Сценарій новорічного свята для середніх класів: «Ковалі щастя або новорічний детектив»

Ковалі щастя, або новорічний детектив

І. Несподіванка

♫

Біжать зимовим лісом Дід Мороз і Снігуронька. За спиною - здоровецький мішок з новорічними подарунками для дітей.

♫

Дід Мороз: Щоб по-справжньому радіти

Подарункам стали діти, -

До кожного щасливу мить

Таємно мушу долучить.

Снігуронька: І ми нікому не скажемо,

Що зараз туди біжемо,

Де щасливі хвилини кують,

Де щасливі хвилини дають...

(Аж тут із-за куща несподівано вистромилася довга палиця, схожа на держак від мітли. Дід Мороз перечепився через неї і бабахнувся на землю, боляче вдарившись коліном об пеньок. Мішок покотився, розв'язався, подарунки посипались у сніг.)

Дід Мороз: Ой-ой! Ой лишенько! Що ж це таке?

Снігуронька: Треба під ноги діду дивитися, зрозумів?

Дід Мороз: Так болить коліно!.. Тепер клопіт матимем, бо тепер кульгатиму!

Снігуронька: А нам треба поспішати...

Дід Мороз: І подарунки розсипалися, збирати треба...

Снігуронька: Не скигни, діду, а збирай швидше!

Дід Мороз: Ох, запізнюємося, ох, запізнюємося!..

(Збирають подарунки)

Дід Мороз: Коліно болить, я йти не можу!

Снігуронька: Не панікуй, зараз щось придумаю… О, придумала, зараз викличемо казкове таксі.

(Витягує мобілку, звонить і викликає казкове таксі.)

♫

(Вилітають двоє хлопців із ковриком і гасають по сцені. Потім різко гальмують.)

Таксист 1: Таксі викликали?

Таксист 2: Таксі «Ковдра-літачка» до ваших послуг.

Таксист 1: «Ковдра-літачка» - комфортне, безпечне і найшвидше таксі у казковому царстві.

Таксист 2: Кого везти? Куди везти?

Таксист 1: Вас?!

Снігуронька: Мене?

Таксист 2: Вас доставимо в будь-яку точку земної кулі.

Снігуронька: Та ні, дякую. Якось на своїх дійду. А от, Дід Мороз йти не може.

Таксист 1: Ага, цей Дід Мороз не тільки холодний…

Таксист 2: Старий…

Таксист 1: А ще й упитаний, м’яко кажучи.

Снігуронька: Плачу подвійний тариф, якщо доставите Діда Мороза до замку Годин, де живуть брати Майстер Тік і Майстер Так.

Таксист 2: Ну, я не знаю …

Дід Мороз: Снігурочка, я щось не довіряю цьому виду транспорту. Може, якось по старинці, на чоботах скороходах дійдемо? (показує на свої чоботи)

Снігуронька: Твої чуні вишли із моди вже тисячу років тому. Не дрейф, діду, таксі «Ковдра-літачка» - сучасний, продвинутий транспорт, все зроблять без синців. Грузіть його хлопці, і в дорогу.

(Таксисти грузять Діда Мороза і несуть його геть)

♫

ІІ. Чаклунка Зландійка

Лиха Чаклунка Зландійка сиділа у своєму розкішному палаці і гірко зітхала.

Чаклунка Зландійка: Ох! Ну що за життя? От я - всемогутня чаклунка, усіх перемагаю, усе маю, що тільки забажаю... А щастя нема!... Сумно, нудно і марудно. Наближається ж Новий рік. І відомо: як ти рік зустрінеш, таким він для тебе і буде. А в мене настрій - хоч плач!

І тут несподівано до палацу забігають захекані прислужники чаклунки Посіпака і Міньйон.

Посіпака і Міньйон (разом): Ваша Злість! Знайшли! Нарешті знайшли! (ледве дихаючи, вигукнув він.)

Чаклунка Зландійка: Та невже? І де ж вони? Де? Та не тягніть вже резину - кажіть швидше!

Посіпака: Заховалися так, що ледве відшукали... Довелося і навігатор застосовувати.

Міньйон: Але знайшли. Живуть вони на Горі Вічності, край берега Ріки Часу, серед густого гірського лісу, у Чарівному Замку Годин.

Посіпака: Але викрасти їх звідти абсолютно неможливо. Там, у себе, вони користуються казковою недоторканістю.

Міньйон: От якби вони самі прийшли до нас - тоді інша справа. Тут їхня недоторканість не діє.

Чаклунка Зландійка: То треба зробити, щоб вони прийшли.

Посіпака: Як? Надіслати їм есемеску: будь ласка, приходьте?

Міньйон: Чи ж вони прителепкуваті, щоб прийти?

Чаклунка Зландійка: Звичайно, на запрошення через SMS чи MMS не прийдуть. А треба у них викрасти щось таке, без чого вони обійтись не можуть. Тоді змушені будуть прийти.

