Сценарій до 1 квітня "Першоквітневий каламбур"

Мета: розвивати естетичні смаки дітей, їх творчі здібності; виховувати інтерес до літератури; розвивати почуття гумору

1 вед.  Добрий день вам любі друзі!

2 вед.  З давніх – давен ведеться у нас на Україні, що люди збираються разом, аби розважитись, погомоніти, новини обговорити.

 1 вед. Гумореска, жартівлива пісня, сміх, ігри  – що може бути краще?

2 вед. Ось і ми зібралися сьогодні, 1 квітня, на нашому Ярмарку жартів, сміху та гарного настрою.

1 вед. На ярмарок прошу гуртом, поодинці!

            Чекають на вас тут чудові гостинці!

2 вед. На ярмарку нашім веселім, багатім

            Є чим дивуватись і є що придбати.

1 вед. Тут можете ви показать свою вроду,

             Тут пісня та жарти усім в нагороду.

2 вед. Мерщій-бо на ярмарок всі поспішайте!

            Дивіться, милуйтесь, танцюйте і грайте!

 

Виходять герої твору М.В.Гоголя «Сорочинський ярмарок» Солопій (іде біля возу, втомлений, витирає піт з обличчя), Хівря та Параска (сидять на возі, плюхкають насіння; Параска – молода гарна дівчина з пучком польових квітів, Хівря у пишній кофті, у довгій плахті та ситцевім очіпку). До воза підходить парубок.

 

Парубок. Гарна дівчина! Я віддав би все своє господарство, щоб поцілувати її. А он попереду й диявол сидить!

Хівря. Щоб ти подавився, паскудний бурлако! Щоб твого батька горшком по голові гепнуло! Щоб він посковзнувся на льоду, антихрист проклятий! Щоб йому на тому світі чорт бороду обсмалив!

Парубок. Ач як лається! І язик їй, столітній відьмі, не одсохне.

Хівря. Столітній!? Ах ти поганцю, шибенику нікчемний! Я не бачила твоєї матері, та знаю, що погань! І батько погань! І тітка погань! Столітня… У нього ще молоко на губах не обсохло!

 

Парубок відходить та зустрічає Солопія.

 

Парубок. Здоров був, чоловіче добрий! Не знаєш мене? А я тебе одразу впізнав.

Солопій. Може, і впізнав.

Парубок. Коли хочеш, то й як звати, і на прізвище, і на всяку всячину розкажу: тебе звуть Солопій Черевик.

Солопій. Так, Солопій Черевик.

Парубок. А придивись-но гарненько: чи не впізнаєш ти мене?

Солопій. Ні, не впізнаю. Не в гнів сказати, на віку стільки довелось надивитися пик усяких, що чорт їх і пригадає усіх!

Парубок. Шкода, що ти не пригадуєш Голопупенкового сина!

Солопій. А ти ніби Охрімів син?

Парубок. А хто ж?

 

Обнімаються, цілуються.

 

Парубок. Солопію, ото, як бачиш, я й твоя донька покохали одне одного так, що хоч би й вік укупі жити.

 

Хівря злазе з воза.

 

Солопій. Ну, жінко! А я знайшов жениха доньці!

Хівря. Ото якраз тепер до того, щоб женихів шукати! Гадаю голодранець із голодранців.

Солопій. Е, як би не так, подивилась би ти, що то за парубок! Сама свитка більше коштує, ніж твоя кофта та червоні чоботи. А як сивуху знаметито  хлище!..

Хівря. Ну, отож: йому п’яниця та волоцюга, та й його масті. Б’юсь об заклад, якщо не той самий шибеник, що вчепився до нас на мосту. Шкода, що й досі не попадеться: вже б я йому далася взнаки.

Солопій. Та що, Хівре, хоч би й той самий; чому ж він шибеник?

Хівря. Е! Чого він шибеник? Ох ти безмозко! Чули? Чого він шибеник?

