Сценарій до Дня захисника України «На захисті Батьківщини»

СЦЕНАРІЙ ДО ДНЯ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ

«На захисті Батьківщини»

Мета: ознайомити учнів з традиціями, звичаями українського козацтва, пробудити почуття відповідальності перед наступним поколіннями, формувати  розуміння єдності та цілісності України, усвідомлення себе українцем, почуття особистої відповідальності за долю держави, готовність служити Батьківщині своєю працею та стати на захист державних інтересів країни.

Звучить лірична українська мелодія у звукозаписі, на фоні якої говорить учень:

1 Учень. Тобі, найкращая перлино 

Моїх розбуджених надій, 

Тобі, що звешся Україна, 

У цей життєвий буревій,

Тобі, що постаті козачі 

Для нас змальовуєш щодня, 

Я шлю привіт й бажаю вдачі 

У сяйві радісного дня.

 

2 Учень. Україно! Ти – моя молитва,

Ти моя розпуко вікова.

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, ненько, горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

Лети, вітре, з полонини

Та понад степами,

Рознеси ти нашу славу

Широко світами.

звучить мелодія на вихід

Вед.1: Доброго дня, шановні вчителі, учні, гості!

Доброго та мирного неба над головою у цей святковий день.

День Захисника України - це мужності й геройства свято.

І ми вклоняємося тим, хто літ тому назад багато

і тим, хто нині з автоматом нам спокій береже

і захищає мене і маму, і сестру, і брата,

велику нашу всю родину – рідну, вільну Україну.

Вед.2: Ми щасливі, що народилися й живемо на чудовій, мальовничій землі. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, відчуваємо поклик рідної землі.

Вед.1:Хоч зараз важко нам, і не спокійно у нашому домі, але вже не раз доведено, що наша дружня сім'я – український народ, здолає всі перешкоди.

Вед.2: Осінь. Пора радості та смутку, пора спокою і тривог, найбагатша, найщедріша пора. Свічками запалахкотіли берези, вбралися в золоті шати красені-клени, а осокори вже скинули своє золотисте вбрання.

Вед.1: Тихі, мрійливі, зажурені стоять ці осінні дні. Земля переливається всіма відтінками золота, а над нею синє, чисте, бездонне небо. І здається, ніби це знову, вже вкотре, приходить до нас Прекрасна Діва Марія.

Вед. 2: І здається, що ввібрала ця осінь всю красу, всю непорочність, все щастя і горе Тієї, що віддала Сина Свого на поталу людям, Тієї, що стояла біля Його хреста і кров'ю вмивалося її серце.

Вед.1: Тієї, яка, незважаючи на все заподіяне їй людьми лихо, стала їх найпершою захисницею, Тією, до кого ми звертаємось у своїх молитвах: Пресвята Богородице спаси нас!

Вед.2: Матінко Свята зглянься над нашим народом захисти від наступу ворожої навали.

Вед.1: 14 жовтня – величний і багатий на свята день. Для нас, українців, це свято християнське і національне, воно символізує зв’язок поколінь, невмирущість героїчних традицій нашого народу. 

Вед.2: З 2014 року, саме на Покрову Пресвятої Богородиці Президент України Петро Порошенко встановив щорічно відзначати — День захисника України.

Вед.1: А хто ж вони захисники України?

Вед.2: Справді історія захисників України сягає часів давньої історії.

Вед.1: Україно!  Важким і тернистим був твій шлях із сивої давнини і до сьогоднішніх днів. Протягом віків численні вороги, ніби змовившись, тільки те й робили, що шматували твої землі, топтали твої простори, грабували твої багатства, терзали твої серце і душу.

 Вед.2. Ми – українці! І ми цим пишаємось. У нас духовно багата держава. Ми співучі, щедрі, розумні, віддані, рішучі…

Вед.1.. Будь-яка країна розсиплеться на попіл, якщо її громадян не об’єднує прихильність до землі, на якій вони живуть.

Вед.2. Народна мудрість стверджує, що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі своїх джерел, але захистити себе не може.

Тому це святий обов'язок тих, хто живе, хто користується всіма її благами і дарами.

Вед.1. Виконуючи цей почесний обов'язок, ідуть юнаки служити в армію, щоб берегти мир і спокій своєї Батьківщини, стояти на сторожі її інтересів.

 

Частина Ι. Козаки – визволителі українського народу.

 

Учень 3.Ніхто не здолає твій дух і свободу

Козацькому роду тримать булави,

Міцній, Україно, для щастя народу

Для вірних нащадків на славу живи!

Вед.3.Все частіше ми звертаємося до наших витоків: історії нашої країни, рідної мови, козацької вольниці. Звертаємося до минулого, щоб зрозуміти сучасне.

