Свято "Українські вечорниці"

Українські вечорниці

 

Мета. Виховувати в учнів стійке почуття національної свідомостій високої духовності, любов до України . Навчати дітей виразно читати, прищеплювати любов до рідного краю, України, літератури, рідного слова, пісні, танцю. Розвивати пам'ять, логічне мислення, увагу, артистичні здібності учнів.

 

Хід свята

 

Свято проводиться в актовому залі школи. 

 

 

Діти, заходячи, співають пісню «Зеленеє жито».

          Зеленеє жито, зелене,

          Хороші гості у мене,

          Зеленеє жито, ще й овес,

          Тут зібрався рід наш увесь.

 

Господиня.

Дорогі наші гості! Ласкаво просимо в нашу хату. (Уклін).

Заходьтє, будь ласка! (Зайшли під музику. Закрили двері)

 

Господиня.

Сідайте, будь ласка, будьте як вдома! (Гості сідають). Ша-

новні гості! Вітаємо вас в нашій хаті! І просимо взяти участь

у наших вечорницях, присвячених народній українській пісні

- і поспівати разом з нами, а може хтось і затанцює.

  Давайте знайомитись: я – господиня цієї хати. Це наша

Бабуся. І музика в нас є. а от гості десь забарилися. (Стукіт).

Нарешті!

 

Діти.

         Добрий вечір вашій хаті!

         Щастя й радості бажаєм!

         А щоб було веселіше –

         Затанцюєм, заспіваєм!

 

Господиня.

Оце я люблю! Добрий вечір, любі мої! Проходьте, сідайте,

гості дорогі! Дивіться, бабусю, які діти працьовиті – вишив-

ки з собою принесли. Ну вишивайте, вишивайте.

 

Бабуся.

  Діти, а подивіться, які старовинні речі у нашій хаті – українські

рушники, вишиванки. І це все зробили ваші бабусі та

прабабусі.

  Щасливі ви, діти, що народилися і живете в Україні. Тут

Жили наші діди-прадіди. І вам треба знати історію свого

Народу, його традиції, його пісні.

        1. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

         Стрічаєм з піснями, любов’ю і миром.

        2. Для людей відкрита хата наша біла.

        Тільки б жодна кривда в неї не злетіла.

        3. Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

        Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

        4. Любіть Україну у сні й наяву,

        Вишневу свою Україну,

        Красу її вічно живу й нову,

        І мову її солов’їну.

5. Народні пісні з’явились ще в стародавні часи. Вони пе-

редавались із вуст в уста, від серця до серця.

 

Господиня.

   Українська народна пісня завжди була з людьми – в ра-

дості і печалі. Важко перелічити, скільки пісень склав наш

талановитий співучий народ.

   У піснях втілена душа народу, відображена його історія.

Але були й такі часи, діти, коли за виконання української

пісні, особливо в національних костюмах, саджали в тюрму

або висилали з України. Лише в останні часи українська

народна пісня почала розправляти крила.

             А я готова крізь огнисті брами

             Пройти і душу випалить до тла,

             Лише б народна пісня не вмирала,

             Щоб в молодих серцях вона жила.

 

Пісня «В саду гуляла»

1. В саду гуляла, квітки збирала, (2 рази)

Кого любила, причарувала.

2. Причарувала серце й душу, (2 рази)

Тепер до віку любити мушу.

3. Любити буду, ходити буду. (2 рази)

Скажу по правді сватать не буду.

4. Ой ти, дівчино, горда та пишна,

Чому ж до мене ти не вийшла.

5. Я ж виходила.

6. Я більш не вийду, з тобой не стану,

Пришлю сестричку такую саму.

7. А я з сестрою всю ніч простою.

Не та розмова, що із тобою.

8. Не та розмова, не тії слова,

Не білолиця, не чорноброва.

9. В саду гуляла, квітки збирала,

Кого любила, причарувала.

 

Господиня.

Увесь цей багатий пісенний скарб ми повинні знати й бе-

регти. У цьому нам допоможе Берегиня. Діти, а що таке

Берегиня?

     1. В давнину старі люди говорили, що Берегиня – це хата,

що в ній є і пісня, і вишиванка, і добре слово.

     2. В хаті була головною піч, бо вона хліб пекла, а хліб – то

життя. Вишиті рушники берегли від лиха.

     3. Головною берегинею була мати. Її святою називали.

Мати народжувала дитину, співала їй колискові пісні,

вчила добру. І тому матері матері присвячено багато пісень

               4. Чи можна забути ту пісню,

               Що мати співала малому, коли засинав.

               Чи можна забути ту стежку до хати,

               Що босим, колись протоптав.

               5. Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

               Виростуть з тобою приспані тривоги.

               За тобою завжди будуть мандрувати

               Очі материнські і білява хата.

 

Бабуся.

   Завжди в Україні був звичай вишивати рушники і сорочки.

Було таке повір’я, що вишита і подарована сорочка буде

оберігати від лиха. Сорочку вишивали, дарували тільки

близьким людям – дитині, братові, женихові, чоловікові.

 

Учень.

