Сценарій костюмованого свята "Святкування Різдва в Україні"

Сценарій костюмованого

свята

«Святкування Різдва в Україні»

Підготувала вчитель

Початкових класів:

Перепелюк Олеся Вікторівна

Ведуча: Святий вечір – одне з найурочистіших християнських свят в Україні, яке відзначається ввечері напередодні Різдва Христового. Ми відзначаємо його 6 січня. Традиції Різдвяних свят відрізняються у кожному регіоні нашої країни. Може бути по різному не те, що у регіонах, а й у сусідніх селах, у кожній родині. Хтось готує 12 страв, хтось лише три. Хтось виконує традиційні обряди перед вечерею, а хтось не готує кутю.

( Інтер'єр селянської хати. Вікно, піч, ялинка одягнена, стіл, рушники, лави, глечики. Злата, Катерина і мати  ліплять вареники).

 Інсценівка 1: «Святвечір»

Господиня: Ох і мороз тисне

Справжній, як годиться на Різдво!

               (Господар заходить до хати, знімаючи шапку, вносить «дідуха», вітається)

Господар: Дай Боже здоров'я!

Господиня: Помагай Бог. А що несеш?

Господар: Злато, щоб цілий рік жили багато! (зупинившись посеред хати хреститься та віншує усю родину):

Віншую вас з цими святами,

з Рождеством Христовим,

Щоб ви дочекали до Нового року,

Від Нового року до Богоявлення,

Від  Богоявлення, до Воскресіння,

Від  Воскресіння, до  Вознесіння,

Від Вознесіння, до ста літ,

Допоки вам Пан Біг призначив щастя,

Здоровя і довгий вік!

Господар кладе дідуха на стіл під образом.

Господиня:

Дуже файний наш Дідух,

Солом’яний в нього дух,

Зерновиті колоски,

Золота солома.

Ставай, пане, на покуття,

Сторожуй нам дома!

Одна дочка робить вареники, а інша кладе сіно під скатертину потім запитує у мами.

1 дочка:  Мамо, а чому люди у Святвечір кладуть пшеничний і житній сніп на стіл?

Господиня: Тому, доню, що він єднає і живих, і мертвих. Це символ хліба, праці. Доню, а ти не забула покласти під скатертину сіна, як учив дід Андрій?

1 дочка: Ні, матусенько, про це я пам’ятаю! Ще звечора приготувала. Бо дід Андрій казали, що це символ того, що Ісус народився на сіні в яслах.

Господиня: яка ж ти у мене розумниця! І ти, Катруся, молодець вже усі вареники зробила! Помічниці мої!

Мама обнімає дівчат.

Та давайте швидше на стіл накривати, бо скоро перша зірка зійде, прийде ваш брат із дружиною і дочкою, треба сідати до вечері!

Усі порозходилися носять страви на стіл.

Господар: Молодці, молодці! Але чого це ти Катерино, за пампушок взялася, хіба не знаєш, що до вечері не можна їсти, бо кличеш лиха до хати, а на горох шкідників!

2 дочка: Не буду, тату, не буду. Не сердьтеся, бо самі гріх накличете…

Господар: Гаразд. Ґаздині! Вже скоро перша зірка на небі зійде, а ви ще не готові. Дайте хоч паляницю, я піду до стайні, обійду худобу. Бо сьогодні такий вечір, що худобина між собою говорить.

Господиня: (дає паляницю) На бери, трохи медом помасти. Іди з Богом та принеси доброї  соломи на підлогу, а я кутю заправлю.

Приходить господар, приносить солому.

Господар:  Уже і перша зірочка зійшла. А от і солома.

На щастя, на здоров'я, зі святами, з колядою.

Дай, Боже, щасливо впровадити та других дочекатися.

Христос Рождається!

Всі: Славімо Його!

Господар: А чи хата метена дванадцять раз щоби я солому стелив?

Дочки разом:  Стеліть, стеліть. Метена.

Господиня: Сіном підлогу накриваємо,

 До вечероньки сідаємо.

Господар  кидає копійки на солому і говорить:

А то, діти, щоб достаток і багатство у нас завжди були. А часник кладу, щоб ніколи до нашої хати злий дух не підкрався.

Чути стукіт за вікном. Приходить син із сім’єю.

Старший син: Добрий вечір у вашій хаті!

Усі разом: Доброго здоров’я!

Старший син: Вже Різдво надходить,

 Свіжий хліб печеться,

 Побачила кутя і собі сміється…

 А на тую радість свіже сіно каже:

 Нині Боже тіло тай на мене ляже,

 Так я заслужило ще з першого віку,

 Як Господь родився в виді чоловіка.

 Він лежав на сіні, сіном укривався,

 Сіно Його гріло, а Господь всміхався!

 Христос народився!

Онучка: Просимо вас до нашої  куті!

Дає миску із кутею, усі пробують і господиня кладе у її миску пампушок і цукерки.

Господар: Я якраз приніс соломи, нумо квокати, щоб господарство велося.

Господиня кидає на солому ще цукерки і горіхи.

Діти квокають, а Вадім тоді: «кукуріку».

Господиня: Ох добре, Вадиме, щоб не тільки кури велися, але й півні!

Сідаймо до столу.

Господар: (засвічує свічку). Давайте всі помолимося, та приступаймо до вечері.

(Всі повертаються до образа та моляться молитву «Отче наш»).

Господар: Ну то подивіться чи є дванадцять страв на столі, щоб вже ні за чим не вставати та щоб нас того року не бракувало.

Господиня: Діточки! Не нахиляйтеся близько до столу, аби збіжжя не падало та не гнило влітку.

2 дочка: А я вже куті хочу.

Господар: (Встає, набирає куті в ложку і кидає вверх).

Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця, на новий врожайний рік.

2 дочка: (звертається до брата): А що, братику, добрячий мороз на дворі, як і має бути на Різдво?

Старший брат: холодно, сестричко, холодно.

1 дочка: звертається до братової жінки і дівчат) :

То що, дівчата, підемо завтра колядувати?

Дружина : підемо, Катруся, підемо! Тільки зранку у церкву, а потім підемо, треба маленького Ісусика, що народився, прославляти і не пропускати жодної хати.

(Всі їдять кутю)

Інсценівка 2. «Коляда до нас іде!»

Ведуча: .

Отак із колядками рідною мовою  повертаємось ми до золотих традицій українського

Різдва. Отже, Україна, наше рідне село.

Дівчина:

Ой радуйся, Україно,

Небо засвітилось.

То дитятко, наш Спаситель

В яслах народилось.

То Пречиста Діва - Мати

В пелени повила.

Люляй, люляй мій синочку.

З Богом говорила.

Засвітила в небі зірка,

Дала усім знати, Помагайте, люди добрі,

Бога віншувати.

Ми без золота і срібла

Зайшли всі до хати,

Щоби Бога прославляти

Тай колядувати.

Просим Бога най рятує

Вас і всю родину.

Хай рятує землю рідну, нашу Україну.

Тож віншуєм Божим словом

У ці свята нині,

Щоби Бог дав усім волю,

Й нашій Україні.

Здалля чути колядників і дзвінок.

 Господиня: Чуєш Василю, уже колядники у сусідів!

 Господар: Готуй коляду, зараз  і до нас прийдуть!

 Господиня: І наші усі пішли із ними колядувати.

Приходять колядники із зіркою. Господарі виходять до них.

  Дівчинка:

 Я маленька дівчинка,

 Як в городі квіточка.

 Йду від хати і до хати

 З Різдвом Христовим всіх вітати!

Хлопчик:

Я маленький хлопчик,

Виліз на стовпчик,

В сопілочку граю,

Діток звеселяю.

А ви, люди, чуйте,

Коляду готуйте

Яблучка, горішки 

Це мої потішки.

  Хлопчик:

 Я – маленький пастушок,

 Маю куций кожушок,

 Я прийшов до вас до хати

 Маленького Ісусика привітати,

 Чи можна вам заколядувати?

 Господар і господиня разом: Аякже, колядуйте, просимо.

Колядники виконують колядку «Хай Ісус, мале дитя»

Хай Ісус, мале дитя

Ми прибули, господарю
До вашої хати
Хочемо Вам, господарю
Заколядувати!

  Приспів:

Хай Ісус, мале дитя
Благословить Ваше життя
Щоб Ви в мирі проживали
І біди не знали!                         /двічі увесь

А чи знаєш, господарю
Що Бог народився?
У вертепі на соломці
Сам Ісус явився!

  Приспів:

Хай Ісус, мале дитя
Благословить Ваше життя
Щоб Ви в мирі проживали
І біди не знали!                         /двічі увесь

Ми же будем, господарю
Від вас відходити
І рожденного Ісуса
Будемо просити!

  Приспів:

Хай Ісус, мале дитя
Благословить Ваше життя
Щоб Ви в мирі проживали
І біди не знали!                         /двічі увесь

 Хлопчик  (віншує):

Ісусику любий, до тебе молюся,

Маленьке дитятко, до тебе горнуся!

В тобі наша радість, послухай моління,

Ти світу надія, на людське спасіння.

Вклоняюсь низенько небесній Дитині

Христос ся рождає по всій Україні!

 Хлопчик:

Коляд, коляд, колядин,

Я, господине, не один,

Винеси нам пиріжок,

Та поклади у мішок.

З руками, з ногами,

Щоб бігав за нами.

 Хлопчик:

Відчиняйте скриньку,

Та давайте сливку.

Відчиняйте сундучок,

Та давайте п’ятачок.

Дівчинка:

Коляд, коляд, колядниця,

Добра з медом паляниця,

А без меду не така,

Дайте, дядьку, п’ятака.

А ви, тітко, гроші –

Колядники ж хороші!

Дівчинка:

Я дівчинка маленька,

Спідниченька рябенька,

Чобітки червоні,

Будьте з святами здорові!

Дівчинка:

Різдвяна ніч особлива,

Христос родився на землі!

Хай буде свято це щасливим,

Хай сяє зіронька в імлі!

Хлопчик:

В гарну днину,

В добрий час

Ми з Різдвом

Вітаєм вас!

Господарі віддають коляду, дякують.

 Господар: Дякуємо вам, гарно колядували!

Господиня : Ось вам коляда, дасть Бог, приходьте на наступний рік знову колядувати!

Інсценівка 3. Народна гра « Водіння Кози»

Ведуча: Невід’ємною частиною колядової обрядовості є «Вертеп», своєрідний театр. Існують різні форми народного Вертепу. Особливо популярною є драматизована обрядова  гра «Водіння Кози»  за участю масок, що має свій ритуальний сценарій, коли Коза «помирає»  і «воскресає», що символізує  циклічний  кругообіг часу, прихід Нового року та Різдва.

(Виходять колядники з колядкою «Нова радість стала». У гурті хлопці Коза, Міхоноша, Звіздар та інші хлопці в кожухах та шапках Господарі виходять, почувши їх коляду).

Міхоноша: Господарі, пустіть козу до хати, бо змерзла!

Господар: Немає, де тій козі розгулятися.

Міхоноша:  Та пустіть, бо змерзла ж!

Господар:  Та тісно в хаті.

Міхоноша:  Ну пустіть, холодно ж!

Коза: Ме – е –е е.

Господар: Та я би й впустив, та що господиня скаже?

Міхоноша:  (до господині) Будьте ласкаві, господине, пустіть, бо й козенята померзнуть.

Господиня: Навіщо ви нам здалися? Уже пізно, діти спати збираються. Ще налякаєте їх.

Міхоноша:  Ну пустіть, господине, бо коза мерзне.

Коза. Me - е - е - е.

Господиня: Я хату помастила, припічок побілила, а ви мені пустку зробите.

Коза. Me — е - е — е.

У сі діти разом:  Господарі, пустіть козу до хати,

Цілий рік добро буде у вас панувати!

Господиня:  Та йдіть уже, йдіть. Тільки добре співайте.

Заходять, співають пісню, а коза танцює і виконує рухи під неї. Першими йдуть Міхоноша з Козою, (поганяє козу)  за ними Звіздар та інші колядники. Співають пісню

«Го-го-го, коза»

 Го-го-го, коза

Го-го-го Коза го-го Сірая го-го Білая

Го-го кудлата го-го рогата.

Ой розxодися-розвеселися

По всьому Дому по Веселому!

Де Коза ногою там Жито копою

Де не буває там вилягає!

 (Коли доспівали, Коза раптом нахилила голову, а потім упала).

Міхоноша: Ой, людоньки, щось наша кізонька захворіла! (Міхоноша схопився за

голову, припадає до неї, слухає, чи дихає.) Та така ж добра тварина була...

і розумна, і до харчів невибаглива. Ой, батечки, що ж тепер будемо робити?

Може я їй на сопілці заграю?

(Грає, Коза залишається лежати. Колядники сумно захитали головами і розвели руками).

 Дівчина:  Може, їй води принести?

Міхоноша : Ні не води, дохтора, їй треба. Покличте длхтора.

 (Заходить Лікар у білому халаті, в окулярах, з валізою). 

Лікар: Я - дохтор . Що тут у вас сталося?

Міхоноша:  Кізка наша захворіла, ледве дихає.

Лікар:  Зараз перевіримо.(Шукає у валізці фонендоскоп, починає

обстежувати хвору.) Овва! Надії на порятунок ніякої - мусите Козу дорізати.

Міхоноша: Дохтор, зробіть що-небудь.

Колядники:  Поможіть.

Лікар: Гаразд, спробую! (Дістає з сумки малий шприц(Дістає з валізки великий шприц, збирається робити

 укол. Коза поворушилась, звела голову)

Коза:  (піднімається) Ой, та не треба мені уколу я, просто трішки утомилась, забагато танцювала.

Колядники: Ожила! Наша Кізонька жива! Дякуємо, дохторе!

(Міхоноша стьобнув Козу, і вона звелася на ноги).

Коза:   Де Коза ходить,

           Там жито родить,

           Де не буває,

           Там вилягає.

Міхоноша:  Вгомонися, Кізонько! Ти краще з господарем май справу.  (Коза йде

до господаря, господар відкупляється від кози гостинцями).

Колядка «Старий рік минає».

Хлопчик віншує.