Сценарій до відкритої виховної години не тему:"Українські вечорниці".

                Сценарій свята «Українські вечорниці»

 

Мета:  залучити дітей до джерел і витоків народної мудрості; збагатити та доповнити наявні знання; розвивати пізнавальні та пошукові інтереси школярів; сприяти формуванню духовно багатої особистості; виховувати любов до рідного слова та почуття гордості за свій народ.

 

Ведучий 1.  

У житті кожного настає час, коли родинне коло, що було основним осередком спілкування, його не задовольняє  і виникає потреба у товаристві однолітків, потреба самовираження та самоутвердження. Тому не випадково, що народна педагогіка врахувала ці особливості юнацького віку й передбачила таку форму гуртування як вечорниці.

 

Ведучий 2.  

  Саме слово «вечорниці» говорить про дозвілля у вечірні години, коли трудовий день завершився. Починалися вечорниці восени, коли урожай зібраний, коли польові роботи повністю завершені, а закінчувалися весною перед початком польових робіт.

 

Ведучий 1.   

  Для проведення вечорниць із середовища парубків обирався парубок із добрими організаторськими здібностями, який і був їх розпорядником. Парубоцький ватажок домовлявся про місце проведення вечорниць, про музик, організував молодь на колядки, ігри, в його обов’язки входило стежити щоб молодь не переходила дозволені межі стосунків. Він же і карав за недотримання норм поведінки (брехню, бійки, непослух, лихослів’я, пияцтво, образливі насмішки над дівчатами тощо. Парубки до своїх дівчат ставилися з особливою повагою як до майбутніх дружин.

 

Ведучий 2. 

 Здебільшого вечорниці проходили у хаті якоїсь самотньої жінки, якій платили або грішми, або ж продуктами і яка теж наглядала за молодими хлопцями й дівчатами.
У будні дні на вечорницях дівчата привчалися до хатньої жіночої роботи. Вони в’язали, вишивали рушники, шили сорочки, готували спільну вечерю. Хлопці теж не сиділи без діла: виготовляли постоли, майстрували. Всі співали пісень, грали у різні ігри, танцювали.

 

Ведучий 1.  

   Сільська молодь у всі часи з величезним бажанням відвідувала вечорниці. Там справді було весело і цікаво! Навіть шиття, в’язання, вишивання, майстрування не були нудними, не втомлювали, бо завжди супроводжувалися піснями. Пісні були окрасою вечорниць. Різні за тематикою, але надзвичайно красиві, українські пісні знали і співали всі. Мабуть тому український народ за свою тисячолітню історію і не розгубив своїх пісень, а зберіг їх аж до наших днів, що сільська молодь, досягши юнацького віку, проходила школу вечорниць (нагадаємо, що до кінця 19 ст. в Україні 90% населення було сільським).

 

 

Ведуча.  Українські вечорниці

                Починаємо в цей час.

                Нехай сміх і пісня ллється

                В серці кожного із нас.

                Хай  дзвінке вкраїнське слово

                Пружно рветься в небеса.

                Наша пісня пречудова

                Хай ніколи не згаса.

                Обійдіть весь світ безмежний

                І скажіть, в якій країні

               Так зберігся скарб безцінний,

               Як у нас, на Україні?

 

 Господиня.  

- Уже й вечір, ані дівчат, ані хлопців немає. Що то молодість, цілу ніч прогуляли б, тільки б музики та пісні.
Як подумаєш, як ми дівували…
Зачуєш десь вечорниці, так аж тини тріщать, а тепер…. От скоро й треті пісні заспівають, а вечорниці ще й не розпочалися. Ні, що не кажи, а світ перемінився.

 

Дочка:

- Мамо! Мамо! Не кажіть такого. Прислухайтеся. Чуєте: он уже дівчата йдуть.

Зараз буде весело усім.

 ( Чутно сміх, стукіт. Господиня схоплюється з місця, радо відчиняє двері, запрошує дівчат).

 

Господиня:

Прошу! Прошу! Заходьте, будь ласка!

 

1-ша дівчина:

Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік!

Доброго вечора, господине!

 

2-га дівчина:

 Гей, на наших вечорницях,

 Хто сумний – розвеселиться!

 Співи, танці, небилиці –

 Гарні будуть вечоринці.

 

3-тя дівчина:

Стрічайте нас пирогами

Білими, смачними,

Бо прийшли ми із піснями

Дзвінкоголосними!

 

4-та дівчина:

Аби щастя було в хаті,

 Щоб усі були багаті,

 Аби було любо, мило,

 Аби всі були щасливі.

 

Господиня.

 Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!

