Сценарій: «І хоч упали: в перемозі, у сяйві слави стали нам!»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СЦЕНАРІЙ ВІДКРИТОГО ЗАГАЛЬНОШКІЛЬНОГО ЗАХОДУ, ПРИСВЯЧЕНОГО 95-Й РІЧНИЦІ ТРАГЕДІЇ ПІД КРУТАМИ

НА ТЕМУ:

«І ХОЧ УПАЛИ: В ПЕРЕМОЗІ,

У СЯЙВІ СЛАВИ СТАЛИ НАМ!»

 

 

 

 

 

 

 

 

ПІДГОТУВАЛА І ПРОВЕЛА

КЛАСНИЙ КЕРІВНИК

8-А КЛАСУ

ОЛІЙНИК РОКСОЛАНА ЛЕОНІДІВНА

 

 

 

 

 

 

 

ЛЬВІВ 2013

Мета: Розкрити суть, причини трагедії під Крутами, виховувати в учнів інтерес і повагу до історичного минулого своєї країни, до борців за незалежність України.

Оформлення: На столі хліб на рушнику і калина, свічки, на стіні ікона Божої Матері і плакати. Виставка книг, газетних та журнальних матеріалів «Вам вічна слава, Вам вічна пам’ять».

Виходить дівчина у вінку із чорними стрічками. Крути, як і багато інших місць та подій на рідній землі, – то наші гіркі Термопіли: у січні 1918 року жменька національно-свідомих та патріотично-вихованих юнаків Києва стали на герць із заклятим ворогом України – московсько-більшовицькою ордою, пішли боронити свою землю, Незалежність, Самостійність, Соборність молодої Української народної держави.

Учениця: Це правда: кров з каміння може змити дощ,

червона місяця хустина може стерти,

але наймення Ваші багряніші від рож

горять у просвіті на плитах незатертих.

Учень: Супроти чужої навали,

Супроти смерті – в стужу , сніг ,

Ось тут вони , ось тут стояли

І всього жменька – триста їх.

Ведуча: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, сплять в знаних і безіменних могилах розкиданих по рідній і чужій землі –ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ.

Ведучий: Цвіту нашого народу, його славним синам і дочкам, що в розквіті своїх духовних і фізичних сил віддали молодість і найдорожче, що є в кожного з нас – життя – ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ.

Ведуча: Тим, кого в умовах більшовицької тиранії ми повинні були забути і викреслити з своєї пам’яті і історії, героям, що впали в страшному бою під Крутами –

ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ.

Ведучий: Добре кажуть : “Хто не знає свого минулого , не вартий свого майбутнього”. І це дійсно так, бо так само, як дерево тримається на землі своїми коріннями, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого – як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться. Але ж людина не перекотиполе, і, як сказав у своєму романі Павло Загребельний : “На порожньому місці роду не заснуєш”. Саме тому ми повинні знати історію. А історія наша полита кров’ю і сльозами. Однією із найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами.

Ведуча: 29 січня 1918 року назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач – Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність. Вже 25 січня 1918 року на засіданні Української Центральної Ради було прийнято IV Універсал, який проголошував незалежність Української Народної Республіки. Проте більшовицька влада не хотіла так просто віддавати свого “молодшого брата”. Після захоплення Харкова та Полтави більшовики спрямували своє п’ятитисячне військо під проводом Муравйова на Київ.

Учениця 8-А, Воляк Марта, грає на бандурі, виконуючи пісню «Ой у лузі, на полянці».

Учениця: Послухай, як шумлять жита,

Де стільки літ буяли січі

І смерть дивилася у вічі,

І воля марилась свята.

Учень: Послухай стогін і збуди

Порив душі, надії Квіти;

Чиї сини, чиї ми діти, -

Спитай і сам себе суди.

Учениця: Земля кипіла навкруги

Вмирало юне покоління…

Послухай, стогне як коріння,

Котре зрубали вороги.

Учень: У боривій доби,

Щоб скрипіння не зміліло,

Безсмертя дух освятить тіло –

І совість стане на диби.

Учениця: Послухай вікові пісні

І власну вимости дорогу,

І присягни собі і Богу,

Що не відступиш у боротьбі.

Учень: Бо кличуть сурми й солов’ї

Для внуків воля – краща доля

Одна є мати – Україна,

Як син, ти захисти її.

Ведучий: Лише 300 українських юнаків – добровольців виступили на захист Української Народної Республіки і прийняли на засніженому чернігівському полі нерівний бій із майже п’ятитисячною армією більшовиків. Основу українських добровольців складали бійці, створених за ініціативою молодіжного Братства Українських Самостійників Юнацької школи ім. гетьмана Б.Хмельницького та Студентського куреня ім. Українських Січових Стрільців – переважно студенти Київського університету, Київського політехнічного інституту та учнів старших класів київських гімназій.

Учениця: Ще юнаки, ще майже діти,

А навкруги і смерть, і кров.

На порох стерти, перебити!-

Іде на Київ Муравйов.

