Сценарій новорічного свята "Свято зими"

  Голос за кадром: Всюди сяйво золоте, іграшок багато.

                                  В залі гарні дітлахи зібрались на свято.

Учениця

Лісом осінь походила -

Все навкруг позолотила.

Залишила лиш ялинку

Їжачкові на хатинку.              (Таня)

Учень

Відлетіли пташки, відлетіли
У далекі і теплі краї.
Всі гніздечка свої залишили
Й золоті, різнобарвні гаї.         (Катя)

Учень

Позолочене листя висіло,
Але сумно без пісні було.
За птахами й воно полетіло,
Щоб пісні відшукати й тепло.   (Назар)

Учень

Вітерець їх підносив у небо

І кружляв, і носив, танцював.

Та спочити і вітрові треба -

Він листочки на землю спускав.    (Павло)

Учень

А вони ще хотіли літати.

Танцювати під свист вітерця.

Та і листячку час спочивати.

Так закінчилась казочка ця.           (Матвій)

Учень

Стало сумно, усе потьмяніло.

Сад безмовний, безлистий стоїть.

Синє небо від хмар посіріло

І тепер вже дощить та дощить.       (Алан)

Учень

Сіро й сиро, постійно негода —
Так кінчається осінь у нас.
Що поробиш — така вже природа,
І зимі вже приходити час.                 (Андрій)

Учениця. Ой! Тихо, хтось іде!

Під музику виходить Зима. Вона кружляє у танку і підходить до дітей. Лунають слова

Знову до нас завітала зима
Снігом покрила ліси і поля.
Сніг і хурделиця всюди гуляють
Мороз аж тріщить, всім дошкуляє.

Зима. Доброго дня, діти! Це я прийшла до вас — Зима! Принесла вам сніжку біленького, інею легенького, морозу кусючого, вітерцю летючого! Зустрічайте мене!

Йду до вас, щоб земля відпочила.
Я із снігом, з морозом приходжу сюди
І у мене чарівні є крила.
Як крилом я махну, снігом все загорну,
Можу землю я інеєм вкрити.
Заметіллю частенько над світом дихну,
Ріки льодом умію накрити.
Але я ще і радість умію нести
І люблю з дітьми в ігри погратись.
Ще люблю пощипати усіх за носи.
Посміятись, порозважатись.

Зима. Я вас не налякала своїм приходом?

Учень. Ні, ми чекали тебе.

Зима. Ви хотіли, щоб я прийшла? (Відповідають) І не боялися?

Учениця. Ми чекали і навіть приготувалися.

Зима. А що ви робили?

Учень. Ми вірші вивчили про зиму, пісні та танці...

Зима. Ох, як чудово! Мені дуже хочеться побачити ваш танець!

Танцює 1-й клас
 

Зима. Чудово, мої любі звірята! Які ж ви всі молодці! Скажу по секрету, що прийшла я не сама. Нумо, мої помічники й помічниці, допоможіть мені!

Летять, летять сніжинки
На поле, ліс і сад,
Веселий свій таночок
Танцює снігопад.

Надворі – лютий холод,
Тепла давно нема.
Заліз в копичку зайчик
І солодко дріма.

Мете хвостом лисичка
Сніжок біля сосни.
В барлозі спить ведмедик,
Солодкі бачить сни.

Ось і знову зима білоброва
Побілила поля і хати,
Заквітчала у іній діброву,
Через річку наводить мости.

Поспішає зима, поспішає,
Підганяє мороз, холоди:
Скоро, скоро з далекого краю
Рік Новий завітає сюди.

Під кружляння веселих сніжинок
Почали готуватись і ми,
Щоб зустріти при світлі ялинок
Найдорожчого гостя зими.

Сніжинки зранку вже кружляють,

Одна одній промовляють:

“Ми сьогодні загадкові,

Сяєм, ніби іграшкові.

Прикрашала нас сама

Красуня Матінка-зима.

З нею Рік Новий крокує,

Свято й радість всім дарує”.

Зима танцює танець зі своїми помічниками

(2 клас)

Зима. За такий чудовий танок вам дякую, а тепер я хочу показати ще одного гостя, мою помічницю - Снігову Бабу.  Діти її роблять такою симпатичною, веселою. А ось і вона, зустрічайте!

Під музику заходить Снігова Баба із сніговичатами

Я – веселий сніговик!
І до снігу взимку звик!
Не сиджу ані хвилинки!
Забіг в гості до хмаринки,
А там снігу – ба… гора!
Ось це – справжня вже зима!

Я давай його штовхати
На подвір’я і на хати,
Щоб санчата всі дістали,
Щоб на лижі дружно стали,
Щоб ніхто не сумував,
В гості Новий рік чекав!

Сніговик для сніговички

Сплів із снігу рукавички.

Попросила сніговичка: —

Подаруй ще й черевички

Із бурульок крижаних,

Буду ковзати у них.

Із білого снігу мені кожушок

Зліпили дівчата й хлоп’ята.

Хоч зимно надворі і сипле сніжок,

Іти я не хочу до хати,

Бо тільки у теплу оселю ввійду -

Водичкою стану і вмить пропаду.

Сніжну бабу ми ліпили,

На санчата посадили.

Повезем її гуляти,

А вона від нас – тікати.

Ми за нею скоком, скоком,

А вона все боком, боком,

За щось зачепилася,

З гірки покотилася.

Порошить метелиця

Білим снігом стелеться.

На подвір’я, як жива,

Вийшла Баба снігова.

Снігова Баба:

Доброго дня! Це я — Снігова Баба
І зімною мої Сніговичата.
У нас всіх змерзли ноженята,
Тож треба нам  потанцювати.
 

Танець Снігової Баби та Сніговичат

Снігова Баба:  Хух, нарешті нагрілись наші ніжки,

                           Можна відпочити трішки!

Пропоную я швиденько

Загадок відгадати жменьку.

Загадки

Узимку хто, Скажіть мені,
Малює квіти На вікні?
(Мороз)

 Невеличкі дві хатини,
В них м’які і теплі стіни.
По п’ять братиків малих
Прожива в хатинах тих.

(Рукавички)
 

Сніг на полях
Лід на річках.
Метелиця гуляє.
Коли це буває?
(зима)

Росте вона зимою
Донизу головою
Тонеькою,
Прозорою,
Біло-голубою.
(бурулька)

Як цей білий цукор зветься,
Що із хмар взимі трясеться?
(сніг)

В огні не горить, у воді не тоне
( лід )

Влітку відпочивають, взимку дітей катають.
(санчата)

 За селом була вона
Вся блискуча, чарівна,
По слизьких її боках
Їдуть діти в саночках.
(ковзанка)

По стежині, по дорозі
Бігти я у них не в змозі,
По снігу не йдуть як слід:
До вподоби – тільки лід.
(ковзани)

Зелену сукню маю,
Ніколи не міняю,
Один — єдиний раз на рік
ЇЇ я прикрашаю.
(Ялинка)

Снігова Баба:

Як же ви гарно відповідаєте! Справжні знавці загадок! Можемо продовжувати!

Гучний стук в двері перериває дійство

Хто це в двері гучно стука?
Це, напевно, Новий рік?
В гості лине завірюха!
Свіжий вітер. Білий сніг.
Виє-свище завірюха,
Замерзають мої вуха...

З а в і р ю х а:  Хто це тут про мене знає?
                         Хто про мене розмовляє?
                         Снігом всіх позасипаю!
                         Вітром дужим налякаю!
                         Я - господарка зими!
                         Замету усе в сніги!

Завірюха , завірюха -
Сніжний вітер дме щодуху!
Замітає, замітає -
Віхола в танку кружляє!   (Роман)

Заметілі, заметілі -
Все довкола в ковдрі білій!
Хуртовина, хуртовина -
Як у казці, мов картина!    (Борис)

Все метелиця чудовим
Вкрила снігом загадковим!
Сніговії, сніговіі -
Снігом сиплять, віють, віють.   (Микола)

В кожушках дерева білі
Тихо сплять, про весну мріють.
А, сніжниця - знай гуляє -
Сніг нам з неба розсипає!  (Оксана)

Сипле, віє завірюха,  
і, не знаючи знемоги,    
заповзято вітер дмуха...
...Замело шляхи-дороги...    (Єва)

Танцює танець із завірюшками

Снігова Баба:

Я перепрошую, а чи не могли б ви не дути так холодно? Бо вже скоро вуха відмерзнуть.

З а в і р ю х а: Ти дивись, і тут я запізнилася! Як це ти перша за мене прийшла на свято? І що цікавого ти можеш розповісти дітям? Скрізь свого гострого носа сунеш! А більше не будеш!

Схопила Снігову Бабу за носа-морквинку, забрала його і побігла геть. Засмутилася Снігова Баба, затулила пусте місце від носа руками, пішла в куток і плаче.

На сцену виходять Сніжинка і Зайчик. Щось між собою розмовляють. Та раптом чують, що хтось поруч тихо схлипує. Придивляються, хто це, підходять до Снігової Баби.

