Сценарій" Два покоління дві війни"

Два покоління – дві війни.

Пісня «Війна в Україні»

Ведучий:

Війна безжалісно, без меж,

Людські понівечила долі.

Смертями й смородом пожеж

Вона наситилась доволі…

 

Ведучий. Війна! Коли чуєш це слово, то відразу уявляєш собі щось велике і жахливе!

Війна! Вся історія нашого народу пов’язана з постійною загрозою іноземного вторгнення, з необхідністю відстоювання своєї свободи і незалежності. З історичних українських дум і пісень, поетичних і прозових творів про війни ми дізнаємося про подвиг наших дідів і прадідів, завдяки їм ми краще усвідомлюємо, які страждання приносить людям війна.

Ведучий:

Підуть у небуття епохи лютих війн,

Затягнуться поранені рубцями,

Та сльози вдів, сиріт і матерів

Пектимуть нам, як невигойні рани.

 

Ведучий. Друга світова війна, війна в Афганістані, у Чечні, Косово…і ось з 2014року в нас,на Україні. Різні дати і причини. А об’єднують їх сльози матерів, вдів, сиріт. Це безмежний біль, який важко зрозуміти вам, молодим, що не бачили війни.

Ведучий. Місяць лютий щедрий на героїчні дати. 15 лютого ми вшановуємо учасників бойових дій на території інших держав, а 20-го лютого – день пам’яті Героїв Небесної сотні. У ці дні ми віддаємо шану всім тим, хто з честю та гідністю виконав і виконує свій військовий обов’язок.

І тому  сьогодні ми запросили на виховний захід - представників двох воєн: афганців та воїнів АТО.

Два покоління – дві війни.

.  Ведучий : запрошуємо наших гостей вийти.

2.Гімн України

 

 ( вручення сувенірів)

Ведучий. Щиро дякуємо Вам за незбориму силу духу, героїзм, за вистраждане та звершене. Ви завжди будете яскравим взірцем для українських патріотів.

Честь вам і слава, шановні ветерани Афганістану !

Честь вам і слава, шановні бійці АТО !

(Під відео «Пацани» читають слова.)

 

Ведучий. За межами нашої держави найбільше українців пройшло через війну в Афганістані  Двадцять дев’ять  років тому, 15 лютого 1989 року, закінчилася одна із трагічних воєн другої половини ХХ століття – війна в Афганістані. 

(Стоп відео на останньому кадрі.)

Ведучий. Афганська війна тривала - 3340 днів (дев’ять років, один місяць, дев’ятнадцять днів). 

Учень

Миттєвий спалах – і могильні квіти,

Кривавим згустком – орден у труні…

За що вмирали ви, по суті діти,

На тій афганській, на чужій війні?

 

 

Учень

Афганістан...
Згадаймо ті дні, коли разом з світанком
Вставали ми всі і мчались на танках,
Або "БеТееРом", вперед на ті гори
Де ворог засів, що бив по колонах.
Учень
Афганістан...
Згадаймо бої. Згадаймо загиблих.
Шануймо батьків наших рідних. Пониклих
В журбі за синочком, що смерть там знайшов...
Геройски загинув! У вічність пішов!...

(Відео  Не жди мене)

Ведучий. Афган… Для безліч українських родин воно назавжди стало грізним знаком біди, символом непогамованих душевних мук і безутішного горя.

Ведучий.Ця війна буде жити довго, тому що її iсторiя написана кров’ю солдат i сльозами жiнок та матерiв, обелiсками з жерстяними зiрочками.

Навiчно залишиться вона  в душах поколiння, яке вийшло iз неї, обпалене вогнем i пекучим афганським сонцем.

 Ведучий:В Україну з Афганістану не повернулося 72  військовополонених   та зниклих безвісти.

          Держава, не питаючи дозволу в матерів, відправляла синів на війну.

Ведучий.

Чому, дітей наших забрали? За що, в чужу війну втягли. З призову в бойню ту загнали.  Як ви посміли? Як могли? Чужа війна, чужа країна. Залиті кров’ю ордени. Осиротілая родина. До Бога, звернені мольби. За що? Я вас питаю нині.  Дарма, що вже пройшли роки.  Дітей вернули в домовині. Як ви посміли? Як могли?  Вже не розрадить, материне горе.  Не висушить, пролитих сліз. Застигла кров, в скелястих горах.  Та пам’ятний посмертний, обеліск.

 

 Ведучий: І не тільки синів у матерів забирала війна, а й забирала батьків у дітей. Діти чекали батьків, бо мами їм обіцяли, що вони повернуться додому. А поки не було тата, вони розмовляли з їхніми портретами.

  ( учениця веде розмову із портретом свого тата)

Літо проминуло, і прийшла зима,

А тебе, наш любий, все нема й нема.

Може, заблукав ти, чи поліг в бою,

Ставши враз зорею у чужім краю?

Пролетіли роки, весни відцвіли,

Ми тебе, наш татку, так і не знайшли.

Лиш про тебе згадка – фронтові листи,

У яких і досі ще воюєш ти.

 

Ведучий.  Ще на один рік віддалилися від нас події в Афганістані на початку 80-х. Здавалося б – де Україна, і де – Афганістан? Де Київ, Черкаси, Львів, Харків чи Запоріжжя і – де Кабул, Мазарі-Шаріф, Саланг? Що там шукати нашим солдатам? Але вони діяли так, як мусили діяти. Вони продемонстрували вірність присязі, мужність, героїзм, та самопожертву заради бойових побратимів. Вони заклали ті бойові традиції, які були потрібні, коли треба було боронити Батьківщину

Ведучий. Під час  Помаранчевої  Революції, воїни-афганці були серед перших, хто вийшов для боротьби проти несправедливості. І коли була Революція Гідності – ніхто ніяких наказів не давав, але вони чітко визначили, що місія кожного з них – там: і безпеку маємо забезпечити, і від провокацій захистити, і не вдень, і не на сцені, а вночі, коли були розписані наряди.

 

Ведучий.  Сьогодні понад тисячу колишніх воїнів-«афганців» перебувають вже на іншій  війні  - на Донбасі. 

 

Ведучий. У нас війна! Четвертий рік гинуть українці. 
Не забувайте, що вчора, сьогодні, хтось віддав своє життя, за наш спокій, за мирне небо, яке зайшлося дощем оплакуючи героїв!
Війна!

 Відео «Сини соколята»

Учень

Україна моя у вогні,
у земному раю стріляють.
Розлетілись, мовчать солов’ї –
темні ворони в небі кружляють.

 

Учениця

4 рік земля вогнем горить і плине кача по Тисині.

За всіх героїв в нас душа болить:

- О, Господи! Дай миру Україні!

 

Ведучий. Господи..Я тисячу разів перечитувала Історію України,але не знайшла там чогось такого, за що можна так карати український народ...
Чим завинили перед тобою ті, хто прийшов у цей світ сіяти хліб, ростити синів, прославляти ім*я Твоє? Хіба їм була потрібна війна, яка чорним смутком повисла над їх Батьківщиною. Свою землю захищали, майбутнє дітей, батьківську оселю...
Лежать сини війною вбиті, дощами оплакані, вітрами відспівані, і тисячі материнських рук здійняті до неба:
- За що таке лихо Україні, Господи?

Відео «Сповідь янгола»

Сценка.( учні у військовій формі з прапорами України)

 Я - Україна!     Я –Маріуполь!       Я -Зеленопілля!
Я - Савур -Могила!      Я - 31 блокпост!      Я - Іловайськ!     Я - Дебальцево!      Я – Донецький аеропорт!     Я - Миколаєвські десантники!      Я - хлопці з Волині, розірвані Градами!

       Я - Слов"янськ!
Всі.Ми - віддали життя за волю України! 
Пам*ятайте нас! Не пробачайте ворогу! Ніколи!

№8 ( Хвилина мовчання) відеофутаж свіча

     

 

  Ведучий: 2018 рік. Війна відкрила свій кривавий рахунок.

За перший місяць 2018 року внаслідок боїв на Сході загинули 14 українських воїнів – зі Збройних сил, Нацгвардії, Добровольчого українського корпусу. Вони заплатили найвищу ціну, щоб ми святкували, працювали, займалися щоденними справами, дедалі рідше згадуючи про війну.

 

   Учень

Не спалити Україну вогнем...
Не втопити Народ наш у крові!
А Героїв, що впали в бою - не забудуть наші нащадки - НІКОЛИ!

Учениця

Благаю Господа за кожного солдата.
Щоб дочекалася його кохана й мати,
Не вкрились в батька сивиною скроні.
Не дай загинути від кулі, чи в полоні.
молитвами їх заступи своїми,
здолати зло, вернулися живими.
У вірі, як ніколи, ми єдині,
за мир і спокій Неньці - Україні.
Благаєм Вас... Заступнице, Пречистая  Марія,
ти наша правда, віра і надія,

Учень

Ми - нація, народ, одна родина! Тараса пам’ятаєм Заповіт!
Живе і буде жити Україна, ніхто не спинить крил наших політ..

Ведучий.Тому що в нас є наші хлопці-мужні, шляхетні захисники України! Вони кожного дня ризикують своїм життям та здоров'ям, живуть у важких польових умовах, вдень і вночі захищають наше мирне життя. 
Подивіться на їхні обличчя! Саме вони-Герої нашого часу!!! Вони пишуть сучасну історію України. І саме вони, звичайні хлопці, воїни Збройних Сил України, впишуть в головну сторінку сучасної історії День Перемоги!

Ведучий

Коли закінчиться останній день війни. Коли нарешті змовкнуть автомати. Я припаду до рідної землі,і прошепочу молитву за солдата. За кожного, хто з зброєю в руках, відважно й мужньо боронили Україну. За всіх, хто заплатив своїм життям, за маму кожну, що чекала сина.

Ведучий
Я припаду до матінки-землі, й послухаю як ниють її рани. І думи її втомлені , сумні. І те, що так болить...Що несказане. Й коли мине останній день війни, Останній бій...В останнє залпи зброї. Я попрошу у неба берегти синів. Які здобули Україні мир та волю.
СЛАВА УКРАЇНСЬКИМ ВОЇНАМ!!!

 

Пісня « В той день коли закінчиться вйна»