Сценарій до річниці Євромайдану

Сценарій до річниці Євромайдану

 

Виховний захід учнів 10 класу.

Сценарій до річниці Євромайдану

 

 

Вчитель.  Шановні батьки, вчителі, учні та гості нашого заходу! Сьогодні ми зібрались в цьому залі, щоб у глибокій скорботі низько схилити голови перед пам’яттю Героїв Небесної Сотні, які боролися за честь правду і гідність  і віддали своє життя за Україну.

 

 Ведуча. А як все починалось?

 Ведуча. 21 листопада 2013 року студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності в підтримку євроінтеграції за Єропейську Україну!

Ведуча. Спочатку - це була виключно мирна акція молоді з гаслами: «Україна-це Європа», «Ми –вільні» « Ми хочемо в ЄС». Кількість активістів зростала з дня в день.

Ведуча. А що ж було далі… А далі- не підписання угоди про асоціацію.

Ведуча. А далі- жорстоке побиття студентів вніч з 24 на 25 листопада.

Ведуча. А далі… А далі- покалічені людські тіла та серця, Михайлівський Собор, Майдан залитий кров’ю, барикади, шини. Революція гідності.

Читання віршів

Учень 1 Українцю, поглянь, там побили жінок!

Глянь, вже люди ховаються в храмі!

Де таке ще траплялось, коли це було

Аж в такому нестерпному стані?..

 

Учень 2 Так чинили лиш варвари, злісні хани,

Лиш від них люди в церкві ховались.

А сьогодні - це власні привладні пани

Вже над нами так само знущались!"

 

Укріна -Єдина краіна

Не шматуйти іі не трясіть

Ми не Захід І Схід ми родина

Ми не Північ і Південь ми рід

 

Ведучий 1 Ми вшановуємо пам'ять героїв України: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни.

 

 Вірш в особах

Мені наснилось, що вони зустрілись:

Убитий в Крутах й вірменин Сергій.

В саду едемськім на травичці всілись:

"За що тебе? " "За Україну, друже мій."

Ти знаєш і мене за неї вбили,

Та це було вже років майже сто.

Тоді померли ми, щоб ви нам жили.

А вас вбивають... Вас тепер за що?"

"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,

Як біло-біло в нас цвітуть сади.

І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ...

Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."

"А я ще ввечері узяв дівча за руку

Й тихенько так до серця притулив.

Тоді не знав, що Бог уже розлуку

Навіки на землі нам присудив.

 

Під Крутами стояли ми стіною.

В очах не страх, а злість до ворогів.

Більшовики готовились до бою,

Я йшов на смерть... а жити так хотів."

"Мені твій попіл стукав, брате, в груди.

Я вірменин, а теж Вкраїни - син.

Не мав у серці й крапельки облуди,

За те й убив мене проклятий поганин."

... Мені наснилось, що вони зустрілись.

Убитий в Крутах й бородач Сергій.

В саду едемськім на травичці всілись:

" За Україну нас вбивають, брате мій."

 

 

 

 

Пісня « Тумани » (Панасюк І., Томчук С.)

 

Ведучий 1 Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Ось вони перед вами, Герої Небесної сотні.

 (Слайд Героїв Небесної сотні)

 

 

 

 

Учень ( Мирослав)                      

Під прапором стояли – під прапором й спочили.

Прийми, о Господи, своїх синів!

За України волю їх убили

В шалений жар тривожних днів.

В той час, як небо димом затягнулось,

Як змерзлі руки прагнули вогню,

Упились кров’ю кат і його свита,

Споївши нею й всю свою сім’ю.

 

Учень ( Діана)                     

Та ми усі від Бога люди.

Живем надіючись, не боючись.

Чи ми запам’ятаєм, чи забудем,

Як наш народ топтали, сміючись?

 

Учень (Миронюк)                  

Мамо, я живий, лиш закриті очі....

І серце не б`ється, не вирує кров...

Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі

Я буду поруч - в грудях, де живе любов!

 

 

Вірш (Юліана)

Людина люта, хоч душа не знала гніву.

На рідній тверді полягла святій.

Герої ж не вмирають! Вірять в диво!

Адже і ти – “пахан”, належиш їй!

 

Під схлипи люду Бог тебе розсудить…

За рвані руки, ноги і лоби…

Вкраїну люд від гноблення розбудить

Геройської, відважної доби!...

 

 

Пісня «Воїни світла» ( Хлопці)

 

НЕБЕСНИЙ СОТНИК  ( Аіфтенко)

Не хотів я бути героєм,

Хоч вони і не помирають,

Не хотів я стояти за волю,

Бо неволі у собі не маю.