 Просимо, просимо.

 Поспішайте, дівчатонька,

 Все приготувати,

 Бо пора вже вечорниці

 Всім нам починати.

 Зваримо вареників

 Біленьких, смачненьких.

 Та й запросим до нас в гості

 Хлопчиків гарненьких.

 Щоб вони разом із нами

 Дружно працювали,

 Та щоб разом з нами

 Пісні українські співали.

 

Дочка:

-Мамо! Дівчата прийшли, тож заспіваймо вашу улюблену пісню.

( Дівчата виконують пісню « Зеленеє жито, зелене….»)

 

Зеленеє жито, зелене,

 Хорошії гості у мене.

 Зеленеє жито женці жнуть,    2р.

 Хорошії гості в хату йдуть.

 

 Зеленеє жито, зелене,

 Хорошії гості у мене.

 Зеленеє жито при межі,         2р.

 Хорошії гості від душі.

 

 Зеленеє жито, зелене,

 Хорошії гості у мене.

 Зеленеє жито за селом,           2р.

 Хорошії гості за столом.

 

 Зеленеє жито, зелене,

 Хорошії гості у мене.

 Зеленеє жито ще й овес,         2р.

 Тут зібрався рід наш увесь.

 

(Господиня сідає за прядку, а дівчата сідають вишивати)

Господиня:
-Щось наші хлопці забарилися…

1-ша дівчина (з досадою)
-А вечорниці без хлопців скучні, так?

  (  чути спів за сценою  )

 

2-га дівчина:
-Дівчата, хлопці наче йдуть!

( хлопці заходять і показують постанову з козою)

 

Господиня:
-О, і парубки на вечорниці прийшли!

 

1-ий хлопець:
-Доброго вечора вам! Пустіть у хату, бо вже коза змерзла!

 

Господиня:
-Дуже тісно в домі, ніде козі розгулятися!

 

1-ий хлопець:
-Та пустіть уже, бо несила – так змерзла!

 

КОЗА:
-Хазяйко, будь ласка, пустіть, бо замерзну не тільки я, але й козеня!

 

Господиня:
-Уже пізно, та й діти сплять – ви їх налякати можете. Навіщо ви нам здалися?

 

КОЗА
-Будь ласка, пустіть, ніженьки змерзли, рога закоцюбли, хутро дибом стало!

 

Господиня:
-Добре, ідіть, але дивіться – співайте добре!

( виступ хлопців )

 

2-ий хлопець:
Ми прийшли щедрувати до вашої хати.
Щедрий вечір! Добрий вечір!

 

3-ий хлопець:
Тут живе господарка – багатства володарка
Щедрий вечір! Добрий Вечір!

 

4-ий хлопець:
А її багатство – золотії руки.
Щедрий вечір! Добрий вечір!

 

5-ий хлопець:

 А її потіха – хорошії діти.
Щедрий вечір! Добрий вечір!

 

 

( Інсценізація « Водіння Кози » )

1-ий хлопець:
Дозвольте козу завести
( коза нахиляє голівку, наставляючи роги )

Скаче коза по яворині,

 

Всі.
Хай буде здоров’я господині !

 

1-ий хлопець:

Скаче коза по явору.

 

Всі.
Хай буде здоров’я господарю !

 

1-ий хлопець:
Скаче коза по яворятам.
 

Всі.
Хай буде здоров’я господарятам !

 

2-ий хлопець:
Вдарив хазяїн козу по правому боку,
Коза впала, неживою стала.

 Ой, що робити, треба письмо писати,
Лікаря звати.
( заходить лікар )

 

Лікар:
Я не лікар, я аптекар,
Козу вашу буду лікувати.
50 карбованців беру,
Що в рота загляну.
100 карбованців беру,
Що градусника поставлю.
200 карбованців беру,
Що послухаю.
Ой, ой! Та вона ж 7 років
Як без зубів. Дуже стара.
Лікувати її не можу.

 

1-ий хлопець:
-Та ні! Вона така молода,
Що зуби в неї ще не вилізли.

 

Лікар:
Та невже так!
Треба дуду брати,
Козу оживляти.
( грає на дуді )
-Танцюй, коза!
( коза не танцює )
Хазяїн несе ковбасу!
( коза скаче і каже )

 

Коза:
Ой, як тупну я ногою,
Та наставлю гострий ріг.
Де мій кошик з колядою?
Я візьму собі пиріг!

( всіх розганяє )

 

3-ій хлопець:
Сію, сію, засіваю,
З Новим роком вас вітаю!
На той новий рік,
Щоб ліпше вродило,
Ніж торік!

