Сценарій до позаурочного заходу до 195-річчя з дня народження Леоніда Глібова

Дивосвіт Леоніда Глібова

(позаурочний захід до 195 річниці з дня народження Леоніда Глібова)

На фоні музики.

Ведучий 1: Будь-яка людина щоденно пише свою ,,книгу життя”. І важливо, щоб кожна сторінка була виписана добрими ділами, щирими почуттями, впевненими кроками до гідної мети.

Нам відома велика кількість людей, що із гідністю пройшли шлях від народження до визнання.

Ведуча 2: Кожна цивілізована нація має особистість, яка прославила її на цілий світ.

У давніх греків – це Гомер,

У англійців – Шекспір

У нас, українців, без сумніву, це – Тарас Шевченко.

Ведучий 1: Але, крім отих велетів, у народів ще є й інші, які немало зробили для слави своєї нації. Це й відомі письменники, художники, музиканти.

Немалий внесок в розвиток літератури своїх країн зробили і байкарі.

Ведуча 2: У давніх греків – Езоп (раб, але своїми байками прославився на весь світ); у французів таким байкарем був Лафонтен, у росіян – Крилов, а ми маємо свого поета-байкаря – це Леонід  Іванович Глібов, якому 5 березня виповнилося 195  років з дня народження.                        (відеоролик)

Ведучий 1: Тож перелистаймо книгу його життя. Сьогодні ми пропонуємо вам пройти разом із нами життєвими стежками Леоніда Глібова.

І сторінка ,,Льолик – квітчастий королик”

Ведуча 2: Україна – це край, де широка, і довга стрічка Дніпра охоплює жовті лани пшениці, де бездонна блакить неба купає золотосяйне сонце. Україна – це тихі води та ясні зорі, і весною тут дуже гарно, як усі садочки зацвітуть і усі соловейки защебечуть.

До вашої уваги: народна пісня «Ой минула вже зима»

Ведучий 1: Весна – весняночка... Це вона, привітна і щедра, подарувала Україні Великого Байкаря.

Ведуча 2: Саме 5 березня 1827 року в селі Веселий Поділ на Полтавщині в родині управителя поміщицьким маєтком народився Леонід Глібов.

Ведучий 1: Дитинство його минало в с. Горби Кременчуцького повіту, куди переїхав батько разом зі своїм паном. Там Глібов пізнавав красу народних звичаїв і пісень.

 (Виходить хлопчик Льоня).

….. До мене навіть ,,прилипло” жартівливе привітання: ,,Здоров був, Льолику, квітчастий королику!”.

Ведуча 2: В тринадцять років Леоніда відвезли в Полтаву і там влаштували в гімназію. Він швидко здружився з учнями.

Льоня: Але вперше відірвавшись від дому, від батьків, я так занудьгував за рідним хутором, розлогими левадами, тихим садочком, що мені аж снилася рідня оселя.

Ведучий 1: Ці настрої вилились у вірші «Сон». Це був перший вірш Л.Глібова.

(Звучить вірш «Сон»)

 

І жаль дуже стало 
І гірко мені. 

Ведуча 2: Дійшовши до 6 класу гімназії, Леонід встиг написати близько сотні поезій. Але сталося лихо: він захворів.

Ведучий 1: Він повернувся до батьків, залишивши гімназію, як потім виявилось, назавжди. Юний Глібов знову серед рідних гаїв і полів Хорольщини.

ІІ сторінка «Пісня- душа народу»

Ведуча 2: Якось Леонід поїхав у Седнів, недалечко від Чернігова. І пішов помилуватися мальовничими краєвидами з альтанки.  На високій буйно зеленій горі відкривається широка долина, а внизу тече тиха річка Снов.

Ведучий 1:: Підперши щоку долонею, Леонід Іванович замріяно дивився на зелені луки. Роки спливають, неспинно біжать, біжать. І небо таке голубе – ні кінця, ні краю. А он верби похилені стоять у тихім смутку. Ще зелень буяє. Але придивившись, можна побачити – де-не-де є вже з’явились побляклі листочки.

Ведуча 2: Як швидко спливають літа... і молодість скороминуща. І з самого серця вилилися слова ....

До тебе, люба річенько,

Ще вернеться весна;

А молодість не вернеться,

Не вернеться вона.

Так народився вірш «Журба», який одразу припав до душі читачам, а згодом  завдяки композитору М. Лисенку, став піснею.

Послухайте її у сучасному виконанні грузинського співака Мебо на «Голосі країни»

ІІІ сторінка «Неповторні вірші Глібова»

Ведучий 1: Закінчивши Ніжинський ліцей аж у 1855р, Леонід Глібов учителював. Він був талановитим педагогом, захопленим своїми предметами, делікатною, висококультурною людиною.

Ведуча 2: Поряд з активною педагогічною роботою багато працює як поет. З кожним новим твором популярність Глібова зростає.

Ведучий 1: Жанровий діапазон творів Л.Глібова досить широкий : окрім байок, ліричні вірші і вірші для дітей, п’єси, казки, нариси, оповідання, статті, театральні рецензії тощо.

Ведуча 2: У багатьох ліричних поезіях Глібов говорить про духовну красу, схвильовано і зворушливо розповідає про кохання. Він урівноважено осмислює буття людини у зіставленні з природою і тому його вірші стверджують життя :

Як хороше, як весело

На білім світі жить !

(ВЕСНЯНКА

Читання віршів напам’ять

 «І  я  зрадів,
Помолодів,
Як  ті  дівчатка  й  хлопчики.  )

ІУ сторінка «Дідусь Кенир»

Ведучий 1: З 90-х років Л.Глібов почав писати для дітей. Окрім байок та поезій, він написав понад 50 віршованих загадок, жартівливих пісеньок та акровіршів.

Ведуча 2: Чимало з них з’явилося на сторінках дитячого галицького журналу «Дзвінок». Дітлахи з нетерпінням чекали на кожний наступний номер журналу, аби знову зустрітися з дідусем Кениром.

Ведучий 1: Саме під цим псевдонімом Л.Глібову працювалося легко і плідно. Кажуть, що якось батько майбутнього письменника купив дуже співучу пташку – канарку, через що сусіди й прозвали Івана Назаровича «Кениром».

Ведуча 2: А для письменника це стало своєрідним знаком і символом. Для дитячих творів це імя так підходило, що Глібов, не задумуючись,  підписав першого свого вірша до «Дзвінка» - дідусь Кенир.

Ведуча 1: Леонід Глібов говорив:

А нуте, діти, ось сідайте !

Я загадку за хвіст піймав ...

Спробуйте і ви відгадати загадки Глібова:

ДІВЧ. 1.

(Читання загадок).

Котилася тарілочка

По крутій горі…

Золотої тарілочки

Жаль стало усім.

(ніч, сонце)

ДІВЧ. 2.

Ой ви, діти - квіти наші!

Наварю вам горщик каші...

-Тому заськи, тому на...

Угадайте, хто ж вона?

(піч)

ДІВЧ. 3:

Бачить - не бачить,

Чути не чує…

З нею до віку

Жити-дружити.

(книжка)

ДІВЧ. 4:

У полі ріс і розвивався

Козачки Нехворощі син…

А вас загадочка питає,

Щоб знать самим, як його звать?

(Віник)

Ведучий 1: А це що за цікаві вірші? І загадка, й сама відповідь скаже, лиш будь уважним та прочитай початкові літери згори вниз.  Так, дійсно, це – акровірші.

(Читання акровіршів).

Лиха  зима  сховається,
А  діткам  більше  буде.  

Ведуча 2: Такі вірші, як «Веснянка», «Квіткове весілля» залюбки діти і тепер вивчають напам’ять. Вони вчать любові до рідної мови, її краси і милозвучності. Але є в Леоніда Глібова й інші повчальні та маловідомі поезії , близькі до байок. Ось одна із них

Вередлива дівчина

Була собі Галя, 
Дівчинонька-краля, 
І багата, і вродлива,….

За вітром не війтесь, 
Щиро правдоньку шануйте 
І не дуже вередуйте,— 
Будуть люди з вас.

V сторінка

 «Здається, байка просто бреше,

А справді ясну правду чеше.

Нікого в світі не мине,

Читайте, згадуйте мене ...»

Ведуча 2: Найбільшу славу Глібову принесли, звичайно ж, байки, в яких він дотепно висміював людські і суспільні вади.

До вашої уваги байка «ВОВК І КІТ»

(Читання байки)

В село із лісу Вовк забіг...

Не думайте, що в гості, братці…

І так-таки ти сам себе вини:

Що, братику, посіяв, те й пожни.

Ведучий 1: Байки Глібова висміюють негативні якості людини, такі як: паразитизм, лицемірство, прислужництво, егоїзм.

В яскравих алегоричних образах розкрито взаємини між сильними світу та простими людьми.

До вашої уваги: інсценівка Байки ЛИСИЦЯ-ЖАЛІБНИЦЯ

У  тихому  гаю  Лисичка  щастя  мала,  
Як  у  своїм  добрі,  жила,  гуляла…..

Помажу,  мов,  медком  —  
Солодше  буде  з'їсти.

VІ сторінка «Крилаті вислови»

Ведучий 1: Гумор, сатиричні та іронічні сценки у байках живі, виразні, вихоплені з гущі народного життя. Нерідко мораль байки формується в чіткому афоризмові, що згодом сприймається як прислів’я.

Ведуча 2: Давайте і ми заглянемо у цю чудову скарбницю та ознайомимося з крилатими висловами.

* Як не піймав, то й не кажи, що злодій.

* Що, братику, посіяв, те й пожнеш.

* Два хитрих мудрого не переважать.

* Ніколи не хвались, поки гаразд не зробиш діла…….

Ведучий 1: Кого із нас не змусять замислитися ці мудрі слова поета, що давно вже стали крилатими і сприймаються як народна мудрість.

До вашої уваги мультфільм за мотивами твору  Л. Глібова « Мухи і бджола»

VІІ сторінка

«І от замовк твій глас,

Погас твій промінь ясний,

Що в темному світив околі ...

Але не вмре поет у пам’яті людській !

І в кращий час нової долі!

Ведучий 1: 10 листопада 1893 року від астми та хвороби серця на 66-році життя Леонід Глібов помер.

Ведуча 2 : Але поет живе. Від покоління до покоління, немов скарби, переходять його чудові твори. Увібравши в себе народну мудрість, чесноти й мораль, твори Глібова постають своєрідною Книгою буття, де поєднуються сучасне, минуле й майбутнє, та вселяють в нас оптимізм.

(Виходить учень і читає вірш Л.Глібова ,,Не плач, поет”).

Не плач, поет, хоч як там трудно, тяжко буде!
«Він,— скажуть,— гореньком не докучав нікому,
Йому хвала, йому вінок».

Ведучий 1: Сьогодні ми перегорнули деякі сторінки «книги життя» видатного українського байкаря – Леоніда Глібова.

Ведуча 2: Отож, любі друзі, читайте, насолоджуйтесь і переймайте закладену в його творах глибинну мудрість.

РАЗОМ: ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!

(Звучить українська пісня).