Вед.4.Корені нашої духовності у минулому, коли була ненька-мати – Запорозька славна Січ. Вона – праматір української державності і реальна військово-політична сила України, яка упродовж століть протидіяла спробам ворогів поставити український народ на коліна.

Вед.3.Запорізька Січ! Козацтво – легендарне минуле українського народу, його святиня. Синонім свободи, людської та національної гідності і талановитості.

Вед.4.Козацтво України вважало Пресвяту Богородицю своєю покровителькою і заступницею. В Україні 14 жовтня у день святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас з Днем Українського козацтва.

Вед.3. Україна з початку свого існування змушена була боротися із зовнішніми та внутрішніми ворогами за свою територію та незалежність. Починаючи з Київської Русі і аж до сьогодні,  українцям доводиться  зі зброєю в руках відстоювати свою землю. Наша історія –  це історія мужнього народу,  що віками боровся за свою волю, щастя, свідками чого є високі в степу могили, обеліски та прекрасна на весь світ народна пісня.

Вед.4. Хто ж такі козаки? Козаків січі в народі називали “святими лицарями”, їх оспівували в народних думах, піснях, легендах. Завзяті і мужні парубки ставали героями, розповіді про їх подвиги передаються із покоління в покоління.

Учень 4.

В сиву-сиву давнину

Козаки йшли на війну,

Бо на рідну Україну

Сунулися без упину

Ляхи, турки та татари,

Москалі та яничари.

Щоб палить сади і хати,

Щоб людей в неволю гнати.

Козаки скликають раду :

- Треба битись без пощади !

Вірні коні рвуться в битву,

Крешуть іскри з-під копита.

За чарівний спів дівочий,

За спокійні дні та ночі –

Шаблі весело дзвенять,

Вражі голови летять.

І на морі, і в степах

Наганяли вони страх,

Бо найкращі вояки –

Запорозькі козаки !

І не буде переводу

Українському народу

Доки із глибин сторіч

Долина козацький клич.

Вед.4.  В 1917 році, коли впали мури російської темниці, Україна здобула шанс побудувати власну державу. З цим періодом пов’язана боротьба Українських січових стрільців. В боротьбі за волю славні сини України віддали найдорожче - життя... Та народ пам’ятає своїх лицарів і слава про них не вмре, не поляже...

Пісня «Козацькому роду – нема переводу»

Частина ІІ. Друга світова війна.

Вед.5. Пам’ять! Гірка пам’ять війни! Вона ніколи не згасне. 22 червня 1941 року. Ця дата розділила життя чорною смугою на дві половини: перша – перед війною, а друга – війна. Війна розбила, обірвала багато життів.

Вед.6. Мільйонам людей назавжди врізався у пам’ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.

Вед.5. Так на світанку 22 червня 1941 року всі по-справжньому збагнули значення чорного слова війна.

(Раптом чути вибух бомби, гул сирени та свист снарядів.  Запис початку війни.)

Вед.6. На захист Вітчизни піднявся весь народ, від малого до великого. Багато пішло добровольцями на фронт. Молоді люди дописували собі роки, тільки б потрапити на передову воювати з ворогом, не дозволити йому топтати рідну землю.

Вед.5. Велика Вітчизняна… Давно заросли травою окопи. Давно сіють пшеницю на землі, яка колись горіла і стогнала. А люди… Людям досі болять рани, завдані війною.

Вед.6.Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війни 1941 – 1945 років. Не щезне з пам’яті людської, не піде в забуття великий подвиг нашого народу – його битва і його перемоги над фашизмом. Хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя за щастя інших?

Вед.5.4 роки! 1418 днів і ночей! 34 000 годин! 27 000 000 загиблих людей…

Вед.6. Якщо по кожному оголосити хвилину мовчання, то країна буде мовчати 46 років.

Учень 5. Священна пам’ять в спадок нам дана

Вона вогонь незгасний запалила

Там, де солдатська вирита могила,

Де громом прокотилася війна…

Не владний час війни зітерти слід.

І вдячна Пам’ять вічно буде жити,

Як кров бійця, живі палають квіти

На тлі печальних мармурових плит.

Пісня

 

Частина ΙΙΙ. Афганістан.

Вед.7. Далекий грудень 1979 року… далека та чужа країна Афганістан. Безглузда війна… Скільки смертей, скільки горя за 10 років. Проте ця безглуздість не применшує героїзму наших воїнів там, в афганському пеклі! Ніхто та ніщо немає бути забутим, аби не забути – треба пам’ятати, а щоб пам’ятати – треба знати: 160 тисячам наших земляків судилося пройти це випробування. 33 830 з них повернулися додому в цинкових гробах, 12 тисяч залишилися інвалідами, понад 100 тисяч живуть, але з невиліковними хворобами. Сивіли від горя батьки й матері, ховаючи своїх дітей, сиротіли діти, вдовами ставали жінки в мирний час. У скількох сімей у траурному обрамленні зберігаються фотографії синів. Одну нагороду заробили вони за проявлені мужність і героїзм – право бути похованими на рідній землі.

