Сценарій до "Дня козацтва"

Свято “День українського козацтва”

Двоє дітей, одягнених у національний одяг зустрічають гостей

біля входу на територію школи.

Українець: Доброго ранку!

Українка: Ми раді вітати Вас у філії “Іваницька початкова школа”.

Українець: Сподіваємось Ваш візит буде буде сповнений безліччю позитивних емоцій.

Українка: Прошу пройти за нами.

Гості йдуть за дітьми на подвір’я школи.

Там їх зустрічають із хлібом та сіллю. Вітаються.

Ведуча: Добрий день, любі колеги. Слава Україні! Сьогодні, як ніколи, ми  щиро раді бачити Вас у нашій домівці, в оселі любові та турботи, мудрості та               розвитку.

Ведучий.: Ав наш час ще й сміливості, відважності та козацтва.

Ведуча: За давньою українською традицією гостей зустрічають із хлібом та  сіллю.

Ведучий: Так уже повелося, що всі, хто перетупає поріг нашого закладу освіти в День               Покрови має пройти спеціальний ритуал посвяти до нашої козацької родини.

Ведуча: А посвята проста і кожному з нас близька. Хто уважно буде слухати,  той неодмінно впорається.

Ведучий: Спершу потрібно відламати шматок хліба, вмочити трішки в сіль і з’їсти. А                             потім, як справжні козачата, спробувати нашого місцевого напою, якого ви більше ніде не знайдете. Після цього вам в нагоді стане справжня козацька їжа -               огірок з медом.

Ведуча: Тож хто цю посвяту пройде, той справжньою козачкою буде.  Пропоную не гаяти ні хвилини. Запрошую всіх на гостини!

Імпровізація. Гості проходять посвяту.

Вчитель 1: Добрий день, вельми шановні козачки! Так-так, саме справжні українські               козачки. Рада вітати Вас на станції ПОЗИТИВУ ТА СОНЯЧНОСТІ.

Любі мої, ми - це те, що на себе одягаємо. І байдуже чи це матеріальні речі чи духовні.  Адже на ньому висить не тільки матеріальний одяг, а й багато таких речей, яких не можна потрогати: матеріальних, духовних. Адже все залежить від того, що ми на себе одягаємо. Приміряємо гарний настрій чи вже зіпсований; доброту, любов та повагу чи злобу, заздрість та біль. Сьогодні, мої любі козачки, я пропоную вам одягнути на себе ПОЗИТИВ               ТА СОНЯЧНІСТЬ! Кажуть, що проблема одразу стає меншою, якщо їй посміхнутись.

Сподіваюсь, ваша посвята  була не тільки смачною, а й приємною! Адже здавна український народ славився своєю гостинністю, а танець чи пісня завжди були поруч у будь-яку хвилину життя: чи то святкування, чи то робота, важкий труд. Часто готували співаючи і танцювали готуючу. Така культурна спадщина, напевно, в нас в крові. З нею Вас познайомить 4-й клас.

Показує рукою на сцену.

Танцює український народний танець 4 клас.

Вчитель 1:  Прошу слідувати за мною. Сьогодні нашим путівником будуть ці вішачки. Спробуємо дотримуватись їхніх рекомендацій.

Рухаються вгору до кабінету 2-го класу

Дорогою зустрічають ще декілька вішалок.

Зачитують разом із Вчителем 1.

Перед кабінетом 2-го класу зустрічають вішалку,

де написано ПОВАГУ, ЩИРІСТЬ, ПАМ’ЯТЬ.

Вчитель 1: Ось ми й потрапили до наступного осередку національно-патріотичного виховання. Лишаю Вас у надійних руках вчительки початкових класів Ніни Андріївни.

Вчитель 2: Рада вітати Вас тут! (всі вітаються) В нашому осередку я познайомлю Вас із повагою та щирістю, яку діти повинні вчитися проявляти в знак пам’яті про своїх героїв та Батьківщину. Давайте зробимо невелий екскурс в минуле. Колись уроки в цій школі розпочинались із ранкової молитви. Всі збирались саме в цьому класі і молились до Бога. З того часу пройшло багато років. Встигли змінитися покоління, школа приміряла на себе різні вбрання, але завжди залишалася школою - домівкою знань, виховання та розвитку. Наші діти - це наше світле майбутнє. Навчаючи їх повазі, щирості разом із пам’яттю про своє минуле, ми сподіваємося виростити незламних духом патріотів, що розвиватимуть нашу країну.

Діти розповідають вірш

А об’єднує  нас сьогодні одна на всіх молитва. Саме молитва поєднує наші, такі різні, покоління і дає віру у світле майбутнє без війни, без болю, без страждань...

Розпочинати ранок з молитви стало знову актуальним, і не безпідставно. Адже таким чином діти висловлюють свою шану захисникам України, утворюють               невидимий зв’язок підтримки та натхнення з мужніми воїнами.

Учні 2-го класу виконуюють молитву.

Позаду на телевізорі йде відео. 

Вчитель 2: Діти, дякуємо вам за таку чудову пісню! Нам би дуже хотілося   показати Вам (до гостей) наш куточок історичної пам’яті, такий значущий не тільки для історії, а й для наступних поколінь. Це наші світлини - витримані роками та людськими емоціями.

Перегляд світлин

 Дякую Вам за увагу! Хочу провести Вас до наступного осередку. Прошу пройти за мною.

Підходять до 1-го класу

Вчитель 2: Ми вже приміряли на себе повагу, щирість і пам’ять. На наступній станції               пропоную Вам одягнути ще й шану, вдячність та співчуття. А познайомить Вас         із цим мій колега Вчитель 3.

