка!

 

6-й ведучий:

Роде наш красний!

Роде наш прекрасний!

Будьте здорові щодня і щоночі,

Хай світяться щастям

Завжди ваші очі!

7- й ведучий:

Наймиліші, найрідніші!

Щиро любимо ми вас!

А тепер ловіть хутчіше

Поцілуночки від нас!

(Усі діти підбігають до мам, вручають їм подарунки, свято закінчується танком).

 

 

 

 

Свято Різдва Христового

 

Сценарій свята

 

 

 

1–й ведучий.

Село. Українська хата. Святий вечір напередодні Різдва Христового. Ось господарі – Одарка і Степан – готуються до свята. Степан мете хату.

Одарка:

Що ти там метеш?

(Степан хоче винести сміття).

Одарка:

Хто в Святий Вечір сміття на вулицю виносить?! Ти хочеш, щоб за нас люди балакали?

Степан:

Чого сваришся, ти краще порайся скоріше, а то з голоду померти можна. Давай, скоріше збирай на стіл і будемо їсти!

Одарка:

Хто це до першої зірки їсти сідає?

Степан:

Ти правду кажеш, треба і зачекати. О! Хто це стукає?

(Стук у двері).

Одарка:

Степане! Та це мабуть колядники прийшли, одчиняй скоріше двері!

Колядники.

1-й. Хай за вікном хуртеча злиться, а нам співати і радіти,

Горить ялинка у світлиці, з Різдвом Христовим, любі діти!

2-й. Дніпро обняв дзвінкі Карпати,

А в хаті вже кутя і сіно.

Дозвольте заколядувати.

З Різдвом Христовим, Україно!

Одарка та Степан (радісно):

Колядуйте, колядуйте!

3-й. Ой, ішла колядка

(Одарка і Степан виносять коровай і ламають його, хочуть розділити на всіх).

 

 

 

 

"Що третій же праздник – святе Водохреща"

 

Сценарій свята

 

 

Богомаз Тамара Іванівна, вчитель ЗНЗ № 163 м. Києва

 

Шановні діти і гості нашого свята! Сьогодні наш виховний захід присвячений завершенню різдвяного циклу свят. Всі ви знаєте ці свята, але з кожним наступним поколінням традиції святкування забуваються, відходять у минуле, тому, щоб зберегти пам'ять про наших предків, про їхні звичаї та обряди ми вирішили провести виховний захід на тему "А що третій празник – святе Водохреща".

Січень – перший місяць року і найсуворіший місяць зими. Кажуть, що це зими половина, бо січе зиму навпіл. Проте є й інші пояснення назви цього місяця. Січень, бо сніг січе з вітрами. Ще таку назву в давнину пов'язували з тим, що саме о цій порі вільно рубали сокирами (сікли) деревину, бо вона перебувала в стані спокою. Народна мудрість каже, що у січні сонце повернуло на літо, а зима – на мороз. У цьому місяці найясніші, сонячні, але разом з тим – морозні дні. Сонце іноді при сильному морозі видається наче у кільцях . Це ознака стійких морозів. За таку особливість і дістав місяць січень у давнину назву "простинець". А ще січень називали "студень", "тріскун", "шипун", "льодовик", "вогневик". Саме на цей місяць припадає найбільше свят, що позначені особливою поетичністю. В одній з колядок мовиться:

Та прийдуть до тебе три празники в гості: що перший же празник – святеє Рожество, що другий же празник – святого Василя, що третій же празник – святе Водохреща.

Дівчатка співають різдвяну пісню " Добрий вечір, тобі пане господарю".

Протягом усіх Різдвяних свят, які тривали два тижні – від Різдва (7 січня) і до Водохреща (19 січня), в кожній господі тричі варили кутю – багату, щедру і голодну.

Різдво є найдавнішим нашим святом. Походить воно з дуже давніх часів, коли наші предки ще не були християнами. В ті часи це було свято на честь доброго бога сонця, що звався Дажбог. Пізніше, коли наші предки прийняли християнство, того самого дня почали святкувати день народження справжнього Бога – Ісуса Христа.

У Віфлеємі

В стайні на сіні –

Христос родився Всім на спасіння!

Люди, радійте, Христа вітайте,

Божому сину Славу віддайте!

Слава на небі Богу Святому,

На землі спокій

Роду людському.

Різдво починається Святвечором. На це родинне свято готують 12 страв, найосновнішою їжею, звичайно ж, є кутя та узвар.

– Що ще роблять на це свято? (Так, звісно, колядують).

– Хто проспіває нам якусь незвичайну колядку? (додаток № 2).

Наступним святом Різдвяного циклу був Новий рік або свято Василя. Василь приходив не сам, а з дівчиною Маланкою. Увечері хлопчики та дівчатка поодинці чи гуртом обходили оселі сусідів та родичів, щоб защедрувати. Ті, в свою чергу, обдаровували збереженими з осені яблуками, ліщиновими горіхами, гарбузовим чи соняшниковим насінням. Тих, хто приходив пізніше, частували гречаними млинцями.

– Від якого слова, на вашу думку, походить слово щедрівка, щедрувати?

– Розкажіть щедрівку, якою ви ходили щедрувати, (додаток № 1).

Нарешті надходила третя і остання в різдвяному циклі кутя. В народі називали її "голодною". Голодною кутею цей Святвечір зветься тому, що в цей день необхідно дотримуватись строгого посту. На цю вечерю готують кутю та узвар, варять вареники, голубці та всякі інші страви. Усі страви готують з рослинних продуктів. Риби в цей день не їдять також.

Споживши страву, горщика виносили до воріт і розбивали. Деінде мисливці робили кілька холостих пострілів. Ці дійства пов'язували із завершенням свят – розстрілювалися або проганялися кутя та мороз. Діти тим часом вибігали на вулицю, стукали макогонами в хатні кути та тини й декламували: "Геть, кутя, з покуття йди на базар!".

Перед Різдвяними святами хати прикрашали "павучками" та "їжачками", які робили з тіста або глини. А напередодні Водохрещ, на покутті, робили хрестики із соломи і чіпляли біля вікон, обіч віконних рам і дверей. Вони виконували роль оберегів од нечистої сили, котра в дні свят вважалася особливо небезпечною.

Урочиста і найтаємніша частина свята починалася опівночі – службою Божою в церквах. Перед світанком вся процесія йшла до річки святити воду. Заздалегідь парубки й дорослі чоловіки вирубали на льоду великого хреста, витягали з води, тут же, на льоду, встановлювали його, обливали буряковим квасом (він фарбував лід у малиновий колір). Поряд встановлювали також вирубані з льоду престол, вівтар, інші церковні оздоби. Після відправи священик освячував воду, тричі занурюючи в ополонку хреста і прихиляючи до води запалену свічку, а тоді кропив освяченою річковою водою всіх присутніх, вітав зі святом. Тут хлопці випускали з рук принесених із собою голубів.

Освячену воду люди набирали в принесений із собою посуд. Потім найсміливіші юнаки купалися в ополонці й усі співали:

Йордан, Йордан, вода студенька, Пречиста Діва воду брала, Своє Дитя напувала.

Дома кропили цією водою хату, хлів, двір, худобу. Освячена на Водохреща вода вважалася цілющою, її зберігали за образами і використовували для лікування хвороб, при посіві поля, тощо. Зберігали також і свічку, що горіла біля води.

– Хто пам'ятає, як вітаються на Різдво?

На свято Водохреща, зустрівшись, наші пращури говорили:

"Христос Хрестився!", а інші відповідали: "В річці Йордані!"

Здавна наші предки вважали, що вода і вогонь – це основа для життя всього сущого на землі. Тому освяченню води споконвіку приділялася велика увага. Українські знахарі також уміли "замовляти" воду:

Водичко-йорданичко! Вмиваєш луги-береги, коріння, різне каміння, умий і мене від гніву, ненависті й від усякого лиха. Після Водохреща слабшали морози. Тому казали: ^"Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі".

– Звідки походить такий звичай Хрещення?

Ось як у своєму вірші Ярослав Вільшенко описує свято Водохреща:

Там, на річці на Йордані,

Там Господь Христос хрестився,

З рук Хрестителя Івана

У святій водичці вмився.

Розійшлися Апостоли

Ген за гори, ген за води,

Голосили Боже слово

І хрестили всі народи.

І святий Андрій – апостол

Воду цю приніс за море,

Нашим Дніпром плив він просто,

Аж де Київськії гори.

Наш святий князь Володимир

Нарід ввесь обмив свій рідний

Йордан-водами святими,

Щоби правди став він гідний.

Де є віра в Боже слово,

Де любов є до Вітчизни –

Всіх вода-Йордан обновить,

Всіх Йордан-вода очистить.

Свято Водохреще також називають Богоявленням. Як ви думаєте, чому?

Щоб краще зрозуміти чому, зараз дітки вам розкажуть переказ з Біблії про це свято.

 

Хрещення господнє

Насправді хрещення Ісуса Христа відбулося через 30 років після Різдва (ви вже чули про те, що Різдво святкували навіть язичники).

Хрестив його чоловік на ім'я Іоан. Іоан Предтеча жив у пустелі, носив одяг з верблюжої шерсті і весь час проводив у молитві. Їв він дуже мало. Бог велів йому йти на річку Йордан і сповістити людям про те, що скоро з'явиться Спаситель. Він говорив: "Покайтеся! Христос уже на землі!". Хто його слухав, того Іоан хрестив у річці Йордан. Тому його християни називають Іоаном Хрестителем.

