Свято "Прощання з букварем"

Сценарій свята «Прощавай, Букварику»

Мета: узагальнити здобуті знання з української мови; формувати позитивне ставлення учнів до подальшого навчання у школі; розвивати мовлення, мислення, акторські та літературні здібності, спонукати до індивідуальної діяльності; виховувати інтерес до навчання у початкових класах.

Обладнанння: плакат «Букварик – друг і поводир», емблеми літер алфавіту та цифр, повітряні кульки, святкова атрибутика, музичний центр.

Дійові особи: Буквар, Математика, Букви, Цифри, Лінійка, Зошит, Андрійко, Незнайко, баба Палажка та баба Параска, Читанка, Українська мова, Природознавство

Зал святково прикрашений.

На свято запрошені учні початкових класів, батьки, вчителі.

Ведуча: Увага! Увага! Всім доброго дня.

Зібралась у залі шкільна сім’я

Адже в 1-Б класі сьогодні урочисте свято-свято Букваря.

Воно буде класне- веселе і сучасне.

Тому рук не шкодуйте і артистам аплодуйте!

1 учень: До школи хто щодня спішить?

2 учень: Хто старанно уроки вчить?

3 учень:Хто хоче все на світі знати?

4 учень:Хто сам уміє вже читати?

5 учень:Хто радує і тат, і мам?

6 учень:Хто кожне діло робить сам?

7 учень:Хто дружно й весело співає?

8 учень:Хто дім весь щастям зігріває?

9 учень:Усі їх завжди пізнають.

10 учень: Скажіть-но, як цих діток звуть?

Всі: Школярі!

 

1 учень: В першім класі урочистий

День прощання з Букварем.

Пригадай-но, як колись ти

Був маленьким школярем.

 

2 учень: Любі гості: мами й тата

В нас − Букварикове свято

Добре, що прийшли до нас,

В наш чудовий перший клас.

 

3 учень: Ми всіх гостей вітаємо

І дуже всім радіємо,

Бо вже всі букви знаємо,

Самі читати вміємо.

 

4 учень: Як краплинок у Дніпрі,

І як зірочок вгорі,

Як листочків на гіллі –

Стільки книг є на землі.

 

5 учень: Та одна лиш книга є,

Першою знання дає,

Кожен хто у школі вчився,

З тою книгою здружився.

 

6 учень: Літера перша і перше слово.

З книгою перша серйозна розмова.

Перша сторінка і друга сторінка.

Перша тривога і перша оцінка.

 

Під пісню «Незнайка на Луне» (В. Меладзе) забігає Незнайко
( Одяг обвішаний буквою «ен»)
Ой! Ой! Ой! Насилу врятувався!
Ведучий 
Що це за несподіваний гість? Ви, діти, його впізнали? (Так)
А звідки ви його знаєте?
Діти 
Він до нас на математику приходив, задачі нам задавав.
Йому шматочок Сонця на голову впав.
Він машину казкову сиропом заправляв.
Незнайко 
Добрий ранок!
Ведучий 
Який ранок? Адже це день.
Незнайко 
А я не знаю чи ранок, чи день, чи вечір.
Ведучий 
А чому це ти так репетував?
Незнайко 
Та то я від злодія втікав.
Ведучий 
Від злодія? Від якого?
Незнайко 
Від звичайного, який хотів у мене украсти мою шапку.
Ведучий 
Твою шапку? А навіщо вона йому?
Незнайко 
Як це навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більша шапка, тим розумніша голова!
Ведучий 
Ой, Незнайко! Не сміши нас! В тебе розумна голова! Ти ж нічогісінько не знаєш. Тому тебе і прозвали Незнайком. Краще сідай, дивись і вчись на нашому святі Букваря.
Незнайко 
На чому? На чому? На святі букваря? А де ж ваш буквар про якого ти говориш?
Ведучий 
Ми Букварика чекаєм…
(розгублено) А його усе немає…
Де ж так довго забарився?..
Може, в лісі заблудився?..

Лунає мелодія «Коломийки»

О, чуєте, хтось пісеньку співає.
Буквар Коломийка

Ой, веселий я Букварик
Весело співаю,
Бо веселе свято в школі
Я сьогодні маю.
Так (2 р.) весело співаю.
Бо веселе свято в школі
Я сьогодні маю.

Ой, розумний я Букварик,
Все про себе знаю,
Свої літери слухняні
Вже в слова єднаю.
Так (2 р.) все про себе знаю.

Звертається до Незнайки

Добре літери вивчай,
Потім — у склади складай.
Як складеш їх у слова —
Розпочнуться вмить дива.
Все зумієш прочитати:
Що читають мама й тато,
Назви вулиць та казки,
Вірші та товсті книжки
Про русалку чарівну,
Про Ягу стару й страшну,
І про лицарів чудових,
І про гномиків казкових...
Тож ні маму, ані тата,
Ні сестричку, ані брата
Не проси та не чекай,
Просто сядь та почитай!

Ведучий 
Ну, що зрозумів Незнайко навіщо треба вчити букви?
Незнайко

Зрозумів. Букви треба знати, щоб багато хороших книжок читати. А можна я у вас на святі посиджу? Може ще чомусь навчусь?
Ведучий 
Сідай, будь ласка. Нам приємно, що ти бажаєш вчитися.

 

Учнями 1 класу розігрується сценка.

Букварик:

Добридень 1-Б клас,

Спасибі вам, що добре вивчили ви мене.

Мої уроки – не пропали марно,

Ви працювали всі старанно.

З часу нашого знайомства навчилися читати,

писати і вірші декламувати. Скажу вам так:

Багато шкіл я нині обійшов,

Але кращої за вашу не знайшов.

 

Буквар: Я мандрую по країнах,

Я з абеткою дружу

І малечу, як зустріну,

Грамоти одразу вчу.

Зошит: Ой-ой-ой! Не маю сили! Ви на мене наступили!

Буквар: Що це тут валяється?

Зошит виявляється!

Чий він? Чий?

Зошит: Я подертий, я потертий,

Я в обкладинці старій.

Весь в чорнилі, весь в мастилі.

Буквар: Хто хазяїн твій?

Зошит:Андрій.

Лінійка: І я скаржусь на Андрія.

Буквар: Ти хто?

Лінійка: Я − Андрійкова Лінійка.

Я терплю велику муку,

Правлю хлопцю за шаблюку.

Він дубасив мною стіл.

Я вже тріснула навпіл.

Зошит: Ми тепер каліки з нею.

Лінійка: Нам потрібні ліки з клею.

Входить брудний Андрійко

Андрійко: О, мій Зошит, Лінійка.

Буквар: Що ти скажеш нам, Андрійку?

Андрійко: Я не хочу мати двійку.

Я писатиму без клякс,

Я не буду мучить вас.

Я дурні покину звички.

Допустіть до переклички.

Буквар: Ну, біжи, ставай між літер,

Та щоб сльози швидко витер.

Андрійко: Я букви знаю до ладу,

Алфавіт наш не підведу.

Пробач мені, Букварику,

Я більше не ображатиму зошити і книжки,

Я стану охайним!

Буквар: Що ж повіримо тобі, Андрійку!

Гей, ви букви голосні,

На перекличку станьте всі.

Всі в рядок хутчіш біжіть

Та про себе розкажіть!

Виходять діти з емблемами літер. Розказують вірші.

 

А:Купила акула своїм акулятам

Для гри у пісочку відро і лопату.

Вони б і погрались, якби не біда –

Де взяти пісок, як усюди вода? (Яковенко Л.В.)

 

О: Оса над оленемкружляла,

І вуха оленю дзижчала.

Та цить-бо вже, смугаста мухо!

Бо в оленя болить вже вухо! (Яковенко Л.В.)

 

У: Удавав удав із себе

Бухту дроту просто неба

Хоч кого б він удавав,

Всім відомо – це удав. (Яковенко Л.В.)

 

І:Бурмотіли – чики-брики –

Десь на лаві два індики.

Щоб птахів цих зрозуміть,

Мову довго треба вчить! (Яковенко Л.В.)

 

Е: Страус Ему на екватор

Віз великий екскаватор.

Здумав рити він тунель

Через декілька земель! (Яковенко Л.В.)

 

И: Палички з’єднайте три –

От і буде буква И,

И не починає слова.

І тому - лише рядкова.

 

Ї: Під ялинку, що на кручі,

Закотився «м'яч» колючий.

Хто ж сховався між гілок?

Таж звичайно їжачок! (Яковенко Л.В.)

 

Я: Яструб ящірку шукав,

Бідолашну налякав.

Та – сховалася під міст,

Загубивши з ляку хвіст. (Яковенко Л.В.)

 

Ю: Юнга юрту взяв в дорогу,

Хоч боялась та вологи.

В юрті спокій він шукав –

Як в каюті міцно спав. (Яковенко Л.В.)

 

Є: Чому єнотик їжу миє?

Бо їсти він брудне не вміє.

Тому завжди перед їдою

Всю їжу миє він водою. (Яковенко Л.В.)

 

Буквар: Бачу вправні ви малята,

Звуки голосні завзято

Ви навчились відрізняти.

Час і пісню заспівати!

Виконується пісня  «Букварик»

Мій букварик, мій букварик – він найкращий друг.
Прокидаюсь, посміхаюсь і беру до рук.
Буква «а» на зірку схожа, буква «о» – проста,
Гарно вчитись допоможе книжка золота.

П-в:
Завдання просте – а, бе, ве, ге,де.
Хто такий букварик має, той не пропаде.

Треба всім старанно вчитись, знати головне:
Книжка ця – найкраща в світі – виручить мене.
Буква «а» на зірку схожа, буква «о» – проста,
Гарно вчитись допоможе книжка золота.

П-в:
Завдання просте – а, бе, ве, ге,де.
Хто такий букварик має, той не пропаде.

Вихід Параски і Палажки(під музику «Баби в стразах»)

Параска:

Добрий день, добрі люди.

До вас на свято я давно збиралась.

Про нього прочитала у мережі фейсбуквар.

Ну що… я тут,а де ж Буквар?

Баба Палажка:

 – Добрий день, а ось і я – баба Палажка.

Ох, чуть не запізнилася!

Бачу,що й Параска вже тут як тут…..явилася!

А я- кручусь,як білка:

на дачі сіяти,картоплю садити

Ще й уроки з внуком поробити.

Вже вивчила всю програму 2 класу,

На це потратила дуже багато часу,

норми читання знаю,

без Персена після домашніх не засинаю.

І внук у мене нівроку розумним росте –

в одному класі по чотири роки вчиться.

Як я кажу – наука завжди згодиться!

Параска:

Прислав Господь на мою голову бабу Палажку!

Розкажу я вам про неї з самого початку.

Минулого тижня мені дзвонила,розв’язати задачу 2 класу мене попросила.

(Пошепки до залу )Вона ж у школі не вчилася,тому дурною лишилася! Тьфу!

(Голосно) Отже,дітки уроки треба вчити,щоб мені-бабі Парасці, потім не дзвонити!!!

Палажка:

Я?!! Тобі ?..дзвонила?!!

Та бодай тебе колька вхопила!

Та я ж купила ГДЗ! Там написано про все.

(Нахиляється до залу). Відколи я цю книжку маю –

10 хвилин на домашні з онуком витрачаю.

А в школі я зіркою була, а ти – ходила, як коза.

Параска:

Ти..? І зіркою була ?

Ой, тримайте мене,діти, бо впаду від сміху -ха-ха-ха!

У мене всі домашні списувала!

Була ж на уроках пень пнем!

До десятого класу ходила в сумці з Букварем.

Не те що я! Та я… завжди експериментувала:

Коли писала – буквам елементи добавляла…

Пам’ятаю, вчителька і завуч ніяк налюбуватися на моє письмо не могли.

Мої кривульки їм так до смаку припали.

Палажка:

Ага! Що потім обом швидку викликали!

Параска:

Вони ще й лікарям показували моє письмо. (хвалиться)

Ох, як давненько це було. (сумно)

Палажка:

Ну досить вже минулим жити.

Треба рухатись вперед.

До речі, Параско, а чому у тебе не працює інтернет?

Параска:

А звідки ти про це знаєш? Що, з мого вайфаю зависаєш?

Палажка:

Я? Та тьфу на тебе!
Дуже треба. Та я ж пароль вайфаю школи знаю.

Сиджу на лавці в коридорі і качаю.

Параска:

Ой, Палажко,що за чудо йде.

Ще на нашу міцну дружбу,порчу наведе.

Палажка:

Та тьфу на неї! Дійсно, нам краще,сховатися.

Діти, будь ласка,не забудьте нас обох в мережі зареєструвати,

обіцяємо помиритися і ніколи більше не сваритися.

Параска: А ви гарно вчіться, читайте і про нас не забувайте. Пішла? Тоді відкрию вам один секрет: «Хто багато читає, той багато знає»

 

Буквар: Давнє місто Алфавіт,

Бо йому вже сотні літ.

До нього стелиться наш путь.

Там приголосні теж живуть.

 

Живуть там літери в словах,

А кожне слово – звір чи птах,

Травинка чи барвистий цвіт.

Отож в похід! За мною вслід! (Капицька Т.П.)

 

На сцені з'являються учні з емблемами літер.

Раз, два, три!

Перша букво, говори!

А

Всім відомо: буква А — Алфавіту голова!

Б

Буква Б — як бегемотик. Бач, який товстий животик!

В

Весела, як ведмедик,

В на цій сторіночці живе.

Г

У словах гарбуз, нога Г — неначе кочерга!

Ґ

1 вгорі ріжечок має,— Кожен першокласник знає.

Д

Що за буква далі йде? Дивовижна буква Д!

Д — це буква на підставці, Дуже добре їй на лавці.

Е

Далі, після букви Д,

Йде зубаста буква Е.

 

Є

Хто не знає букви Є?

Язичок у неї є.

Л\і

Буква Ж — вона така:

Трохи схожа на жука.

З

Буква 3 і цифра три —

Наче рідні дві сестри.

И

Палички з’єднайте три —

От і буде буква И,

И не починає слова,

І тому —- лише рядкова.

І

Буква І худа, як спиця,

І на вид, як одиниця.

ї

Є дві крапки в букви ї,

З І не спутаєш її.

Й

И беретиком накритий —

От і буде буква Й.

К

Ось початок Колобка.

Познайомтесь: буква К!

Л

Буква Л — початок літа,

Люблять Л дорослі й діти.

М

Знають букву М малята,

З неї пишуть слово мати.

Н

Нам знайома буква ця:

Н — як планка на стовпцях.

О

М’яч летить! Ловіть його!

Ой, не м’яч! Це буква О!

П

Букву П я на футболі бачив —

Це ворота в полі.

Р

Тигреня ричить:

«Тепер добре знаю букву Р!»

С

Придивіться вночі до небес:

Світить місяць там буквою С.

Т

Букву Т потрібно знати,

Б неї пишуть слово тато.

У

Загадала нам загадку буква,

 Схожа на рогатку:

«У Букварику живу».

 Відгадали? Так! Це У!

Ф

Буква Ф чудна така:

Наче ключик від замка.

X

Спитав хом’як у ховраха:

«Чи є Гризун на букву X?

Ц

«Цирк,— цокотала буква Ц,—

Моє улюблене слівце!»

.4

Ч з четвіркою так схожі!

Хто їх розрізнити може?

Ш

Щурхіт, шелест комиша

 Позначає букву Ш.

щ

Букву Щ впізнає кожен.

Бо вона на щітку схожа.

Ь

Це – м’який хитрющий знак,

Бо не вимовиш ніяк.

Ю

Буква Ю смішна така:

Бублик став коло кілка.

Я

Знає навіть гороб’я

Цю гордючку букву Я!

 

 

 

Виконується пісня «Чого вчать у школі», слова М. Пряцковського,

Учень:

 Добрий Букварику!
Перша книжко!
Хочеться навіть поплакати трішки.

Учень:

 Жаль розлучатися, хоч і треба. 
Ми не забудем ніколи про тебе. 

Учень:

Спасибі тобі за добру науку,
За паличку першу і першу букву.

Учень:

За перше слово, за першу казку,
За першої вчительки щиру ласку. 

Учень:

 Ми пам 'ятатимем довгі роки
Мудрі й повчальні твої уроки. 

Учень:

 Прощавай, Букварику, наш найперший друже.
Ми тобі, Букварику, дякуємо дуже.

Буквар:

Всі літери прочитані, 
Усіх їх — 33.
Тепер всіх вас учитимуть 
Підручники нові.

(Входить Читанка, Рідна мова, Математика, Природознавство). 

Читанка:

Я— Читанка нечитана,
Навчатиму ваш клас.
Я з вами говоритиму
Про наш прекрасний час. 

Щоб перевірити вашу уважність, давайте пограємо у гру «Це все я і компанія моя». Я читаю запитання. Якщо це про вас — відповідаєте словами «Це все я, це все я, це компанія моя», якщо ні — то «Це не я, це не я, не компанія моя».

— Хто співає, веселиться і роботи не боїться?

— Хто із вас такий хороший — засмагати йде в калошах?

— Хто із вас хоч раз хворів через те, що зошит з’їв?

— Хто із вас, скажіть лишень, зарядку робить кожен день?

— Чи багато серед вас невмивах приходить в клас?

— Хто пройти ладен півсвіту, щоб Букварика зустріти?

Українська мова:

Я ваша мова рідна, українська.

Прекрасна, ніби пісня материнська .

Без мови неможливо спілкуватись,

Без слова не почуєте думок.

Словами можна плакати, сміятись,

В житті без слова ти не зробиш крок.

До вас прийшла я не сама, а гостей вам привела!

Крапка:

Я крапочка малесенька,

Я крапочка круглесенька

Красиве речення склади!

В кінці постав МЕНЕ завжди.

Кома:

Я зовуся просто – кома.

Всім, напевне, я знайома.

Дуже схожа я на крапку,

Тільки знизу- маю лапку.

Тире:

А я – тире, я маю хист:

Я – перший в реченні артист!

Велику паузу зроби,

Коли мене зустрінеш ти.

А діти! (Сердито). Мене – артиста –(Гордо)

Звуть іноді нечемно – риска.

Та ні! (Повчально) Тире – моє ім’я

І цим ім’ям пишаюсь я

 

 

Знак запитання:

А я – знак запитання,

Із крапкою дружу,

Коли спитати хочеш –

Я вмить допоможу.

Знак оклику:

Я ще один пунктуаційний знак.

Пораду дати чи застерегти

На це мастак я, хоч як не крути!

Вчіться! Читайте! Хорошими людьми зростайте!

 

Математика: Раз, два, три, чотири, п'ять

Вміють учні рахувать!

Але хто мене не знає,

Хай даремно не гуляє.

Треба всім вивчать сумлінно

Всю таблицю «на відмінно».

Дуже точна я наука.

Хоч і вчити мене – мука,

Але знати треба всім,

Щоб не плутать три і сім!

 

Виходять першокласники з емблемами цифр

 

Цифра 0: Є число, що зветься нуль.

Знають його всюди.

Відніми його, давай,

Що було, те й буде.

Кругла наче буква О.

Цифра О, або ніщо.

 

Цифра 1: Серед чисел я найперша,

Відлік всьому починаю

І хоча я не актриса,

Всяк мене чудово знає.

Ось один, чи одиниця, −

І тонка, й пряма, як спиця.

 

Цифра 2: А ось це осьцифра два.

В неї, кругла голова,

Довгий хвіст, зігнута шийка.

Отака, як бачиш − двійка.

 

Цифра 3: Перші цифри – дві сестри.

Ось і третя – цифра три.

Трійку, третій із значків

Складено іздвох гачків.

 

Цифра 4: Ось чотири жартівливо

Вигинає лікоть вліво.

 

Цифра 5: Вийшла потім погуляти

На папері цифра п'ять.

Руку вправо простягнула,

Ніжку бубликом зігнула.

 

Цифра 6: Цифра 6 – немов замок:

Знизу – круг, вгорі – гачок.

 

Цифра 7: Цифра 7, як кочерга!

В неї бач одна нога!

 

Цифру 8: У цифри 8 – два кільця

Без початку, без кінця.

 

Цифра 9: Цифра 9 чи дев'ятка,

Наче в цирку акробатка.

Сторчака, як повернеться,

Зразу в шістку обернеться!

 

Цифра 10: Як стоїть він сам самісінький,

То не значить нічогісінько!

Та як одиницю поруч

Ми поставимо ліворуч,

То із двох знаків у нас

Цифра 10 станевраз.

 

Буквар: Шановна Математико, як бачиш діти навчилися читати, писати, знають цифри, вміють рахувати.

Математика: А танцювати вони вміють?

Всі: Вміємо, вміємо!!!

Учні виконують танцювальну композицію «В королівстві Математики»

 

Природознавство:

А де лягає сонце спати,
І звідки вітер, звідки тінь,
І сніг чому такий лапатий,
І заєць такий вухатий,
Чого бджолі .дрімати лінь,
Чи справді гірша стала глина.
Від чого запашна малина,
Куди повзе рогатий жук — 
Про все, малята, розкажу. 

 

Ведучий: Від першого вересня і до сьогоднішнього дня з нами були наші батьки, вони допомагали нам вчитися. Побажаємо їм сили і наснаги.

Учениця:

(Діти розповідають вірші батькам)

Матусю рідненька, найкраща, єдина,

Щоб ти не хилилась ніколи в журбі,

І сонце, і зорі, і даль журавлину

Твої діти дарують тобі.

 

І вам, шановні батьки,

Спасибі хочемо сказати

За ночі ті, що недоспали,

Коли задачі ви рішали.

 

Це перший крок,

Попереду ще 10 років,

Отож, навчайтеся, батьки,

І кожен день робіть уроки !

 

Перший раз у перший клас!

Рік тому зустрів він нас.

Скоро підем в клас наступний,

Вітер хай нам дме попутний.

 

 

Один одного ми любим,

Станем всі за одного.

Вчитись в другім класі будем,

Всі ми хочемо цього.

 

Ну, а вчителька як буде?

Що, покине усіх нас?

Ні, вона разом із нами

Переходить в другий клас.

 

Наші татки й матусі,

Ви були для нас — як друзі,

Разом з нами училися ви.

Ми спасибі скажем щиро

І учительці, й батькам.

За турботу, за терпіння

Щиро дякуємо вам. (хором).

 

Учитель. Дорога класна родино, шановні гості! Наше свято добігає кінця. Ми щиро вдячні всім, хто завітав до нас на наші перші жнива. Сподіваємося, що зібрані зернятка знань проростуть рясним урожаєм у майбутньому, а тепло сьогоднішнього свята залишиться в серцях нашого найдорожчого скарбу — дітей — назавжди.

Дні дитинства — наче плин води.

Проліта дитинство, та у спадок

Зостається пісня, повна згадок,

Пам’ять зостається назавжди.

У подарунок, на згадку про перше родинне свято, Буквар вручає дітям книжки.

 Буквар:

На жаль,мені час іти.

Мене чекають інші школярики.

Прощавайте.

Учень:

Прощавай, Букварику,

Наш найперший друже!

Всі: Ми тобі, Букварику, дякуємо дуже!