СЦЕНАРІЙ «Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває, той у грудях не серденько, а лиш камінь має…»

«Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває, той у грудях не серденько, а лиш камінь має…»

Учениця.

Мова! Українська мова,—

Вона співуча, лагідна, дзвінка...

Мова! Українська мова —

Єдина, рідна й дорога така.

Вчитель. Дорогі діти, гості! Сьогодні ми зібралися в цій залі, щоб провести свято, приурочене рідній мові.

Учениця.

О місячне сяйво і спів солов'я,

Півонії, мальви, жоржини!

Моря бриліантів — це мова моя,

Це — мова моєї Вкраїни.

Учень.

Яка у ній сила і кличе, й сія,

Яка в ній мелодія лине!

Натхнення хвилини!

О мово моя, Душа голосна України!

Учень.

Мов райдуги арки над морем полон,

Що в небо музикою лине,

Де славить життя золоте жайворон,

Це мова моєї Вкраїни.

Учень.

Це матері мова.

Я звуки її

Люблю, наче очі дитини...

О мово вкраїнська!

Хто любить її,

 

Той любить мою Батьківщину!

 

Учні виконують пісню «Любіть Україну»

 

Вчитель. Скільки на землі мов? Скільки народів — стільки й мов. Учені вважають, що на нашій планеті близько трьох тисяч мов. З-поміж такої величезної кількості лише близько тридцяти мов користуються найбільшою популярністю, тоб­то це ті мови, якими розмовляє більшість людей на планеті.

 

Найбільше людей розмовляє китайською мовою, друге місце посідає англій­ська мова, третє — російська, далі — мова хінді (Індія) та іспанська. Українська мова посідає по­чесне 14 місце, оскільки нею говорять близько 50 мільйонів людей.

 

Для кожного народу своя мова — найкраща, але ніхто не заперечуватиме, що українська мова за милозвучністю і співучі­стю — одна з найкращих.

 

Ще 1928 року в Парижі на конкурсі мов визнали, що італійська, українська та французька мови наймилозвучніші. Ми, укра­їнці, пишаємося своєю мовою, її мелодійністю, чистотою та багатством звуків.

 

Учень.

 

Мово ж моя, мово,

 

Мово України,

 

Ти моя казкова

 

Пісня солов'їна.

 

Учень.

 

Розцвітай під небом

 

Проліском прекрасним,

 

А любов до тебе

 

В серденьку не згасне.

 

Учениця.

 

Йди по світу гідно

 

В шані і привіті,

 

Ти для мене рідна

 

І найкраща в світі!

 

Учень.

 

Мово ж моя, мово,

 

Мово-чарівниця,

 

Не згаса духовна

 

Батьківська криниця.

 

Учні виконують танок «Ми маленькі українці».

 

Вчитель. Любов до рідної мови почи­нається ще з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, над­звичайною ніжністю і простотою. У них — мате­ринська ласка і любов, світ добра, краси та спра­ведливості, щира віра в магічну силу слова.

 

Учень.

 

Лиш народився, голос я почув

 

щасливий, радісний і світлий.

 

Маленьким серденьком уже тоді відчув

 

матусин голосок привітний.

 

Учень.

 

У нім звучала ласка і тепло,

 

і слово було ніжне і пестливе,

 

до себе вабило воно,

 

лунало світло і тремтливо.

 

Учениця.

 

Матуся до серденька притискала

 

і колискову пісню заспівала.

 

І пісня та була сама краса,

 

що в сповитку мене обдарувала.

 

Пісня «Колискова».

 

Вчитель. Наша мова оспівана поетами. Українською мовою писали свої твори Тарас Шев­ченко і Леся Українка, Маруся Чурай та Володи­мир Сосюра, Павло Тичина і Максим Рильський.

 

Неповторною рідною мовою пи­шуть свої твори й сучасні відомі письменники та поети — Ліна Костенко та Ганна Чубач, Дмитро Білоус і Марія Познанська та багато інших.

