Сценарій до третьої річниці повномамасштабної війни

 «Болить душа за Україну» 

Звуки сирени

Вихід 3 учениць, тримають в руках прапор України

Учениця 1:

Ти думав що я вмиюся слізьми?

Впаду перед тобою на коліна?

Нащадку сумнозвісної орди

Не по зубах тобі я – Україна!!!

Учениця 2:

Я – нація, я – сила, я – народ,

Я – світло, що ніколи не згасає,

Я – правда, без прогнилих нагород,

Я – істинна любов, що не вмирає!!!

Учениця 3:

Ти думав я струмочок без води?

А я ріка стрімка, глибоководна,

Я з кожним днем міцнішаю, а ти?

Все нижче й нижче падаєш, – в безодню…

Кладуть прапор на стіл

Ведучий 1: Добрий день, шановні учні, вчителі, працівники! Сьогодні ми зібралися тут, аби відзначити три роки від дня, який змінив наше життя, долю нашої країни, і кожного з нас.

Ведучий 2: Цей день увійшов в історію як символ незламності, мужності, і, безперечно, єдності нашого народу. Ми згадуємо кожного, хто віддав своє життя за мир та свободу нашої України.

Ведучий 1: Наша сьогоднішня зустріч - це не просто вшанування пам'яті, це - наша спільна історія, яка пишеться кожного дня. Історія мужності, відваги та незламності духу.

Ведучий 2: 24 лютого виповнюється 3 роки, 1096 днів, 26304 години від початку злочинного повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну. Цей напад став кульмінацією загарбницької війни, яку Москва розпочала проти України майже 11 років тому з окупації Криму у 2014 році.

Ведучий 1: Сьогодні Україна та український народ переживає важкі часи. Щодня у складних бойових умовах, під кулями та ракетами системи «Град» російських терористів ціною свого життя прикордонники та ЗСУ перешкоджають штучному роз’єднанню країни, демонструючи кращі риси захисників Батьківщини, а саме незламність українського народу.

Ведучий 2: Сьогодні для багатьох українців питання свободи та волі, як ніколи є важливим. Ми всі  боремося за те, аби Український Гімн лунав на всій території України, у кожному куточку нашої незламної держави. Він закликає українців пам’ятати про минулу й сьогоденну славу Батьківщини, про високу жертовність її синів і дочок у боротьбі за волю й незалежність.

Гімн України

Ведуча 1.  Ще два роки тому ми не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же вона торкнулася кожної родини. Хто відправив на війну сина, чоловіка чи батька і з нетерпінням їх чекає,  хто став волонтером і постачає  солдатам  усе необхідне, є їхнім зв’язком із мирним світом. Усе населення підтримує армію чим може та молиться за наших воїнів. А діти вірять у щасливе майбутнє, у завершення війни і панування миру на Землі.

Сценка 3 солдати

Не кажіть лише мамі, що тут по коліно води.

Не кажіть лише мамі, як холодно тут у окопі.

Ви скажіть їй лише — все нормально: здоровий-живий...

Український солдат наймужнішого війська в Європі...

 

Не кажіть лише мамі, як часто я згадую дім,

Теплу рідну домівку і мамині яблучні штрудлі.

Ви скажіть лише те, що я ситий, я сплю і я їм...

А про решту — не треба, бо справді не спав я добу вже...

 

Не кажіть лише мамі, що іноді просто боюсь,

Що навіки залишуся тут, у холоднім окопі.

Ви скажіть їй що виживу, просто скажіть, що молюсь...

Український солдат наймужнішого війська в Європі...

(Світлана Гуцуляк-Федорович)

 

Пісня Скорпіон Солдат __________________________________________________________________________________________

Ведуча 2 Більшість із них молоді хлопці, яким ще жити та кохати, а вони  із зброєю в руках захищають кордони нашої держави. І лише  у своїх снах вони бачать не тільки свій дім, а й коханих, яких вони залишили і пообіцяли їм повернутися додому живими.

Ведуча 1. Дорогою ціною розплачується  наш  народ  за свободу. А ціною є  життя. І розносять   чорні птахи смерті похоронки по  Україні. Солдати гинуть. І кожна смерть страшна. 

Ведучий 2  У кожного із них залишилися батьки, які більше не обнімуть сина, не порадіють його перемогам. А ще ця війна залишила сотні дітей напівсиротами, і вони ніколи не дізнаються що таке батьківська ласка.

Учень " ... На місячній доріжці зустрілись дві душі,

Одна - до Бога пішки, а інша – в грішний світ.

Одна – душа солдата, загиблого в бою,

 А інша – немовляти, народжена в Раю.

 І так би розминулись… але душа бійця

 На іншу обернулась: знайоме щось з лиця.

 Сказала: «Гей, малеча, а нумо, хлопче, стій!

 А як ім’я, до речі, матусеньки твоїй?»

 

 Учень Душа же немовляти була як чистий сніг:

 «Мене чекає мати, аби я вчасно встиг…

 Казав Господь, Галина - таке її ім’я,

 Ось-ось народить сина, а син її – то я!

 Мене на Землю жити Господь благословив,

 Я маю народитись…А ти вже там пожив?» -

 Так у бійця спитало майбутнє немовля

 (Воно ще знань не мало: що то таке – Земля?)

 

Учень А той боєць «Галина» повторював ім’я …

 Та це ж його дружина чекала немовля.

 Сплили перед очима щасливі ті роки:

 Як він , ще   був хлопчина й просив її руки…

 Весілля і навчання, І пристрасті потік…

 Він всі її бажання виконував, як міг.

 Усе було чудово: вагітність – добрий знак!

 І взяв він з жінки слово, що родиться козак!

 А потім…сум в родині... в країну зло прийшло.

 Галини очі сині зробилися мов скло.

 «Не йди – вона просила – Бо смерть гуляє там.,

 Скількох вже покосила, та їй тебе – не дам!»

 Та він своїй дружині сказав приблизно так:

 «Як друзів я покину, який же я козак?

 Як гляну в очі сину, що з’явиться в цей рік?

 Скажу, що в злу годину я за спідницю втік?»

Поцілував Галину і рушив на війну…

 А потім..постріл в спину.. і запах полину….

 

Учень Згадав боєць те стрімко й до немовля сказав:

 «Ти бережи Галинку що краща буде з мам.

 Пробач мені, дитино, вас з мамою підвів.

 Та буду я невпинно з тобою з перших днів!

 Дивитимусь із неба, як швидко ти ростеш,

 А все що буде треба в житті ти сам знайдеш.

 Обнімемося ж, сину, тобі час йти в життя

 А я прикрию спину тобі із небуття»

 На місячній доріжці невпинний душ потік:

 Одні – до Бога пішки, хтось – в протилежний бік.

 

 Учень Народжуються діти, в воєнний час страшний,

 І щоб їх захистити хтось винен йти у бій.

 Але допоки в серці в жіночому любов,

 Життя не перерветься, відроджуючись знов!

Пісня ТІК Журавлі

 

Ведучий 1: Ми всі розуміємо біль всіх втрат і глибоко співчуваємо родинам  загиблих. Пам’ятаймо всіх, живих і тих, хто вже не з нами. Солдатів і активістів, цивільних, лікарів і волонтерів. Пам’ятаймо старих, пам’ятаймо молодих. Вони боролися за наше життя. Не забуваймо це. Закарбуймо їхні імена у пам’ять вічності. Серед них на жаль є імена випускників нашої школи-_ Презентація Випускників, Давайте хвилиною мовчання вшануємо пам’ять тих, хто віддав своє життя за нас, за наше краще життя.

 Хвилина мовчання

 

Ведучий 2  Народна мудрість гласить: що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти цілющою водою зі своїх джерел, але сама себе захистити не може: це свята справа тих, хто їсть хліб, п’є воду, милується красою рідної землі. Тому і встають юнаки у солдатський стрій, тому і вибирають, що не кажіть, одну з найпочесніших професій – професію захисника Батьківщини. Наша Тячівська громада пишається своїми синами, які пішли на війну. І віримо, що повернуться додому цілі та неушкоджені. 

