Сценарій "Новий рік"

СЦЕНАРІЙ НОВОГО РОКУ

 

Діючі особи:

Лялька

Лускунчик

Янгол

Метелиця

Зима

Пітьма

Фея

Заєць

Світлячок

Слон

Ялинка

Ельф

Дід Мороз

Снігуронька

1. Фанфари
2. Пісня про Новий рік.

 

Магазин іграшок. На сцені стоїть велика коробка.

 

Заєць: (стрибає, співає пісню) У лісі, ой у темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялинонька і зайчик з нею ріс……

 

Лялька: (дивлячись на ялинку) Яке диво! Я просто в захваті!!!

 

Виходить слон. Рахує.

 

Слон: 8 гірлянд, 40 хлопавок, та 136 скляних кульок.

 

Заєць: Багато!.... Це диво дуже багато коштує!

 

Лялька: Помовчіть, будь ласка, Заєць. Ваш прагматизм нас ображає. Треба дивитися на речі ширше. Підтримайте мене, Лускунчику.

 

 Лускунчик: Чесно кажучи, я мало в цьому розбираюся. Але думаю, що Лялька має рацію.

 

Лялька: Ця ялинка – сама досконалість. Подивіться, яка вона витончена. Яка гармонія панує в святковому вбранні. Картину злегка псує строката коробка біля ялинки, але це, сподіваюся, тимчасове явище. До речі, хто з вас знає що там заховано?

 

Слон: Треба набратися терпіння.

 

Лялька: А якщо мені несила терпіти? Якщо я згораю від цікавості? Впевнена, ви теж хочете зазирнути в неї, тільки робите вигляд, що вам не цікаво.

 

Слон: Пристойність перш за все!

 

Лялька: Мені байдуже! Поцілую того, хто скаже мені, що в цій коробці.

 

Слон: Я можу її зламати.

 

Заєць: А я можу прогризти дірку.

 

Лускунчик: Давайте зробимо по іншому! Обережно відкриємо кришку і подивимося, що там всередині. (відкриває коробку). Як бачите, не так це і складно!

 

З коробки виходить Янгол.

 

Янгол: Вітаю вас!

 

Заєць: Привіт! Ти хто, друже?

 

Слон: Це Янгол. Різдвяний Янгол. На вітрині магазину, де я  раніше жив, стояв точнісінько такий же. Люди вірять, що янголи вміють виконувати бажання.

 

Заєць: Зараз перевіримо! Ей, ти. Зроби так, щоб у Слона виросли заячі вуха. (сміється).

 

Янгол: Навіщо?

 

Заєць: А ти зроби, розбиратися потім будемо. Уявіть, йде слон, а на голові в нього – заячі вуха.

 

Слон: (обурено) Дурний жарт! Особисто мені зовсім не смішно! Інших бажань в тебе, видно, немає?!

 

Заєць: А в тебе?

 

Слон: Мене все влаштовує.

 

Заєць: Мене теж. Чи багато треба для щастя плюшевому зайцю?! Запилюся, в чистку мене здадуть, буду знову, як новенький.

 

Лялька: Дивний ви народ. Хіба можна жити без бажань? Не вміти мріяти…

 

Заєць: А який сенс, якщо ти іграшка? І мрії твої іграшкові, не справжні. Від них користі, як від цього янгола. Був би він справжній – інша справа, літати би вмів. А він такий же, як і ми: в голові вата та крильця із білих лоскутиків.

 

Янгол:( плаче) Виходить, я ніколи не зможу літати?

 

Лускунчик: Заєць не правий! Мрії не бувають несправжніми! Якщо ти не боїшся труднощів, не сидиш, склавши руки, твоя мрія обов’язково здійсниться.

 

Лялька: Ти справді так думаєш?

 

Лускунчик: Я в цьому впевнений! Скажи, про що ти мрієш?

 

Лялька: Дивне питання.

 

Лускунчик: Хочеш, я вгадаю? Ти мрієш стати звичайною дівчинкою, гратися, плакати справжніми сльозами та бігати босоніж по траві.

 

Лялька: Звідки ти знаєш?

 

Лускунчик: Знаю, бо мрію про те ж саме! Стати звичайним хлопчиком – моє заповідне бажання!

 

Лялька: Дивовижно! Хто б міг подумати, що в нас одна мрія на двох!

 

Янгол: На трьох! Якщо іграшкові янголи не можуть літати, мені просто необхідно стати справжнім!

