Стаття на тему:"Вікові особливості дитини"

Одним з основних принципів навчання в сучасній школі є індивідуальний підхід до дитини, який включає глибоке вивчення особистості дитини, у тому числі й вікових особливостей її психічного розвитку. Саме на основі цих знань учитель планує свою подальшу роботу. Серед умов, які забезпечують ефективне вирішення завдань шкільного педагога, виняткове значення має віковий підхід до організації шкільного життя дитини, оскільки кожному віку відповідає свій рівень фізичного, психічного і соціального розвитку.                                                                                                                              Віковими особливостями називаються характерні для певного періоду життя людини анатомо - фізіологічні і психічні якості. Оскільки біологічний і духовний розвиток людини тісно пов'язаний між собою, то відповідні вікові зміни настають і в психічній сфері.               Що служить природною основою для виділення послідовних етапів людського розвитку і складання вікової періодизації. Для педагогіки школи найбільший інтерес представляє періодизація, що охоплює життя і розвиток індивіда шкільного віку: молодший шкільний вік (6 - 10 років); середній шкільний вік (10 - 15 років); старший шкільний вік (15-18 років).                                                                                                  Я.А. Коменський був першим, хто наполягав на строгому обліку в учбово-виховній роботі вікових особливостей дітей. Він висунув і обґрунтував принцип природо відповідності, згідно з яким навчання і виховання повинні відповідати віковим етапам розвитку. Як у природі все відбувається свого часу, так і у вихованні все повинно йти своєю чергою – своєчасно і послідовно. Педагог стверджував, що урахування вікових особливостей - один з основоположних педагогічних принципів, відповідно до яких, вчителі регламентують учбове навантаження, встановлюють обґрунтований об'єм для заняття різними видами діяльності, визначають найбільш сприятливий для розвитку розпорядок дня, режим праці і відпочинку.                                                                                                                                                         

Отже, перш за все, розглянемо вікові особливості змісту, форм та методів виховної діяльності з учнями молодшого шкільного віку.                                          Молодшим шкільним віком прийнято вважати вік дітей приблизно від 6 до 10 років, що відповідає рокам їх навчання в початкових класах. Прихід до школи вносить найважливіші зміни в життя дитини. Основною діяльністю учня, його першим і найважливішим обов'язком стає навчання – придбання нових знань, умінь і навичок, нагромадження систематичних відомостей про навколишній світ, природу і суспільство.               Великий виховний вплив вчителя на молодших школярів зв'язаний з тим, що вчитель із самого початку перебування дітей у школі стає для них незаперечним авторитетом. Авторитет учителя – найважливіша передумова для навчання і виховання в молодших класах.                                                                                                                                                          Вчителеві початкових класів необхідно знати закономірності вікового розвитку не тільки для того, щоб до них пристосуватися, а головне, щоб учити й виховувати з найбільшим ефектом. Видатний український педагог Г.Ващенко звернув увагу на те, що високий темп розвитку учнів початкових класів вимагає якнайширшого залучення їх до активної навчальної й громадської діяльності. А тому початкова школа мусить використовувати кожний момент своєї роботи не тільки для того, щоб дати учням знання, а й для того, щоб виховувати з них повновартісних, всебічно розвинутих людей і добрих громадян своєї батьківщини.                                                                                                                Особливості виховання учнів початкових класів зумовлені відчутним впливом ряду визначальних факторів:

1) якісно новим способом життя та діяльності – переходом до систематичного, психічного й розумового розвитку нервової системи, мислення, пам'яті, уваги, характеру, сили волі;

2) змістом навчальних планів, програм і підручників для 1-3 (4) класів;

3) незаперечним авторитетом першого вчителя у житті дитини;

4) сильним впливом родинного гнізда.