            Щирим добрим словом

            Пісня починається

            З рушника біленького

            Квіти нам всміхаються.

 

«Пісня про рушник»

1. Рідна мати моя, ти ночей не доспала.

І водила мене у поля край села.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.  (2 рази)

2. Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихим шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушникові оживе все знайоме до болю

І дитинство, й розлука, і вірна любов.   (2 рази)

3. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов’їні гаї.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка

І засмучені очі хороші твої.

 

 

Господиня.

Буває – пісня тугою полине

І туга душу наскрізь пропече.

Бува така, що наче серед літа

Срібляста річка в сиву даль тече.

 

Пісня «Гиля-гиля, сірі гуси»

1. Гиля-гиля, сірі гуси, не колотіть воду.

Посватали дівчиноньку, плаче козак молодий.

2. Не плач, не плач, козаченьку, не плач, серце

                                                                       Не журись.

Як я сяду на посагу, прийди, серце, подивись.

3. Ой не буду, дівчинонько, на твій посаг дивитись.

Краще піду в синє море, в бистру річку топитись.

4. Не топися, козаченьку, своє життя не губи.

Кажуть люди, сама знаю, що ти мене не любив.

5. Гиля-гиля, сірі гуси, не колотіть води.

Посватали дівчиноньку, плаче козак молодий.

 

Учень.

А інша пісня, мов висока тополина,

Що в синім небі радощів шука.

У ній лукава славилась дівчина.

Ота, що одурила козака!

 

Пісня «Ти ж мене підманула»

Ти ж казала в понеділок підем разом по барвінок.

Ти казала – у вівторок, поцілуєш разів сорок.

Ти казала – у середу підем разом по череду.

Ти казала – у четвер підем разом по щавель.

Ти казала – у п’ятницю підем разом по пшеницю.

Ти казала – у суботу підем разом на роботу.

Ти казала – у неділю підем разом на весілля.

 

Всі встали і хором.

У рідному краї – і серце співає.

Лелеки здалека нам весни несуть.

У рідному краї – і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни, течуть.

 

Учень.

Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах.

Під вікнами мальви, в саду материнка,

Оспівані щедро в піснях.

 

Пісня «Несе Галя воду»

Несе Галя воду – коромисло гнеться,

За нею Іванко, як барвінок, в’ється.

Галю ж молодая, дай води напиться.

Ти ж така хороша, дай хоч подивиться.

Вода у ставочку, піди та й напийся,

Я буду в садочку, прийди, подивися.

Прийшов у садочок, зозуля кувала,

А ти ж мене, Галю, та й не шанувала.

Стелися, барвінку, буду поливати,

Вернися, Іванку, буду шанувати.

Скільки не стелися, ти не поливала,

Скільки не вертався, ти не шанувала.

 

 

Всі.

Несе Галя воду…

 

Бабуся.

Як гарно ви співаєте. А танцювати ж вмієте?

Ану затанцюйте!

 

Пісня-танець «Дощик»

1. Дощик, дощик капає дрібненько.

Не боюся я дощу, бо я веселенька.

2. Дощик, дощик капає сильніше,

Грай, музико, дужче грай, буде веселіше.

3. Дощик, дощик ще сильніше капотить,

Дітвора пішла у танець, аж ногами тупотить.

 

Бабуся.

А от раніше, коли збиралися на вечорницях, розповідали

Один одному смішні історії.

 

Учень.

А ми теж знаємо смішні історії.

 

Бабуся.

А ну, розкажіть.

 

Сценка 1.

- Ой, куме, зима буде люта-люта!

- Невже?

- Страшні морози будуть!

- Та ну?

- Так буде холодно-холодно!

- А ти звідки знаєш?

- А в мене шуби теплої немає!

 

Сценка 2.

- Рятуйте! Вовк! Вовк!

Всі.

Де?

- Там, на дереві нявкає.

 

Учень.

Можна вибрать друга

І по духу брата.

Та не можна матір рідну вибирати.

Можна все на світі вибирати, сину.

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 

 

Учень.

Одна Батьківщина, і більш не буває.

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

То й долі не знайде в житті.

 

Пісня «Цвіте терен»

1. Цвіте терен, терен цвіте, а цвіт опадає.

Хто в любові не знається, той горя не знає.

2. А я молода дівчина, та й горя зазнала.

Вечіроньки не доїла, ночі не доспала. (2 рази)

3. Ой, візьму я креселечко, сяду край віконця.

Іще очі не доспали, а вже сходить сонце. (2рази)

4. Хоч дрімайте, не дрімайте, не будете спати.

Десь поїхав мій миленький іншої шукати. (2 рази)

5. Нехай їде, нехай їде, нехай не вернеться.

Не дай, Боже, йому щастя, де він повернеться. (2 рази)

Учень.

Пісня – наш паспорт вічний.

Пропуск у білий світ.

Ми не ховали обличчя,

Гордо йшли сотні літ.

Завжди ми накривали

Дружби ясні столи.

Нас по піснях пізнавали,

Де б ми таки не були.

 

Учень.

Головною працею українців було хліборобство. Хліб – це

оберіг сім’ї. Влітку до сходу сонця виходили люди в поле

жито жати.