Коли Іcyсу Христу сповнилося 30 років, він також прийшов з міста Назарета до пророка хреститися. Іоан Хреститель знав, що Христос ніколи не робив гріхів і саме він є Спасителем. Тому він став утримувати його: "Мені треба від Тебе хреститися, а не Тобі від мене".

Але Ісус Христос наполягав на хрещені не тому, що це Йому потрібно, а для того, щоб освятити воду і зробити її джерелом освячення людини: "Допусти це тепер, тому що так належить виконати всю правду". І хрестився. Коли ж він виходив з води, небо відкрилося і Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Ісуса Христа. А з неба почувся голос Бога Отця: "Це – Син Мій улюблений, в Якому Моє благовоління".

З тих пір і до нашого часу у пам'ять про хрещення Ісуса Христа 19 січня, ми святкуємо Водохреще. У церкві, а також на річці чи на озері після молитви віруючих Бог освячує воду, як колись освятив її Ісус. Свята вода, якщо з вірою прийняти її, допомагає хворим і здоровим, дає сили і зціляє від хвороб.

– То хто ж відповість, чому свято Водохреща ще називають Богоявленням?

– Під час розповіді ми ще розповідали, що після охрещення води хлопці відпускали принесених голубів. Чому, на вашу думку, саме з голубами приходили юнаки?

Хрещення – це дуже важливий день у житті. Людина немовби знову народжується на світ. Людська душа отримує від Бога благодать, силу творити добро і стає ближчою до Бога. Після хрещення у людини починається нове життя. Бог допомагає їй в усіх добрих справах. А ми самі також намагаємось творити добро, виконувати Божі Заповіді.

Діти всі разам читають молитву Катерини Перелісної.

Молитва

Пошли нам, Боже,

Маленьким дітям,

Щастя, здоров я

На довгії літа!

Щоб виростали

Розумні і сильні,

Душею чисті

І серцем вільні.

Щоб нам світила

Зіронька долі,

Щоб ми не знали

Лиха ніколи.

Наостанок ви розгадаєте кросворд "Коляда" і перевірите себе, як ви запам'ятали інформацію про цикл Різдвяних свят.

Додаток № 1.

Щедрик

Щедрик-щедрик-щедринець!

Ой, який я молодець –

Прийшов посипати,

Забув зерна взяти...

Та маю в кишені

Гороху з півжмені.

Сію, вію жито

У зимі – на літо.

Нехай Бог поможе,

Щоб все було гоже!

З Новим роком будьте,

Мене не забудьте!

(Катерина Перелісна)

 

Щедрівка

Хто в цьому домі живе-поживає

Того з новим роком поздоровляєм!

Бажаєм щастя всім в цьому домі,

Радості, успіхів в році Новому!..

Дітонькам – добре щоденно учитись,

Щоб з похвалою школу скінчити.

Щастя – дорослим, втіхи – малечі,

Всім добрий вечір, всім добрий вечір.

 

Додаток № 2.

Звізда, звізда велика, дерев'яна,

Вся в позолоті, аж блищить.

Вже на підході ніч різдвяна,

У ніч таку ніхто не спить!

І ми в цю ніч не будем спати, –

Один раз в році на ходу, –

Від хати підемо до хати

І понесем свою звізду.

Колядки знав ще наш прапрадід

Від незапам'ятних сторіч.

І ми колядці дуже раді,

Колядуватимем всю ніч.

(Марія Хоросницъка)

 

Віншування

Я – маленький хлопчик,

Виліз я на стовпчик.

На сопілці граю, Христа прославляю.

З Різдвом у цій хаті

Будьте всі багаті.

Хай Ісусик наш маленький

Буде повік Вам любенький.

Я маленька дівонька,

Як у полі квітонька,

Колядоньку вам співаю,

Христа прославляю.

З Різдвом тут до вас прийшла,

Божу радість принесла.

 

 

 

 

Свято Стрітення Господнього

 

Сценарій свята

 

 

 

Вчитель.

От і прийшов останній місяць зими – лютий. У народі кажуть: "Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур".

15 лютого наша свята Церква відзначає урочистим Богослужінням свято – Стрітення Господнє. Це свято ще раз нагадує віруючим про найважливішу подію з життя Господа нашого Ісуса Христа і Пресвятої його матері. З вірою і щирою молитвою всі християни дякують Богові за спасіння, звертаються до Господа, щоб Він навчив їх так любити Його і наших ближніх, як Він любив усіх людей, пожертвувавши своїм життям.

Учень.

Ще за часів, коли наш Спаситель був дитиною, існував такий звичай: батьки на сороковий день після народження приносили до Єрусалимської Святині хлопчика, щоб дати йому ім'я. Багаті приносили в жертву Богові однорічне ягня і голуба, а бідні тільки два голуби.

Учениця.

В сороковий день по народженні Христа Спасителя принесла і Божа Мати свого Первістка.

Учень.

При цьому єрусалимському Храмі жили двоє праведних людей – Симеон і пророчиця Анна. Вони Святим Духом були натхненні і сподівалися перед своєю смертю побачити Спасителя. І коли Мати Божа принесла до Святині малого Ісуса, Симеон приступив, узяв його на руки і сказав: "Нині відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму з миром, бо очі мої побачили спасення Твоє, яке ти уготовив перед лицем всіх людей..."

Учениця.

Відомо, що Симеон був священиком і благословив Марію і Йосифа, сказавши їм, що Марія народить Божого Сина.

Учень.

При цій Святині жила також восьмидесятичотирирічна вдова Анна. Коли її чоловік помер, вона пішла до Святині і понад шістдесят років служила Богу в пості і молитві. За це наділив її Господь даром пророцтва. Вона могла передбачити деякі події, щоб уберегти людей від гріха. Крім того, дав їй Господь ласку дожити до тієї хвилини, коли вона побачить Спасителя світу.

Учениця.

Всім, кого знала, Анна розголосила, що вже прийшов на світ Той, кого багато віків чекали всі народи. Господь, Творець Неба і Землі, зробив так, щоб Христос – Господь Спаситель прийшов на світ у людському тілі, народився у бідності. Таке убозтво Христос взяв на себе, щоб дати приклад людям, аби вони не нагромаджували скарбів на цьому світі, не гордилися своїм багатством, а зберігали в собі скарб духа, який є незнищенним і значно ціннішим та дорожчим.

Учень.

У пам'ять про зустріч побожного Симеона з Ісусом Христом церква встановила свято Стрітення. Його давніша назва "Зимобор" або "Громниця". Не випадково, що з перших віків у цей день християни взяли собі за звичай влаштовувати процесії із запаленими свічками як символом правдивого Божого світла, що ним є сам Господь Ісус Христос.

Учениця.

На Стрітення освячували й воду, яка після цього вважалась цілющою. Люди здавна вірять, що в цей день зустрічаються зима з літом і змагаються, кому бути. Про символічну зустріч зими і літа є багато розповідей, сповнених народної дотепності та гумору. Це свято завершує зимовий цикл народних обрядів. На Стрітення люди уважно стежать за погодою, намагаючись виявити найменші її зміни. З цим пов'язано багато народних прикмет:

Вчитель.

Напередодні Зимобору жінки випікали обрядове печиво – "жайворонків", давали їх дітям, щоб ті закликали весну, допомогли їй збороти зиму, але виносити їх можна було лише у двір. То ж давайте сьогодні з'їмо по "жайворонку" і допоможемо весні збороти зиму.

Діти пригощають присутніх тістечками.

Тарас.

Зима чогось на зиму не подібна –

І чорна, й мокра, надворі теплінь.

На сніг біленький і на іній бідна,

А б небі чиста-чиста голубінь!

Галя.

А ген на річці продірявилась крига,

Мороз десь подівся чи втік?

Було так чудово... І раптом – відлига,

І сніг весь на вулицях зник.

Зима.

Дякую вам, діти. Мені з вами завжди весело, бо я з вами і на ковзанці, і на гірці. То щічки вам рум'яню, то за вухо ущипну, але без усякого зла, бо я люблю вас! Але найбільше люблю, коли Сніговика робите. Він такий веселий у вас виходить!

Грає музика, вбігає Снігових, пританцьовує.

Сніговик.

Хто мене гукав? Я прийшов! Бо яке ж то свято Зими, коли мене немає! Я веселий і добрий, ану гайда танцювати!

Діти танцюють зі Сніговиком.

Хлопчик.

От як ми багато про зиму знаємо!

Дівчинка.

А ще знаємо, що вона чарівна, неповторна і...

Галя.

 І холодна.

Тарас.

Е, ні, Галю, не така вже вона й холодна, а радісна і...

Галя.

Я знаю, що ми зараз робитимемо. Ірина Степанівна читатиме початок фрази, а ми закінчуватимемо риму одним словом

Вчитель.

Зима! Зима! Усякий знає,

Вона холодною буває.

Летять, кружляють, як пушинки,

Легкі білесенькі сніжинки.

Міста чистенькі, білі села.

Зима і радісна, й весела.

Кружляють вальс сніжинки ніжні,

Зима пухка і білосніжна.

Мороз у лід озера кута,

Зима, тоді всі кажуть, люта.

А як насуне хмара сива,

Зима по-своєму красива.

– А вранці іній – от обнова!

Яка зима у нас казкова.

Зима, кажу вам, дуже гарна,

То сонячна, то дуже хмарна.

