Сценарій музичної вистави "Чарівничка"

Чарівничка

Музична вистава для учнів 1-4 класів

П’єса для дитячого театру, театрального гуртка

 

Підготувала:

вчитель драматургії і театру

та керівник театрального гуртка

Вікарук Ліля Петрівна

 

Головні герої:

Оса – ведуча

Маринка – дівчинка чарівничка

Волошка – дівчинка квітка

Ромашка – дівчинка квітка

Кульбабка – дівчинка квітка

Жук-Рогач – хлопчик-бешкетник

 

Оса:

В одній дивовижній країні жила маленька чарівничка на ймення Маринка. Я познайомилася з нею нещодавно і ось, що дізналася.

Домівкою для крихітної дівчинки служила квіточка польового дзвіночка, яка мов шматочок блакитного неба ясніла над її голівкою. Усі зручності довкола себе дівча начарувало само. Були в неї і м’якеньке ліжечко, симпатичний круглий столик зі стільчиками довкола, і зручна канапа з яскравими подушечками, одним словом, у Маринки було все, що конче потрібне для життя такої милої  чарівнички. Одна біда-журба,  в своїй хатині дівчатко жило саме-самісіньке, ні тобі рідних і близьких, сусідів чи друзів. Від того Маринка весь час сумувала, а щоб хоч якось розважитись вона вмощувалася собі зручненько і співала веселих пісень. Давайте послухаємо!

Муз. М. Миколи Ведмидері «Ой,  Маринка»

Маринка співає пісеньку:

1.Ой Маринка, ой Маринка,

Танцювала без зупинку.

М’яла трави срібно-росі,

Заросила ніжки босі:

Приспів:

Туп, туп, туп, тупотіла до кринички,

Не взувала черевички,

Танцювала не вгавала,

Доки сонце припікало.

2. Ой, Маринка, ой Маринка

Танцювала без зупинку.

Вітер коси розвіває,

Дівча стрічечки вплітає.

 

Оса:

Гарно співає Маринка, правда? Але цієї розради для дівчинки ставало не на довго і вона знову починала сумувати. І от одного сонячного дня Маринка сказала сама до себе (ховається):

Маринка:

Годі мені сумувати і рюмсати! Скільки можна? Чарівничка я чи не чарівничка? От візьму-но я друзів собі начарую! Буде мені  з ким поговорити, з ким погратися, з ким пожартувати і взагалі – буде веселіше! Де моя чарівна паличка? Паличко! Паличко, ти де? (Шукає чарівну паличку) А, ось де ти заховалася, бешкетнице! Не лежиться тобі на місці (бере паличку). Кого ж би я хотіла мати за подружок… А, придумала, придумала! Яка красива ця ромашка! Хочу… і ця волошка теж така тендітна, така вишукана і ніжна… Ой, а ця кульбабка така бадьориста і ….Ой хочу, хочу, хочу, щоб ви всі троє ожили! Паличко, раз, два, три, квіти оживи!

З глибини сцени виходять Ромашка, Волошка і Кульбабка, беруться за руки і співають на мелодію народної пісні «Подоляночка».

Волошка, Ромашка і Кульбабка:

1.Ще недавно ми були квітами,

Вмиті росами і зігрітими

Сонечком ясним,

Теплим і прекрасним,

Що весь день палає, нас розвеселяє,

Ну, а ми його.

2. Подивіться ж ви на голівоньки

Ми дівчатонька, а не квітоньки,

Ручки дрібненькі,

Ніженьки тоненькі,

Очка намистинки, сяють як зоринки

На весь білий світ.

3. Ой до купочки пригорнімося

Та гарнесенько роздивімося,

Тут на галяві

Ми такі прибрані

Як царівни гожі, на себе не схожі

Покрасуймося!

 

Маринка до квітів:

Ага! Бачу бути дівчатами вам подобається! Я – чарівничка Маринка. Будете зі мною дружити?

Ромашка:

Яке гарне у тебе ім’я! А що значить «чарівничка»?

Маринка:

Те й значить, що я вмію чарувати. Поки що я маленька і не маю достатньо знань та сили, щоб виробляти справжні чудеса, але вже дещо виходить.

Волошка:

Ой, то, що ми тобою зачаровані?

Маринка:

А хіба вам не подобається бути людьми?

Волошка:

Ми ще не можемо відповісти, бо тільки недавно росли собі на галяві і тільки й те могли, що повертати свої голівки за сонечком, а тепер можемо ходити, стрибати  і навіть танцювати.

Маринка:

От і добре! Тоді давайте веселитися і танцювати разом!

Кульбабка:

Давайте!

Усі беруться за руки і ведуть хоровод. Муз. Б. Фільц, слова Т. Савчинської «Вийшли дітоньки на луг»:

1.Вийшли дітоньки на луг: як гарненько тут навкруг!

Бджілка весело літає і відерцем мед збирає.

Приспів:

Там зозулька – сонечко, розгойдує дзвоничком.

Жук великий і рогатий виліз з нірки погуляти.

2.І дзьобатий журавель тупу-туп до конопель,

А зелена жабка скаче, бо журавлика не бачить.

Приспів:

Маринка:

Як чудово мати подружок! Ромашко, Волошко і ти, Кульбако, хочете я вам покажу тут все довкола? Це все Квіткова долина, справжній рай на землі. Шкода, що я їх усіх не можу перетворити у людей, бо інакше порушиться всесвітній баланс і станеться величезне лихо. Тільки уявіть собі, як усі ці кущі, колючі будяки, здоровезні лопухи почнуть тут скрізь «швеньдяти»? Що то буде?.. 

Волошка:

Маринко, а розкажи нам, хто ще тут мешкає? З ким ти дружиш? З ким розважаєшся?

Кульбабка:

Розкажи, розкажи, Маринко, хто тут ще живе? Коли ми були квітами, то частенько спостерігали з усіма рослинами, комашками, пташками, але з нами ніхто не дружив…

Маринка:

О, розкажу, хоча й не маю охоти. Є тут різні диваки, але  я з ними не бажаю мати анічогісінько спільного. Там, під лопухом стоїть величезний мурашник, в ньому мешкає сила-силенна мурах, але вони вічно чимось зайняті й не хочуть зі мною гратися.  Іноді на цю квітку прилітає метелик, посидить тут трішки й летить далі. Задавака, та й годі! Постійно красується своїми розкішними строкатими крилами. Йому теж немає до мене ніякого діла. До цих дрібненьких квіточок частенько прилітають бджілки, але вони такі нахаби – нектар забирають та ще й жалять так боляче!   А он там в своїй лощині живе…

Кульбабка:

Знаємо, знаємо, хто там живе. Це наш найлютіший ворог!

Маринка:

Який ворог, Кульбабко? Це Жук-Рогач! (Сміється)

Ромашка:

Тобі смішно, але поки ми були квітами і росли собі на галяві, цей лиходій смоктав із нас усі соки. Скільки квітів загинуло через нього. Годинами він міг впиватися соком рослин, які потім в’янули і сохли… 

Маринка:

А я й не знала, що він таке виробляє. Думала, швендяє собі  та й швендяє, а він бач який! Зараз я тобі покажу, як знущатися над бідними квітами. Дивіться ще й виспівує.

Квіточки ховаються і слухають пісню Жука-Рогача

Виходить Жук-Рогач і співає пісню на мелодію «По дорозі жук, жук».

Жук-Рогач:

1.По  дорозі жук, жук,

По дорозі чорний,

Подивіться всі довкола,

Який я моторний!

2. По дорозі жук, жук

Чорний і блискучий,

Я один такий вродливий

І такий везучий.

3. По дорозі жук, жук

Статний і про силі,

Подивіться, які маю

Роги я красиві!

Маринка:

Ага, роги красиві! Ох побачиш ти в мене зараз свої роги. Жуче- Рогачу! Жуче-Рогачу, іди но сюди!

Ромашка:

Що ти робиш? Навіщо ти його сюди зовеш?

Волошка:

Ой лихо, лихо! Ховаймося!

Маринка:

Спокійно, спокійно, він вам нічого не зробить. Забули, ви тепер дівчата, а не квіти?

Жук-Рогач:

Ти чого це тут розкричалася? Такий гвалт зчинила. Що трапилося?

