Сценарій "Андріївські вечорниці", 4 клас

Андріївські вечорниці

Ведуча. Україна!. Найкращий куточок Землі. Але найбільше її багатство народ. Народ  трудолюбивий, нескорений, міцний як граніт, співучий, дзвінкоголосий.

З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ. Наша Україна славиться традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.

Отже, сьогодні ми з вами через призму сучасності поглянемо на минуле, щоб відчути красу і поезію давніх звичаїв і обрядів, станемо учасниками одного з чудових свят.

Сьогодні ми зібралися на Андріївські вечорниці.

Вечір на передодні свята Андрія вважався чарівним, а ніч – доленосною. Цієї ночі кожен хотів дізнатися, яка доля його чекає цього року.

Ці гадання добрі, вони не несуть у собі нічого лихого: ніяких наговорів, ніяких чар, вони чисті, адже люди у природи просять кращої долі і прагнуть дізнатися , що ж їх чекає у майбутньому.

Молодь цієї ночі спати не лягала, - адже це була своєрідна українська карнавальна ніч. Це була ота єдина ніч протягом року, коли дозволялися різні жарти та витівки.

От і сьогодні для вас, шановні глядачі – усе найкраще – жарти та розваги наших предків, старовинні звичаї та сучасні пісні і танці.

Запрошуємо вас на Андріївські вечорниці!

 

Є у місті у нас

Дружний і веселий клас.

В 3-ій школі вчиться

І проводить вечорниці.

 

Всіх шанованих гостей

Щиро ми вітаємо

І годину вечорниць

Вже розпочинаємо.

 

Гей, на наших вечорницях

Хто сумний – розвеселиться!

Співи й танці, небилиці –

Гарні будуть вечорниці.

 

Ведуча. Давайте ж завітаємо до однієї з українських хат, де на нас вже чекають гостинні господарі.

•  

Дід:  Щось добреньке з’їсти хочу

Тільки що -  не знаю й сам.

 

Баба: Голови б ти не морочив!

  Що зварила – те й подам.

 

Дід:  Варенички, борщ і каша,

В животі від них бурчить.

 

Баба: Вередливий став ти, діду,

Що тобі іще зварить?

 

Дід:  Знаю, бабо, ти не сердься, 

Я, мабуть, би з’їв оце…

Коровай із борошенця,

А туди ще вбить яйце.

 

Баба: От же клятий!      

Хоч бери й тікай із хати.

Будь по-твоєму, спечу.

(Виходить)

 

Дід:  Ти готуй, стара, швиденько.

Повечеряєм гарненько.

(Баба в мене молодець!)

Але гріх самому їсти

Цей рум’яненький хлібець.

 

(Входить баба)

Дід:  Пам’ятаєш, моя люба,

Як були ми молоді

Напечеш, бувало, хліба –

Повна хата молоді …

 

Баба: О-о-о…! Танці, співи, сміх до ночі,

Вечорниці…  А тепер…?

(Співаючи, ідуть дівчата )

 

Дівчата:  Господарю! Господарю! Чи впустите до хати?

 

Дід.                           Заходьте! Заходьте!

 

Дівчата:  - Доброго Вам здоров’я, господарі!

• Добрий вечір у вашій хаті!
• Хай вам Бог допомагає!

 

Баба:  Казали Боги, щоб і ви помогли!

І ви будьте здорові. Заходьте!

 

Дівчата:  То ми оце перші прийшли?

 

Дід:                   Атож.  Будьте, як дома.

 

Дівчата:  Я в печі розпалю.

А я попідмітаю долівку.

Баба :    Та що ви? Піч протоплена, хата підметена.

Допоможіть лише вареників наробити.

 

Дівчата:  Та це ми швидко зробимо, та ще всі гуртом!

                         Ну, дівчата, беремось за вареники!

 

                               (Дівчата співають і ліплять вареники)

Баба.                        Стало в хаті холодати.

                                 По дрівця б когось послати.

Дівчина.         Я піду, давайте, тітко,

                        Наберу дровець верітку.

( Дівчина виходить з хати)

 

Баба.                    Дівчата, сьогодні вечір у який мають здійснитися всі ваші надії. Хочете        знати свою долю ?

 

Дівчата.                 Хочемо!

Баба:       Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по вашому. То може і я помолодію біля вас.

(Заходить дівчина з веріткою дров)

Дівчата.

Давайте дрова порахуємо.

