♪ ​1​ ​Фонова музика Дитина:​ Намалюй, мені будь-ласка, радість і красу.

Учень:​ І малюю я веселку, квітку і росу, З посмішкою на обличчі дівчину в вінку І хлопчину, що кружляє з нею у танку.

Дитина. Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.​ Учень:​ Я малюю лист осінній, схилену вербу,  що спустила свої віти голі до землі. 

І ключами в синім небі ринуть журавлі.

Дитина:​ Намалюй мені ще ніжність.

Учень:​ Тема не проста.

І малюю я рожеві мамині вуста, І метелика, і сонце, й квітку лугову, І зелену шовковисту молоду траву.

Дитина:​ Намалюй мені, будь-ласка, намалюй біду.

Учень:​ Як її намалювати? Спосіб не знайду.

Чи поранену пташину, може, ледь живу?

А рука сама малює чорнобиль-траву...

Дитина:​ Нащо ти траву малюєш? Це біда така? Учень:​ Цю траву зовуть «чорнобиль», ця трава гірка. В ній отрута, смерть, і сльози, і брудна вода. В ній хвороби, сум, неспокій.

Це страшна біда!

Дитина:​ Краще намалюй щось гарне. Намалюй життя. А гірку траву чорнобиль Викинь на сміття.

Учень:​ Так, дитино, намалюю я життя тобі.

І надії намалюю, й мрії голубі.

Намалюю синє небо, чисте джерело.

Намалюю я  лелеку, поле і село.

Намалюю, віру, розу, доброту й любов.

Та гірка трава чорнобиль проростає знов.

♪ ​2 Нині небо ридає  

Ведучий 1. Чорнобиль.​ Чорний біль нашої землі. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною.

Ведучий 2. Біда, що сталася, відгукнулася болем у серцях мільйонів людей, схвилювала міжнародну громадськість. Людство вперше зіткнулося з такою грізною силою, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.

Ведучий 1. Біда​ розчинилася у духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилась у людях. Ця трагедія увійде в історію, в усі хроніки людства як незагойна рана на тілі України. 

ВОНА: Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. 

ВІН: Навпаки, всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. 

ЖУРНАЛІСТКА: О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над 4-м реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву. 

♪  ​3 Сирена ( потім прикрутити)

ВОНА: У кожного були свої плани, надії, бажання. Все було попереду, але хто міг передбачити !?  Першими протиборцями катастрофи стали пожежники.

ВІН: Та ніч стала для них фатальною. Вони не озирались, не відступали, не ховались за спини інших. У самому пеклі аварії вони виконували свій обов`язок до останнього подиху.  ЖУРНАЛІСТКА: (із свічкою) Ми схиляємо свої голови перед усіма, кого сьогодні вже нема з нами, хто ціною свого життя оплатив шанс на життя мільйонів. Пам'ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин...

♪ ​4 Реквієм - ФОН

1:  29​ квітня високий радіаційний фон був зареєстрований в Польщі, Германії, Румунії!

2:  Тридцятого  квітня - у Швейцарії та Італії!​

3:  Першого і другого травня -  у Франції, Бельгії, Нідерландах!​

4:  Другого - у Великобританії та Греції!​

5:  Третього травня  - в Ізраїлі, Кювейті,  Турції!​  

1:   Шкідливі газоподібні летючі речовини, піднявшись на велику висоту, розповсюдилися​ глобально! 

2:   Другого травня вони були зафіксовані  в Японії!​

3:   Четвертого -  в Китаї!​

4:   П'ятого -  в Індії!​

5:   П’ятого та шостого травня -  в США і Канаді!​

Мати: Дитино моя!​

Ромашка цвіте – не доторкнись.

Трава буяє – не доторкнись.

У бджіл на крильцях доза смертельна... Не доторкнись!

Дитина: Мамо!​

Мати: Слухай​ мене уважно! Зачини вікна, усі продукти сховай у пакети, надягни гумові перчатки та протри мокрою ганчіркою все, що можна. Ганчірку потім теж в пакет! Сховай подалі!.. Зніми весь  одяг з балкону, і знову в прання. Розведи йод у воді, вимий голову цим розчином.

Дитина: Мамочко!!!​

1: Зразу після аварії з бібліотек зникли всі книги про радіацію, про Хіросіму та Нагасакі, навіть про рентген!

2:  Жодних медичних рекомендацій! Ніякої інформації!​

3: Хто міг, діставав пігулки йодистого калію по великому блату.​     4: А на нашій землі уже лежали тисячі тонн радіаційного цезію,​  йоду,... кадмію,...    берилію, невідома кількість плутонія. Усього 450  типів радіонуклідів! 

5: Їх кількість дорівнювала​  

Всі: трьомстам п’ятдесяти  бомбам, скинутих на Хіросіму!​

1: Товариші!​

2: Хто ви?​  

3: Що ви робите?​  

4: Що відбувається?​

5: Поясніть, що ви робите?​  

1: Що вам треба?​

2: Ми... ми мусимо знати!​

3: Ви чуєте нас?​

4: Поясніть, навіщо ця проволока?​

5: Хто вас сюди прислав?​

Сталкери:  ​

-          Виконуємо свою роботу.