 

Послухаймо найкращі вірші українських поетів про нашу рідну мову.

 

Учні (по черзі)

 

1. Ти постаєш в ясній обнові,

 

Як пісня, линеш, рідне слово,

 

ти наше диво калинове,

 

кохана материнська мово!

 

Д. Білоус

 

2. Буду я навчатись мови золотої.

 

У трави-веснянки, у гори крутої,

 

В потічка веселого, що постане річкою,

 

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

 

А. Малишко

 

3. РІДНЕ СЛОВО

 

Батько мені каже:

 

— З книжкою дружи.

 

Рідну мову, синку, завжди бережи.

 

Мову ту, що люди рідною зовуть,

 

Ти ніде й ніколи, синку, не забудь.

 

Рідне слово-пісню завжди серцем чуй,

 

Як Вітчизну й матір, їх люби, шануй.

 

В. Верба

 

4. НАША МОВА

 

Мова наша, мова — мова кольорова,

 

В ній гроза травнева й тиша вечорова.

 

Мова наша, мова — літ минулих повість,

 

Вічно юна мудрість, сива наша совість.

 

Ю. Рибчинський

 

5. ЄДИНА, ЯК МАТИ

 

Солов'їну, барвінкову,

 

Колосисту — на віки –

 

Українську рідну мову

 

В дар мені дали батьки.

 

Берегти її, плекати

 

Буду всюди й повсякчас,—

 

Бо ж єдина — так, як мати,—

 

Мова в кожного із нас!

 

Оксана Забужко

 

Вчитель. Кожне слово нашої мови має свою історію, свій відтінок. Інколи слова звучать однаково, а мають зовсім інше значення. Іноді до­статньо змінити один звук і змінюється значення слова.

 

Багата українська мова на фра­зеологізми — справжню скарбницю українського народу. Вони допомагають зробити нашу мову яскравішою, дотепнішою та цікавішою. Спробуйте пояснити значення деяких фразеологізмів.

 

• Майстер на всі справи — ... (людина, яка вміє все робити).

 

• За холодну воду не братися — ... (нічого не робити).

 

• Зарубити собі на носі — ... (добре запам'я­тати).

 

• Ґав ловити — ... (бездіяльно проводити час, бути неуважним).

 

• Ведмідь на вухо наступив — ... (відсутність музикального слуху).

 

• І комар носа не підточить — ... (немає до чого причепитися, прискіпатися).

 

• Шукати голку в сіні — ... (неможливість щось знайти, виявити).

 

• Як сніг на голову — ... (щось несподіване).

 

Вчитель. Діти, ви знаєте вже багато укра­їнських пісень. Адже пісня — це душа народу.

 

Народна пісня — голос невсипущий,

 

Душі людської вічне відкриття.

 

Вона ніколи, як і хліб насущний,

 

Не вийде з мови сущого життя.

 

Український народ дуже лю­бить жарти, усмішки. До вашої уваги кілька з них!

 

Учні (по черзі) розповідають усмішки.

 

СХОЖІ

 

Зайшов ослик до садка І зірвав листок з дубка. А Іванко із городу:

 

—Нащо нищиш ти природу? І мерщій побіг в садок, Вирвав з коренем дубок, Замахнувся на ослиська:

 

—Не підходь до саду й близько! А осел з-за огорожі:

 

—Ми з тобою, хлопче, схожі!

 

Грицько Бойко

 

ХТО КРИЧАВ?

 

Йшов з лікарні Гнат селом, А дружки й спитали:

 

—Що, брат, боляче було, Коли зуба рвали?

 

—Ні,— хлопчина їм сказав,— Не дуже боліло...

 

—А чого ж ти так горлав В лікаря щосили?

 

—Так то ж лікар заволав, Бо я став брикаться, Йому щипці поламав

 

І... вкусив за пальця!

 

Грицько Бойко

 

ФУТБОЛІСТИ

 

Грали на подвір'ї Хлопчаки в футбол. Петрик як ударив І відразу — «гол»! М'яч в чужу квартиру Тільки зашумів: Пауза у хлопців, Петрик занімів. Йде дідусь Кирило І несе м'яча:

 

—Чий це, признавайтесь! — Та гравці мовчать.

 

—А вікно розбилось? — Зважився Андрій.

 

—

 

Дід мугикнув: — Ціле.

 

— Ціле? Значить, мій!

 

С. Гриценко

 

ПОТРІБНИЙ МАЙСТЕР

 

Підійшла до мами Ліда-щебетуха:

 

—Вередує лялька! Вже мене не слуха... Скільки не просила, Мов не чує Ната, Навіть і не дума Очі відкривати. Мама доні: — Завтра Понесем до діда, Він відремонтує...

 

—Добре,— каже Ліда,— Хай відремонтує

 

І мене, як схоче,

 

Бо розплющить вранці

 

Теж не можу очі.

 

С. Гриценко

 

Вчитель. Любов до Батьківщини почи­нається з любові до маленької батьківщини — до місця, де ви народилися, до пам'яті про рідний по­ріг, стежки дитинства, до мудрої народної казки.

 

Немає у світі людини, яка не любила б або не чула казок. Ви, діти, знаєте багато з них. Чи зможете відгадати деякі? Отже, розпо­чинаємо вікторину «З якої це казки?».

 

1. «Я за три копи куплена,

 

Упівбока луплена.

 

Тупу-тупу ногами,

 

Сколю тебе рогами,

 

Ніжками затопчу,

 

Хвостиком замету,

 

Тут тобі й смерть...» («Коза-Дереза»)

 

2. «Гуси, гуси, гусенята!

 

Візьміть мене на крилята

 

Та й понесіть до батенька.

 

А в батенька їсти й пити,

 

Ще й хороше походити». («Івасик-Телесик»)

 

3. «Мій котику, мій братику!

 

Несе мене лиса

 

За кленові ліса,

 

За крутії гори,

 

За бистрії води...» («Котик і півник»)

 

4. Що за хатка на узліссі?

 

Вся ворушиться, дрижить.

 

Де не взявсь Кабан біжить,

 

Тут і Вовк іде, й Ведмідь,

 

Кожен в хатці хоче жить.

 

Так же тісно їм усім —

 

Ось-ось-ось порветься дім. («Рукавичка»)

 

5. Далі казка ось така:

 

Знайшов Півник колосок,

 

Змолов борошна мішок,

 

Спік негайно у печі

 

Пиріжки та калачі,

 

Мишенят не пригощав,

 

Бо жоден із них не працював. («Колосок»)

 

Учениця.

 

Ми — українці — велика родина,

 

Мова і пісня у нас — солов'їна,

 

Квітне в садочках червона калина,

 

Рідна земля для нас всіх — Україна.

 

Вчитель. За легендою, ми живемо у рай­ському куточку, який Бог тримав для себе, а по­дарував козакам в обмін на обіцянку берегти і зба­гачувати рідний край, дбайливо ставитися до його краси і людей, цінувати мову.

 

Ми прагнемо дотримувати сло­ва, даного нашими пращурами, дбаємо, щоб вічне українське слово звучало у кожному українському серці.

 

Учениця.

 

Велична, щедра і прекрасна мова,

 

Прозора й чиста, як гірська вода,—

 

То України диво барвінкове,

 

Багата мова й вічно молода.

 

Учень.

 

Живи, вкраїнське слово, процвітай!

 

Моє мале сердечко звеселяй!

 

В кожну сім'ю й оселю завітай,

 

Де люблять і шанують рідний край.

 

Учениця.

 

Щоб пам'ятали нині й назавжди,

 

Якого роду доньки ми й сини.

 

Красу своєї мови бережи,

 

Бо житиме вона — то житимемо й ми!