Частина IV. Окупація України російськими військами

Вед.8.. «Збулося!» - сказав багатостраждальний український народ 24 серпня 1991 року. Омріяна незалежність і свобода, здавалося, нарешті прийшли! Свої символи, своя, найкраща у світі рідна українська мова, своя суверенна Держава, Конституція – це те, до чого ми йшли крізь століття, долаючи перешкоди. Але невидима кремлівська рука не заспокоїлася, а присипляючи нашу пильність, вичікуючи зручного моменту чекала, щоб знову посягнути на нашу святу землю.

Вед.9.. Минуло  23 роки незалежності, і знову українці постали перед загрозою знищення нашої держави.  В історії України розпочалася ще одна сторінка – Євромайдан, що переріс в Революцію гідності

Вед.8: Боротьба за незалежність України продовжується і зараз. У цій страшній борні наш народ і наша армія мужніє, вдосконалюється і перемагає.

Вед.9: Гідними нащадками Української  армії є сьогоднішня молодь, яка вже має право називатися захисниками Вітчизни.

Вед.8.Війна. Просто слово. П'ять літер. Але скільки асоціацій пробуджує в нас воно! Біль, героїзм, патріотизм, туга за близькими людьми, ненависть та любов...

 Вед.9. Багато синів наших сіл, міст  пішли виконувати свій обов’язок  перед  Батьківщиною.  Вони з гідністю несли і несуть бойову службу в лавах Збройних Сил України. Ми раді вітати в нашому залі воїнів-учасників АТО. Слово для виступу надається…..

Вед.8. Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу.

Вед.9. Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі,  ми розуміємо,  що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі.

Учень 6

А на моїй землі іде війна…                            Стріляють танки і ревуть гармати…

Сповита горем, в чорному вбранні,      

Сльозами вмилась не одна вже мати.        Найкращі з кращих падають від куль,                                                                                                   Грудьми своїми землю прикривають

Сумним набатом в селах і містах.

Звучать слова: «Герої не вмирають!»

Учень 7

Нам невідомі всіх їх імена,

Хто їх чекає, хто за ними плаче,

Де їхній дім, як їм болить війна,

Яке в них серце - щире чи терпляче.

Як страшно їм, коли усе горить,

Коли руїни, смерть перед очима,

І як в бою важлива кожна мить,

Які в них білі крила за плечима.

Нам невідомі мрії й здобуття,

Всі їхні рани, всі слова прощання,

Вони - солдати, що кладуть життя,

Заради нас і мирного світання.

І без імен помолимось за них,

За трошки вдачі світлої, простої.

В час зрад страшних і втрат таких гірких,

І без імен вони для нас герої.

 

Вед.8. Пливуть гроби по морю, як човни –
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву.
Так, ніби в жилах замерзає кров,
а потім б’є у скроні голос крові
за тим, хто тихо жив, а відійшов
у дзвонах слави праведним героєм.
Пливуть човни, гойдає кожну лодь
людська долоня, тепла і тремтяча,
човнами править втишений Господь,
а серце розривається і плаче.
І кожна мати плаче, і пече
їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть Майдан братів – плече в плече,
і разом з ним ридає Україна.
Нехай же вам, герої, віддає
Святий Петро ключі від того раю,
де убієнний ангелом стає,
бо він герой. Герої не вмирають.
Герої не вмирають. Просто йдуть
з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героям слава – вписано у серці.

 

Вед.9. Вітер війни по душах мете,

Пил від гармат на роки опадає,

Годинник життя безупинно іде…

Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам’ятає.

 

Вед.8. Хвилина мовчання – затихли всі кроки,

Скорботи хвилина, громада мовчить.

Ніколи нехай не вертаються роки,

Димом не вкривається неба блакить.

Вед.9. Вшануймо пам'ять загиблих хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

Пісня «Пливе кача»

Вед.8. Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасає. Вона ятрить мозок, збуджує уяву.

Пам'ять! Що ти залишила? Сльози матерів? Наречених, що не долюбили своїх хлопців? Поминальний дзвін та тепло свічки?

Вед.9. Хай горять свічки, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали журавлями…

(Звучить «Реквієм». Вихід юнаків у військовій формі зі свічами пам’яті)

СОЛДАТ 1.

Я буду жити в посмішках дітей,

Моя душа вам піснею озветься.

Я в бій пішов – за правду, за людей!

І в пам’яті – це знаю, не зітреться.