Солопій. А все ж не бачу в ньому нічого поганого – хлопець хоч куди! Ото тільки, що заліпив був на мить мар мизу твою гноєм.

Хівря. Еге! Та ти, я бачу, й слова не даси мені сказати! А що це воно таке? Коли це було таке з тобою? Мабуть, встиг уже сьорбнути, не продавши нічого!..

Солопій. Боже мій, Господи, за що така напасть на нас, грішних! І так багато всякої погані на світі, а ти ще й жінок наплодив!

 

Кланяються і виходять.

 

1 вед. «Наплодив» усяких  - господинь добрих і ніяких.

Виконується пісня «Чи я не хазяйка»

2 вед. А деяким жінкам Бог дав вроду та скромність.

 

Виходять герої твору М.В.Гоголя «Ніч перед Різдвом» Оксана та Вакула.

 

Оксана. І чого людям надумалось розславляти, нібито я гарна? Брешуть люди, я зовсім не гарна. Хіба чорні брови та очі мої такі гарні, що вже подібних до них немає й у світі. Яка тут краса у цьому кирпатенькому носі? І в щоках? І в губах? Ніби гарні мої чорні коси? Ух! Їх можна злякатися увечері: вони, як довгі гадюки, переплелися і обвилися вкруг моєї голови. Ні, гарна я! Ой, яка гарна! Диво! Яку радість принесу я тому, кому буду дружиною! Як милуватиметься мною мій чоловік! Він нестямиться від радості! Він зацілує мене до смерті!

 

З’являється Вакула.

 

Вакула. Дивна дівка! З годину стоїть , вдивляючись у дзеркало, і не надивиться, та ще й хвалить себе  вголос!

Оксана. Чого ти прийшов сюди? Хіба хочеш, щоб прогнала? Скажи, скриня моя готова?

Вакула. Буде готова, моє серденько, після свят буде готова. Коли б ти знала, скільки працював я над нею: дві ночі не виходив із кузні; зате жодна попівна не матиме такої скрині. А як буде розмальована! Хоч усю околицю обійди біленькими ніжками, не знайдеш такої! Не сердься на мене! Дозволь хоч поговорити, хоч подивитись на тебе!

Оксана. Хто ж тобі боронить, говори та  й дивись!

Вакула. Чарівна, люба Оксано, дозволь поцілувати тебе?

Оксана. Чого тобі ще хочеться? Йому як мед, то й ложку! Геть від мене, в тебе руки цупкіші заліза. Ти й сам пахнеш димом. Я думаю, геть мене забруднив сажею. (Іде)

Вакула. Не кохає мене! Їй усе іграшки; а я стою перед нею, як дурень, і очей не зводжу. Я її так кохаю, як жоден чоловік на світі не кохав і ніколи не кохатиме.

 

1 вед. Ось так у житті – покохали одне одного, одружилися. Пройшли роки спільного життя..

 

Інсценізація пісні «Ой там на товчку, на базарі…»

 

2 вед.  Ой що тут і казати, раз дорослі таке чудять, то що малі можуть утнути…

 

Маринка 3-х років побачила по телевізору, як чоловіки пливуть на човні та веслами гребуть.

• Ой, дядьки миють лопати, щоб чистими копати.

 

-Костя, навіщо ти ведмедя у воду кинув?

- Ну, щоб … Щоб нада!

 

-Мамо, у відро з молоком упала миша!

- І що ти зробив?

- Я кинув туди кішку, щоб вона її спіймала!

 

У школі задали твір на тему «Мої батьки». 9-річний хлопчик написав: «Батьки дістаються нам у такому віці, що від багатьох звичок нам їх уже не відучити».

 

Гра.

 

1 вед. Сміймося та позбуваймося хвороб!

2 вед. Але не зловживайте – від реготу може розболітися живіт…

1 вед.  Або люди подумають про вас не те…

2 вед. Хай радісна, яскрава усмішка супроводжує вас все життя!