«На хуторі біля Диканьки»

 

Сценарій новорічних вечорниць

 

(Звучить фонограма української пісні. Відкривається завіса. На сцені відтворено інтер’єр української хати: покуть, піч, стіл, лави. На стінах рушники. На сцену виходить тітка Марина)

 

 т. Марина: Немає такої людини на землі, котра б не чекала з нетерпінням приходу Нового року. Адже саме в цю казкову, незвичайну ніч, відбувається завжди щось фантастичне, небувале. Йде боротьба всіх темних і світлих сил (Дивляться у вікно). Скоро вже й дівчата з хлопцями прийдуть. І – і – і . А у мене ще й тісто не замішане… Піду я у комору та наберу муки на варенички (Бере макітру і виходить).

 

  (Заходять через актову залу хлопці і дівчата, одні співають пісень, інші грають «у сніжки», жартують, сміються… Перед сценою зупиняються)

 

Хлопець: Добрий вечір, вам, дівчата!

Дівчата: (разом) Добрий вечір!

Хлопець: І вам, хлопці, добрий вечір!

Хлопці : (разом)  Добрий вечір!

І хлопець: Чи далеко ви зібралися?

І дівчина: Та до тітки Марини в гості.

2 хлопець: Новий рік зустрічати.

Хлопець: А чи можна і нам з вами?

2 дівчина: Звичайно, можна! Тітка Марина усіх запросила.

 

  (Молодь виходить із актової зали у фойє, потім – за сцену. На сцену вибігає Солоха)

 

Солоха: (сердито)  Чи ви таке бачили, чи чули? Вони до Марини зібралися!.. Новий рік зустрічати…, а мене ніхто і не покликав, аж серце защеміло від болі лютої, від злості великої. Всі до Марини: тіточко Марини, Мариночко Панасівно, а мене побачать – голови відвертають: «Он, відьма пішла», «Ну то й що, що  відьма, яке їм до біса діло!» ( Вибігає на сцену Чорт).

Чорт : Совєршенно вєрно, нєсравнєнная Солоха.

Чорт: А я дорогая кумасю, услишал ваши страданія і думаю можєт помочь чєм-то надо, ілі как? Всєх унічтожу, хто мою дорогую кумасю обіжаєт. Унічтожу!

Солоха: Та що ти заладив, «унічтожу-унічтожу». Ти краще скажи мені, як їм свято зіпсувати. Ти бач Новий Рік зустрічати всі до Марини зібралися… Вечорниці у себе влаштувала, повеселитися їм захотілося.

Чорт: Оно, конєчно, все-таки, хотя, однако, єжелі… А єслі так, то конєчно, потому что ж…

Солоха: Що ти там белькочеш?

Чорт: А я к тому белькотю, уважаємая Солоха, что у меня созрєл геніальний план «Унічтоженія вечорниць». Надо прослєдіть за всєми, кто, что будєт дєлать і … (Шепочуться між собою, сміються).

Солоха: Ох! Молодець ти, куме! Без хорошого настрою її вечорниці погорять як… , ну як…

Чорт: Як швед под Полтавою.

Солоха: Не знаю, який там щербет, але мороки завдамо… Будуть їм вечорниці, буде їм Новий Рік. Ховаймося! (Ховаються за піччю).

 

(У хату забігають дівчата Оксана і Галина)

 

Оксана:  Тіточко Марино!

Галина: Немає, вийшла, мабуть!

Оксана: Який чудовий вечір, Галиночко!

Галина: І не кажи, Оксаночко, аж серце завмирає від радості. Мабуть, веселі вечорниці будуть у тіточки Марини.

 

(В цей час Чорт підкрадається до дівчат, таємничо ворожить біля них. Дівчата відразу ж відвертаються одна від одної, сердяться)

 

Оксана: І все ж мене тітка Марина любить більше, ніж тебе.

Галина: Як то більше? Я їй більше подобаюся і вишиваю я краще! І пряду!

Оксана: Хто ти? Та твоїми вишиванками тільки ноги витирати, а пряжею тільки долівку підводити. От в мене вишивка, так вишивка! А пряжа, так пряжа!

Галина: У тебе? Ото вже насмішила, аж живіт репається. Твої вишивки на городі замість опудала вивішувати.

Оксана: Оце вже занадто! От зараз пошукаємо тітку Марину і запитаємо, хто з нас кращий та додільніший.

Галина: Я перша піду!

Оксана: Ні, я піду!

Галина: Ні, я!

 

 (Вибігають за куліси. На авансцену із-за печі вилазять Чорт і Солоха)

 

Солоха: Все, один щербет згорів!

Чорт: Не щербет, а швед!

Солоха: Та яка різниця!

Чорт: А вот, кажєтся, еще кто-то чешет.

Солоха: Хай чеше. Дочешеться, чесатиметься як Сірко від блох!

Чорт: Тихо!

 

   (Чорт і Солоха знову ховаються за піч. Заходить Петро і Наталка)

 

Наталка: Петре, коханий мій!

Петро: Наталочко, моя дорога Наталочко.

Скільки я мріяв про цю хвилину, коли зможу тебе до себе пригорнути.

Наталка: Обійми мене, Петрику, адже нас уже з тобою ніхто не розлучить. Спасибі тіточці Марині, адже це її вечорниці познайомили і зв'язали нас докупи.

 

(Відходять та захоплено дивляться один від одного, держаться за руки. Чорт непомітно пролазить між ними. Починає чаклувати.)

 

Петро: Ой, Наталочко, люба моя! Чи є в світі хтось інший, кого б я зміг так покохати.   (Після чаклувань Чорта закохана пара свариться)  

Наталка:  А Світлана?

Петро: А що Світлана?

Наталка: Як що? Адже ти танцював із нею.

Петро: То й що з того? Ти сама просила, щоб я потанцював з нею, аби вона не сумувала!

Наталка: Просила-просила… Аби ти кохав мене, то і на крок не відходив би.

Петро: Не відходив, аби знав, що тоді, коли я танцюватиму із Світланою, ти підеш танцювати із Свиридом!

Наталка: Так то ж твій брат. Що тут такого!

Петро: Як що? Якби кохала, то стала і чекала б мене!

Наталка: Чекала б поки ти з іншою натанцюєшся? Ні! Це вже занадто! Тоді на вечорницях я буду сама! (відвертається від Петра і вибігає за куліси)

Петро: Я теж буду один! З мене досить!

 

 (Петро виходить. На авансцену радісно вибігають Чорт і Солоха. )

 

Чорт: А что я вам говоріл?

Солоха: Все дуже добре! Якщо так далі буде, то я тобі щиро віддячу! (Знову ховаються)

 

 (За сценою чути голоси баби Параски і баби Палажки, виходять на авансцену)

 

Палажка: Добрий вечір, Парасю!

Параска: Добрий вечір, Палазю!

Палажка: Ходімо, сусідонько, до Марини! Дуже ж гарні в неї вечорниці!

Параска: Ходімо, подруженько, молодість згадаємо, пісень заспіваємо…        

Палажка: Потанцюємо трохи, повеселимося, до цього часу і варенички поспінуть!

Параска: А пам’ятаєш ти нашу… (починає співати пісню «Ой, там на горі», Палажка підспівує).

 

  (Тихенько вибігає Чорт і починає підвивати)

 

Параска: Що це ти виєш, як вовк на місяць? Чи вже зовсім слуху не маєш?

Палажка: Що? Це ж ти, а не я вила! Ревеш, як корова! Відкрила рота і думаєш, що справжня артистка! (Перекривляє Параску).

Параска: Та це ж ти пельку розціпила, аж піна летить. Тільки дітей твоїм співом лякати.

Палажка: А твоїм людей до заїкання доводити, клацаєш зубами, як кобила! (Демонструє).

Параска: Сама ти кобила! Ось я зараз піду до Марини і запитаю, вона тобі скаже, хто є хто.

Палажка: Ходім, ходім, дізнаєшся про себе дуже багато цікавого.

Параска: Не цікавіше, ніж про тебе.

Палажка: Ходімо!

 

 (Виходять за сцену. Вилазять із-за печі Чорт і Солоха, підходять до мікрофонів.)

