Ой, Андрію, даруй нам надію...

 

І в.       Україно! Чарівна моя ненько, найкращий куточок землі, солов'їна пісне! Ти найкраща, але найбільше твоє багатство – народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.

 

ІІ в.                            Українці – то є назва славного народу,

Україна – то край славний, аж по Чорне море,

Україна – то лан пишний, і степи, і гори,

І як мені Україну щиро не кохати,

Мене ненька по-вкраїнськи вчила розмовляти.

 

Є багато країн на землі,

В них – озера, річки і долини...

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди – Батьківщина.

 

І тому найдорожчою нам

Є і буде у кожну хвилину

Серед інших країн лиш одна –

Дорога нам усім – Україна!

 

Звучить пісня “Це моя Україна”

 

ІІІ в.        З давніх давен наша Україна славиться величними традиціями, святами й обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.

 

І в.        Одним із свят, яке завжди відзначали наші бабусі, діди, прадіди, було велике зимове свято, особливо важливе для молоді – день Андрія.

 

ІІ в.  Це свято відзначається 13 грудня і вважається днем пам'яті мученицької смерті одного із дванадцяти апостолів Христових – Андрія Первозданного.

 

ІІІ в. За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії і дійшов аж до Києва, де на одному з пагорбів поставив хрест і сказав: “Чи бачите ці гори? Повірте мені, на них засяє благодать Божа”. Згодом там, де він установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.

 

І в.    День Андрія Первозданного – найцікавіший. Від нього віє чарівною староукраїнською стихією. З давніх - давен у ніч на Андрія дівчата ворожать. Може, не зовсім щиро, та все ж десь там, глибоко в душі, дівчина вірить, що Андрієва ніч допоможе їй пізнати свою долю – дізнатися, чи вийде заміж, а чи доведеться знову дівувати цілий рік.

 

ІІ в.   Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці  в ніч на Андрія, а ігри, забави нагадали молодість батькам, бабусям, дідусям.

 

Тихо лунає музика. Українська світлиця. Святково прибрано лави, стіл, піч, макітри. На стінах вишиті рушники, доріжки, серветки. На столі на вишитому рушнику – запашний хліб, сіль.

 

 

Галя (прибирає і співає)          Зайди, місяченьку, за чорную хмару,

Там мати шукає своїй дочці пару,

Шукає, шукає багатого сина,

А її кохає бідний сиротина.

Кохає, кохає ще й думає брати,

А тій же парі завадила мати.

Дівчина кохала хлопця молодого,

А її віддали за вдівця старого,

За вдівця старого роки мандрувати.

 

Мати (перебиває)              Чого, доню, сумної заспівала? Всіх хлопців відженеш такою         невеселою від нашої хати.

 Ставить на стіл макітри

 

Галя                                     То   так... І сама не знаю, мамо, сумно чогось і неспокійно мені сьогодні. До всіх хлопців мені байдуже, тільки б один не обминув.        

 

Мати                                    Не сумуй, Галинко, то просто вечір такий таємничий, і місяць он як ясно світить. Все буде гаразд. Може, той один і не обмине. Петро дуже на тебе задивляється, такий поважний, багатий.

 

Галя                                    Ой, мамо, і не говоріть мені про нього. Ой, дівчата вже йдуть.

 

Дівчата співають. Звучить пісня “Ой ходила дівчина бережком”

 

І д.                                  Слава Богу, В вашій хаті!

 

ІІ д                                  Добрий вечір, тітонько! Чи можна в вашу хату?

 

Мати                                     Слава навіки! Заходьте, дівчата, сідайте. Зараз вареників на всіх наліпим.  Співають пісню “Вишиванка”

                                             Може, ще гості будуть?

 

ІІІ д                                 А, може, й хлопці? І Іван, га?

 

4 д                                  А, може, й Роман?

 

ІІІ д                                Може!

 

І д                                  А, може, й Панько?

 

Галя                              Панько – то й Панько! Чи не так, дівчата?

 

Всі                                Угу

 

Мати                             Та ну вас, що ви ще розумієте.

 

2 д.                              Ох, дівчата, якби то знати, хто той суджений, хоч би краєчком ока глянути.