-          Проводимо дезактивацію. 

Ведучий 1: На​ сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС. 

Ведучий 2: Щодня​ в Україні починають хворіти на рак 500 осіб. 76 міст і сіл потрапили в зону відселення, а тисяча гектарів землі стали непридатними для сільськогосподарського використання. 8 млн 400 тис. мешканців України, Білорусії, Росії піддалися радіоактивному опроміненню. 

ЖУРНАЛІСТКА: Дітям, які народилися в ту ніч, уже виповнилося 32 роки. Вони – живий хронометр техногенної катастрофи. В життя мільйонів людей увійшли слова: радіація, зона, ліквідатор, відселення.

♪ 5 Оголошення

1: Від’їжджали ввечері...​

2: Покидали домівки вранці...​

3: Прости, рідно хато!​

4: Милий друже! Не шукай дорогих речей! Їх немає!​

5: Користуйтеся всім! Але ми вернемося...​

1: Я​ все пам’ятаю... Перший рік з городів нічого не можна було їсти. А все одно їли... Усе так славно уродило! Спробуй сказати, що огірки не можна їсти! І помідори! А чому не можна?

На вигляд і смак нормальні! І ми їли! І животи не боліли! І  в темряві ми не світилися!

Сопілка

2: Катюш! Диви, яке яблучко! Їж!!!​

1: І​ тут пронзає: не відчуваю запахів! Сад цвіте, а немає пахощів! Лише згодом я дізналася, що є така реакція організма: при високій радіації відмовляють деякі органи... Як пахне яблуко?

3: Звичайно!​

4: Та ніяк воно не пахне!​

5: Ніяк! Ніяк!​

1: Щось​ з нами відбувалося! Цвіте​ бузок, а не пахне!Бузок цвіте, бузок! А пахощів немає. У​ мене раптом з’явилося почуття, що тут все несправжнє, що мене немає, що я серед декорацій...

Сталкер 1: Ми  – атомні заручники прогресу,​

Вже в нас нема ні лісу, ні небес, Так і живем од стресу і до стресу, Абетку смерті маємо  - АЕС.

Сталкер 2: Народе мій! Ти чуєш, озвись,​ Чи знаєш ти, яке то слово, «зона»? О лихо, змилуйся та схаменись, Подай хоч крапельку нам всім озону.

Сталкер 1: Хай ожива вода Дніпрова,​

Правічні височать дуби,

І хай полин, трава-чорнобиль, Не стане більше іменем біди.

Сталкер 2:Два кольори мої, два кольори,​ То не любов і не журба, як в давній пісні, Свої Чорнобиль має кольори:

Весна і сонце – до, і горе – після.

♪ ​6 Чорнобильська біда  

Читець 1.       Куди не глянеш — все мов нереальне.

Стоїть край шляху дерево печальне,

Гудуть дроти високовольтних ліній, Чорніє човен між розквітлих лілій, лежить село, неначе на картині, Біліючи хатами на долині.

Читець 2.       А в тім селі ні голосу, ні звуку, І вікна випромінюють розлуку.

І двері навхрест дошками забиті, І журавлі криничні сумовиті, І тихий сад біля старої школи.

І дітям в ній не вчитися ніколи.

Читець 3.       А по ночах, трагічне і фатальне,

На землю ллється світло астральне

І фантастичне, сіре мерехтіння

Породжує примарливе видіння

Людей, які від наглої біди Пішли із цього краю назавжди.

Сталкер 1: Колючим терном поросли несходжені стежки,​    Та знову до своїх осель вернулись пташки.

Сталкер 2: І мертві, і живі, і ненароджені,​      Не повторіть Чорнобиль в Україні.

 ЖУРНАЛІСТКА:​ Сьогодні День пам'яті, День скорботи і роздумів. Бо нам таки є над чим замислитись. Живемо на технологічному вулкані. Чи не повториться трагедія в іншому місці? Чи стали ми більше шанувати рідну землю? 

♪  ​7 Чорнобиль! Forever...

Не ламай, не пиляй, не рубай

Гiлку, на якiй сам сидиш.

Не чекай, не мовчи - хто мовчить,

Дочекається таки бiди

Не смiти i не плюй до рiки - За водою ше прийдеш не раз.   Ти живеш і підеш – залиши

за собою хоч якесь життя.

     Чорнобиль форева - такого щастя бiльше нам  не треба.

     Чорнобиль форева - йди собi i пухом тобi земля. Ти подумай, важай,  не копай

Яму сам собi i для людей.

Бумеранг полетить i вернеться назад завжди. І не кажи, що ти такого не чув. Подивися пiд ноги - не видно Землi вже вiд наших слiдiв.

Подивися уважно на свiт.

Не кажи, що ти так не хотiв.

     Чорнобиль форева - такого щастя бiльше нам не треба      Чорнобиль форева - йди собi i пухом тобi земля!

УСІ: Ми хочемо майбутнє без Чорнобиля!!!​