Сценарій «Герої не вмирають!»

Про матеріал

Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Перегляд файлу

«Герої не вмирають!»

Реквієм присвячений героям «Небесної сотні», які загинули в лютому 2014 року

Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Очікувані результати:

ціннісне ставлення до демократичних свобод,закріплених Конституцією України;
розширення знань учнів про події Єврореволюції;
усвідомлення цінності людського життя та тих складових частин, які впливають на нього, роблять його багатогранним, плідним і корисним.

Обладнання: святково прикрашений зал, аудіо та відео презентації, проектор, мультимедійна дошка.

Хід виховного заходу:

Картинка 1.

Вчитель: Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього. Україна не раз піднімалася з колін. Побита і ціла в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

Учні: «Небесна Сотня»…Юнаки,батьки

Їх імена мені ніколи не забути –

Вони ж за мене полягли,

Так як і ті, що захищали Крути.

Щемить у грудях, і душа болить

За долю мого рідного народу.

Але у серці іскра ще горить,

І не втрачаю віру у свободу.

За три місяці Україна прожила цілу історичну епоху. 22 листопада 2013року заява влади призупинити підготовку до підписання угоди про Євроінтеграцію сколихнула народ України. По містах почали збиратися студентські протестні акції.

Відео 1. «Золота Україна»

Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала.

18 лютого тодішня влада на чолі з президентом Януковичем віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю.

На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні.

Відео 2. « Павло Табаков»

Палає Київ у вогні,
горять сталеві БТРи
там на межі-передовій,
народ боронять волонтери.
Палають шини і серця,
ніхто не хоче помирати,
Перед екраном матері
і там, і там їхні солдати..

Ось знову хвиля йде атак,
усе змітають водомети,
морозно трошки: «-2»,
горять позаду вже намети…
Всіх щільно взяли у кільце, здається ОСЬ (!)
наш дух зламають
Та хтось із права затягнув,
народний гімн усі співають.

Тримати крепко треба щит,
бо там позаду наші діти,
батьки стоять і матері,
нема куди нам відступити.

Лунає вибух поруч десь,
то світло-шумова граната
це «Беркут» мило передав,
нам подарунок від Ґаранта.

І ще учора ти і я ,
були звичайні активісти.
А вже сьогодні, всі ми тут:
БАНДФОРМУВАННЯ-ТЕРОРИСТИ.

Відео3. « Пам'яті небесній сотні» ТИХО!
Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

На небі спокій їх чекає вже;

І Вічна Пам`ять на землі настала.

За них ми Богу молимось лише,

Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!

Хвилина мовчання

Ці люди – справжні герої. Вони загинули як герої і проводжають їх як героїв. В кожному районі, кожному місті й селі зупиняються процесії, що везуть домовини з тілами загиблих, і місцеві люди, навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, в дощ і холод, зі слізьми на очах віддають останню шану героям.

Відео 4. « Мамо, не плач. Я повернусь весною»

Два роки пройшло... Нічого не змінилось...
Стало ще важче, ніж було тоді...
За що ж студенти на Майдані бились?
За що солдати помирають на війні?!
За те, щоб діти наші замерзали,
Бо газу у державі брак?
Чи, може, щоби зір втрачали,
Вивчаючи уроки при свічках?
За те, щоб матері хворіли,
Бо ліки стали надто дорогі??
Чи, може, щоб батьки сивіли,
Бо син сидить в окопі на війні?!
За те, щоб бабусі із дідусями
Не мали хліб за що купити?
За те, щоб люди думали ночами
Над думкою: "Як далі жити?"?!!
За те, щоб молоді дружини
Ставали вдовами, бо чоловік - солдат?!...
... Ми не зе це боролись, Україно!
Ми не хотіли вибухів гранат!
Ми лиш хотіли волі і свободи,
Хотіли спокою і щастя для людей...
Тепер же просим миру для народу...
Для тебе, Україно! Для своїх дітей!
Дай, Боже, неба синього і чистого,
І розуму політикам дай нині!
Прошу Тебе, молю Тебе, Всевишній...
Спини страшну війну в моїй країні!