Сценарій до Дня Соборності України

Сценарій до Дня Соборності

 Учень:   На росах, на водах, на всіх переходах

                Курличеш  мені в журавлиних ключах.

                Моя Україно, родима країно,

               Ясні небеса в материнських очах.

               Я чую твій голос,  пшеничний твій колос

               У душу мені засіває зерно.

               Моя Україно, колиско-калино,

               Пізнати тебе мені щастя дано.

               З тобою розлука-гірка моя мука,

               Печаль журавля без гнізда в чужині,

               Моя Україно, білявко-хатино,

              З твойого вікна світить доля мені.

 

Ведучий: Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини…Немає життя без України, бо Україна – це мати, яку не вибирають, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна  - це пісня, яка вічна на цій землі, бо Україна – це наше минуле, сьогодення і майбутнє.

 

Учень: Вишита колоссям і калиною

Вигойдана співом солов’я.

Звешся веселково Україною,

Нене зачарована моя.

Прикрашену вербою і тополею,

Виборену кров’ю і вогнем.

Називаєм гордо Україною,

І ніхто нам цим не дорікне.

  Пісня «Україна –це ми»

Ведуча: «Народ живий, допоки жива його історична пам’ять. Кінчається пам’ять – кінчається нація, починається щось інше.» Багатовікова історія українського народу, народу-великомученика, на долі якого було досить лиха. Багато століть Україну грабували, нищили , рвали на шматки , розділяли,  прирікаючи  на голод, біди, смерть.

 

Учень: Я – Україна, я – страдниця- мати,

Яка споконвіку була у ярмі

Турецькім , російськім…

Та всіх не назвати,

Бо зайди є різні, а муки одні.

Не тільки чужинці мене шматували,

Були і свої в нас жорстокі тирани.

Вони видавали укази й закони,

Тому і –загинуло всіх нас мільйони.

Ведучий: Упродовж багатьох століть обрубували корені нашого минулого, і можна лише подивуватися, що порубані, потоптані , понищені, вони знову відростали. Протягом багатьох років Україна стогнала під владою чужоземців, але не корилася, намагалася здобути волю

 

Учень: Родилася багата та вродлива,

«Родись щаслива», - кликали віки,

Чужинські погляди обмацували хтиво

І рвали твоє тіло на шматки.

А ти горіла соромом заграви,

Вкривалась попелом своїх надій,

І навіть промінь сонячний ласкавий

Не осушив твоїх прекрасних вій –

Плакучих верб печалі

На перехрестях доброти і зла.

Допоки землі всі з’єднала,

Ти ріки крові, бідна, пролила.

 

Ведучий: У теперішній час, час повернення народові його історичної пам’яті, особливу роль повинно відігравати об’єктивне висвітлення історичних подій, що пов’язані із формуванням і становленням української держави. Одна з таких подій - «Акт злуки». В 1917 році, після повалення царської влади, український народ, який довгий час був під гнітом російського царизму, утворив Українську Народну Республіку.  Після перемоги буржуазно-демократичної революції в Австро-Угорщині, а також у результаті збройного повстання 1 листопада 1918 року у Львові та інших містах цього краю постала Західноукраїнська Народна Республіка. Утворений уряд ЗУНР  у своїй зовнішній політиці на перше місце поставив питання державного об’єднання з Наддніпрянською Україною. Проголошення злуки відбулося о 12 годині 22 січня 1919 року на Софіївській площі у Києві.

 

Учень: «… Віднині воєдино зливаються, століттями відірвані одна від одної частини єдиної України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ , увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу”.

 

Учень: Встаньте, сестри, встаньте , браття,

Час піднятись із землі –

Воскресає наша мати,

Гине чорний вік в імлі                                                                                      

Подивись , твої сини

Вже посіяли свободу,

Вже колосяться лани.

Дозріває, буде віно і святої волі час.

Україно, Україно,

Ми – для тебе, ти – для нас!

Буде в домі, твоя правда,

Твій закон і заповіт.

Будеш, мамо, будеш ладо

Поки сонце, поки світ!

Ті, із кого кепкували,

Насміхались, як могли,

Знов народом гордим стали,-

Більш вони вже не хохли!

Мають сонце, мають море,                                                                                                                            Мають Київ і Дніпро,

Мають землю неозору,

На якій росте добро;

Синьо-жовтий прапор мають

Й Володимирів тризуб,

Дон і Сян їх обіймають

То – народ-великолюб!

                              

Ведуча: 22 січня 1919 року сталася важлива подія в житті нашого народу – Акт Злуки двох Українських республік. Вперше за багато століть об’єдналися  дві частини єдиної Української держави, об’єднався наш український народ, щоб разом у вільній країні відродити власну  історію, рідну мову, багату духовну культуру, політично та економічно сильну державу. Та не судилося в ті роки збутися мріям українських людей. Наші землі знову опинилися в кабалі тоталітарних держав. На довгі роки українцям заборонили навіть згадувати про День Соборності, щоб назавжди заглушити прагнення нашого народу до волі, до щасливого незалежного майбутнього. Та не зумів і не зуміє ніхто зламати український народ, поставити його на коліна.

 

Учень: Моя Вкраїно, гарна, як калина,

В твоїх очах багато доброти.

Тебе нелюди полонили,

А ти зуміла їх перемогти.                                                                                                                   Тебе з корінням – та на попелище.

Тебе – у воду з каменем важким,

А ти злітала до Бога усе вище,

Нескорена й незламана ніким.

                          

Із серця твого слово рідне виривали.

Палили вроду у сліпім вогні.

А ти весною знову зацвітала

У вишитім вкраїнському вбранні.

Тебе топтали , били, розтинали,

Стріляли у калину і пісні.

А ти співала. Як же ти співала!

Заслухувались навіть солов’ї. 

Моя Вкраїно, гарна, як калина

Від всього серця зичу довгих літ.

Схиляюсь у священному поклоні,

Щоб наш не перевівся родовід.

                                                                                                                                      Ведучий: У січні 1990 року, вперше за багато років заборон , з    допомогою демократичних сил,  було відзначено День Соборності України – 71 річницю від дня проголошення акта Злуки УНР і ЗУНР. 21 січня 1990 року між Києвом і Львовом був утворений «живий ланцюг» - «Українська хвиля». Ця подія закріплювала у свідомості громадян ідею непорушної єдності українських земель, всього українського народу.                                                                                                                     

 

 Учень: Та була в нас і година Злуки-                                                                      

Свято наших зріднених сердець:                                               

Це тоді, як узялись за руки –

Гайдамака й січовий стрілець.

А сьогодні нас єднає знову,

Україно, твій народний Рух:

Простягнувсь до Києва від Львова

Під твоїми стягами Ланцюг…

Я – у ньому, в живострічці, в ланці –

Задивившись в небеса, стою.

І , забувши, що немає санкцій,

Кличу пісню до життя твою

Хай Москва й Варшава не лякають

Нас кордоном розбрату – Збручем.

Край уже ніхто нам не розкрає:

Ні кийком із гуми, ні мечем.

 

Ведуча: Сьогодні , в незалежній Українській державі, ми  вільно, відкрито, гордо відзначаєм День Соборності нашої країни. Ми маємо пишатися тим, що наша держава пережила часи лихоліть , мужньо  перенесла  і переносить найважчі випробовування, що Україна відродилася, виховала нові покоління   закоханих у рідну землю лицарів правди і волі.                                                                                                                                                                                                                                                                  Учень: Благословенний будь , мій краю.

Моя земля, мій дивосвіт…

Сьогодні вся Вкраїна відзначає

День Злуки, день єднання первоцвіт.

Будь-що нам плещуть недруги лукаві,

Нехай їм грець і Бог їм є суддя.

Моя країна в ореолі слави

Святкує пам’яті своєї вороття!

                                               

Пісня «Країна моя»

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      

Вчитель: Незалежність України дає можливість кожному з нас стати господарем своєї землі, а для того,  щоб ним стати, потрібно, найперше, любити землю, віддавати їй розум, серце, душу, захищати її від ворогів. Що більше буде зроблено для розбудови чесної, демократичної, вільної держави сьогодні, то краще житимемо завтра, і будемо гідними називати себе українцями. Бо, як сказано в Біблії, «… хто шукає, той завжди знаходить, а хто вірить, тому по вірі його і воздається». Хай Бог допоможе нам здобути мир і творити своє майбутнє у вільній соборній державі. 

 

 

Учень: Молюсь за тебе, Україно,

Молюсь за тебе кожен час,

бо ти у нас одна-єдина, -

Писав в своїх віршах Тарас.

Молюсь,- казав він, щоб у тебе

В минулому залишились жалі,

Щоб завжди було чисте небо

На нашій стомленій землі.

Щоб завжди у садку смерека

Весняним квітом під вікном цвіла

І прилітали з вирію лелеки,

Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Благословенний будь, мій краю.

Моя земля, мій дивосвіт…

Сьогодні вся Вкраїна відзначає

День Злуки, день єднання первоцвіт.

Будь-що нам плещуть недруги лукаві,

Нехай їм грець і Бог їм є суддя.

Моя країна в ореолі слави

Святкує пам’яті своєї вороття!