Урок "М. Коцюбинський. Коротко про письменника. «Дорогою ціною». Пригодницький, романтичний сюжет повісті. Вічний тип шукача правди".

 

 

 

 

 

 

 

 

План-конспект залікового уроку з української літератури

студентки IV курсу,  43-У групи

факультету філології та історії

ГНПУ імені Олександра Довженка

Гулакової Ганни Валеріївни

 

 

 

 

Перша консультація учителя:                                     (підпис)

 

Перша консультація методиста:                                 (підпис)

 

 

Друга консультація вчителя:                                        (підпис)

 

Друга консультація методиста:                                    (підпис)

 

 

Конспект затвердив учитель:                                        (підпис)

 

Конспект затвердив методист:                                      (підпис)

 

 

 

 

 

 

 

    

Тема 1: М. Коцюбинський. Коротко про письменника. «Дорогою ціною». Пригодницький романтичний сюжет повісті. Вічний тип шукача правди.

Очікувані результати:

Предметні компетентності:

•                   розповідає про ключові віхи життя й творчості митців, розкриває їхній внесок в історію національних літератур і світової культури;
•                   аналізує пригодницький романтичний сюжет, композиційні особливості твору;
•                   пояснює відмінність між сюжетом і композицією;
•                   розкриває специфіку художнього  втілення високого почуття кохання;
•                   розповідає про почуття героїв, про їхні вчинки, спираючись на текст.

Ключові компетентності:

•                   характеризує образ Соломії (за складеним планом);
•                   пояснює образи часу й вічності в повісті, роль і сенс кольорів, звуків;
• висловлює судження про проблему волі людини і можливості її досягнення в сучасних умовах;
•                   дискутує про вчинки героїв, їх доцільність;

• усвідомлює необхідність особистої свободи для гармонійного                        розвитку;
•       оспівування краси глибокого почуття кохання;
•        усвідомлення мужності, сили волі як рис характеру, необхідних для боротьби зі злом.

Емоційно-оцінне ставлення:

•                   Усвідомлення необхідності особистої свободи для гармонійного розвитку, краси глибокого почуття кохання, мужності, сили волі як рис характеру, необхідних для боротьби зі злом.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування на їх основі умінь і навичок

Обладнання: портрет М. Коцюбинського, мультимедійна презентація, епіграф, тлумачний словник, вислови про письменника відомих людей.

 

Михайло Коцюбинський ‒ письменник сонячний. І не тільки тому, що «носив у душі сонце», як сам про себе казав... Уся його проза... ‒ це світлий, відкритий простір для душі й духу.

О. Логвиненко

План уроку

І. Актуалізація опорних знань.

1.1. Бесіда

1.2. Слово вчителя

ІІ. Повідомлення теми, мети уроку, мотивація навчальної діяльності.

2.1. Оголошення теми уроку

2.2. Робота в зошитах

2.3. Оголошення мети уроку

2.4. Робота з епіграфом

ІІІ. Засвоєння нових знань і формування на їх основі умінь і навичок

3.1. Робота з портретом

3.2. Розповідь учителя з використанням мультимедійної презентації

3.3. Індивідуальні повідомлення учнів

3.4. Повідомлення вчителя

3.5. Словникова робота

3.6. Читання з коментуванням

3.7. Читання тексту твору

IV. Підсумок уроку

4.1. Заключне слово вчителя

4.2. Робота з епіграфом

4.3. Оцінювання з мотивацією

V. Оголошення і коментар домашнього завдання

 

 

 

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

1.1. Бесіда

‒ Творчість якого митця ми вивчали на попередньому уроці?                                  (І. Карпенка-Карого);

‒  Давайте пригадаємо, кого називали корифеями? («вождь», «ватажок» - той, хто досягнув великих успіхів; видатний діяч культури чи мистецтва);

 ‒ Який факт із дитинства І. Карпенка-Карого свідчить про його незвичайний потяг до театру? (відвідував Бобринський драматичний гурток; пішки подолав 53 км. до Єлисаветграда, щоб подивитися «Наталку Полтавку» І. Котляревського й «Отелло» В. Шекспіра);

‒ Що вам відомо про театр корифеїв? (Історія українського професійного театру розпочалася 27 жовтня 1882 р., коли в Єлисаветграді М. Кропивницький поставив на сцені міського театру драму «Наталка Полтавка» І. Котляревського);

‒ Назвіть відомих артистів «Театру корифеїв». (І. Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Садовська-Барілотті);

‒ Пригадайте, які жанри належать до такого літературного роду, як драма? Дайте їх визначення (Комедія, трагедія, власне драма, трагікомедія. Комедія – це драматичний твір, у якому засобами гумору й сатири відображається смішне, висміюються негативні явища й риси людського характеру; трагедія – драматичний твір, що ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, яка прагне максимально реалізувати свій творчий потенціал, з неможливістю його втілення в життя. Часто, потрапивши в безвихідь, герой трагедії гине; трагікомедія – різновид комедії; драматичний твір, у якому поєднуються ознаки комедії та трагедії; під час комедійного конфлікту відбуваються трагічні події).

 

 

 

1.2. Слово вчителя

Є письменники, чиї твори хвилюють і вражають не одне покоління людей. Чи то стиль автора такий своєрідний, чи то проблематика творів актуальна, чи то наповнюється силою творчість через особливості життєвих колізій письменника. Саме до таких митців належить український прозаїк Михайло Михайлович Коцюбинський.

ІІ. Повідомлення теми, мети уроку, мотивація навчальної діяльності.

2.1. Повідомлення теми уроку

Тема сьогоднішнього уроку –  «М. Коцюбинський. Коротко про письменника. «Дорогою ціною». Пригодницький романтичний сюжет повісті. Вічний тип шукача правди».

2.2. Робота в зошитах

Розгортаємо зошити, записуємо тему уроку.

2.3.  Оголошення мети уроку

Сьогодні на уроці ми простежимо основні віхи життя і творчості відомого українського письменника, активного громадського діяча культури й мистецтва М. Коцюбинського,  визначимо історію написання пригодницької повісті «Дорогою ціною», поглибимо  відомості про теоретико-літературні поняття: «пригодницька повість», «пролог», «епілог».

2.4. Робота з епіграфом

‒ Епіграфом до уроку стали слова відомого літературознавця й публіциста             Олени Логвиненко, яка так охарактеризувала постать М. Коцюбинського:

«Михайло Коцюбинський ‒ письменник сонячний. І не тільки тому, що «носив у душі сонце», як сам про себе казав... Уся його проза... ‒ це світлий, відкритий простір для душі й духу».

‒ Як ви зрозуміли ці рядки? (М. Коцюбинський був доброю й світлою людиною, як  сонце);

‒ Як ви гадаєте: чому письменника називають «сонячним»? (за його щирість, простоту й відкритість);

‒ Як ви зрозуміли твердження що митець нібито «носив у душі сонце»? (він не задумував нічого поганого, і здебільшого привносив лише добре й світле в суспільство);

‒ Чому О. Логвиненко зауважує, що вся проза М. Коцюбинського – це світлий відкритий простір для душі й духа? (на мою думку, то проза митця допомагає проникнути читачеві в найпотаємніші куточки людського єства);

‒ Як, на Вашу думку, взаємопов’язана тема нашого уроку з епіграфом? (сьогодні на уроці ми вивчатимемо творчість М. Коцюбинського на прикладі твору «Дорогою ціною»).

ІІІ. Засвоєння нових знань і формування на їх основі умінь і навичок

3.1. Робота з портретом

‒ Погляньте на портрет письменника, яке враження він на вас справляє? (зовні приємна, розумна людина, чимось задумана, акуратно вдягнена);

‒ Порівняйте портрети письменника у молодому й зрілому віці. Що ви можете сказати, які зміни відбулися в зовнішності митця? Як ви гадаєте, чим вони були зумовлені? (погляд глибокий, задуманий; очі сумні, на відміну від першого зображення, одяг солідний).

3.2. Розповідь учителя з використанням мультимедійної презентації

Миха́йло Миха́йлович Коцюби́нський (17 вересня 1864, Вінниця ‒ 25 квітня 1913, Чернігів) ‒ український письменник, громадський діяч, голова громадської організації «Просвіта» в Чернігові.

В українську літературу ввійшов як майстер психологічної прози. Вершинами його художнього стилю критики вважають «Fata morgana», «Що записано в книгу життя» (1910), «Тіні забутих предків» (1911). У своїх останніх новелах доповнив свій характерний стиль елементами неоромантизму.

   3.3. Індивідуальні повідомлення учнів

1-й учень. Дитинство. Юність.

Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864 р. в місті Вінниці в чиновницькій родині.

 Батько, Михайло Матвійович, був дрібним державним службовцем (губернським секретарем). Від природи людина неспокійна, він не терпів утисків начальства й тому змушений був часто змінювати роботу. Тож сім'ї доводилося мандрувати з місця на місце.

Своїм вихованням Коцюбинський зобов'язаний матері, Гликерії Максимівні, яка походила з аристократичних родів — польського (по материній лінії) і молдавського (по батьковій). Від неї він успадкував «тонку душевну організацію», «любов і розуміння природи» — про це дізнаємося з автобіографії письменника.

В одинадцятирічному віці хлопчик мусив уперше відірватися від рідної домівки. Закінчивши дворічну народну школу в м. Барі, де мешкала тоді родина, хлопець їде до Шаргорода, щоб продовжити навчання в духовному училищі.

У родині Коцюбинських за чиновницькою традицією панувала російська мова. І як же були здивовані батьки, коли якось дев'ятирічний Михайлик, занедужавши на запалення легень, під час марення раптом заговорив українською. Після одужання хлопчикові розповіли про цю дивину, і він загорівся цікавістю до рідного слова. В училищі сталася подія, про яку потім письменник згадував з деяким гумором: 12-літнім підлітком він закохався в 16-річну дівчину, а щоб привернути її увагу, вирішив стати «великою людиною» і захопився читанням книжок. Твори Т. Шевченка й Марка Вовчка справили на Михайла таке сильне враження, що він і сам захотів стати письменником. Почав складати українські пісні на зразок народних, а потім узявся за написання повісті.

2-й учень. Вчителювання.

Після закінчення Шаргородської семінарії в 1880 р. М. Коцюбинський поїхав до Кам'янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася. Родина Коцюбинських, яка певний час переїздила з місця на місце, повернулася у Вінницю. Через тяжке матеріальне становище рідних юнакові не вдалося здобути освіту: мати осліпла, а згодом (у 1886 р.) помер батько. Відповідальність за велику родину (матір і чотирьох молодших братів і сестер) лягла на плечі Михайла. Він дає приватні уроки й продовжує навчатися самостійно, а в 1891 р., склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного вчителя, працює репетитором.

У ці роки майбутній письменник захоплюється визвольним, народницьким рухом, який охопив тоді всю імперію, займає активну громадянську позицію, пропагує революційні, самостійницькі ідеї. Відтоді Подільське жандармське управління взяло Коцюбинського на облік. На квартирі Коцюбинських було зроблено кілька обшуків, а за Михайлом установлено таємний нагляд.

У 1882 році поліція занесла його ім’я до «неблагонадійних» та встановила за ним постійний нагляд.

3.4. Повідомлення вчителя.

Літературна кар'єра Михайла Коцюбинського почалася з повного провалу. У 1884 р. він написав оповідання «Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма». Цю першу спробу молодого автора було оцінено вельми скептично. Один із критиків радив початківцеві залишити цю справу, щоб «не калічити святу нашу мову». Проте присуд критиків не спинив творчого запалу Коцюбинського, він пише й далі, але твори до друку не подає, а згодом замовкає на кілька років, приголомшений своїм невдалим дебютом. Коцюбинський почав друкуватися в 1890 р. — львівський дитячий журнал «Дзвінок» опублікував його вірш «Наша хатка».

Важливу роль у формуванні світогляду М. Коцюбинського відіграла його поїздка до Львова того ж таки 1890 р. Тут він знайомиться з І. Франком.

Окремою сторінкою в біографії митця стала його робота (1892-1896) у Бессарабії^] та в Криму в складі спеціальної комісії, створеної урядом для боротьби з філоксерою ‒ брунатно-зеленою тлею, яка знищувала цілі плантації виноградників. Знайомство з життям молдовського й кримськотатарського народів дало багатий матеріал для нових творів — «Посол від чорного царя», «Відьма», «В путах шайтана», «На камені», «У грішний світ», «Під мінаретами».

У 1898 р. Михайло Михайлович переїхав у Чернігів, прикипівши душею до цього мальовничого придеснянського міста. Річ у тім, шо тут письменник зустрів свою долю — Віру Дейшу. Вона походила зі старовинного українського дворянського роду, була високоосвіченою людиною, викладала французьку мову в Чернігівській гімназії. Віра стала не тільки дружиною письменника, а й вірним другом і помічником.

У середині 1909 p. виснажений письменник виїздить на лікування за кордон. Його мучать астма й сухоти. У лікарні письменник дізнається про смерть найкращого друга, композитора Миколи Лисенка, про те, що десь у селі від голоду й хвороб згинув зовсім молодий талановитий прозаїк Архип Тесленко, мучиться смертельною хворобою Іван Франко, а в південних краях гине, не в силі перемогти недугу, мужня Леся Українка. Ці трагічні звістки відбирали останні сили...

25 квітня 1913 р. великого Сонцепоклонника не стало. Поховали письменника на Болдиній горі в Чернігові, улюбленому місці його щоденних прогулянок.

Історія написання пригодницької повісті «Дорогою ціною»

Над повістю митець працював упродовж 1899—1901 рр. Автор кілька разів переробляв її. Задумавши поважну повість, він змушений був частково обмежитися компромісом. Письменник переконався, що для епічного розмаху бракує сил його молодому талантові. Тому-то варіант, підготовлений до друку в листопаді 1901 р. та опублікований 1902 р. на сторінках «Киевской старины», залишився нормативним, попри факт, що не все в ньому подобалося авторові.

3.5. Словникова робота

Пролог – це вступна частина літературного або музичного твору. Початок   чого-небудь, вступ до чогось.

Епілог – це заключна частина літературного твору, в якій розповідається про подальшу долю героїв; кінець, розв'язка чого-небудь.

3.6. Читання з коментуванням

Давайте зачитаємо пролог до твору М. Коцюбинського «Дорогою ціною»:

‒ Які враження на вас справив зміст прологу? (сумні, розповідається про життя людей у панському ярмі);

‒ У які роки відбуваються ці події? (події відбуваються у тридцяті роки минулого століття);

‒ Що ми знаємо про ці роки з історії? (люди відбували панщину, не мали власних земель, і змушені були терпіти знущання й коритися долі);

‒ З ким порівнює письменник уярмлений люд? (із звичайним господарським волом, яким поганяє пан?);

 ‒ Чи знаєте ви, хто такий «віл»? Поясніть (віл – це бик, якого використовують як тяглову силу);

‒ Чи завжди люди були покірними долі й терпіли знущання пана? Свою думку  доведіть рядками з тексту («часом із гніву очі наливалися йому кров’ю, і  тоді він хвицав ногами і наставляв роги»);

‒ Що підбурювало та надихало людей кидати виклик долі? ( боротьба за незалежність предків, рядки українських пісень, віршів);

‒ Про боротьбу яких двох станів говорить письменник? (панського й мужицького);

‒ Чому пани так не хотіли втрачати своїх наймитів і боялися повстання? (тому що холопи були тією безкоштовною робочою силою, завдяки якій збагачувався сам пан, і втратити її означало б втратити прибуток, і самому ставати до праці);

‒ Чи вдавалося людям оминути панщину? (люди втікали, але їх могли спіймати прибережна варта й отримати гарну плату);

‒ Як ви вважаєте, чи всі наважувались покидати рідні домівки, сім’ї, й втікати подалі від панів? (ні. Деякі вважали за краще коритися панові, ніж отримати муки від канчуків і заслання в Сибір; нелегко їм було покидати рідну оселю, сім’ї й іти на випробування долі);

‒ Що чекало на втікачів, яких вдавалося піймати? (їх засилали в некрути до Сибіру й давали безліч канчуків);

‒ Чи зупиняло це людей на шляху до свободи? Чи був би цей ризик виправданий? (так, люди воліли випробувати долю, й спробувати втекти з лещат ярма, яке сковувало їх, аніж жити й весь час картати себе за статичність. Краще було покласти голову за свободу, ніж жити у рабстві);

‒ Хто знає, хто такі некрути? Дайте визначення (некрути – те саме, що рекрут; солдат-новобранець);

‒ Чи знаєте ви, що таке канчуки? (нагайка з переплетених ремінців);

‒ Чи можна вважати ці події минулого актуальними у наш час? (деякою мірою так: інколи люди залежні від когось- чи чогось, і повинні здійснити нелегкий вибір).

3.7. Читання тексту художнього твору «Дорогою ціною»                              М. Коцюбинського (І частина, с. 113-119)

IV. Підсумок уроку

4.1. Заключне слово вчителя

Михайло Коцюбинський своїми творами він збагатив жанрово й тематично українську літературу, відкрив нові шляхи до пізнання світу, пізнання людиною самої себе.

4.2. Робота з епіграфом

Повернемось до епіграфа нашого уроку:

Михайло Коцюбинський ‒ письменник сонячний.

 І не тільки тому, що «носив у душі сонце»,

 як сам про себе казав...

Уся його проза... ‒ це світлий,

відкритий простір для душі й духу.

О. Логвиненко

 

‒ Чи справді ми можемо назвати М. Коцюбинського «сонячним письменником»? (так, тому що він, як сонце, привніс нові шляхи пізнання людиною навколишнього світу);

‒ Як ви гадаєте, чи справді проза письменника була світлим і відкритим простором для душі й духу людини? (так, тому що вона зачіпала найболючіші проблеми життя, і шукала нові шляхи до їх вирішення).

4.3. Оцінювання з мотивацією

V. Оголошення і коментар домашнього завдання

1. Прочитати І та ІІ частину повісті «Дорогою ціною» М. Коцюбинського с. 112-122 (для всіх);

2. Намалювати малюнки «Яким я уявляю собі головного героя повісті «Дорогою ціною» М. Коцюбинського?» (за бажанням);

3. Завдання № 12 у зошиті (письмово) с. 119 (творчий рівень).