Сценарій "Літературні краєзнавчі читання"

Краєзнавчі читання

(

«Поетичні струни серця»

ЗЕМЛЯНИ́Й Володимир Михайлович 

Автор двох поетичних збірок «Петриківська вишня» (1989) і «Подорожник слова» (2003). Друкувався в колективних збірках, альманахах, журналах і газетах. Маємо у фонді вже нові видання автора «Храмове свято»(2013) та Володимир Михайлович народився 4 грудня 1963 року в селі Жовтневому колись Царичанського району на Дніпропетровщині.

Закінчував Петриківську середню школу. Мати, Марія Антонівна, працювала в городній бригаді, а батько Михайло Якимович, пасічникував. Перші гонорари отримував із сьомого класу, відколи в районній газеті «Приорільська правда» почали з’являтися вірші й матеріали про шкільне і сільське життя…

Як згадує автор :«до важкої праці за письмовим столом, а не до школярського віршування, мене, восьмикласника, налаштував найпоетичніший прозаїк української літератури Михайло Стельмах, якому я наважився надіслати «вибране» із заповітного зошита. «Література вимагає багато праці і шукань, шукань. Отож, шукай свого слова, свого образу,» - такими були заключні слова з листа-рецензії Михайла Стельмаха. Але я вибрав журналістику».

У 1986 році закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка. Десять років працював у Дніпропетровську в обласних періодичних виданнях. Остання посада - заступник головного редактора органу обласної ради «Собор». Учасник неформальної преси.

Причетний до виходу вітринної рукописної газети «Слово», газет «Жорна», «Форум», «Народна трибуна». Делегат Установчих зборів народного Руху України від Дніпропетровської області.

Домігся членства у журналістській та письменницькій спілках. З 1996 року у Києві на телебаченні – спершу директор безефірної телекомпанії «Студію-Плюс», що спеціалізувалася на виробництві економічних, фінансових програм, зокрема й для Першого національного.

З 2003 року працює на УТР, - заступник генерального директора Всесвітньої служби «Українське телебачення і радіомовлення( УТР)».

Сьогодні поет відійшов у вічність, але його слово звучить рядками поезій.

«Коли у мене відберуть голос

Мої руки напишуть слово.

З вами говоритимуть очі.

Коли очі перестануть бачити,

Говоритиму з вами серцем.

А коли зупиниться серце,

Скажуть про мене вірші…»

Учні читають твори:

Із збірки «Храмове свято»

В дійниці мати молоко несла,

А батько з пасіки «печатку» меду.

Пірнувши з головою у відро, неначе кошеня,

Роздмухав шапку піни

І запиваю теплим молоком

Солодке медиво, що гіркотою стисло горло…

У когось молоко з дитинства на губах,

А в мене піна літеплом на носі.

Дитинство босоноге на стерні

Спливло в минуле молоком і медом…

Майдан

Господи,

Який малий майдан –

Квадратик на карті Києва.

А на глобусі України

Йому і цяточки забагато.

Господи,

Який величезний майдан –

На ньому помістилася Україна

Від Карпат до Батька – лугу,

Від поліських боліт до степів Таврії.

Господи,

Який древній майдан –

На ньому скіфські Герри,

Перунові капища,

Княжий Любич і гетьманський Батурин.

Господи,

Який людний майдан –

На ньому мільйонногорле :»Бути!»

З-під Хотина вертає Сагайдачний

І хлопці йдуть посотенно від Крутів.

Не перейти повік через майдан,

Не розмінять на метри горду площу.

Майдан – воїтель і цілитель ран,

Мого народу запізніла проща.

(під час читання вірша іде демонстрація слайдів подій на Майдані)

Лариса Максимівна ТРЕТЬЯК

(дівоче прізвище – Коваленко) народилася в місті Дніпропетровську (нині Дніпро) – відома, багатопланова поетеса і прозаїк (12 збірників).

Працювала вчителем, кореспондентом газети.

Матеріали про її творчість друкували в газетах «Вісті», Днепр Вечерний», «Зоря»та інші.

Бібліотекар

читає вірш Лариси Третьяк

« Я тут живу, і хай про це всі знають!»

В які б краї не занесло,

Де б не прийшлось мені бувати,

Як неньки ніжної крило,

Так буде гріти і спасати

Моя велична Україна – рідна Мати.

Мені не треба всіх багатсв,

Що є на світі й за кордоном,

Привітне слово для всіх нас –

То буде скарбом, а не дзвоном.

І бути істині святій – для всіх законом.

Я тут живу серед садів,

Квітучих, наче наречених,

І тих дніпровських берегів

В дубравах, соснах, березневих –

Від цього повниться душа, як добрий келих.

І як би жити не прийшлось,

Зросте під Богом вся країна.

Я вірю, як би не пеклось,

Щаслива буде вся Родина,

Багата і щаслива наша Україна

Учень

Три сита слова

Якщо хочеш щось сказати –

Те просій крізь сито.

Перш за все, щоб щось «віщати»,

Сій крізь Правди «мито».

Сій крізь сито Доброти,

Принеси цим Користь.

Словом цим Допомогти –

Не була б жорстокість.

Лариса Третьяк створила понад 200 пісень, співпрацює з багатьма композиторами. Послухайте у виконанні Олега Мелещука пісню на вірші Лариси «Ангели не сплять»

(звучить запис)

У співдружності з Олегом Мелещуком випустили 2 диски 7 військових пісень для воїнів АТО. Про творчі успіх поетеси висвітлювали в Інтернеті 2018 році.

Твори Лариси Максимівни мудрі, щирі, емоційні, направлені на розвиток духовності та моралі.

До вашої уваги поетичні рядки із збірки «Скарби мудрості».

(Учні читають вірші)

Чи зможе без кореня дерево жити?

Чи буде корона сонця над ним?

Хто зможе більш неньки тебе полюбити…

І бути для неї дитям «золотим»?

Це ж мати душею своєю живила,

Найкраще, що в ній, все тобі віддала.

І в тебе від того і виросли крила,

Так радуй, шануй, поки мати жива.

Поетеса працює натхненно та плідно, повна творчих задумів. Її поезія – мудрість людини з глибоким життєвим досвідом, патріотичної, сповненої віри та переконливо стверджує, що краса душі набагато важливіша за зовнішні статки.

Бібліотекар

Сьогодні ми познайомилися із двома поетами-земляками, з якими мали нагоду зустрітися учні нашого ліцею. Коротко про ці зустрічі розповість Москаленко Наталія Вікторівна – педагог – організатор, ініціатор цих знайомств, вчитель української мови та літератури.

(демонстрація фото, слайдів)

Цікаво було слухати розповідь, про видатних, талановитих земляків, яких народила наша благодатна земля. Велике вміння – доторкнутися до людської душі, викликати в ній емоції, не залишити байдужим до оточуючих, навчити свідомо слухати епоху, відчувати її біль, її розвиток, її спалахи і злети. Поет завжди тримає руку на пульсі часу, людських почуттів, залишаючи по собі перлини творчості і ми мали можливість сьогодні це відчути, почути, пережити. Дякую всім за чудові хвилини спілкування.