Сценарій новорічного свята "Свято зими"
Голос за кадром: Всюди сяйво золоте, іграшок багато.
В залі гарні дітлахи зібрались на свято.
Учениця
Лісом осінь походила -
Все навкруг позолотила.
Залишила лиш ялинку
Їжачкові на хатинку. (Таня)
Учень
Відлетіли пташки, відлетіли
У далекі і теплі краї.
Всі гніздечка свої залишили
Й золоті, різнобарвні гаї. (Катя)
Учень
Позолочене листя висіло,
Але сумно без пісні було.
За птахами й воно полетіло,
Щоб пісні відшукати й тепло. (Назар)
Учень
Вітерець їх підносив у небо
І кружляв, і носив, танцював.
Та спочити і вітрові треба -
Він листочки на землю спускав. (Павло)
Учень
А вони ще хотіли літати.
Танцювати під свист вітерця.
Та і листячку час спочивати.
Так закінчилась казочка ця. (Матвій)
Учень
Стало сумно, усе потьмяніло.
Сад безмовний, безлистий стоїть.
Синє небо від хмар посіріло
І тепер вже дощить та дощить. (Алан)
Учень
Сіро й сиро, постійно негода —
Так кінчається осінь у нас.
Що поробиш — така вже природа,
І зимі вже приходити час. (Андрій)
Учениця. Ой! Тихо, хтось іде!
Під музику виходить Зима. Вона кружляє у танку і підходить до дітей. Лунають слова
Знову до нас завітала зима
Снігом покрила ліси і поля.
Сніг і хурделиця всюди гуляють
Мороз аж тріщить, всім дошкуляє.
Зима. Доброго дня, діти! Це я прийшла до вас — Зима! Принесла вам сніжку біленького, інею легенького, морозу кусючого, вітерцю летючого! Зустрічайте мене!
Йду до вас, щоб земля відпочила.
Я із снігом, з морозом приходжу сюди
І у мене чарівні є крила.
Як крилом я махну, снігом все загорну,
Можу землю я інеєм вкрити.
Заметіллю частенько над світом дихну,
Ріки льодом умію накрити.
Але я ще і радість умію нести
І люблю з дітьми в ігри погратись.
Ще люблю пощипати усіх за носи.
Посміятись, порозважатись.
Зима. Я вас не налякала своїм приходом?
Учень. Ні, ми чекали тебе.
Зима. Ви хотіли, щоб я прийшла? (Відповідають) І не боялися?
Учениця. Ми чекали і навіть приготувалися.
Зима. А що ви робили?
Учень. Ми вірші вивчили про зиму, пісні та танці...
Зима. Ох, як чудово! Мені дуже хочеться побачити ваш танець!
Танцює 1-й клас
Зима. Чудово, мої любі звірята! Які ж ви всі молодці! Скажу по секрету, що прийшла я не сама. Нумо, мої помічники й помічниці, допоможіть мені!
Летять, летять сніжинки
На поле, ліс і сад,
Веселий свій таночок
Танцює снігопад.
Надворі – лютий холод,
Тепла давно нема.
Заліз в копичку зайчик
І солодко дріма.
Мете хвостом лисичка
Сніжок біля сосни.
В барлозі спить ведмедик,
Солодкі бачить сни.
Ось і знову зима білоброва
Побілила поля і хати,
Заквітчала у іній діброву,
Через річку наводить мости.
Поспішає зима, поспішає,
Підганяє мороз, холоди:
Скоро, скоро з далекого краю
Рік Новий завітає сюди.
Під кружляння веселих сніжинок
Почали готуватись і ми,
Щоб зустріти при світлі ялинок
Найдорожчого гостя зими.
Сніжинки зранку вже кружляють,
Одна одній промовляють:
“Ми сьогодні загадкові,
Сяєм, ніби іграшкові.
Прикрашала нас сама
Красуня Матінка-зима.
З нею Рік Новий крокує,
Свято й радість всім дарує”.
Зима танцює танець зі своїми помічниками
(2 клас)
Зима. За такий чудовий танок вам дякую, а тепер я хочу показати ще одного гостя, мою помічницю - Снігову Бабу. Діти її роблять такою симпатичною, веселою. А ось і вона, зустрічайте!
Під музику заходить Снігова Баба із сніговичатами
Я – веселий сніговик!
І до снігу взимку звик!
Не сиджу ані хвилинки!
Забіг в гості до хмаринки,
А там снігу – ба… гора!
Ось це – справжня вже зима!
Я давай його штовхати
На подвір’я і на хати,
Щоб санчата всі дістали,
Щоб на лижі дружно стали,
Щоб ніхто не сумував,
В гості Новий рік чекав!
Сніговик для сніговички
Сплів із снігу рукавички.
Попросила сніговичка: —
Подаруй ще й черевички
Із бурульок крижаних,
Буду ковзати у них.
Із білого снігу мені кожушок
Зліпили дівчата й хлоп’ята.
Хоч зимно надворі і сипле сніжок,
Іти я не хочу до хати,
Бо тільки у теплу оселю ввійду -
Водичкою стану і вмить пропаду.
Сніжну бабу ми ліпили,
На санчата посадили.
Повезем її гуляти,
А вона від нас – тікати.
Ми за нею скоком, скоком,
А вона все боком, боком,
За щось зачепилася,
З гірки покотилася.
Порошить метелиця
Білим снігом стелеться.
На подвір’я, як жива,
Вийшла Баба снігова.
Снігова Баба:
Доброго дня! Це я — Снігова Баба
І зімною мої Сніговичата.
У нас всіх змерзли ноженята,
Тож треба нам потанцювати.
Танець Снігової Баби та Сніговичат
Снігова Баба: Хух, нарешті нагрілись наші ніжки,
Можна відпочити трішки!
Пропоную я швиденько
Загадок відгадати жменьку.
Загадки
Узимку хто, Скажіть мені,
Малює квіти На вікні?
(Мороз)
Невеличкі дві хатини,
В них м’які і теплі стіни.
По п’ять братиків малих
Прожива в хатинах тих.
(Рукавички)
Сніг на полях
Лід на річках.
Метелиця гуляє.
Коли це буває?
(зима)
Росте вона зимою
Донизу головою
Тонеькою,
Прозорою,
Біло-голубою.
(бурулька)
Як цей білий цукор зветься,
Що із хмар взимі трясеться?
(сніг)
В огні не горить, у воді не тоне
( лід )
Влітку відпочивають, взимку дітей катають.
(санчата)
За селом була вона
Вся блискуча, чарівна,
По слизьких її боках
Їдуть діти в саночках.
(ковзанка)
По стежині, по дорозі
Бігти я у них не в змозі,
По снігу не йдуть як слід:
До вподоби – тільки лід.
(ковзани)
Зелену сукню маю,
Ніколи не міняю,
Один — єдиний раз на рік
ЇЇ я прикрашаю.
(Ялинка)
Снігова Баба:
Як же ви гарно відповідаєте! Справжні знавці загадок! Можемо продовжувати!
Гучний стук в двері перериває дійство
Хто це в двері гучно стука?
Це, напевно, Новий рік?
В гості лине завірюха!
Свіжий вітер. Білий сніг.
Виє-свище завірюха,
Замерзають мої вуха...
З а в і р ю х а: Хто це тут про мене знає?
Хто про мене розмовляє?
Снігом всіх позасипаю!
Вітром дужим налякаю!
Я - господарка зими!
Замету усе в сніги!
Завірюха , завірюха -
Сніжний вітер дме щодуху!
Замітає, замітає -
Віхола в танку кружляє! (Роман)
Заметілі, заметілі -
Все довкола в ковдрі білій!
Хуртовина, хуртовина -
Як у казці, мов картина! (Борис)
Все метелиця чудовим
Вкрила снігом загадковим!
Сніговії, сніговіі -
Снігом сиплять, віють, віють. (Микола)
В кожушках дерева білі
Тихо сплять, про весну мріють.
А, сніжниця - знай гуляє -
Сніг нам з неба розсипає! (Оксана)
Сипле, віє завірюха,
і, не знаючи знемоги,
заповзято вітер дмуха...
...Замело шляхи-дороги... (Єва)
Танцює танець із завірюшками
Снігова Баба:
Я перепрошую, а чи не могли б ви не дути так холодно? Бо вже скоро вуха відмерзнуть.
З а в і р ю х а: Ти дивись, і тут я запізнилася! Як це ти перша за мене прийшла на свято? І що цікавого ти можеш розповісти дітям? Скрізь свого гострого носа сунеш! А більше не будеш!
Схопила Снігову Бабу за носа-морквинку, забрала його і побігла геть. Засмутилася Снігова Баба, затулила пусте місце від носа руками, пішла в куток і плаче.
На сцену виходять Сніжинка і Зайчик. Щось між собою розмовляють. Та раптом чують, що хтось поруч тихо схлипує. Придивляються, хто це, підходять до Снігової Баби.
С н і ж и н к а: О, Баба Снігова! Вітаємо! Я не раз бачила тебе в дворах та на галявинах! Ти ж справжній символ зими!