 

4-ий хлопець:
Сію, сію, засіваю,
Вашу хату не минаю,
З Новим роком йду до хати,
Щось вам маю віншувати:

 

5- ий хлопець:
Щоби діти всі здорові,
Їсти кашу всі готові,
Щоб вам була з них потіха,
А нам грошей хоч з пів міха!

 

1-ий хлопець:
Коляд-коляд-колядниця,
Добра з медом паляниця,
А без меду-не така,
Дайте, тітко, п’ятака.

 

2-ий хлопець:
А не дасте п’ятака
Візьмемо вола за рога
Та й поведемо із двора.
Дайте ж, тітко, п’ятака!

 

Господиня (сміється)
-Та вже дам вам по п’ятаку, хоч волів у мене і немає. Нумо, заходьте! Такі вже парубки гарні!

1-ий хлопець:
-А ми на вечорниці розважатись прийшли! Ось послухайте, які ми гуморески знаємо!

( інсценують гуморески )

 

2-ий  хлопець:

- А давайте хлопці розкажемо гуморески, тільки не перебивати.

 

1. Це було позаторік

 Та на нашім ринку –

 Хотів купити чоловік

 Кабанця чи свинку.

 Нелегке це діло –

 Не шкодливе щоб було,

 І щоб добре їло,

 І нарешті підібрав:

 - О! Які хороші!

 Гаманець мерщій дістав,

 Став платити гроші

–А з якого ви села? – спитав молодиці

 Та йому відповіла: Я з села Мельниці.

 Забирайте їх назад! – Буркнув незабаром,

 Я мельницьких поросят не візьму й задаром.

 Тітка ближче підійшла:

 – То ж назвіть причину!

 Я із вашого села маю вже дружину.

 

2.   «Вередливий жених».

 Перед свадьбою жених завітав до хати

 І майбутній тещі він став таке казати:

 - Завтра підемо у загс я і ваша Таня,

 І тому у мене є такі бажання.

 Я бажаю всіх своїх друзів запросити,

 Я бажаю, щоб було вволю їсти й пити,

 Я бажаю, щоб аж два баяністи грали,

 А не скрипочка якась чи старі цимбали.

 Поклонився і пішов повагом із хати.

 –  Вередливий твій жених, – крутить носом мати.

 – Щось ти вибрала не те...

 – Мамо! – каже Таня. –

 Хай бажає, це ж його воля вже остання.

 

                  

3.  «Де беруться діти»?

 «Де взялися ми?» – онуки спитали в бабусі.

 А бабуся пояснила в старовиннім дусі:

 - Тебе знайшли на капусті, тебе – в бараболі,

 Тебе знайшли під вербою, тебе – на тополі.

 Тебе знайшов на соломі біля клуня татко...

 І тут раптом обізвалось якесь онучатко:

 — От сімейко,  так сімейка! Хоч тікай із дому.

 Хоч би одне появилось на світ по-людському...

 

 

4. Гумореска Павла Глазового "Як вареники варили кум і я"

Кум поїсти неабиякий мастак.

Йому жінка, що не зварить, все не так.

Вередує: — Як з'їдаю твій обід,

Наче гирю закладаю у живіт.

Он торік я в ресторані,— каже,— був...

Ледве миску з деволяєм не ковтнув.

Там таку дають підливку — смак і шик!

З нею з'їсти можна власний черевик.—

Раз в неділю ми остались без жінок:

Подались вони раненько на товчок.

Ми із кумом закурили, сидимо.

Кум наліво, я направо — плюємо.

— Не зоставили нам їсти, то й нехай...

А ми зваримо вареники давай!

Налили ми в ночви свіжої води.

Півмішка муки засипали туди.

Я качалку взяв, а кум мій — макогон,

Тісто туго замісили, як гудрон.

Дріжджів кинули дві пачки — красота!

Потім перцю і лаврового листа.

Тісто витягли на стіл ми та й січем —

Я ножакою, а кум мій сікачем.

В казані кипить, аж піниться вода.

Я ліплю, а кум вареники вкида.

На вусах у мене тісто, в нього сир.

Кум по кухні походжа, як командир.

— Хай живіт,— говорить,— лопне, а жінкам

Отакунького вареничка не дам!

В казані вода вирує, булькотить.

Сир гарячий нам на голови летить.

Покипіло так не більше двох годин,

Бачим: збились всі вареники в один.

Ми вареник той штовхаємо до дна,

А він лізе, випирає з казана.

Кум говорить: — Ну, нехай вже буде так.

Покуштуємо, яке воно на смак.

Поділили ми вареник, сидимо.

