Сценарій мистецького заходу для учнів 5-7 класів "Скарби рідного краю"

 

Скарби рідного краю

(сценарій мистецького заходу для учнів 5-7 класів)

Даний захід можна провести в рамках тижня образотворчого мистецтва або окремим уроком в 5, 6 чи 7 класі під час вивчення теми про народний одяг. Під час заходу реалізовується змістовна лінія «Громадянська відповідальність». Діти знайомляться з народними традиціями,  майстрами рідного краю та дізнаються секрет справжніх скарбів – витворів людських рук.

 

Над сценою напис «Скарби рідного краю». Діти одягнені в українські костюми. В залі розгорнута виставка виробів народних умільців. На сцені столики з інструментами і матеріалами (ножиці, клей, кольоровий папір, олівці, фарби, пензлики, штампи, стаканчики з водою,стрічки, нитки з голками, намистинки, паперові макети ляльок-українок), таблиці із зображенням українського одягу, писанки. На захід запрошені мами та бабусі дітей.

(Звучить тиха мелодія  народної пісні «Вишивала дівчина вишиванку».

 На сцені сидить «матуся» і вишиває сорочку, підходить «син»).

•          Що це буде, нене?
•          Українська святкова сорочечка для тебе.
•          Яка ж вона барвиста та гарна.
•          Ці гарні кольори я брала з усього, на що дивилася: зелений колір – від травички зеленої; червоний – від квітів, що так гарно пломеніють у полі, в саду, на клумбах; золотаво-жовтий – від достиглих колосків жита і пшениці; блакитний – від неба синього; чорний колір подарувала нічка, а білий – день.
•          Чому ж українська сорочечка?
•          Бо вишиваю такі квіти, які ростуть на нашій землі. А земля наша зветься Україною. І ти – маленький українець.
•          А ти, мамо?
•          А я, і твоя бабуся – українки і любимо нашу землю, наші квіти. Україна – як наша рідна хата. І тому ми прикрашаємо її своєю невтомною працею.

                                         (Сходять зі сцени).

Учитель: Не те дороге, що із щирого золота зроблене, а те, що руками дорогого майстра змайстроване. Сьогодні ви дізнаєтеся більше про людей, які живуть поруч із вами, про наших односельців, які своїми невтомними руками творять таку дивовижну красу, про ваших мам, бабусь і дідусів.

(Презентація про майстрів декоративного мистецтва)

Ведуча 1: Миргородська Валентина Леонідівна багато років працювала у школі, навчаючи дітей мові і літературі. А ще вона – невтомна майстриня, дуже любила в’язати гачком красиві серветки. І в’язала їх не лише сама, а навчила цьому мистецтву і багатьох учнів школи у своєму гуртку в’язання.

Ведуча 2: Галина Михайлівна Чирченко любить шити, вишивати, в’язати гачком. Свої роботи вони демонструє на сільських та районних виставках мистецтва. Бачили б ви, скільки літератури з вишивки і в’язання у її колекції, а скільки серветок, рушників та подушечок вишили її руки. А ще Галина Михайлівна кохається у квітах. Від весни і до самої осені вся її оселя потопає у різнобарв’ї тюльпанів, жоржин нарцисів та троянд.

Ведуча 1: Погляньте, які прекрасні вироби з дерева зроблені руками Дойнеко Миколи Михайловича, а руки він мав – золоті. Дуже багато своїх робіт майстер подарував нашому музею, національному заповіднику «Батьківщина Тараса Шевченка». Це портрети Кобзаря в різні роки його життя та надзвичайно красиво випалені ілюстрації до його творів із віршованими рядками. І в  жителів Шевченкового, і в приміщенні дитячого садочка, і в школі є безліч красивих речей, створених Миколою Михайловичем, які прикрашають інтер’єр будівель: це панно, полички, підставки для квітів, різьбленні карнизи та всього й не перелічити.

Ведуча 2: Знали б ви, скільки красивих квітів висадили працьовиті руки Кириченко Клави Михайлівни на шкільних клумбах. Мабуть вони так надихають майстриню, що і на її чудесних вишивках вони пломеніють, немов живі.

Ведуча 1: А Сметана Євдокія Василівна кохається в народній пісні. Скільки їх вона переспівала на сільських весіллях, на полі, сапаючи буряки та впоравшись на городі і по господарству, вишиваючи онукам сорочки. Вся її оселя наповнена розмаїттям руж, троянд, калини і винограду, що розквітли на вишитих килимах, рушниках та серветках.

Ведуча 2: Ось такі наші односельці. Та й розповісти про всіх не вистачить цілого дня, бо вони не лише невтомні трударі, а й натхненні природою рідного шевченкового краю майстри, чиї руки творять дивовижну красу.

Учитель: Сьогодні і ми з вами спробуємо приєднатися до наших майстрів і розділившись на 4 команди, створимо зразки нашого національного українського одягу. Ви продемонструєте свої знання і вміння з уроків образотворчого, музичного, трудового та сценічного мистецтва.

Ведуча 1: Кожна команда отримає макет ляльки. Ваше завдання – дати їй ім’я, одягти  та заспівати з нею веселу народну пісню.

Оголошується 1-й конкурс «Назвіть ляльку».

Багато гарних імен мають українські дівчата. Давайте пригадаємо їх разом. (Ведучі з присутніми називають імена дівчат: Марійка, Оксанка, Галинка, Катруся…). А тепер завдання: кожна команда тихенько радиться і дає ім’я своїй ляльці та обирає найкращого «писаря», щоб написав це ім’я красиво.

Учениця читає вірш «Біле поле полотняне»

Біле поле полотняне,

Рівноткане, чисто пране.

А по ньому голка ходить,

За собою нитку водить.

Покрутнеться так і сяк –

Зацвіте червоний мак.

Зазирне і там, і тут –

Василечки зацвітуть.

Застрибає навпрошки –

Зажовтіють колоски.

А як пройдеться поволі –

Заряхтять листочки в полі.

Біле поле полотняне

Рушничком барвистим стане.

Ведуча 2: Встане дівчина раненько, вмиє личенько біленько та й починає чепуритися, коси заплітати. А українські дівчата мали гарне й довге волосся. Недарма ж в народі казали: «Довга коса – то дівоча краса».

Оголошується 2-й конкурс - «Конкурс чепурух».

З кожної команди обираються двоє учнів, які заплетуть коси своїй ляльці. А поки триватиме конкурс, ми послухаємо рядочки поезії.

Мамин рушник

Мамин рушник – малюнок неначе,

Квадратик – то я, між стежинами скачу.

Зелені стежки і барвисті нитки –

То я у букетик збираю квітки.

Мамина вишивка – літо у хаті.

Мамину вишивку люблю читати.

Я вже поводитись вмію з нитками,

Вишию скоро пісню для мами.

На моєму рушничку

На моєму рушничку

Квіти, як у квітничку:

Ружі, сон, лілея біла,

А на мак ще й бджілка сіла.

Бджілка, бджілонька мала

Мед для мами принесла.

Ведуча 1: Молодці, ось і причепурилися наші дівчатка. А тепер спробуємо вишити їм сорочечку. Давайте пригадаємо, де  на сорочці розміщували вишивку? (Відповіді учнів). Так, на рукавах, на грудях та внизу. А чи знаєте ви чому?  Та тому, що вірили наші пращури в те, що символічні знаки вишивки вбережуть людину від темних злих сил. Тож запрошуємо трьох учнів з кожної команди самостійно створити узор для вишивки сорочки і фартушка своєї ляльки.

Оголошується 3-й конкурс – конкурс «Вишивальниць».

Перед вами штампи з різними фігурками (ромбики, кружечки, квадратики, трикутнички). Вмочуючи їх у фарбу, спробуйте «вишити» або, точніше, проштампувати вишивку на сорочці та намалювати на фартушку.

Учні читають вірші:

Вишиванка

Вишиванку мати

Принесла мені.

Я вберуся в неї

У травневі дні.

Як вберуся в неї,

 Побіжу у гай.

Хтось побачить – скаже:

•          Хлопчик, наче май.

 

Голка

Мов качка та, пірнає

Знов голка в полотно.

Впірне і виринають

Волошки і льонок.

Допоможу я качці

Впірнать і виринать,

 Вона ж мені поможе

Сорочку вишивать.

 

Швачка

Я й собі так, як бабуся,

Шити геть усе навчуся.

Ось лиш трішки підросту,

 Нитку в голку протягну,

Викрою собі спідничку,

Пасувала щоб до личка.

Блузку вишию рядочками,

Зелененькими листочками.

Та ще хочу фартушинку,

Як у мами, в горошинку.

Ведуча 2: От і упоралися з вишиванням. Покажіть нам, які ж сорочки ви повишивали.(Учні демонструють свої роботи).

 Неодмінним елементом українського жіночого одягу є плахта – своєрідна спідниця. Ви можете роздивитися їх на стендах.

Оголошується 4-й конкурс – конкурс «Ткаль».

З кожної команди потрібно два учасники. Колись плахти ткали на ткацьких верстатах, а ми сьогодні їх виготовимо шляхом переплетення кольорових паперових смужок. Викрійки вже лежать у вас на столиках.

А ще оголошується конкурс «Шевців». Запрошуються по одному учаснику від кожної команди, який викроїть ляльці чобітки.

Ведуча 1: А поки наші конкурсанти працюють, ми послухаємо народну пісню «Посилала мене мати» у виконанні ансамблю наших дівчаток «Родина».(Звучить пісня).

Ведуча 2: Уже наші Катрусі і Галинки взулися в чобітки, одягли різнобарвні плахти. Дивіться, як вони погарнішали. А чи знаєте ви, які прикраси носили українські дівчата? Це були намиста, корали і дукачі, сережки і перстні.

Оголошується конкурс «Вправні рученята».

Запрошуються по два учні з кожної команди. Вам потрібно як найшвидше нанизати намистинки і  прикрасити свою ляльку намистом.

Ведуча 1: А ми тим часом повідгадуємо загадки про ті інструменти, які допомагають людям виготовляти гарні і корисні речі. (Всі присутні відгадують загадки).

Загадки:

1. Всіх я обшиваю, сама ж, одягу не маю. (Голка)
2. Маленький, кругленький, а за хвостик не впіймаєш. (Клубок)
3. Кінь сталевий, хвіст шовковий. (Голка)
4. Два кільця, два кінця, а посередині гвоздик. (Ножиці)
5. Тримається  подружка за моє вушко, стежинкою одною біжить вона за мною. (Голка з ниткою)
6. Товстий тонкого поб’є, тонкий що – небуть приб’є. (Молоток і цвях)
7. Дошки рвала, шматувала, на підлогу все кидала та не з’їла ні шматка, мабуть дошка не смачна. (Пилка)
8. Два брюшка, чотири вушка, що це? (Подушка)
9. Як називається інструмент, що робить дірки в стінах та дошках? (Свердло)
10.  Не включає задній хід, ходить – бродить теплохід.

А зупиниш, горе – продірявить море. (Праска)

Ведуча 2: Молодці, справилися із завданням усі команди. І на завершення, прикрасимо голівки наших ляльок- дівчаток чарівними віночками.

Оголошується конкурс «Сплети вінок»

З кожної команди запрошуються по три учасники, які б зуміли швидко та гарно вирізати із кольорового паперу квіти та створити вінок.

Учениця читає вірш Ю.Терен «Віти українського віночка».
Ой цвіте на Україні красне літо
Ой збирають чорноброві в гаю квіти,
В’яжуть стрічку й квіточку в стіжок,
Щоб до танцю вбратись в оберіг –…( вінок)
***

Щоб було ЗДОРОВ"Я, була СИЛА,
Цвіт її не в’яне, бронзовіє.
Серед квітів справжній характерник.
У вінок вплітається…(безсмертник).
***
Куди вітер занесе,
Приживеться там й цвіте.
НЕСКОРИМИЙ дух у ній
Зветься квітка … (деревій).
***
Зеленшовком і зимою, й літом в’ється,
Про життя та квітка знає і БЕЗСМЕРТТЯ.
Синім цвітом оживить сумний затінок,
У віночку бавиться … (барвінок).
***
Щоб складалась материнська доля,
Квітнуть навесні сади плодові.
Щоби ДІТКИ були гарні і міцні,
В цвіт рожевий вбрались. (яблуні).
***
Цвіте білим навесні, а на осінь китиці червоні,
Щоб була КРАСА дівоча, була ВРОДА.
Незрівнянно гарна, як наша країна,
Заплітають у віночок оберіг… (калину)
***
Що би ВІДДАНІСТЬ була в любові
Є чар-зілля у дівочому вінкові.
Щоб душа і думка були чисті,
Зацвітав жовтенький, духмяний … (любисток).
***
Ой у полі синіють кокошки,
Квіти ті неначе неба трошки.
Від лихої бережуть ворожки,
Вплетені на ВІРНІСТЬ у вінок …(волошки).
***
А ще у віночку квітка є – ДОВІРА,
Вона має сонце всередині.
В неї чисті, білі пелюсточки - свашки,
Про дівочу долю розповість … (ромашка).
***
Всім квіткам вона княжна.
Дивовижна, запашна.
Хто не ВІРИТЬ і байдужий
Вразить того шипом …(ружа, троянда).
***
Батька хату осява,
Струнка, байхова барва.
Щоб НАДІЯ не в’яла,
Квітне роду берегиня …(мальва).
***
А ця квітка як троянда виглядає
Та не колить бо шипів не має,
Щоб була ЛЮБОВ, була гармонія,
У дівочому віночку виграє …(півонія).
***
На зелені вуса сів джміль,
Тай заплів усе всуціль,
То на РОЗУМ, на гнучкий В’ється …(хміль).
***
Наче крові каплі в полі,
Тих хто воював за долю.
Квітка та ПЕЧАЛІ знак,
Символ СМУТКУ …(мак).

Ведуча 1: Ось і одягли ми наших «дівчаток». Який же все-таки красивий український одяг.

До барвистого віночка

Вишиваночка сорочка,

Фартушок і чобітки,

Й різноколірні стрічки.

Це Оленка – українка,

Як вона співає дзвінко!

Як сміються оченята,

Як танцюють ноженята!

А тепер скажіть, шановні гості, чи вправні рученята у наших учнів та визначте найгарнішу ляльку.

 

 

(Слово надається гостям)

 

 

Учитель: Час і нагороди отримати. Всі ви гарно попрацювали, створили чудові костюми для дівчаток-українок. То ж нагороджуємо всіх членів команд блокнотами та олівцями, щоб у вільний від уроків час ви змогли б пофантазувати та намалювати щось цікаве.

Ведуча 2: А тепер давайте разом, у нашому дружному колі заспіваємо пісню «Родина», яка об’єднує всі покоління українців.

Учитель: Ось і підійшов до завершення наш захід. Чи сподобався він вам? А чи зрозуміли ви, які ж найбільші скарби має наш край?

 Так, найбільші скарби  нашого краю – це народні майстри, що своїми чудовими виробами дарують нам радість та величають наш український рід.

 Наші учні приготували вам, шановні гості, невеликі подарунки – це писанки. Писанки дарують на щастя, на радість, на здоров’я найкращим і найдорожчим людям. То ж ми бажаємо вам ще і ще раз  здоров’я і надіємося на нові зустрічі з вами.

Використані джерела:

1. Калуська Л.В. Народні ремесла у дитячому садку: Методичний посібник для вихователів дошкільних закладів. – Харків: Видавництво «Ранок-НТ», 2004. – 64с.
2. Народ скаже — як зав’яже: Укр. нар. прислів’я, приказки, загадки, скоромовки. Для серед, шк. віку / Упоряд. та передм. Н.С. Шумади; Іл. Ю.І. Криги. — К.: Веселка, 1985. — 173 с., іл.
3. https://dovidka.biz.ua/virshi-pro-vinochok/
4. http://kotygoroshko.com.ua/dir/7-1-0-182