Ведуча 1 Власне, наше життя вже ніколи не буде таким, як колись. Чимало слів уже зараз змінили своє значення.

Виходить 2 дитини. В одного в руках аркуші зі словами. Інша дитина зачитує вірш, дитина показує аркуш

Вона легка, як наші мрії.

Про неї пишуть навіть в «дії».

Всіма нами так, шановна,

Звісно, любі, це … (бавовна)

 

Колись то було теж із неба,

Ховатись теж було всім треба.

Те, що з природою не в лад,

То є смертоносний… (град)

 

Вона не в кожного була,

Якщо й була – то незначна.

Якщо вона, то всім до Бога

Адже у нас бува… (тривога)

 

Колись він лише знімав

Із неба фотки нам давав.

Тепер же це страшний дракон,

Коли над нами летить… (дрон)

 

Роблять їх для оборони

Із заліза, не з бетону.

Протитанкові, міцні,

Знають всі – це … (їжаки)

 

Слово це – відомий код.

Не всякий скаже поліглот

Знають всі, так не годиться

Якщо не скажеш… (паляниця)

 

Раніше – то було про птахів,

Які не знали жодних страхів.

Тепер воно – не про політ,

Адже ворожий це… (приліт)

 

Колись то було солодецьке,

Яке бува купляла ненька.

Та кожен з нас його фанат,

Бо це військовим вже… (донат)

 

Він був колись канал дитячий,

Найменша одиниця графіки.

Та вже це елемент без крісел,

Адже це воєнний… (піксель)

 

А ми за неї тут воюєм,

А ми їй Перемогу чуєм.

Та найрідніша нам країна,

Яка зоветься… (Україна)

Ведучий 2: Повномасштабне вторгнення російських військ в Україну остаточно зірвало маску з ворога, що майже 10 років прикидався «миротворцем» та «третьою стороною» у війні на сході України.

Ведучий 1: За три роки повномасштабного вторгнення, Український народ продемонстрував світові приклади мужності, стійкості, сміливості, кмітливості та єдності перед жорстоким ворогом, що чисельно переважає.

Ведучий 2: Метою російської агресії є не просто загарбання територій, а знищення нашої національної ідентичності, геноцид українського народу. 

Ведучий 1: Російська держава й ідеологія рашизму, офіційно заперечують існування українців як окремої нації, а ті, хто не погоджуються з цим, підлягають фізичному знищенню.

Ведучий 2: На тимчасово окупованих українських територіях росіяни повторюють найгірші практики нацизму – масові розстріли, депортації, знущання з цивільного населення, умисне плюндрування та розкрадання приватної власності та цінностей. Різанина в Бучі, Ізюмі, масове знищення людей у Маріуполі стали наочним проявом геноцидної політики Москви.

Страхи

ІСТОРІЯ. Сьогодні я вуаль  зриваю остаточно.

Зриваю і затопчу з ордою.

Сідайте всі. Інформацію точну

Я розкажу із лютою війною.

Постукав лютий і торкнувся мене

Вже рівно рік обстрілами в лоб.

Вже рівно рік криваве і вогненне

Життя триває, повне сліз й жалоб.

Дияволи, напевно, всі у шоці,

Бо нечисті страшнішої нема,

Яка прийшла до нас у двадцять другім році

Й воєнну операцію розпочала.

Потвора у людській подобі

О четвертій ранку, коли всі сплять,

З дитинства, певно, має люте хобі –

Людей вбивати, катувать, жахать.

А лютий в двадцять другім не такий вже й лютий.

Він особливо і не лютував.

Нема страшнішого у світі, як той путін,

Котрий у людей сплячих стріляв.

 

ЛЮТИЙ. Я очевидець всіх подій. Я свідок.

Із хлібом-сіллю Березень хотів зустріти.

Не дай нікому, Боже, Ти таких сусідок,

Як Україні довелося стріти.

Вранці 24 лютого росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну по всій довжині спільного кордону  і з території білорусі. Україна чинить запеклий опір. В Україні оголошено воєнний стан і загальна мобілізація.

Плакала Україна  і кровоточила. І в останні дні при своїй владі я плакав з нею. Плакав на аеродромах, військових штабах і складах у Києві, Харкові, Івано-Франківську, Луцьку, Дніпрі, Василькові, по яких були запущені крилаті ракети. Мене охопили безжальні розпач, паніка, страх і жах. І я просто зник. Розчинився. Лютого не стало ще у лютому.

 

СТРАХ.  Я оволодів Києвом, Харковом, Одесою, Донбасом одночасно з вибухами, які там пролунали.

27 лютого я був в аеропорту Василькова, повністю заволодів Бучею. І запанував - таки на довгий час, відбираючи життя у мирних громадян.

 

СТРЕС.  Я охопив всю територію України о 7 годині ранку, коли президент В. Зеленський оголосив про запровадження воєнного стану, про закриття простору для цивільної авіації.

 

РОЗПАЧ.  Я  оселився на острові Зміїному, який був захоплений окупантами.

 

ПАНІКА.  Я прийшла опівдні у Скадовськ, Чаплинку, Охтирку, Суми, Олешки.

 

ЖАХ.  Я оселився на ЧАЕС  і взяв у заручники весь персонал.

 

БОЙОВИЙ ДУХ. Але я вас всіх взяв і прогнав( виганяє), адже виснажив російських військових запеклим опором ЗСУ. Я вселився у кожного свідомого українця та українку, котрі голими руками могли спинити ворожі танки, котрі кілька діб підряд могли плести маскувальні сітки, вводячи в оману ворога, котрі безперестанку колотили коктейлі Молотова, щоб гідно його зустріти на українських землях. Я  зміцнив національну ідентичність  українців на тлі невдач окупантів.

 

ПАНІКА. А я подружилася із орками та їхнім ватажком, який планував Київ взяти за три дні, а вже третій рік воюють і нічого їм не під силу. Втратили більше 840 000 не знаю, як їх назвати, цих недолюдей, недоістот, зовсім необізнаних у військовій справі осіб, котрі постійно зазнають поразку. Я вже чую: пахне тут перемогою. Тому я на Україну ні за що не повернуся. Гудбай. Буду мешкати тільки в рф. Чао-какао.

 

РОЗСТРІЛЯНА ВЕСНА. А я прийшла всім ворогам на зло.

А я прийшла, хоча в мене стріляли.

І хоч мені боліло та пекло,

А я цвіла. Про мене чули й знали.

Я сіяла побільше, де могла,

Від куль ворожих де місця вціліли .

Я вірою й надією жила,

Хоча весну цьогоріч скоротили.

 

Тік Журавлі

 

Дівчина Україна у чорній вишиванці

Вед 1. Жила-була собі у центрі Європи

Незалежна, горда і красива.

Не думала, що ждуть ЇЇ окопи

І не чекала  із неба вона  дива.

 

Вед 2. Здавалося , що вірну сестру має,

Яка лиш заздрила її в усьому.

Тепер від заздрощів її вона потерпає,

Щодня лишаючись без даху і без дому.

 

Вед 3. Біда у тім, що ворогом сестриця,

Страшним, бездушним відкрилася її.

Постановила, що вона цариця.

Прийшла і розстріляла навесні

 

Вед 1. Всі плани реальні та сподівання.

Тепер вона ранена і кров′ю стікає .

Тепер про інше всі її співання.

вона порятунку від дітей чекає.

 

 Вед 2. Присяде . Дочекаюсь свята,

Як вирвуть із ворожих лап її.

І мрія мене українська крилата

Назад у мирне життя поверне.

Сідає збоку,хилить голову.

Вед 2. Вона  тут посидить і хвилиною мовчання

Згадає всіх загиблих на війні.

Щоби спинилися її страждання,
щоби живими лишалися доньки й сини.