Кум виделкою, я ложкою — їмо.

Я помалу ремиґаю, кум жує.

— Ну,— цікавиться,— як враження твоє? —

Я показую на пальцях і стогну:

Зуби злиплись, язика не поверну.

В кума очі лізуть з лоба — не ковтне.

Просить: — Стукни по потилиці мене! —

Я як двину його в шию кулаком!

Тут відразу нам полегшало обом.

Кум затявся на своєму: — А жінкам

Я однаково й понюхати не дам! —

Те, що я не з'їв і кум мій не доїв,

Потаскали кабанові ми у хлів.

А кабан понюхав тісто, кашлянув,

Перекинувся в баюру і заснув.

Кум штовха його: — Пардон, мусьє кабан!

Вибачайте, я не знав, що ви — гурман.

Може, й ви вже захотіли в ресторан? —

І надів йому на голову казан... 

 

5. От колись були дівчата!

   Докоряє дід онуці:
- Дивні нині діти.
Розучилися дівчата
Навіть червоніти.
А колись були дівчата
Дуже соромливі,
Скажеш слово-червоніли,
Як той мак на ниві.
А онука аж руками
Вдарила об поли.
- Я, дідусю, уявляю,
Що ви їм мололи….

 

1-ша дівчина:
Щось ми з вами засиділись.

Давайте  потанцюємо.

  ( танець)

 

2-га дівчина:
Гей на наших вечорницях хто сумний, розвеселиться.
Співи, танці, небилиці, гарні будуть вечорниці.

 

  Інсценують пісню жартівливу « Ой, під вишнею» 

 

 Ой під вишнею,

 Під черешнею

 Стояв старий з молодою,

 Як із ягодою.

 

 І просилася,

 І молилася:

– Пусти мене, старий діду,

 На вулицю погулять!

 

 – Ой і сам не піду,

 І тебе не пущу,

 Бо ти мене, старенького,

 Та й покинеш на біду.

 

 

 

 Куплю тобі хатку,

 Іще сіножатку,

 І ставок, і млинок,

 І вишневенький садок!

 

 – Ой не хочу хатки,

 А ні сіножатки,

 Ні ставка, ні млинка,

 Ні вишневого садка!

 

 Ой ти, старий дідуга,

 Ізогнувся, як дуга,

 А я молоденька,

 Гуляти раденька!
 

Господиня:
Хлопці і дівчата! Ледь не забула. Ми ж смачних вареників наварили. Скуштуйте ( ходить, пригощає всіх і гостей у залі ).   

 

У цей час співають пісню «А мій милий вареників хоче»  

     А мій милий вареників хоче,

     А мій милий вареників хоче.

     Навари, милая, навари, милая,          2р.

     Навари, ухе-ха, моя чорнобривая.

    

     Та й дров же нема, милий мій миленький,

     Та й дров же нема, голуб мій сизенький.

     Нарубай, милая, нарубай, милая,

     Нарубай, уха-ха, моя чорнобривая.       2р.

   

     Та й сили ж нема, милий мій миленький,

     Та й сили ж нема, голуб мій сизенький.

     Помирай, милая, помирай, милая.

     Помирай, уха-ха, моя чорнобривая.

    

     А з ким будеш доживати, милий мій миленький,

     А  з ким будеш доживати, голуб мій сизенький?

     Із кумой, милая, із кумой, милая,

     Із кумой, уха-ха, моя чорнобривая.

   

    Так ходімо ж додому, милий мій  миленький,

     Вареничків наварю, голуб мій сизенький.

     Не балуй, милая, не балуй, милая,

     Не балуй, уха-ха, моя чорнобривая.

 

Ведучий 1.

Що є найважливішим у житті кожної людини?

Родина –це  найбільший скарб, найвища цінність.  Родина дає опору і підтримку, дарує щастя материнства і батьківства. Жоден ще кар'єрний ріст, багато грошей не зробило людину щасливою, як його близькі. Тому треба шанувати своїх батьків і свою родину. 

 

Ведучий 2. Головною особливістю життя української родини є становище у ній жінки-матері. Українська жінка відіграє в  житті надзвичайно важливу роль. Навіть в українській літературі прекрасна половина превалює над сильною половиною своїм бойовим духом.  Український фольклор часто змальовує ситуації, де жінка домінує над чоловіком.

Яскравим прикладом цього є уривок із комедії Григорія Квітки-Основ’яненка

« Сватання на Гончарівці»

 

Прокіп:

 Спить жiнка, не чує,

 Що мужик її мандрує.

 Спи, жiнко, спи!

 Я тим часом одягнуся.