Бути Одарці цього річ в парі чи ні?

Парна кількість – бути в парі.

А як ні – хай зачекає.

(Рахують)

 

Баба. Колись, щоб знати , котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане та і заміж швидше вийде. Ану, дівчата, спробуйте і перевірте.

 

( Дівчата, сміючись, міряють чоботи підлогу. Токи вітають першу і другу "відданиць", хлопці крадуть з порога перший капець).

4 дівчина:  О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт? ( Виглядає за двері, там хлопець. Ловить і тягне до хати).

 

1-ша дівчина (руки в боки). Признавайся, де мій чобіт?

Гриць . Звідкіля мені знати?

Дівчина. А що тут робиш? 

Гриць. Ну, двері підперти хотів, щоб не відчинялися! 

2-га дівчина. А ще що? 

Гриць. Ще, ще! Ну, віник прив'язати до стріхи! 

3-тя дівчина. Он як! Ти хотів нам шкоди наробити? 

                      Покараємо тебе! Дівчата, викупаймо його у воді біля криниці! 

(Ведуть до криниці.) 

Гриць. Дівчатка, відпустіть! Відпустіть! Я більше 

не буду! . 

Дівчата. Не просись і не жалійся, все одно не відпустимо.  

Гриць. Ну, дівчата, відпустіть, а я вам гарних 

хлопців приведу.                              

Дівчата. Правда, приведеш? 

Гриць. Їй Богу, приведу! 

Дівчатка. Веди. 

(Гриць іде до дверей, а дівчата ховаються.) 

Гриць. Хлопці, ану всі сюди!                            

(Хлопці ідуть з гармошкою і співають пісню.)

 _ Добрий вечір добрим людям! Чи приймете нас до гурту?

 

Дід з бабою. Гостинно просимо, хлопці!

1-й хлопець. А де х це дівчата? Куди вони поділися?

2- й хлопець. А я бачу одну україночку.

(виводить на середину хати дівчину. Вона співає пісню)

3-й хлопець. Гарна ж ти дівчина і співаєш дуже красиво. А де ж інші дівчата?

Дівчина.(усміхається) Скажу, як відгадаєте мої загадки.

Хлопці. Відгадаємо!

Дівчина. Коли нема – чекають.

Коли прийде – тікають. Що це?

4-й хлопець. Та це ж наші дівчата. Коли нас нема, вони чекають, коли прийдемо – тікають.

Дівчина. А ось і не так. Це дощ.

Хлопці. Погана загадка.

Дівчина. А ось і друга.

Вдень у небі гуляє, а ввечері на землю сідає.

Хлопці. Сонце.

5-й хлопець. То чому ж не виходять дівчата?

Дівчина. А ви ще попросіть їх, може, вони вийдуть.

Хлопці. Приходьте дівчата, до нас погуляти.

             Ми хочемо з вами разом заспівати.

             Прийдіть до нас, чекаємо вас.

(Виходять дівчата)

Дівчата.

Україночки-дівчата

Гарні та веселі.

Ми, як квіточки, зростаєм

У кожній оселі.

Хлопці

А ми, хлопці козачати

Дужі та завзяті.

Підростемо й Батьківщину

станем захищати.

Господиня

Наші діти всі красиві,

Бо до праці не ліниві.

Хлопці

Чого, чого дівоньки красні?

Вони їли пиріжки в маслі.

А сирочком посипаючи

Сметанкою поливаючи.

Дівчата

Чого, чого парубки білі?

На обідець кота зїли!

А попелом посипаючи,

А дьогтиком поливаючи.

Хлопці

А ви що?

Дівчата

А ми дівоньки отцовські,

Гулять не гуляли –

Полотна напряли!

Хлопці

Ой-ой-ой! Торохтіла сорока, як діжка з горохом!

Вихвалялася кума, що пироги напекла, бо й ворота в тісті!

Дівчата

Тринди-ринди з маком борщ!

Нагородили на осиці кислиці,

А на вербі груші!

Хлопці! Нащо нам музики, коли у вас довгі язики?

Хлопці

Їм кажеш – ячмінь, а вони тобі – гречка!

Нехай буде гречка, аби не суперечка!

Згода, дівчата?

Дівчата

Та вже згода!Давайте миритись!Мир миром пироги з сиром , варенички в маслі ми дружечки красні . Помирімося!Нумо,співати!(Співають пісню «По дорозі жук, жук»)

Баба. Хлопці, дівчата, давайте позмагаємось хто кого перебалакає?