 

Сценка зі свічками

(На кожне висловлювання виходить учень зі свічкою в руках) 

 

Вед 1: 1 березня Харків, Будівля ОДА 35 людей травмовано, 29 загинуло. Ми пам’ятаєм!

Вед 2: 16 березня Маріуполь, Театр загинуло більше 300 людей, скільки травмованих не відомо Ми пам’ятаєм!

Вед 3: 17 березня Мерефа, Школа, будинок культури 26 людей травмовано,  23 загинуло. Ми пам’ятаєм!

Вед  4: 29 березня Миколаїв, Будівля ОДА 36 людей травмовано, 37 загинуло. Ми пам’ятаєм!

Вед  5: 8 квітня, Краматорськ, Залізничний вокзал 121 людина  травмована, 61 загинула. Ми пам’ятаєм!

Вед 1: 27 червня Кременчук, Торговий центр 59 людей травмовано, 21 загинуло. Ми пам’ятаєм!

Вед 2: 1 липня Сергіївка, Житловий будинок, База відпочинку 36 людей травмовано, 22 загинуло. Ми пам’ятаєм!

Вед 2: 9 липня  Часів Яр, Житлові будинки 9 людей травмовано, 48  загинуло. Ми пам’ятаєм!

Вед 3. липня Вінниця, Будівля офісних приміщень, будинок культури  198 людей травмовано, 28 загинуло. Ми пам’ятаєм!

Вед 4:29 липня Оленівка, Колонія 130 людей травмовано, 53 загинуло. Ми пам’ятаєм!

Вед 5: 18 серпня Харків, Гуртожитки 35 людей травмовано, 25 загинуло. Ми пам’ятаєм!

Вед 1: 24 серпня Чаплине, Залізнична станція 31 людина  травмована, 25 загинуло. Ми пам’ятаєм!

Вед 2: 30 вересня Запоріжжя, Цивільна гуманітарна колона 86 людей травмовано, 32 загинуло. Ми пам’ятаєм!

Вед 3: 14 січня Дніпро,  Житловий будинок 79  людей травмовано, 45 загинуло. Ми пам’ятаєм!

 

 

Ведучий 1: Перемога України – запорука світової стабільності. Героїчний опір українців – це не лише боротьба за фізичне виживання Українського народу та свободу країни. У цій війні Україна захищає свій європейський вибір, свої ідентичність і цінності як частину європейських. Українці проливають кров за вільну, демократичну Європу. Ми боротимемося, доки не звільнимо від окупанта останній сантиметр української землі.

Ведучий 2: Від 2014 року Україна бореться за суверенітет і соборність. Російський агресор тимчасово окупував окремі українські землі. Але всі вони обов’язково будуть звільнені. Україна переможе ворога й відновить територіальну цілісність.

Ведучий 2: Напевно, кожен українець зараз задумується над тим, а що ж буде

коли настане перемога?

Учень 1:

Коли закінчиться війна

І пролунає "Перемога!"

До нас повернеться весна

Красива, тиха... босонога...

Учень 2:

Коли закінчиться війна

Зітхне з полегшенням країна,

Біди обірветься струна-

Щаслива стане Україна...

Учень 3:

Коли закінчиться війна

Знов поєднаються родини...

З руїн відродиться земля...

...Лиха орда назавжди згине...

Учень 4:

Коли закінчиться війна

Усі заплачемо...я знаю...

І закарбуєм імена

Всіх тих, кого уже немає ..

Учень 5:

Коли закінчиться війна

І буде чистим мирне небо...

Колись закінчиться вона

Лиш духом падати не треба ...

Пісня Антитіла «Той день коли закінчиться війна»

Ведучий 1: Україно, ми боремось за тебе і нізащо не зупинимося, адже ми на своїй землі, ми в себе вдома. Перемога за нами! Усе буле добре! Усе буде Україна!

Ведучі разом Слава Україні!

                          Героям слава! (присутні відповідають)

Ведуча 2. Дякуємо, що були сьогодні з нами.

Пісня Боже Україну збережи