 Та на вольну заберуся,

 А ти, жiнко, спи!

Як уволю я нап'юся,

 Чорта й жiнки не боюся, —

 Нехай вона спить!

 (Крадеться).

 

 О д а р к а :

-А куди-то вже потяг, йолопе? Чи то знову в шинок? Вернися лишень сюди!

 

П р о к i п :

-От чортова доглядачка! Таки i вздрiла! Чого там вертатися? Нiколи!

 

О д а р к а: 

-Яке там нiколи? Вернися, бузовiре!  Вернись, кажу тобi, вернись! Чи хоч, щоб за патли вп'ять притягла?  А кажи, куди було помандрував?

 

П р о к i п: 

-Та де тобi помандрував? Тiльки хотiв було йти до шевця, щоб чобiт залатав.

 

 О д а р к а.

-Яке тепер латання? Недiленька свята; забув єси ? Чи з глузду спився?

Ще добрi люди i з церков не повиходили, а ти вже i в шинок швендяєш!

 Чи я ж тобi не говорила?

 Чи я ж тобi та не велiла?

 Щоб ти дома сидiв

 I на вольну не ходив?

 

 П р о к i п :

 Ой ти, жiнко моя!

 Ти, голубко моя!

 Пусти ж мене прогулятись,

 Коли ласка твоя!

 

 

 О д а р к а: (штовхає його)

Ой, тут гуляй, мiй миленький!

 Мов той цуцик кривенький,

 Сиди там, пропадай

 I нiкуди не втiкай!

 

 П р о к i п (через тин).

 Та тут же я скучатиму,

 Усiм, усiм казатиму:

 Била жiнка мужика,

 Била, била i товкла!

 

 О д а р к а. Сиди, сиди собi там, мандрований цуцику! Та й гляди: ось тiльки хоч ногою вийдеш.

 

 К а н д з ю б а.

-Дай боже день добрий! З недiлею будьте здоровi.

 

О д а р к а.

-Спасибi, будьте i ви здоровi.

 

К а н д з ю б а.

- А старий ваш дома?

 

О д а р к а. Та через силу дома. Оце тiльки спинила мандрувати.

 

К а н д з ю б а. А куди ж то?

 

О д а р к а.

-Та ви знаєте його натуру? Йому нi празника, нi недiленьки; усе б йому шваньдять по шинкам.

 

К а н д з ю б а. Де ж вiн тепер?

 

 О д а р к а. Оттам заперла, нехай висидиться.

 

 

П р ок i п (за воротами співає).

Била жiнка мужика, за чуприну взявши...

 

К а н д з ю б а. Бач, де обiзвався! — Здоров, приятелю; а ходи ке сюда!

 

П р о к i п. Рада б душа в рай, так грiхи не пускають. Як жiнка скаже.

 

К а н д з ю б а (Одарці). Випустiть-бо його, будьте ласкавi. Маю до вас дiло.

 

О д а р к а. Ану вже iди сюди, iди! (Прокоп виходить).

 

 

 

К а н д з ю б а. А що? Дочка в вас є?

 

П р о к i п  i  О д а р к а. Є, є!

 

К а н д з ю б а. А я сина маю. Віддайте вашу Уляну за мого Стецька.

 

О д а р к а. Потурайте! Чи вiн нам рiвня?

 Усяк зна, що в вашого сина

 Та клепки нема!

 

 К а н д з ю б а.  Щоб то як?

 

 О д а р к а.   Та так:

 Прибитий на цвiту.

 

К а н д з ю б а. Та хоч би i зовсiм дурний був, так  буде багатий пiсля моєї смерті; аж розумнiй жiнцi за ним i добре буде. Слава тобi, господи! Є воликiв пар, може, двадцятеро; ходимо у Крим за сiллю i за рибою на Дiн, i усякую хуру беремо, чи у Кирсон, чи ув Одесу. Є й коров'ят з п'ятнадцятеро, та овечат там чи двi сотнi, чи й бiльш; батракiв дома з десяток. Буде чим орудувати; перепадатиме копiйка. А мiй же Стецько та не зовсiм i дурний: вiн, собi на лихо, трошки непам'ятливий та нерозсудливий, та до сьома не налiчить, та не зна, що руб, а що гривня; а то зовсiм парень друзяка. Та й яка нужда, що нiчого не зна; жiнка навчить i усьому товк дасть, та й буде панею жити.

 

О д а р к а. А що, Прокопе, як думаєш?

 

П р о к i п. Ти думай, а я вже за тобою.

 

 К а н д з ю б а. Так будьмо ж ми сватами!

 

О д а р к а. Е! стривайте лишень: ще треба дiвки спитати, як-то вона ще скаже?

 К а н д з ю б а . Та вона ж не панянка! А я Стецька пришлю, нехай з дiвкою поговорить, щоб часом не брикалась.

 

 О д а р к а и У л я н а.

 

 У л я н а. Здоровi, мамо, були! 3 недiленькою будьте здоровi.

 

О д а р к а. Спасибi, будь i ти здорова! Де-то ти так рано ходила? Поки я упоралась, дивлюсь, вже тебе i нема.

 

У л я н а. Ходила, мамо, на базар, хустку ось купила.

 

Одарка: А се  ти добре зробила, що купила хустку. Увечерi жди старостiв, казали, прийдуть.

 

У л я н а.  Якi там старости? Вiд кого б то?

 

О д а р к а. Чи знаєш iз-за Харкова Павла Кандзюбу, що чумакує?

- За Стецька, його сина, коли знаєш.

 

 У л я н а. За того божевiльного? Та вiн, мамо, зовсiм дурний!

 

О д а р к а. Дурний! — Так багатий.

 

У л я н а. Цур йому з його багатством, коли в нього глузду нема.

 

О д а р к а. Глузду нема, так багатий.

 

У л я н а. Як i по нашiй вулицi йде, то малi дiти з нього смiються.

 

О д а р к а. Нехай смiються, а вiн собi багатий.

 

 У л я н а. Та вже, мамо, що хочете, кажiте, а я за того дурня, за того бецмана не пiду та й не пiду.

 

О д а р к а. Нiчого вередувати. За такого багатого не пiдеш, так кого ще тобi треба? Послухай мене, Улясю! Послухай мене, доню! Iди за Стецька, даром що дурний.

 

У л я н а.  Мамо, мені інший до душі!

 

О д а р к а.  І хто ж він?

 

У л я н а.  Олексій, коваль.

 

О д а р к а. Та він же кріпак! А того i не подумаєш, як тебе поженуть на панщину?.. Ох, менi лихо! Мою Улясю та на панщину!

Та вже ж, Улясю, як собi хоч, а я тобi мати, так я тобi скажу: скорiш в мене на долонi волосся виросте, чим я вiддам тебе за Олексiя. Та вже тут нiчого патякати: я вже старому Кандзюбi казала, щоб сьогоднi i старостiв присилали.

 

У л я н а. Ох, менi лихо! сьогоднi?..

 

О д а р к а. Сьогоднi, сьогоднi. Чого тут вiдкладати? Постiй же, доню, тут; Стецько прийде, та й поговорите собi любенько; а ти не безумствуй, будь до нього приязна,  а я пiду лагодити обiдати.(йде)

 

У л я н а. Об чiм з таким дурнем i говорити? Я не вмiю...

 

 

 Уляна і Стецько

 

С т е ц ь к о. Та й патлата ж яка!

-А що у вас варили?

 

У л я н а. Нiчого!

 

 С т е ц ь к о. Що?

 

У л я н а. Що? Нiчого.

 

С т е ц ь к о. Брешеш-бо, як нiчого! Батько казав, розпитай її обо всiм. А чорт її зна, об чiм її розпитувати! Я усе позабував.

 

У л я н а. Так пiди до батька та i розпитай, коли позабував!

 

С т е ц ь к о. Так вiн-бо добре казав, не iди, каже, вiд неї, поки обо всiм не домовишся.

 

У л я н а. Нi об чiм нам домовлятися.

 

С т е ц ь к о. Як нi об чiм, коли вже ти за мене iдеш?

 

У л я н а. Нi, голубчику, сього нiколи не буде.

 

С т е ц ь к о. А чом не буде?

 

У л я н а. Тим, що я за тебе не пiду.

 

С т е ц ь к о. А чом не пiдеш?

 

У л я н а. Тим, що не хочу.

 

С т е ц ь к о. А батько казав, що ти пiдеш.

 

У л я н а. Не пiду.

 

С т е ц ь к о. Ну, а батько казав: не потурай їй, поженихайся, та пiсеньки заспiвай, то вона i пiде. От я i заспiваю:

 

 На курочцi пiр'ячко рябоє;

 Любимося, серденько, обоє.

 Диб, диб на село,

 Кив, морг на нього.

 

 А що? чи хороша моя пiсня?

 

 У л я н а. Така точнiсiнько, як ти, що нiчого i не второпаєш. Ось слухай, яку я тобi заспiваю. (Поет).

 

 В мене думка не така,

 Щоб пiшла я за Стецька.

 Стецько стидкий!

 Стецько бридкий!