Сорока сороченятам

Сорочки строчила,

Сорочки строчила,

Вишиванки шила.

 

За горою, біля броду

Обгороджений город

Барабанить по городу

Бараболя і горох.

 

На печі, на печі

Смачні та гарячі

Пшеничні калачі

Хочеш їсти калачі –

Не сиди на печі.

 

Наша Варка – господарка

Господарка, квітникарка

У дворі біля криниці

Сіє айстри й чорнобривці.

 

Господар. Народ наш дуже любить жарти.

                   Тож давайте і ми пожартуємо.

 

Їхав я конячкою на базар. А вона ж , поганенька, їхала-їхала… та й стала. Так я сам запрігся, а її прив’язав до воза та й кажу:

- Не хотіла їхати, то йди пішки!

 

 

(двоє хлопців)

• Питає вчитель:
• - Скільки буде два і два?
• Три, пане вчителю.
• Як-то три?
• Ну, три з половиною.
• Як я бачу, то ти цілком дурень.
• Ну, чотири.
• То чому ти відразу не сказав?
• А хіба можна дати чотири, не поторгувавшись?

 

 

Сторож упіймав хлопчика, який крав яблука.

• Негіднику! – кричить сторож, - я тебе зараз навчу як красти!
• Навчіть, а то мене вже втретє ловлять.

 

 

( двоє дівчат)

 

Ой, кумо, зима люта буде.

-Невже?

- Страшенні морози будуть!

- Та ну!

- Так буде холодно, що аж ну!

- А ти звідки знаєш?

- Бо у мене ж кожуха нема!

 

Баба. А які ж вечорниці без ігор?

Дід. Зараз ми подивимося на наших парубків, на їхню спритність та силу. Тож ,хлопці, прошу вас на середину залу.

Гра «Козацькі розваги»

Завдання. Виштовхнути суперника з кола, стоячи на одній нозі: плечем, долонями, лобом.

Баба .Добрі козаки до нас завітали. А що ж наші дівчата? На що вони здатні? Ану, дівчата, заграйте своєї! («Подоляночка»).

 

Хлопці. Дівчата, а де ж ваші вареники?

Баба. Та ось вам вареники.( ставить макітру)

Але спочатку погадаємо на варениках.

Баба. Дівчата, беріть по варенику та позначте кожна свій. Розкладайте по рушнику.

- А тепер треба впустити собаку і чийого першого вареника з’їсть та дівчина першою і вийде заміж.

Дівчина. Та впускайте ж Сірка!

Дід. Та нема ж Сірка вдома.

Ще на тому тижні світ заочі забіг – старий був. Останнім часом так із будки не вилазив.

Дівчина. Що ж його робити?

Хлопці, дівчата дивіться наш Грицько заснув. Покличемо його буде замість Сірка.

Всі. Грицю!

Гриць. Га , що? Я не спав.

Дівчина. То давай же , Грицю до роботи!

(Пісня «Грицю, Грицю, до роботи)

 

Дівчина.Ось, Грицю, варенички вибирай найкращий.

Дівчинка. Зїж, Грицю, вареничок

                  Він дуже смачненький

                  А у нього всередині

                  Сирочок дрібненький(Бере їсть)

Дівчинка. Варенички – великомученики

                    Велику муку терпіли,

                    В гарячій воді кипіли

                    Сиром були понапихані

                     Маслом очі позаливані,

                     Як є сметана, то вмочай,

                      А як нема – вибачай.

                                                              (Дівчата хихикають)

Гриць. А чого це ви хихикаєте?

Дівчина. Та з’їв ти вареника Мотриного, то в цьому році вона першою й вийде заміж.

Гриць. Опа ! То скоро на весіллі погуляємо!

 

Баба. –Бачите, ми сьогодні вже дізналися, хто першою цього року вийде заміж . А хочете знати, хто за професією буде суджений?

Дівчата. Хочемо!

 

(Ворожіння « Скринька»)

 

Баба.Досить гадати. Пора танцювати. Затанцюйте дівчата, хай молодість згадаю.

 

( Танець «Іграшки»)

 

Хлопці.Та наші дівчата ще іграшками граються. Куди їм до весілля.

 

( Голос з коридору « Хлопці, допоможіть мені!»

Відчиняються двері і на порозі стоїть з великим гарбузом в руках Роман.

В’язанка бубликів у нього на шиї )

 

Хлопець (Роман) :   От і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею ,а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть,  багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.

 

 Дівчина:  Ой , Ромцю,  любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну.

 

 Дівчина:  Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не дівчину.

 

Дівчина:  А давайте заспіваємо.                              

(Пісня «Із сиром пироги»)

 

      13 грудня-одне з трьох важливих свят передріздвяного посту. Перше - Введення Марії у храм (4грудня), друге - Андрія Первозваного ( 13 гру дня) і третє - Миколи Чудотворця (19грудня ) Ці свята ніби регулюють поведінку людини.

Господиня:      Розкажу, як від старих людей чула.

Андрій - один з апостолів Ісуса Христа. Його ще називають Первозваним, бо саме його та його брата Симона - Петра Ісус зробив своїми першими учнями. Обидва були рибалками, обидва без вагань прийняли вчення Христа і були наділені властивостями зцілителів. В апостолів вірили , бачили їхні надзвичайні вміння зцілювати хворих, калік, незрячі, кволі, кволі після зустрічі з ними ставали здоровими. З роками народ звертатися до Андрія - Первозваного ,як до свого зцілителя. Люди вірили, що саме в ніч народження апостола можуть збутися ті бажання, які омріяв кожен. Особливо дівчата. І ще старі люди кажуть, що все загадане збудеться тільки тоді, коли в нього віриш. Без віри гадання не буде мати ніякої сили. От так мої любі.

 

Баба. Ну й заговорили ви мене, забула про калиту.

Ой, та вона вже спеклася.

Румяна та ясна,

На весь світ прекрасна.

Хлопець.

І, нарешті, калита,

Наче сонце, золота,

Хто вкусить калити хоч раз,

 Той буде першим серед нас.

Нумо, хлопці і дівчата,

 Хто з нас буде починати?

 2-й хлопець. Ой громадо, чесні люди,

Я найпершим хочу бути(бере кочергу і як на конячці їде)

 

 Їду, їду я до річки,

            Ой, дайте вкусити калити хоч трішки.
            - Добрий вечір пане Калитинський!

-Доброго здоровя пане Коцюбинський! Куди їдете?

- Їду калиту кусати!

- А я буду по писку писати!

- А я вкушу!

- А я впишу!(невдало, писар пише)

 

 

Хлопець.Людоньки! Людоньки! А мені можна вкусити кусок калити?

Дівчина.. Ну, ну, кусай, кусай та всіма зубами,

 Щоб найщасливіший був  поміж нами.

 

Їду, їду я до річки,

            Ой, дайте вкусити калити хоч трішки.
            - Добрий вечір пане Калитинський!

-Доброго здоровя пане Коцюбинський! Куди їдете?

- Їду калиту кусати!

- А я буду по писку писати!

- А я вкушу!

- А я впишу! (кусає вдало)

 

 

 

Баба: Гарні вечорниці в нашій хаті!

Добре, що прийшли до нас на вечорниці.

Бачу, вмієте веселитись, жартувати, танцювати.

 

Дід:  І ми, старі, згадали свою молодість.

Та на порожній шлунок не довго жартуватимеш.

 

 

Дід: А глядачів скільки у залі?

То це теж наші гості,

І по очах бачу, теж вареничків хочуть.

Зараз, зараз скуштуєте.

Дівчата, пригощайте гостей.

(Дівчата роздають вареники)

 

Дівчина: Ой, мабуть, давайте, люди,

За гостину дякувати будем

І за те, що гарно приймали.

І за те, що смачно частували.

 

Хлопець: Нехай ваша добра хата

Буде радістю багата

І ділами, й пирогами,

І гостями, і друзями.

 

Дівчина: А ще бажаємо сили,

Щоб ніколи не хворіли,

Щоб люди поважали,

Щоб діти шанували.

 

Хлопець: Щастя, здоров’я не на один рік,

Всі. А на цілий вік!

 

 

 

Ведуча.

 

Так чи інакше, наше Поділля

Віддавна святкує Андрія.

Ми показали, як колись жило

Без будинків культури

Українське село. 

Питай, цікався, пізнавай,

Яким же був колись твій край!

Бо-хоче рідна Україна,

Аби росла достойна зміна.

Обряди і звичаї хай оживають

І душу народу завжди звеселяють.

 

( Пісня про Україну).

Господиня . Зі святом, вас, Андрії, Андріївни та Андрійовичі!

До нових зустрічей!