І не завадило б кожуха,

Така буває завірюха.

І горнуться всі до тепла,

Така зима буває зла.

А блисне сонечко згори,

Ото краса для дітвори.

На гірку всі біжать вони,

Несуть санчата, ковзани.

Яка ж зима? Яка вона?

Вона весела і сумна.

Вона буває і серйозна:

Суха і вітряна, й морозна.

І особлива, і чарівна,

Як королева чи царівна.

Гілок од інею не видно,

Тоді вона, звичайно, срібна.

І пташка змерзла і голодна,

Бо видалась зима холодна.

А на ставочках скресла крига,

Тоді ми знаємо – відлига.

І щезнуть вітри та морози,

Закапають з бурульок сльози.

Вона тепер така смішна,

Бо незабаром йде весна!

Зима.

Що ж, гарно ви про мене розповіли, багато знаєте. Дякую вам, діти, час нам із сніжинками до роботи братися, щоб порадувати всіх біленькими сніжними килимами. Скувати треба річки льодом, щоб на ковзанах діти покатались, а то самі кажете, що незабаром весна.

Виходить під музику.

Вчитель.

 Пішла Зима виконувати свою роботу. Нехай ще потішиться своєю владою. Хто знає, може десь по дорозі вона зустрінеться з Весною. А ми з вами подивимось, що відбувається в царстві звірів і квітів, що заснули на зиму.

Ведмідь (глухо).

Гуг-гу, щось довго це триває,

Холодний вихор завіває,

Зимі не видно ще кінця –

Хотів би вже збудитись я.

Їжак.

Це правда, досить того сну,

І я вже мрію про весну.

Фіалка (ніжним голосочком)

Що клопіт вам, це й я признаю,

Та важко і в підземнім краю

Всім нам, беззахисним квіткам.

Як довго стужа потриває,

Коріння нам позамерзає.

То навесні ми не зійдемо,

Від стужі марно пропадемо!

Зайчик (вбігає, сумно)

Вихор прислав мене сюди

Й велів усім переказати,

Що вічно будете ви спати.

Бо, каже він і кажуть люди,

Що ніби вже Весни не буде!

Всі (злякано).

Ой, лишенько, ой лихо нам!

 

Зайчик.

Велів переказати вам,

Що відтепер Зима з вихрами

Вже пануватиме над нами.

Всі (у розпачі).

Ой, лишенько, ой, лихо нам!

Посланець Весни (вбігає).

Що тут за плач, що тут за крики?

Це промінь сонця нам доніс,

Що плаче і зітхає ліс.

І що ти, Вихре, всіх лякаєш,

Що владу вже над світом маєш!

Вихор.

А може, ні? Чи це брехня? Ні! Вже не прийде та весна!

Посланець Весни (урочисто).

Оце тобі я нагадаю:

Посланець я весни.

Мерщій іди собі звідсіль,

Зникай з лісів, зникай з полів,

Бо як не підеш по-добру...

Вихор.

То що ти зробиш? Не піду!

Посланець Весни.

Закличу сонце проти тебе

– І сам розтопишся від себе!

Вихор злякався, подався назад і зник.

Всі (втішно).

То не пусті про Весну мрії?!

Посланець Весни.

Не тратьте віри, ні надії!

Лягайте й тихо спочивайте,

Весни ясної дожидайте!

Я вже подбав, сніги упали

І землю всю поприкривали,

Щоб вас Мороз не досягнув,

Весну просив я – не забув,

Щоб цього року не барилась,

Щоб вас будити поспішилась.

Всі.

Про неї мріймо уві сні –

Привіт, привіт від нас Весні!

Посланець Весни.

Привіт Весні я передам,

А на прощання скажу вам:

Щоб духом не занепадали,

В найважчий час Весни чекали!

Всі співають веснянку "Благослови, мати!"

Благослови, мати, весну закликати!

Весну закликати, зиму проводжати!

Весну закликати, зиму проводжати!

Зимочка в візочку, літечко в човночку.

 

 

Вчитель.

Звірята сподіваються, що Весна сьогодні переможе, і незабаром вони радітимуть привітному сонечку.

А що ж відбувається тим часом у селі, що роблять дівчата і хлопці? Зараз ми про це дізнаємось.

На сцену виходять діти і звірятка, прислухаються до зеленого шуму, гомону пташиного. Найменше дівчатко виходить наперед, простягає рученята до сонечка, Весну закликаючи.

Благослови, мати, весну закликати!

Весну закликати, зиму проводжати!

Весну закликати, зиму проводжати!

Зимочка в візочку, літечко в човничку.

Всі діти співають пісню "Щебетала пташечка".

Щебетала пташечка під віконечком,

Сподівалась пташечка весни з сонечком:

"Прилинь, прилинь, чарівна весна красная,

Як легенька хмарочка в небі ясная.

Осип луки перлами, вкритий росами,

Розлийся джерелами стоголосими!"

Щебетала пташечка під віконечком,

Сподівалась пташечка весни з сонечком.

Дівчата (після пісні).

Хлопці!

Хлопці.

Що?

Дівчата.

Чи ви, хлопці, дужі?

Хлопці.

Та ще які!

Дівчата.

Як ви такі дужі, то виносьте Зиму!

Хлопці зі звірятами виносять "Зиму" – солом'яне опудало на довгій тичці. Дівчата за допомогою червоних стрічок зображають вогонь. Всі гуртом спалюють опудало, промовляючи кілька разів, від повільного до швидкого темпу:

Хай вогонь палає,

Зиму з'їдає.

З'їв вогонь Зиму. Діти, прощаючись, промовляють до глядачів:

Ми гуляли увесь день,

Побороли Зиму,

Ось які ми сильні! –

А зима розтала

І її не стало!

Всі.

Час усім нам додому! (Кланяються, співають пісню).

Ой минула вже зима,

Снігу, льоду вже нема.

Ой нема, ой нема

Снігу, льоду вже нема.

Ой нема, ой нема

Снігу, льоду вже нема.

Прилетіли журавлі

Й соловеєчки малі.

Ой малі, ой малі,

Соловеєчки малі.

Ой малі, ой малі,

Соловеєчки малі.

Лугом квіти вже цвітуть,

Вівці травку вже пасуть.

Ой пасуть, ой пасуть,

Вівці травку вже пасуть.

Ой пасуть, ой пасуть,

Вівці травку вже пасуть.

Всі веснянку співаймо,

Весну рясну вітаймо,

Вітаймо, вітаймо,

Весну красну вітаймо. Вітаймо, вітаймо,

Весну красну вітаймо.

 

 

 

 

Світле свято Великодня

 

Сценарій свята

 

 

 

Учень.

Вдягла весна мережану сорочку,

Умившись і звільнившись від турбот,

І підіймає волошкові очі

До вищих, до церковних позолот.

Учень.

Великдень всіх нас на гостини просить,

Малює сонце полотно небес,

І крашанку, як усмішку підносить,

Христос воскрес!

Учень.

Воістину воскрес!

І дзвони засріблилися завзяті,

І ніби покотилось між людьми:

Всі разом. Христос воскрес!

Ведуча.

У нашого народу є улюблений звичай благословення на Великдень їжі й печива.

Мати.

Улянко, неси миски, будемо паски виробляти, вже тісто підійшло. А ти, Сергійку, не сиди на печі, бо паска вийде горбатою, а це вже ознака якоїсь біди. І швиденько віника подай.

 

Мати (обмахує віником всі кути хати).

Буду паски в піч саджати, а ви, таргани і блощиці, стоноги, геть з моєї хати. Виходьте з моєї світлиці в темницю.

(Звертається до дітей). Ходіть, діти, пасочки виробляти. (Виробляють, а мати садить їх у піч). Господи, поможи!

Ведуча.

За паску господиня хвилюється особливо. Вважалося, що коли паска печеться, потрібно, щоб нікого чужого в хаті не було. (Мати виймає паски з печі).

Улянка.

Моя рум'яніша!

Сергійко.

Зате моя з сиром!

Мати.

Гріх напередодні такого великого свята сперечатися. А пасочки вам усім удалися на славу – і пухкі, і рум'яні.

Діти.

Дай, мамо, покуштувати.

Мати.

Паску, поки не посвятить священик, не їдять.

Улянка.

Ох і гарна! Ох і гарна!

Пасочка рум'яна.

Ох, духмяна, ох, духмяна,

Пасочка рум'яна.

Сергійко.

Тішиться маленька паска,

Тішусь і я,

Що утримаю в руках її я,

Що вона моя!

Ведуча.

Невід'ємною частиною Великоднього свята були і є крашанки і писанки. Яйце – це символ весняного відродження природи, зародження життя, продовження роду. Писанки ніколи не варять, щоб не вбивати живу силу зародка. На них сонце зображували у вигляді кола, зірку – у вигляді променів, воду – у вигляді хвиль.

Ведуча.

Крашанки розфарбовували у різні кольори.

1-й учень.

Червоний – радість життя, надія, любов. Найбільш розповсюджений колір.

2-й учень.

Жовтий уособлював Місяць і зорі, а в господарстві – урожай.

3-й учень.

Блакитний – символ неба, води, простору, вітру, здоров'я.

4-й учень.

Зелений – колір весни, пробудження природи, надії, радості буття.

5-й учень.

Чорний – символ землі, й родючості.

Ведуча.

Писанок та крашанок робили багато і дарували всім добрим людям в день Великодня. Існує чимало прикмет і прислів'їв, пов'язаних з цим святом.

