Сценарій до Дня Соборності України "Усі ми родом з України"

Усі ми родом з України

(свято до дня Соборності України (злука))

 

1 уч. (на тлі української ліричної мелодії у образі «журавля»)

З далекого краю, з далеких світів

Журавлик на крилах додому летів.

Минав океани, ліси і моря,

Вдивлявсь крізь тумани: - Чия це земля?

Чиї це долини, чиї це луги,

Чию це калину гойдають вітри? –

Впізнав батьківщину: - Моя це земля,

Моє тут гніздечко і мова моя.

 

2 уч. Любі друзі! Хоч маленькі, ми вже добре про те знаєм,

Що зовемось українці й українських предків маєм.

Батько, мати, брат, сестричка і всі інші члени роду,

Всі належать до одного українського народу.

Бо родитись українцем – це велика честь і слава,

Рідний край всій полюбити – найважніша з усіх справа.

 

Вчитель. Діти, запам`ятайте дату – 24 серпня 1991 року. В цей день прийнято Акт проголошення незалежності України, за яким Україна має свої державні символи:герб, прапор, гімн. Герб – символ влади. В основу сучасного герба нашої держави покладено стародавній золотий тризуб на синьому тлі.

(Демонструє герб)

Вчитель. Національний прапор України – синьо-жовтий стяг. Жовтий колір – це колір пшеничної ниви, колір зерна, хліба. Це колір золотого сонечка, без ласкавого його проміння не дозрів би хліб. Синій колір – це колір мирного чистого неба.

 

3 і 4 уч. (діалог)

• Хто ти, дівчинко мала?
• Українка молода.
• А який твій знак рідненький?
• Гордий тризуб золотенький, жовті ниви, сині гори, жовто-сині в нас прапори.
• Хай нам будуть помагати Господь Бог і Божа Мати!

 

Вчитель. В основу сучасного Державного гімну України покладено мелодію пісні композитора 19 століття Михайла Вербицького «Ще не вмерла Україна». Встаньмо ж і вшануймо найурочистішу пісню держави.

 

(Звучить Гімн України)

 

5 уч. У всіх людей одна святиня, куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня, аніж земний в чужині рай.

Нема без кореня рослини, а нас, людей, без батьківщини.

 

6 уч. У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалека нам весни несуть.

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни, течуть.

Тут кожна билинка і кожна травинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах,

Під вікнами – мальви, в саду – материнка,

Оспівані щедро в піснях.

 

7 уч. Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї,

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов`ї.

І я припадаю до неї вустами,

І серце вбираю, мов спраглий, води,

Без рідної пісні, без мови, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

 

Пісня «Червона калина»

І. Матуся навчила нас пісню співати,

У полі ранкову стрічати зорю.

Матуся навчила людей шанувати

І вірно любити Вкраїну свою.

П-в: Там червона калина, мов святий оберіг,

 Споришева стежина приведе на поріг.

 Там матуся співала колискові пісні,

 На добро дарувала вишиванку мені.

ІІ. Матуся навчила добро пам`ятати,

Стежину топтати у ріднім краю.

Матуся навчила утоми не знати

І вірно любити Вкраїну свою.

 

8  і 9 уч. А чи знаєте ви, звідки пісня взялася в Україні? Ось послухайте, ми вам про це розповімо…

… Якось Господь Бог вирішив наділити своїх дітей талантами. Французи дістали витонченість і красу, німці – дисципліну і  лад, італійці – хист до музики.

 Обдарувавши всіх, піднявся Господь Бог до престолу і раптом побачив у кутку дівчину. Вона була вбрана у вишиту сорочку, на голові багрянів віночок з червоної калини.

• Хто ти? Чого ти плачеш? – запитав Господь Бог.
• Я – українка. А плачу, бо стогне земля моя від крові й пожеж. Брати в чужині гнуться, вороги знущаються з сиріт, у своїй хаті нема правди й волі.
• Чому ж ти не підійшла до мене вчасно? – здивувався Бог. – Я всі таланти роздав. Як зарадити твоєму лихові?

І Бог вирішив подарувати найдорожче – пісню. Узяла українка дарунок, міцно притиснула його до серця. І понесла пісню в народ.

 

Пісня «Рідна мова»

І. Українська мова, мова барвінкова,

В лузі запашнім квітка польова.

Поруч ти зі мною, чаруєш красою.

У серцях гарячих ти жива.

Мово пустотлива, дзвінка і грайлива,

Мелодійна, легка, сонячна й проста.

Веселково-ніжна, і морозно-сніжна, -

Ти лікуєш серце і вуста.

П-в: Мово лебедина, ти одна-єдина,

 Ти, як соловейка пісня у гаю.

Мово калинова, дивна, загадкова,

Рідну свою мову я люблю.

ІІ. Українська мова лагідна, святкова,

Й будеш ти з народом завжди навіки!

Тож шануймо мову, бережімо мову.

Що дали навіки нам батьки!

 

Вчитель. Дуже гарні звичаї і обряди. Українці мають славних поетів, письменників, малярів, музик та вчених. Українські вишиванки, писанки й інші твори народного мистецтва дивують своєю красою цілий світ. Український народ славиться не тільки піснями й працею, а й гуморесками й народними іграми.

 

Народна гра «Подоляночка»

 

Гумореска С.Руданського «Сто вовків»

10 і 11 учні

• Чого, братику, так зблід? Що з тобою сталося?
• Ах, за мною через став аж сто вовків гналося!
• Бог з тобою!.. Сто вовків!.. Та б село почуло…
• Так воно так і не сто, а п`ятдесят було…
• Та й 50 – диво в нас… Де б їх стільки взялось?
• Ну, Іванцю, нехай так, але 10 гналось.
• Так і 10 не було! Значить один усього?
• А як один? Аби вовк! Страшно і одного!
• А, може, то і не вовк?
• А що ж то ходило? Таке сиве та мале, а хвостик. Як шило…

 

Вчитель. Проте, на жаль, доля України склалася так, що вся її історія – це один суцільний ланцюг воєн і виснажливих змагань за волю і незалежність. Віками відстоювали горді наші побратими право господаря на своїй землі, право називатися українцями.

 То було 22 січня 1918 року. У Києві на майдані святої Софії зібралося багато люду. У церквах дзвонили дзвони, вулицями марширувало українське військо, грали оркестри, лопотіли на вітрі національні прапори. То було велике свято – Україна проголосила себе самостійною, вільною державою.

  А через рік, 1919, того ж 22 січня, на майдані святої Софії в Києві було проголошено злуку всіх українських земель в одну спільну Соборну Українську державу.

 Нині в цей день ми святкуємо державне свято – День соборності України.

 

12 уч. У зимовий ранок засіяло сонце волі у моєму краю!

 Вийшли люди перед храм Софії, де колись лунала княжа слава.

 Хтось сказав: «Сповнились наші мрії! Україна – вільна вже держава!»

 Хтось сказав – і всі почули люди: з Києва аж ген поза Карпати:

 «Україна є, була і буде! Вже її нікому не зламати!»

 

13 уч. Ми вірим в майбутнє твоє, Україно! –

Говорять сьогодні дорослі й малі, -

Бо ти в нас – найкраща,

Бо ти в нас – єдина.

Немає такої, як ти, на землі.

 

14 уч. (з хлібом-сіллю на вишитому рушнику)

Ми хлібом-сіллю друзів зустрічаєм.

Хай буде більше в світі в нас братів!

Хай в кожній аті будуть короваї,

Щоб люд ніколи їсти не просив.

 

Вчитель. Україна – миролюбна держава з цікавою історією, своєрідною духовною культурою, працьовитим народом, солов`їною мовою, давніми звичаями, веселими піснями і запальними танками, один з яких пропонуємо до вашої уваги.

 

(Танець «Україна ти моя єдина»)

 

15 уч. Україно велична! Я – твій громадянин, я прагну підростати,

 Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла.

 Моя свята і рідна Україно-мати,

 Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

 

16 уч. Щоб цвіла Україна моя, ми даємо обіцянку нині:

 Вчитись так, щоб набуті знання пригодились моїй Україні.

Разом. У праці наполегливій майбутнє здобувай.

 Те 22 січня навічно пам`ятай!

 

17 уч. Хай пісня твоя , Україно, злітає, як птах, у блакить,

 А мова твоя солов`їна у кожній оселі звучить.

 

(Пісня «Україна солов*їна»)