Вчитель 3: Вітаю Вас! Запрошую відвідати станцію ШАНИ, ВДЯЧНОСТІ ТА СПІВЧУТТЯ (всі вітаються). Ми повернемося з вами у далекий час Друої               світової війни. Школа стала центром оборони села, оскільки була найвищою               будівлею. З вікон виглядали ворога гармати, а освітній процес перенесено в глиб               села у однин із звичайних жилих будинків. Тож навчання відбувалося у дві               зміни, але не припинялося. Світлини цього періоду і аж до нашого часу ви               можете переглянути на нашій виставці.

Ну а безмовним, але багатозначним свідком часів оборони нашої країни є цей               величний пам’ятник, що спить вічним сном серед парку. Адже це могила               невідомих солдатів, яких ми повинні:

Діти вішають на дошку по черзі кожне слово,

 сказане вчителем.

       Шанувати (ШАНА)

       Бути їм вдячними (ВДЯЧНІСТЬ)

       Співчутливими (СПІВЧУТТЯ)

       А ще гордими за них (ГОРДІСТЬ)

       Пам’ятати їхній подвиг ЗАВЖДИ (ПАМ’ЯТЬ)

       Вірити у краще майбутнє (ВІРА)

       Вірити у перемогу (ПЕРЕМОГА)

Вчитель 3: Ми є нащадками сміливих козаків. І кожен з нас може так себе назвати! Тож               невеликий подаруночок для Вас - пісня від першокласників!

Діти виконують пісню.

Вчитель 3: Дякую! Радий був Вас зустріти на нашій станції, разом приміряти на себе такі               емоції як шана, вдячністб і співчуття. Пропоную не зупинятися на цьому і рухатись далі. Побачимо про які ще емоції нам нагадають наші вішачки.Прошу слідувати на мною.

Всі йдуть в 3-й клас.

Вчитель 3: Ось ми й прийшли ще до одного осередку. Запрошую Вас на зустріч з учнями                 3-го класу та моєю колегою Вчитель 4.

Вчитель 4: Добрий день. Рада вітати Вас в осередку УСВІДОМЛЕННЯ ВЛАСНОЇ САМОБУТНОСТІ! Адже це основний із критеріїв для національної ідентифікації нас, як народу, як особистостей не схожих на інших. В цьому осередку ми навчаємо дітей любити свою малу батьківщину, знати її історію, цінувати природу та слідкувати за порядком. Адже тільки той може стати справжнім патріотом, хто по справжньому любить та шанує місце, де народився! Тож у нашій роботі ми постійно знаходимося:

в пошуках нових матеріалів, організовуємо дослідження, спостерігаємо за природою, моніторимо зміни, намагаємося відкривати щось нове, знайомимо жителів з їх історією, поширюємо дослідницький матеріал.

 Тож запрошуємо переглянути коротенький репортаж-звіт про нашу діяльність, яка завжди відбувається захопливо та натхненно. Увага на екран!

Всі зручно сіли та дивляться на екрані репортаж.

Вчитель 4:

Дякую за увагу (скоріш за все буде зініційоване обговорення репортажу). Сподіваюсь, Вам виявився дуже близьким такий духовний одяг як УСВІДОМЛЕННЯ ВЛАСНОЇ САМОБУТНОСТІ. Тому запрошую Вас  пройти за мною до нашого наступного осередку, що носить назву ГЕНЕТИЧНИЙ КОД НАЦІЇ.

Всі йдуть на вулицю до вогнища варити куліш.

Вчитель 5: Вітаємо Вас на станції ГЕНЕТИЧНИЙ КОД НАЦІЇ, якою ми повинні  ГОРДИТИСЬ, НАДИХАТИСЬ ТА ЗАВЗЯТО ЙТИ ДО ПЕРЕМОГИ!!!               Сподіваємось, що Вам сподобались всі попередні станції, тому тут ми хочемо               підсумувати Вашу маленьку подорож.

Вчитель3: Сьогодні ми варимо куліш як символ українського козацтва. Адже якщо  поєднаємо всі наші станції в одну єдину, то вийде справжній генетичний код               нашої нації.

Вчитель 5: Тому пропоную додати до нашого куліша:

Вчитель 1: ПОЗИТИВ ТА СОНЯЧНІСТЬ

Вчитель 2: ПОВАГУ, ПАМ’ЯТЬ ТА ЩИРІСТЬ

Вчитель 1: ШАНУ, ВДЯЧНІСТЬ, СПІВЧУТТЯ

Вчитель 4: ІДЕНТИФІКАЦІЮ ВЛАСНОЇ САМОБУТНОСТІ

Вчитель 5: ДОБРОТУ ТА ДРУЖНІСТЬ

Ведуча: ЛЮБОВ ТА ПІДТРИМКУ, НАДІЮ НА КРАЩЕ ТА ВІРУ У ПЕРЕМОГУ!

Вчитель 5: Що ж, коли всі інгрідієнти додані, розповім Вам трішки історії куліша.

Куліш - це головна польова страва, яка часто готується під відкритим небом в               казані на вогні.

Вчитель 3: Смачний та неймовірно ситний, що ще треба для гарного обіду. Мабуть, тому               він так полюбився колись козакам.

Вчитель 5: Якщо заглянути в історію куліша, то можна знайти, що куліш також варили               чумаки, і просто люди, які працювали в полі. Звичайно, рецептів куліша є дуже               багато і дуже багато варіацій приготування. 

Вчитель 3: Споживши таку їжу, можна почуватися ситим досить довгий час. Крім того,               страва має чудовий смак, тим більше якщо її готувати за старовинним рецептом.               Куліш козацький найкраще робити на природі, в казані. Так страва збереже свій               традиційний смак і вийде набагато апетитнішою.

Вчитель 5: Тож запрошуємо Вас на частування!

Всі частуються кулішем.