 

3. Казкова музика

 

Виходить ялинка

 

Лялька: Дивіться! Дивіться! Наша ялинка! Я відчувала, що має статися щось незвичайне!

 

Ялинка: Вітаю вас, любі мої! Я чула вашу розмову. Під ялинкою є чарівний хід, який відкриє вам двері в казку. Тож йдіть сміливо, а я вам буду світити своїми яскравими вогниками, щоб ви не заблукали в дорозі. (герої уходять). Нехай щастить!

 

4. Музика на вихід Зими

 

Виходять Зима. За Зимою виходить Мороз.

Метелиця: Вітаю тебе, Зимонько!

 

Зима: Рада тебе бачити, Метелиця!

 

Метелиця: Порада мені потрібна. Скажи, як примирити пітьму та світло?

 

Зима: Пітьма та світло споконвіку існують у непримиренній боротьбі.

 

Метелиця: На одну ніч! Більшого не прошу!

 

Зима: Навіщо це тобі, Метелиця?

 

Метелиця: Неможна новорічне свято розбратами затьмарювати. Нехай одну ніч перепочинуть.

 

Зима: Я так думаю: у світла в новорічну ніч роботи – хоч відбавляй, вогні на ялинках, салюти, свічки, на сварки з мороком в нього часу немає. Мороку, що увагу від світла відволікти, треба складну задачу підкинути. Нехай від над нею голову поламає. Поки розбереться що до чого – новорічна ніч закінчиться.

 

Метелиця: Гарна пропозиція! І що ти порадиш?

 

Зима: Зірку на небі запалити таку, що Мороку погасити не під силу. А до зірки сторожа приставити.

 

Метелиця: А де його взяти в таку пору?

 

Зима: Сторож є! Виходьте, діти, хай Метелиця на вас подивиться.

 

(виходять Янгол, Лялька та Лускунчик)

 

Музика

 

Метелиця: Вітаю вас! Хто такі?

 

Зима: Гості. Я їх на галявині зустріла. До тебе йшли. Мрія в них є: з іграшкових – справжніми стати.

 

Метелиця: А складностей не боїтеся? Назад дороги не буде!

 

Янгол: А ми… Ми назад не хочемо! Будемо вперед йти, поки своєї мети не досягнемо!

 

Метелиця: Раз так, слухайте! Зараз я на небі новорічну зірку запалю, щоб вам дорогу до заповідної мрії висвітлити. Правильний шлях оберете – зірка яскраво світити буде. А помилитесь – зірка гаснути почне. Якщо до опівночі від морока та пітьми зірку збережете – мрія ваша здійсниться! А як не збережете, то допомогти я вам більше нічим не зможу. Згодні?

 

Герої: Згодні!

 

Метелиця: От і домовилися!

 

Зима: Дозволь мені, Морозе, подарунок гостям зробити. Ніби то дрібниця, а в дорозі може згодитися. Візьміть (віддає скриньку Ляльці). Скринька з секретом. У складну хвилину відкриєте, а до того бережіть її та нікому не показуйте.

 

Герої: Дякуємо!

Музика

Мороз «запалює» зірку.

 

Янгол: Як чудово! Тепер в нас є своя зірка!

 

Лускунчик: Добре, звісно. Тільки зірка на небі, а ми на землі. Куди ж йти?!

 

(Герої уходять)

 

Страшна музика.

 

Виходить Морок.

 

Пітьма: Час настав! Як тільки світло згасне Пітьма тут як тут. Сподіваюсь, вам не сумно? Я, як ніхто, на видумки спроможна. Адже пітьма та невідомість нерозлучні. Мій козир – бити зненацька. Я знатна майстриня  в цій справі. В пітьмі горить зірка, поки іграшки йдуть до своєї мети. Треба заставити їх звернути з правильної дороги, втягнути в злу заворушку та заставити змінити свої мрії. (скидає плащ, перетворюється на казкаря).

 

Святкова музика

 

Заходять герої.

 

Пітьма: Ну, нарешті! Я чекала, сподівалася і от моя мрія здійснилася! Як звуть тебе, чарівне дитя?

 

Лялька: Лялька.

 

Пітьма: О, гарне ім’я! Ви єдина дівчинка в нашому королівстві, на чию ніжку ще не були приміряні кришталеві черевички.

 

Лялька: Мабуть, ви мене з кимось плутаєте?

 

Пітьма: А ні трохи! Якщо ви маєте на увазі Попелюшку, забудьте про неї.

 

Лялька: Чому?

