Сценарій до виступу екологічнго театру

 

 

 

 

 

«Луки мого дитинства»

Чути спів солов’я. На лаві сидить дідусь.

 

Ведуча

Село розкинулось кругом,

Десь соловей співає.

На лаві он біля воріт

Старий дідусь дрімає.

 

І злегка сонечко пече,

Лиш закінчується літо,

Й зелене навкруги усе:

Кущі, дерева, квіти.

 

Аж ось знялася курява,

Автомобіль в'їжджає.

А за кермом його Сашко.

Край двору зупиняє.

Сашко

  Привіт, дідусю. В гості я.

Чи ви мене чекали?

Давно в селі у вас не був,

Пройшло років чимало.

 

Я на канікулах любив

Все літо тут проводить.

Я мчав до хлопців на футбол,

Як тільки сонце сходить.

 

Давно в гостях я не бував:

Робота та родина.

А це придбав собі авто

Й до вас ми на гостину

Дідусь

  Сашко, це ти? Я ледь впізнав.

І ти іще питаєш?

Невже не знаєш ти, внучок,

Що я щодня чекаю?

 

Як справи? Ти розповідай

Як діти та дружина?

Сашко

Та ми приїхали усі:

Наталка і два сини.

 

 

 

Знайомтесь, діти, мій дідусь

Його Андрієм звати.

А це обійстя дідуся: (показує рукою)

Садок, сарай та хата.

Наталя

  Вітаю вас, дідусь Андрій,

Дружина Саші, Ната.

А це Данилко та Вітько.

Вітько, не смикай брата!

Дідусь

  Нарешті бачу вас усіх,

Бо лиш по телефону

  Ми спілкувалися раніш.

  Запрошую додому.

Данилко

  Дідусю, можна буду тут?

  У вас тут дуже гарно.

Ой он метелики летять,

Й на вулиці не хмарно.

Дідусь

  Чого ж, гуляйте дітлахи

Бо дійсно день чудовий.

А я ось чаю заварю,

На травах на лугових. (Виходять. Лишаються діти на лаві)

Ведуча

  Ось два метелики летять

І весело кружляють.

Ніби в танку вони собі

Поміж квіток літають.

Танець метеликів

Виходять Сашко з дідусем.

Дідусь

  Чи не обридло хлопці вам

Отутечки сидіти?

Вітько

  Та ні, ви що? Тут гарно так:

   Метелики і квіти.

Дідусь

  Так, згоден, в нас краса навкруг.

А там он за городом

Тут недалеко місце є.

І звідтіля я родом.

 

Отам, кілометрів із 7,

Був хутір на три хати.

Там луки, ти куди не глянь,

Там зелені багато.

Там народився і зростав,

Там скрізь зелені трави,

Там б’є з земельки джерело

І сонечко яскраве.

 

Сашко, звози мене туди,

Старий, сам не доїду.

Хоч оком хочу глянуть я,

Приїдем до обіду.

Виходять. Міняються декорації.

 

Дідусь

  Ой лишенько, а де усе?

  А де всі луки наші?

  Лише поля отут навкруг,

  Та що ж таке, о Сашо?

 

  Нема і сліду вже від них,

  Один лише шматочок.

  Та що ж лишиться для дітей:

  Для синів та для дочок?

Сашко

  Дідусю, глянь, що то таке?

  Он тінь якась блукає.

  Давай спитаєм хто то є

  Що саме тут шукає.

 

Заходить дівчина (Луки)

Луки

  Добридень, люди, Луки я.

Допоможіть, благаю!

Була колись велика я

І без кінця, без краю.

 

Росло отут чимало трав,

Гуляв між ними вітер,

В траві буяло тут життя:

Росли кущі та квіти.

 

Отам он било джерельце

З прозорою водою.

Прийшла людина і усе…

Що ж сталося зі мною?

 

Покорчували всі кущі

Та розорали луки.

 

Загинуло в траві життя,

І це людські все руки.

 

І замулилось джерело,

Його також зорали.

Та сонях тут тепер росте,

Де трави проростали.

 

Крім соняшника тут ростуть

Он кукурудза й соя.

Лишився клаптик он лише.

Тяжка моя є доля.

 

Загинуло усе живе:

Комахи і тварини.

Чи житиме хоч хтось отут,

Якщо труять щоднини.

 

І хімію нещадно ллють,

Отримують врожаї.

Та і нема цьому всьому

А ні кінця, ні краю.

 

А пройде дощ, змиває все

В той клаптик, що лишився.

Вже вигоріла там трава

Та втік, той хто гніздився.

 

Примарою отут ходжу

І фермерів благаю:

Лишіть живим хоч те, що є,

Бо ні кінця ні краю.

 

Ніхто не слухає мене,

Рукою лиш махають.

Лиш гроші їх турбують всіх.

Допоможіть, благаю!

Дідусь

  О, луки милі, вірю вам,

  Я дійсно пам’ятаю,

  Як ви буяли тут навкруг

  І не було вам краю.

 

  Як сіно ми косили тут,

  Скотину випасали,

  Збирали трави на чаї,

  Як цвіркуни співали.

 

  Та як вам не допомогти?

  Звичайно допоможем,

  Лиш об’єднавшись разом

  Усе ми переможем.

 

  До фермера поїдем ми,

  Шукати правду будем.

  Ми знищуєм самі себе,

  Та що ж ми робим, люди?

Сашко

  А он і фермер тут як тут

  З’явився, як згадали.

Луки

  Щодня він робить тут обхід,

  Як тільки сонце встало.

Фермер

  Ви хто такі? Земля моя.

  І що вам треба, люди?

  В оренді вся оця земля,

  Що хочу тут і буде.

Дідусь

  Та що ж ви кажете таке?

  Ви луки розорали.

  Невже землі невистача,

  Розораного мало?

Фермер

  Вам що до того? Все моє

  І головне врожаї.

  Кажу ж: що хочу те, й роблю.

  На вас я не зважаю.

 

  Нащо ті луки? Чий не чий,

  З них користі немає.

  Ось поле це моє усе,

  Тут врожаї збираю.

Сашко

  Скажу вам, як спеціаліст,

  Екологом працюю.

  Що луки теж важливі нам,

  Без них ніяк ти чуєш?

 

  Бо якість поверхневих вод,

  Вони в нас регулюють.

  І добриво, що йде з полів

  Вони нейтралізують.

 

  І від ерозії вони

  Грунти оберігають.

  Живуть комахи різні тут,

  Що квіти запиляють.

  

  І лікарських багато трав  

  Там можна назбирати.

  Гриби там ягоди ще є.

  Не можна їх орати.

 

  Живе багато там тварин,

  А ще різні комахи,

  На них, а ще на гризунів

  Полюють в луках птахи.

Дідусь

  Якщо ж ми знищимо усе,

  Загинуть і тварини.

  Це користі не принесе

  Для жодної людини.

 

  Ви лиш подумайте про те,

  Чим може закінчиться.

  Для внуків наших що лишим?

  На фото лиш дивиться?

Фермер

  Ой лишенько, та я ж не знав,

  Що користь є від луків.

  Бо думав, що це лиш земля,

  Не думав я про внуків.

  

  Тепер я буду берегти,

  Примножувати буду,

  Те що залишилось від лук.

  Я зрозумів вас, люди.

 

  Я щиро вдячна вам усім,

  Що не були байдужі.

  Запам’ятай, важливе все,

  Не тільки луки, друже.

Дідусь

  Не можна все, як хочеш ти

  Робити геть бездумно.

  Бо дії ці, повір мені,

  Закінчуються сумно.

Сашко

  Зникає геть усе живе,

  Де лиш жило недавно.

  Не допускайте до того,

  Щоб було непоправно.

 

На сцену виходять Наталя, Данилко, Вітько та метелики

Наталя

  Подумай, друже про дітей

  І що для них лишаєш.

  Тому давайте збережем

Природу в нашім краї.

Данилко

Ми хочем бачити усе

Отут, не на картинці.

І милуватися вживу,

Радіть кожній хвилинці.

Вітько

То ж збережіть луки для нас,

Вже досить їх орати.

А ми продовжим після вас

Їх теж оберігати