Сценарій конкурсно-розважальної програми "Ой, на Андрія..."

Про матеріал

Розробка конкурсно-розважальної програми до свята Андрія для 7-9 класів. Може бути використана для проведення в окремому класі.

Перегляд файлу

Конкурсно-розважальна програма «Ой, на Андрія…»

Вікова категорія: 7-9 класи.

Мета: поглибити знання учнів про традиції українського народу, виховувати повагу і любов до народної пісні, народної творчості; вчити розуміти значущість того, що створено народом; розвивати інтерес до рідної землі ,творчі здібності, артистичність.

Хід програми

Слово вчителя.

Зима приносить нам багато теплих родинних свят, традицій та обрядів.

13 грудня ми святкуємо День святого Андрія Первозванного. І хоч Андрій Первозванний — християнський святий, але в народній традиції звичаї і обряди в цей день мають дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання калити та багато іншого.

Ви вважаєте, що раніше, коли ще не було Інтернету та гаджетів, наші предки не розважалися? Помиляєтеся! Їхні розваги з легкістю перевершать усі сучасні дискотеки й посиденьки.

В народі свято Андрія називають «Калита». Це свято вважається парубоцьким, бо в Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити збитки, а дівчата цієї ночі ворожать на свою долю.

Андріївські вечорниці — одна з найцікавіших традицій, що крізь віки дійшла до нашого часу. За українським звичаєм, ввечері 12 грудня молодь збиралася на вечорниці, влаштовуючи на них усілякі дійства — ворожіння, забави і співи.

Варто зазначити, що батьки всіляко заохочували своїх дорослих дітей до участі у вечорницях. Мати не відмовляла доньці в продуктах для гуртової вечері, а батько виділяв синові певну суму грошей. При цьому наставляли: «Ходи та розум при собі носи».

Парубки та дівчата заздалегідь збиралися і радилися, як найкраще провести свято. Наперед визначалися також, в якій хаті будуть проводити вечорниці. То повинна була бути оселя самотньої жінки, яку шанували на селі. Вона мала приглядати за бешкетною молоддю.

Цікаво, що навіть на маленьких хуторах було не менше, як дві хати для вечорниць, бо вважалося, що ходити на ті самі вечорниці рідним братам чи рідним сестрам не годиться.

В одній хаті, залежно від розмірів, могло збиратися 5–15 дівчат та десь зо 20 хлопців. Якщо дівчата здебільшого трималися тільки свого гурту, то хлопці могли відвідувати усі вечорниці в своєму селі і навіть ходили на «чужі» села, «роздивлялися, де є гарні та моторні дівчата». Жодні вечорниці не обходились без пісень і танців.

КОНКУРС «ПІСНІ, ЯКІ МАЄ ЗНАТИ КОЖЕН»

ЗАВДАННЯ: відтворити назви українських народних пісень.

1. ˮ____________, хлопці, коніˮ. 2. ˮОй на _____ та й женці _______ˮ. 3. ˮОй у __________ садуˮ. 4. ˮОй на горі два ______ˮ. 5. ˮНесе _____ ______. 6. ˮЧорні брови, ________ ______ˮ. 7.ˮ Їхав козак за ________ˮ. 8. ˮОй чий то _____ стоїтьˮ. 9. ˮТи ж мене ________». 10.ˮ__________ жито, зеленеˮ

КОНКУРС «СІЛЬСЬКА ДИСКОТЕКА А-ЛЯ ХІХ СТОЛІТТЯ»

Завдання: під «Український гопак виконати декілька запропонованих рухів».

Виграє та команда, яка більш точно та краще виконає завдання.

Як тільки вечоріло, дівчата йшли до господині, де мали відбутися вечорниці, і брали з собою різні продукти: мак, олію, муку, мед, гриби, сухі фрукти, рибу.

Частина з них залишалася господині в знак подяки за те, що дозволила проводити вечорниці.

Із принесених продуктів дівчата готували пісні страви: вареники (з капустою, сливами, вишнями, маком), узвар, книші (пироги з начинкою), пшоняну чи гречану кашу, рибу, капусту, голубці, кисіль тощо. В різних куточках України готували різні страви, однак вареники в згадках зустрічаються найчастіше.

КОНКУРС «ВАРЕНИК З СЮРПРИЗОМ»

Учні отримують зображення вареників з написом начинки та зображення виделок з розшифровкою сюрпризу. (додаток 2)

Завдання: співвіднести начинку вареника з розшифровкою

Слово вчителя.

Після заходу сонця приходили парубки, розсідалися по світлиці і тоді розпочиналися забави, співи. Починалося все із цікавих історій, які переказували хлопці, поки деякі дівчата з господинею накривали на стіл.

Найдивовижніші оповідки розповідали старші парубки, вставляючи поміж тим всілякі жарти й небилиці (побрехеньки), щоб наймолодші дівчата не заспали, адже треба було дочекатися ночі, щоб наворожити собі свою доленьку.

Дівчата в ніч на Андрія ворожили найрізноманітнішими способами. Вибігали, наприклад, на подвір'я, ставали біля плоту та рахували кілки, промовляючи «Молодець, старець…», а останній кілок обов'язково оглядали. Якщо кілок тонкий і рівний, то тій дівчині і хлопець випаде молодий і стрункий. А якщо кілок з товстою корою – суджений буде багатим тощо.

А ще брали чобіт у дівчини і від стіни до порога переставляли і промовляли «молодець, удовець, буду дівувати…» і на якому слові чобіт «вийде» з хати, таку долю ця дівчина і буде мати. Схожим ворожінням було коли дівчата від протилежної до вхідних дверей стіни одна перед одною ставали, і яка з них перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею – другою і т. д.

Ще одна ворожба полягала в тому, що дівчина знімала свій чобіт та кидала його від себе із заплющеними очима і не мала права зрушити з місця, бо не збудеться. В який бік чобіт носком впаде, звідти її наречений і шукатиме. Схожою була ворожба на гавкіт собак. Дівчата одна за одною виходили на подвір'я і тричі примовляли певні слова, і з якої сторони після цих слів собака загавкає, то з цієї сторони й буде її наречений.

На Андрія дівчата ставили на підвіконня гілочку вишні чи яблуні та й говорили:

Святий Андрію,
Маю на Тебе надію:
Дай, щоб вишня зацвіла,
А мою долю на поріг привела.

Якщо гілочка до Різдва розцвіте, то дівчина буде щаслива.

Ворожіння на долю.

У різні глечики (чашки) покласти хліб (на добробут). Цибулину (до сліз). Копійки (гроші, статок). Ляльку-мотанку (дитина або якийсь великий проект). Горіхи (здоров’я), воду (гнучкість та стабільність), сіль (заздрощі, перепони в чомусь). Цукор або мед (солодке життя), перстень (до красивої обновки) тощо.

Дівчині зав’язують очі хустинкою і вона обирає кухлик. Його вміст і вказує на майбутню долю.

4. ГРА «ВОРОЖІННЯ» (відтворення окремих видів ворожіння)

Традиційні андріївські вечорниці завершувалися веселим дійством — кусанням калити.

ЩО ТАКЕ КАЛИТА?

Калита — це великий солодкий корж із білого борошна, що символізує новонароджене Сонце. Він мав іще декілька назв, зокрема: «каланта» (Холмщина), «бакала» (Канівщина), «бала» (Східна Волинь).

КОНКУРС «КУЛІНАРНИЙ»

Завдання: у поданій таблиці закреслити назви продуктів, які потрібні для приготування калити.(додаток 1)

КОНКУРС «КУСАННЯ КАЛИТИ»

Основною на Андріївський вечір була гра «Калита».

Остання забава полягала в тому, що круглий калач прив’язується за стрічку до сволока, або ж до довгої палиці, яку тримав так званий Калитинський. Також пан Калитинський, що сторожив калиту, міг тримати в іншій руці квача, обмащеного в сажі, якою намагався обмазати кожного, хто пробував вкусити калиту. Іноді Калитинському в цьому допомагав Писар.Той, хто таки наважувався вкусити калиту, сідлав коцюбу і ставав паном Коцюбинським, або кочергу, і тоді ставав паном Кочержинським (чи панною) та скакав до Калитинського. Між ними відбувався жартівливий діалог. Хлопці та дівчата, що підходили до калити, мали підстрибнути і вкусити її. Але щоб їм це дозволили зробити, треба було відгадати загадку, розказати скоромовку, або станцювати «зайчика». А хто калиту вкусить, той неодмінно протягом року одружиться.

Зараз ви спробуєте відтворити цей звичай.

ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ

Визначення переможців, нагородження.

Сподіваюся, що коротка мандрівка в часі стане поштовхом до подальшого вивчення спадщини нашого мудрого й талановитого народу! Шануйте, вивчайте, зберігайте, передавайте!