Сценарій до Всесвітнього дня поезії

Поетична світлиця

Мета :

• вдосконалювати навички виразного читання поетичних творів , відкрити учням красу поетичного слова;
• розвивати творче мислення, уміння аналізувати прочитане, акторські здібності учнів;
• виховувати любов до рідного краю, духовних скарбниць української культури, « почуття часи», точність та влучність слова.

Обладнання:  вірші про поезію, вислови, презентації, мелодія скрипки, ліричні мелодії весни

 

Хід заходу

Ведуча 1 – Бодякіна Н.

Ведучий 2 – Чміль М.

Ведуча 3 – Ковбасюк В.

Ведучий 4 – Марчук Ю.

Ведуча 5 – Яресько А.

Ведуча 6 – Бутеєць М.

(Ведучі сидять на сцені за столами)

ВІДЕО 1

 

1. Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

2. Торкнулась словом до струни душі,

Та затремтіла дрібно – і заграла,

І тріпотіло серденько її,

 А у очах іскрилася заграва.

 О слово, слово! Що ти? Пара з уст,

Короткі і незримі коливання…

А так гребеш, що рушиш всенький світ,

 Із першого хтось робиться останній.

Голубиш-пестиш, любиш і… клянеш,

І убиваєш тихо і без крові,

На попелищі зерням  проростеш…

Яке то чудо криється у слові.

Торкаюсь злегка емоційних струн –

І так боюсь, бува, не дотиснути…

 Бо краще камінь кинути в той бік,

 Ніж зайвим словом душу ущипнути

 

Огребчук Г.П.

ВІДЕО 2

 

Чміль М.

Що  таке  поезія?

Бодякіна Н.

Це  –  мука:

Підступає,  множиться,  болить.

Іноді  візьме  тебе  за  руку,

Іноді  відпустить  і  мовчить.

 

Марчук Ю.

Що  таке  поезія?

Ковбасюк В.

Це  –  свято:

Грає  в  тобі  музикою  слів,

Молодечо,  радісно,  крилато

Викресає  іскру  з  почуттів.

 

Бутеєць М.

 Що  таке  поезія?

Яресько А.

Це  –  совість:

Бо  коли  несила  говорить,

То  вона  заплаче…  І  говорить,

І  сльозою  кожною  бринить.

 

Чміль М.

 Що  таке  поезія?

Бодякіна Н.

Це  –  проза,

Що  до  рими  пнеться  в  лабіринт.

Вулканічна  лава,  що  морозить.

Жар  вогню,  що  в  спеку  холодить.

 

Марчук Ю.

 Що  таке  поезія?

Ковбасюк В.

Молитва.

Звернення  до  Бога  і  людей.

Це  -  любові  невимовне  світло,

Що  до  Тебе  крізь  цю  ніч  веде.

Бодякіна Н.  Поезія... Вона покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття, збагачувати духовність.

Ковбасюк В.  Поезія, як зазначено в ухвалі ЮНЕСКО, може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні запити сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї якнайширшу громадську увагу.

Яресько А. Саме тому ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО встановлено Всесвітній день поезії — свято, яке відзначається щороку 21 березня.

Чміль М.  Генеральний директор ЮНЕСКО закликав усі держави, громадські організації та асоціації у Всесвітній день поезії віддати належне поезії та задуматися про ту фундаментальну роль, яку вона відіграє в діалозі між культурами — в діалозі, який є гарантом миру.

 

ВІДЕО 3

 

Яресько А. Сьогодні ми знову звернемось до, для когось – рідної і близької, а для когось – незрозумілої і чужої, її величності – Поезії.

Бодякіна Н.  «Поезія, - писав Борис Пастернак, - завжди залишається тою, вищою за будь-які Альпи, висотою, що валяється під ногами: отож треба тільки нахилитися, аби її побачити і підібрати з землі».

Ковбасюк В.  Вивчаючи творчість того чи іншого поета ми маємо унікальну можливість побути з думками поета наодинці, відкрити для себе його внутрішній світ та настрій. І якщо цей настрій співпаде з настроєм читача, то другий назавжди запам’ятає віршовані рядки автора, поділиться ними із своїми рідними та друзями.

 Поезія….. Зміст цього слова кожен з нас розуміє по – своєму:  – це найважливіше культурне явище, це всеосяжна мова, що передає внутрішнє прагнення людини жити разом  з іншими, це головний засіб самоствердження   і дієвий важіль творчості, прогресу, а  за словами сучасної поетеси Марти Томенко…..

Яресько А. Поезія – високий стяг душі.

Небо вільне для лету  і для болю.

Бодякіна Н. Ніхто з нас, напевно, ніколи не задумувався, що поезія як віршована мова народилась ще на зорі людської цивілізації. З усіх видів словесного мистецтва вона найдавніша. Майже всі народи мали віршовану мову  вже на початку свого духовного життя – свій віршований епос, свої пісні,

 

ВІДЕО 4

 

Чміль М. Відродження, розквіт усього живого відбувається саме навесні. Весняне сонечко засвітило. Все оживає, потік весни пробуджує все навколо.

Бодякіна Н. З – під снігу пробиваються перші пагінці свіжої зелені…. Ранкова роса….  Краплини дощу на сонці,  перше кохання. Все це викликає у нас захоплення  і незвичні почуття. Так і поезія пробуджує людину, бо поезія – це життя, а воно розквітає весною, а для романтичних і обдарованих людей – це  стимул для написання поетичних творів.

 «ПРОЛІСОК» (Хлус М., Гамчук С., Шклярук С.)

Ковбасюк В. Справжня поезія — безсмертна. Так, можна заперечити, що мало чого є у світі настільки ж нетривкого, ніж слова — чи то на папері, чи на камені. Поезія подібна властивостями до алмазу, але не має його твердості.

Марчук Ю. Однак згадаймо слова героя великого роману «Рукописи не горять»: «І навіть че­рез тисячі років віднайдений серед пісків пустелі клаптик папірусу зі словами стародавнього поета зберігає свою силу. Ця поезія приходить до нас через час і простір і торкається нашої душі так само, як і сучасна».

Ковбасюк В. Справжня поезія —  неповторна. Це не завжди означає виняткову оригінальність чи сміливий експеримент. Поезія може розповідати і про цілком знайомі, буденні речі звичай­ними словами, але розкривати їх по-новому, давати нам но­вий погляд.

Марчук Ю. Як-от, наприклад , поезія талановитої поетеси Лесі Українки є важливою та популярною сьогодні. Сучасні читачі по-новому сприймають її творчість, захоплюються нею.

ВІДЕО «ДАВНЯ ВЕСНА»

Бодякіна Н. Деякі твори Лесі Українки  покладено на музику і зараз, в сучасній обробці,  вони звучать зовсім по-іншому, але не менш яскраво, як колись.

 

ПІСНЯ НА СЛОВА Л.УКРАЇНКИ

 

Бутеєць М. Кажуть, колись один із письменників вибудував своєрідну шкалу людських радостей. В цьому переліку були багатство, любов, слава, влада…І кожна з цих радостей не могла наситити повністю людське життя, і тільки на вершині цієї шкали сіяла величним світлом вища радість,  котра може завоювати людину повністю – це радість творчості.

Яресько А. «Поезія — це не «найкращі слова в найкращому порядку», це вища форма існування мови» - сказав Йосип Бродський.

 Завдання поезії — розтривожити душу, примусити лю­дину відгукнутися. Це нематеріальний, але цілком відчут­ний дотик. Поезія може віднайти сховані у кожному з нас глибини.

Бутеєць М. Сьогодні я хочу відкрити для вас чарівний світ поезії, показати і довести те, поезія є невід’ємною частиною духовного життя як дітей, так і дорослих. І це не залежить ні від професії, ні від національності, ні від віросповідання. Поезія є необхідною для всіх без винятку.

Яресько А. «Поезія. Таке  коротке  і таке змістовне слово! Вона і втішить, і пригорне, і приголубить. Часто спогади ніжним серпанком оповивають душу, та на серці тихий сум  за втраченим. Вночі думається краще, коли навколо тиша.  Часто згадується   рідне село, де все було наймиліше. Думки бродять рідними місцями. Мої  вірші є своєрідним поетичним щоденником. Усі свої болі, все, що почула, побачила, виливаю на папері. З поезією стає легше на душі».

Бутеєць М. Це вислів поетеси Ліни Костенко, яку вважають найправдивішою поетесою сучасності. 19 березня вона святкуватими 90-річчя від дня народження.

