Сценарій агітбригади "Гірчить Чорнобиль крізь роки"

Підготувала вчитель вищої категорії,

 «старший учитель»  Біляївського НВК

Новицька Т. І.

«Гірчить Чорнобиль крізь роки»

Ліворуч та праворуч від пам’ятного знаку у почесній варті стоять прапороносці (4 чол.), тримаючи Державні прапори з траурними стрічками.

Лунає фонограма траурного дзвону. Біля мікрофонів читці в чорному. Стоять спиною до мікрофонів. Читаючи свої слова – по черзі повертаються до мікрофонів.

Читець 1:           Чорнобиля гіркий полин

На серце ліг незримо й тяжко,

І пливе над землею дзвін

Із тихим стогоном протяжно.

Читець 2:            То дзвонять дзвони не Хатині,

Де слід лишила свій війна,

Це стогнуть землі України,

Де мирний атом не мина.

Читець 3:            Він впав смертельною росою

На рай дібров, на зелень трав,

Своєю чорною косою

Провів по розмаїттю барв.

Читець 4:         І попелом покрились села,

І згинуло усе живе,

Пропали усмішки веселі,

Замовкло птаство лісове.

Читець 5:            Лиш на отруєній землі

Небачена розкрилась квітка –

Про допомогу крик німий,

Між попелом остання іскра.

Запала тиша…

Читці обертаються спиною

 

Ведуча: Весна… Найпрекрасніша пора року.

Пробуджується від сну природа, розплющує очі земля, усе оживає, зеленіє, розквітає.

П’янкі пахощі розносять абрикоси і вишні, милує око ніжно-рожевий цвіт яблуні.

Ведуча: Весна… Чорнобиль…

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року, коли всі спали безтурботним сном, о першій годині 23 хвилини над IV реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало велетенське полум’я.

Ведуча:                Красне сонце вдивляється з неба,

Як чорнобильська плаче земля.

Радіацію зборкати треба,

Бо вона, як той ворон, кружля.

Ведучий:             Мертва зона не зна, що робити,

Де і в кого пораду знайти,

Як себе і людей захистити

Від такої страшної біди...

Читець 3 Обертається на свій текст.

Читець 3:            Чорнобильський вітер по душах мете,

Чорнобильський пил на роки опадає…

Годинник життя безупинно іде,

Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам’ятає…

Ведучий: Шановні присутні! Сьогодні ми зібралися, щоб згадати найстрашнішу катастрофу ХХ-го століття – аварію на Чорнобильській АЕС та висловити свою безмірну вдячність героям нашої Батьківщини, які ціною свого життя захистили світ від небувалої біди.

Ведуча: Чорною плямою на нашій блакитній планеті стала Чорнобильська катастрофа.

30 років пройшло з тих пір, 30 років смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, поля і ліси, 30 років цвітом скорботи і суму зацвітають Чорнобильські сади.

Читець 1:            Мій біль, мій жаль, моя біда,

Моя ти пам'ять вічна.

Земля покинута й не та,

Отруєна й незвична.

 

Читець 5:            Зелений край, колишній рай,

Краси шматки роздерті,

Отруйний дощ на чорний гай,

Тепер - це зона смерті!

Ведучий: У ліквідації аварії брали участь 600 000 людей: пожежники та медики, військовослужбовці та персонал станції – вони виконували свій обов’язок, ризикуючи своїм здоров’ям та життям.

Ведуча: Всі ті, хто першими вийшли на лінію вогню, ступили у вируюче полум’я, в смертельну радіацію не за наказом командира, а за велінням совісті.

Читець 1 Ті, що згоріли в огні

В перші хвилини двобою,

Землю прикрили собою,

Як наші діди на війні.

Читець 2 За те, що наші герої

Мужньо стояли на герці,

Пам’ятник їм вознести

Треба у кожному серці.

Ведучий: Схилимо голови перед героями і жертвами Чорнобильської катастрофи. Низький уклін! Вічна Вам пам'ять!

Ведуча: Хвилина мовчання. Звучить метроном

Ведучий: Проходять роки, та біль Чорнобильської катастрофи ніколи не зітреться з людської історії, не згасне у віках.

Читці повертаються до мікрофонів і виконують «Пісню про Чорнобиль» Наталії Май. Після виконання розходяться в різні сторони.

Ведуча 3: Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки, всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над 4-м реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.

Ведуча 4: Щоб оцінити масштаби радіоактивного виділення, нагадаємо, що атомна бомба, скинута на Хіросіму, важила 4,5 тонни. Реактор 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС викинув в атмосферу 50 тонн випаруваного палива (тобто 10 хіросимських бомб, а на додаток 70 тонн палива і близько 700 тонн радіоактивного реакторного графіту, що осів в районі аварії).

Ведуча 1: На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС. Наслідки вибуху 4-го реактора Чорнобильської атомної сколихнула весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслися на великі відстані.

Ведуча 2: Щодня в Україні починають хворіти на рак 500 осіб. 76 міст і сіл потрапили в зону відселення, а тисяча гектарів землі стали непридатними для сільськогосподарського використання. 8 млн 400 тис. мешканців України, Білорусії, Росії піддалися радіоактивному опроміненню. Дітям, які народилися в ту ніч, уже виповнилося 28 років. Вони – живий хронометр техногенної катастрофи. В життя мільйонів людей увійшли слова радіація, зона, ліквідатор, відселення.

Виходить з двох сторін Мати з Дитиною

Мати: Дитино моя!
Ромашка цвіте – не доторкнись.
Трава буяє – не доторкнись.
У бджіл на крильцях доза смертельна. Не доторкнись!

Дитина: Пречиста Маріє!
Чого твоє серце не вміщують груди.
Неначе в нім плачуть і стогнуть всі люди.
Чого твоє серце так полум’яніє,
Що кров’ю стікає і сказати не сміє?

Мати: Благаю: відверни незриме,
Невідворотне і страшне:
На цих приречених низинах
Ніхто не сіє і не жне.
Отруєна квітка сльозою стікає,
Дочасно згорають живі пелюстки
У пеклі земному живеш – не вмираєш,
Благаю, Пречиста, людей захисти!

Мати обнімає за плечі дитину. Обоє виходять

 

1-й ведучий:

Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна і нелегка, але все дається в порівнянні. Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті, що могли ніколи не народяться після 1986 року народились, живуть і вчаться творити прекрасне.

(Танок учнів).

2-й ведучий:

Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.

1-й ведучий:

Йод – 131, цезій – 134, 137, стронцій – 90, плутоній – 239, плутоній – 240. весь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України, Білорусії, Росії. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 відсотків території України. В життя мільйонів людей увійшли слова радіація, зона, ліквідатор, відселення.

2-й ведучий:

А на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.

На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.

2-й ведучий:

Радіація – невидимий і тому підступний ворог всього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу.

Учень:

Радіаційна днина б’є на сполох

Радіаційні стогнуть небеса

Двадцятий вік – як доля, а не спомин

Як хліб душі, як мамина сльоза.

Людство прагне Всесвіт осягнути

І себе у ньому зрозуміть.

А тривожне „бути чи не бути” –

Грізно над планетою висить.

Звучить весела мелодія. Лунають дзвони.)

Учень 1: Ми  – атомні заручники прогресу,

Вже в нас нема ні лісу, ні небес,

Так і живем од стресу і до стресу,

Абетку смерті маємо АЕС.

Учень 2: Бог розписав нам ролі,

Та грати мусимо самі.

Усе робити треба нам на совість,

Вона ж глас Божий у тобі й мені.

Учень 3:Народе мій! Чуєш, озвись,

Чи знаєш ти, яке то слово, «зона»?

О лихо, змилуйся та схаменись,

Подай хоч крапельку нам всім озону.

Сталкер 1: Хай ожива вода Дніпрова,

Правічні височать дуби,

І хай полин, трава-чорнобиль,

Не стане більше іменем біди.

Сталкер 2:Два кольори мої, два кольори,

То не любов і не журба, як в давній пісні,

Свої Чорнобиль має кольори:

Весна і сонце – до, і горе – після.

Сталкер 3: Колючим терном поросли несходжені стежки,

Та знову до своїх осель вернулись пташки.

Сталкер 4: І мертві, і живі, і ненароджені,

Не повторіть Чорнобиль в Україні

Всі: Є меже у печалі, але немає її у тривоги».

Ангел Великий: Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.
Ангел 1: Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю,
Ти нас, Боже, зрости.
Ангел 2: Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі свої ласки й щедроти
Ти на люд наш зверни.
Ангел Великий: Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світу, щастя,
Дай, Боже, народу
І многая, многая літа.