 

6-й учень.

Коли на Великдень ясно світить сонце, то через три дні піде дощ.

7-й учень.

Коли на Великдень дощ або хмари, буде Врожай.

8-й учень.

Коли на Великдень спить господар, то виляже пшениця, а якщо господиня – льон.

Ведуча.

У ніч перед Паскою намагалися не спати. Світло горіло цілу ніч. А в церкві відбувається святкова служба. У давнину вважали, що на Великдень має грати сонце, а тому люди перед його сходом відчиняли віконниці; щоб упустити до хати царя неба, який приносить у дім щастя і здоров'я.

Улянка (з квіткою на голові).

Всі готуються у хаті.

Я вже йду на двір.

Зелень свята задивилась

У синій простір.

Сергійко.

Ой, сестричко малесенька,

Яка ж бо ти гарнесенька!

За косою барвіночки,

Ще й біленькі рученьки.

Улянка.

На святу неділеньку зібралися.

Будем паску святкувати,

Весну красну звеличати.

Ведуча.

На Великдень у церкву збирались всі: і старі, і малі. (Задзвеніли дзвони). Чуєте, як радісно дзвони грають? Вони нам сповіщають: Христос воскрес! Воістину воскрес!

Ведуча.

Поздоровляти зі святами і христосатися починають уже після Богослужіння! При цьому обмінюються писанками і крашанками. Повернувшись додому із свяченим, вся сім'я тричі промовляла

Мати, батько.

Свята паска у хату.

Дочка, син.

Вся нечисть із хати.

Мати.

Перед тим, як сісти за стіл, потрібно вмитись. Іди, Улянко.

(У череп'яну миску кладе три червоні крашанки, наливає холодну воду. Першою вмивалась дівчина, потім хлопець, мати і батько. За кожним разом воду міняли. Крашанки залишались ті самі).

Батько.

Візьми, Улянко, щоб красива була.

Ведуча.

Із свяченими стравами батько обходив тричі стіл, після чого ділив крашанку і паску на стільки частин, скільки членів родини, роздавав кожному.

Батько.

Дай, Боже, і на той рік дочекатись світлого свята у щасті й здоров'ї.

Ведуча.

Після того, як поснідали свяченим, виходили на вулицю і співали гаївки.

Ведуча.

Жодне Великоднє свято не обходилось без ігор.

Гра "Навбитки" полягає в тому, що один тримає в руці крашанку, носком догори, а другий б'є носком своєї крашанки. Потім б'є другий по протилежному кінці. Чия крашанка розіб'ється з обох кінців, той програв: він віддає свою крашанку тому, хто виграв.

Гра в знахідку. Кладуть кілька шапок, під одну з них – крашанку. Хто відгадає, під котрою з шапок є крашанка, той виграв, а не відгадає – програв.

В такі ігри грали переважно хлопчики, а зараз пограють дівчатка у гру "Подоляночка".

Ведуча.

У великодній понеділок люди ходили один до одного в гості, христосувались, обмінювалися писанками. Цей день називався волочильним. Ще є одна назва понеділка – це "обливний", бо в цей день за стародавнім звичаєм хлопці обливають дівчат водою, а дівчата дарують їм крашанки.

А вже красне сонечко, муз. П. Позицького, сл. О. Олеся.

А вже красне сонечко

Припекло, припекло,

Ясно щире золото

Розлило, розлило.

На вулиці струмені

Воркотять, воркотять,

Журавлі курликають

Та летять, та летять.

Засиніли проліски

У ліску, у ліску.

Швидко буде земленька

Вся в вінку, вся в вінку.

Ой сонечко-батечку,

Догоди, догоди!

А ти, земле-матінко,

Уроди, уроди!

Ведуча.

Ось так проходив "обливний" понеділок. Багато цікавого ви дізналися на нашому святі. Розповідайте друзям, знайомим, рідним про славні народні традиції України, зберігайте їх, примножуйте, бо це – наша історія, наша культура.

Сергійко.

Всі люди співають: Син Божий Воскрес!

Улянка.

Хвала Богу лине з Землі до Небес...

Мати.

У піснях пасхальних Всі славлять Христа.

Батько.

Й радіє нині Земленька свята.

Учень.

Христос воскрес!

Радійте, люди,

Біжіть у поле, у садок,

Збирайте гіллячко і квіти,

Кладіть на Божий хрест вінок.

Нехай бринять і пахнуть квіти,

Нехай почує Божий рай,

Як на землі радіють діти

І звеселяють рідний край.

На вас погляне Божа Мати,

Радіючи з святих небес...

Збирайтесь, діти, нум співати...

Христос воскрес! Христос воскрес!

 

 

 

 

Христос воскрес і дух наш воскресає

 

Сценарій свята

 

 

Петрик Валентина Іванівна, вчитель школи-інтернату № 23 м. Києва

 

Учитель:

У календарі українського народу багато свят. Великдень – одне з найбільших свят християн, воно святкується навесні і пов'язане з Воскресінням Ісуса Христа.

1-й учень:

Вдягла весна мережану сорочку,

Умившись і звільнившись від турбот,

І підіймає волошкові очі до вищих, до церковних позолот.

2-й учень:

Душа стає в цю днину молодою,

Забувши, що слова бувають злі,

І повняться старання добротою

На ранньому скоромному столі.

3-й учень:

Великдень всіх нас на гостини просить.

Малює сонце полотно небес,

І крашанку, як усмішку, підносить:

Христос Воскрес! – Воістину Воскрес!

Учитель:

Великдень – великий день Воскресіння Христового. Здавна цей день вважався днем повного очищення Землі і людей. Велике значення має свято Воскресіння Христа, а особливо для нашого українського народу. Українці, що ступили на шлях свого відродження, бачать у світлому Христовому Воскресінні символ свого відродження, символ національного Воскресіння.

4-й учень:

Ми дуже любим весь наш край і любим Україну,

Її лани і зелен гай, в саду рясну калину.

Там соловейко навесні співає між гілками.

Та й ми співаємо пісні, змагається він з нами.

5-й учень:

Що за день чудовий Воскресіння,

Сповнений любові і надій!

За чиїмось мудрим повелінням світ довкола враз помолодів. Прямо в хату ллється сонця повінь, вже давно такої не було.

6-й учень:

А душа моя стає раптово, наче біле лебедя крило. Хоче в небо визволення ради із пітьми, що застує мені.

Учитель:

Великоднє свято дуже яскраве та багате своїми обрядовими атрибутами. Особливо писанками, які вважалися символами життя. Не менш важливе місце займає і хліб наш насущний. Хай завжди він буде в хаті, на кожнім столі в обрамленні вишитого рушника. І найпершою молитвою нашої духовності воздається хвала Богові за хліб. Слава Тобі, Господи, що ми дочекалися Великодня, а з ним і освяченої Паски, і свяченого яйця.

1-й учень:

Писанки писалі всі, особливо дівчата. Розписуючи писанки, дівчинка купала кожне яєчко у фарбах, розмальовувала так, щоб сподобались писанки мамі. Ця гарна традиція розмальовувати писанки на Великодні свята збереглася і тепер.

2-й учень:

Писанки були Великоднім дарунком при "христосуванні". Люди віталися вигуком "Христос воскрес!", тричі цілувалися, обмінювалися писанками.

3-й учень:

Наші предки вірили, що писанка має магічну силу, приносить добро, щастя, достаток, захищає людину від усього злого. Писанки також носили і на могили своїх рідних.

4-й учень:

З писанок чи крашанок розпочинався Великодній сніданок у кожній оселі. А коли вмитися водою, в якій є червона крашанка, то будеш весь рік гарним і здоровим.

Фізкультхвилинка

Ось іде до нас весна. Все навколо ожива. Підсніжники прокидаються, проліски посміхаються. Пташки прилітають, діти вибігають, на луках стрибають.

Учениця:

Гарна писанка у мене – мабуть, кращої нема!

Мама тільки помагала, малювала я сама.

Змалювала диво-пташку, вісім хрестиків дрібних,

І малесенькі ялинки, й поясочок поміж них.

Хоч не зразу змалювала, – зіпсувала п'ять яєць,

Та як шосте закінчила, тато мовив: "Молодець!".

Я ту писанку для себе для зразочка залишу,

А для мами і для тата дві ще кращих напишу!

Інсценізація дівчатами уривка "Великодній четвер"

– Йде Великдень, йде, дівчата! Будемо писанки писати. Писаночки-крашаночки напишемо аж сім коробочок.

– А й справді! Сьогодні ж Великодній четвер! Якраз писанки писати! Писанки, розмальовані в цей день, будуть довго зберігатися.

– Дівчата, а де ж ми фарби візьмемо?

– Ось я маю жовту. А виварила її з кори дикої яблуньки, що росте в мене в садочку.

– А мене бабуся навчила робити зелену фарбу. Для цього треба мати луску молодого соняшника. А ще принесла темну – із дубової кори.

– А я принесла фіолетову – з кори чорної вільхи.

Учитель:

До нас у гості завітали писаночки. Зараз вони про себе нам щось і розкажуть. (Виходять дівчата в костюмах писанок).

Усі писанки:

Стук, стук, стук, обережно, бо в кошику тісно! Стук, стук, стук, обережно, від жари аж млосно.

Червона писанка:

Я сидіти тут не хочу, на підлогу собі скочу.

Зелена писанка:

Ходімо швидше, вилізаймо, пісню гарну заспіваймо! (Виконують українську народну пісню "Писанка").

Червона писанка:

В буряках мене купала, на червоне змалювала.

Зелена писанка:

У траві мене варила, назелено закрасила.

Жовта писанка:

Мене вбрала у лушпину, у цибулеву свитину.

Коричнева писанка:

У шкірці яблука мочила, це додало мені сили.

Біла писанка:

Я біленькою зосталась, тільки квіточок набралась.

Червона писанка:

А мене квітчають червоні хустинки.

Зелена писанка:

Мене вкривають зелені листочки.

Жовта писанка:

 Мене у жовті узори прибрала.

Коричнева писанка:

На мене коричневих цяток наклала.

Біла писанка:

А я така гарна й не передати!

Усі разом:

Усі ми гарненькі – і хочемо сказати:

Христос воскрес! – шепочуть квіти,

Лунає шелест їх по лузі.

Христос воскрес! – українські діти,

Радійте всі – ви наші друзі!

Учитель:

Як гарно, що і сьогодні живе в Україні традиція зустрічати весну писанками. Справжня писанка народжується довго. Роздивимося барвисте яйце. Чого тут тільки нема! На писанці можна побачити знайомі рослини, різноманітні геометричні малюнки і навіть зображення тварин. А придивіться до кольорів барвистої писанки. Яскраві, соковиті фарби якнайкраще передають весняну палітру. Ясно-жовтий колір символізує сонце, весняне тепло; блакитний – небо, повітря, чисту воду; зелений – воскресіння природи, розмаїтість рослинного світу; бронзовий – родючу матінку-землю; червоний – радість, любов, святковий настрій. Ваша справа – не забути звичай предків.

Фарбування, нанесення візерунків на писанки.

Аналіз робіт.

Підсумок заходу.

 

 

 

 

Великдень

 

Сценарій свята

 

 

 

З історії свята

Великдень – свято свят і торжество торжеств, приурочене пам'яті воскресіння Ісуса Христа. Це свято є одним із найбільших свят у християнській релігії.

Святкують Великдень переважно у квітні, тому що Великодні дні не дотримуються певного числа – вони залежать від довготи м'ясниць, а тому можуть бути зміщені в часі.

Скажімо, з 1983 по 2000 рік Великдень лише тричі святкували в травні, а решта – у квітні.

Великдень називають ще Великим Днем, або Паскою. Остання назва походить від обрядового печива – паски, яка спеціально випікалася до цього дня. Великдень – родинне свято. На нього повинна зібратися родина, долаючи всі перешкоди. Кажуть, що й сонце на радощах у той день не заходить, тому цей день такий «великий». Це свято в родинах українців завжди було пов'язане з глибоким осмисленням життя людини на Землі.

Напередодні Великодня виготовляли писанки, крашанки, мальованки, їх не лише святили в церкві, а й обмінювались ними, немов великодніми картками-привітами.

У святкові дні дівчата починали водити хороводи під супровід розлогих пісень. Меншим дівчатам дозволяли грати в скакалки. Ці забавки тривали до того часу, доки не обсадяться городиною.

Воскресіння Христа – перемога Божої Правди. А традиційний Великодній привіт: "Христос Воскрес" – "Воістину (справді) Воскрес", – замінюють часто: "Христос Воскрес! – Воскресне Україна!". (В. Скуратівський. Обереги пам'яті. – Скарбниця, 1992).

 

Хід свята

 

Входять хлопчик, дівчинка, господиня з короваєм на рушнику.

Здрастуйте, друзі хороші,

Здрастуйте, друзі мої.

В ясний цей день і погожий,

Шлем вам вітання свої.

Господиня.

У нас здавна є традиція славна:

Воду брати з чистої криниці,

Муку з ярої пшениці.

Руками добрими замісити

І гостей на свято запросити.

Хлопчик.

Прийміть щиросердечні вітання зі Святом Свят і Торжеством Торжеств — Великоднем!

Дівчина.

Радіймо торжеству Життя, дарованого нам Господом!

Звучить музика. Всі вклоняються. Коровай кладуть на стіл на сцені.

Господиня.

Великдень – одне з найбільших після Різдва Христового свят у християнській релігії. Свято пов'язане із воскресінням Ісуса Христа, тому й має назву Великий день або Великдень.

Хлопчик.

Великдень українці завжди святкували радісно, піднесено. Готувалися до нього заздалегідь.

Дівчина.

Упродовж тижня наводили лад у господарстві, прибирали, мазали хати, розмальовували стіни зсередини, інколи і знадвору. Прикрашали покуть, вивішували найкращі рушники.

Сходять зі сцени.

Пісня-сварка Уляни і Мотрі (інсценізація).

Мотря.

Ой, Уляна, Уляна, в тебе в хаті погано!

Уляна.

Брешеш, брешеш, сусідко, що в мене в хаті гидко!

Мотря.

Горщики під лавкою поросли отавкою,

Мисочки на полиці поросли печерицями.

Уляна.

Чи ж я не хазяйка, чи не господиня?

Сім днів хати не мела, печі не топила!

Мотря.

Подивіться на неї, премудрую швачку,

Віник на кілочку, а мисник – в куточку!

Уляна.

Гарна я хазяйка, добра господарка!

Як прийде Великдень, буде в мене гарно.

(Прибирає кімнату).

Господиня.

Ой, вже близько любе свято!

Діточки, скоріш до хати!

Бо вже недалечко

Червоне Яєчко!

Як верба розцвіла на зелене гілля –

Вербова Неділя!

Через тиждень – вже Великдень!

Жартома б'є зеленим гіллям верби дітей, що входять до залу, примовляючи:

– Не я б'ю – верба б'є. Не я б'ю – верба б'є!

Через тиждень Великдень!

Недалечко – червоне яєчко!

Страсної п'ятниці люди замішували тісто, а в суботу пекли паску. Паска – здобне тісто, невисокої широкої форми. Верх паски прикрашали: робили з тіста обруч, хрест – "аби файно росла".

Господиня вносить паску. Звучить музика.

Господиня.

Добра паска вродилась, значить, в нашій родині буде все гаразд.

Хлопчик.

Поки в хаті пеклася паска, а на вулиці тим часом...

Всі діти сходять зі сцени, залишається автор.

Автор.

Залишивши гніздечко, покотилось яєчко,

Та котилось воно недалечко...

Квочка з курчатами на подвір'ї гуляла,

Своїх діток забавляла.

Квочка з курчатами виходить під музику.

1-е курча.

Он, дивіться, яєчко на стежці котиться.

2-е курча.

Ану ж, яке воно на колір? Квочка. Біле, як сніг!

1-е курча.

А сніг який? Я ніколи снігу не бачив.

Квочка.

Такий білий, як оте яєчко, що котиться. Однак скоро Великдень. То давайте пофарбуємо яєчко, щоб воно було барвисте, як весна.

Автор.

Закотили курчатка яєчко до своєї хатки й ну його фарбувати... Припустив теплий дощик. Потім стала веселочка в небі.

Вибігає дівчинка-веселочка.

Автор.

Курчатка у веселочки фарб позичили,

На білому яєчку весну намалювали.

Малювали фарбами і писали пір'ячком…

І покотилась писанка зеленим подвір'ячком...

Вибігає дівчинка-писанка, її доганяють курчатка.

Автор.

Курчатка її доганяли, з нею на подвір'ї грали

І на свято Великодня дітям подарували.

Звучить музика. Виходять діти із писанками. Стають півколом. У центрі – писанка.

Писанка.

Як уродилась, то була біла.

Тепер подивіться – рябенька я, ціла.

Розмальовані в мене бочки –

Жовті, червоні і білі квіточки.

Положать на стіл мене –

Я гостям засміюсь.

Ану, відгадайте-но,

Як-то я звусь?

Діти.

Писанка.

Писанка сходить зі сцени. Діти сідають на лавку. Входить Господиня.

Господиня.

Фарбоване великоднє яйце мало різні назви: "писанка", "крашанка", "мальованка".

Дівчатка, де ж ваші писанки?

Дівчатка імітують розмалювання писанок. Виходять діти.

1.

Ой малює Одарочка

Писанки червоні,

І біжать до неї взори –

Півні, зорі, коні.

2.

Кожне просить на писанці

Його написати.

Кожне хоче звеличати

Господнєє свято.

 

3.

Кожне каже: "На писанці

Я вже не віднині.

Мене здавна так писали,

Та ще в Україні".

4.

Подумала Одарочка,

Сіла за роботу.

Вже всі взори на писанці

У Велику Суботу!

Дівчатка співають, сидячи на лавці, імітують розмальовування писанок. Допомагає їм Господиня.

Пісня "Писанка" (Сл. Д. Чередниченка, муз. В. Кравчука).

Розмалюю писанку, розмалюю,

Коника гривастого намалюю.

Розмалюю писанку, розмалюю,

Соловейка-любчика намалюю.

Розмалюю писанку, розмалюю,

Різьблену сопілочку намалюю.

А моя сопілочка буде грати,

Буде коник весело танцювати.

Звучить музика. Виходять писанки.

Господиня.

За українськими традиціями кожен колір на розфарбованому яєчку має певне значення. Кожна писанка розповідає сама за себе.

Червоний – колір життя, колір крові, дня, радості, любові.

Зелений – колір весни, пробудження природи, надії, радості, буття.

Блакитний – символ неба, простору, вітру, здоров'я.

Чорний – дух померлих, пам'ять про них, про своє коріння.

Жовтий – символ місяця, зірок. Це колір хлібного лану, жита, життя.

Писанки сходять зі сцени.

Господиня.

Гарні писанки ми намалювали. А зараз настав час і відпочити.

Проводяться рухливі ігри, конкурси.

Господиня.

Трішки відпочили. А тепер час збирати кошика, який ми до церкви святити підемо. Покладемо ми до кошика і сир, і масло, і хрін, і ковбаски. Але найголовніше – ми повинні покласти паску, крейду, писанку та свічку.

Виходять паска, крейда, писанка, свічка.

Паска (гордо).

Та що там говорити!

Важливіша я тут!

Без мене вас святити

До церкви не підуть.

Я головна на святі,

Мій рід йде з давнини.

Шанують нас віками

І славлять щовесни.

Та й Паскою Великдень

Звуть люди на землі!

Тоді і день великий,

Як паска на столі...

 

Крейда.

Я теж, як ви, свячена.

Лиш з церкви принести –

На дверях, хоч не вчена,

Малюю я хрести.

Писанка.

Я писанка-красуня,

Вся в рисках і квітках,

Красу митців несу я, їх славлячи в віках.

Мене кладуть у свято

На пишному столі,

Щоби моїм убранством

Втішалися малі!

Без мене цеє свято

Не буде тим, чим є!

Бо ж писанка багато

Вам радості дає.

Свічка (до всіх).

 О. знати ми повинні

Шану собі й другим,

Любов, як ту святиню,

Нести до серця всім.

Свята – це дні єднання

З родиною родин,

Це наше спільне знам'я,

Бо ми народ один!

Господиня.

Тепер все, як слід. Можемо нести кошик до церкви і посвятити.

Вибігають 3 учні.

– А можна я кошика до церкви понесу?

– А можна я? (Сперечаються). – Ні, я!

Господиня.

Понесе той, хто найцікавішу загадку загадає.

1. Людей до церкви скликає,

А сам у ній не буває. (Дзвін)

2. Є деревце – не полінце.

Багато дірочок має,

Весело співає. (Сопілка)

3. Кинути вгору – то біле,

Кинути на землю – то жовте. (Яйце).

Господиня.

1-й.

Вдягла весна мережану сорочку

У день святий, звільнившись від турбот,

І піднімає волошкові очі

До вищих, до церковних позолот.

2-й.

Великдень всіх нас на гостини просить,

Малює сонце золото небес,

І крашанку, як усмішку підносить...

Христос воскрес! Воістину воскрес!

3-й.

І дзвони засріблилися завзяті,

І ніби покотилось між людьми: –

Христос воскрес! Чи, може, на цім святі

Із бездуховності воскресли ми?!

Звучить магнітофонний запис дзвонів. Всі встають (виходять із церкви). Перед сценою шестеро дітей. В руках тримають запалені свічки.

Христос воскрес!

1.

Співає жайворонок з небес:

"Христос воскрес! Христос воскрес!"

2.

У небо дзвін гуде з села:

"Христос воскрес! Йому хвала!"

3.

В проміннях сонячних блакить:

"Христос воскрес! Його хваліть!"

4.

Дзюрчить струмок – весняний дзвін:

"Воскрес Христос – Господній син!"

5.

Радіють діти у вінках:

"Христос воскрес на небесах!"

6.

І вся земля, мов той вінок –

З чудесних трав, дітей, квіток!

І в серці радість через край:

Воскресли поле, річка, гай!

І лине пісня до небес:

"Христос воскрес! Христос воскрес!"

Господиня.

Дай нам силу й розум, щоб ми в школі добре вчились.

Віру в тепле, серце чисте, щоб неправді не корились.

Нам усім даруй здоров'я, згоду учнівській родині.

Дай твій захист, волю й долю добрим людям в Україні.

Учні сходять зі сцени із свічками.

1-й учень.

От і зустріли ми Великдень.

2-й учень.

Це свято буває завжди весною, яка приходить разом з теплим сонечком, травичкою і квіточками.

3-й учень.

Радіє природа, радіють люди, дорослі й малі.

Сходять зі сцени. Вибігають три дівчинки.

1-а дівчинка.

Вийди, Петре, на вулицю,

Винось скрипку під полою.

Винось скрипку під полою,

Заграй дівкам під вербою!

Виходить хлопчик із скрипкою.

 2-а дівчинка.

Вийди, Грицю, на вулицю,

Винось бубон під полою.

Винось бубон під полою,

Заграй хлопцям під вербою!

Виходить хлопчик із бубонцями.

3-я дівчинка.

Вийди, Іване, на вулицю,

Вийди, Іваночку,

Винеси сопілочку

Та й заграй весняночку.

Виходить хлопець із сопілочкою, всі діти танцюють під мелодію веснянки. Вибігають троє дівчат і троє хлопчиків. Дівчатка дарують хлопчикам писанки. Хлопці – букетики верболозу. Дівчата: "Христос воскрес!". Хлопці: "Воістину воскрес!"

Господиня.

Закінчуються Великодні свята, і наше свято також скінчилось. То дай нам, Боже, у полі роду, а в хаті згоду.

Мирного і голубого вам неба,

Запашного теплого хліба на вашому столі,

Джерельної води у спеку,

І ніколи ніякої біди у житті.

Учениця.

Любі гості! На прощання

Ви прийміть від нас вітання,

В дарунок всі наші пісні

І ось ці пригощання.

 

 

 

 

Українські писанки – символ Великодня

 

Сценарій свята

 

 

 

Хід свята

 

Під звуки пісні-гаївки діти в українському національному одязі заходять до класу. За столом маленька господиня розписує писанку.

Учитель.

Що це ти робиш, маленька господиня?

Ведуча.

Розмальовую писанку, бо радісний прийшов день.

Дзвенять дзвони: понад міста, понад села

Лине вісточка весела.

Ясне сонечко над селом,

Наче писанка, зійшло.

Вибігайте з хати, діти!

Як сьогодні не радіти?

Вийдем-вийдем на горбок,

Заспіваєм гаївок,

Що весна вже воскресла,

Нам Великдень принесла.

Учитель.

Дякую тобі, маленька господине, за прекрасні слова, за гарно розмальовану писаночку. То вже ж, мабуть, час і гаївку заспівати?

Діти.

Так.

Виконується пісня-гаївка.

Учитель.

А можна тебе запитати, маленька господине, що це за день – Великдень?

Ведуча.

Великдень – одне з найбільших свят християн. Святкується воно на Україні ще з X століття навесні й пов'язане з воскресінням Ісуса Христа, тому й має назву Великий день, або Великдень. Дівчата, розкажіть про цей день, будь ласка.

Виходять дівчата і читають вірші про Великдень.

1-а дівчина.

Вдягла весна мережану сорочку,

Умившись і змінившись від турбот,

І піднімає волошкові очі

До вищих, до церковних позолот.

2-а дівчина.

Душа стає в цю днину молодою,

Забувши, що слова бувають злі,

І повняться старання добротою

На ранньому скоромному столі.

3-я дівчина.

Великдень всіх нас на гостини просить.

Малює сонце золото небес

І крашанку, як усмішку підносить.

Христос воскрес!

Діти (хором)

Воістину воскрес!

4-а дівчина.

І дзвони засріблилися завзяті,

І ніби покотилось між людьми: –

Христос воскрес!

Чи, може, на цім святі

Із бездуховності воскресли ми?

Діти обмінюються крашанками, засвічується свічка.

Учитель.

Дякую, діти. Дозволь мені, шановна господине, продовжити свято. Святої неділі скрізь звучить піднесене вітання "Христос воскрес!". У відповідь чується радісне "Воістину воскрес!". За давньою традицією після такого вітання люди тричі цілуються і вручають одне одному писанки – великий дар.

Учень.

А чи знаєте ви, що святіше за хліб? (Паска).

Учитель.

Символом паски, початком усього живого у Воскресіння Христове стало яйце. У наших предків яйце було символом весняного відродження природи, зародження життя, продовження роду. За легендою, найперше яйце мало всередині не жовток з білком, а зародок цілого світу. Життя, яке зберігалось в яйці, потрібно було захистити від злих сил, тому тонку шкаралупку яйця покривали фарбою, різноманітними малюнками-символами.

Учні загадують загадки гостям.

• В одній бочці – два тіста, а не змішуються. (Яйце). У фарбах катається, до церкви збирається. (Крашанка).

Учитель.

Крашанка – це яйце одного кольору. Але всі кольори мають певне значення. Діти демонструють крашанки і розповідають про них.

1-й учень.

Червоне яйце означає радість життя, любов до молодих, надію на одруження.

2-й учень.

Жовте яйце означає місяць і зорі, у господарстві – врожай.

3-й учень.

Блакитне яйце – небо, повітря, здоров'я.

4-й учень.

Зелене – відкриття природи, багатство і плодоріддя землі, врожай.

5-й учень.

Чорне з білим – поминання душ померлих, подяка за охорону від злих сил.

Учитель.

Крапанка розмальовується воском чи фарбою, які кладуть краплинами. Крашанки характерні для Західної України.

Орнамент на дряпанці видряпується гострим предметом. Мальованка розмальовується пензликом.

Писанка – це яйце, розмальоване за допомогою писака (маленької трубочки), в якого заливається розтоплений віск. Цим воском наносять візерунки, потім кладуть у найсвітлішу фарбу, знов малюють, але вже інший візерунок, й кладуть в трохи темнішу фарбу, далі – ще в темнішу. Потім писанку підігрівають. І з тієї хвилини, як на яйце нанесено весь візерунок, воно перестає бути простим яйцем, а стає святковою писанкою.

