СЦЕНАРІЙ ДО ДНЯ ВИЗВОЛЕННЯ ДУНАЄВЕЧЧИНИ ВІД НІМЕЦЬКО-ФАШИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ «ПАМЯТАЄМО МИНУЛЕ ЗАРАДИ МАЙБУТНЬОГО»

Про матеріал

Закріпити знання учнів про події ІІ світової війни та про визволення Дунаєвеччини від німецько-фашистських загарбників, вшанувати пам'ять загиблих визволителів; сприяти формуванню у свідомості учнів значимості перемоги для українського народу, величину вкладу кожного українця даної війни у здобутті перемоги; виховувати повагу, шанобливе ставлення до учасників ІІ світової війни, любов до країни, в якій ми живемо, до рідного краю, прагнення бути патріотом своєї держави.

Перегляд файлу

СЦЕНАРІЙ СВЯТКУВАННЯ  РІЧНИЦІ

 ВИЗВОЛЕННЯ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ

 ВІД НІМЕЦЬКО-ФАШИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ

Біля пам’ятника вишикувані учні, вчителі, гості свята. На передньому плані стоять троє дівчат, одягнені в національні костюми, в руках тримають хліб на рушнику, в мікрофон лунають слова.

1 дівчина: Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

 Стрічаємо хлібом, сіллю та миром,

 Ніколи біда не ввійде у ваш дім

 здоров’я і щастя вам зичимо всім.

2 дівчина: Нехай рясніють ниви колоскові,

 У хаті буде злагода і мир.

 На чистому, як сонце рушникові.

 Дозвольте вам піднести хліб і сіль

3 дівчина: Ми хлібом і сіллю вас раді стрічати

 Тут рід наш зібрався міцний і багатий

 Тут слово дружнє і пісня щира

 Дарують свято любові й миру.

 Дівчата підходять до гостей, вклоняються, підносять хліб і говорять такі слова:

1 дівчина: Ми хлібом-сіллю вас вітаєм,

 з роси й води ми вам бажаєм,

 хай будуть в кожній хаті короваї,

 хай виростають вам високі урожаї.

2 дівчина: Щоб хліб, як сонце, сяяв на столі,

 у кожнім домі чи колибі,

 низький уклін, до самої землі,

 Шановні гості наші дорогі.

3 дівчина: Дорогі наші гості! Прийміть від нас цей запашний хліб. У цьому хлібові частинка нелегкої праці.

Дівчата стають на місце. Учні розказують вірші

1 учень: Під рідним небом жайворон співа,

 Я рада знати тих пісень слова.

 я слухала і чула: співала та пташина

 Одне святеє слово: Україна.

 На ріднім полі шепчуть колоски.

 Я рада знати тихі їх думки.

 Я слухала і чула, як кожна колосина

 Шептала тихо слово «Україна».

2 учень: У ріднім краю зелен-гай шумить.

 Я знати рада, про що він мріє-снить.

 Я слухала і чула, як кожна деревина

 Шуміла ніжно слово «Україна».

 О Боже, дай повік любити край,

 Де квітка, пташка і зелений гай,

 Де кожна вірна тій землі дитина

 Живе єдиним словом: «Україна».

3 учень: Складною і бурхливою була твоя доля, рідна земле!

 Топталися по тобі орди чужинців,

 ворожі пазури роздирали твоє тіло.

 Дітей твоїх вели загарбники у неволю.

 Над тобою свистіли гостродзьобі стріли,

 чорною смертю дихали жерла гармат,

 шугали ненависні залізні круки,

 вирували нескінченні битви за твою честь і свободу.

4 учень: Відлітають, мов журавлині ключі, роки у вічність…

 Літа не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих,

 хто віддав своє життя за Батьківщину.

 У кожного була своя п’ядь землі,

 яку самовіддано захищали.

5 учень: Там, де почалися колись запеклі, криваві бої, здійнялися пам’ятники, обеліски.

 Не забувають їх люди, не забувають…

6 учень: Ось і сьогодні ми зібралися тут, щоб згадати про видатну подію в історії України: річницю визволення нашого краю від німецько-фашистських загарбників.

 І запросили ветеранів.

 Вручення квітів ветеранам.

Пісня «Катюша»

7  учень: Дорогі фронтовики! Де взяти слова подяки за ваші муки і рани, за ваші безсмертні діла, і висловити щиру вдячність, низький уклін вам передать.

 Спасибі вам, рідні солдати, ви мир відстояли в боях.

8 учень: До слова запрошується.

9 учень: Ніколи не забудеться мені:

 На попелищі бродим, наче тіні, -

 Змарніла мати й дітлахи малі.

 А тут і ворон звістку з далечіні

 Приносить нам на чорному крилі.

 Ми в горі пригорнулися до мами,

 І я ще брався втішити сестер…

 Багато літ спливло за журавлями,

 Але мені ввижається й тепер:

 Отам, де тихі верби край дороги

 Стоять в зеленій весняній красі,

 Обшарпане, голодне, босоноге,

 Бреде моє дитинство по росі.