(Посіпака на мить роззявив рота, а тоді радісно заплескав у долоні.)

Посіпака: Ваша Злість - геній! Є! Є така річ!.. Але треба поспішати! Новий рік же от-от настане! Побігли!

(Чаклунка люто тупнула ногою.)

Чаклунка Зландійка: Що сказав ти, вражий сину? Я не бігаю, а лину!

(Посіпака аж присів від страху.)

Посіпака: Ой! Тоді полинули!

Чаклунка Зландійка: Полину тільки я! А ви за мною побіжете!

І вони вирушили в дорогу.

♫

ІІІ. Майстер Тік і Майстер Так

На Горі Вічності, край берега Ріки Часу, серед густого гірського лісу, у Чарівному Замку Годин двоє братів-близнюків, Майстер Тік і Майстер Так, по черзі били золотими молотками по золотому ковадлу і приспівували, а їхні помічники, семеро гномів, збирали щастинки-золотинки у мішечки.

♫

Майстер Тік і Майстер Так: Тік-так! Тік-так!

Тік-так! Тік-так!

Тік-так! — і є хвилинка,

Щастинка-золотинка.

З ковадла - скік!

З ковадла - скок!

І в чарівний мішок.

Ми накуєм на цілий рік

Для всіх для вас

Щасливий час.

♫ Танець гномів

Майстер Тік: Щось Дід Мороз затримується.

Майстер Так: Ага! А він же у кожний подарунок щастинку-золотинку додати мусить.

 

І тут раптом знадвору почувся крик:

Чаклунка Зландійка: (зміненим голосом) Рятуйте! Дід Мороз у Річці Часу тоне!

Майстер Тік: Чуєш, брате?!

Майстер Так: Так-так, чую. Біжимо рятувати!

Майстер Тік: Любі друзі, допоможіть.

♫

ІV. У погоню!

(Тільки брати-ковалі вибігли, як до Замку Годин заскочили чаклунські прислужники Посіпака і Міньйон. Схопили золоте ковадло, чарівний мішок "Скік-скок" і вибігли. Чаклунка Зландійка, який, як ви вже здогадалися, кричала зміненим голосом, одразу напустила чарівного туману, і брати-ковалі не помітили Посіпаки і Міньйона. Пересвідчившись, що Діда Мороза у Річці Часу нема, Ковалі Щастя повернулися до Замку. І одразу помітили, що сталося.)

♫

Майстер Тік: Ой, лихо!

Гноми: Що трапилося?

Майстер Так: Викрали наше ковадло!

Гноми: Ой-йой!

Майстер Тік: Без ковадла ми безсилі - ми не зможемо кувати!

Гноми: Ай-йяй!

Майстер Так: Так-так, треба злодіїв спіймати і ковадло повернути!

Гноми: Але куди вони побігли?

Майстер Тік: Дивіться, оно щастинки-золотинки, що висипались із чарівного мішка!

Майстер Так: Так-так, вони покажуть нам шлях! Всі за мною!

♫

 

V. Таки запізнився!

(До Замку Годин дісталися Дід Мороз і Снігурка.)

Дід Мороз (розпачливо вигукнув): Бути не може! Ковалів нема, ковадло зникло, чарівний мішок із щастинками-золотинками теж!..

Снігуронька: Запізнилися.

Дід Мороз: Що робити? Де їх шукати?

Снігуронька: Не панікувати, щось придумаємо! Без сумніву, стався якийсь злочин. Напевне, викрадення!

Дід Мороз: Ой, жах! Викрадення!

Снігуронька: Діду, не кіпішуй. Зараз звернемося до казкової поліції, напишемо заяву про викрадення і…

Дід Мороз: І припаде твоя заява столітньою пилюкою.

Снігуронька: Добре, можливо твоя правда, але що ти запропонуєш?

Дід Мороз: Звернемося до найкращого слідчого всіх віків та народів.

Снігуронька: А хіба такий є?

Дід Мороз: Темнота! Звичайно є. Ходімо, зараз познайомлю.

Снігуронька: Діду, ти мене приємно дивуєш.

♫

 

VІ. Шерлок Холмс починає розслідування

♫

Шерлок Холмс сидить в кріслі читає ранкову газету, біля нього Ватсон і представник казкової поліції грають у шахи.

Ватсон: Шах і … мат!

Полісмен: Шановний Шерлок Холмс, ваш друг шулер, він махлює!

Ватсон: Не правда, я грав чесно.

Шерлок Холмс: Джентельмени,

Стук у двері. Заходять Дід Мороз і Снігурка.

Шерлок Холмс: Джентельмени, до нас гості.

Дід Мороз: Здрастуйте, дорогий детективе!

Шерлок Холмс: Вітаю вас, мій старий друже.

Снігуронька: Доброго дня, містер…

Шерлок Холмс: Май нейм із Холмс, Шерлок Холмс. Моя професія знати те, чого не знають інші.

Снігуронька: Доброго дня, містер Холмс.