Для молодших школярів навчальна та виховна діяльність стає провідною і набуває характерних особливостей. Своєрідність навчальної  діяльності полягає в тому, що її зміст в основному складають наукові поняття та зумовлені ними узагальнені способи розв'язання завдань, а її основна мета та головний результат  –  засвоєння наукових знань та відповідних їм умінь.                             Розвиток особистості дитини стає основним завданням школи. Тому постає питання про пошук таких форм організації виховногота навчального процесів школярів, які б найбільшою мірою забезпечували цей розвиток. Однією з таких форм є організація спільної навчальної та виховної роботи учнів, починаючи з початкових класів.                                                                                    Надзвичайно велике значення у вихованні школярів у даному віці відіграють ігри. В процесі ігрової діяльності поряд з розумовим розвитком здійснюється фізичне, естетичне, моральне виховання. Виконуючи правила гри, діти привчаються стримуватися, контролювати своє поводження, у результаті чого виховується воля, формується дисциплінованість, уміння діяти за планом, приходити на допомогу один одному тощо. Відповідно  –    чим цікавіші ігрові дії, які учитель використовує на уроках і в позакласних заходах, тим непомітніше й ефективніше учні закріплюють, узагальнюють, систематизують отримані знання.                                                                                                                              Працюючи з школярами молодшого шкільного віку, зрозуміло, що використання ігрових моментів і уроків в ігровій формі, особливо в 1-му класі, рольових ігор на заняттях у групі продовженого дня, є необхідним засобом активізації пізнавальної діяльності учнів, допомагають створити для учнів більш комфортні умови в перехідний період від дошкільного дитинства до шкільного життя. Особливо цікаво проходять уроки  - екскурсії в зимовий (весняний, осінній) ліс (парк), уроки - подорожі в країну (місто, на острів). Активними бувають у підготовці і проведенні подібних уроків і позакласних виховних заходів батьки, що дозволяє вже з перших днів навчання дітей у школі встановлювати з ними тісний контакт, залучати до процесу навчання і виховання. Практика показує, що нестандартні форми уроків відкривають учнів з несподіваної сторони, а створена вчителем атмосфера невимушеності зацікавлює всіх дітей і дозволяє включити в роботу навіть найбільш боязких і сором’язливих.                                                                                                                                                                        Виховну роль  у формуванні особистості молодшого шкільного віку відіграє український фольклор, зокрема дитячий, а також твори художньої літератури для дітей молодшого шкільного віку. Велику виховну силу мають також народні прислів'я і приказки, які легко запам'ятовуються й випромінюють глибоку життєву мудрість нашого народу.                                                                      Таким чином, виховний процес репрезентує собою постійну трансформацію зовнішніх впливів у внутрішні, духовні процеси особистості (її мотиви, установки, орієнтації, стосунки). Чим інтенсивніший духовний вплив на дитину, тим більші його виховні наслідки.                                                                      Середній шкільний вік ( 10 – 15 років )  – складний відповідальний період становлення особистості, в якому формується соціальна спрямованість і моральна свідомість: моральні погляди, судження, оцінки, уявлення про норми поведінки, запозичені у дорослих. Важливі зміни відбуваються у мотиваційній сфері: потреба в самоповазі, в самоствердженні, у визнанні товаришів, у позитивному ставленні з боку друзів.                                                        Вік підлітків є найбільш складним, проте сприятливим для формування та розвитку ціннісних орієнтацій, що має велике значення для встановлення їхнього світогляду. Психологічні дослідження дають підстави стверджувати, що учні активно шукають власні шляхи для самоствердження та самореалізації. Саме тому у виховній роботі педагогам потрібно враховувати всі складнощі та тонкощі встановлення підлітків.                                                                                    Найефективніший метод виховання підлітків – це щира розмова, проникнення у його внутрішній світ, інтерес та почуття поваги до його особистості, прийняття його критики. Тому від особистості педагога, від багатства його внутрішнього світу залежить ефективність усієї виховної роботи. Гаслом виховної роботи повинне стати висловлювання Ж.- Ж. Руссо :" У серце увійде лише те, що йде від серця " .               Завдання вчителя – допомогти підліткові розвинути в собі кращі якості душі, які стали б надійною духовно-етичною основою.                                                                                                                                                            Виявлення шляхів педагогічного впливу на особистість підлітка в  сучасних умовах є одним із важливих компонентів у структурі соціального виховання дітей.  Певна практика і спостереження дозволили виявити великі можливості для саморозвитку і становлення підлітків таких форм роботи, які потребують введення різних видів діяльності: ігри (розігрування сцен, інсценівок, костюмованих балів тощо), предметно - практична діяльність (виготовлення самими учасниками костюмів, масок, оформлення місця подій); інтелектуальні змагання, вікторини; спортивно-туристична діяльність  тощо.