 

Мати                               А чом би й ні! І не тільки краєчком. Сьогодні ж Андрія. Знаєте, дівчата, всі ворожіння в цей вечір починалися з ночі, в яку народився один із апостолів Ісуса Христа – Андрій Первозданний. Давайте попросимо Андрія.

 

Дівчата                              Андрію, Андрію, на тебе надіюсь. Хочем долю свою знати, просим тебе помагати.

 

Мати                                 Ось як скуштуєте цих вареників і дізнаєтеся, ким буде ваш суджений. А щоб дізнатись ім'я хлопця – судженого, потрібно підійти до першого незнайомого чоловіка і під будь-яким приводом запитати його ім'я. Таке й буде ім'я чоловіка.

 

3 д                                    А я чула про ворожбу зі свічкою.

 

4 д                                    Напишемо імена, поставимо на край великої тарілі. Запалимо свічку. І до якого імені підпливе свічка, такий і буде суджений.

 

Мати                               А ще є ворожба із дзеркалом.

 

1 д                                    Я знаю таке ворожіння. Треба в темноті сказати:

Ворожу осібне, на люстерко срібне!

Ворожу на саму себе. І ... на тебе.

Потім, повернувшись спиною:

Покажи, святий Андрію, яка моя доля?

Ворожу на свій вік,

Дай Боже, шлюбу дочекати, смерті не знати.

Він -...

Я - ...

Покажи, Андрію, яка моя доля.

Тоді різко повернутися.

Ану, дівчата, хто сміливіший?

 

 2 д                                   А ще я знаю ворожбу на тінях, також зі свічкою.

 

4 д                                    Якою буде доля?

Хтось стукає

 

2 д                                    Ой, хто там?

 

3 д                                    Мамо, я боюсь!

 

Мати                                Та не бійтеся, дівчата. Доню, засвіти світло.

 

1 д (шепоче)                  Та це ж хлопці...

 

Дівчата                          Агов, хто такий?

 

Хлопці                           Пес рябий, баран крутолобий, ведмідь клишоногий... пустіть до хати!

 

Дівчата                           Не пустимо вас до хати, вас дуже багато.

 

Хлопці (починають грюкати у двері) Пустіть ліпше, бо буде гірше.

 

Дівчата                         Ми як візьмем рогатини, поламаєм ваші спини.

 

Хлопці                        Дівчатонька, голуб'ятонька, та ми ж з миром прийшли, ще й гостинців принесли свято відзначати.

Дівчата пускають хлопців до хати

Панько                        Помагай вам Бог!

 

Мати                            Слава навіки! Добрий вечір. Як же ви нас налякали. (прибирають дзеркала, свічки)

 

Дівчина                               Полюбила коваля, така доля моя,

Я ж думала кучерявий, в нього чуба нема.

 

Хлопець                              Галю, Галю чорнобрива, чого в тебе брови криво,

                          На козака задивилась, що брівоньки покривились!

 

Дівчина                               А до мене Яків приходив, коробочку раків приносив,

                        А я тії раки забрала, а Якова з хати прогнала.

 

Хлопці                                По дорозі жук, жук, по дорозі чорний,

Подивись на мене, дівко, який я моторний!

Звучить Плоплавський “Юний орел”

 

Панько                         Я б уже й пампушок з'їв (зазирає у посуд)

 

Мати                                    Добре. Ану наберіть, дівчата, води в рот (смішать одна одну). Ось вам по мисці і наробіть пампушок. А ти іди, Панько, приведи собаку, ми її годувати будемо.  Чию пампушку першу з'їсть, та дівка й перша заміж вийде.Ось борошно, олія.

Співають пісню “Їхав козак містом”

 

Мати                                    Ну все, господиноньки, мийте руки, а я покладу пампушки, хай смажаться.

 

Дівчата                                    Ой, Андрію, Андрієнку, даруй нам надієчку,

                   Хто з нас із дівчат перша заміж вийде.

 

Мати намащує пампушки. Дівчата допомагають. Входить Панько із собакою

 

Панько                               Моя собака така голодна, що тут тільки мене ледь не з'їла. А на 1, 2, 3 всі поїсть вам пампушки.

 

Мати                                 А тепер скиньте по чобітку, розкрутіть його із заплющенними очима і киньте. Де носи – там і милий.