Шерлок Холмс: Але для вас, юна леді, цей день і не добрий.

Дід Мороз: Ви праві, Холмс.

Снігуронька: Допоможіть! Біда!

Це до мене, панове. Розказуйте, що сталося?

(Витягує блокнот і ручку і готується записувати)

Шерлок Холмс: Краще я розповім вам. Біда трапилася у Чарівному Замку Годин! Зникли Ковалі Щастя, золоте ковадло, і чарівний мішок із щастинками-золотинками!

Снігуронька: Точно.

Полісмен: А звідки ви про це дізналися, містер Холмс?

Ватсон: Дійсно, Холмс, як дізналися? Наші гості нічого ще не розказали.

Шерлок Холмс: Це елементарно, Ватсон. Зараз Дід Мороз повинен готувати подарунки до Нового року, але він в гостях у нас, значить виникла проблема.

Полісмен: Логічно, містер Холмс. Продовжуйте.

Шерлок Холмс: Проблеми з транспортом немає, бо дісталися гості дуже швидким таксі. При собі має мішок з подарунками і Снігурку, тому і тут все гаразд.

Полісмен:

Шерлок Холмс: Тому якщо, тільки, не вистачає щастинок-золотинок для створення хвили новорічного щастя, він може просити допомоги.

Ватсон: Ви геній, Холмс!

Шерлок Холмс: Ви перебільшуєте, але дякую. З чого, джентельмени, почнемо розслідування?

Ватсон: Я думаю, що спершу треба обстежити місце злочину…

Полісмен: Зняти відбитки пальців, перевірити по базі, опитати свідків, скласти протокол, висунити версії, а тоді, можна починати пошук.

Снігурка: Це може зайняти цілу вічність!

Полісмен: Ну, не вічність, а може декілька років.

Снігурка і Дід Мороз: Що?!

Снігурка: Але ж треба поспішати, Новий рік на носі!

Дід Мороз: Діти можуть лишитися без подарунків!

Шерлок Холмс: Не панікуйте, пане Морозе! «Фестіна ленте» - поспішай поволі, - казали древні. Тим більше ви, бачу, кульгаєте... Вам ходити важко, тому ви лишайтеся тут і чекайте, а я зі своїми помічники, вирушаємо в дорогу.

♫

VІІ. Підступний задум Зландійки

♫

А тим часом Чаклунка Зландійка і її прислужники у палаці радіють - щастинки-золотинки подіяли на них.

Чаклунка Зландійка: Ой, як гарно!

Ой, як мені весело!

Так ніколи ще, ніколи,

Ще ніколи не було!

Чаклунка Зландійка: А тепер, приготуйтеся зустрічати Ковалів Щастя!

Посіпака: Он вони вже біжать! Недаремно я їм щастинки-золотинки по дорозі розкидав, щоб дорогу до нас знайшли.

Міньйон: А вони нас молотками не поб'ють? Усе-таки ковалі - хлопці дужі.

Чаклунка Зландійка: Не бійся! Я ж - чаклунка!

І тут до палацу вбігли Майстер Тік і Майстер Так.

Чаклунка Зландійка: Сердечно вітаю вас, дорогі брати-ковалі! (привітно усміхаються). Я давно чекаю на вас! Усе вийшло так, як було задумано.

Ковалі Щастя здивовано перезирнулися.

Майстер Тік: Нічого не розумію!

Майстер Так: Що й ким задумано?

Чаклунка Зландійка: Ображаєте! Я все задумала - виманила вас із Замку Годин, бо там ось-ось мала з'явитися зла Чаклунка Зландійка, яка хоче знищити вас. Їй не подобається, що ви куєте людям щасливий час. Вона хоче, щоб люди були нещасними. А я хочу врятувати вас. Тому й організувала викрадення золотого ковадла і чарівного мішка. Ще й золотинки розсипала по дорозі, щоб ви могли відшукати мене.

Посіпака і Міньйон: Правильно! Правильно! Правильно! (закивали головами)

Майстер Тік: Але ж до нас от-от мав прийти Дід Мороз!

Майстер Так: Ми ж начаклували йому щастинки-золотинки, щоб він долучив їх до новорічних подарунків!

Чаклунка Зландійка: Ха-ха! До вас мав прийти не Дід Мороз, а Чаклунка Зландійка, яка обернувся на Діда Мороза. І якби не я...

Посіпака і Міньйон: Правильно! Правильно! Правильно! ( і знову закивають головами).

Майстер Тік: А хто ж ви така?

Майстер Так: Так-так! Хто ж ви така?

Чаклунка Зландійка: Я - чарівниця Добродійка. І зичу всім добра. Тепер ми будемо діяти разом - ви куватиме щастинки-золотинки, а я розподілятиму їх кому слід. А це казна-що! Щастя мусять мати лише ті, хто заслужив його своєю покірною, слухняною поведінкою!

Посіпака і Міньйон: Правильно! Правильно! Правильно, Ваша Злість!.. Ой! (затуляють  рота)

Чаклунка Зландійка замахнувся на Посіпаку - той присів.