 

Пітьма: Казки багато чого недоговорюють. Любов і все таке. А що потім? Хочете знати правду? Старий король помер, молодий принц покинув Попелюшку та поїхав із замку. І от фінал, про який мовчить історія. Чарівна Попелюшка заповіла престол дівчині, якій будуть в пору її кришталеві черевички. Ви – наша остання надія! Я принесу черевички! (уходить і виносить черевички, одягає на Ляльку).

 

Звуки  грому

 

Пітьма: Нарешті, здійснилося! Кришталеві черевички знайшли свою нову власницю! Віват, королево!

 

Весела музика.

 

Лялька з Мороком танцюють, інші герої стоять і сумують.

 

Лялька: Чому ви такі сумні? Посміхніться, порадійте за мене! Я така щаслива! Хто би міг подумати: два кришталевих черевичка та ціле королівство!

 

Лускунчик: Навіщо тобі королівство?

 

Лялька: Здається, ти мені заздриш. А втім, думай, що хочеш. Не бажаю сваритися на прощання.

 

Лускунчик: На прощання? Мені не почулося?

 

Лялька: А як би ти вчинив на моєму місці? Прогавити таку можливість було б нерозумно! Я потім собі цього не пробачу.

 

Янгол: А як же наша мрія?

 

Лялька: Це була наївна фантазія.

 

Лускунчик: Раніше ти думала інакше. Ти була іншою, славною, доброю, чесною та справедливою. А зараз тебе начебто підмінили.

 

Лялька: Замовкни! Невже ви не бачите, як мені важко. (бере скриньку) А тепер йдіть, а то я взагалі розплачуся. Стривайте, мало не забула, в голові точно туман. От, візьміть (віддає скриньку Лускунчику). Це подарунок Зими. Мені він тепер ні до чого.

(Морок підкрадається до Лускунчика та забирає скриньку.)

 

Пітьма: Про що це ви тут шепочетесь, молоді люди? Яка витончена річ. Що там всередині?

 

Лялька: Якщо чесно, ми самі не знаємо.

 

Пітьма: Тож давайте подивимося!

 

Лускунчик: Ні, ні, не треба, ви не повинні!

 

Пітьма: Рахуємо до трьох. Один, два три… (відкриває скриньку, в скринці світлячок). А-А-А… Світячок!!! Що ви стоїте, олухи, ловіть його! Давіть його! Мої очі, я нічого не бачу! (тікає).

 

Лялька: Що це було? Куди він зник? Невже злякався якогось там світлячка?

 

Виходить Світлячок

 

Світлячок: Навіщо ж так зневажливо? Істина не народжується в яскравому сяйві! Іноді достатньо спалаху світлячка, щоб правда виплила на зовні.

 

Лускунчик: І яка ж вона, ця правда?

 

Світлячок: Ви стали жертвою обману! Палац, в якому ви опинилися, домівка Пітьми.

 

Лялька: А кришталеві черевички? Вони теж обман?

 

Світлячок: Черевички справжні! Пітьма вкрала їх у доброї феї. Жахливо уявити, яких переполох зараз коїться в казці про Попелюшку. Гадаю, вам треба їх повернути законній володарці!

 

Лялька: Як?

 

Світлячок: Відкрию вам секрет. Від палацу Пітьми  до дому доброї феї веде підземний хід. Нажаль, чарівниця не підозрює про його існування. Безпечною цю дорогу, звісно, не назвеш, але вирішувати вам.

 

Янгол: Дивіться, наша зірочка майже зовсім згасла.

 

Лялька: Це все через мене. Це я у всьому винна. Зазіхнула на фальшиву позолоту і ось результат. Що тепер робити – не знаю (плаче).

 

Лускунчик: Йти вперед. Пригадай, що казала нам Метелиця. Назад дороги не буде!

 

Янгол: До того ж, ми тепер несемо відповідальність за кришталеві черевички. Нам просто необхідно повернути їх добрій чарівниці!

 

Лялька: Мені страшно.

 

Лускунчик: А мені ні! Подивися, скільки друзів у нас (показує в зал). У разі чого, вони нам допоможуть. Правда, діти?

 

Світлячок: Отже, яке ваше рішення?

 

Герої: Вперед!

 

Світлячок: Я в цьому не сумнівався!

 

Весела музика

Герої уходять

 

Музика Морока

 

Пітьма: Гру не закінчено! Свого сіяння зірочка позбавлена! Пітьма відступила, але не зникла. Моя гра ще не скінчилася! І Пітьма готується до нової заворуши. Поплатяться нахабні іграшки за мою ганьбу. Сухими з води не вийти їм. Але треба поспішати. Спробуємо добратися до зірки свій плащ змінивши на пір’я птиці! (перетворюється на ворона, улітає).

 

Декорації змінюються на квітучий сад.

 

Казкова музика.

 

Виходить Фея. Поливає квіти. Виходить янгол.

 

Янгол: Лялька… Лускунчик… Де ви? Ну от, здається я загубився. Тільки цього мені не вистачало.

 

Виходить Ельф, плаче.

 

Янгол: Ей, хто тут? Ти чого ревеш?

 

Ельф: Моя улюблена фіалка, вона помирає.

Янгол: Чому? Що з нею сталося?

 

Ельф: Їй просто не пощастило. Вона виросла на повороті стежинки і перехожі топчуть її ногами. Сьогодні їй дісталося більше всього: фея поставила на неї важку лійку і тонка стеблинка вкрай зламалася. (плаче)

 

Янгол: Шкода. Але, якщо квітка тобі така дорога, чому ти не пересадив його на інше місце?

 

Ельф: Ельфам це заборонено! Квіти мають жити та вмирати там, де виросли! Дивно, що ти цього не знаєш. Судячи по крилах, ти один з нас?!

 

Янгол: Ти помиляєшся! Я не ельф, я – янгол. Та ще й іграшковий. Мої крила зроблені з білосніжних лоскутиків. Торкнися, якщо не віриш.

 

Ельф: (торкається до крил Янгола) Вони зовсім як справжні!

 

Янгол: Можливо… Тільки яка користь від крил, які не вміють літати?!

 

Ельф: Якби моя фіалка була здорова, я би поділився з тобою її чарівним пилком.

 

Янгол: Навіщо?

 

Ельф: Тоді ти зміг би літати!

 

Янгол: Жартуєш?

 

Ельф: Всі ельфи так роблять. Спочатку посипають крила пилком улюбленої квітки, а потім летять.

 

Янгол: Невже немає способу оживити твою улюблену квітку? Жива вода чи інший чарівний засіб?

 

Музика на вихід Ворони.

 

Виходить Ворона (Пітьма)В руках «чарівна паличка».

 

Ворона: Засіб є! Ось, візьміть! 

 

Ельф: Що це?

 

Ворона: Чарівна паличка. Фея залишила її на ганку, а я як раз пролітав поруч.

 

Янгол: Ти її вкрала?

 

Ворона: Позичила! Ця річ оживляє все, до чого доторкнеться. Ти ж хочеш оживити квітку? І сам не проти стати справжнім!? Скористайся нагодою! Це твій шанс!

 

Янгол: Мені здавалося, що брати чужі речі без дозволу – не гарний вчинок!

 

Ворона: Дурниці. Терпіти не можу умовностей. Умовності – це все вигадки. Не вагайся! Як тільки я дорахую до трьох – пропозиція втратить силу. Один… Два…

 

Янгол: Три!

 

(Підходять до фіалки, розкривають її)

 

Янгол: (розкриває крила) Ура! Я літаю! Дивіться, я вмію літати! Я став справжнім! (З’являються Лялька та Лускунчик) Збулася мрія всього мого життя!

 

Лялька: Як тобі це вдалося?

 

Янгол: За допомогою чарівної палички! Мені дала її добра ворона. Вона спроможна творити дива! Хочеш, я і тебе зроблю справжньою?

 

Лялька: Що за питання? Звісно, хочу!

 

Янгол: Тоді рахуй до трьох.

 

Лялька: Один… Два… Три….

 

Страшна музика.

 

(Лялька перетворюється на жабу)

З’являється фея.

 

Фея: Що тут відбувається? Чому в моєму саду сторонні люди? Боже, звідки тут це створіння?

 

Янгол: (плаче) Я не хотів. Зніміть з неї чари, будь ласка.

 

Фея: Нічого не розумію… навіщо ти даєш мені цю паличку?

 

Янгол: Бо вона ваша! Ворона сказала, що ви забули її на ганку.

 

Фея: Не кажи дурниць! Феї ніколи не залишають свої чарівні палички без нагляду!

Янгол: Виходить, Ворона мені збрехала?! Але навіщо?

 

Фея: Мені самій хотілося б дізнатися! Без сумніву, тут криється якась таємниця! Можу точно сказати, що твій дарувальник не той, за кого себе видає! Треба запитати у наших діток, може вони знають, хто ховається за маскою загадкової птиці?!

 

Лускунчик: (до дітей) Скажіть, друзі, що тут сталося? Хто дав Янголу несправжню чарівну паличку?

 

Діти відповідають

 

Фея: Ворона, в яку перетворилася Пітьма?  Не думала, що відповідь знайдеться так швидко!

 

Лускунчик: Ви повинні нам допомогти! Поверніть Ляльці її звичайний вигляд.

 

Фея: Я б залюбки, але в казках, юначе, свої закони! І навіть феї не можуть їх порушувати. Тільки справжнє кохання поверне жабі колишній вигляд, перетворивши її на людину.

 

Лускунчик: В людину?

 

Фея: Так, саме в людину! Якщо диво станеться, Лялька стане звичайною дівчинкою. А тепер подумайте добре та дайте відповідь на моє запитання: хто з вас наважиться освідчитись у коханні жабі?

 

Янгол: Можна я спробую? Мила, добра, славна Лялька! Пробач мене. Я готовий зробити для тебе все, що завгодно! Я можу навіть віддати свої крильця. Нічого, дорожче за них, в мене немає! Стань такою, як раніше. Ти мені дуже, дуже подобаєшся! (плаче)

 

Фея: Твої слова тронули мене до сліз! Але їх не достатньо для чарівного перетворення. (звертається до Лускунчика) А вам, юначе, невже нема чого сказати?

 

Лускунчик: Я не вмію красиво говорити.

 

Фея: А цього і не треба! Скажи те, що підказує тобі серце! І не треба соромитись. Тут  усі свої!

 

Лускунчик: Я… Я… Я кохаю тебе, Лялька!

 

Чарівна музика.

Жаба перетворюється на дівчинку, а Лускунчик на хлопчика.

Лялька: Я тобі подобаюся?

 

Лускунчик: Ти – чарівна!!!

 

Фея: Ви обоє чарівні! (До Ляльки) Але головна прикраса в тебе на ніжках!

 

Лялька: Кришталеві черевички? Але ж ми прийшли сюди для того, щоб повернути їх у казку!?

 

Фея: Марна праця. В мене достатньо кришталю, щоб зробити ще не один десяток саме таких! Залиш їх собі на згадку.

 

Музика Пітьми.

 

Виходить Пітьма.

 

Пітьма: Я заперечую! Все, що тут коїться – це проти казкових правил! (показує на Фею) Ви вийшли за рамки своїх повноважень, шановна. Втручаєтесь у справи, які вас не стосуються! Це моя казка!!! Я тут головна!!!

 

Фея: Он як? І який же фінал у вашої казки?

 

Пітьма: Новорічна зірка згасає, а іграшки залишаються ні з чим!

 

Фея: Схаменіться, шановний. Подивіться на небо. Новорічна зірка горить вдвічі яскравіше, ніж годину тому!

 

Пітьма: І все ж таки, я її погашу!

 

Бій курантів.

Виходить Світлячок.

 

Світлячок: Ви спізнилися! Ваш час вийшов! Молодим людям час відправлятися на новорічне свято!

 

Музика на вихід Діда Мороза.

Виходять Дід мороз та Снігуронька.

 

Дід Мороз: Ось і ми! Здрастуйте, здрастуйте!
                     Ми цілий світ цей обійшли
                     Де лиш сягнути можна оком,
                     І ось тепер до Вас прийшли
                     Щоб привітати з Новим роком !

Снігуронька: З Новим роком, діти милі,
                         В новім щасті, в новій силі,
                         Радісно вітаю вас.
                         І бажаю, щоб в здоров'ї,
                         В мирі, в злагоді, любові
                         Відтепер ішов ваш час.

 

Дід Мороз: Добрих справ вам, добрих друзів, і оцінок якнайкращих.
                    Будьте ви здоров'ям дужі, сильні, мужні, роботящі!

Снігуронька: Хай любов вам серце гріє, все життя, і скрізь, і всюди!
                        Хай не згасне в вас надія, поважають завжди люди!

Дід Мороз: Вашим вчителям бажаєм, щоб було порозуміння,
                     Щоб високим урожаєм проросло наук насіння!
  
Снігуронька: Хай кмітливість, витривалість рік новий до вас несе!
                        Щоб складалось і вдавалось, щоб зумілося усе!

Дід Мороз: Мрія світла і висока щоб здійснилася в усіх!
                    А тепер — з Новим вас роком! І побачимось за рік.

 

Фінальна пісня