 

Солоха: Куме! Ріднесенький ти мій! З такими сварливими у Марини такі вечорниці будуть, такий Новий Рік! Ото б подивитися та порадіти! (Сміється, потирає руки.)

Чорт: Ось, зараз-зараз подивимось. Но сначала мєня отблагодарітє!

Солоха: Потім, потім, куме, бо пропустимо найцікавіше.

Чорт: Но, коли так, тогди возьму з вас з процентами.

 

 (Чорт підставляє щоку для поцілунку, але Солоха відхиляється)

 

Солоха: Ох, ти спокуснику мій! Та щоб мені не втирати щоки після панської слив’янки, коли я проміняю твої любовні побрехеньки на усіх сільських залицяльників! Мордулечко ти мій, препотішний!

Чорт: Солохо, серденько моя! Погодся задовольнити мої чортячі пристрасті, моя нєсравнєнная Солохушичко! (Хоче поцілувати Солоху. Чується стукіт. Вони втікають).

 

 (Заходить тітка Марина, в рухах у неї макітра)

 

т. Марина: Щось гості довго не йдуть. І піч затопила, і тісто замісила, і  в хаті прибрала, а так ніхто і не прийшов.

 

(Хтось стукає у двері. Вбігають Оксана і Галина.)

 

Галина: Тіточко Мариночко!

Оксана: Тіточко Мариночко!

Галина: Я перша скажу!

Оксана: Ні, я перша запитаю!

т. Марина: Та втихніть ви, щебетухи. Ні «здрастуйте», ні «добрий вечір», а щось щебечете одна поперед одної.

Галина: Вибачте, тіточко!

Галина і Оксана: (разом) Добрий вечір!

Галина: тітонько Марино, скажіть їй, що у мене вишиванки кращі?

Оксана: Та ні ж-бо, в мене!

т. Марина: Добрий вечір, дівчатонька! Бачу, у вас щось негаразд.

 

 (Стук у двері, заходять у хату Наталка, а за нею Петро)

 

Наталка: Добрий вечір, тіточко Мариночко! (сумно)

т. Марина: Добрий вечір, Наталонько!

Петро: Здравстуйте, тітко Марино!

т. Марина: Добрий вечір. А чому це ви не разом завітали? Посварилися…

 

 (Заходить б.Палажка і б.Параска)

Параска: Здрастуйте, люди добрі. Скажіть же хоч ви мені, що на світі божому робити? Не можна за лихими сусідами на селі вдержатись...

Палажка: Згляньтесь, люди добрі, на мої муки, пожалійте від сусідів, благословіть скоропостижно вмерти (плаче).

т. Марина: Годі, годі. Я бачу, що у всіх вас зіпсований настрій. Навіщо ж сваритися, адже це останній вечір старого року. А якщо розпочати новий рік із кислицею на душі, то щастя не чекай. (Звертається до дівчат).

Галиночко, Оксаночко, в обох у вас дуже гарні вишиванки, видно зразу, що вишивалися вони гуртом.

Галина і Оксана: (разом відповідають) Так тітонько, ми разом вишивали.

т. Марина: Отож і запам’ятайте, гуртом усяка праця гарно робиться, а якщо хтось себе поодинці виставлятиме, той багато лиха матиме. (звертається до Петра і Наталки)

Діточки мої, квіточки. Гарна дружба без кохання, але дрібне те кохання, де немає дружби і довіри. Вірте один одному. Надійтесь один на одного, як на вірного друга, тоді любов розквітне, як маківка в полі.

 

(Петро і Наталка підходять один до одного, беруться за руки, обіймаються)

 

т.Марина: (звертається до б. Палажки і б. Параски) Дорогі мої подруженьки, багато років ми з вами товаришуємо і ніколи не сварилися, тому послухайте мене, і зробіть так, як вам скажу. Чує моє серце у вашому голосі щось є лихе, наче дідько вам підвивав.

Палажка: Ой, Маринонько, а й справді, наче дідько, бо моя мила Парася співає, як соловейко в лузі.

Параска: Ой, ні, ні. Це у Палазі такий гарний дзвінкий голосочок, як струмочок джерельний.

