Сценарій "День Святого Миколая"

СЦЕНАРІЙ ДО ДНЯ СВЯТОГО МИКОЛАЯ

 

(для учнів 5-х класів)

Мета: знайомити учнів з давніми українськими звичаями та традиціями; залучати їх до участі у народних дійствах; виховувати любов і пошану до історії нашого народу.

 

Свято відбувається в актовій залі школи. Приміщення прикрашене у традиційному українському стилі. На екрані - образ Святого Миколая, вкритий вишитим рушником.

Перегляд відеокліпу про Святого Миколая.

На сцену виходять зірочки.

 

1 ЗІРОЧКА

Грудень-місяць настає,

Той зимі пора вже буть.

Зима холоди гукає: - Запрягай вітрів у путь!

Вітри швидко підхопили

Хмару з снігом, холоди,

Над землею пролетіли

Сніг припав, нема води.

 

2 ЗІРОЧКА

На віконечках - малюнки,

Скоро свято Миколая

Принесе діткам дарунки разом з ангелом із раю.

В небі Ангели працюють,

Щоб зраділи всі малята,

І святому віз лаштують,

Бо чекає кожна хата.

 

На сцену виходять ангели.

 

1 АНГЕЛ

Я роблю смачні цукерки,

Шоколадом покриваю,

У яскраву обгортку їх старанно загортаю.

 

2 АНГЕЛ

Райські яблука збираю.

Стиглі, дуже соковиті, їх у кошики складаю

Поласують добрі діти.

 

3 АНГЕЛ

Пензлі в фарби обмокаю

Іграшки я розмалюю.

Передам їх Миколаю,

нехай дітям подарує.

 

2 ЗІРОЧКА

А розкажіть будь ласка що це за свято таке…

 

 

 

 

2 АНГЕЛ

Св. Миколай є «старшим» серед святих: опікується воїнами, володіє ключами від неба. Але більшість часу він проводить на землі, допомагаючи бідним у скруті, мандрівникам - у дорозі, мореплавцям - на морі.

3 АНГЕЛ

Згідно з карпатською легендою, святий так сильно молився в церкві за знедолених, що золота корона сама впала йому на голову.

 

1 АНГЕЛ

Переказують, що одного разу, коли Господь Бог запросив усіх святих до себе на вечерю, запізнився лише Миколай. Прийшов він пізно, у подертій одежині й брудних чоботах і пояснив Усевишньому, що допомагав дядькові витягати воза, який загруз серед дороги в болоті.

 

2 АНГЕЛ

За свою доброту до людей має він Божу нагороду: не один, а два свята на рік - Миколи теплого (22 травня) і Миколи зимного (19 грудня). На Київщині кажуть, що «до Миколи нема зими ніколи». А «як прийде Свято Миколи, то він лопатами позмітає увесь сніг з неба, і починається зима».

 

3 АНГЕЛ

Святий Миколай має владу над холодними вітрами й морськими штормами, рятує потопаючі кораблі, тому рибалки Причорномор’я приносили йому в жертву перший улов. Зазвичай образ чудотворця, намальований на сухій рибі-камбалі, брали з собою в дорогу чумаки.

 

1 АНГЕЛ

  Микола Чудотворець – один з найулюбленіших у народі святих, бо він, за переказами, не сидить на небі біля Бога, а увесь час допомагає людям на землі: то виручає потопаючих на морі, то рятує нещасних від пожежі, розбиває кайдани на козаках, що попали в турецьку неволю. У старій свиті, підперезаний мотузком, у брудних чоботях, цей найпростіший і найдобріший святий постійно в турботах про своїх нещасних підопічних, тому й звертаються вони до нього в найскрутніших ситуаціях.

 

2 АНГЕЛ

В ніч на день Святого Миколая святий розносить подарунки та підкладає їх під подушку. Солодощі, яблука, горіхи та печиво дістається лише слухняним дітлахам. Тим же хто цілий рік пустував – уже не святий Миколай, а чортик Антипко підкладає під подушку різочку, як попередження на наступний рік.

 

Ангели й зірочки виходять. На сцену входить читець.

 

ЧИТЕЦЬ.

  Все затихло надворі,

  Сяють зорі угорі,

  Всі чекають – виглядають

  Чудотворця Миколая.

   Але щось він забарився.

   Може, в небі заблудився ?

   В нього клопотів багато,

   Бо заходить в кожну хату.

   Все, що в нього в торбі є

   Чемним дітям роздає.

 

  На сцені з'являється втомлений Антипко – молодий і дужий чорт. Сідає на край сцени, звісивши ноги.

АНТИПКО.

  Що ж то маю я робити ?

  Так болять мені копита

  Ледве вже волочу їх

  Всім чортам старим на сміх.

  У старих чортів робота

  Гарна, легка, безтурботна.

  Дав горілки – і готово:

  Зразу ж хлопці ґонорові

  Посваряться і поб'ються,

  А старі чорти сміються.

   Ну а я, Антипко бідний,

   Щоби стати чортом гідним,

   Цілий день з дітьми гасаю

   І на збитки намовляю.