 

Бабуся.

Ось чому про поле, про жито так багато пісень в Україні.

Всі вони пов’язані з долею жінки. Давайте деякі з них

Заспіваємо.

 

Пісня «Ой чиє ж то жито?»

1. Ой чиє ж то жито,чиї то покоси,

Чия ж то дівчина розпустила коси. 2рази (тихо)

2. Коси розпустила, гулять не ходила,

Молодого хлопця на вік полюбила.

3. В козака є жінка, ще й діточок двоє,

А моє серденько крається надвоє.

4. Крається серденько на дві половини:

Одна для козака,друга для дитини.

5. Проводжала мати сина у солдати,

Молоду невістку в поле жито жати,

Та не смій вертати до моєї хати.

6. Ой іди, дівчино, в поле жито жати,

Та не смій вертати до моєї хати,

7. Жала вона, жала з вітром розмовляла.

Та до сходу сонця тополею стала.

 

Пісня «Ой за гаєм-гаєм»

1. Ой за гаєм-гаєм,гаєм зелененьким,

Там орала дівчинонька воликом гарненьким. (2рази)

2. Орала-орала, не вміла гукати,

Та й найняла козаченька на скрипочці грати.(2рази)

 

Гра на скрипці.

Учень.

Мово рідна, слово рідне!

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Тільки камінь має.

 

Учень.

Несімо ж крізь терни років, грізь вогонь

І пісню народу, і мову його.

І волю орлину, і правду живу

З-під неба Вкраїни, у даль світову.

 

Учень.

Коли на сонце ляже тінь,

Коли колючий шлях ляга під ноги,

Ми піснею освітим далечинь

І піснею відгонимо тривоги.

 

Учень.

Райдуга в небі висне,

Граючи в плесах вод.

Доки жива наша пісня –

Доти й живе наш народ!

 

Господиня.

Так не забудемо ж і ми, українських пісень. Ми їх так

Мало сьогодні згадали – а знємо їх значно більше. Давай-

те ще заспіваємо

 

Пісня «Ой чорна я си чорна»

1. Ой чорна я си чорна, чорнява, як циганка.

Ям си полюбила, Ям си полюбила

Чорнявого Іванка.

2. Іванко ти Іванко, сорочка-вишиванка,

Високий та стрункий, високий та стрункий,

Ще й на бороді ямка.

3. Марусю ти Марусю, люблю я твою вроду.

Люблю дивитися, як ти ідеш по воду.

4. Як ти ідеш по воду, як ти ідеш по воду,

Люблю дивитися, Марусю за тобою.

5. У полі два дубочки, обидва зелененькі.

Ми так і паровані, обоє чорнявенькі.

 

Пісня «Два дубки»

1. Ой на горі два дубки

Тай схилились до купки.

2. Вітер дуба хитає,

Козак дівку питає.

3. Ой, дівчино, чия ти?

Чи не вийдеш гуляти?

4. Ой не питай, чия я.

Як не вийдеш, вийду я.

5. А я в батька один син,

Погуляти хоч би з ким.

6. А я донька мамчина,

Цілуватись навчена.

7. Ой на горі два дубки

Тай схилились до купки.

 

Пісня «Розпрягайте, хлопці, коней»

1. Розпрягайте, хлопці, коней, та лягайте

                                                                      спочивать.

А я піду в сад зелений, в сад криниченьку копать.

2. Копав, копав криниченьку у зеленому садку.

Чи не вийде дівчинонька рано-вранці воду

                                                                         брать.

А за нею козаченько веде коня напувать.

4. Знаю, знаю, дівчинонько, що я тебе розгнівив,

Що я вчора із вечора кращу тебе полюбив.

5. Вона ростом невеличка, ще й роками молода,

Руса коса до пояса, в косі лєнта голуба.

6. Розпрягайте, хлопці, коней, та лягайте

                                                                      спочивать.

А я піду в сад зелений, в сад криниченьку

                                                                         копать.

 

Пісня «Ой мій миленький вареничків хоче»

1. Ой мій миленький вареничків хоче.

Навари, милая, навари, чорнобривая.

2. Та й дров же нема, милий мій, миленький,

Та й дров же нема, голуб мій сизенький.

Нарубай, милая…

3. Та й сили вже нема…

Помирай, милая…

4. А з ким будеш доживати…

Із кумою, милая…

5. Так підем же додому, милий мій, миленький,

Вареничків навару, голуб мій сизенький.

Не балуй, милая…

 

Учень.

Спасибі, вам люди добрі, за вашу щирість, за участь

у нашому святі. (Вклоняється).

 

Господиня.

Час гостей частувати.

З жита та пшениці гарні паляниці.

 

Діти.

Ми співали, танцювали,

Щирим серцем вас вітали.

А тепер ми просим вас

Заходьте ще до нас. (Уклін)

 

Пісня «Так будьте здорові»

Так будьте здорові, живіте багато,

А ми від’їжджаєм додому, до хати.

Хай в вас, і в нас все буде гаразд.

Щоб ви і ми щасливо жили!