Палажка: Та годі, годі тобі, кумасю, це ти як заспіваєш, то від твого голосу квіти під снігом розпускаються.

Параска: Та облиш, любонько, це ж від твого співу весна раніше наступає.

Палажка: Давай же поцілуємося, сусідонько мила.

Параска: Давай, дорогесенька.

 

 (Сусідки тричі цілуються. В цей час із-за печі висовуються Чорт і Солоха, спілкуються між собою)

 

Чорт: Ой, плохо мнє, кумасю, боль неутолімая, не могу я больше, не могу тєрпєть. Пєчьоть, грудь  розриває.

Солоха: Мовчи, виродку, бо придушу.

Чорт: Апчхи!!! (заметушився)

 

Наталка: Ой, подруженьки, тіточко Мариночко, що ж це у вас за піччю метушиться?

т. Марина: Тихіше. Давайте всі послухаємо.

Чорт: Пустіть мене, кумасю, нє могу я здесь больше находіться, внутрі огонь клокочєт, жгьот.

Солоха: Оце зв’язалась з тобою на свою голову! Боягуз!

 

 (Дівчата всі подивилися на Петра. Він підійшов до печі і витяг обох за «шкірку». Чорт дьоргається у руках Петра, намагається вирватися)

 

Солоха: Ану, пусти мене, некультурщина, фу… Жінку схватив за «шкірку»... Яка необразованность! Стидоба…

Чорт: Ага! І мєня, красавца мужчіну, заграбастав у свої тенети. Как не стидно! А я на тєбя ману наведу…, переполох, зглаз…я…я…я…

Петро: Що-що, боягузе? Не боїмося ми тебе і твоєї великорозумної кумасі, бо набагато сильніші. Бо наша сила не чорна, а світла і набагато міцніша за вашу разом взяту. (До Чорта і Солохи). Ану геть обоє звідси, поки я не закрутив твого огидного хвоста в морський вузол.

Чорт: Всьо-всьо! Понял! Я всьо уразумєл. Ізвєнітє, велікопочтєнниє громадяни! Я обязан вас покінуть.  ( Швиденько вискакує.)

Солоха: (до Петра) Ну ти кінець-кінцем випустиш з рук бідну, зкривджену жіночку. Нікого не чіпала, сиділа собі тихесенько…

Дівчата: А ну геть, відьмо неотесана, бо зараз ми зберемося і всі патли тобі повириваємо!

Солоха: Ой, не треба, не треба, я уже йду.

Петро: Геть, відьмачище!

Солоха: (сердито) До свіданія!

 

   (Солоха виходить з хати)

 

т. Марина: Ну й добре. Тепер більше ніхто не зможе зіпсувати нашого свята. Прийшов час пригостити всіх вас смачними вареничками. Яке таке чудове свято Новий рік! Ви тільки подивіться, скільки людей завітало до нас на вечорниці (показує в зал). Гарно вміли працювати, а ще краще готувати. Вареники й пампушки, ще й полтавські галушки.

 

 (Дівчата з макітрою  виходять в зал і пригощають глядачів варениками)

 

т. Марина: Дорогі гості! Ми від усього серця вітаємо всіх з Новим роком! Бажаємо щастя, здоров’я, чистого неба над головою і усміхнених облич.

Доброго вам здоров’я! З Новим роком!

 

(Ансамбль народного танцю «Джерело» виконує танець «Гадяцькі гуляночки». Хореографи після танцю залишаються на сцені.)

 

Оксана: Ох і гарні вечорниці у тітоньки Марини!  Запрошуємо вас  (звертається до присутніх в залі і молоді на сцені) погуляти разом з нами на вулиці! Пограємо в ігри, потанцюємо, поспіваємо веселих пісень.

Наталка: Ходімо з нами на вулицю, продовжимо вечорниці, будемо веселитися. Усіх запрошуємо!

Галина: Ох і гарні вечорниці у тітки Марини

               Так гуляти й веселитись хоч кожної днини!

               Але ж треба ще і в ігри цікаві пограти,

               То ж на вулицю вас просим до нас завітати!

 

(Дівчата і хлопці йдуть у фойє, де проводиться ігрова програма)