Сценарій "Моє село на карті України"

Про матеріал
Пропоную вашій увазі сценарій свята до Дня села " Моє село на карті України"
Перегляд файлу

Свято до дня села.

Тема.   МОЄ СЕЛО НА КАРТІ УКРАЇНИ

Початкові класи, сценарій.

Мета: узагальнювати та систематизувати знання учнів про рідне село,збагачувати свої знання історичним та духовним спадком,розвивати мислення, духовність дітей,пізнавальний інтерес, виховувати національну свідомість, патріотичні почуття, повагу до людей рідного села, спонукати до пошукової діяльності.

Обладнання: проектор, фотографії села, герб школи, фотографії видатних людей села, фотовиставка лісу, виставка дитячих малюнків.

(під звуки пісні «Зеленеє жито, зелене» до залу заходять діти в українських костюмах)

Ведучий. У всіх людей одна святиня

Куди не глядь, де не спитай

Рідніша їм своя святиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край

Нема без кореня рослини,

 А нас, людей,без Батьківщини.

Ведуча. Наша Батьківщина – наше рідне село – Катеринка. Раніше, на цьому місці був пустир, порослий глодиною, шипшиною та іншими чагарниками. На березі Кодими росли густі зарості очерету і осоки. Тут водилося багато водоплавної птиці: качок, гусей, куликів; в чагарниках недалеко від води, водилися вовки та шакали. Місцевість ця була не заселеною через поневолення її турецько - татарськими ханами. Тут проходив лише вузький шлях, який вів з Північної і Середньої України на Кримський півострів.

Ведучий. Раніше не було залізниць. Головними у постачанні товарів були чумаки, а шлях, по якому вони пересувалися називався – чумацьким. Один із таких – проходив через теперішні села Катеринку і Кримку. Біля мосту був базар, де зупинялися для торгівлі чумаки. А місці, де були чумацькі корчми, розкинулося велике село Кримка і залишилося лише чумацька пісня, як спогад минулого:

                     Прокинувся чумак вранці

                     Тай поглянув у карманці –

                     Всі кармани вивертає

                     А в них грошей вже немає.

По цій необжиті території проходили люди, але не наважувалися поселитися. Нарешті один із них, Нечипір Сивак, не побоявся і збудував тут собі оселю. Незабаром біля нього оселився його приятель Гаврило Осадчий. Це були перші жителі села Катеринки.

Ведуча. Пізніше полковник Михайло Штриков отримав землю по праву сторону Кодими і привіз сюди з собою 42 сімї кріпаків. Згодом почав будувати маєток. А землю дала Штрикову імператриця Катерина ІІ і тому він в честь неї назвав село Катеринкою.

   Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово сусіда, незамулена криниця на околиці села – все це родовідна пам'ять, наші символи, наша історія.

  Сьогодні ми ближче торкнемося цієї історії, в ній корінь роду українського. І де б ми не були, скрізь відчуваємо  поклик рідної Землі, хвилюємося до сліз, коли чуємо рідну мову, пісню.

                              ( пісня  « Катеринець»)

1 дитина.     Люблю я в рідному краю

                     Веселі співанки пташині

                     І річки швидку течію,

                      І руту – м’яту при долині.

2 дитина.     Пропахлі вітром колоски,

                     Гінке – гінке безмежне поле

                     І мамин хліб,

                     І ті стежки, якими вранці йду до школи.

3 дитина.     І перші проліски в гаю

                    І щедре сонечко в блакиті.

                    Люблю Катеринку я свою

                    Вона – найкраща в цілім світі. 

4 дитина.   Катеринка моя мила

                    Ти моя рідненька

                    Я тебе так щиро люблю

                    Хоч я ще маленька.

5 дитина.    Хоч про тебе ,Катеринко,

                    Дуже мало знаю,

                   Та чомусь серденьком щиро

                   Я тебе кохаю.

                                  (Відеофільм «Моє рідне село»)     

6 дитина.    Люблю матусю, батька люблю,

                   Люблю хатину рідну свою,

                   І рідну школу, і вчителів

                  Село, де вперше сонце зустрів. 

7 дитина.   Люблю в криниці блакитну глиб,

                    І лан, що родить для мене хліб,

                    Садок з якого грушки несу,

                   Горбок, де білі вівці пасу.   

8 дитина.   Бо ті горбочки, лани, ліси –

                   Для мене повні добра й краси,

                   Бо все, що бачу навколо я ,-

                  То люба, рідна моя земля.   

9 дитина.   Криниця при дорозі край села

                  І журавель похилений над нею.

                  Хоч би куди дорога завела,

                 Думки мої із рідною землею.

10 дитина. Бо тут мій дім, і тут моя рідня,

                   І тут священні предківські могили,

                    Душа моя не прожила б і дня

                   Без тих країв, які мене зростили.

11 дитина. Я їх люблю і поки буду жив,

                   Трудитиму і розум свій, і руки.

                   Щоб на землі, яку я так любив,

                   Жили щасливо діти і онуки.

12 дитина. Аби вони у  славі і добрі

                  Так, як і я, своїх дітей ростили,

                  Продовжувати рід свій на Дніпрі

                  І шанувати предківські могили.

13 дитина. Я люблю свою хатку

                   І подвіря, й холодок

                   Де і сонця є багато

                   І в жару є холодок.

14 дитина. Тихо й затишно, квіти

                   Коло хати цвітуть

                  І невтомно все літо

                  Бджоли в цвіті гудуть.

15 дитина. Все  для мене тут рідне

                   Стіни білі, як сніг

                  І віконце привітне

                  І дубовий поріг.

16 дитина. І ряденця строкаті,

                  Й рушники на стіні

                  Навіть дим в нашій хаті

                  Рідно пахне мені.

1 дитина.     Я все люблю в своїм краю:

                     Криницю, звідки воду пю,

                     Та повні гомону ліси,

                     Та дзвони срібної роси.

2 дитина.     Я все люблю в своїм краю:

                    Ось під веселкою стою,

                    Ось дощ веселий напоїв

                   Тужавий колос рідних нив.

3 дитина.     Я всіх люблю в своїм краю:

                    Найбільше матінку свою,

                   Ласкаву,радісну, єдину…

                   Люблю, як сонце, Батьківщину.

                      ( пісня «Лебеді материнства»)

4 дитина.   Батьківщина – це ліс і долина,

                   Це широкі квітучі поля,

                   Це маленька , щаслива дитина

                   І матуся найкраща моя.

5 дитина.   Батьківщина – це пісенька щира

                   І струмок, що біжить до Дніпра

                   Це село моє – Катеринка

                   Я бажаю йому лиш добра.

6 дитина.    Що таке Катеринка?

                    За віконцем калинка,

                   Тиха казка бабусі,

                   Ніжна пісня матусі.

7 дитина.    Дужі руки у тата,

                 Під тополями хата,

                 Під вербою криниця

                 В чистім полі криниця

8 дитина.  Серед лугу лелека,

                 І діброва далека,

                 І веселка над лісом

                  І стрімкий обеліск

                 І дороги сріблясті,

                Що в далечі манять.

Ведучий. А зараз прозвучить вірш, який написав колишній директор нашої школи, вчитель історії Ковальчук Микола Силович.

9 дитина.  На полях під літнім небом

                  Перламутром все сіяє

                  Рідна моя, Катеринко, я до тебе промовляю!

                                                                Скільки літ пройшло відтоді,

                                                                 Як згинула темнота,

                                                                 Покращала Катеринка, та

                                                                  Кодима вже не та!

                   Міст на Кодимі простягся,

                   Електричні скрізь вогні.

                  Люд веселий та привітний

                 У святковому вбранні.

                                                    Пролягла тверда дорога з краю в край через село,

                                                     А сьогодні в день святковий, як зоря зайнялася

                                                     В клуб на свято 200 річчя все село зібралося.     

                                          ( пісня «Рідне село»)

Ведуча.      У нашому селі є ліс, який  був посаджений приблизно в 1794 році. Катеринківське урочище - це перлина північної частини степу, диво природи і творіння рук людських. Окрасою нашого лісу є соснові і ялинові насадження,березові гаї, ділянки стрункої вільхи, а також дикі тварини, яких в останні роки, нажаль, значно поменшало.

    Наш земляк Іван Якович Коцюбинський усе своє життя плекав рідний край, доглядав рідну природу, піклувався про мешканців лісу. Він  більше 30 років пропрацював старшим єгерем мисливського господарства. Свою любов, до того що його оточувало, перелив на рядки віршів. Ось один із них:

10 дитина.  Вирує ранок срібними полями

                  Буяє в кронах чистої сосни

                 Немов вогні, кремезними дубами

                 Снують багряні промені ясні.

                                                               У небі зіроньки згасають.

                                                               Лунають лісом дивні голоси

                                                               Барвисті трави очі умивають,

                                                              Лопочуть листя збуджені гілки

11 дитина. Повільно в терну пелюстки спадають

                   Білують чорне матері чоло,

                   Тут вартові – фазани окликають

                  Своїх подруг, що сіли на гніздо.

                                                                Кує зозуля на вербі, в долині,

                                                               Весни чарівник – ліс весь звеселя…

                                                               Десь залюбки витьохкує в калині

                                                               Мале й величне Боже пташеня.

12дитина.  Село мій світ, моя столиця

                   Струмок натхненного труда,

                   Мій коровай, моя зірниця

                   Село – віддушина моя.

                                                            Розтанула зоря досвітня,

                                                            Росою вкрилися поля.

                                                            Ласкава, щедра і привітна

                                                            Лежить навкіл моя земля.

13дитина. Вона мені не пошкодує

                  Свого добра, свого тепла:

                  І щедро хлібом нагодує

                  Води хлюпне із джерела.

                  Для мене цвітом зарясніє

                  Птахам виповнить ліси.

                                                                    Моя земля – це Катеринка

                                                                    Село чудової краси

                                                                    Моя це мати – Батьківщина

                                                                    Мій дім з малих дитячих літ

                                                                   Звідсіль дороги і стежки

                                                                   Мені лежить і широкий світ.

                                                  ( танок «Україночка»)

        ( виступ лісничого Катеринківського урочища  Карвацького С.М.)

Ведучий. Як  кожна часточка України, так і наше село Катеринка має своїх героїв і знатних людей. У цей святковий день ми не можемо не згадати корифея українського театру, нашу землячку Фросину Пилипівну Зарницьку.

  У 1920 році вона приїхала до нашого села і оселилася у свого дядька – священника  Михальченка. Тут вона створює справжній народний театр, артистами якого стали звичайні сільські хлопці та дівчата.

    Пєси ставилися в колишньому поміщицькому амбарі. Актриса прожила в селі Катеринка 3 роки.

14 дитина. Село звичайне, як село:

                    Хати, садки, дороги -

                          Воно засновано давно –

                         Живуть тут хлібороби…  

                                                           Проста і назва, як життя,

                                                           Лелеча – Катеринка

                                                           Ця назва з давнього буття –

                                                            З Потьомківського примха

        15 дитина.   Жила особа тут одна,

                             Особа – не простецька,

                            То був – талант, іскра – була

                            Прославлена Зарницька. 

                                                               І ось судилося йому –

                                                               Цю хату імениту

                                                                Придбать Петрові Сиваку –

                                                                Легендою повиту.

1 дитина.        Дивлюсь – будову, геть стару,

                        Старенькі вікна, двері –

                        Лиш шифер замість комишу –

                         Табличка ледь помітна.

                                                                    Та в тихім цім кутку села

                                                                     Є гордість незвичайна

                                                                     Де пам'ять з радістю жива ,

                                                                      Як казка стародавня

2 дитина.      І пісня тут лилась і гаях.

                     Безмежна, - солов’їна .

                     Її всі слухали поля

                     І чула Україна!

                                                      Молюсь землі я, і садкам,

                                                      Щоб славу зберігали,

                                                     Молюсь долині, яворам

                                                      Які Зарницьку знали…

                        ( Інсценізація «Лис Микита» І.Я. Франка)

Ведуча.      А коли згадати грізні роки Великої Вітчизняної війни, то наше село Катеринка дало два Героя Радянського Союзу.

Абрам Григорович Абрамович – старший лейтенант командир танкового взводу, загинув в  Іспанії.

Ведучий. Семен Трохимович Паламарчук старший сержант , який в роки війни був командиром саперного взводу. Імя   цього героя носить наша школа. Герою – земляку присвячується вірш, який написав Микола Силович Ковальчук

3дитина. Це ж він Вітчизну – матір нашу ріднугрудбми своїми захистив.

Це ж він жорстокого фашиста

В його барлозі задушив.

За кров пролиту, мужність і відвагу –

За все: уклін йому до самої землі.

Землі, яка героя породила.

Землі, яка в життя його вела,

Землі – яка його зростила і навчила,

І зброю грізну в руки подала.

Ведуча.      Традиції нашого села не вмирають. Вихователька – пенсіонерка Кіріченко Л.І. написала вірш пл. рідне село. І присвятила його річниці заснування Катеринки.

3 дитина. Між річкою і горою, у долині

                 Від лісу тягнеться у низовині,

                 Моє ріднесеньке село

                 Що Катеринкою прозвали так давно.

                                                                 Живе у цім селі людей тепер багато,

                                                              Працюють, трудяться завзято.

                                                              Дітей ростять, плекають

                                                             У світ щирокий виряджають.

4 дитина.   Є дитсадок, лікарня, школа,

                   Є магазини, клуб, сади довкола,

                    І церква піднімається у вись

                   І сонце яскравіше світить тільки придивись!

                                                                Яка ти гарна стала молода

                                                               Моя ти рідна Катеринко,

                                                               Хоч 220 літ тобі від роду

                                                               Даєш ти хліб і молоко,

                                                               Своєму рідному народу.

5 дитина. Зростила не одне  ти покоління

                   І в душах і в серцях одне воління

                  Живи і процвітай моя ти ,Катеринко,

                  Нехай тебе прикрасять ліс, будинки,

                  Нехай прикрасять тебе люди трудові

                  Нехай традиції народу будуть вічно тут живі.

Адже все це є українська земля,

А ми її трудящі діти,

І ніде зовсім правди діти,

Бо дуже любим ми,

Своє ріднесеньке село,

Що Катеринкою прозвали так давно.

                   ( Вікторина «Моє рідне село Катеринка»)

Ведучий. І закінчимо наше свято гімном нашої школи «Лелеченьки»

Летіть лелеченьки, летіть,

В свою вабливу катеринку,

Де лугом річенька біжить

Плекаючи сусідку Кримку

                                                           Оселі ваші зберегти,

                                                           Нові осилить допоможем,

                                                           Ви 200 літ красу несли,

                                                           А в 800 вам Бог поможе,     

Летіть лелеченьки, летіть,

В свою рідненьку Катеринку,

Що два століття маячить

І рада вам в любу хвилинку!