Майстер Тік: Ви не Добродійка! Ви - Чаклунка Зландійка!

Майстер Так: Так-так! Ви - зла чаклунка!

Чаклунка Зландійка: Ну й що?! Усе одно ви тепер будете працювати на мене. Бо я вас звідси не випущу!

Посіпака і Міньйон: Правильно! Правильно! Правильно! (закивали головами)

Майстер Тік: Ну добре! (підморгнув братові). Давай кувати!

Майстер Так: Так-так, давай! (і собі підморгнув).

Вони підійшли до ковадла і почали бити молотками, приспівуючи:

Майстер Тік і Майстер Так: Тік-так! Тік-так!

Тік-так! Таки

Куємо зараз навпаки –

Хай зникнуть

Всі хвилинки,

Щастинки-золотинки!..

♫

Посіпака і Міньйон кинулися до чарівного мішка - мішок був порожній.

Чаклунка Зландійка: Що ви наробили? (люто закричала).

Майстер Тік: Ми не куємо щастя злим і підступним!

Майстер Так: Так-так, такого ще не бувало!

Чаклунка Зландійка: Не бувало - так буде! Я вас примушу!

Чаклунка Зландійка тричі ляснула у долоні, і враз Ковалі Щастя опинилися у клітці.

Посіпака і Міньйон: Правильно! Правильно! Правильно!- Тепер не втечете! Хе-хе-хе!

 

VІІІ. Викрадення

♫

І тут раптом пролунав пронизливий свист, від якого і Чаклунка Зландійка, і прислужники попадали на підлогу. До палацу хтось залетів, схопив клітку з Ковалями Щастя і зник. Коли Чаклунка Зландійка підняла голову, нікого вже не було.

Чаклунка Зландійка: Що це таке? Хто насмілився обікрасти мене, всемогутню чаклунку?! Де ви були, Посіпако і Міньйон?! Чому не пильнували?!

Посіпака: Ваша Злість! Та ми ж упали від того свисту, як і ви!

Міньйон: Нічогісінько не бачили!

Чаклунка Зландійка: Негайно в погоню!

Посіпака: За ким? Ми ж нікого не бачили.

Чаклунка Зландійка: - Зате чули. Будемо шукати по свисту.

Міньйон: По свисту? Як?.. Та й свистіла якась нечиста сила...

Чаклунка Зландійка: А я хто?! Чаклунка із чаклунів! Хоч на край світу піду, а ковалів знайду! Вперед!..

І Чаклунка Зландійка вилетіла з палацу, а Посіпака і Міньйон за нею.

♫

Ледве вони зникли, як до палацу забіг Шерлок Холмс, Ватсон і Полісмен.

Ватсон: Та-ак! Нікого нема...

Полісмен: Треба взяти відбитки рук чи ніг…

Шерлок Холмс: Цікаво, цікаво… Сліди Ковалів Щастя обриваються тут.

Ватсон: Отже, звідси Ковалі Щастя пішли не своїми ногами.

Полісмен: Як не своїми ногами, чужими чи що? Дивно!

Ватсон: Дійсно дивно, як же вони покинули це місце?

Шерлок Холмс: Це елементарно, Ватсон. Оскільки крил у них нема, то хтось летючий їх звідси забрав. Полетіли і ми за ними.

Ватсон: Холмс, мушу визнати, що в нас немає крил. Як летіти?

Шерлок Холмс: Це елементарно, Ватсон. На землі я бачу відбитки ніг двох осіб - візьмемо цей слід і рушаємо в погоню.

Шерлок Холмс, Ватсон і Полісмен продовжують переслідування.

♫

X. Баби Свистухи

У своєму чудернацькому обійсті біля клітки з Ковалями Щастя стояли бабусі із довгими гачкуватими носами і розпатланим волоссям. У руках однієї мітла, на якій вона щойно прилетіла разом із кліткою. Мітлу віддає одному прислужнику, іншому – теплі рукавиці і хустку.

1 Баба Свистуха: Мої любі сестри, у нас гості. Зустрічайте!

Прислужник 1: А це, що наш обід?

1 Баба Свистуха: Темнота, який обід!?

2 Баба Свистуха: Та це ж Ковалі Щастя!

3 Баба Свистуха: Майстер Тік і Майстер Так!

Прислужник 2: Оце нам щастя привалило!

1 Баба Свистуха: Не привалило, а я їх сама притягла. Врятувала від тієї гидкої Зландійки!

Прислужник 1: А де наш обід?!

1 Баба Свистуха: Якщо не замовкнеш, нечиста, то ти будеш нашим обідом! Зрозуміла?

Прислужник 1: (бурчить) Так, зрозуміла, навіщо ж ображати?!

Прислужник 2: Та не слухайте її, вона просто голодна, от і верзе дурниці.

2 Баба Свистуха: (із злістю) Ану, досить базікати! (ласкаво звертається до ковалів) Не хвилюйтесь, тепер ви у безпеці. Зараз вас витягнемо із цієї чарівної клітки.

3 Баба Свистуха: От зараз як свисну - і будете вільні.

1 Баба Свистуха: А-ну постривай, я старша, і свистіти буду я. Не кажу я заклинання, щоб здійснилося бажання. Замість цього в мене свист - отакий я маю хист!

І бабуся пронизливо свиснула. І раптом мітла проти волі прислужника 1 розмахнулася і вдарила Бабу по голові.

1 Баба Свистуха: Ой! Що це було?!

Прислужник 1: (кидає мітлу і злякано промовляє) Це не я! Це мітла сама, чесно!

2 і 3 Баби Свистухи регочуть.

1 Баба Свистуха: Чого регочете?! Моя мітла такою зроду не була! Мітлу відкину геть, бо, напевне, вона перемерзла на тому лютому морозі?!

2 Баба Свистуха: Та це ти в нас отморожена, а не мітла. 700 років живеш, а чаклувати не навчилась. Зараз я все зроблю. Не кажу я заклинання, щоб здійснилося бажання. Замість цього в мене свист - отакий я маю хист!

♫

І бабуся пронизливо свиснула. І вмить руки баби примерзли до грат клітки.

1 і 3 Баби Свистухи регочуть.

2 Баба Свистуха: Ой-ой-ой! Руки примерзли! Клітка зачаклована! Відпусти!

1 Баба Свистуха: Так хто в нас приморожена?!

2 Баба Свистуха: Рятуйте!

Прислужники намагаються її врятувати, але нічого не виходить.

3 Баба Свистуха: Старієте, сестри, справитись з кліткою не в силах. Я ж вам казала, що старість не радість. Я – наймолодша, і тому найкраще чаклую. Не кажу я заклинання, щоб здійснилося бажання. Замість цього в мене свист - отакий я маю хист!

♫

Бабуся пронизливо свиснула і вдарила ногою по клітці, і враз бабусина нога опинилася між гратами і защемилася.

3 Баба Свистуха: Ой-йой! (відчайдушно скрикнула вона) Нога застрягла! Точно клітка зачаклована. Рятуйте!

♫

Баби Свистухи намагалися розморозити руки, витягти ногу, прислужники намагаються їмдопомогти, але нічого не виходить. Брати-ковалі перезирнулися.

Майстер Тік: Що, Спробуємо врятувати?

Майстер Так: Так-так, давай! Тільки спочатку, правду скажіть, хто ви?

1 Баба Свистуха: Та відьми ми!

2 Баба Свистуха: Баби Свистухи!

3 Баба Свистуха: Але добрі відьми.

1 Баба Свистуха: Бачите, врятували вас. А тепер ви нам допоможіть.

2 Баба Свистуха: Якщо можете...

3 Баба Свистуха: Будь ласка…

Брати вдарили молотками по ковадлу і заспівали:

Майстер Тік і Майстер Так: Тік-так! Тік-так!

Тік-так! Тік-так!

Рятуємо! Хай буде так!

♫

І Баби Свистухи звільнилися і  радісно засміялася:

1 Баба Свистуха: Ой, як гарно! Як же ви це зробили?

Майстер Тік: Ми просто накували вам щасливу хвилинку.

Майстер Так: Тат-так, хіба може бути щасливим той, у кого нога затиснута між ґрат чи приморожені руки? От ви й звільнилися.

2 Баба Свистуха: Чого ж ви самі не звільнитеся із клітки?

Майстер Тік: Ми куємо щастя для всіх.

Майстер Так: Тат-так, але для себе ми нічого зробити не можемо.

Майстер Тік: Ми куємо щастя тільки для інших - така наша казкова властивість.

3 Баба Свистуха: Накуйте нам ще хоч по одній хвилиночці щастя!

Майстер Тік: Не можемо.

Майстер Так: Щастя у неволі не кується.

1 Баба Свистуха: Але ж ви щойно кували?

Майстер Тік: Бо вас рятували.

Майстер Так: Так-так, рятували. А тепер ви задоволені?

1 Баба Свистуха: Ой! Яке там задоволення!.. Ми так страждаємо! Усі на нас: "Відьми! Відьми!"

2 Баба Свистуха: Хіба ж ми винні, що народилася відьмами?

3 Баба Свистуха: А душа в мене добра...

1 Баба Свистуха: Думаєте, відьмі щастя не хочеться?

Брати знову перезирнулися.

Майстер Тік: Може, вони й справді нещасні?

І брати знову взялися за молотки й заспівали:

Майстер Тік і Майстер Так: Тік-так! Тік-так!

Хай буде так:

Куємо ще хвилинку,

Щастинку-золотинку!

Баба Свистуха одразу радісно стрепенулися й заспівали:

1 Баба Свистуха: Стало весело так!

2 Баба Свистуха: Стало радісно так!..