 

ПІСНЯ НА СЛОВА Л.КОСТЕНКО «Вечірнє сонце»

Чміль М.  На нинішньому поетичному олімпі України серед інших майстринь слова живе вона як «нерозгадане чудо», «голос народу» зі своєю   долею. А що ж таке людська доля?

Бодякіна Н. Можливо, вона намальована на долоні кожного  з нас  або позначена зорями на нічному небі?

Чміль М.  А може, при народженні людина опиняється на роздоріжжі і сама мусить вибирати стежку, якою йтиме?

Бодякіна Н. У народі кажуть: доля посміхнулася, чи доля відвернулася. То, можливо, доля – це неземна дівчина, що веде нас по життю; коли посміхнеться, нам пощастить…… Доля поетів прозирає крізь вірші, поезія є долею, тому виокремити щось одне – важко. А Ліна Костенко – сучасна українська поетеса свою долю  бачила  такою.

Доля (Лавренчук А.)

Наснився мені чудернацький базар:

під небом у чистому полі,

для різних людей,  для щедрих і скнар,

продавалися різні Долі.

Одні були царівен не гірш,

а другі – як бідні Міньйони.

Хто купляв собі Долю за гріш.

А хто – і за мільйони.

Дехто щастям своїм платив.

Дехто платив сумлінням.

Дехто – золотом золотим.

А дехто – вельми сумнівним.

Долі-ворожки, тасуючи дні,

до покупців горнулись.

Долі самі набивались мені.

Я глянула їй в обличчя ясне,

душею покликала очі…

– Ти, все одно, не візьмеш мене, –

Сказала вона неохоче.

– А може візьму?

– Ти собі затям, –

сказала вона суворо, –

за мене треба платити життям.

А я принесу тобі горе.

– То хто ж ти така?

Як твоє ім'я?

Чи варта такої плати?

– Поезія – рідна сестра моя.

А правда людська – наша мати.

І я її прийняла, як закон.

І диво велике сталось:

минула ніч. І скінчився сон.

А Доля мені зосталась.

Я вибрала Долю собі сама.

І що зі мною не станеться, –

у мене жодних претензій нема

до Долі – моєї обраниці.

 

Ковбасюк В.  А як не згадати  долю відомого письменника, поета, художника   Тараса Григоровича Шевченка, який теж народився  і помер о цій весняній порі.

Марчук Ю.  Пам’ятаєте, Тарас Шевченко питав: «Доле, де ти? Доле, де ти? …» і сам відповідав:

 

Доля (Лошак А.)

Ти не лукавила зо мною,

Ти другом, братом і сестрою

Сіромі стала. Ти взяла

Мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п'яного дяка в науку.

— Учися, серденько, колись

З нас будуть люди, — ти сказала.

А я й послухав, і учивсь,

І вивчився. А ти збрехала.

Які з нас люди? Та дарма!

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою.

Ходімо ж, доленько моя!

Мій друже вбогий, нелукавий!

Ходімо дальше, дальше слава,

А слава — заповідь моя.   

 

Чміль М. Тарас Шевченко є справді один з класиків світової літератури. Його гуманізм, геніальні народі образи роблять його зрозумілим і близьким для людей різних націй, хоча він є поетом України. Образ Шевченкового поетичного генія не може бути переоцінений. «Вражаюча музика його української поезії», як писала Войнич, досягла найвищого рівня ліричної поезії, яку могла би створити людина. Саме тому сотні спроб перекладу Шевченка були зроблені практично на всі основні мови світу.

 

«ЗАПОВІТ» РІЗНИМИ МОВАМИ

 

«ВІТРИЛА» (Кравець М., Костючик Т., Войтович Н., Марчук Ю.)

 

Ковбасюк В. Про  ці  почуття  здебільшого  мовчать,  а  коли  говорять – то  майже  пошепки,  серцем  переживаючи  і  гіркоту  радощів  і  ніжний  щем  солодких  мук.   Ми  всі  рано  чи  пізно  закохуємося. 

Марчук Ю. Жодна  людина не застрахована  від  цього  почуття,  від  помилок  буднів  і  свят,  суму  і  радості,  розлук  і  зустрічей.

Ковбасюк В.  Кохання -  краще,  що  дано  людині. Кохали раби  і  королі,  воєначальники  і  полонені,  злочинці  і  генії.  Можливо,  це  почуття  і  хвилювання  з  ним  пов’язане, - те  єдине, що  об’єднує  нас  всіх,  таких  різних  і  схожих  водночас.

  Марчук Ю.  Поети – це  провідники  сили  кохання,  це  апостоли,  які  розносять  на  своїх  могутніх  крилах  віру  в те ,  що  світ  спасеться  любов’ю,  вірністю,  коханням…

   Ковбасюк В. Кажуть,  що  любові,  вогню  від  людей  не  сховаєш.  І  не  треба,  бо  тільки  закохані  мають  право  на  звання  Людини. 

Марчук Ю. Кажуть,  що  кохання – талант,  який  дається  не  кожному,  бо  кохати – означає  не  лише  насолоджуватися,  упиватися  своїм  щастям. 

Ковбасюк В. Кохати – це  віддавати  тепло,  ласку,  все,  що  маєш ,  найдорожчій  людині  на  землі.

«Так ніхто не кохав…» (Стецюк Д.)

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...

В'яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною...
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою...

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я — поет робітничої рані...

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
.....

Яресько А. У силу свого поетичного таланту поети намагаються осмислити такі вічні теми, як любов до ближнього. Талан вручає Бог, щоб людина віддала його іншим. Ми одержали свою частку в поезії. Якою завбільшки буде ця частка – залежить від того, наскільки ми зуміємо цим скористатися.

 

Бутеєць М. Поезією ми захоплюємося, вивчаємо, презентуємо, бо вона підносить нас духовно, збагачує новими відчуттями та своєю неповторністю, а також пишемо власну. Творцями поезії є люди різного віку – це наші учні 9 -  11 класів.  Так давайте привітаймо і послухаємо  юних поетів школи,  яких вже окрилила поезія

Ковб Д.1.Поезія – це пам’ятник душі, 
Яку зорали гострі лемеші. 
Мельник Д. Засіяна з великою любов’ю, – 
Її плекають роси й спориші. 

Папко М. Поезія - це той дзвінкий струмок, 
Що витікає з надр душі твоєї, 
Шурин В. Це мрії у тлумаченні думок, 
Що з вірою вселяються в надію! 

Ковб М..Поезія - це струни відчуттів, 
Це музика Вселенської любові, 

Онищук М. Поезія - це скарб усіх віків, 
Це діамант величиною в слово!

Журба М. Поезія – це завжди крок вперед 
від суєти, буденної нудоти 
у стан душі, окриленої  в лет 
до неба слів, до вільної свободи.   

                                   
Нагорний Д. І щедрий цвіт, і усмішка дівоча, 
І діаманти сміху голосного. 
Мотрунчик Д. Поезія - краса життя земного, 
І з піснею душа обнятись хоче.

 
Мотрунчик П.Поезія - це гімн весні урочий, 
Крилата мрія серця молодого, 
Огребчук С. Це каре сяйво погляду палкого, 
І ніжне слово милій серед ночі. 

Журба С. Поезія - високі гори мук, 
Поезія - це зоряна вершина, 
Дьох Б. І щирий спів душі, і серця стук, 
І росяниста у саду жоржина. 

Жданюк Б. Поезія - це дотик милих рук, 
Поезія - це пісня лебедина

Жданюк Н. .Поезія - то серця мова -

Надії, Віри і Любові –

 

Демчук А. Життя духовного основа.

Ні меж, кордонів їй немає,

Аж до зірок дух підіймає.

Прокопчук А. Вона - мрій сонячних жар-птиця,

Наснаги - чистая криниця,

Піддубна С.  Поезія - прекрасний цвіт,

Що нам дарує дивосвіт

 

Папко В. Поезія єднає.

Мирончук В. Якщо вам подобаються однакові вірші, цілком можливо, ви станете чудовими співрозмовниками і друзями.

Киришко П. Схожі поетичні смаки говорять про схоже світовідчуття, а отже, про десятки спільних ниточок, які можуть між вами протягнутися.

Шилін Д. Поділіться з друзями улюбленим віршем – і, можливо, відкриєте когось з дуже неочікуваного боку.

Гамчук Н. Цілком можливо, серед вашого оточення є люди, для яких цей день не просто нагода вивести поетичне мистецтво з-під тіні прозових творів.

Старчевський В. Привітайте своїх знайомих, які пишуть вірші, особливо якщо вони лише починають випробовувати свої сили у цій справі

Шурин О. Наше свято закінчилося, Дякуємо за увагу!