Сценарій до Дня збройних сил України

                                        Сценарій  до Дня збройних сил України

" Україно, моя Україно, я для тебе на світі живу"

 1-а  ведуча: Добрий день, шановні  гості,  вчителі, батьки,  учні  і  любі  наші, найкращі чоловіки  і  хлопці!

 

2-а  ведуча: Сьогодні ми зібрались у цій залі, щоб привітати наших лицарів і захисників зі святом - Днем Збройних Сил України.

 

1-а ведуча: Вкраїнська армія справляє нині свято,
Ми віддамо належне даті цій.
Тож всіх, усіх  дозвольте привітати,
Тих, хто служили й не служили в ній.

 

2-а ведуча: День чудовий – 6 грудня

Це є свято серед буднів,

Зрозуміло тут без слів:

Це є День військовиків.

 

1-а ведуча: Отож  здоров’я  вам  бажає  щиро,
І стійкості  в скрутну годину,
Наснаги, щастя, радості і миру
Слабка жіноча половина.

 

2-а ведуча: Всі жінки і дівчата нашої школи  як ніколи намагаються не обійти увагою чоловіків та хлопців, вітають їх, дарують чарівні посмішки.

 

1-а ведуча: Народна мудрість стверджує, що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі своїх джерел, але захистити себе не може.

2-а  ведуча: Тому це святий обов'язок тих, хто живе, хто користується всіма її благами і дарами. Виконуючи цей почесний обов'язок, ідуть  юнаки служити в армію, щоб берегти мир і спокій своєї Батьківщини, стояти на сторожі її інтересів.

Вед.1:

Доброго та мирного неба над головою у цей святковий день.

І ми вклоняємося тим, хто літ тому назад багато

і тим, хто нині з автоматом нам спокій береже

і захищає мене і маму, і сестру, і брата,

велику нашу всю родину – рідну, вільну Україну.

 

Вед.2: Ми щасливі, що народилися й живемо на чудовій, мальовничій землі. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, відчуваємо поклик рідної землі.

Вед.1:Хоч зараз важко нам, і не спокійно у нашому домі, але вже не раз доведено, що наша дружня сім'я – український народ, здолає всі перешкоди.

 

  сценка

Під звуки тривожної мелодії на сцену виходить сім дівчат в українських костюмах. Одна з них тримає колючий терновий вінець.

Дівчина 1.

Невпинний час страждань, людського болю

Нам відраховував і днини, і години,

Вінець терновий, оповивши волю,

Лежав і на чолі, й на серці України.

Дівчина 2 (бере вінець).

Він коле серце і стискає груди,

І голками впивається у тіло,

Чи не пора нам схаменуться, люди?

Щоб мирне сонце вже усім світило.

Дівчина 3 (бере вінець).

Цей вінець клятий стільки зла накоїв,

Історію спотворив нанівець,

Він нашу пам’ять у могилі заспокоїв,

Безславний пророкуючи кінець.

Дівчина 4 (бере вінець).

Культуру, прадідами пещену віками,

Ламав, калічив, кидав у багно,

Розчавлював колючими руками

Ту віру, що народжує добро.

Дівчина 5 (бере вінець).

Намірився й дух волі геть прибрати,

Страх сіяти і душу засмітить,

Хотів у нас Вкраїноньку забрати

І мову батьківську занапастить.

Дівчина 6 (бере вінець).

Він душі наші довго міг косити,

Принижувати і вбивать людину,

Ні, досить цей вінець носити,

Ти долі іншої достойна, Україно!

 

(Дівчина кидає терновий вінець, на сцену виходить Мати-Україна, шість дівчат передають одна одній вінок із калини, колосся, квітів, а сьома – одягає його на голову Матері-України.)

 

(Звучить фонограма пісні «Україна» (музика і слова Тараса Петриненка).

Мати-Україна.

Народ мій є, народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ –

Пощезнуть всі перевертні й приблуди

І орди завойовників – заброд!

Всі байстрюки катів осатанілих,

Не забувайте, виродки, ніде:

«Народ мій є. В його гарячих жилах

Козацька кров пульсує і гуде».

 

Ведучий 2: Українські воїни – це і солдати незалежної Української держави. Українські воїни – це і юнаки, які є в нашому залі і які в майбутньому стануть мужніми захисниками України. Ми вітаємо їх!!!

Ведучий1: Ми дякуємо Вам за те, що забуваючи про страх, про біль, про безпеку. Ви всі як один, незалежно від віку й роду занять, встали на боротьбу з ворогом. Кожен з Вас ясно усвідомлював, що може загинути в будь-яку секунду, але раз за разом піднімався в бій, захищаючи свій дім, свою родину, свою Батьківщину від ворогів, тому що кожен з Вас знав, «Що якщо не я, то хто ж».

 

сценка

Мама. Не ходив би ти, синку, у солдати. Нащо воно тобі, га? Я ж тобі казала, краще женися. Он, Галя, гарна ж дівка!

Призовник. Не хочу на Гальці! 
Мама. Ну тоді женися на Олі. Вона хазяєчка справна, швиденька та спритна. Хороша мені невісточка буде! Моторна!
Призовник. Не хочу я на Ольці, ма..
Мама. А ти дурний… Справді, дурний. А я би онуків гляділа.
Призовник. Так я хочу в армію, мам! В армію! Тобі з онуками почекати доведеться.
Мама: Ну, з Олею мені чекати на онуків не довелося б…
Призовник: Як це, мамо?
Мама: А так! У неї вже є двоє. Так що з такою родиною ти таки би вдома залишився.
Призовник: Ти тільки уяви мене солдатом! З автомата - жах! З кулемета - лусь! З гранатомета – гуп! На танку – впер-рьод! Ось де життя для справжнього мужика! А вдома що? Корова мукає, коза бекає, дівки під вікном співають. Нудьжище! ! (Зіває) Та ще й твої онуки перед очима гасатимуть: туди-сюди, туди-сюди…
Мама. Гаразд, гаразд, синку! Раз вирішив, то йди! Чого вже тепер! І батько твій служив, і дід, і прадід. А прапрадід, кажуть, козарлюгою був. Ось тобі торбу в дорогу збирати: 3 пари в'язаних шкарпеток з вовни кози Маньки, 3 літри молока від корови Зорьки, 3 метри сала від свині Людки, 3 десятки яєць від курки Вальки.
Призовник. Ех, ма! Та хіба ж мене там не годуватимуть?
Мама. Припас лишнім не буде…
Призовник: З вашими харчами як розтовстію, то і в танк не влізу
Мама: Ну, тоді в той, в літак сядеш. Льотчиком!
Призовник: Еге! Хіба з парашутом викинуть, бо й літак не схоче летіти.
Мама: Справді?!
Призовник: А ти ж як думала?
Мама: Тебе? З парашутом? (починає забирати в призовника припаси)
Призовник: Ти що надумала?
Мама: А то! Не дам тобі їжі. Ну-у, шкарпетки можеш брати.
Призовник: А чого? Відпустите в армію голодним?
Мама: Не вистачало ще, аби мого синочка та з літака, та на парашуті! А як голова закрутиться? Тоді що? Краще вже йди так. Ти ж у мене таке худюще…. То може на кухню заберуть, аби поправився. Картоплю чистити. Там хоч тих, парашутів нема. А я спокійніша буду. Парашут йому подавай… Ага… Ось краще бинт бери.
Призовник: А то ж нащо?
Мама: Та коли ж, Боже ж не дай, пальця на тій картоплі поріжеш, то забинтувати буде чим. Ой, я ще по зеленку побігла…

 

Ведучий 2: Як, говорив Тарас Шевченко: «У своїй хаті – своя сила і правда, і воля», тож маємо обов’язково шанувати тих, чий святий обов’язок – захищати свою хату, боронити свою правду – своєю силою і своєю волею.

 

Україночки та українці(учні)

Ми всі в обіймах Бога й ЗСУ,

Ми цвіт землі, ми нація нескорених героїв,

У серці мрію носимо палку –

Обійми наші щоб знищили всю зброю!

 

Ми всі в обіймах Бога й ЗСУ,

Ми за своє стоятимемо до останку,

Щоб землю вберегти свою,

Зійшло щоб сонце переможне на світанку!

 

Ми всі в обіймах Бога й ЗСУ,

За нас героїв тисячі життя поклали,

Щоб не гасили синьо-жовту ми зорю,

Щоб ми минуле славне пам’ятали!

 

Ми всі в обіймах Бога й ЗСУ,

Ми їх на відстані міць відчуваєм,

Там чийсь дідусь, брат чи татусь,

Усіх із Перемогою вдома чекаєм!

 

Ми всі в обіймах Бога й ЗСУ,

У лагідних – сестриці чи матусі,

Що бережуть мій сон, школу мою,

Повернуться – до них я пригорнуся…

 

Ми всі в обіймах Бога й ЗСУ,

Від них залежить – бути Україні чи не бути,

Скажіть щодня їм: «Я тебе люблю…»,

Щоб вашу ласку і любов могли відчути…

 

Ми всі в обіймах Бога й ЗСУ,

Наше дитинство бережуть герої

І нашу землю – вічну і святу,

Що народила нас з тобою…

 

Ми всі в обіймах Бога й ЗСУ,

Наше завдання – їм допомагати,

Навчатися, мати в житті мету,

А головне – їх поважати й шанувати!

 

Ми всі в обіймах Бога й ЗСУ,

Бо ми – нащадки славного козацтва,

Ми вільні люди, землю маємо свою

Й не віддамо її ніколи і нізащо!

 

Ми всі в обіймах Бога й ЗСУ,

Нам до свободи – праведна дорога,

Я – патріот! Я у майбутнє понесу

Святі три слова: Україна, Мир і Перемога!

 

Пісню «Струни» (В.Козловський,С.Тарабарова)

І Ведучий: Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Ведучий 2.  Хвилина мовчання, хвилина мовчання

              Пекуча й терпка, як сльоза.

              Хвилина мовчання – в ній наша любов і гроза

              Як подвиг полеглих,

              Священна хвилина мовчання.

Ведучий 1. Схилимо наші голови перед світлою пам’яттю  тих героїв, котрі в ці важкі роки  стали на смертельну боротьбу з ненависним ворогом, і тих воїнів, які в наш час загинули за волю України .

(ХВИЛИНА МОВЧАННЯ)

Без імен

Учень Нам невідомі Ваші імена,
Хто Вас чекає, хто за Вами плаче,
Де Ваш дім, як Вам болить війна,
Яке в Вас серце — щире чи терпляче.
          Як страшно Вам, коли усе горить,
Коли руїни, смерть перед очима,
І як в бою важлива кожна мить,
Які в Вас білі крила за плечима.

Учень  Нам невідомі мрії й здобуття,
Всі Ваші рани, всі слова прощання,
Бо ВИ — солдати, що кладуть життя,
Заради нас і мирного світання.
           І без імен помолимось за Вас,
За трошки вдачі світлої, простої.
В час зрад страшних і втрат таких
гірких,
І без імен Ви всі для нас герої

 

Ведучий 1. Кажуть, що всіх юнаків можна поділити на дві категорії: юнаки з гарячим серцем і юнаки з холодним серцем. А ти до яких належиш?

Ведучий 2. Що за дивне запитання?

 Ведучий 1 Та згадалася мені одна легенда. Вузенькою доріжкою йшли два супутники. З одного боку доріжки грало синє море, а з іншого – замислились сині гори. Хлопці йшли довго вони шукали Красу.

Ведучий 2. Юнак з гарячим серцем глянув на море – і очі його стали лагідними. Він сказав:" Яке воно сильне, могутнє і вічне – море!"

 Ведучий 1 А юнак з холодним серцем сказав:" Так багато води". Підійшли вони до сірого каменя

 Ведучий 2. У юнака з гарячим серцем радісно запалали очі:"Дивись, яка прекрасна квітка. Та це ж і є краса, яку ми шукаємо!"

Ведучий 1. "Де ти бачиш квітку? - здивувався юнак з холодним серцем. – Це просто сірий камінь. Ось і тріщина в ньому – камінь та й годі"

Ведучий 2. Так, камінь, але там всередині, квітка троянди, - потрібно лиш звільнити її з кам'яного полону

Ведучий 1. Юнак з гарячим серцем декілька днів довбав і різав сірий камінь, а юнак з холодним серцем сидів і з сумом дивився на море.

Ведучий 2. І ось з-під рештки каміння з'явилася квітка небаченої краси. Здавалося, все причаїлося, вдивляючись в красу, яку звільнила людина з кам'яного полону.

 Навіть гори піднялися вище. Навіть хвилі морські затихли і безмежне море стало мов дзеркало.

Ведучий 1. Лише юнак з холодним серцем був байдужим. Він торкнувся пальцем до чудової квітки і сказав: " Так, міцний камінчик".  Я думаю, що в нашому залі юнаки тільки з гарячим серцем, і вони у всьому бачать красу.

 

Виходять хлопі у військовій формі

- Не кажіть лише мамі, що тут по коліно води.

Не кажіть лише мамі, як холодно тут у окопі.

Ви скажіть їй лише — все нормально: здоровий-живий...

Український солдат наймужнішого війська в Європі...

 

- Не кажіть лише мамі, як часто я згадую дім,

Теплу рідну домівку і мамині яблучні штрудлі.

Ви скажіть лише те, що я ситий, я сплю і я їм...

А про решту — не треба, бо справді не спав я добу вже...

 

- Не кажіть лише мамі, що іноді просто боюсь,

Що навіки залишуся тут, у холоднім окопі.

Ви скажіть їй що виживу, просто скажіть, що молюсь...

Український солдат наймужнішого війська в Європі...

 

Ведучий 1.

Ще донедавна ми з вами не знали багатьох слів, пов’язаних з війною, тепер вже майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще два роки тому ми не особливо звертали увагу на слова: «Слава Україні! Героям Слава!», а тепер ці слова набули нового змісту.

 

 

Ведучий 2

Наразі, вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого не виникає сумнівів, що ці Герої – хлопці, що зі зброєю в руках захищають українську землю, лікарі, які повертають поранених з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія. Слова «Слава Україні» - «Героям слава» перестає бути просто вітанням це вже віддання шани найкращим , котрі у найважливіший момент для нашої держави не злякалися, а пожертвували собою заради своєї Батьківщини , що є свідченням справжнього патріотизму.

 

Ведучий 1.

Український хлопче, майбутній солдат,

Очима історії ти поглянь назад,

Бо багато крові пролилося колись,

Щоб твої мрії сьогодні збулись.

  Ведучий 2.

Щоб світило мирне сонце над землею,

Щоб Україна йшла у майбуття, -

Молоді українці долею своєю

На вівтар свободи поклали життя

Ведучий 1.

Не схилили голови, душі не скорили,

У ярмі чужому не схотіли жити,

Гордість українців в світі не згубили,

Вірити навчились і Бога любити.

Ведучий 2.

Будь же гідний, хлопче, пам’яті такої.

Знай, що Батьківщину треба захищати.

І в час небезпеки, як хоробрий воїн

Відзовись, як кличе Україна мати!

 

Я знаю, ти мене почуєш…
Героям слава! Слава Україні!
Вертайтеся живими з того бою!
За вас, відважниих, молимось ми нині...
Чекаєм з Перемогою Святою!