З а й ч и к: (захоплено гукає): Ой, Снігова Баба! Справжнісінька! Ура, ура! Зима прийшла!
С н і ж и н к а: Яка ж ти пухнаста і білосніжна! А чому така сумна?
С н і г о в а Б а б а: Поспішала я на свято, а тут залетіла сердита Завірюха, побачила, що я з дітьми розважалася, от і забрала в мене носа. Не зможу я на свято прийти, хороводи водити, пісень співати. Бо ж яка я тепер Снігова Баба без своєї морквинки? Так, три кульки снігу (схлипує) ...
З а й ч и к: Не сумуй так, вона мені теж шкоди заподіяла - забрала мого святкового капелюшка! Я поспішаю до ялиночки, щоб загадати бажання і повернути його, а також - провести час із друзями!
С н і ж и н к а: Так, пішли з нами!
На сцену біля ялиночки вибігає Дракон.
Дракон: Ось і ялиночка. Скоро, скоро вже усі гості прийдуть, потрібно себе прикрасити (дістає з кишені та вдягає на себе срібний ланцюжок, говорить слова).
|
|
Я на свято поспішаю, |
|
Вибігають діти, танцюють танець.
Дракон: Ой, які молодці! І як гарно затанцювали всі! Тож тепер - усі на свято! Ось і ялиночка наша! Гляньте, яка красунечка! Ось і всі звірі вже по трішки сходяться
(на сцену виходять дітки у карнавальних костюмах, різні звірятка)
Ще трішечки, і Зима до нас на свято завітає!
Раптом на сцені здіймається шум та гвалт. Забігає шалена Завірюха.
З а в і р ю х а: На свято? Ви всі збираєтеся на свято? І мене не шукаєте, не гукаєте? Та-а-ак, це ти такий хитрий, Дракончику?
Дракон: Ну що ти, Завірюхо! Подумай трішки про свої вчинки! Як можна друзів залишати у біді? Пішли з нами на свято! Це мій 2024 рік зовсім скоро розпочнеться, я і тебе запрошую! Зовсім скоро всі будуть тут у своєму найкращому вбранні та з гарним настроєм! Ось поглянь, який у мене ланцюжок!!!
З а в і р ю х а: Ні, ні! З мене досить образ! Краще, я ось що в тебе позичу!
Швидко знімає з Дракона ланцюжок. Приміряє на себе.
З а в і р ю х а: Надзвичайно гарний ланцюжок! Правда ж, дітки? Тепер я точно отримаю найбільше подарунків, адже в мене є незвичайні прикраси: заячий святковий капелюшок, чудова яскрава морквинка... А цей ланцюжок - неймовірно красивий, сяє як зірки на свято (усе це показує)!
На сцену вибігають сніжинки і кружляють під музику декілька разів по сцені. На сцену виходять усі наші герої, крім Зими.
Завірюха злякалася такого шуму і втекла
Ялинка світиться гірляндами. Усі герої веселяться.
Дракон: Яке красиве свято, але здається нам когось не вистачає. Можливо ви, дітки, знаєте, кого?
Всі відповідають, що не вистачає Зими!
Дракон: Зимонько, ходи вже до нас! Ми лиш тебе чекаємо!
Зима: Привіт, діти, привіт звірята, рада бачити вас, мої помічники! Як у вас тут весело та святково!
З кутка швидко виходить Завірюха.
Зима: Ой, а хто це? (роздивляється здивовано) Хто ти? Може, звір? Чи істота магічна?
З а в і р ю х а: (жалібним голосом): Це я, Завірюха! Ви що, мене не впізнали?
Зима: Не знаю, ніколи не бачила, щоб у Завірюхи були такі дивні прикраси...
Завірюха стає в центрі, звертається до всіх.
З а в і р ю х а: Я соромлюсь, я боюся,
Я в пригодах зізнаюся!
Мене просто не чекали
І усюди проганяли.
Пове́рну моркву й капелюшка!
Ну, пробачте Завірюшку!
Ось ще ланцюжок яскравий,
Забери, прошу ласкаво!
Я усе вам повертаю!
Можна хоч на свято скраю?
Зима: Ти можеш залишатися з нами і допомагати роздавати подарунки. Адже Новий Рік вчить нас лишати в минулому всі негаразди, а в рік, що наступає, брати лише хороші спогади та моменти. Тож всім діткам я принесла гостинці. Друзі, давайте їх роздавати!
Всі герої роздають подарунки
Всі герої разом:
Прощавайте, любі діти !
Далі ми йдемо по світу.
На землі дітей багато,
Треба всіх їх привітати.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку