Сценарій години пам’яті до  Дня партизанської слави на тему:

« В житті є пам'ять, що ніколи не вмирає…»

Мета: поглибити та систематизувати знання учнів з питання визволення України від фашистських загарбників; продовжувати розвивати вміння учнів працювати з історичними фактами, сприяти використанню комп’ютерних технологій під час підготовки позакласних заходів і вивчення історії; розвивати творчі здібності дітей; виховувати в учнів почуття вдячності воїнам-ветеранам і почуття гордості за подвиг земляків та українського народу в цілому в роки Великої  Вітчизняної війни.

Форма проведення: усний журнал.

Обладнання: святково оформлена зала, виставка книг про Велику Вітчизняну війну, мультимедійна презентація, збірка пісень воєнних часів.

Перебіг заходу

Звучить пісня «Боевая песня партизан»

І ведучий

22 вересня 1941р. вважають початком підпільного партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни, цей день відзначається як День партизанської       слави, що     запроваджений    Указом       Президента          України № 1020/2001 від 30 жовтня 2001 року.

ІІ ведучий

День партизанської слави відзначається як данина всенародної пошани тим, хто в суворий військовий час боровся з фашистами в глибокому тилу ворога, не жаліючи крові і самого життя. 

ІІІ ведучий

Активною   партизанська       боротьба     була в        Україні,      Білорусії,    Росії. Створювалися партизанські формування -  загони, полки, бригади та дивізії, інколи до 20 тис. чоловік.

ІV ведучий

Головні удари партизани наносили по комунікаціях противника, допомагали наступу радянських військ. Під час війни в тилу ворога діяло понад 6200 партизанських загонів і підпільних груп, які налічували більше мільйона чоловік, з них в Україні - 500 тисяч.  

І ведучий

Партизани знищили 58 бронепоїздів, 50 тисяч автомобілів, підірвали 12 тисяч мостів, пустили під укіс понад 20 тисяч  залізничних ешелонів. Важливою формою партизанських дій були рейди партизанських формувань у тилу противника, які відволікали великі сили гітлерівців, що було суттєвою допомогою Червоній Армії.

ІІ ведучий

Найбільш результативні рейди здійснили формування  відомих партизанських командирів Сидора Ковпака, Олександра Сабурова, Сергія  Гришина, Олексія Федорова, Петра Вершигори та багатьох  інших.

 ІІІ ведучий

За мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з ворогом, 200 тисяч партизанів і підпільників нагороджено орденами і медалями, 223 з них визнані гідними звання Героя Радянського Союзу.

Уч. 1

Війна назустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась,

Лавиною металу і вогню

На нашу Землю й долю навалилась.

Уч. 2

Тремтять гармати, б’є на сполох дзвін. Залізні круки вилітають з хмари.

Горить країна з чотирьох сторін

І на чужинців просить з неба кари

Уч. 3

Синів, дочок благає: – захистіть! Страждає в муках Україна мила. І піднімається з глибин століть Непоборима, нездолана сила.

Звучить пісня у виконанні вокального ансамблю нашої школи

«Йдуть селом партизани»

І ведучий

Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр. стала суворим випробуванням для країни. З перших днів війни жителі Миколаївщини проводили мітинги, на яких висловлювали рішуче прагнення боротися з окупантами. Вкінці липня 1941 року в області у народне ополчення записалось більше 70 тисяч жителів. 

ІІ ведучий

У Миколаївській області було сформовано підпільний обком партії, в районах та містах - райкоми та міськкоми, підпільні організації, партизанські загони, диверсійні та розвідувальні групи. Та часу було мало, ворог стрімко наступав і  після вимушеного відходу військ Червоної Армії, тридцять два місяці Миколаївщина була окупована німецько-румунськими військами. Нищилися культурні і матеріальні цінності, за період "господарювання" на території області фашистами було знищено більше 105 тисяч  громадян. 

ІІІ ведучий

На території області розгорнулася підпільна і партизанська боротьба. Були  організовані і діяли партизанські загони , підпільні організації та підпільнопатріотичні групи.

 ІV ведучий

 Найбільш      відомими      підпільними      організаціями      Миколаївщини      є:

"Миколаївський центр" у м. Миколаїв на чолі з Лягіним, підпільна молодіжна організація "Партизанська іскра" у с. Кримка Первомайського району на чолі з директором школи Моргуненком, підпільні групи на території Жовтневого району на чолі з Морозовим, підпільні загони у селах Богданівка і Доманівка, очолювані Мазепою.  

І ведучий

Партизани і підпільники застосували різноманітні форми боротьби: випускали листівки та відозви з закликами до боротьби з окупантами, проводилась диверсійна робота, масовий саботаж населенням області військових, економічних і політичних заходів окупантів. Важливе місце в діяльності підпільних організацій і груп посідали бойові операції по знищенню пального, продовольства, винищенню особового складу гітлерівських військ, а також здійснення диверсійних актів на транспорті, псування телеграфно-телефонного зв'язку, значна робота проводилась по звільненню з таборів військовополонених. ІІ ведучий

5 серпня 1941 року німецькі та румунські війська окупували наш  Доманівський  район. Настали чорні дні неволі, які продовжувалися довгі 32 місяці. Окупанти завели так званий «новий порядок».

У селах району створювались «табори смерті» та гетто, використовували тілесні покарання, примушували нестійких мешканців служити окупантам, вивозити молодь на каторжні роботи до Німеччини. Люди остаточно зрозуміли своє рабське становище. Залишалася єдина надія на своїх.

ІІІ ведучий

У листопаді 1941року, вирвавшись із фашистського полону, повернувся у Богданівку Анатолій Тихонович Мазепа(псевдонім якого був старший лейтенант Бєлий). В період Великої Вітчизняної війни він був командиром танкової роти 14 танкового полку 15-ї Сивашської мотострілкової дивізії. У боях в районі Христинівка – Умань потрапив у полон, з якого йому вдалося втекти і пораненому повернутися в рідне село. Мазепа створює в селі підпільну організацію, яка налічувала 38 підпільників. 

ІV ведучий

До кінця 1941 року підпільні патріотичні організації були створені в селі Акмечетка (нині Прибужжя), якою керував  офіцер Червоної Армії Малишев

Георгій Миколайович. У Доманівці підпільну організацію очолювали Діордієв Микола Іванович і Денисенко Євдоким Іванович, в яку входили Відмінчук Дмитро, Гайдукевич Іван, Горобля Семен, Луценко Іван, Миронов Леонід,

Піщаний    Федір.    Всього    у    лавах    підпільної    організації   налічувалося                

244 патріота. Загальне керівництво підпільними організаціями було покладено на  Мазепу А.Т., вони йому звітували і діяли під його керівництвом.

Вже на початку 1942 року підпільникам вдалося встановити зв’язок з Одеським підпільним центром. Одночасно підпільний комітет мав зв’язок з народними месниками Кривоозерського, Врадіївського, Савранського та Первомайського районів на той час Одеської області.

І ведучий

Яку  ж роботу проводили антифашисти району? Вони мали свою зброю,  друкарську машинку, ротатор, радіоприймач. Розповсюджували серед населення повідомлення Радінформбюро, листівки, саботували проведення сільськогосподарських робіт. Затягували строки посіву, збору врожаю, виводили з ладу сільськогосподарську техніку ,заражали інфекційними хворобами тварин, зривали вивезення до Німеччини та Румунії зерна, техніки, тварин, проводили диверсії.

ІІ ведучий

Ось кілька прикладів боротьби підпільників з окупантами. Невідомо з яких причин напередодні окупації району місцева радянська влада примусово вилучила в усіх мешканців мисливську зброю, а також радіоприймачі і фотоапарати. Таким чином люди були позбавлені можливості отримувати інформацію. Вирішила це питання Акмечетська підпільна організація. Її члени Юрій Андрухович та Віктор Стефанчук самотужки виготовили радіоприймач, за допомогою якого отримували повідомлення Радінформбюро, друкували їх на ротаторі. А листівки передавали підпільникам інших сіл. Таким чином мешканці району були обізнані з обстановкою на фронті. ІІІ ведучий

Підпільники Доманівки , надавали матеріальну допомогу солдаткам, чоловіки яких воювали на фронті.  

 Богданівські підпільники надали допомогу 57 воїнам Радянської Армії, які втекли з полону, переправили через р. Південний Буг до своїх. Вони підтримували в’язнів Богданівського табору смерті, допомагали їм харчами, одягом. Переховували тих, кому вдалося втекти з табору. За наказом   Мазепи А.Т. в ніч на 4 жовтня 1943 року на залізничному перегоні Врадіївка – Любашівка народні месники пустили під укіс військовий ешелон  противника, який віз на фронт живу силу і техніку. Внаслідок чого загинуло  понад 300 фашистів та багато військової техніки. Богданівські підпільники   підтримували тісний зв’язок з "Партизанською іскрою" Первомайського  району. Зв’язківцем була Катерина Макушенко, її вважають членом цієї  підпільної організації , прізвище викарбовано на пам’ятнику в с. Кримка.

Вони також розібрали 4 трактори, а запчастини сховали, таким чином  не дали змоги вивезти їх до Румунії. В радгоспах Енгельса і Фрунзе , колгоспі ім.. Чапаєва(тепер ПСП ім. Шевченка) підпільник Іван Гайдученко  отруїв 470 свиней, яких відгодовували для Німеччини.

Аналогічні приклади можна наводити щодо інших підпільних  організацій. Але  зрозуміло одне, ці  люди – дійсні  патріоти, герої  рідного  краю, адже їх  діяльність була  пов’язана  з  ризиком, при  провалі  операції  чи  завдання  чекала неминуча  смерть.

ІV ведучий

Окупанти  добре  розуміли, що  у районі діє  добре  організована  і законспірована  підпільна організація. Вони довго  шукали її. У листопаді 1943 року  був  заарештований  практично  весь підпільний  комітет. Після  жорстоких  тортур 10  січня  1944 року  в  селі Тридуби  Кривоозерського  району були  розстріляні А.Т. Мазепа, Г.М.Осадчий, Л.Є.Бесараб.  У селі Кримка Первомайського  району  страчені – А.П. Козіцький, М.І.Діордієв , Є.Г. 

Денисенко, Л.А.Миронов. а через тиждень , 18  січня  1944 року  біля  села  Миколаївка(нині Щасливка)  під час  втечі  загинули останні члени  комітету,яких  німці  везли  на  розстріл в  їх  рідну  Богданівку :Бесараб

І.Г.,Журба П.Ф.,Йоенко К.Т., Лановенький П.І., Маличев Г.М., Макушенко К.І.,Селін М.Є., Стонога А.П.  У Голтянській  в’ язниці  фашисти  закатували  Деревянка І.Д.

Після звільнення Доманівського району  від  загарбників  решта  підпільників,  яким вдалося  вижити , не  попасти  в  руки  катів, добровільно пішла  на  фронт, щоб помститися  за  своїх  товаришів. І ведучий

За мужність і героїзм у боротьбі з німецько-румунськими загарбниками звання Героя Радянського Союзу посмертно були удостоєні чотири підпільники

Миколаївщини:    Віктор        Олександрович    Лягін,          Володимир Степанович Моргуненко, Парфентій Гречаний, Даша Дяченко, більше тисячі підпільників і партизан області нагороджені орденами і медалями, серед них посмертно нагороджені медаллю    «За відвагу»   учасники доманівського підпілля Євдоким Денисенко, Микола Діордіев, Дмитро Відмійчук, Леонід Миронов, медалі «За бойові заслуги» удостоєні  Іван Гайдукевич,   Максим Назаренко, Федір Піщаний.

У 1964  році підпільники, які  на  той  час  залишилися  живими ,  були  нагороджені медаллю « Партизану Великої  Вітчизняної  війни», а  це  більше  40  мешканців  нашого району. 

ІІ ведучий 

Увага! До Вас, присутні , звертається ветеран Великої Вітчизняної війни, член підпільної партійної організації села Доманівка Піщаний Микола

Андрійович…(виступ ветерана)

(Діти дарують квіти ветерану з побажанням):

Нехай Господь дарує Вам літа,

Тепло і затишок, щасливі дні безхмарні. Нехай щороку зелень молода Встеляє килимом стежки у завтра! ІІ ведучий 

Для    Вас    звучить      музичне      вітання     від     наших         аккордионисток: _______________________________________________________________

ІІІ ведучий

В житті є пам'ять , що ніколи не вмирає, 

Із забуття нетлінне повертає… Є людський біль, і честь , і слава –  Їх забувать не маєм  права.

ІV ведучий

Ми просимо Вас , Микола Андрійович , запалити поминальну свічку на пам'ять про тих, чиї імена назавжди залишилися викарбуваними на гранітних плитах меморіалів, хто так і не зустрів весну 45 – го року… , а ми передамо її по колу, схиливши  голову в скорботі.

 (Свічка передається від ветерана по колу всім присутнім і ставиться  на стіл з композицією  з колосків, квітів, калини – траурна стрічка, папаха      ( шапка вушанка) із червоною стрічкою, фляга, оточені фотографіями  партизанів - підпільників Миколаївщини , звучить пісня «Журавлі» у виконанні Марка Бернеса )

І ведучий 

Пам'ять про війну, її сувора правда залишаються з нами як найбільший за силою духу приклад мужності, патріотизму, важкої ратної праці і вічної скорботи. Героїчні подвиги українських партизанів у пам’яті народу  житимуть вічно.  Вшануймо ж пам'ять героїв  хвилиною  мовчання!

(звучить метроном)

ІІ ведучий

Пам'ять  про героїчних підпільників  жива і нині. Про них нагадують меморіальні дошки, пам'ятники, вулиці, названі іменами героїв, обеліски і кургани слави. 

 На  братській  могилі  в  селі  Богданівка встановлений пам’ятник , відкриті меморіальні  дошки  підпільникам  у Богданівці, Доманівці, Прибужжі, Кузнецовому  та  Козубівці, на  їх честь  названі  вулиці.

Виходять волонтери.

Ми - волонтери 8 –А класу. Все , що ми сьогодні розповіли є результат наших  пошукових робіт та екскурсій по місцях бойової слави підпільників. Діяльність нашого волонтерського загону  в минулому році проводилася у двох напрямках:

Уч. 1

Ніхто не забутий – ніщо не забуте.

Уч. 2

Рідний край ми не забудемо – його історію вивчати завжди будемо.

Уч. 1 

Прийняли участь в обласних конкурсах учнівських творчих робіт «Літопис нашої Пам'яті» та пошуково - дослідницьких робіт «Відлуння героїчних літ», присвяченому 70 – й річниці звільнення України від нацистських загарбників (напрям «Прокотилась хвилею війна»), прийняли участь у Всеукраїнській акція «Моральний вчинок» з проектом «Твори  добро, бо ти – людина».

Уч. 2

У минулому році, в переддень визволення України від німецькофашистських загарбників  ми відвідали меморіальний комплекс у с.Кримка Первомайського району, де вшанували пам'ять про партизан – підпільників

Доманівського району покладанням квітів до братської могили.

Уч. 3

Нехай добром нам стеляться дороги, Нехай життя нам більше втіхи дасть. Та знаймо, що за радість Перемоги Заплачено мільйонами нещасть.

Уч. 4

Давно я чув, що з просторів небесних

Нам світять зорями в нічній імлі

Безсмертні душі праведників чесних, Отих людей, що вмерли на землі.

Уч.5

Коли вмирає воїн в дні суворі,

Душа у нього, кажуть, не згаса,

Та всі якби перетворились в зорі, - То їх би не вмістили небеса

Уч.6

Ми пам’ятаєм, хто в лиху добу

В борні віддав останні сили,

Ми зараз квіти і терпку журбу

Приносим на засмучені могили 

Уч. 7

Багато на нашій землі обелісків,

Вкарбовані в них золоті імена Вклонися людино, їм низько-низько, Це пам’ять, яку залишила війна.

 Нехай День партизанської слави передається з покоління в покоління і надалі, нехай зберігає в наших серцях такі поняття, як Батьківщина, честь, обов’язок і пам’ять.