Я знаю, ти мене почуєш …
Хоча ніякими словами не передати Вдячність за життя,
можливість бути і творити,
  і Господа щодня молити!
Всіх закликаю щось робити!
Коли думка одна — то сильніша вона.
РАзом — до Перемоги!!!
Слава Героям Україні !

 

Сценка

 Виходить учениця

    Пам’ять. Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас і не дає померкнути жодній героїчній сторінці. Першими захисниками нашої рідної землі були козаки, які починаючи з ХІV століття, захищали рідну землю від турецько-татарських загарбників. Наша нова армія була створена за кілька місяців прямо на полях боїв, причому це зробила не держава, а ми – звичайні українці-патріоти, які у складі добровольчих батальйонів пішли боронити і досі боронять рідну землю від російського ворога.

 

Зустріч запорізького козака і воїна. Історія перекликається із сьогоденням.

Входить Козак і Воїн

 

Воїн

От ти який. Нарешті  я тебе поб ачив,  живий                 

Козак

А ти хто?

Воїн

Я твій нащадок.

Козак

Мій нащадок?

Воїн

А що тут такого, ще з пеленок мені говорять: ти козак, ти сильний, ти вільний, ти не такий як усі.

Козак

Ну то, що ти не такий, як усі, я бачу. От чому ти, мій нащадку, у такому дивному одязі. Ні сорочки, ні штанів добротних. Невже турки прокляті все знищили? Бо й на вигляд ти геть ніякий, блідий, худорлявий. Турки нещасні сало позабирали, медовуху повипивали

Воїн

Та не кричи ти, їсти я маю що, а це – військова  форма українського виробника, берци –німецького, телефон – китайський.

Козак

Все зрозуміло, німці та китайці над нами панують.

Воїн

Ой, козаче, не німці, не китайці.

Козак

То що з турками й досі воюєте?

Воїн

Не з турками, а з москалями.

Козак

З москалями? Та не може бути. Невже через стільки років, нашу землю і дальше рвуть на шматки, хочуть загарбати, панувати над нами, та ще й хто хто? Сусіди-москалі(з іронією). А чи є кому захищати мою святу землю? Чи є у моїй країні справжні воїни-козаки? Чи не віддасте ви її ворогам?

Воїн

Не хвилюйся. Є у нас і сила, і завзяття, і наснага до боротьби. Бо ж на нашій стороні правда. Тільки боягуз і лицемір буде тікати, коли на його землю нападуть вороги.

Козак

Це правда. Візьми у мене оцю шаблю, захищай нею нашу  землю, колись за неї я віддав своє молоде життя. Помираючи думав про те, щоб більше ніхто не помер, щоб більше не лилась кров на цій землі, винив у всьому турків, а тут Росія, як так вийшло, от біда. Нелегка у тебе доля, моя земле.

Воїн

Козаче та ти не падай духом, з такими воїнами, яких має Україна, не завжди добре одягнених, не з найсучаснішою зброєю, можливо і не завжди ситих. Але вірних, незламних духом, сильних волею, з правдою і любов’ю в серці ми переможемо, нехай і технічно в сто раз сильнішого ворога. Та й ніколи країна на гербі,  якої курка, не переможе країну, на гербі, якої виделка. Ось бачимо, попри все,  – ми ще й сміємось, – отже не здаємось.

Козак

Дозволь, хоробрий воїне, тобі потиснути руку, я й на коліна готовий стати, тільки не віддавайте рідної землі, ні кусочка, ні клаптика, ні міліметра. Ця земля свята, вона нам дана Богом. Хлопці! Воїни! Бережіть її! А мені, брате, пора. Сподіваюсь зустрінемось не скоро.

Ведучий 1.

І буде мир, і буде спокій,

Свободи дух підкорить Небеса.

Розпустить коси пава ясноока,

То Україна - то твоя земля!!!

Ведучий 2.

Навіки зтихне бій гармат і градів,

І зтихне біль поранених сердець.

Лише відлунням київських парадів,

Одягне пава свій вінець.

Ведучий 1.

І буде мир, і буде спокій!!!