 Цур тобi, не в'яжися!

 Пек тобi, вiдчепися!

 

 -А що, Стецю, чи хороша моя пiсенька?

 

С т е ц ь к о. Погана! Який тебе нечистий такої навчив? Як я її розслухав, так вона дуже погана! Зачим ти її спiваєш? Га?

 

 У л я н а. Та я тобi i спiваю i кажу, що не люблю тебе i не пiду за тебе.

 

С т е ц ь к о. Ей!.. чи Прiсько, чи Домахо, чи як тебе. Послухай, та iди. Ось коли б ти вже була моя жiнка, та сказала б, що не хочеш за мене, так я б тобi пику побив, як менi батько часом б'є; а то ще тепер не можна. Батько казав, пiсля весiлля можна жiнку бити скiльки хоч, а тепер, не можна.

Дарма! я i пiдожду. А поки ще ласкою просю: пiди за мене!

 Оце ж увечерi і старостiв пришлемо. Чи присилать?

 

У л я н а. А як же? присилай, присилай. Побачиш, якого облизня пiймають.

 

С т е ц ь к о. А пiч колупатимеш?

 

У л я н а. Як-то вже не колупатиму? Оттак усю поковиряю. (Дере його по обличчю).

 С т е ц ь к о.  Бач, яка жартовлива! Але трохи очей не виколупала. Зачим так робити?

 У л я н а. Затим, що я тебе не люблю і за тебе не піду.

 

С т е ц ь к о. Ну! Кажи ж ти менi: як ми оженимось, то що будемо робити? Га? кажи, кажи.

 

У л я н а. Ти знаєш, а я не знаю.

 

С т е ц ь к о. Пожалуй, я знаю, а ти чи знаєш?

 

У л я н а. Та не знаю. Ну тебе зовсiм.

 

С т е ц ь к о.  Еге! Так я тобi усе розкажу: нiгде правди дiти. Мене батько навчив. Напечемо коржiв, зомнемо маку та намiшаємо з медом, та й посiдаємо, та й їстимемо.

 

У л я н а. А чому тебе не взяли в солдати ?

 

С т е ц ь к о. Та так, бiда сталася: не зумiв пальцiв перелiчити. (Перебирає пальці). Та й до бiса ж їх на руках: Станеш їх лiчити, та так один одного i попережа. Ось бач!  На якого гаспида так багацько пальцiв?

 

О д а р к а ( кричить). Уляно, Уляно! А iди обiдати!

 

У л я н а. Зараз, мамо, прийду.

 

О д а р к а. Коли Стецько тут, клич i його.

 

С т е ц ь к о. Ось-осьдечки я. Обiдати? Зараз. Що то вже я люблю обiдати! Я б i вдень i вночi усе б обiдав.

Прокіп.  (підходить до Стецька, приспівуючи)

 Ходім, Стецю, за лісок,

Там новий стоїть шинок,

Горілоска лепська,

Шинкарочка Хвеська!

Є горілка там і пиво,

І шинкарка чорнобрива.

 

Господиня. Іди, Стецю, іди!
 

1-ша дівчина. А що ж це за вечорниці без ігор?(участь беруть 8 чоловік-на дві команди).  Гра « У мішках». Нагорода  переможцям – великий бублик, переможеним- по маленькому).

Ведуча: 13 грудня - Ворожіння та вечорниці на Андрія . Хоч Андрій Первозванний - християнський святий, але в народній традиції звичаї і обряди в цей день мають дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання "калити". В  народі  це свято називають Калита. Воно вважається парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі ворожили. На Україні побутувало дуже багато найрізноманітніших ворожінь. Ми знаємо лише маленьку часточку ритуалів та обрядів "Андріївських вечорниць" наших предків.

2-га дівчина:  Дівчатонька! Анумо, поворожімо.

1. «Перевернуті тарілки». Брали перстень, вербову гілочку, ляльку й квітку паперову - і кожну річ під окрему тарілочку клали. Найперше старшій дівчині долю вгадували. Всі за неї переживали, бо хотіли знати, чи вийде скоро заміж, чи ще буде цей рік дівувати. Та дівчина, якій вгадували долю, не мала бачити, як дівчата будуть підкладати під тарілки вищезгадані речі. Як тільки їх розклали, то запрошували дівчину „тарілку" вибирати, щоб свою долю вгадати. Кожна дівчина вибирала лише одну тарілку. Момент вибору був дуже хвилюючим, адже кожна з них вірила: що вибере на свято Андрія, це її й чекає.Якщо під тарілкою буде перстень - скоро заміж вийде; якщо - квіточка, то ще дівуватиме; верба, то незабаром її розлука з милим чекає, а коли витягне ляльку, то зраду від коханої людини матиме.