Але йду і пробач мені,мамо,

Що назад вже не повернуся,

І твоя не загоїться рана,

Хоч героєм між люди назвуся,

Бо твій син до небесної сотні,

Долучився від кулі у спину,

Не хотів я стати героєм,

Просто я любив Україну!

ВІРШ ( Липовий)

Мамо, знаєш, як хочеться жити,

вірив, що боремось не даремно,

не хотілося бути убитим

бездиханним упасти на землю.

Iз останніх я сил намагався,

як люблю тебе розказати,

та вони не залишили шансів,

щоб життя моє врятувати.

Ця нестерпна біль,моя ненько,

усе тіло моє пронизало,

клята куля попала в серденько,

і в очах усе світло згасало.

За країну, за честь, за свободу,

ми прийшли на Майдан відстояти,

та прийшлося простому народу

у нерівнім бою воювати.

Що покинув тебе, пробач ненько,

така в мене життєва дорога,

помолися за мене, рідненька,

бо тепер я у сотні у Бога.

 

 

 

ПІСНЯ-кліп ( Панасюк)

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

 

Голубко, не плач.

Так судилося, ненько,

Вже слово, матусю, не буде моїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.

 

Мені колискову ангел співає

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває

Душа за тобою, рідненька, щемить.

 

Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я люблив. I любив Україну

Вона, як і ти, була в мене одна.

 

Вірш ( Христина)

Під свисти куль латаю старі рани,

Криваві руки гріються в бинтах,

Сімейне фото – то моя відрада

І мирне небо ввижається у снах.

 

Я дні в полоні, я дні палаю в пеклі,

Прокльони чую в день і у ночі,

Я вже готовий, я не боюся смерті,

Але триматися я обіцяв доньці.

 

Бійці,солдати чи може люті звірі

Нас градами обстрілюють щодня?

Я так стомився, я хочу жити в мирі

І в мирі щоб жила моя сім’я.

 

Я вже не сплю, живу єдиним днем,

Та й жити вже, на жаль, не має сили,

Вмиваюсь кров’ю і нічним дощем,

І думаю, чому мене не вбили?

 

Навіщо я страждаю в сирій ямі,

За що катують нелюди мене?

За те що Батьківщину захищаю,

Не вірячи, що скоро все мине.

 

Не вірю я, а мріяти боюся,

Бо мрії для дітей, а в нас лише бажання,

І поки я в полоні за життя борюся,

Ви помоліться, за мої страждання.

 

 

 

ВІРШ (Іванов)

Побудь, мій Боже, отут, зі мною,

У цьому полі, у розпал бою.

Серед руїни і серед краху

Не дай пізнати глибини страху.

Не дай упасти в зневіру й розпач

І побратимам розбігтись врозтіч.

Побудь, мій Боже, отут, між нами

Душею батька, сльозою мами,

Сестри любов'ю, брата плечима,

Чеканням милої, її очима.

Побудь, мій Боже, отут, зі мною,

Посеред світу, посеред болю.

Храни від смерті, від кулі вражої,

Будь мені, Боже, вартою, стражею.

Я тіло й душу тобі офірую.

Побудь, мій Боже, зі мною...

Дівчата в  вишитих платтях виконують пісню.

ПІСНЯ « Мальви» ( Трачук, Томчук, Нечипорук)

 

 

Вірш в особах ( Мамчур, Капіца)

- Вставай! Нам треба у дорогу!

- Котра година?

- Починається уже зоря…

- Мені щось дурно…

- Біль, смуток, відчай чи тривога?

- Скоріше біль, болить страшенно голова.

- Вставай, бо нас уже чекають!

- Чекай хвилинку…

Щось тут не те…. я трохи не збагну….

- Вставай!

- Не можу!!!

Щось коїться не те - я рук та ніг не підведу!!!

- У тебе вчора влучили снарядом,

Тебе рознесло на дрібні шматки…

- Що? Не може бути цього!!!

- Вставай! Ми маєм йти!

- Чекай хвилинку… Як це так? Я - мертвий!!

Я вже не живий??

- Звичайно, і тебе чекає небо!

Кажу ще раз - ми маєм йти!

- Але куди?

- У кращий світ!

- Хіба такий буває?

- Буває!

- Без образ, ганьби, знущань, брехні?!!

- Так, там є усе чого усі так прагнуть та чекають,

Там є любов і мир…

- Хіба цього немає на землі?

- А ти як думаєш?

- Не знаю…

Але мені здавалося що є!

- Скажу тобі відверто – ні, немає!

- Чому?

- Бо кожен лиш про себе «річ веде»

- І все?

- Не тільки факторів багато,

Але оцей один є основний!

Земні готові все і всіх продати,

Аби лиш вигоду отримати собі.

Вони готові знищити будь-кого,

Аби лиш врятувати власнеє життя.

Вони лиш роблять вид, що вірять в Бога,

Але у їхніх справах Бога вже давно нема!

- Виходить, що й мене Вони продали?

- Та ні!! Тебе за безцінь віддали!

І всі життя солдат, що воювали,

Для них то дріб’язок, побиті мідяки!

- А як же рідні?

- Ти за них не переймайся!

Вони до тебе згодом теж колись прийдуть,

Ну що ж, за мене ти давай тримайся,

Тебе в світ гарний, добрий, чистий, поведу…

Злетіли в вись безмовно білі дві пір’їнки -

Їх вітер вище й вище вгору підіймав,

Душа солдата й ангел-охоронець…

От так, напевно, і кінчається земне життя!

 

 

Ведучий 1: Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

 

Вірш «Допоки житиму.....»( Лівар)

Минають дні і ночі - та назавжди

Калейдоскоп кривавий, невблаганний,

Я бачу ті обличчя і ті очі

Тих хлопчиків, що згинули за нас з тобою на Майдані

 

 

Допоки житиму, я пам'ятати буду

Жінок із надписом на грудях "Мама"

І закатованого Юрія Вербицького

Й слова пророчії Сергія Нігояна.

 

Допоки житиму, в вухах стояти буде

Той дзвін церков, що душу рве на клапті,

І "Отче наш" останній перед штурмом

І плач безсилий дівчини у білому халаті

 

Чи то Господь нам шле такі випробування

По аналогії із власним Сином?

Та нація безстрашна не вмирає,

На заздрість ворогам збудуєм Україну!

 

 

ВІРШ ( Миронюк)

Небо падає. Не мовчи,

мільйони нас, ми спіймаєм.

Скільки вистачить сил –кричи.

Нехай кожен у світі знає:

в Україні страшна біда,

земля рідна реве від болю.

Почалася кривава війна,

Україна стає до бою.

Україну мою рятуй!

Хто б не був ти на цьому світі.

Від падлючих російських куль

в сиру землю лягають діти.

Світе, милий, допоможи,

об’єднай свою дужу силу,

Батьківщину нам збережи!

Україну навік єдину.

Небо падає. Не мовчи,

мільйони нас, ми спіймаєм.

Скільки вистачить сил –кричи,

нехай кожен у світі знає.

 

 

Простіть хлоп’ята, і спочиньте з миром,

Простіть, і не тримайте, прошу, зла..

Ви показали, що Вкраїна має силу,

А сила не помре, вона завжди жива!

 

ПІСНЯ «Білі лебеді у небесах» (Пархомюк)

 

ВІРШ ( Сукенік)

 

- Жінко,чого Ви плачете?

....Ваш син-герой.....

Ви, що не бачите....

Ще цей хлопчина і он той...-

Героєм ....був мені завжди....

з тих пір коли почав ..і ти...

з тих пір...коли сказав він мама....

.я так раділа...так ридала....

Від щастя сльози проливала...

так ніби знала..ніби відчувала.....

я так його тримала...так оберігала...

та все ж пішов....за іншу битись маму....

мені ж залишив вічну рану...

А я дзвонила, кажу :"Сину,іди додому..бо там гинуть....

"А він:"Неправда...тут все мирно...

"Мені від того було дивно.....

І я його чекала...так чекала....

він вернеться..я вірила..я знала....

І він приїхав не колись..а нині....

виходжу я...дивлюсь ..моє дитя у домовині...

"як справи синку?ну кажи як справи?....

чого мовчиш...не хочеш подивитися на маму?

відкрий же очі....вставай...ти хочеш так лежати?

втомився, певно...вирішив поспати....

Боже ..я тебе укрию..ти ж такий холодний..

живіт запав..напевно,ще й голодний...

ходи,я вже на стіл накрила....

Ходи ,тебе чекає вся родина."

...А люди кажуть ,що здуріла...

що мертву так трясу дитину...

Та, що ті люди...що вони там знають...

Мій син-герой...

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

 Танець « Євромайдан» ( Юліана, Маша, Іванка)

 

 

 

 

Ведучий 2 Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

 

Ведучий 1 Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

 

Небесна сотня – безневинна жертва…

Бандитам не сховатись за хрестом

Отим хрестом, де їхня совість мертва

Зрікається і серцем і чолом…

У прощену неділю впала долу,

Простіть нас браття, миленькі, простіть…

За Україну - зранену і голу…

За Вас не впала і за Вас стоїть!

 

 

Ведучий 2 Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. Люди висвітлюють свої почуття через картини, пісні, вірші. Учениця 10 класу Киричук Аліна теж написала власний вірш

 

 

(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» ведучий запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки )