Під музику  молитва про Україну

 

Хід заходу

Вед. На білому світі є різні країни,

А в них – і ліси, і лани…

Та тільки одна на землі Україна,

А ми – її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть…

Та тільки одну Батьківщину я маю,

Її Україною звуть.

 

Вед.Святе Письмо говорить, що спочатку Бог розселив людей по всьому світу і кожному народу дав землю. Богом дана земля є святою і рідною. Тому її захист – це найперший обов’язок кожного народу. Для українців такою землею є Україна. Вона полита потом і кров ю  сотень поколінь наших працелюбних і героїчних предків, які зберегли для нас нашу солов’їну мову, а нас самих наділили веселою вдачею,  співучістю, працьовитістю та високою мораллю. Ми можемо пишатися мальовничою природою, родючою землею, лагідним кліматом, безліччю корисних копалин і неповторної краси краєвидами. Головне, що ми сьогодні маємо усвідомити: ми не пришельці на цій землі, наші предки її ні в кого не відбирали, ми, українці, на своїй землі і маємо таке глибоке коріння, що його не вирвати ніякими силами.

 

Ведучий 2.  Шановні вчителі , учні! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку - героями небесної сотні, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.

 

  Вед.2Ми з вами вшановуємо пам’ять героїв різних історичних подій: Битви під Крутами, Голодомору 1932-33рр, Бабиного Яру. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни.

 

 

Ведуча. Мені наснилось, що вони зустрілись:
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
 (діалог двох учнів)

-         "За що тебе? "

-         "За Україну, друже мій."

-         Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
А вас вбивають... Вас тепер за що?"

-         "Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ...
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."

-         "А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.
Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Більшовики готовились до бою,
Я йшов на смерть... а жити так хотів."

-         "Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я вірменин, а теж Вкраїни - син.
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин."

 

Ведуча. ... Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й бородач Сергій.
 

В саду едемськім на травичці всілись:
разом " За Україну нас вбивають, брате мій.

 

 

Україна:

Сторіччями здригався мій народ

Втирали в бруд прямісінько у душах.

Шевченко вмер. І Лесі вже нема.

Є незалежність. Є уже свобода.

І все одно ще темно від примар.

І все одно щось гірко труїть воду.

І мову як духовний оплот

Втирали в бруд прямісінько у душах.

Шевченко вмер. І Лесі вже нема.

Є незалежність. Є уже свобода.

І все одно ще темно від примар.

І все одно щось гірко труїть воду.

 

Уч.Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось. Що робиться з тобою, чому ти плачеш, Україно?

Україна.У вогні та диму страждають мої міста. Мене понищено, спалено. А найбільше серце обливається кров’ю за сотні моїх дочок і синів, які загинули від куль власної влади. Ще болять і кровоточать рани, земля захлинається від крові та сліз матерів, сестер, побратимів.

«Небесна Сотня»...Юнаки,батьки….

Їх імена мені ніколи не забути

Вони ж за мене полягли,

Так як і ті, що захищали Крути.

Щемить у грудях, і душа болить

За долю мого рідного народу.

Але у серці іскра ще горить,

І не втрачаю віру у свободу.

Учень:

На тебе, Україно, боляче дивитись,

Нам залишається молитись.

Молитися за волю, за народ,

Щоб вже кінець - кінцем

Добитися свобод.

О, Боже наш, ти нас спаси!

Врятуй нам неньку Україну,

І не зроби з неї руїну.

Ми миру хочемо, добра,

Щоб Україна вільною була́.

Всевишній, нам допоможи,

І Батьківщину збережи!

Пісня «Молитва за Україну»

Кліп «Герої не вмирають» (Вітер знає)

Ведуча. А як все починалось?
 Ведуча. 21 листопада 2013 року студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності в підтримку євроінтеграції за Єропейську Україну!
Ведуча. Спочатку - це була виключно мирна акція молоді з гаслами: «Україна-це Європа», «Ми –вільні» « Ми хочемо в ЄС». Кількість активістів зростала з дня в день.
Ведуча. А що ж було далі… А далі- непідписання Януковичем угоди про асоціацію.
Ведуча. А далі- жорстоке побиття студентів вніч з 24 на 25 листопада.
Ведуча. А далі… А далі- покалічені людські тіла та серця, Михайлівський Собор, Майдан залитий кров’ю, барикади, шини. Революція гідності.
Ведуча. А далі- Небесна сотня в небо полетіла.

 Небесна сотня – безневинна жертва…
Бандитам не сховатись за хрестом
Отим хрестом, де їхня совість мертва
Зрікається і серцем і чолом…
У прощену неділю впала долу,
Простіть нас браття, миленькі, простіть…
За Україну - зранену і голу…
За Вас не впала і за Вас стоїть!

 

11 клас – Вистава * Майдан*

1уч.
За горами гори, хмарою повиті,

Засіяні горем, кровію политі.

Споконвіку Прометея

Там орел карає,

Що день божий добрі ребра

Й серце розбиває.

Розбиває, та не вип’є

Живущої крові —

Воно знову оживає

І сміється знову.

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

І неситий не виоре

На дні моря поле.

Не скує душі живої

І слова живого.

Не понесе слави Бога,

Великого Бога.

Не нам на прю з Тобою стати!

Не нам діла Твої судить!

Нам тілько плакать, плакать, плакать

І хліб насущний замісить

Кровавим потом і сльозами.

Кати знущаються над нами,

А правда наша п’яна спить.

 

 

Уч.Коли вона прокинеться?

Коли одпочити

Ляжеш, Боже, утомлений?

І нам даси жити!

Ми віруєм Твоїй силі

І духу живому.

Встане правда! встане воля!

І Тобі одному

Помоляться всі язики

Вовіки і віки.

А поки що течуть ріки,

Кровавії ріки!

 

Уч.За го́рами гори, хмарою повиті,

Засіяні горем, кровію политі.

Отам-то милостивії ми

Ненагодовану і голу

Застукали сердешну волю

Та й цькуємо. Лягло костьми

Людей муштрованих чимало.

А сльоз, а крові? Напоїть

Всіх імператорів би стало

З дітьми і внуками, втопить

В сльозах удов’їх. А дівочих,

Пролитих тайно серед ночі!

А матерних гарячих сльоз!

А батькових старих, кровавих,

Не ріки — море розлилось,

Огненне море! Слава! Слава!

Хортам, і гончим, і псарям,

І нашим батюшкам-царям

Слава. стук

 

Усі разом.І вам слава, сині гори,

Кригою окуті.

І вам, лицарі великі,

Богом не забуті.

Борітеся — поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

Всі: україно  вставай! -10 раз+стукіт

Пікардійська терція+ стукіт( хлопці падають)

Дівчата плач! Як же мені синку не жаль

Богородице Діво, радуйся, Благодатна Маріє, Господь з Тобою, благословенна Ти між жінками, благословен плід лона твого, бо Ти Спаса народила душ наших.(3рази) –

Нахиляють голови

Учен. Пливуть гроби по морю, як човни –
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву.
Так ніби в жилах застигає кров,
а потім б’є у скроні голос крові
за тим, хто тихо жив, а відійшов
у дзвонах слави праведним героєм.
Пливуть човни, гойдає кожну лодь
людська долоня, тепла і тремтяча,
човнами править втишений Господь,
а серце розривається і плаче.
І кожна мати плаче, і пече
їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть Майдан братів – плече в плече
і разом з ним ридає Україна.
Нехай же вам, герої, віддає
Святий Петро ключі від того раю,
де убієнний ангелом стає,
бо він герой. Герої не вмирають.
Герої не вмирають. Просто йдуть
з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героям слава – вписано у серці.

встають

Ведуча 1. "Схід і Захід разом" — так же просто, як "Я люблю тебе".  

Ми завжди вірили і віримо, що Україна –це велика і нероздільна країна з чудовою природою великою історією та добрими людьми.

 

Ведуча 2. Але проклятий ворог хоче розділити нашу землю, змінити історію, знищити українську націю. Сьогодні на Сході України гинуть тисячі наших людей, залишаються сиротами діти, плачуть матері над домовинами своїх синів.

 

Ведуча:

І вже сердець немає молодих,
Що билися за волю разом з нами.
Лиш чути материнський плач за них,
Який блукає довгими ночами.

(До напівпрозорої чорної ширми підходить в чорній одежі підходить мати, ставить запалену свічку і квіти)

1 Мати:

Синочку, вже тебе нема, закрилися навіки очі твої,
Душа у вічність відійшла,
Ти так хотів добра й свободи
Й за це поклав своє життя.
А ти не гасни, нам весь час світи
Ясним вогнем, на промінь сонця схожим
Я вірю – ти серед святих
Перебуваєш там у Царстві Божім.

(Голос сина із-за напівпрозорої ширми) (Відео Вірш)

1 Син: під мелодію

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

 (Голос з-за куліс)

Жінко, чого ви плачете?
Ваш син герой, ви що, не бачите?
Ще цей хлопчина, і он той
І цей герой, і той герой.

Мати:Героєм був для мене завжди
З тих пір, коли почав іти
з тих пір, коли сказав він «мамо»
Я так раділа, так ридала
Від щастя сльози проливала
Так, ніби знала, ніби відчувала
Я так його тримала, так оберігала
Та все ж пішов
За іншу битись маму
Мені залишив вічну рану
А я дзвонила, кажу :"Сину,
іди додому..бо там гинуть...."
А він:"Неправда...тут все мирно..."
Мені від того було дивно.....
І я його чекала...так чекала....
він вернеться..я вірила..я знала....
І він приїхав не колись..а нині....
виходжу я...дивлюсь ..
моє дитя у домовині...
"як справи синку?ну кажи як справи?....
чого мовчиш...
не хочеш подивитися на маму?
відкрий же очі....вставай...
ти хочеш так лежати?
втомився ,певно...вирішив поспати....
Боже ..я тебе укрию..
ти ж такий холодний..
живіт запав..напевно,ще й голодний...
ходи,я вже на стіл накрила....
Ходи ,тебе чекає вся родина."...
А люди кажуть ,що здуріла...
що мертву так трясу дитину...
Та, що ті люди...що вони там знають...
Мій син-герой...
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

(Виходять син із матір’ю, ставлять квіти і запалені свічки)

2 Син:Як віднині з тим болем я житиму, мамо?
Як змиритися з тим, що у мене вже тата нема?
Він з простріленим серцем упав на Майдані,
На устах запеклось –

( З-за ширми голос батька)

Батько:

Україна в нас, синку, одна.

2 Мати:-дружина  Він пішов на Майдан і поліг за свободу.
Він цей вибір зробив, бо інакше не міг.
Розридався Дніпро і бурлить тихі води,
І червоною кров’ю розплакався сніг.

2 Син:Де ви, нелюди, де заховались по ночі?
Як вас носить земля, де вам місце лишив Ахілес?
Батько йшов уперед, він дивився вам в очі,
І цей погляд навічно злетів до небес.

(Виходить 1 друг загиблого, ставить квіти і свічку)

1 Друг: Ти ненавидів, любив, збивав долоні,
Щоб країна не лишилася самотня,
І тебе, ллючи косі дощі солоні,
Прийняла до лав своїх Небесна Сотня,
І ти став хрещеним сином того неба -
Неба чистого, без гумового диму.
І нікому тут доводити не треба -
Ти віддав своє життя за Україну.

(Голос 2 друга з-за ширми)

2 Друг:

Я не був героєм і хотів лише жити,
Але пульс зупинився від пострілу ката.
Навіть мертвим я не покину битву,
Я й з неба вам буду допомагати.

Лиш не зупиняйтесь, вставайте, боріться,
Не може тривати вічно облога!
Нас не зупинить жодна міліція,
Єдиний вихід – це перемога!

Мене спитали: як снайпер поцілив,
Як куля знайшла тебе в тьмі вечоровій?
Я відповів: Я приїхав із Сміли.
В мене серце світиться від любові.

(Виходить 1 брат, ставить квіти і свічку)

1 Брат:

Чи чуєш, брате, Україна плаче?
Увесь Майдан співає "Плине кача"...

(Голос 2 брата з-за ширми)

2 Брат:

Та так, Устиме, вони нас не бачать,
Тому-то плачуть, от тому-то й плачуть.

1 Друг:

Сусіде,

1 Брат:

брате,

1 Мати:

і синочку,

2 Син:

й тату,

Разом:

Чому на небо вас пішло багато?

(Голоса Небесної сотні з-за ширми)

Всі:

Тепер небесна сотня ми крилата,
Щоб зберігати, вас оберігати!..

Ведуча 1. Минає 4 роки від трагічних подій на Майдані. Але на превеликий жаль Небесною Сотнею не закінчився біль і страждання України . Кремлівська влада не хоче бачити єдиною. Сильною і головне Європейською нашу державу і тому, вона постачає великий арсенал зброї для сепаратистів на Сході України, щоб порушити територіальну цілісність України.

Вірш «Ніколи не вмре Україна»

Ледь «Сотню Небесну»

Устигла прийняти земля,

І ще Україна у тузі й жалобі за ними

А з півночі уже наступає

Кремлівська орда –

Їй мало Чечні і Абхазії треба Вкраїни

З російських каналів щоденно лунає брехня…

Народ там зветься «бандерівці» і «екстремісти»

Всі люди у світі засуджують дії кремля.

Та Путіну байдуже –всі ми для нього «фашисти»,

А хто ж тоді він?

І як треба назвати його?

За всі ці безчинства і людські скалічені долі?

Пробач нам Тарасе,

Що в дні ювілею твого

Ми мусимо братися не за вірші, а за зброю.

Та хай не радіють даремно в далекій Москві

Що зможуть так легко поставити нас на коліна.

Ми нація сильна на захист піднімемось всі

Я вірю, я знаю – ніколи не вмре Україна.

 

Ведуча 1. Наші солдати, якими сьогодні гордиться весь народ, ніколи не дозволять здійснитися путінським планам. Бо в їхніх серцях горить вогонь любові до рідної землі і велика віра в перемогу.

Ведуча 2. Захищаючи рідну землю від ворога вони віддають найдорожче – своє життя. І ми сьогодні дуже раді поверненню наших героїв додому живими, проте сильний біль огортає душі за тих, хто загинув.

Ведуча 1. Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих. Дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Пісня

Ведуча2.

Молюся за Тебе моя Україно,

За кожного батька, за кожного сина,

За кожную матір, за кожну дитину

Я Бога прошу – збережи Україну!

Страшною порою не дай їм загинуть!

Хай наші молитви до Бога полинуть!

Нехай Він злобу у серцях наших спинить!

Молюсь, щоб людина почула людину,

Щоб син пожалів батька іншого сина,

Щоб мирною знову стала країна –

Я Бога прошу – збережи Україну!

 

Уч.Я прийду з війни і гляну в очі
Тому, хто каже, що жити не хоче.
Кому набридла робота, нудне телебачення,
Розповім трішки, що бачив я...
Кому надто зимно вночі, сильна спека днем,
Чекали задовго таксі, змокли під дощем,
Як ми боялись заснути, навіть на мить,
Від пострілів "градів", ще й гроза гримить.
Та ми звикли спати під шум мінометів,
Чергували, щоб інші "дрімнули"... не в наметі...
Ми спали, там, брате, у ямах холодних,
Де гріють лиш мрії і туга за домом.
Бувало, що пили воду з калюж,
Вечеря для десятка - один підсмажений вуж.
В нас не було простуд, а може й були.
Ніхто і ніколи про це не говорив. Найстрашніше, до чого там звикаєш,
Це, що кожного дня когось втрачаєш.
І не знаєш... може завтра ТИ...
Але ми вже звикли... Змогли... Змогли...
Ми не герої, як ви говорите...
Тут люди дуріють, стають душевнохворими...
Це все від війни... від великого горя,
Але більшість - сильна. Сильніша крові і болю...
Ми тут, бо ВИ там маєте жити у спокої,
Ми тут, бо так само хочемо миру...І навіть, коли я лежу в окопі,
Ніколи не думаю про могилу...
Я мрію про дім, про роботу, сім'ю,
Як же хочу скинути з себе броню...
Допоможи, полюби життя,Там де мир, там - щастя.
Не шукай собі зла.

Ведуча. Сьогодні назавжди від нас пішли у небо Герої Небесної Армії з Шумщини: (Роман Мусій, В’ячеслав Мельник, Федір Лопацький)

 

 

Вірші про Героїв Шумського району:

Роман, Роман… Пішов татусь із хати

А мама й діти стали так чекати

Чекають нині, що прийде із небес

Й збере наш рід увесь

І скаже так:

«Хотів я дуже жити,

але ж рідненьку мусив захистити

. А ви живіть, любіть,

І землю нашу Україну збережіть!!!»

 

Стоїть сумом оповите село Стіжок

Лиш білий сніг летить на поріжок

А мама думає, що то листи

Від Славіка, від сина…

О, ні, матусю, то не так і ти… прости

Убили сина ті кати.

А білий сніг сніжинками виписує слова

«Героям Слава!» «Слава Герою із Стіжка!»

 

А Федір ще вчора ходив

Вулицями нашого міста

А сьогодні так часто приходить у батькові сни.

І сниться батькові той сон

Та чорна днина

І тяжка домовина

В якій його дитина.

Він піднімається і каже:

«Тату, я живий!

Я міцно у руках держу знамено

Я не поліг татусю задаремно!

За тебе рідний і за всю родину

За славну нашу неньку-Україну!

 

(Хвилина мовчання за загиблими )

 

 

Ведучий 2 Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

 

(танець *Свіча*)

Гімн України