У кожнім домі і родині.

Лунатиме хвала в небеса високі:

Навіки мир і слава Україні!!!

Разом.  Слава Збройним силам України!!!

 

Пісня  В. Войцеховський «За  Україну»

 

Вірш «Загадаю бажання»

1.Загадаю бажання, найдорожче у світі!

Щоб настав мир в країні і не гинули діти,

 

2.Щоб під небом блакитним колосилися ниви,

Щоб всміхалися люди й жили дружно, щасливо.

 

3.Щоб не плакали мами у журбі над синами,

Перемога настала в боротьбі з ворогами.

 

4.Щоб старенькі в достатку всі свій вік доживали,

Щоб і пісня, і слово українські звучали.

 

5.Щоб країна розквітла, незалежна і вільна.

Хай здійсниться бажання це моє неодмінно!

 

Читець Коли закінчиться війна 

розжарена від бомб земля – 
воскресне.
Ти знімеш з себе автомат, герою,
бронежилет і …
І не секрет для всіх тепер ти –
великий воїн і солдат…
Читець

Все знову буде добре, брат, 
не буде більше рвати «Град» 
над головою
і тільки хлопці, 
що у ряд…
від куль, снарядів і гранат…
ніколи не прийдуть назад…

Читець

 Живи, живи, 
герой й солдат,
за всіх, хто не прийшов назад
з святих і вічних…
І та земля, що прийняла 
до себе хлопців – тепер також 

свята, свята – на всі століття і віка…

Читець

 Все знову буде добре, брат, 
не буде більше рвати «Град» 
над головою
і тільки хлопці, 
що у ряд …
від куль, снарядів і гранат…
ніколи не прийдуть назад…

Читець

 А ти живи, живи,
герой і брат,
великий воїн і солдат –
за всіх, хто не прийшов назад
з війни, з безодні 
живи, живи – 
на цій землі – святій і рідній Україні,

Де буде мир!

 

Ведучий 1.

Ми молимось про кращий для України час, хай запанує мир на нашій рідній землі. Хай плодоносять медовим нектаром багаті врожаї. Хай вічно палає любов у кожній родині і в кожній сім’ї.

 

Ведучий 2.

Нехай Господь розвіє дикі ворожі рої. А нашим воїнам єдине побажання – повертайтеся живими!

 

 

 

Молитва за Український народ

Господи Боже, до Тебе звертаюсь,

Стаю на коліна і слізно прошу

Зглянься над нами! Над українським народом!

Прости гріхи наші й відверни війну!

Господи Боже, врятуй Україну!

Врятуй український народ!

Спаси нас від смерті, війни і конфліктів,

І хай у свободі живе весь наш люд!

Господи Боже, Тебе я благаю,

Не дай убивати людей!

Батьківські серця так гірко ридають

За своїх українських дітей!

Господи Боже! Почуй всі молитви

Про мир і про спокій на нашій землі!

Даруй всім нам краще життя в Україні!

І хай все погане піде назавжди!

 

Ведучий 1.

Наша Україна – єдина країна! І не важливо на якій частині цієї величної держави ми проживаємо, ми єдині. Єдині в думках, в помислах, в бажанні жити у вільній, незалежній державі.

-Дорогі наші ЗСУ!

-Сміливі і мужні!

- Сильні і спритні!

- Розумні і кмітливі!

- Ніжні і добрі!

- Люблячі і турботливі!

-Сьогодні для вас – лиш найтепліші слова!

 

Ведучий 1.

- Завдяки вам Україна сьогодні – залишається незалежною державою. Українські Збройні Сили покликані охороняти незалежність рідної землі. І служать наші хлопці сьогодні Батьківщині. Ми любимо свою армію. Служити в ній - справа честі та обов'язку… І буде мир, і буде спокій!!!

У кожнім домі і родині.

Лунатиме хвала в небеса високі:

Навіки мир і слава Україні!!!

 

Разом.  Слава Збройним силам України!!!