Діти, а які повір'я існують про писанку, хто мені допоможе згадати?

Учні розповідають повір'я.

Ось деякі з них (розповідь дітей з імпровізаціями).

Гра "В блудька".

Один з гравців клав крашанку на землю і відміряв п'ять кроків. Іншому гравцеві зав'язували очі, тричі обертали навколо себе і змушували зробити п'ять кроків. Потім він намагався дотягнутися до крашанки рукою. Якщо дотягався, то забирав її собі.

Гра "В дряпка".

Гравця відводили далеко від крашанки, і він, закриваючи шапкою обличчя, намагався підійти до неї.

Гра "Битки".

Гравці "стукали" крашанками попарно. Чиє яйце розбилося, той гравець і програв.

Учитель.

Покажімо цю гру, діти, разом!

Діти стали у кільце,

В кожного в руках яйце.

Юлі випало на славу

Розпочати гру-забаву,

Дуже милу, престару

Великодню гру.

Ходить дівчина кільцем

І постукує яйцем.

Що не стукне – трісь і трісь, –

Яйця тріскаються скрізь –

І ось раптом яйце – хрусь! –

Гру продовжує Петрусь.

Стукнув всього разів три

І так само вийшов з гри.

За Петром пішов Максим,

Декілька дівчат за ним.

В Олі писанка ціла,

Оля в грі перемогла!

Учитель.

Треба пам'ятати, що їсти паску можна лише свячену.

Розповідь учнів з показом плакатів, на яких зображені символи.

1-й учень.

Баранці, олені, коні – то небесні посланці, як і птахи.

2-й учень.

Кривулька знаменує собою нитку життя, вічність сонячного руху.

3-й учень.

Безконечник є символом безконечності, безсмертя, хвиль життя.

4-й учень.

Трикутник – символ вогню, безсмертя, чоловічої та жіночої сили, родини.

5-й учень.

Драбинка символізує прагнення до вищої мудрості.

6-й учень.

Дерево –це дерево життя.

7-й учень.

Риби – це символ душі Христа.

Учитель.

Дякую, діти. Великдень – весняне свято. Давайте заспіваємо весняну пісню "Щебетала пташечка".

Щебетала пташечка (українська народна пісня в обробці Я. Степового).

Щебетала пташечка під віконечком,

Сподівалась пташечка весни з сонечком.

Прилинь, прилинь, чаронько, весна красная,

Як легенька хмаронька в небі ясная.

Вбери степи травами, вквітчай квітками,

Потоки купавами білосніжними.

Осип луки перлами, вкропи росами,

Розлийся джерелами стокосими.

Щебетала пташечка під віконечком,

Сподівалась пташечка весни з сонечком.

 

 

Учитель.

А зараз нехай наші шановні гості спробують відповісти на запитання стосовно легенд та звичаїв, пов'язаних з писанками, крашанками.

– Чи можна товкти ногами рештки пофарбованого яйця? (Ні, бо за це Бог наказує хворобою).

– Куди дівають шкаралупу? (Викидають на текучу воду або дають курям, чи сиплять під дерева в садку).

– Для чого відкладають свячене яйце, прийшовши з церкви? (Після сніданку господар бере ці яйця і йде до хліва, де, проводячи крашанкою по спині кожної тварини, каже: "Христос Воскрес!". Потім обчищає яйце і дає їсти худобі, щоб вона була здорова).

– Дякую за цікаві відповіді!

Діти нагороджують гостей писанками за правильні відповіді.

Учитель.

А зараз наші дівчатка й хлопчики виконають коломийки.

1-а дівчинка.

Я писала писаночку,

Писала, писала,

Щоби моя писаночка

Слави здобувала!

2-а дівчинка.

Я писала писаночку.

Кольори вкладала,

Щоби людям писаночка

Радість дарувала!

Хлопчики.

Ой, кувала зозуленька,

Пищали курчата.

Дофарбуйте писаночку,

Просимо, дівчата!

Дівчата.

Що у моїм городчику

Горішки трясуться,

Дала би вам по писанці –

Кури не несуться.

Хлопчики.

Який листок на яворі,

Такий на калині.

Подаруйте писаночки,

Просимо вас нині.

Дівчата. Дали би вам по писанці,

Ще й по писаночці, –

Не нанесли яєць кури,

Вибачайте, хлопці!

Хлопчики.

Ой, калина, калиночко,

В воду нахилися.

Ой, ти, гарна дівчинонько,

Чом мене боїшся?

Дівчата.

Ой, молоді легіники,

У гості зайдете?

Я згубила писаночку!

Чи її знайдете?

Діти (разом).

Ой, кувала зозуленька,

Кувала, кувала,

А ми свої писаночки

Рідним дарували.

Учень.

Яєчко розмальоване, барвисте,

Ним тішиться і старець, і дитя.

Творіння рук людських,

святе і чисте,

Маленький символ нашого життя.

Учениця.

Тут кожна лінія з небес

Промінчиком окреслює хвалу і славу Богу.

Христос воскрес! Воістину воскрес,

До вічності вказавши нам дорогу!

Виконується танок "Українські рушники".

Учитель.

Дякую всім за свято! Нагадую, що в цьому році справжнє свято Великодня відзначатиметься 23 квітня. Тож сходіть до церкви паски освятити та й про писанки й крашанки не забудьте.

1-й учень.

Я писанка-красуня,

Вся в рисках і квітках.

Красу митців несу я,

Їх славлячи в віках!

2-й учень.

Мене кладуть на свято

На пишному столі,

Щоби моїм убранством

Втішалися малі.

3-й учень.

Без мене наше свято

Не буде тим, чим є,

Бо писанка багато

Всім радості дає!

4-й учень.

В цій писанці вкраїнській

Душевна глибина,

Живе блакить барвінка

Й хода весни красна.

Учитель.

Писанку прославляють люди не тільки у віршах, а й у піснях. Послухаємо пісню "Писанка".

Розмалюю писанку, розмалюю,

Гривастого коника намалюю.

Розмалюю писанку, розмалюю,

Соловейка-любчика намалюю.

Розмалюю писанку, розмалюю,

Різьблену сопілочку намалюю.

А сопілка буде грати –

Соловейко щебетати,

А гривастий кониченько

Славно танцювати.

Учитель.

На завершення хочу вам розповісти легенду.

Доля світу залежить від того, скільки писанок кожного року пишеться. Доки пишуться писанки, світ буде існувати, а коли цей звичай зникне, тоді зло знищить світ. Людська любов перемагає найбільше зло. Отже, пишіть писанки, люді добрі.

Співаймо разом з нами пісню "Молитва".

"Молитва" (сл. О. Кониського).

Боже Великий, єдиний!

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням.

Ти її осени.

Світом науки і знання

Нас усіх просвіти,

В чистій любові до краю

Ти нас, Боже, зрости.

Молимось, Боже єдиний,

Нам Україну храни,

Всі свої щедроти

Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю,

Дай доброго світа,

Щастя дай, Боже, народу

І многії літа!

Всім дякую. До зустрічі. Бувайте здорові! Хай вам щастить!

 

 

 

 

Свято Пасхи

 

Сценарій свята

 

 

 

1-ша дитина:

Вдягла весна мережану сорочку,

Умившись і звільнившись від турбот,

І піднімає волошкові очі

До віщих, до церковних позолот.

Душа стає в цю днину молодою.

2-га дитина:

Забувши, що слова бувають злі.

Повняться старання добротою

На ранньому скоромному столі.

Великдень всіх нас на гостини просить,

Малює сонце полотно небес

І крашанку, як усмішку, підносить.

Разом:

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Слово вчителя:

Ми знаходимось на порозі найвеличнішого християнського свята – Великодня. До Великодня готуються заздалегідь. Неділя за тиждень перед Великоднем називається Вербною. Саме в цей день Ісус востаннє увійшов до Храму Божого. Дорогу йому встеляли пальмовими вітами. В Україні пальми не ростуть, тому люди, щоб відзначити цей день, ставлять у своїх оселях вербові гілочки.

Інсценізація. (Вибігає маленький хлопчик, тримаючи в руках гілочки верби, легенько б'є дітей).

Діти:

Хто ти?

Хлопчик:

Я весняний Вістунець, прийшов сповістити, що увесь хрещений люд готується до найкращого свята, – до Великодня.

Діти:

А чого б'єш?

Хлопчик:

Хіба це я? Це свячена вербиця. Навесні, як тільки пригріє сонечко, вона першою прокидається. Її пухнасті котики будять усіх до роботи: "Вставай! Вставай! Настав Білий тиждень! – гукають вони. – Час веснувати! Час орати і сіяти!" Тож і ви не зволікайте, бо: Не я б'ю – верба б'є, За тиждень – Великдень, Недалечко червоне яєчко (легенько б'є дітей). Будь велика, як верба, А здорова, як вода, А багата, як земля. Не я б'ю, верба б'є, За тиждень – Великдень.

Слово вчителя:

Для нашого народу Великдень – Воскресіння Христове – це радісне і величне свято. Після смерті Христа Марія Магдалина сумна прийшла до місця поховання Учителя і зустріла Його там живим. Так вона дізналася, що Христос переміг смерть – воскрес із мертвих! Потім Христос з'явився іншим учням і апостолам.

