Сценарій на тему:"Ми - діти твої, Україно!".

Ми - діти твої, Україно!

Ведуча. Подивіться, діти, як гарно прикрашений зал! А знаєте, чому? Тому, що ми сьогодні здійснимо цікаву мандрівку по нашій рідній Україні. А допоможе нам ось це чарівне дерево - дерево роду, всього нашого українського народу.

Учень. Велика, багата і прекрасна наша земля! Вона змінюється, вічно оновлюється. Але найбільше багатство нашої держави - це діти. Ви зміцнюєте нашу державу Україну, робите її ще багатшою.

Учень. Над землею сонце встало,

Путь-дорогу осіяло.

Добрий ранок, Чорне море,

Добрий день, Карпатські гори!

Над землею пісня лине.

Це для тебе, Україно!

Гарна путь, славна путь –

Українські діти йдуть!

До залу під марш заходять діти, в руках у них – прапорці.

Учень. Ми є діти українські –

хлопці і дівчата.

Рідний край наш - Україна,

велика й багата.

 

Учень. Україно рідна!

Україно мати!

Ми про тебе пісню

хочемо співати.

Учні виконують пісню "Діти україни".

Дав нам Бог лани широкі і степи й поля!

Дав нам Бог гори високі, ріки і моря!

Дав нам Бог гаї зелені, пісню солов'я!

Дав нам Бог молитву неба, мамині слова!

 

Приспів:

Діти України, квіти України!

Діти України чисті, як сльоза!

Діти України, квіти України!

Діти України це ти і я!

Діти України, квіти України!

Діти України це ти і я!

 

Дав нам Бог чудову мову, слово кобзаря,

Душу сповнену любові, мудрості й добра!

Тож співаймо українці, разом ти і я,

Що би квітами рясними розцвіла земля!

 

Приспів.

Учень. Різні в світі є країни,

Різні люди є у світі,

Різні гори і долини,

Різні трави, різні квіти.

Та одна лише країна,

Найрідніша нам усім, -

То чудова Україна,

Наш гостинний, любий дім.

 

 

Учень. Живемо в своєму краї,

Де хатина материнська,

Де пісні кругом лунають,

Лине мова українська.

Вміють з вітром гомоніти

І тополя, і калина.

Тут наш дім, ми - твої діти,

Наша рідна Україно!

 

Учень. На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани.

Та тільки одна на землі - Україна,

А ми - її доньки й сини.

 

Учень. Усюди є небо,

і зорі скрізь сяють.

І квіти усюди ростуть

Та тільки одну

Батьківщину ми маєм.

Усі разом. Її Україною звуть.

Ведуча. Підходить до деревця роду, показує.

Колись давним-давно на нашій рідній землі перекидали люди маленьку насінинку, ніби зігріваючи її своїми руками. Та й вирішили дати життя - посадили. Опинившись у ґрунті, зернятко не гаяло часу, одразу проросло. Із землі пробився ніжний паросток, який з часом виріс у розкішне дерево, яке й об'єднало всі народності України в єдину родину. Тому й називають таке дерево деревом роду, бо стовбур у нас один, а ви, діти, - його гілочки, такі різні, талановиті, неповторні.

Учні виконують пісню " Українська родина".

1. В житті блукаєм часто далекими стежками

І є чиїсь ми з вами і доньки, і сини.

А теплий вогник хати тата й мами

Висвічує тремтливо дорогу у світи.

Приспів:

Українська родина — зернинка народу,

Джерело поколінь і пісень глибина.

Українська родина: батько й мати, дитина,

України моєї берегиня свята.

 

2. Криниця роду чиста живить спраглі душі,

Шанує мудрість силу і молодощі вчить.

Дарує вишиванки з писанками,

Наповнює любов'ю, дає наснаги жить.

Приспів.

3.Нехай радіють діти у батьківських оселях,

Не знають українці ніякої біди.

Родини піднімають Україну

І будуть разом з нею сьогодні і завжди.

Приспів.

Ведуча. (Підходить до деревця роду).

Давайте, діти, подивимось на наше дерево: поміркуємо, про що воно розповідає. Розповість воно нам про неозорі повноти Дніпра-Славути, лани широкополі, про красу нашої природи.

Учень. Україно, лагідна і мила!

Водночас велична і проста!

Ти мене з дитинства полонила,

Закохала в сонячні жита.

Учень. У Дніпрову воду синю-синю,

У небес невичерпну блакить,

В шум гаїв, у пісню солов'їну,

Що не мовкне в вихорі століть.

 

Учениця. Я зросла між вишень та калини,

Назбирала райдужних надій

У садів травневій хуртовині

І в жовтневій казці золотій.

 

Учениця. Я зросла, не знаючи печалі

Мов трава безжурна, степова.

Тут мене в дитинстві колисали

Шепіт нив і тиша лісова.

 

Учениця. Тут знайшла я розуму і сили.

Ця прекрасна лагідна земля

Дивним зіллям серце напоїла,

Щось мені у спадок віддала.

 

Учениця. Я без неї - ластівка безкрила,

Я без неї - то уже не я.

Україно! Лагідна і мила,

Солов'їна спадщино моя!

Учні виконують пісню "Країно моя".

Серед хлібів волошки сині,

Зачарували нам серця,

Мабуть тому, що Україні

Ці кольори так до лиця.

Серед хлібів волошки сині,

Добра і миру кольори,

Тільки у нас на Україні

Такі чудові прапори.

Приспів:

За сонце, за небо, за спів солов'я,

Ця пісня про тебе, країно моя,

Хай нас обминають печалі й жалі,

Хай квіти буяють на рідній землі.

 

Два кольори дві половини,

І у Дніпра два береги,

Та не розділять Украіну

На Схід і Захід вороги.

Одна сім'я одна родина,

Карпати, Південь і Донбас.

Одна єдина Україна,

Назавжди об'єднала нас.

Приспів. (2)

Програш.

Приспів. (2)

Ведуча. А чи знаєте ви, що наша Україна вміла сміятися, жартувати, пританцьовувати... Тож давайте і ми з вами послухаємо жарти нашого народу.

(Діти розказують гуморески).

 

 

Мультфільм

Я сиджу в кімнаті тихо,

Мов немає мене вдома.

Що там сталося за лихо?

Це ж мультфільм про Джеррі й Тома.

Я не можу відірватись

Від екрана ні на мить.

Кіт і мишка вміють гратись,

Різні капості робить.

І мені давно відомо,

Це підтвердить вся сім´я, -

Я люблю найбільше Тома,

Бо вреднющий він, як я.

 

Різні оцінки

У школі лісовій

За спільну парту сіли

Руденьке Ведмежа

І Зайченятко сіре.

Завдання їм однакове дали:

Розповісти про те,

Як літо провели.

Зітхнуло Ведмежа,

Понюхало чорнило,

Почухалося

Й зошита розкрило.

А Зайченя

На це лише й чекало —

Скосило очі,

Списувати стало:

«Улітку бігав

Між кущів і трав

І на деревах

Меду я шукав.

Іще я батькові

І матері поміг

Сухе гілля зібрати на барліг...»

На другий день

Крізь плач Зайча белькоче: —

У Ведмежати — «п'ять».

А в мене — «два»...

Із тим, хто сам

Подумати не хоче,

Частенько отаке бува.

Ведуча. А як можна не згадати одвічні символи наші, без яких не може бути України? Це і рушники, і мальви, і чорнобривці, і верба з калиною. Люди говорять: "Без калини нема України!" І це вірно, бо росте вона біля кожної оселі, дає радість і заспокоює в горі, зберігає пам'ять.

Калина - вірна супутниця людини протягом усього життя. Досі існує повір'я: якщо вирізати з калини сопілку, то в сім'ї з'явиться продовжувач роду - син. "Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте..."

Діти виконують танок "Ой є в лісі калина".

Ведуча. Для кожного з нас Україна перш за все - це земля наших предків. І починається вона зі своєї родини, з рідної домівки, де ви народилися та живете, де вас огортають любов'ю та турботою найрідніші у світі люди; з вулиці, де знайоме кожне деревце та будиночок; з села, яке назавжди залишиться у ваших серцях.

Учень. У рідному краї і серце співає.

Лелеки здалека нам пісню несуть.

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни течуть.

 

Учень. Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах.

Під вікнами мальви, в саду - материнка,

Оспівані щедро в піснях.

 

Учень. Над селищем рідним ясний небокрай

І чистої річки дзвінкий дивограй.

Квітують весною вишневі сади –

І де б я не був, повертаю сюди.

Діти виконують пісню " Це мій рідний край".

Вдалині за річкою срібний зорепад

І вином порічковим всіх частує сад,

Літньою долиною йду не поспіша

Вишнею й калиною втішена душа.

Приспів:

Це край, де я родилась і живу,

Де все для мене рідне — не байдуже,

Де зірка з неба впала у траву,

Щоб ти мене побачив милий друже.

Це край моєї втіхи і сльози,

Із рідним словом, з рідними піснями

Тулюся до вкраїнської краси,

Бо це взяла від батька і від мами.

 

Пахнуть луки травами, пахнуть до знемог

Грішне разом з праведним в силуетах двох,

Музика над тишею, хоч на струнах грай

І душа утішена — це мій рідний край!

Приспів.

Учениця. Я живу на Україні,

Де річки, озера сині, -

Чиста в них вода, прозора,

В дно глибинне світять зорі.

Найгарніші наші села,

Люди мудрі і веселі,

Хати білі, чепурненькі,

Діти всі такі гарненькі…

Маки в полі червоніють,

І волошки ген синіють,

Всі сади таки плодючі,

Огороди всі родючі.

Наша Україно мила,

Донька я твоя щаслива.

 

Учениця. Я - українка!

Горджуся й радію,

Що рідною мовою

Я володію,

Шевченковим словом

Умію писати

Слова мелодійні

І вірші складати.

Я - українка!

Живу в Україні,

На вільній, єдиній

Моїй Батьківщині,

Де все мені в радість:

Ліси і садки.

Озера й річки,

І глибокі ставки,

Лани неосяжні,

І гори, й долини,

Цвіт білосніжний

У лузі калини.

В душі моїй солодко

Грає сопілка,

Бо я з України,

Бо я - українка!

Дівчинка виконує пісню "Україночка мала".

У садочку у саду

Яблунька цвіте

Навкруги весна

Грай музико. Грай.

Посміхаючись собі

Дівчинка іде,

Пісеньку співа

Про свій рідний край.

Приспів:

Україночка мала,україночка

Наче зірочка зійшла, наче зірочка,

Заплітала в коси стрічки і квітоньку,

Розхвалила свою неньку лебідоньку.

 

В небо синє-голубе

Пісенька летить

Понад золоті ниви і поля

Голос мій мов чарівний

Мов струна бринить

І співа разом вся її земля.

Приспів:

(Виходить Мати – Україна )

Мати – Україна.

Я – Україна, я – Україна,

Лиш перед Богом я на колінах,

Кличу вас люди зліва і справа 

В святу Державу,в мою Державу!

Єднайтесь, сестри, єднайтесь, браття,

Пора звільнитись нам від прокляття!

1 дитина

Хто ти? Квітуча, прекрасна, чарівна.

Очі, мов небо, – ясні голубі.

2 дитина

Хто ти? Немов веселкова царівна.

Хто дарував ці прикраси тобі?

 

Мати – Україна.

Я – Україна, твоя Батьківщина!

Сонце твоє, твої ріки й поля.

Я – Україна, завше, і нині -

Небо твоє, твоя рідна земля!

3 дитина

Зорі яскраві і небо блакитне,

Ріки безкраї, вишневі сади…

Мати – Україна.

Я – твоя мати, дбайлива і ніжна,

Берег любові і твій оберіг.

Горем не знищена, величчю зміцнена, -

Волю мою не зламає батіг!

4 дитина

Зір мій чаруєш, як тільки розквітнеш,

Щедро даруєш природи плоди.

Мати – Україна.

Я і любов, і надія, і віра.

Твій отчий дім і колиска твоя.

Всі твої мрії, у серці хранимі,

Виведу гордо на праведний шлях!

1 дитина

Я твоя маленька дівчинка,

Я твоя чарівна квіточка.

Бережи мене, матінко рідна,

Моя зіронько ясна, завітна.

2 дитина

Я твій майбутній захисник,

Тому до лінощів не звик.

Любов до тебе зберігаю,

Від ледарів оберігаю!

3 дитина

Маленьке серденько моє

Для тебе , ненько, б′ється,

Для тебе серденько моє

Радіє і сміється!

4 дитина

Можливо, я ще замала,

Але книжки читаю.

Вивчаю мудрості слова,

Бо рідну мову знаю.

(Всі разом).

Ми – українці!

Гордо несемо Вітчизни ім′я.

Разом могутні, разом ми сильні.

Велика родина і дружна сім′я!

Учень. Діти, а давайте подаруємо Україні наш віночок, який ми сплели для неї.

У віночку нашім

Різнобарвні квіти —

Символ України

І дарунок літа.

Тож усім на нього

Подивитись любо:

Гілочку зелену

Узяли у дуба,

Квіточку любистку,

Щоб усіх любили,

У барвінку листя,

Аби довго жили.

Чорнобривців квіти,

Щоб чорніли брови,

Кетяги калини —

Для краси й любові.

У вінок вплітають

Колосочки жита,

Щоб могли багато

І в достатку жити.

А в червонім маку,

Що цвіте у полі,

Кров людей, пролита

У боях за волю.

Є ще різні квіти

В нашім ріднім краї,

Їх веселе діти

У вінок вплітали.

 

Ведуча 1

Моя Україна до болю кохана,

Де золотом грають хліба запашні.

Моїй Україні – велика осанна,

Й козацькому роду, що любий мені.

 

Ведуча 2

Живи, Україно, міцній, розвивайся,

Козацького роду не втрать булави.

Живи, Україно, з колін підіймайся,

На щастя народу, на славу живи.

Ведуча 1

Ніхто вже не зборе твій дух всенародний,

Щоб вільною жити – це право твоє.

Тож будьмо щасливі й веселі сьогодні,-

Дорогу до волі сам Бог нам дає.

Ведуча 2

Боже, Україну  храни, дай нам віри і волі, дай нам безмежного терпіння й одностайності, злагоди, взаєморозуміння.

Молитва за Україну

Моя молитва нехай лине

до Тебе наче фіміам.

Із серця лине безупинно

чудовий Твій небесний храм.

 

Приспів:

Боже, я молю за Україну,

Боже, молю Тебе за людей,

Ти їм прости, Ти їх спаси

І милiсть Свою нам яви.

Боже, я знаю, що Ти будеш з нами

В храмі Своєму під небесами,

Радість і мир Ти дарував,

Життя за людей віддав,

В Книгу життя нас записав.

 

 

В Своєму Слові живому

Ти для людей веління дав,

щоб люди всі молились Тому,

Хто на хресті за них страждав.

 

Приспів.

Ведуча. Ось і завершилась наша подорож по Україні з нашим деревцем роду. А які вам найбільше сподобались гілочки? Чому? Правильно, тому що...

Учениця.
Вродлива, як весна,
Розкішна, наче літо,
Як осінь щедра,
Сива, як зима -
Це все вона,
серпанком оповита,
Моя кохана, матінка-земля.

Учень.
Натруджена за день,
як втомлена селянка,
Турботлива завжди,
як мати молода.
Барвиста,
як сорочка-вишиванка,
Моя кохана, матінка-земля.

Учень.
Велика, як любов,
безмежна, як кохання,
Душевна,
наче пісня солов'я.
Про тебе всі думки
і сподівання,
Моя кохана матінка-земля!

Ведуча.
Ви, діти, - велика родина,
Велика-велика сім'я
І горда єдина наша Україна
Так ніжно нам промовля:
- Гордіться, діти!
Я - вільна єдина,
найкраща країна
Калина і м'ята,
і батьківська хата,
Безкрайні пшеничні поля!

Виконується танок квіток (соняшник, барвінок, волошка, мак).
На сцену виходять діти, в руках у них - великі жовто-блакитні букети, з яких вони складають карту України.

Ведучий. Україна! Скільки глибини у цьому співочому слові... Це золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес, тихі плеса річок, сині очі озер та ставків. Це безмежні степи і ліси, зелені долини і луки, карпатські верховини і донецькі простори. Полісся і Крим, біленькі полтавські хати. І велич міських краєвидів - все це наша Україна!

 

Виконується пісня "Деревце роду".

Щоб квітла Україна,
Із сонцем, з вітерцем,
Кожнісінька родина
Плекає деревце.
Той вишеньку, той яблуньку,
Той дуб, а той горіх
Для того, щоб прикрасити
Свій батьківський поріг.
У донечки, у сина,
Калинонька росте.
Матуся Україна
Всім дякує за те.
За вишеньку, за яблуньку,
За сосну, за дубок,
І за такий пахучий
Віночок із гілок.

Ведучі (під кінець музики). Так давайте ж примножувати багатства нашої України, нехай наливається добром кожне серце! Нехай кожний з вас відчує гордість за нашу державу, бо ми - діти твої, Україно!