10 учень: Були важкі-важкі роки,

 Серця ятрились від утрат:

 Той повернувся без руки,

 У тих загинув батько…брат…

 А в цих ось хата без верха,

 Ген попелищем рідний двір.

 «На весь куток – одна соха»,-

 Жалівся сивий бригадир…

11 учень: Слово надається голові обласної ради ветеранів, нашому односельчанину Бондарю Івану Миколайовичу.

Дует виконує пісню «Батькове серце».

12 учень: Слово має ветеран Бондар Мар’ян Іванович.

13 учень: Солдатські душі. Вони очима-зорями дивляться на нас з небес, журавлями пролітають над нами, сумно курличучи в небесній далині.

14 учень: Не тільки зграйно журавлями

 в небесній синяві летять -

 Вони в гаях, поміж полями,

 В степах тополями стоять.

 Торкнутись силяться зеніту.

 Немов з легенди, мов живі,

 Вони, здається, всього світу,

 Усього людства вартові.

Вокальний гурт виконує пісню «Журавлі».

15 учень: Народжується день на виднокрузі,

 і радісно кує зозуля в лузі, -

 Комусь майбутні вгадує літа.

 І до пташини у зеленім гіллі

 Якийсь, бува, озветься ветеран:

 - Вгадай, зозуле, скільки в мене в тілі

 Осколків гострих? Скільки в мене ран?

 Не раз його із ніг збивала куля,

 Багато днів його трясла біда,

 Та скільки саме – то вже ні зозуля,

 Ні екстрасенс ніякий не вгада.

 І там, де квітнуть вишні і каштани,

 Під шум вітрів, під солов’їний спів

 розказують онукам ветерани

 Про біль і велич подвигів своїх.

16 учень: Все здолали, вижили, зміцніли,

 Знову наша доля розцвіла,

 Мов троянди, чисті й ніжно білі,

 Що росли під вікнами села.

 Отака країна – Україна,

 Праслов’янська рідна сторона.

 Її мова ніжносоловُїна,

 Ніби пісня вічно чарівна.

17 учень: Ми вклоняємось вам

 По-синівськи доземно, солдати,

 Пам’ятаємо ваші святі перемоги і втрати.

 Тільки ж ви не спішіть у останній похід,

 Тільки ж вічно живіть!

18 учень: Ми вам рясту у ноги

 Постелем від хати до хати,

 Надаруєм онуків,

 Немов ластів’яток до свята.

Тільки в бронзу й граніт не спішіть!

 Ми, живим вам, даруєм нев’янучий цвіт!

Дует учнів виконує пісню «Сорочка мамина».

19 учень: Відірвімось у ці дні від своїх буденних клопотів і суєти, згадаймо у колі сім’ї і друзів тих, кого немає з нами, хто навічно залишився молодим, визволяючи наш рідний край від ворога. Нехай сьогодні і завжди в нашому домі, в кожній сім’ї панують мир, благополуччя і злагода.

20 учень: Горить мій гнів на супостатів злих, -

 Майстрів наруги, кривди і огиди,

 І зараз я звертаюсь до живих,

 Ви чуєте? Прошу вас, добрі люди:

 Хто в Бога вірує, хто духом не загас, -

 За тих, що впали на крутих дорогах,

 Будь ласка, помоліться у церквах,

 В костьолах, у мечетях, в синагогах.

 Страшний погром усіх нас перетряс.

 Ми знаєм горе і чиєсь, і власне,

 Отож, в душі у кожного із нас

 Хай свічка пам’яті горить, не згасне.

21 учень:  Шукать слова, гладенькі, обережні,

 Я зараз, люди добрі, не берусь,

 Так, я за те: хай будуть незалежні

 Росія, Україна, Білорусь.

 Війна тоді для всіх була одна,

Усі пройшли одну важку дорогу –

Ті, що з Кавказу, з Мінська, і з Москви.

 То як тепер нам спільну перемогу

 По-братськи розділити на шматки?

22 учень:  Живи Україно, живи для краси,

 Для сили, для правди, для волі!

 Шуми, Україно, як рідні ліси,

 Як вітер в широкому полі.

23 учень: Розквітай, прекрасна Україно,

 Рідна земле, матінко моя.

 Хай лунає мова солов’їна,

 Пісня неповторная твоя.

24 учень: Хай смереки, ясени й тополі

 Квіти, луки, трави і сади

 Шепчуть вірші щедрі, добрі, вольні,

 Чисті, із джерельної води.

25 учень: Нам би вічно милуватись нею,

 А лихі дороги обминуть,

 Дай напитись серцем і душею

 І піти з тобою в мрійну путь.

 Рідна земле, матінко моя

Пісня «Україно, матінко моя»

doc
Додав(-ла)
Олійник Зоя
Додано
16 вересня 2018
Переглядів
459
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку