Скарби рідного краю
(сценарій мистецького заходу для учнів 5-7 класів)
Даний захід можна провести в рамках тижня образотворчого мистецтва або окремим уроком в 5, 6 чи 7 класі під час вивчення теми про народний одяг. Під час заходу реалізовується змістовна лінія «Громадянська відповідальність». Діти знайомляться з народними традиціями, майстрами рідного краю та дізнаються секрет справжніх скарбів – витворів людських рук.
Над сценою напис «Скарби рідного краю». Діти одягнені в українські костюми. В залі розгорнута виставка виробів народних умільців. На сцені столики з інструментами і матеріалами (ножиці, клей, кольоровий папір, олівці, фарби, пензлики, штампи, стаканчики з водою,стрічки, нитки з голками, намистинки, паперові макети ляльок-українок), таблиці із зображенням українського одягу, писанки. На захід запрошені мами та бабусі дітей.
(Звучить тиха мелодія народної пісні «Вишивала дівчина вишиванку».
На сцені сидить «матуся» і вишиває сорочку, підходить «син»).
(Сходять зі сцени).
Учитель: Не те дороге, що із щирого золота зроблене, а те, що руками дорогого майстра змайстроване. Сьогодні ви дізнаєтеся більше про людей, які живуть поруч із вами, про наших односельців, які своїми невтомними руками творять таку дивовижну красу, про ваших мам, бабусь і дідусів.
(Презентація про майстрів декоративного мистецтва)
Ведуча 1: Миргородська Валентина Леонідівна багато років працювала у школі, навчаючи дітей мові і літературі. А ще вона – невтомна майстриня, дуже любила в’язати гачком красиві серветки. І в’язала їх не лише сама, а навчила цьому мистецтву і багатьох учнів школи у своєму гуртку в’язання.
Ведуча 2: Галина Михайлівна Чирченко любить шити, вишивати, в’язати гачком. Свої роботи вони демонструє на сільських та районних виставках мистецтва. Бачили б ви, скільки літератури з вишивки і в’язання у її колекції, а скільки серветок, рушників та подушечок вишили її руки. А ще Галина Михайлівна кохається у квітах. Від весни і до самої осені вся її оселя потопає у різнобарв’ї тюльпанів, жоржин нарцисів та троянд.
Ведуча 1: Погляньте, які прекрасні вироби з дерева зроблені руками Дойнеко Миколи Михайловича, а руки він мав – золоті. Дуже багато своїх робіт майстер подарував нашому музею, національному заповіднику «Батьківщина Тараса Шевченка». Це портрети Кобзаря в різні роки його життя та надзвичайно красиво випалені ілюстрації до його творів із віршованими рядками. І в жителів Шевченкового, і в приміщенні дитячого садочка, і в школі є безліч красивих речей, створених Миколою Михайловичем, які прикрашають інтер’єр будівель: це панно, полички, підставки для квітів, різьбленні карнизи та всього й не перелічити.
Ведуча 2: Знали б ви, скільки красивих квітів висадили працьовиті руки Кириченко Клави Михайлівни на шкільних клумбах. Мабуть вони так надихають майстриню, що і на її чудесних вишивках вони пломеніють, немов живі.
Ведуча 1: А Сметана Євдокія Василівна кохається в народній пісні. Скільки їх вона переспівала на сільських весіллях, на полі, сапаючи буряки та впоравшись на городі і по господарству, вишиваючи онукам сорочки. Вся її оселя наповнена розмаїттям руж, троянд, калини і винограду, що розквітли на вишитих килимах, рушниках та серветках.
Ведуча 2: Ось такі наші односельці. Та й розповісти про всіх не вистачить цілого дня, бо вони не лише невтомні трударі, а й натхненні природою рідного шевченкового краю майстри, чиї руки творять дивовижну красу.
Учитель: Сьогодні і ми з вами спробуємо приєднатися до наших майстрів і розділившись на 4 команди, створимо зразки нашого національного українського одягу. Ви продемонструєте свої знання і вміння з уроків образотворчого, музичного, трудового та сценічного мистецтва.
Ведуча 1: Кожна команда отримає макет ляльки. Ваше завдання – дати їй ім’я, одягти та заспівати з нею веселу народну пісню.
Оголошується 1-й конкурс «Назвіть ляльку».
Багато гарних імен мають українські дівчата. Давайте пригадаємо їх разом. (Ведучі з присутніми називають імена дівчат: Марійка, Оксанка, Галинка, Катруся…). А тепер завдання: кожна команда тихенько радиться і дає ім’я своїй ляльці та обирає найкращого «писаря», щоб написав це ім’я красиво.
Учениця читає вірш «Біле поле полотняне»
Біле поле полотняне,
Рівноткане, чисто пране.
А по ньому голка ходить,
За собою нитку водить.
Покрутнеться так і сяк –
Зацвіте червоний мак.
Зазирне і там, і тут –
Василечки зацвітуть.
Застрибає навпрошки –
Зажовтіють колоски.
А як пройдеться поволі –
Заряхтять листочки в полі.
Біле поле полотняне
Рушничком барвистим стане.
Ведуча 2: Встане дівчина раненько, вмиє личенько біленько та й починає чепуритися, коси заплітати. А українські дівчата мали гарне й довге волосся. Недарма ж в народі казали: «Довга коса – то дівоча краса».
Оголошується 2-й конкурс - «Конкурс чепурух».
З кожної команди обираються двоє учнів, які заплетуть коси своїй ляльці. А поки триватиме конкурс, ми послухаємо рядочки поезії.
Мамин рушник
Мамин рушник – малюнок неначе,
Квадратик – то я, між стежинами скачу.
Зелені стежки і барвисті нитки –
То я у букетик збираю квітки.
Мамина вишивка – літо у хаті.
Мамину вишивку люблю читати.
Я вже поводитись вмію з нитками,
Вишию скоро пісню для мами.
На моєму рушничку
На моєму рушничку
Квіти, як у квітничку:
Ружі, сон, лілея біла,
А на мак ще й бджілка сіла.
Бджілка, бджілонька мала
Мед для мами принесла.
Ведуча 1: Молодці, ось і причепурилися наші дівчатка. А тепер спробуємо вишити їм сорочечку. Давайте пригадаємо, де на сорочці розміщували вишивку? (Відповіді учнів). Так, на рукавах, на грудях та внизу. А чи знаєте ви чому? Та тому, що вірили наші пращури в те, що символічні знаки вишивки вбережуть людину від темних злих сил. Тож запрошуємо трьох учнів з кожної команди самостійно створити узор для вишивки сорочки і фартушка своєї ляльки.
Оголошується 3-й конкурс – конкурс «Вишивальниць».
Перед вами штампи з різними фігурками (ромбики, кружечки, квадратики, трикутнички). Вмочуючи їх у фарбу, спробуйте «вишити» або, точніше, проштампувати вишивку на сорочці та намалювати на фартушку.
Учні читають вірші:
Вишиванка
Вишиванку мати
Принесла мені.
Я вберуся в неї
У травневі дні.
Як вберуся в неї,
Побіжу у гай.
Хтось побачить – скаже:
Голка
Мов качка та, пірнає
Знов голка в полотно.
Впірне і виринають
Волошки і льонок.
Допоможу я качці
Впірнать і виринать,
Вона ж мені поможе
Сорочку вишивать.
Швачка
Я й собі так, як бабуся,
Шити геть усе навчуся.
Ось лиш трішки підросту,
Нитку в голку протягну,
Викрою собі спідничку,
Пасувала щоб до личка.
Блузку вишию рядочками,
Зелененькими листочками.
Та ще хочу фартушинку,
Як у мами, в горошинку.
Ведуча 2: От і упоралися з вишиванням. Покажіть нам, які ж сорочки ви повишивали.(Учні демонструють свої роботи).
Неодмінним елементом українського жіночого одягу є плахта – своєрідна спідниця. Ви можете роздивитися їх на стендах.
Оголошується 4-й конкурс – конкурс «Ткаль».
З кожної команди потрібно два учасники. Колись плахти ткали на ткацьких верстатах, а ми сьогодні їх виготовимо шляхом переплетення кольорових паперових смужок. Викрійки вже лежать у вас на столиках.
А ще оголошується конкурс «Шевців». Запрошуються по одному учаснику від кожної команди, який викроїть ляльці чобітки.
Ведуча 1: А поки наші конкурсанти працюють, ми послухаємо народну пісню «Посилала мене мати» у виконанні ансамблю наших дівчаток «Родина».(Звучить пісня).
Ведуча 2: Уже наші Катрусі і Галинки взулися в чобітки, одягли різнобарвні плахти. Дивіться, як вони погарнішали. А чи знаєте ви, які прикраси носили українські дівчата? Це були намиста, корали і дукачі, сережки і перстні.
Оголошується конкурс «Вправні рученята».
Запрошуються по два учні з кожної команди. Вам потрібно як найшвидше нанизати намистинки і прикрасити свою ляльку намистом.
Ведуча 1: А ми тим часом повідгадуємо загадки про ті інструменти, які допомагають людям виготовляти гарні і корисні речі. (Всі присутні відгадують загадки).
Загадки:
А зупиниш, горе – продірявить море. (Праска)
Ведуча 2: Молодці, справилися із завданням усі команди. І на завершення, прикрасимо голівки наших ляльок- дівчаток чарівними віночками.
Оголошується конкурс «Сплети вінок»
З кожної команди запрошуються по три учасники, які б зуміли швидко та гарно вирізати із кольорового паперу квіти та створити вінок.
Учениця читає вірш Ю.Терен «Віти українського віночка».
Ой цвіте на Україні красне літо
Ой збирають чорноброві в гаю квіти,
В’яжуть стрічку й квіточку в стіжок,
Щоб до танцю вбратись в оберіг –…( вінок)
***
Щоб було ЗДОРОВ"Я, була СИЛА,
Цвіт її не в’яне, бронзовіє.
Серед квітів справжній характерник.
У вінок вплітається…(безсмертник).
***
Куди вітер занесе,
Приживеться там й цвіте.
НЕСКОРИМИЙ дух у ній
Зветься квітка … (деревій).
***
Зеленшовком і зимою, й літом в’ється,
Про життя та квітка знає і БЕЗСМЕРТТЯ.
Синім цвітом оживить сумний затінок,
У віночку бавиться … (барвінок).
***
Щоб складалась материнська доля,
Квітнуть навесні сади плодові.
Щоби ДІТКИ були гарні і міцні,
В цвіт рожевий вбрались. (яблуні).
***
Цвіте білим навесні, а на осінь китиці червоні,
Щоб була КРАСА дівоча, була ВРОДА.
Незрівнянно гарна, як наша країна,
Заплітають у віночок оберіг… (калину)
***
Що би ВІДДАНІСТЬ була в любові
Є чар-зілля у дівочому вінкові.
Щоб душа і думка були чисті,
Зацвітав жовтенький, духмяний … (любисток).
***
Ой у полі синіють кокошки,
Квіти ті неначе неба трошки.
Від лихої бережуть ворожки,
Вплетені на ВІРНІСТЬ у вінок …(волошки).
***
А ще у віночку квітка є – ДОВІРА,
Вона має сонце всередині.
В неї чисті, білі пелюсточки - свашки,
Про дівочу долю розповість … (ромашка).
***
Всім квіткам вона княжна.
Дивовижна, запашна.
Хто не ВІРИТЬ і байдужий
Вразить того шипом …(ружа, троянда).
***
Батька хату осява,
Струнка, байхова барва.
Щоб НАДІЯ не в’яла,
Квітне роду берегиня …(мальва).
***
А ця квітка як троянда виглядає
Та не колить бо шипів не має,
Щоб була ЛЮБОВ, була гармонія,
У дівочому віночку виграє …(півонія).
***
На зелені вуса сів джміль,
Тай заплів усе всуціль,
То на РОЗУМ, на гнучкий В’ється …(хміль).
***
Наче крові каплі в полі,
Тих хто воював за долю.
Квітка та ПЕЧАЛІ знак,
Символ СМУТКУ …(мак).
Ведуча 1: Ось і одягли ми наших «дівчаток». Який же все-таки красивий український одяг.
До барвистого віночка
Вишиваночка сорочка,
Фартушок і чобітки,
Й різноколірні стрічки.
Це Оленка – українка,
Як вона співає дзвінко!
Як сміються оченята,
Як танцюють ноженята!
А тепер скажіть, шановні гості, чи вправні рученята у наших учнів та визначте найгарнішу ляльку.
(Слово надається гостям)
Учитель: Час і нагороди отримати. Всі ви гарно попрацювали, створили чудові костюми для дівчаток-українок. То ж нагороджуємо всіх членів команд блокнотами та олівцями, щоб у вільний від уроків час ви змогли б пофантазувати та намалювати щось цікаве.
Ведуча 2: А тепер давайте разом, у нашому дружному колі заспіваємо пісню «Родина», яка об’єднує всі покоління українців.
Учитель: Ось і підійшов до завершення наш захід. Чи сподобався він вам? А чи зрозуміли ви, які ж найбільші скарби має наш край?
Так, найбільші скарби нашого краю – це народні майстри, що своїми чудовими виробами дарують нам радість та величають наш український рід.
Наші учні приготували вам, шановні гості, невеликі подарунки – це писанки. Писанки дарують на щастя, на радість, на здоров’я найкращим і найдорожчим людям. То ж ми бажаємо вам ще і ще раз здоров’я і надіємося на нові зустрічі з вами.
Використані джерела:
1