Інсценізація. (входить Марія Магдалина, вітаючись).

Слово вчителя:

Скрізь розповідала про Ісуса Христа і Його вчення, про смерть на Хресті і про Воскресіння.

(З'являється імператор, важно проходить до трону).

Слово вчителя:

Прийшла вона і в Рим до імператора. Прийнято було приносити імператору дарунки. У Марії Магдалини нічого не було, окрім простого яєчка. Вона простягнула яйце правителеві.

Марія Магдалина:

"Христос Воскрес!"

Слово вчителя:

Здивувався імператор.

Імператор:

"Як можна воскреснути із мертвих! У це не можна повірити, як і в те, що біле яйце може стати червоним".

 

Слово вчителя:

І тут сталося чудо – яйце почервоніло.

Імператор:

"Воістину Воскрес!» (взяв яйце і разом з Марією Магдалиною виходить).

Слово вчителя:

Відтоді на Великдень ми розмальовуємо яєчка — робимо писанки, даруємо їх один одному і вітаємо: "Христос Воскрес! " А у відповідь чуємо: "Воістину Воскрес!"

1-ша дитина:

Христос воскрес – радійте, діти,

Біжіть у поле, у садок,

Збирайте зіллячко і квіти,

Кладіть на Божий хрест вінок!

2-га дитина:

Нехай бринять і пахнуть квіти,

Нехай почує Божий рай,

Як на землі радіють діти

І звеселяють рідний край.

3-я дитина:

На вас погляне Божа Мати,

Радіючи з святих небес...

Збирайтесь, діти, ну ж співати.

Разом:

Христос воскрес! Христос воскрес!

Слово вчителя:

Так ми стверджуємо нашу віру в перемогу Христа над смертю та в життя вічне. Отож, на Великдень ми ділимося радістю і ділимося всім найкращим з тими, хто цього потребує. Деякі діти ходять до лікарень, приходять у гості до самотніх стареньких бабусь і дідусів, вітають їх зі святом словами "Христос воскрес!", святковими віршами і піснями, дарують їм червоні яєчка і смачні гостинці.

Дитина:

Котилася писаночка

З гори на долину,

Прикотилася прямісінько

До нас у гостину.

Пісня "Розмалюю писанку".

Сьогодні писанка стала символом відродження весняного сонця, всього живого. Його почали розписувати магічними знаками. Так з'явилася писанка.

У місті Коломиї, що на Івано-Франківщині, є музей писанки. Єдиний у світі!

Гра "Впізнай яєчко".

– Нині нам відомі кілька видів оформлення ритуальних яєць.

Подивіться і скажіть, як називаються яйця, що лежать у вас на столі (групова робота, діти розглядають яйця, визначають їх назву, за потреби користуються таблицею).

1-ша дитина:

Крашанки – яйця, фарбовані в один колір рослинним барвником, найчастіше відваром цибулі.

2-га дитина:

Крапанки – мальовнича композиція з різнокольорових цяток.

 

3-я дитина:

Дряпанки – це крашанки, по яких голкою видряпано орнамент.

4-та дитина:

Мальованки – яйця, розмальовані пензликами.

5-та дитина:

Писанки – яйця, розписані воском за допомогою писачка.

6-а дитина:

Яєчко розмальоване, барвисте,

Ним тішиться і старець, і дитя,

Творіння людських рук, святе і чисте,

Маленький символ нашого життя.

(Діти вибирають яйця, кожна група з'єднує, утворюючи великодню квітку).

Підсумок святкового заходу.

Створення колективної композиції "Великодній вінок".

Всі виконують пісню "Великдень".

 

 

 

 

Золоте правило

 

Сценарій свята

 

 

Дійові особи: бабуся; її онук Артем; гості.

Кімната. Артем складає портфель, збираючись до школи, входить бабуся.

Бабуся:

Артемчику! Не запізнишся до школи?

Артем:

Ні, вже біжу.

Бабуся:

Чекай-но, сьогодні ж день народження Владислава. Твої однокласники будуть його вітати, ти б теж щось приємне приготував для нього.

Артем:

 Бабусю! У нашому класі щодня в кого-небудь день народження. На всіх подарунків не накупиш.

Бабуся:

Але він твій друг! І його потрібно привітати.

Артем: (зітхає)

Потрібно, звичайно... Добре, я йому подарую... я йому подарую… а, ось, фломастери. (Кладе у портфель фломастери).

Бабуся:

Але ти скаржився, що вони вже не пишуть! Незручно якось!

Артем:

Зручно, бабусю. Якщо поплювати на них, намочити добряче, писатимуть як нові.

Бабуся:

Артеме! Давай подаруєш щось інше. Ти й Ганнусі подарував поламану ручку. Так не можна.

Артем:

 Нема коли. Я побіг.

 

 

Бабуся:

Не затримуйся після уроків, будь ласка. Тітка Марія з Ганнусею обіцяли зайти ввечері.

Артем:

Добре, бабусю, прийду вчасно. Бувай.

Бабуся:

Старі фломастери – в подарунок! Владислав, напевно, образиться. Але треба йти – готуватися до приходу гостей.

На столі – посуд, на тарілочці лежать шматочки торту. Видно, що були гості. Чути голоси.

Бабуся:

До побачення, Маріє!

Артем:

Ганнуся, телефонуй, дякую за подарунок.

Гості:

Дякуємо за частування, чай і торт були дуже смачні.

До кімнати заходить бабуся и Артем, який тримає в руках подарунок.

Артем:

Бабусю, дивись. Цікаво, що подарувала мені Ганнуся.

(Розгортає подарунок, виймає гарну сорочку дуже маленького розміру. Здивовано розглядає).

Артем: (Прикладає сорочку до себе)

Це мені?

Бабуся:

Ой, яка гарна!

Артем:

Вона-то нічого, але мала!

Бабуся:

Нормальна сорочка! Ти її намочи, добряче натягни. Нехай на тобі висохне – стане як раз.

Артем:

Ти знущаєшсяз мене. Це Ганнуся з неї виросла, а викинути шкода: "На, Артемчику!" Ото вже скнара!

Бабуся:

Ніяка вона не скнара! Ганнуся так само, як і ти, не дотримується «золотого правила».

Артем:

Що це за правило й чому воно золоте?

"Золотим правилом" християни називають одну із заповідей Ісуса Христа. Правило дуже просте, але воно стає чудодійним для всіх, хто ним користується.

Артем:

Дуже цікаво.

Бабуся:

Ось послухай: "Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви".

Артем:

Як ти кажеш? Стався так до інших людей, як хотів би, щоб і до тебе ставилися?

Бабуся:

Так, Артемчику, саме так!

 

Артем: (Знову прикладає до грудей сорочку).

Виходить, це мені висохлі фломастери й поламана ручка відгукуються.

Бабуся:

Виходить, що так!

Артем:

Отже, якщо я хочу, щоб мене любили, я сам маю всіх любити?

Бабуся:

Звичайно. Якщо хочеш мати вірних друзів, сам будь вірним; якщо любиш приємні сюрпризи, роби їх іншим; якщо хочеш поваги до себе...

Артем: (Перебиває бабусю).

Зрозумів, зрозумів: умій поважати інших. І так у всьому-всьому?

Бабуся:

Авжеж! Та хіба ж це складно?

Артем:

Любити легко тільки себе, а інших... інших – буває складно.

Бабуся:

За добро любити неважко.

Артем:

За добро можна, звичайно, але..

Бабуся:

Артеме, я думаю, що в будь-якій людині, якщо вона, звісно, не закінчений негідник, можна знайти гарні риси характеру. От за них уже й можна любити.

Артем:

Можливо, бабусю! Але щось ніхто не квапиться першим чинити добро іншим.

Бабуся:

А ти почни! Запевняю – нічого не втратиш. Побачиш, тобі сподобається.

Артем:

Повірю тобі, бабусю. Спробую-но я це золоте, чудодійне правило ... на Юркові. Знаєш його? Він з паралельного класу, з "Б".

Бабуся:

Знаю. Щось він перестав до нас заходити. Ви, здається, були приятелями.

Артем:

Були, але вже не товаришуємо.

Бабуся:

Чому ж так?

Артем:

Розумієш, йому подарували захоплюючу книжку про інків. Мені дуже хочеться її почитати. А він не дає.

Бабуся:

Мабуть, дуже рідкісна книга?

Артем:

Каже, що дуже, і боїться, що раптом я її загублю.

Бабуся:

Його побоювання можна зрозуміти.

Артем:

А я йому зараз дещо запропоную. (Телефонує). Юрко, ти? Здивований? А в мене сьогодні гарний настрій. Слухай-но, заходь. Тортом поласуємо, бінокль мій візьмеш. Та, ні (Слухає відповідь). Та нема за що так дякувати. (Слухає відповідь). Що? Книга про інків? Звичайно, ще й як мрію! Так ти її захопиш? (Слухає відповідь). От здорово! Чекаю! (Кладе слухавку). Бабусю, неймовірно! Юрко вже біжить і свою безцінну книгу несе. Я думав, що ніколи її не випрошу в нього. А він сам запропонував.

Бабуся:

От бачиш! Переконався?

Артем:

Ще й як переконався! Справді чудодійне правило! (До глядацького залу).

Друзі, як на мене, варто запам'ятати цю золоту істину: "Тож усе, чого тільки забажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви".

Бабуся:

Запам'ятали? А тепер виконуйте й чекайте на приємні сюрпризи! Вони обов'язково будуть.