Маринка:

Еге ж, трапилося! Ти напевне, Жуче, вже й забув хто ці чарівні дівчата? То я тобі нагадаю: це Ромашка (Ромашка вклонилася), це Волошка (Волошка вклонилася), а це Кульбабка (Кульбабка вклонилася), ті самі, що недавно були квітами і росли на цій галяві, милуючи зір усім довкола. Тільки ти, поганцю, не милувався їхнім цвітом, не насолоджувався приємним ароматом, а висмоктував з них усі живі соки! Згадав? І я за це тебе покараю! Хто це там вихвалявся, який він моторний, блискучий і має величезні красиві роги? Зараз я тобі покажу красиві роги. (Замахується чарівною паличкою) Я рахую раз, два, три, щоби роги щезнули! (Знімає  роги з голови жука).

Жук-Рогач:

Що ж ти наробила? Вони відпали! Як же я тепер на галяві покажуся? Який же я тепер Жук-Рогач? Усі будуть збиткуватися наді мною,  сміятимуться!

Кульбабка задоволено:

Не треба було з інших насміхатися і робити їм шкоду!

Волошка:

Будеш тепер знати, як інших ображати!

Жук-Рогач:

Що мені тепер робити? Ой-йой-йой! (Виходить зі сцени)

Маринка:

Іди, іди, порюмсай, і подумай добряче над своєю поведінкою. А ми гайда веселитися!

Усі беруться за руки і співають пританцьовуючи на мелодію  А. Філіпенка «Ой заграйте, дударики»:

1.Ой візьмімося за руки,

Дівчаточка, гожі,

Заведемо коломийку,

Яку знає кожен.

2. Вправо тупнемо з підскоком,

Плеснемо в долоні.

Як же гарно танцювати

У дружньому колі!

2. Затанцюєм  коломийку

Та ще заспіваєм.

Хай злітає наша пісня

Над Квітковим краєм!

Маринка:

Гарненько я провчила того Жука-Рогача!

Волошка:

Чарівничко Маринко, може не слід було так з ним чинити? Шкода мені тепер його.

Ромашка:

У тебе надто добре серце, Волошко. Чи ти забула, скільки наших сестер загинуло через нього?

Кульбабка:

Але без ріг того Жука ніхто не боїться і він легко може стати чиєюсь здобиччю. Чарівнико, поверни йому ріжки, нехай він стане таким, як був. 

Маринка:

Ви що, з глузду з‘їхали? Він вас нищив, а ви його жалієте. Вам що, жити набридло? Я ж для вас старалася.

Ромашка:

Не сердься, Маринко, але йому так погано!

Волошка:

Він так плакав…

Оса:

Еге ж, і я чула, коли пролітала над отим височезним колючим будяком, як сердешний Жук ридав. Заховався у листі, щоб нікому на очі не попастися, й гіркі сльози проливає.

Маринка:

От і добре, знатиме на другий раз, що можна робити, а чого не слід! І взагалі, ви що пропонуєте повернути йому роги і ще, може медаль подарувати?

Кульбабка:

Ні, чарівничко, ріг йому буде достатньо. Правда, дівчата?

Волошка і Ромашка:

Правда, правда!

Маринка:

Та нічого не станеться з тим  Жуком, от побачите! Звикне з часом, і все буде добре! (Підходить до будяка, де заховався Жук і прислухається)

Жук-Рогач плаче і співає на мелодію пісні «Вийшли в поле косарі»

Жук-Рогач:

1.Ой зазнав же я ганьби!

Що робити? Куди йти?

Гей, нуте, от біда,

Бідна моя голова!

2. Були роги вже нема,

Гіршим став від слимака.

Гей, нуте, от біда,

Гіршим став від слимака!

3.Заховаюсь в лопухи,

Щоб ніхто не зміг знайти.

Гей, нуте, от біда,

Сором мені та ганьба!

Маринка:

Ну, гаразд, вмовили. Кличте того нахабу сюди. Буде по-вашому.

Волошка, Ромашка, Кульбабка:

Жуку-Рогачу, іди-но сюди! Ходи до нас!

Жук-Рогач:

Чого вам? Ще не насміялися з мене? Хочете більше поглузувати?

Маринка:

Ніхто з тебе не насміхається й не глузує і взагалі, ці милі створіння, з яких ти неодноразово знущався, попросили мене повернути тобі твої роги. І я їх так полюбила, що виконую для них це бажання. Але спершу відгадай наші загадки. Якщо усі відгадаєш – так тому й бути поверну тобі роги! Дівчата, загадуйте!

