Сценарій казки "Вкрадене сонце" для молодших класів

                                                       Казка про вкрадене сонце

Діючі особи:

Ведучі:

Казкар

Казкарка

Хлопчик

Дівчинка

Дракон

Сонечко

Японка

Ліс

Індіанець

Людина- павук

Сонечко

                                                   Дія перша

Казковий ліс. Між квітами блукає сонечко. За ним підглядає Дракон.

Сонечко:

Гуляю я по небу, посміхаюсь,

З маленькими метеликами граюсь.

Я ніжні  квіточки  у пуп’янок цілую,

І кожній колір  з райдуги   дарую.

Люблю красу, тож Землю прикрашаю.

Усе живе  промінчиком ласкаю.

Дракон( ховаючись):

А в мене в  замку  злі вітри гуляють,

Вони холодні, до кісток проймають,

І стогнуть уночі,  і виють,

Мене ніхто ніколи не зігріє.

Чому в них тут буде краса ,

А в мене, навіть, квіточки нема?

Вкраду я сонце,

Хай світить лиш мені

В мої похмурі дні.

                  Дракон хапає Сонечко, тягне до себе, воно  пручається.

Сонечко:

Пусти, Дракончику, пусти!

Ой, хочеш довести ти до біди!

Куди мене ти тягнеш?  Схаменися!

Без сонця згине все, навколо, озирнися.

Про інших думай, все  помре!

Не може без добра, тепла живе.

Дракон:

 Ні з ким тебе ділити я не хочу!

На всіх плювати, хоч проплачуть очі.

Дракон тягне Сонечко за лаштунки.

Казкар( накриває чорною тканиною ширму із зображенням чарівної галявини)

Весь світ без сонця  непривітним,  темним став,

Пташки притихли. Світ рослин пропав.

Без сонечка добро і радість зникли назавжди.

Відчули  всі наближення біди.

Казкарка:

І людям стало теж погано жити.

Не можна в темряві гуляти і радіти.

Ту ніжність, ласку, що Сонце давало,

Електрика ніяк не заміняла.

 

                       Вбігають з ліхтариком  хлопчик та дівчинка.

Хлопчик:

Говорять люди, що Дракон Сонечко вкрав,

Він тут три дні тому літав.

Потрібно, щоб він Сонце повернув,

Й  назад дорогу  на землю забув .

Дівчинка:

З тобою піду я, тобі допоможу в пригоді.

Разом і батька  бити легше, кажуть у народі.

Хлопчик:

А тільки як здолати нам чудовисько? Не знаю.

Може у когось підемо, спитаєм?

Дівчинка:

Читала у книжках, що мудрими були індійці - майя.

Може у когось з них спитаєм?

Хлопчик:

Як гарно, що читаєш ти багато!

Про тебе видно кажуть,

Що ума палата!

Дівчинка:

Авжеж, коли багато ти читаєш,

То все про всіх і знаєш.

Казкар:

І діти вирішили світ наш  врятувати.

Для цього майя треба відшукати.

В краях заморських майя ті живуть.

Тож і у діток наших важка далека путь.

 

Діти зустрічаються з індіанцем майя.

 Дія друга

Хлопчик:

Шановний, майя! Народ ви мудрий дуже, це ми знаєм!

Нам допоможіть, дракона нам потрібно відшукати,

Щоб Сонечко для всіх забрати.

Дівчинка:

Якою зброєю його перемогти, будь ласочка, нам підкажіть,

Дорогу в замок злого покажіть.

Індіанець:

Лише той демона – дракона може здолати,

Хто твердо знає, чим його перемагати.

Хто душу  щирую і добру має,

Чарівні речі  відшукає.

 

Хлопчик:

Які  же нам речі в темряві шукати?

 І де їх взагалі узяти? 

Індіанець:

 Ідіть в Японію. Там сакура цвіте,

Чарівне дзеркало в країні отій є.

Хто хоч  раз у нього гляне,

Враз добрішим в сто раз стане.

Дівчинка:

Ми тобі дякуємо   щиро. І це все?

Лише люстерко треба нам оте?

Індіанець:

Дракон упертий, не захоче  він коритись .

Тож у людини - павука ви сітку попросіть,

І злого сіткою зв’яжіть .

Заставте в дзеркало його ви подивитись,

Щоб міг він в доброго перетворитись,

Тоді Дракон  на небо сонечко відпустить,

І вас додому без перешкод пропустить.

Хлопчик:

Ми дякуємо, мудра ви людина.

Щоб світ нам врятувати є година.

Індіанець:

Ага, ідіть,  а то кінець світу, кінець,

А хто у це та й не повірив – молодець!

Діти уходять.

Казкарка:

У лісі темному людину – павука  діти  знайшли.

Йому розповіли, навіщо в ліс  прийшли.

                       На галявині людина – павук разом з дітьми.

Хлопчик:

Павуче, дай, будь ласка,  свою павутину,

Щоб завернули ми Дракона, як дитину.

Людина - павук:

Сміливці ви? Дракона не здолати!

Для цього треба вдачу й успіх мати!

Дівчина:

Ми маємо і те, і інше, нам повірте і допоможіть!

Лише  ви сітку враз сплетіть

І ми Дракона, переможемо обов’язково

І буде все надалі пречудово!

Людина - павук:

Гаразд, переконали. Ось тримайте.

І швидше  злого ви перемагайте,

Бо вже набридло в темряві сидіти,

Тож йдіть уже його ловити.

Казкар:

Чи довго, а чи ні йшли діти, ми не знаємо,

Але уже в Японії їх зустрічаємо.

Казкарка:

Там сакура – японська вишня – теж без сонця не цвіте,

Японія ж  без сакури – не те.

Казкар:

Сидить японка  біля хати ,

Залишилося їй у темряві лише зітхати.

 

Дівчина та хлопчик  підходять до неї.

 

Дівчина:

Вітаємо! До вас прохання маємо.

Ви можете  в біді допомогти,

Дракона щоб нам враз перемогти.

Віддайте нам люстерко чарівне.

Воно потрібне нам на те,

Щоби Дракона  добрим нам зробити,

 Хлопчик.

Ну да, не будемо ж його ми бити.

Добро завжди в казках перемагає,

І зараз зло наше здолає.

Японка:

Я з радістю  допоможу  перемогти.

Бо сакурі вже час цвісти.

Без сонця все живе навколо гине.

Люстерко  ви неначе око бережіть,

Йому лише ви приказку таку скажіть:

Зроби добрим, дзеркало, любого,

Ненависного і злого,

Щоб навіки в серці любов оселилася,

Добрим людям люстерко згодилося.

Дівчина:

Дякую. Нам треба поспішати,

До драконового замка мандрувати.

Казкар.

Плаче в замку Сонечко , голосить

І Дракона дуже – дуже просить,

Щоб пустило знов його на небо жити,

З квітами, метеликом дружити,

Казкарка.

Щоб весь світ промінчиками гріти,

Щоб усім своє тепло дарити.

Та не хоче злий Сонце пустити.

І не хоче з усіма його ділити.

Краще сам  погріється, дарма.

Що у інших – морозна зима.

Забігають діти. Накидають на Дракона сітку.

Дракон.

Що ви робите, ви – хулігани!

Буду скаржитись до тата і до мами.

Що це ви на мене начепили?

Як же ви  Дракошу, обдурили?

Я злий,  і зараз  сіть порву , а потім вас поїм.

Не  вірите?  Обідом будете   моїм!

Хлопчик.

А тепер, Драконе. В дзеркало ти подивись,

В доброго дракошу обернись.

Дівчина:

Зроби добрим, дзеркало, любого,

Ненависного і злого,

Щоб навіки в серці любов оселилася,

Добрим людям люстерко згодилося.

 

Дракон дивиться у люстерко і починає посміхатись.

Дракон:

Ой, який я був дурний,

Ненависний людям. Злий.

Як же міг я Сонечко ховати?

Треба швидше випускати з хати.

Хочу , щоб пташки знову співали.

А метелики  на квіточках порхали.

Щоб усім у світі  затишно було,

Щоб на всіх ділились радість і тепло,

Бо дружити треба всім нам на землі,

Знають це дорослі і малі!

Хлопчик.

От і молодець, Дракошо,  що зумів.

Головне в житті ти  зрозумів.

Дівчинка:

Дружба і добро, радість і тепло,

Ласка, ніжність, про інших турбота

І на благо всіх робота – ось у чому щастя на землі!

Вірно ти сказав,

Це  знають і малі.

Хлопчик:

Сонечко, скоріш на небо поспіши.

Землю з висоти всю освіти.

Заморилися у темряві всі жити.

Дракону.

А з тобою будемо дружити!

Пісня про дружбу.

Казкар:

От і казочці кінець, а хто слухав - молодець