Учень: Полків його не зупинити,

Та рано тішитесь кати :

Коли стають до зброї діти,

Народ цей – не перемогти.

Учениця: В мороці неладу, в пітьмі підлот –

Ваші пісні молодечі,

Лет ваш орлиний , нестримний лет,

Лет крізь вітри і хуртечі.

Учень: Що там, що вперше з рушницею йти,

Що там , що тому п’ятнадцять,

Так хороше вам на ворога йти,

Співом гучним захлинатись.

Учениця: Хай вам вітри вибігають на шлях,

Просять вернути, голосять, –

“Щоб наша доля…” лунає в полях,

“Щоб краще в світі жилося”.

Квартет учениць 8-А класу виконує пісню Смірнової Яни (8-А клас) «Десь там, ген за горою».

Десь там, ген за горою

Юнак молодий йде до бою

Прощається-сумує

Зі своєю, та й з дівчиною.

 

Приспів.

Не сумуй ти , юначе,

Бачиш, дівчина плаче,

А тужить вірній смерті,

То діло собаче.

Вже стріля, вправно б’ється,

Москалям не здається.

Врагів, як траву косить,

Ще й собі сміється.

Приспів.

 

Хтось вцілив у юнака,

Лежить, умирає.

Та й в вічі своїй смерті

Стиха споглядає.

Приспів.

Ведуча: Бій розпочався о 12 годині дня, фактично безперервно тривав до пізнього вечора. Юнаки мужньо відбивали атаку ворога, не залишаючи своїх позицій . Протягом п’яти годин українські підрозділи стримували ворожі напади. Проте незабаром, скориставшись кількісною перевагою, наступаючі зламали оборону і почали оточувати українські частини. Розуміючи безвихідність свого становища, бійці Студентського куреня пішли в атаку і були майже всі знищені. 27 студентів і гімназистів ( серед них: М. Михайлик, Л. Лукасевич, А. Со-коловський, О. Щиротюк, Е. Тарнавський, М. Ганкевич те інші ) були захоплені в полон. Усіх їх було піддано нелюдським катуванням і по-звірячому замордовано.

Сценка «Бій під Крутами».

Два моряки-більшовики з гвинтівками виштовхують на сцену полонених хлопців-крутян.

1 моряк: Пошли, пошли! Двигайтесь быстрее, хохольские щенки!

2 моряк: Ишь ты, желторотые буржуи! С кем вздумали тягатся? С матросиками-большевиками?!

1 моряк: Салаги! Да они и винтовки в руках держать не умеют! Куда им, сопливым, тягатся с нами, матросиками-большевиками!

2 моряк: Ну, ничего, Ванюша! Мы то их ума-разума поучим! Они у нас кровавыми слезами плакать будут!

(Моряки виходять з каземату, міцно зачинивши двері на ключ).

М. Михайлик: Хлопці, ви чули на що той москалюга тут натякав?!

Л. Лукасевич: Та якби тебе так напоїли – ти б ще не таке белендів!

А. Соколовський: Ой, братики мої! Щось мені моторошно, коли дивлюсь на ці гидкі червоні пики.

О. Щиротюк: Вовка боятися – в ліс не ходити, Андрію!

Е. Тарнавський: Не залякати їм нас, кажу я вам, не залякати! І навіть коли вони всіх нас отут пошматують на кавалки, то до Києва їм не дійти!

М. Ганкевич: Звісно, що перемога буде за нами. Не зламати їм нас, хлопці. Чуєте! Хоч би як вони скаженіли.

Л. Лукасевич: А в мене сьогодні день Ангела… Матуся завжди в той день пекла мені улюблений пиріг.

М. Михайлик: А мене Ярина запросила на родинне свято саме в цей день. Мабуть, десь визирає.

А. Соколовський: А я саме мав виступити в гімназії з доповіддю «Про формування та розвиток нової української держави».

О. Щиротюк: Не журися, друже, ти напишеш нову, свою історію, котру власною кров’ю освятив тут, під Крутами! І прийдешні покоління із завмиранням серця читатимуть її.

Е. Тарнавський: А яке воно буде, те майбутнє? Ото хоч би одним оком зазирнути у нього…

М. Ганкевич: Воно буде прекрасним! Вільні люди – в оновленій, вільній Україні! А про нас співатимуть пісні, складатимуть вірші!

(Хлопці починають співати гімн «Ще не вмерла Україна», вбігають оскаженілі  моряки, б’ють їх, виштовхують на страту).

Учень: Ти впав, товаришу, у ранах  

Між трупами таких, як сам,

Та не останній в могіканах,

Борониш ти святий вігвам.

Учениця: Вони ідуть у лавах щільних

Вперед, вперед, і не один

Упав, як ти, в огнях свавільних

Під спів червоних хуртовин.

Учень: Благослови ж їх лет шалений,

Умри з усміхом на устах;

Не поведе більш кат скажений

Твоїх братів у кайданах.

Учениця: Коли ж здригнуть міцні їх лави,

Коли не схочуть умирать, –

Покрий тавром ганьби й неслави,

Спали пожежею проклять!..

(Учні розходяться у два боки за лаштунки, лишається учениця)

Учениця: День помирав , як недобитий лебідь,

Ніч перейняла невимовний біль.

Здригнулись зорі в сполотнілім небі

І тихо подали в криваву заметіль.

Стогнали Крути і молився вітер,

Цілуючи скривавлені сліди:

Вас мало, діти, вас так мало, діти,

Супроти п’яної московської орди.

В пекучий сніг… Навзнак. Не на коліна.

Заплакав місяць в зоряну блакить.

Всі – як один… Кріпися Україно,

Хоч їхня смерть вовік не відболить.

Ведучий: Безжальні кати навіть заборонили селянам поховати безстрашних захисників. Після підписання Брестського миру, який замінив владу більшовиків на австрійців та німців, 19 березня 1918року в Києві відбувся урочистий похорон на Аскольдовій горі 28 полеглих бійців у бою під Крутами.

ПАМ’ЯТІ ТРИДЦЯТИ

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих…

 

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

 

На кого посміла знятись

Зрадника рука? —

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка…

 

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! —

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих. —

На Аскольдовій могилі

Поховали їх.

Павло Тичина

Учениця виконує пісню «Як сніги покриють землю» (сл.. В. Герасимова, муз. С. Цибенка) під акомпанемент гітари (грає учениця 8-А класу Шкоропад Софія).

Як сніги покривають землю,

Як нам білим встелять путь,

Спом'янемо тую славу,

Що осталась нам з-під Крут.

 

 

Не шукайте Термопілів,

Тільки Крути спогадай,

Де спартанці-українці

Полягли за рідний край.

 

 

Триста юних одчайдухів,

В сто крат більший був там враг,

Всі лягли там на полях.

Ведуча: Але більшовики за 70 років свого панування намагалися знищити в пам’яті народу згадку про Крути або виставити її героїчних захисників зрадниками Батьківщини. У 30-х роках було навіть знесено кладовище та могили крутян на Аскольдовій горі.

Учениця: Спом’янімо в пісні славу Крутів,

Найсвятіше з наших бойовищ!

Крути! Крути! – смолоскип в майбутнє,

Піднімімо наші душі ввиш.

Учень: Крути! Крути! Це за Батьківщину

Стати муром, шанцем душ і тіл,

Крути! Крути! Мужньо, воєдино

Прямувати в найсвятішу ціль.

Учениця: Крути! Крути! Час розплати близько,

Вже червоний ворог карти жде,

Крути! Крути! Вічне бойовисько

За майбутній, за світлий день.

Учень: Крути! Крути! Мужність і посвята,

Вірність, що міцніша понад смерть.

Крути! Крути! Горда і завзята

Кличе пісня і веде вперед.

Учениця: Народе мій, великий, Український,

Яка б солодка не була брехня,

Не вір брехні, що воля – тільки тінь це

Козацького минулого вже дня.

Учень: Не раз вже потрапляв у пастку ти,

Буть пильним, мій довірливий народе

Піднести прапор – то ще не свобода

Будь мудрим! Вір що дійдеш до мети.

Ведучий: Перші згадки і справжня, реальна оцінка захисників Крут відбулася вже після набуття Україною незалежності в 1992 році. Не можна викреслити з пам’яті людської той великий та безсмертний подвиг юних студентів, що захищали українську державність, поклавши на її вівтар найцінніше – власне життя.

Ведуча: Пам’ятай про Крути, про те, що тепер Україна знову перед небезпекою бути поглинутою ненаситним московським окупантом. І тепер Тебе чекають випробування, які Ти мусиш витримати, щоб захистити Батьківщину від будь-якої агресії. Гартуйсь і готуй себе до праведної боротьби за волю і майбутнє Твого Народу, пам’ятаючи наших Героїв.

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

Ведучий: Минуть роки, століття та пам'ять про юнаків, які полягли під Крутами, не не зникне вовік. Не має права зникнути. Адже без неї немає історії. Нема народу, немає країни. Вона світитиме не тільки українцям, а й всім тим, хто готовий покласти своє життя в ім'я ідеї.

ВШАНУЄМО ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЇВ КРУТ ХВИЛИНОЮ МОВЧАННЯ.

Учень:Нема любові понад тy,

Що окропила кров'ю Крути

І ту гарячу кров святу

Народам світу не забути

Сьогодні пам'ять знову відродилась

Прийшла із поневолення життя,

Щоб свічкою новою засвітилась

Душа, зірвавши пута забуття

В молитвах всіх героїв пригадаєм

Живим у Бога будем щедрості просить

Воскресне дух, я всіх вас закликаю

Людської пам’яті свічу яскраву запаліть.

(Учасники дійства виходять на сцену, стають півколом і  запалюють свічки)

Учні виконують пісню «Балади про Крути» (сл.. М. Шуневича, муз. М. Добрянського).