3 Баба Свистуха: Так хочеться співати, що ноги самі йдуть у пляс…

♫

Доки Баби Свистухи співали і танцювали, Ковалів Щастя знову викрали учні казкової школи.

XІ. Перевертні

Чаклунка Зландійка та її прислужники блукали по лісах, прислухаючись до кожного свисту. Чаклунці весь час доводилося чекати прислужників.

Чаклунка Зландійка: Ну що ви повзете, як черепахи?!

Посіпака: Еге! Хе-хе! Вам добре, ви чаклунка, ви собі линете, линете над землею... А ми по тій землі ногами біжемо...

Міньйон: Та й нащо ви нас чекаєте? Нащо ми вам здалися?

Чаклунка Зландійка: Бо разом треба! Разом!

Посіпака: То ви самі боїтеся?

Чаклунка Зландійка: Перестань! Бо я тобі! Бо я тебе!.. Одна справа переляк, інша - тактика. Ти підеш перший, а ми за тобою.

Посіпака: Ага! Щоб мене побили, а ви втечете...

Чаклунка Зландійка: Ну досить, досить верзти дурниці! Розбазікався! Треба негайно перевтілюватися, щоб нас не впізнали.

Міньйон: А в кого будемо перевтілюватися?

Чаклунка Зландійка: Я - у Діда Мороза, ви - у Снігуроньок. Ковалі саме чекали на Діда Мороза.

Раз, два, три, чотири, п'ять!

Починаю чаклувать!..

Зайди за кущ і повернись –

Снігуронькою обернись!

Посіпака і Міньйон зайшли за кущ і вийшли звідти вже у подобі Снігуроньок.

Чаклунка Зландійка: Зайду за кущ і повернусь –

Дідом Морозом обернусь!

Чаклунка Зландійка зайшла за кущ і повернувся звідти Дідом Морозом.

Здалеку почувся свист. На нього й попрямували Чаклунка Зландійка з прислужниками. А з-за товстелезного дуба за ними стежили Шерлок Холмс, Ватсон і Полісмен.

Ватсон: Ви бачили це Холмс?

Шерлок Холмс: Та-ак! Цікаво…

Полісмен: Треба терміново їх затримати і притягти до відповідальності.

Шерлок Холмс: Заарештовувати їх ще рано, мій нетерплячий друже.

Ватсон: Я не розумію вас, Холмс. Чому?

Шерлок Холмс: Це елементарно, Ватсон. Хай спочатку приведуть нас до Ковалів Щастя. І там будемо ловити їх на гарячому!

Полісмен: Добре, містер Холмс. Тому переслідування триває!

Шерлок Холмс: Тож прямуємо за ними, джентельмени.

І Шерлок Холмс, Ватсон і Полісмен продовжили переслідування.

♫

 

XІІ. Учні казкової школи

А тим часом Ковалі Щастя опинилися серед лісової галявини в оточені юних красунь.

Юні красуні пританцьовують навколо клітки і веселяться.

Дочка Попелюшки: Ура! Нам вдалося! Ми встигли врятувати Ковалів Щастя від тих бридких Баб Свистух!

Дочка Червоної Шапочки: Тепер Новий рік прийде вчасно!

Дочка Рапунцель: І кожна дитина отримає свій подарунок!

Дочка Білосніжки: Й кожна дитина отримає щастинку-золотинку!

Дочка Золотоволоски: І ми зможемо здійснити свої бажання! Ура!.. Ура!..

Майстер Тік: Стоп! (ніхто не реагує, тому підвищує голос) Тихо! Дівчаточка, ми вдячні вам за порятунок, але скажіть що тут діється?

Майстер Так: Так-так, скажіть хто ви такі і чому так радієте?

Дочка Попелюшки: Вибачте. Дійсно, ми з вами не знайомі особисто. Дівчата, давайте знайомитися.

Дівчата стають в один рядочок і по черзі представляються.

Дочка Червоної Шапочки: Мене звати Серіз Худ. Я дочка Червоної Шапочки! Моя чарівна накидка дісталася від моєї сміливої матері.

Дочка Рапунцель: А мене зовуть Холі О’Хара. Моє розкішне волосся дісталось мені від моєї матері - Рапунцель.

Дочка Білосніжки: Моє ім’я - Епл Вайт. І з моєю вродою ніхто не може зрівнятися, бо я дочка Білосніжки.

Дочка Золотоволоски: А мене звати Блонді Локс. Моя мати - Золотоволоска, навчила мене розмовляти з тваринами.

Дочка Попелюшки: А моє ім’я – Ешлін Елла. Я часто запізнююся, тому моя сукня перетворюється на лахміття, бо моя мати – Попелюшка.. А разом ми учні казкової школи …

Дівчата (разом): Евер Афтер Хай!

Майстер Тік: Гарні дівчата, але дивні імена.

Майстер Так: Так-так, чудернацька назва школи.

Дочка Червоної Шапочки: Не дивні, а модні та сучасні.

Майстер Тік: Зрозуміло, хай буде так, головне, щоб ваші батьки не забували, як вас звати.

Дочка Рапунцель: І наша казкова школа найкраща! Ми ж зуміли на уроці інформатики перехопити ваш сигнал СОС і прийти на допомогу.

Майстер Так: Так-так, тут ви молодці, правильно зробили, що нас врятували.

Майстер Тік: Але навіщо?

Дочка Білосніжки: Як навіщо?! Ми хочемо щастя у новому році!

Майстер Так: А точніше?

Дочка Золотоволоски: Ми хочемо здійснення наших заповітних мрій!

Майстер Тік: І до чого тут ми?

Дочка Попелюшки: Я до чого?! Не зрозуміла, помилка сталася чи, що? Треба перевірити. Ви Ковалі Щастя?

Майстри (разом): Так!

Дочка Попелюшки: Ви куєте хвилини щастя в новому році?

Майстри (разом): Так!

Дочка Рапунцель: Так наше щастя у здійсненні наших мрій!

Майстер Тік: І ви хочете, що б накували вам здійснення мрій?

Дівчата (разом): Так!!!

Майстер Так: Так-воно-так, але є одна невеличка проблема?

Дівчата (разом): Яка?

Майстер Тік: Решітка.

Майстер Так: Розумієте, ми не можемо кувати у неволі.

Дочка Золотоволоски: Це не проблема! У мене є чарівний ключик, який відчиняє будь-які двері і замки. (Шукає його скрізь). Та де ж він?

Дочка Попелюшки: Сподіваюсь ти його не загубила, як я свою кришталеву туфельку на останній дискотеці?

Дочка Рапунцель: А може ти його загубила, як ми спускалися з башти?

Дочка Білосніжки: А може…

Дочка Золотоволоски: Дівчата, не вигадуйте. Ключ у надійний схованці. (Витягує ключ на мотузці) Ось, він, рідненький.

Дочка Червоної Шапочки: Давай до справи швидше.

Дочка Золотоволоски відмикає чарівні грати і ковалі на свободі.

♫

Майстер Тік: Тепер можна і кувати.

Майстер Так: Так-так, які ваші мрії?

Дівчата (разом): Я хочу….

Майстер Тік: Дівчата, тихо! Давайте ще раз, але тепер по черзі.

Дочка Попелюшки: Можна я перша. Я хочу навчитися танцювати так, щоб перемогти в шоу «Танцюють всі» і виграти 100000 зелених.

Майстер Тік і Майстер Так: Тік-так! Тік-так!

Хай буде так.

♫

Дочка Попелюшки намагається танцювати, але виходить погано.

Майстер Тік: Не засмучуйся, треба ще підучитись і наступного разу все вийде.

Дочка Червоної Шапочки: Тепер моя черга. Я хочу буди моделлю і перемогти в шоу «Супер модель по-казковому» і виграти 200000 зелених.

Майстер Тік і Майстер Так: Тік-так! Тік-так!

Хай буде так.

♫

Дочка Червоної Шапочки намагається дефілювати, але нічого не виходить

Майстер Так: Треба трішки менші каблуки, і все гаразд.

Дочка Рапунцель: А я хочу мати такий голос, щоб перемогти в шоу «Х-фактор» і виграти 300000 зелених.

♫

Дочка Рапунцель намагається співати, але їй це не вдається.

Майстер Тік: Голос є, а от над слухом треба попрацювати.

Дочка Білосніжки: А я хочу…

Майстер Так: Перемогти в шоу «Майстер Шеф» і виграти 400000 зелених.

Дочка Білосніжки: А як ви здогадалися?!

Дочка Золотоволоски: А я хочу…

Майстер Тік: Перемогти в шоу «Україна має талант» і виграти 500000 зелених.

Дочка Золотоволоски: А що тут такого? Гроші – це круто.

Майстер Так: Ох, ця сучасна молодь. Та не в грошах щастя.

Дівчата (разом): А в чому?

Майстри (разом): У дружбі!

Майстер Тік: Щастя – мати друга.

Майстер Так: А мати двох друзів – подвійне щастя.

Майстер Тік: А вас п’ятеро, тому ваше щастя у вашій міцній дружбі.

Майстер Так: Навчіться віддано дружити, разом переживати сум і разом радіти, і ви будете всі щасливі. Зрозуміло?

Дівчата (разом): Так…

Майстер Тік: Дівчата, не засмучуйтеся. Давайте дружити разом.

Майстер Так: І разом веселитися і танцювати. Згодні?

Дівчата (разом): Так!!!

Майстер Тік і Майстер Так: Тік-так! Тік-так!

Хай буде так.

♫

Дівчатка разом з ковалями танцюють.

 

XІІ. Казкова поліція

І тут раптом з'явилися на мітлах Баби Свистухи і піднімають шум.

1 Баба Свистуха: А, от хто викрав наше щастя!

2 Баба Свистуха: Це ж учні казкової школи, малі пакосники!