Я буду жити, в пролісках весни,

З лелеками я повернусь додому.

Прийду у материнські сни,

Я Ангелом зійду народу свому.

Я буду жити, щоб уберегти,

Таких, як я солдатів-побратимів.

Їм так багато, ще пройти.

Я хочу, щоб ніхто з них не загинув.

Я буду жити, бо я присягнув!

Навіки Україну захищати.

І якщо ворог не почув,

Я буду до останнього стояти...

 

СОЛДАТ 2.  Лебідко моя, я скоро вернуся,
 Неначе у перше тебе обійму.
 Я з ворогом лютим за правду борюся,
 І тільки тобою зараз живу.
 Кохана моя, ти не плач, не журися!
 Мене береже молитва свята.
 Ти вір в перемогу й за мене молися,
 Молися кохана – моя золота!
 Не плач, я благаю, бо серденько рветься. 
Твій біль відчуваю, але не боюсь.
 Все скоро закінчится – спокій вернеться,
 І я, моя мила, до тебе вернусь. 
Та ми заживемо у вільній країні,
 І виростим в мирі щасливих дітей!
 За це віддаю свою честь Україні!
 За віру! За правду! За наших людей! 

 

Звучить пісня і відео кліп «Повертайся живим»

Пісня

 

Вед.1: Пам'ять - одна з найцікавіших властивостей людини. Так, як не можна забувати своїх батьків, так не можна забувати свій народ та його історію. Так, як не можна забувати своїх рідних, близьких ні в хвилини радості, ні в години печалі, так не можна забувати землі нашої, бо це -  першооснова. З неї ми вийшли, до неї ми і прийдемо, людина не може називатися людиною, якщо вона не має ні мови, ні пісні, ні пам'яті, ні роду. Пам’ятаймо про це.

Вед.2:Згаси, о Боже, між братами чвари

Спаси і збережи від нових бід

Щоб не зростали знову яничари,

Щоб в славі процвітав козацький рід.

Вед.3:Не повтори смертельних днів кривавих

Для нинішніх й прийдешніх поколінь

Даруй нам волю, щастя і державу

На многії літа даруй…Амінь

Вед.4:Люблю тебе, Вітчизна, мила Україна,

Бо щастя жити ти мені дала,

Для мене ти одна і рідна, і єдина,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Вед.5:Люблю твої ліси, струмки, джерельця

І все – усе, що є в моїм краю!

Тепло долонь і розуму, і серця

Я Україні милій віддаю!

Вед.6:У цім краю з любові терпне серце,

Тривога світла доторка плеча.

Тут синім оком золоте озерце

Проводить в даль скороминучий час.

 

Вірш « Моя Україна»

 Я хочу сказати простими словами,

Про те, що турбує мене вечорами,

Про те, як в думках я малюю картину,

Якою я бачу свою Україну!

В моїй Україні ніхто не стріляє,

Ніхто не калічить, ніхто не вбиває!

В моїй Україні ніхто не воює!

Своє і чуже життя кожен цінує!

В моєї країни чудові сусіди,

Запрошують в гості і я до них їду.

Сусіди і самі в нас часто бувають.

Не брешуть, не крадуть, ніде не блукають!

В моїй Україні є чесная влада,

Про неї в народі складають балади.

Працює й працює, з ранку до ночі,

Щоб людям відкрито дивитись у очі.

В моїй Україні не плюють на підлогу,

Отримують і надають допомогу,

 І молодь моя не п'є і не курить,

Займається спортом, співати так любить!

 В моїй Україні чемні дівчата!

 А хлопці вміють їх щиро кохати!

 Навчаються жити, читають книжки,

 І горді від того наші батьки!

В моїй Україні немає кордонів!

 І море, і сонце, Дніпро, терикони,

Карпати зимою в засніжених шапках,-

Моя Україна! Люблю її! Крапка!

Вед.7:Одна від Заходу й до Сходу, володарка земель і вод –

Ніхто не ділить хай народу, бо не поділиться народ.

Нехай ніхто не половинить, твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно, бо ти на світі в нас одна.

Вед.8.: Подвиги захисників Вітчизни – це та велика і велична правда історії, яку не спотворити і не перекреслити жодним змінам у сучасному мінливому світі.

Вед.9: Щиро, від усього серця вітаємо Вас зі святом - Днем захисника Вітчизни. Насправді - небагато в нас таких важливих дат, як день тих, чия професія – захищати Батьківщину.

Вед.1.  Шановні присутні! Дозвольте висловити вам подяку, що прийшли на свято. Ми, молоде покоління, даємо вам слово берегти мир і спокій на нашій рідній землі. Зі святом вас – з Днем захисника Вітчизни.

Вед.2.Дякуємо Вам за увагу.

Ведучі всі: До нових зустрічей.