Сценарій казки "12 місяців" для 2 класу

У рік новий трапляються дива,
І оживають казочки минулі.
А ось вам, друзі, казочка нова,
Хоч може здатися, що ви її вже чули.

Нехай ця казка радість принесе!,
Отож для вас усіх сьогодні п'єса.
Знайомтеся: професор Знаєвсе,
А учениця тут - сама принцеса.

Професор

Принцесо, прошу Вас порахувать
І відповідь у зошит записати:
Тож скільки буде п'ять додати п'ять?

Принцеса

Мені уже набридло рахувати.
Одне і те ж, і так вже цілий рік.

Одразу сотні прикладів, задачок.

Лиш в клас переступаю я поріг,
 

Професор

Але ж принцесо…

Принцеса

Якщо я вже народилась багата,
То навіщо вчитися й працювати.
Всю роботу відмінно
Тут зробити повинні
Ті, ким буду я завжди керувати.
От захочу: і зима зразу згине,
А весна зігріє нашу країну.
Буде ластівка в стрісі,
Й перші проліски в лісі
Аж до сонця пелюстками полинуть.
Ви скажіть мені, чи хороше свято,
Щоб мороз тріщав й заметіль мела.
Нащо Новий рік взимку святкувати,
Я не поняла, я не поняла.

Принцеса

Принцеса я чи ні, скажи-но?!
А краще - далі від біди.
Бажаю, пролісків корзину
Щоб завтра ж хтось приніс сюди. 

Професор

Але ж зима, принцесо...

Принцеса

Годі!
Нехай об'являть зараз всім,
Що квіти я чекати згодна
Вже зранку, десь в годинок сім.

У цій хатині, знаєм точно,
Не чули слова "доброта".
Жорстока мачуха, а дочка
Така ледача, що біда.

Лиш падчерка сама, без неньки,
Не знаючи покою й сну,
Працює тут добу ціленьку,
В душі чекаючи весну.

Заходить чоловік мачухи.

 Болить в мене спина, матусю.

Й тепленька в хатині в нас піч.

   
Випихає падчерку на вулицю.

Що ж діяти: хочеш-не хочеш,
Та доля така в неї зла.

Зібралася падчерка мовчки
І з плачем до лісу пішла.

Падчерка йде лісом.

Падчерка

О Боже мій! Невже з-за квітів тих
Тут, в лісі, гинути я мушу.
Не чую вже ні рук, ні ніг,
А скоро не почую й душу.

Падчерка непритомніє.

З’являється сніжинка. (На танець разом з нею виходить Зима з Весною та інші герої)

Сніжинка

Зима! Зима! Скоріш сюди!
Дитина в лісі замерзає.
Уже недовго до біди.
А що робити, я не знаю.

З'являється Зима і торкається чарівною паличкою Падчерки.

Падчерка приходить до тями.

Зима

У час такий у лісі і сама?

Падчерка

Зігрітися я тільки лише мрію. Ви хто?

Зима

Не впізнаєш? Зима. Іди до мене, я тебе зігрію.

Он, бачиш, вогнище. Там місяці допомогти і

обігріти зможуть. Йдемо туди. Там друзі всі мої.

Вони тобі найкраще допоможуть.

Підходять до 12 місяців.

Грудень
Ану мерщій, мерщій сюди до нас!

Скажи-но нам відверто все, дитино,
Що привело тебе в зимовий час,
В таку тяжку холодную годину.
Мороз, ну аж мурашки по спині.
Чого пішла із теплої ти хати?

Січень

Оце-то так! Квітки серед зими?

Такого я не чув іще, повірте.

І знаєш ти, і знаємо всі ми,

Що не ростуть зимою в лісі квіти.

Лютий

Ну і що ж то за діла -

Знущатись над дитиною простою?

Невже ж то мачуха така у тебе зла,

Що відпустила дівчинку зимою?

Березень

Скажу тобі я, Березень, таке:

У місяці моєму так буває -

На небі сонце ясно-золоте

І все навколо зразу розцвітає.

Квітень

На те й весна, голубонько моя,

Щоб розцвітали на поляні квіти.

І знаю все оце напевно я,

Бо ж сотні літ ось так і звуся - Квітень

Травень

І в травні зеленіє навкруги.

Повір, у цьому я добряче знаюсь,

Кущі, дерева, і поля, й луки.

Бо ж недаремно Травнем називаюсь.

Червень

А з червнем літо прийде.В добрий час!

І стане тепло і приємно всюди.

І сонечко усіх зігріє нас,

І будуть вдячні нам за літо люди.

Липень

А в липні смачно липи зацвітуть,

І бджілочкам багато є роботи:

Вони над квіточками загудуть,

І свіжим медом враз наповнять соти.

Серпень
У серпні про серпа не забувай
І не лінуйся працювать ніколи.
Хутчіш новий збирати урожай!
Бо вже чекає, колоситься поле.

Вересень

У вересні до школи всі - гайда!

І всі ми з цим, скажу відверто, згодні.

Хто вчитися не любить - то біда!

Куди ж без знань, погодьтеся, сьогодні!

Жовтень

Пожовкне листя в жовтні, що робить.

У осені своя краса буває.

Вже день все менше й менше кожну мить,

А ночі прибуває й прибуває.

Листопад

А я - Листопад. Далі вже зима.

Як ось тепер, ну хто ж цього не знає.

Так що, дитино, зрозумій сама,

Немає взимку пролісків. Немає!

Падчерка

Немає пролісків. Та все це знаю я.
Це ж мачуха мені все наказала.
Тож, бачите, то воля не моя -
Я теж їй говорила і благала.

Зима

Послухай, брате Березню, в руці
У тебе сила, знаю, ой, велика.
Допоможи ти дівчинці оцій,
А то ж, напевно, буде з нею лихо.

Березень

А що! Візьму і все переверну!
Без чар не так цікаво в цьому світі.
На п'ять хвилин покличемо весну!

   З 'являється Весна.

Зима

Збирай, збирай-но швидше всюди квіти.

Падчерка збирає проліски.

Весна

Букет чарівний щастя принесе,
Злим людям подобріти допоможе.

Падчерка

Спасибі, друзі! Дякую за все!
Повірити очам своїм не можу!

Весна

Лиш квітку візьме хтось до рук своїх,
І зразу подобрішають ті люди:
Поселиться любов в серцях у них,
А чари злі ураз розтануть всюди.

Декорації: вогонь, сніжинки, чарівна паличка.

Нарешті і додому я прийшла,
Побачила пригод-таки немало.
Ось проліски, матусю, принесла,
Корзину повну, так, як ви казали.

Мачуха (грубо, але бере квітку і одразу добрішає)

Не може бути!
Так, давай сюди!
Не вірю навіть, сон оце чи правда.

Дочуронько, скоріш до мене йди,
Дай обніму тебе, моя відрада!
Як я могла узимку у світи
Свою дитину випхати із хати
Прости мене, ріднесенька, прости,
Яка ж була зла! Яка пихата!

 Пробач! Пробач! Жорстокі ми були.

Не розумію, як же ми могли
Тобі в житті робити стільки шкоди.

Чека принцеса квітів весняних,
Чекає довго і чекає вперто,

А поки не приніс ніхто ще їх,
Нудьгу нестерпну розганя концертом.

Але ж, принцесо, на дворі зима,
Це неможливо, я ж казав Вам зразу.

  
Заходять мачуха, її чоловік, дочка, падчерка.

Але ж такого справді не бува,
Це дійсно щось таке неімовірне,