Дочка Рапунцель: Не викрали, а врятували від сварливих баб.

1 Баба Свистуха: Ви погляньте на неї, яка не вихована: ображає немічну, стареньку і добру бабусю.

Дочка Попелюшки: Від вашої доброти аж у вухах свистить.

2 Баба Свистуха: Та я тобі зараз …

І тут раптом з'явилися Дід Мороз і Снігуронька. Не справжні, звичайно, а перевертні - Чаклунка Зландійкака та її прислужники

1 Баба Свистуха здригнулася, втягнула носом повітря і підозріливо спитала:
1 Баба Свистуха: Ви хто такі і що вам треба

Майстер Тік: Та ви що? Не бачите?

Майстер Так: Це ж Дід Мороз і Снігуроньки!

Баба Свистуха знову втягла носом повітря і махнула на братів-ковалів рукою:

1 Баба Свистуха: Це ви нічого не бачите! А я все бачу, все відаю, бо я - відьма!

Чаклунка Зландійка: Я – старий добрий Дід Мороз! Кожна дитина мене знає.

Посіпака і Міньйон: А ми –його любі онучки – Снігурочки.

Баба Свистуха свиснула і тицьнула пальцем на Діда Мороза -Зландія:

1 Баба Свистуха: Мене не обдуриш. Це перевертні! Ану, перевертню, перевернись і, як дзиґа, покрутись.

І Чаклунка Зландійка почала на одній нозі крутитися разом зі своїми прислужниками, тому з них одразу злетіла машкара. Але Чаклунка Зландійка швидко промовила:

Чаклунка Зландійка:  Надійшла черга моя –

Чаклувати буду я!

Баба-баба-бабарига,

Закрутися, мов дзиґа!

І Баби Свистухи закрутилися дзиґою на одній нозі. Аж тут з'явився Шерлок Холмс, Ватсон, Полісмен, Справжній Дід Мороз і Снігурка. І пролунав звук свистка.

Ватсон: Стоп!

Полісмен: Руки вгору!

І Чаклунка Зландійка, її прислужники та Баби Свистухи вмить перестали крутитися, гепнулись на землю і сіли з піднятими догори руками.

Шерлок Холмс: Казкова поліція!

Дід Мороз: Ви заарештовані! Ватсон, наручники.

Снігурка: Дідусю, а може не треба наручники. Поглянь на них. 

Тепер ця вража сила

Покарана й безсила.

Тепер уже вона

Нікому не страшна!

Майстер Тік: Дійсно, не потрібні наручники…

Злодії (разом): Не треба, ми більше не будемо, чесно..

Снігурка: Дідусю, давай їх пробачимо, адже все закінчилося добре: ковалі цілі і неушкоджені, чарівні інструменти у них і скоро Новий Рік. Вони просто хотіли трішки щастя, але перестарались…

Майстер Так: Так-так, скоро Новий рік, і кожен має право на щастя і ці теж.

Дід Мороз: Ну, добре, переконали. Час кувати щастинки-золотинки, бо скоро Новий Рік. Друзі починайте.

Майстер Тік і Майстер Так: Тік-так! Тік-так!

Тік-так! Тік-так!

Тік-так! — і є хвилинка,

Щастинка-золотинка!

Ми - Щастя Ковалі!

Куєм щасливий час

Для всіх, для всіх

Для вас!

♫ Дід Мороз і Снігурка роздають новорічні подарунки із щастинками-золотинками і вітають з Новим Роком.

 

Гном 1: Бажаю вам щастя у Новому році,

Здоров’я, удачі на кожному кроці.

Щоб все, що задумалось вами, збулося,

Щоб радісно, світло усім вам жилося!

 

Гном 2: А мрія чарівна, щоб дійсністю стала,

Щоб кожна дитина у сні підростала.

Щоб кожне серденько любов’ю розквітло,

А кожна душа була чиста і світла!

 

Гном 3: На кожнім обличчі щоб усмішка квітла

І радість приходила щира і світла.

Щоб злагода й мир був у кожного в хаті

І всі ми були і щасливі, й багаті.

 

Гном 4: Бажаю всього, що найкраще у світі,

Щоб сонечком всі ви ходили зігріті.

І ласкою всі оповиті були.

І довго-предовго, щасливо жили.

 

Гном 5: В новорічний вечір дивний,

Дід Мороз нехай в торбині,

Як у дуже гарній казці,

Подарує купу щастя.

 

Гном 6: А Снігурка чарівна,

Усміхнеться, як весна,

Принесе здоров'я міх,

І щасливий теплий сміх.

 

Дід Мороз: Коли проб’є дванадцята година,

І старий рік зустрінеться з Новим,

Хай пощастить і Вам, і всій родині,

Ми зичимо, щоб посміхнулись Ви!

 

Снігурка: Хай казку принесе на крилах вечір,

І казка, щоб затрималась на вік,

І під ялинку щоб чарівні речі

Приніс Вам щедрий дядько Новий Рік!

♫ Фінальна пісня