Волошка:

Ну, що ж? Відгадуй першу загадку: що у світі наймиліше?

Жук-Рогач:

Що у світі наймиліше?.. Напевне ваш сік солоденький і прохолодний. Я так люблю ним ласувати!

Волошка:

А от і ні! Гарненько подумай!

Жук-Рогач:

Думаю я, думаю…а може ви мені трішечки підкажете?

Прилітає Оса

Оса:

Е ні, хитрюго! Думай і відгадуй загадки сам! Бачиш скільки квітів (показує на дітей в залі) на нашій галяві? Чи ти хочеш, щоб з тебе насміхалися усі мешканці Квіткової долини?

Жук-Рогач:

Ой не знаю я, не знаю!..

Волошка:

Гаразд, заплющ очі і слухай мою підказку…

Волошка співає  укр. нар. колискову «Ой ходить Сон…»

Ой ходить Сон коло вікон,

А Дрімота – коло плота.

Питається Сон Дрімоти:

Де ми будем ночувати?

Жук-Рогач:

Зрозумів, Волошечко, понад усе наймиліший кожному сон.

Оса:

Молодець! Відгадуй другу загадку.

Ромашка:

Що у світі найчистіше?

Жук-Рогач:

Знову ваш сік. Він такий чистий аж прозорий витікає із ваших стебел і тече мені прямісінько…

Оса:

Еге, Жуче, ти знову за своє?

Ромашка:

Слухай тепер мою підказку.

Ромашка співає українську народну  поспівку «Іди, іди, дощику»

Іди, іди, дощику,

Зварю тобі борщику,

Поставлю ти в кутику,

На терновім прутику.

Здогадався?

Жук-Рогач:

Здогадався, це дощик. Його дрібні крапельки найчистіші!

Маринка:

Бачу, твоє становище покращується. Відгадуй-но останню загадку.

Кульбабака:

Ото ж, третя загадка: що у світі найситніше?

Жук-Рогач:

Ну, гадаю, тут я не помилюсь – ваш сік!

Ромашка:

Ех, Жуче!

Оса:

Головою думай, а не шлунком!

Кульбабка:

Слухай і мою підказку:

Кульбабка співає укр.нар. поспівку «Печу, печу хлібчик»

Печу, печу хлібчик

Дітям на обідчик.

Беру, беру бабку

Кладу на лопатку,

Шусть в піч!

Жук-Рогач:

Все, все знаю – хліб! Найситніший в світі хліб!

Маринка:

Молодець, Жуче! Раз ти впорався із завданням і обіцяєш більше нікого не кривдити, я виконую свою обіцянку: Раз, два, три, роги підбери!

Жук підіймає роги і прикладає до голови.

Жук-Рогач:

Мої роги! Такі, як і були. Дякую тобі, чарівничко, і вам, любі квіти. Слово даю, більше ніколи вас не кривдити і нікому не завдавати шкоди.

Кульбабка:

От і чудово! Тепер у нашій Квітковій долині ми усі заживемо в мирі та злагоді!

Оса:

А й справді, тепер ми усі подружилися й потоваришували. Здійснилася мрія Волошки, Ромашки та Кульбабки, вони стали дівчатками. Жук-Рогач змінився на краще, тепер він хороший і нікого не ображає. Метелики почали частіше прилітати до квіточок, бджілки стали лагіднішими, привітнішими і вже не такими кусючими. Ну а наша маленька чарівничка Маринка знайшла справжніх друзів, з якими вона забавляється, веселиться, ділиться своїми мріями і таємницями та, найголовніше, яких любить і завжди виручає.

Усі разом співають пісню на музику Б. Савельєва, слова М. Пляцковського «Дружба»:

1.Дружба віддана не зламається,

Не розклеїться від дощу і хуг.

Друг в біді не лишить, щирим словом втішить,-

Ось такий він, незрадливий, справжній друг!

2. Ми посваримось – і помиримось,

«Нерозлийвода!» - кажуть всі навкруг.

Вдень чи в ніч негожу друг мені поможе, -

Ось такий він, незрадливий, справжній друг!

3. Друг завжди мене прийде виручить,

Він не жде подяк і не жде послуг.

Будь комусь в пригоді в будь-якій незгоді –

Оттакий він, незрадливий, справжній друг!