Проте, поряд із великими комплексними справами, які потребують чималої підготовки та певної підготовленості, до підлітків доцільно використовувати і так звані малі форми виховання: конкурси, творчі змагання, захист фантастичного проекту, засідання клубу, вечір-розмова .                                                         Отже, завдання виховної роботи з підлітками можна сформулювати таким               чином:                                                                              
   1) Формування гуманного морального світогляду, тобто переконань у цінності миролюбності, доброзичливості, поступливості, ввічливості, подолання              орієнтації              на              позицію              сили.
   2) Розвиток сучасного політичного і наукового світогляду вихованців, потреби в знаннях, уяви про сучасні професії, потреб в естетичному розвитку і              фізичному               вдосконаленні.
   3) Згуртування колективу навколо цікавої і корисної діяльності, можливо ширший розвиток у цій діяльності стосунків відповідальної залежності і попередження укорінювання хибного варіанту “товариського кодексу”.
     Ці завдання потребують різних напрямків і форм виховної роботи. Деякі напрямки, наприклад розвиток наукового світогляду або згуртування колективу, є досить традиційними, вони непогано відбиті у педагогічній теорії і практиці.   Звичайно, не можна усунути з життя підлітків ситуації і обставини, що викликають роздратованість, злість, агресивність, бажання схитрувати, але можна і треба посилити їхнє усвідомлення моральних норм і власної психології, аби попередити приховування негативних мотивів поведінки від самого себе.                                                                                                                                            Старший шкільний вік, що охоплює період розвитку дитини від 15 до 18 років, у віковій психології прийнято вважати старшим підлітковим віком. Одним із важливих аспектів психічного розвитку старшокласників є інтенсивне дозрівання, провідна роль у якому відводиться розвитку мислення. У цьому віці учні виявляють більше самостійності в заняттях, у них інтенсивно розвиваються моральні сили, формуються і визначаються риси характеру, відбувається становлення світогляду. Основною особливістю особистісного розвитку старшокласників є помітний розвиток самосвідомості, самооцінки, що ґрунтується на самостійному аналізі й оцінці власної діяльності й не завжди через складність цього процесу є об‘єктивним.              Старший шкільний вік є сенситивним у формуванні світогляду, виробленні стратегії життя, визначенні життєвих планів, формуванні вміння творити власну долю, активно відповідально та ефективно реалізовувати громадянські права й обов‘язки. Під час навчання у цей період виникають нові мотиви професійного та життєвого самовизначення. Старшокласники, визначаючи систему цінностей, керуються планом свого індивідуального розвитку та соціальною значимістю життєвих цілей. Соціальні мотиви старшокласників стають диференційованими й дієвими, що зумовлює використання у роботі з ними таких форм виховання: диспут, відверта розмова, етичний тренінг, ярмарок професій, конкурс, ділова зустріч, тестування тощо .                                                                                                                                            Бесіда ( фронтальна або індивідуальна )  –  поширений метод виховання при виховній діяльності педагога з учнями старшого шкільного віку. Щоб фронтальна бесіда дала позитивний результат, педагог повинен: обґрунтувати тему як життє­во важливу, а не надуману, формулювати запитання та­ким чином, щоб вони спонукали до розмови, спрямовува­ти розмову в конструктивне русло. Учнів слід залучати до оцінювання подій, вчинків, явищ суспільного життя і формувати у них на цій основі ставлення до навколишньої дійсності, до своїх громадських і моральних обов'язків. Найскладнішою для вчителя є індивідуальна бесіда, яку проводять за заздалегідь наміченим планом у спокій­ній обстановці. Важливо, щоб психічний стан учня спону­кав його до відвертості. В індивідуальній бесіді учень має не лише усвідомлювати зміст моральних сентенцій, які доводять до його свідомості, а й переживати його. З цією метою використовують переконливі приклади. Водночас вихованець повинен відчути, що педагог прагне допомог­ти йому.                                                                                                                              Друга група методів, які використовуються при вихованні учнів старшого шкільного віку, передбачає організацію діяльності та формування досвіду суспільної поведінки. До неї належать: педагогічна вимога, громадська думка, вправлення, привчання, доручення, створення вихову­ючих ситуацій. Педагогічна вимога –  це педагогічний вплив на свідо­мість вихованця з метою спонукання його до позитивної діяльності або гальмування його негативних дій і вчинків. А. Макаренко вважав, що без щирої, переконливої, гарячої й рішучої вимоги не можна починати виховання особистості.                                                                                                                                                                        Отже, виховання характеризується всебічністю змісту та різноманітністю методів, використання яких, в основному, залежить від вікових особливостей учнів. Проте, серед усього розмаїття є такі, що мають значення для всього виховного процесу. Всі форми та методи виховної діяльності, при врахуванні вікових особливостях учня, що є досить важливо, спрямовані на зміну особистості в позитивний бік. Проте, їх застосування веде не до безпосередніх змін особистості, а до виникнення у вихованців думок, почуттів, потреб, які спонукають їх до певних вчинків, поведінки.