   Всі гріхи до книжки пишу

   Ніц ангелам не залишу.

   Тож сваріться, любі діти,

   В пеклі будете горіти.

Антипко важко піднімається, крекче, охає і виходить на сцену, де об лаштована імпровізована кімната: ліжко, стіл, коробок з іграшками. Сторожко озираючись, з великою гіллякою в руках входить Антипко.

 

АНТИПКО.

Наламаю різок файних для нечемних, неохайних,

Неслухняних, злих діток, поскладаю у куток.

Я вже добре поклопочусь –

У воді солоній змочу!

Ох, дістанеться добряче

Дітям впертим і ледачим!

Бере різки й ховається за ліжком.

 

ЧИТЕЦЬ.

Так стараються чорти,

Щоби людям допекти.

Їхня зброя гостра – гріх,

Але ви не бійтесь їх.

Не грішіть, частіш моліться,

І підуть антипки звідси

Аж за ними закурить,

В очереті затріщить!

Входить хлопчик Іванко.

 

ІВАНКО.

Я сьогодні був хорошим?

Був. Тому собі попрошу

У святого Миколая

Всього, що душа бажає.

Хай засуне під подушку

Ковзани, хокейну ключку,

Три коробки пластиліну…

 

АНТИПКО (тихо): А соснового поліна?

 

ІВАНКО ( прислухається).

Хто гукає? Ти, бабусю?

Ні, то, певно, дзвонить в вусі…

Хочу тенісні ракетки,

Шапку, шарфик і шкарпетки.

Ще я хочу маску й ласти…

 

АНТИПКО. (тихо): Може, рубанця покласти?

Іванко спантеличений, озирається, але тут заходить його сестра Оленка.

ОЛЕНКА.

Чув, Іванку, каже тато –

Треба іграшки прибрати.

 

ІВАНКО.

Мама хай поприбирає,

Я чекаю Миколая.

 

ОЛЕНКА.

Знай, такі, як ти, ледачі,

Лиш одних антипків бачать!

Оленка йде. З'являється Антипко.

 

ІВАНКО.  Хто ти? Звідки тут узявся?

 

АНТИПКО.

Що, Іванку, здивувався?

Служу я у Миколая

Він мене чудово знає.

 

ІВАНКО.

То приїде він чи ні?

Подарунки є мені?

 

АНТИПКО.

Є, і так їх там багато,

Що не вмістяться в кімнаті,

Ти їх чесно заробив,

Бо трудитися любив.

Ти лягай, засни скоріше,

Миколай тебе потішить.

Іванко лягає, а тим часом Антипко запихає йому під подушку різки. Потім ховається. Знову заходить Оленка і будить брата.

 

ОЛЕНКА.  Та прокинься вже, Іванку!

ІВАНКО. ( тре очі, позіхає)  Ти чого волаєш зранку?

ОЛЕНКА.  Та ще вечір, схаменися! На годинник подивися!

ІВАНКО. Я під подушку залізу.

                 Там, напевне… (витягає різки) купа різок?

 

ОЛЕНКА. (задоволена)

                 Це тому, що ти лінивий,

                 Миколай вчинив це диво.

                 Мусиш взяти на замітку,

                 Що Антипко садить в клітку

                 Неслухняних, вередливих,

                 І брехливих, і лінивих.

                 Хвалькуватих, гордовитих

                 Теж він любить половити.

ІВАНКО.

                Та хіба ж я похвалявся,

                 Чи брехав, чи лінувався?

                 Он Михайлик і Мілена

                  Брешуть більше ще від мене!

                  А Сашко хвалиться більше…

ОЛЕНКА.

                 Може, й так, тобі видніше.

                Всі отримають своє,

                 Миколай на те і є.

                 Тільки ж поясни мені,

                 Де взяв різки замашні?

ІВАНКО.

                Хто поклав їх, я не знаю.

                Піду в мами запитаю.

Іванко та Оленка виходять.

 ЧИТЕЦЬ.

                 Учинивши добре діло,

                 Вже й подяки закортіло.

              А коли нема відплати,

              Можна й побайдикувати?..

АНТИПКО. (вилазить зі своєї схованки)

                 Той Іванко просто диво:

                 Самовпевнений, лінивий.

                 Так-то, пане Миколаю,

                 Я ж бо діток ліпше знаю!

Антипко зникає. На сцені знову Оленка й Іванко.

ІВАНКО (здивовано).

              Мама різок не ложила

              Певно, то нечиста сила.

ОЛЕНКА.

               Ну то як, ідеш в кімнату

               Іграшки свої збирати?

ІВАНКО.

               Добре-добре, приберу,

               Тільки різки заберу.

Збирає іграшки і йде.

ЧИТЕЦЬ.

                Зореока ніч настала,

                Діти всі позасинали.

                Лиш антипки метушаться

                Миколая не бояться.

                Все ладнають свої кліті –

                Є нечемні діти в світі.

                І Антипко для Іванка

                Клітку робить ще від ранку.

За сценою чується задоволений сміх і стукіт молотка. На сцені з'являються ангели.

1-Й АНГЕЛ. За горами, за лісами

                       Їдуть-їдуть дивні сани.

                       І викрешують копита,

                       Сріблом сяючим підбиті,

                       В зоряній височині

                       Метеори вогняні.

2-Й АНГЕЛ.

                      Миколай мандрує світом,

                      Він дарує чемним дітям

                      Те, про що їх світлі мрії.

                      Тут для кожного дари є.

                      Не забуде він нікого:

                      Ні хорошого, ні злого.

3-Й АНГЕЛ.

                       Зустрічайте Миколая!

                       Він вас всіх чудово знає.

                       Разом з вами порадіє,

                       Подарує вам надію.

                     Миколай з небес весь час

                      Бачить кожного із вас.

Ангели співають пісню «Ішов Миколай лужком – бережком». Входить Миколай.

МИКОЛАЙ.

                     Слава Богу, добрі люди,

                     Хай вам завше добре буде.

                     Знайте, що в лиху годину

                      Цар Небесний вас не кине.

                    Як живете, любі діти?

                    Які знаєте молитви?

                    Чи вчитеся добре в школі?

                     Є гостинців вам доволі.

 

Діти співають, розказують вірші, молитви. Миколай слухає.

 

Святий Миколай до діток ходив,

Всміхався, вітався, в дзвіночок дзвонив.

Із неба до діток ішов, поспішав

І їм під подушки даруночки клав.

 

Тяжкий і великий у нього мішок,

А в ньому дарунки для чемних діток.

Ішов усміхався крізь темну пітьму,

А зіроньки з неба світили йому. 

 

 Святий та добрий Миколаю,

Тебе чекаємо давно.

Що даси ти нам, ми ще не знаєм,

Та просимо в тебе одно.

 

 Ти нашим родичам дай сили,

Щоб виховати нас змогли.

Від бога втіхи дочекали,

Коли зростуть їх діточки.

 

 Я ляльок багато маю,

Але прошу Миколая,

Щоб приніс мені

новеньку, кучеряву і гарненьку.

 

 А мені – цукерок трішки,

Шоколадок і горішків,

Торбу пряників медових,

Круглобоких і здорових.

 

 В Миколая я прошу

Ні цукерок, ні грошей,

А здоров’я мамі й тату,

Миру, щастя в нашу хату.

 

 Біля нас живе бабуся,

Що просити хліба мусить,

Бо не може вже ходити.

Прошу я Миколая –

Хай про неї він подбає.

Все, що він мені готує,

Хай бабусі подарує.

 

 Усьому нашому народу

Дай добру волю й багато літ,

Щоб пісня – слава Україні

Полинула на цілий світ.

 

 Вбігає захеканий Антипко.

МИКОЛАЙ.

                    Чом захекався, бідако?

                     Утікаєш від собаки?

 

АНТИПКО. Засмутити поспішаю,

                     Тебе, Святий Миколаю.

                      Рівно в північ побіжу

                      І у клітку посаджу

                      Неслухняного Іванка…

МИКОЛАЙ.

                    Не бреши. Іванко зранку

                    Квіти всі попідливав…

АНТИПКО.

                    Я тут інше записав.

                    (дістає записник і читає)

                    В хаті не хотів прибрати

                    Той хлопчина хвалькуватий,

                    І просив дарунків море.

                    Буде він їх мати скоро!

 

МИКОЛАЙ.

                    Що ж, пошлем туди гінця,

                    Хай з'ясує до кінця.

                   Довідайся,ангеле.

Один із ангелів іде, щоб довідатися правду про Іванка.

АНТИПКО.

                    Та повірте ж, я не брешу!..

                    (дивиться вслід ангелові)

                    Ти диви, як швидко чеше!

                    Не трудив би марно крила!

МИКОЛАЙ.

                    Заховай, Антипку, вила.

                    Заспокойся, небораче.

                    Ангел сам усе побачить.

Невдовзі Ангел повертається.

АНГЕЛ.   Святий отче Миколаю,

                  Той Іванко прибирає:

                  В ящик іграшки поклав

                  І усе попідмітав.

                  Вже й дарунків він не просить,

                  Каже: «З мене різок досить».

МИКОЛАЙ (до Антипка)

                    Буде, чортику рогатий, твоя клітка пустувати.

АНТИПКО.

                    Ні, я маю ще надію,

                    Що невдовзі порадію.

                    Бо у цьому злому світі

                    Є ще, є нечемні діти!

Антипко вибігає.

 

МИКОЛАЙ (до залу).

                     Ви не бійтеся Антипка.

                     Він у сіті свої рибки

                     Не наловить, коли ви

                     Шлете Богу молитви.

                     Будьте щедрі, не ліниві,

                     То і станете щасливі.

                     пам'ятайте слово Боже –

                     і життя в вас буде гоже.

                     А мені пора в дорогу –

                     Хтось чекає допомоги.

                     Хтось незнаний у печалі.

                     Тож ходім, Ангели, далі

 

 

Повторюється останній куплет пісні «Ішов Миколай лужком-брежком».