 

Дівчата                           Святий Андрію, святий Андрію, на тебе єдиного маю надію,

                                        Скажи мені нині, дорогий Андрію, звідки я маю чекати надію.

 

Дівчата ворожать. Хлопці жартома імпровізують наречених.

 

Мати                                А що ти там, Панько, робиш?

 

Панько                              Хочу й собі поворожити, може, і я заміж вийду... (ворожить на квітках любить – не любить)

 

Мати                                  Хлопці не ворожать, і що ти собі видумав?

 

Роман краде у Галі чобіт і ховає за пазуху.

 

Галя                               Ой, дівчата, я свого чобота не бачу. Панько, ти взяв? Кажи!

Панько                         Ні, я не брав.

 

Стукіт, грюкіт.

 

Хлопці                                      ой на Андрія гадали дівки,

Щоб не лишали їх парубки,

А ми всі ходили в сусіднє село,

Щоб нашим дівкам заздрісно було.

По інших селах маємо дівчат,

 У них із-за тину лиш носи стирчать,

Хай же шукають собі вдівців,

Чи десь по селах чужих хлопців!

Добрий вечір, господине!

 

Мати                                    Слава навіки! Бачу, до моєї хати ще не заросла стежка. Добрий вечір, хлопці, проходьте до хати і сідайте.

 

Роман                                   спасибі, тітонько.

 

Петро (не сідає)                   Спасибі, господине, що пустила в хату

Завернуся я в рядно та й сховаюся на дно.

А там на дні три мішки брудні,

Сім мішків горіхів і коробка шоколаду.

Пішли, хлопці, на вечорниці,

Вкрадемо, хлопці, по три паляниці.

Четвертий пиріг – дитині малій,

Щоб не казала мамі старій.

Стара мати здогадалася, взяла прута та й за мною погналася!

Як біг же я через городи,

Наробив же я багато шкоди.

Потоптав я трохи озимини,

Та погубив я там золоті гудзи.

Озимина весною посходить обов'язково,

А дівчата вже познаходили гудзи.

 

Дівчата                           Петро не встиг переступити поріг, а вже збитків наробив (сміються)

 

Мати                                 Та годі вже на Петра воду лити. Ніби й самі ще нічого не витворили.

 

Іван                                  Ми – ні. А скажи, Петре, нащо ти одяг нині такий багатий кафтан?

 

Роман                               Та він, напевне, хоче на ньому зачепитися десь коло млина, чи що?

 

Іван                                  Або й на млині!

 

Петро                               Що одяг – те й моє. А кому до того що?

 

Роман                            Та нічого.

Хлопці на вулиці, дівчата в світлиці,

Позбиралися дівчата – роблять вечорниці.

 

Іван                                                Не в'яжуть, не шиють,

Не прядуть, не печуть,

А говорять небилиці.

Про Максима із села,

Про Степана із млина.

 

Панько                              Вигадують різні небилиці, як ростуть груші на вербиці.

 

Роман (дивиться, хто без чобота)

Стук, грюк у віконечко,

Вийди, Галю, на хвилиночку,

Дай коню водиці

З сусідньої криниці.

 

Галя                                     Та як же я вийду, коли боса? Те, що за пазухою, віддай, Романе, а то в ноги холодно.

 

Роман                                Може, ще й взути?

 

Галя                                    Це я й сама вмію. Першою заміж збираюся...

 

Мати                                   От і наречений з'явився. І чекати не треба.

 

Співають. Стукіт. Входять батько й кум.

 

Батько                                  Та в нас гості зібралися!

 

Кум                                      Добрий вечір гостям і тобі, господине! Щось ви сумної співаєте.

 

Батько                                 А ми з кумом на ярмарку були.

 

Кум                                                Та й купили яблуньку,

А та яблунька садова,

Не що інше, як дівчина молода,

Дівчинонька чепурненька біля хати стояла,

Свою долю виглядала,

Та й нам, козакам, поморгала.

 

Мати                                 А за що ви її купили?

 

Кум                                   Кобилу продали, дівчину взяли. Ану, хлопці, хто жениться хоче?

 

Хлопці                              Паньку, бери собі за жінку.

 

Панько                              Зачекайте, хлопці, це моя буде, тільки моя... (Іде до мішка, гладить, дівка брикається. Хлопець лякається і відходить назад)

 

Дівка                                    Ой ти, хлопче молодий,

                                               Забери мене з собою...

 

Мати                                   Ой, що ж ви купили? Чи не кота рудого в мішку принесли?

 

Панько                              Хай йому грець! (хреститься) Я тієї нареченої не хочу.

Дівка                                   Ой не кидай мене, Панько, моє серденько,

                                               Нехає тебе поцілує моє серденько...

 

Хлопці розв'язують, Панько хоче подивитись, дівка вискакує до Панька, той тікає до господині, ховається за нею.

 

Панько                            А ти, того, не брешеш? А чого так закриваєшся? В тебе, напевно, зуби болять?

 

Дівка                                     Угу...

 

Панько                           Ну то давай поцілуємося, чи що?

 

Сміється, закриває очі. Дівка опускає руку і всі бачать, що це хлопець.

 

                                       А цур тобі, пек!

 

Мати                                 Ну й насмішили, хлопці!

 

Входить пан Калитинський з калитою і квачем.

 

• Я, пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати!

 

Коцюбинський ніби їде на коцюбі

 

• Добрий вечір, пане Калитинський!
• Доброго здоров'я, пане Коцюбинський!
• Куди їдете?
• Їду калиту кусати.
• А я буду по писку писати.
• А я вкушу!
• А я впишу!

Коцюбинський намагається не сміятися і вкусити. Підходять інші.

 

Всі                                                       А наша калита

Нам набила живота.

А тепер ми її з'їли

І за пером полетіли.

А наша калита

Та й з маком і медом.

Йди до неї, кусай її,

Сторожа не бійся.

Кусай, кусай калиту,

Але не засмійся,

Йди до неї,

Кусай її,

І назад не вертайся,

А як вдасться вдало відкусити,

Пару сподівайся!

 

Кум                                         Ану, фанти, давайте викуп. Громадо шановна, скажи, що цьому фантові присудити? (Роману)

 

Хлопці                                     Заспівати!

Роман співає, дівчата знімають калиту, ділять хлопцям, просячи викуп.

Мати                                   А тепер скуштуйте, дівчата, вареники. Який предмет там знайдете, таким за професією і буде суджений.

 

Дівчата знаходять предмети у варениках

 

Дівчата                                  Милі гості, просим сісти – вареники будем їсти.

Вареники не погані, вареники у сметані.

 

В кожній хаті на Вкраїні вареники варять нині.

Це вареники знаменні, як їх родичі пельменні.

 

Вас чекають у макітрі вареники дуже ситні –

Білолиці, круглолиці, із колгоспної пшениці.

 

Роздають гостям вареники.

 

1 д.                                     Скоро Миколая. От цікаво, що він мені принесе, бо торік сиру бараболю знайшла і часник.

 

2 д.                                           А я – цибулю.

 

Мати                                        Треба б було і колядок трохи вивчити.

 

Співають “Добрий вечір тобі, пане господарю”. Всі прощаються і йдуть. Роман з Галею обнімаються і теж виходять. На сцену виходять ведучі.

 

В                                      От поволі затихають наші вечорниці.

Не забудьте ви дороги у наші світлиці.

Хай любов і щире слово душу вам зігріє,

пам'ятайте вечорниці в нічку на Андрія.

 

На всі світи й віки ти озирнись,

Де слово перше вимовив колись,

Де пісня мамина і пестила і гріла,

Ввійшла життям у душу і у тіло.

Живила серцем соком на порозі,

Водою й хлібом з житньої зорі.

 

Не дай же їм сліпим метеоритом

Хай ще гарячим пролетіть над світом,

Не дай умерти серед нас, живих,

Хоч скільки б там не осідало лихо,

Не дай забутися, з якого роду,

З якого кореня у світі почались.

 

Все, що в серці мали,

Вам подарували,

Світлу мрію й казку, нашу пісню й ласку

Щебет солов'їний, славу України.

 

Скільки б ми не ворожили, а кінчати час.

Кращі побажання ви прийміть від нас.

І в вас, і в нас хай буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були!