сценарій етнофестивалю " Свято хліба"

ПРИМІРНИЙ СЦЕНАРІЙ ПРОВЕДЕННЯ ЕКОФЕСТИВАЛЮ

Дата проведення : 13. 08.02016р

Час проведення:12:00

Мета проведення: ознайомити людей з бойківськими обрядами, що установились протягом багатьох століть і освячені віками, діючими нині та в історичному минулому              .

Місце проведення: Боринський ПЛНПР

Дійство розпочинається на території ліцею, на сцені запрошені гості , виходять ведучі

Ведуча1  : Не спіть, не дрімайте, спішіть, поспішайте,

                       Всією сім'єю, всією ріднею до нас завітайте

                       На музики троїсті, на танці вогнисті,

                       На свято врочисте.

Слава Ісусу Христу! Дорогі односельці, й гості нашого селища.

ВЕДУЧА 2   : Доброго дня, дорогі друзі!

Доброго настрою, радісного свята всьому нашому славному краю,

 нашим прекрасним людям, Вам, учасники свята!

Вас вітає  Боринський професійний ліцей НПР на дні нашого селища і Святі хліба   . Сьогодні ви матимете можливість почути історію нашого славного селища, ознайомитись з бойківськими обрядами і традиціями.

Ведучий  2

День рідного села -

Де ви з’явилися на світ,

Де ясні зорі вечорові

І вишень білосніжний цвіт.             

Ведучий 2

В добру пору, в добрий час

Ми вітати раді  вас.

Хай добре справи йдуть у вас

Повсякденно й повсякчас.

ВЕДУЧА 2:  Села, як і люди, мають свої біографії. У кожного вона своя-неповторна. В Львівській області у Турківському районі розташоване мальовниче селище, яке зветься Бориня. Це селище за географічними даними невелике, небагате на мінеральні ресурси, але для багатьох воно – маленька Батьківщина.

 ВЕДУЧА 1: Перші письмові згадки про Бориню датовано 1552 роком, коли поселення стало власністю роду Височанських. Про те, що тут і раніше існувало поселення, свідчать знайдені в 1870-х рр. римські монети часів імператора Траяна.

Згідно з ревізією 1692 року у селі було 30 халупників. Кількість осілих дворів була 30.

 

ВЕДУЧА 2: Існують дві версії походження назви селища. Бориня походить від слова «бори», так як засноване між густими борами. Друга версія від слів «борці» так як неодноразово селяни піднімалися на боротьбу проти їх гноблення.

 

ВЕДУЧА 1 На сьогодні селище  налічує 520 дворів, кількість населення складає 1860 чоловік. І всі вони від великого до маленького є справжніми бойками, які поважають і шанують традиції рідного краю.

 Бойки здавна вважали хліб  символом святості, символом радості, щастя, здоров’я та багатства. Із хлібом зустрічали новонароджене дитя, з хлібом вітали й породіллю. Пізніше з хлібом виряджали дитя "до Христа", а коли підросте, то з хлібом виряджали й до школи. З хлібом  , хлібом благословляли батьки дітей до шлюбу. З хлібом хоронили. Із хлібом-сіллю зустрічають дорогих гостей, з хлібом входять уперше в новий дім.

 

ВЕДУЧА 2 З хлібом і ми розпочинаємо наше свято, і просимо по   бойківському   звичаю  о.Казимира освятити і поблагословити наш хліб.

(дівчата в бойківському строї виносять хліб, о.Казимир благословляє)

 

ВЕДУЧА 1:Краса і радість тяжкого сільського життя повинні бути відчуті кожною людиною, тим більше тим, хто вступає в самостійне життя і робота по вихованню такої поваги до сільської роботи проводиться не на голому місці. Традиції вже є, але про багато необхідно згадати, деякі необхідно відновити.

 

ВЕДУЧА 1:  Перш ніж  розпочнеться, наше театралізоване дійство, до слова запрошуєм господаря нашого селища молодого бойка голову селищної ради Івана Євгенійовича Яворського

 

ВЕДУЧА 1:  Жодне свято не проходить без гостей . Радість нашого свята з нами розділяють почесні гості ми радо вітаєм:

 

,                                                                                                                                                   ,

 

,                                                                                                                                                 ,

 

,                                                                                                                                                ,

,                                                                                                                                               

 

 ВЕДУЧА 2:Сільська робота важка, природа ніби відчуваючи це дала їй для компенсації жменьку прикрас: світанок, пісню жайворонка, туман над річкою. Людина намагалася перенести красу і в сам процес роботи.

Жнива завжди на Україні починались за тиждень до свята Петра і Павла або через тиждень після нього. До них готувались, як до великого урочистого свята і водночас до тяжкої праці, бо ж працювали у спеку від зорі і до зорі. До 30-х років нашого століття єдиним знаряддям для збирання хліба був серп і коса. Мабуть тому і назвали цей місяць – серпень. Жнива складаються з зажинок, жнив і обжинок.

 

ВЕДУЧА 1 На сьогоднішньому святі ми хочемо показати бойківські традиції пов»язані з виготовленням хліба, отож запрошуємо всіх на поле, де заздалегідь засіяно жито, розпочнемо наші Зажинки.

 

 

( всі бажаючі ідуть на поле разом з хлопцями-косарями, дівчатами)

Продовжується концерт  гурток «Щасливе дитинство»

 

 

ВЕДУЧА 3  Обряди які ви побачите сьогодні, були записані в нашому селищі від старожилів , з їх слів зажинки розпочиналися в липні , і розпочинав косити збіжжя найбагатший газда. Вся сім»я виходила на поле, господиня стелила ткане полотно, всі ставали на коліна, до схід сонця і молилися.

( учасники дійства, а саме косарі, молоді дівчата в бойківському вбранні стелять

полотно, стають на коліна , всі разом моляться «Отче наш»)

 

КОСАР   Отче наш Ісусику  дорогийкий  поможи  нам нині  жнивці розпочати.  Дай Боже , легко почати,  а ще легше дожати.

 

 

ВЕДУЧА 3  Косарі прив»язували бороди до коси, прив»язували бороди до серпів, і стинали по п»ять колосків з усіх чотирьох сторін поля.

( косарі відтворюють сказане ведучою, на полотні сидять дівчата , косарі приносять їм  колоски)

 

ВЕДУЧА 3 Щоб не боліла спина, за пояс втикали гілку ясеня або дуба.

На початку лану залишали кілька незжатих стебел, їх обв'язували червоною стрічкою і прикрашали кетягами калини та живими квітами. Борода стояла до кінця жнив.

Нажаті Колоски, що принесли косарі складали  навхрест. Це був зажинковий хрест, що символізував почин жниварської пори. А посередині клали бутельок з свяченою водо  і прив»язувалися червоною стрічкою.

(дівчата відтворюють сказане ведучою)

 

ВЕДУЧА 3  Найцікавішим є те, що за словами старожилів далі поки косарі косили, дівчата колядували, а ми відтворюючи цю традицію також будемо колядуватити, щоб веселіше косилося нашим косарям.

 

                           ( дівчата щедрують, хлопці косять)

 

ВЕДУЧА 3  Чи знаєте ви, яких народних прикмет дотримувалися бойки під час сівби?

Не можна починати роботу, коли господар хворий - "буде мізерне зерно".

Не можна лихословити та лаятись, "щоб чорт не ходив слідом та не розсівав бур’янів".

Не можна губити крихт від їства, бо "миші трубитимуть збіжжя".

Не можна в цей день позичати посівного зерна, "аби до нового врожаю не йти в позички"

Бойки-хлібороби ретельно стежили за дозріванням зерна. Найвивіренішим способом було спробувати його на зуб: якщо зерно мало тугий прикус, то одразу приступали до жнивування.

 

ВЕДУЧА 3    Зібрані колоски зі свяченою водою зберігали  на покуті , зерно вимолочували, і засівали разом з ярою пшеницею, солому давали волам, а свяченою водою освячували поле.  На цьому свято зажинок вважалось завершеним. Всі ставали до праці, чоловіки косили, жінки крутили перевесла, та збирали снопи. Впоратись зі жнивами треба було якнайшвидше. Тому сеї пори рідко хто навіть піч топив. Усі від малого до старого були в полі.

(хлопці косять жито, дівчата плетуть снопи, діти крутять крутили перевесла)

 ВЕДУЧА 3  Після зажинок, коли все збіжжя було зібрано, люди збиралися на обжинки. Женці збирались гуртом на панському чи попівському полі. В»язали останній сніп вважалось, що в цьому снопі зібрана вся життєдайна сила поля. А жінки йшли до снопів, витягували колосочки і робили з них  заготовки до Дідухів.  Дідух мав бути п»ятиснопний, Заготовки для дідуха зробленого на попівському полі несли до церкви, і зберігали в коморі до святого вечора, а на святий вечір робили дідуха і ставили на тетраподі.

Обжинки були святом для всього села, люди на поле виносили їжу, горілку, всі святкували. Дівчата прибирали сніп лєнтами , квітами, прибраний сніп клали в коло тоді хлопчики клали на праве пличе хлібину і пританцьовували навкруги снопа.  Все це супроводжувалось латканням.

(відтворюють сказане ведучою)

ЛАТКАННЯ

Ведуча:

Після закінчення жнив снопи звозили возом у клуню (стодолу) або на тік. Поблизу току їх складали у стіжки або у скирти. Безпосередньо перед молотьбою снопи іноді ще просушували у клунях (стодолах)

Одже давайте ми з вами заспіваєм веселої пісні і підем молотити наші снопи!

( Всі повертаються з поля з піснею до сцени обмолоту)

Ведучий:

Молотили збіжжя різними знаряддями праці й різними способами, але найчастіше за допомогою ціпа. Для цього на земляному току чи на дерев'яному помості стодоли складали в два ряди нерозв'язані снопи жита чи пшениці, зокрема, колоссям до середини, щоб вони трохи перекривались, з яких і вибивали зерно. Залежно від кількості задіяних осіб-чоловіків, молотили в один ціп, у два ціпи, у три ціпи, в чотири ціпи, притому на кожного молотильника припадало щонайменше два-три снопи. Для виконання цієї тяжкої і трудомісткої роботи, яка затягувалася до пізньої осені, селяни-сусіди часто об'єднувалися у виробничі гурти, особливо якщо не вистачало своїх робочих рук, і молотили кожному з них по черзі.

ВЕДУЧА 3   То ж давайте ми з вами проведем конкурс хто краще  обмолотить снопа .(Запрошується бажаючі)

 

 ВЕДУЧА3 Молодці вправно справились! Ви вправні хлібороби.

 

(нагороджуються бубликами, чи рогаликами або символічними ціпами)

Ведучий:

Обмолочене зерно обов'язково відділяли від полови. Для цього найчастіше використовували дерев'яну лопату ( "шуфлю"), а також сито, корито, за допомогою яких зерно з половою й іншими відходами молотьби кидали навпроти вітру. Оскільки зерно важче, то воно летіло дальше й падало на землю, а полову, послід (насіння бур'янів) вітер відносив набік. Якщо зерно відділяли від полови у господарському приміщенні, то тоді відкривали навстіж в'їзні двері-ворота і протилежні дверцята клуні чи стодоли, створюючи відповідним способом необхідний для цього повітряний протяг.

у заможних українців набули поширення віялки фабричного виробництва — млинки. Тоді ж почали виготовляти їх на замовлення селян і сільські майстри.

Ми спробуєм обвіяти зерно

ВЕДУЧА 3    А чи знаєте що дальше робиться з зерном ?

Його обсушували  у темному сухому місці, і  підготовлено зерно несли до жорнів і перимелювали на муку.

Можливо хтось бажає спробувати? 

  ( бажаючі молять на жорнах)

 

ВЕДУЧА 3 А з меленої муки пекли хліб. Хліб пекли зазвичай у суботу, розраховуючи так, щоб до наступної випічки його вистачило на сім’ю. Супроводжувалась випічка цілою низкою ритуальних дій. Деякі з них дійшли до наших днів. Наприклад, такі: не можна пекти хліб у п’ятницю та неділю, не можна стукати коритом чи діжею для хліба та бити по ньому руками, хліб треба качати до себе (тоді і сім’я буде при ньому), на лопату не можна класти по дві хлібини, не можна тримати відчиненими двері в хату в момент, коли хліб саджають у піч, не можна спечений хліб класти на столі, перевер­таючи його.

Хліб можна пекти з пшеничного, житнього борошна або з їхньої суміші. Крім хліба, що випікався для щоденного споживання, печуть ще обрядовий хліб: весільний коровай, калачі та буханці для поминальних обрядів.

Щоб хліб вдавався, треба бути у хорошому настрої, не сперечатися, не сваритися.

Тож запрошуєм на майстер клас по випечці хліба.

 

( проводять майстер клас )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведуча: . Спасибі вам, у кого руки роботящі. Живіть же вічно в хліборобськім щасті. Хай хліб, як сонце сяє на столі, і у кожній хаті, у кожному селі. Низький уклін вам, руки золоті!

Ведуча : До нас сьогодні завітав чудовий коликти в і с.Вовче. Який нам покаже свої традиції збирання хліба. Запрошуєм коликтив с.вовче «Дністер»

 

Ведуча:

В кожному селі є свої рецепти , і смаколики із хліба. Тож зарас ми із вами маєм можливість  скоштувати  смаколики наших сусідів. Громад нашого турківського бойківського краю :

Дякуєм що відгукнулись на наше запрошення. А в кінці ми підібєм підсумки і оберем переможця.

А наше свято продовжується і на сцену запрошуєм

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведуча: Запрошуєм коликтив

 

 

 

 

 

 

Ведуча:  

 

 

 

 

 

 

Ведуча :  Народний артист України Зеновій Гучок.

Ведуча (Олька Комарницька, Христина Косолович)

 

Ведуча 1. Віддаймо дяку трударям, що виколосили хліб, вимолотили його, перемололи на борошно, рукам, які випекли оці смачні, рум'яні, схожі на сонце, паляниці.

Ведуча 2. В народі кажуть: «Коли хліб черствіє, то черствіють наші душі, черствіємо ми». Тож вклонімося всій цій святині, щоб одвічно був хліб у кожній хаті, щоб не черствів. Ось ми зарас і побачим який хліб у наших сусідів , просим підбити підсумки конкурсу «Хліб усьому голова»

( нагородження переможців)

Бойківська Ватра

Дискотека