2. « Кидання чобота». Дівчина знімала свій чобіт та кидала його від себе із заплющеними очима. Кидаючи, не мала права зрушити з місця, бо не збудеться. В який бік чобіт носком упаде, звідти наречений шукатиме. 

3. Дівчата брали ліві чоботи і просили господиню поставити їх у рядочок. Чий чобіт першим «ступить» на поріг – та дівчина першою вийде заміж.

4. На аркушах паперу писали ім'я хлопців, потім перемішували їх, у шапку клали і собі „хлопця вибирали".

5. Дівчат посилали по дрова. Вони брали по в'язанці, поверталися назад і тоді їх рахували. Якщо була парна кількість, то бути весіллю.

6. Дівчата вибігають на вулицю, зупиняють першого зустрічного та питають у нього ім'я. Вірять, що таке ім'я буде у майбутнього чоловіка.

7. І досі дівчата на Андрія на підвіконні ставлять у воду гілочку вишні чи яблуні або гілочку бузкову чи черемхову. Коли розквітне до Різдва, то буде ця дівчина щаслива. Кладучи гілочку у воду і приказують:

      Святий Андрію

      Маю на Тебе надію:

      Дай, щоб вишня зацвіла,

      А мою долю на поріг привела.

 

( Звучить пісня « Ой не світи, місяченьку, та й на той перелаз»)

 

– Ой не світи, місяченьку, та й на той перелаз.

 Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз!

 

 – Я до тебе більш не прийду, нехай хтось інший йде,

 Є у мене люба дівчина, вона на мене жде.

 

 Був я, був я, дівчинонько, у твоєму саду,

 Чув я, чув, як ти присягалась іншому козаку.

 

 – Ой якби я крила мала ще й солов’я очі,

 Я б до тебе прилетіла серед опівночі.

 

 Я б до тебе прилетіла, коло тебе сіла,

 Я би тобі, мій миленький, правду говорила.

 

 Як ми з тобою любилися, сухі дуби цвіли,

 А як з тобою розлучилися, зелені й пов’яли.

 

 Щоб ті трави повсихали, що рано так цвіли,

 Щоб ті люди щастя не знали, що нас розлучили.

 

Господиня
От і ожили перед нами ігри та забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони й надалі не пішли в забуття. Міцний наш рід і жива в ньому пам’ять про минуле. Бережіть цю скарбницю, у ній розум, кмітливість, світло завтрашнього дня.

1-ий хлопець.

Ми в нашу школу
Внесли торбу снігу

2-ий хлопець.

І ще ось дивіться-
цілий мішок сміху!

 

 

3-ій хлопець.

Сніг розтане!

 А сміх буде з нами!

 А хто у нас сьогодні не сміється,
Той додому не вернеться!

 Чарівна музико, грай!
Усім радості побажай!

 

( виконують пісню  «Це край, де я родилась і живу»)

 

Вдалині за річкою срібний зорепад

 І вином порічковим всіх частує сад,

 Літньою долиною йду не поспіша

 Вишнею й калиною втішена душа.

 

 Приспів:

 Це край, де я родилась і живу,

 Де все для мене рідне — не байдуже,

 Де зірка з неба впала у траву,

 Щоб ти мене побачив милий друже.

 Це край моєї втіхи і сльози,

 І срібним словом, срібними піснями

 Тулюся до вкраїнської краси,

 Бо це взяла від батька і від мами.

 

 Пахнуть луки травами, пахнуть до знемог

 Грішне разом з праведним в силуетах двох,

 Музика над тишею, хоч на струнах грай

 І душа утішена — це мій рідний край!

 

4-ий хлопець

 Зичу вам під Новий рік,
Щоб щасливим був вам вік
Щоб з роси й води
Пішли статки й гаразди

 Щоб вас Бог в опіці мав,
Кожну напасть відвертав,
Будьте щасні ви і діти,
Будьте гожі, мов ті квіти!

 

5-ий хлопець

Зими вам сніжної
І праці вдалої,
Любові ніжної,
Здоров’я – гарного!

Куті смачної вам
І пісні щирої
Та навесні лелек діждати з вирію!

 

 

1-ий хлопець

 Хай ангел торкне вашу сім’ю  ніжним крилом,
Зігріє серце різдвяним теплом,
Хай радість, кохання наповнить ваш дім,

 Поселиться радість і спокій у нім!
 

Всі. Веселих свят!!!
(Україна - це ти. Відео на пісню Тіни Кароль)