С н і ж и н к а: О, Баба Снігова! Вітаємо! Я не раз бачила тебе в дворах та на галявинах! Ти ж справжній символ зими!

З а й ч и к: (захоплено гукає): Ой, Снігова Баба! Справжнісінька! Ура, ура! Зима прийшла!

С н і ж и н к а: Яка ж ти пухнаста і білосніжна! А чому така сумна?

С н і г о в а  Б а б а: Поспішала я на свято, а тут залетіла сердита Завірюха, побачила, що я з дітьми розважалася, от і забрала в мене носа. Не зможу я на свято прийти, хороводи водити, пісень співати. Бо ж яка я тепер Снігова Баба без своєї морквинки? Так, три кульки снігу  (схлипує) ... 

З а й ч и к: Не сумуй так, вона мені теж шкоди заподіяла - забрала мого святкового капелюшка! Я поспішаю до ялиночки, щоб загадати бажання і повернути його, а також - провести час із друзями!

С н і ж и н к а: Так, пішли з нами! 

На сцену біля ялиночки вибігає Дракон.

Дракон: Ось і ялиночка. Скоро, скоро вже усі гості прийдуть, потрібно себе прикрасити (дістає з кишені та вдягає на себе срібний ланцюжок, говорить слова).

Вибігають діти, танцюють танець.

Дракон: Ой, які молодці! І як гарно затанцювали всі! Тож тепер - усі на свято! Ось і ялиночка наша! Гляньте, яка красунечка! Ось і всі звірі вже по трішки сходяться 

(на сцену виходять дітки у карнавальних костюмах, різні звірятка)

Ще трішечки, і Зима до нас на свято завітає!

Раптом на сцені здіймається шум та гвалт. Забігає шалена Завірюха.

З а в і р ю х а: На свято? Ви всі збираєтеся на свято? І мене не шукаєте, не гукаєте? Та-а-ак, це ти такий хитрий, Дракончику? 

Дракон: Ну що ти, Завірюхо! Подумай  трішки про свої вчинки! Як можна друзів залишати у біді? Пішли з нами на свято! Це мій 2024 рік зовсім скоро розпочнеться, я і тебе запрошую! Зовсім скоро всі будуть тут у своєму найкращому вбранні та з гарним настроєм! Ось поглянь, який у мене ланцюжок!!!

З а в і р ю х а: Ні, ні! З мене досить образ! Краще, я ось що в тебе позичу! 

Швидко знімає з Дракона ланцюжок. Приміряє на себе.

З а в і р ю х а: Надзвичайно гарний ланцюжок! Правда ж, дітки? Тепер я точно отримаю найбільше подарунків, адже в мене є незвичайні прикраси: заячий святковий капелюшок, чудова яскрава морквинка... А цей ланцюжок - неймовірно красивий, сяє як зірки на свято (усе це показує)!

На сцену вибігають сніжинки і кружляють під музику декілька разів по сцені. На сцену виходять усі наші герої, крім Зими.

Завірюха злякалася такого шуму і втекла

Ялинка світиться гірляндами. Усі герої веселяться.

Дракон: Яке красиве свято, але здається нам когось не вистачає. Можливо ви, дітки, знаєте, кого?

Всі відповідають, що не вистачає Зими!

Дракон: Зимонько, ходи вже до нас! Ми лиш тебе чекаємо!

Зима: Привіт, діти, привіт звірята, рада бачити вас, мої помічники! Як у вас тут весело та святково!

З кутка швидко виходить Завірюха.

Зима: Ой, а хто це? (роздивляється здивовано) Хто ти? Може, звір? Чи істота магічна? 

З а в і р ю х а: (жалібним голосом): Це я, Завірюха! Ви що, мене не впізнали?

Зима: Не знаю, ніколи не бачила, щоб у Завірюхи були такі дивні прикраси...

Завірюха стає в центрі, звертається до всіх.

З а в і р ю х а:  Я соромлюсь, я боюся, 
                         Я в пригодах зізнаюся!
                         Мене просто не чекали 
                         І усюди проганяли.
                         Пове́рну моркву й капелюшка! 
                         Ну, пробачте Завірюшку!
                         Ось ще ланцюжок яскравий,
                         Забери, прошу ласкаво! 
                         Я усе вам повертаю!
                         Можна хоч на свято скраю?

Зима: Ти можеш залишатися з нами і допомагати роздавати подарунки. Адже Новий Рік вчить нас лишати в минулому всі негаразди, а в рік, що наступає, брати лише хороші спогади та моменти. Тож всім діткам я принесла гостинці. Друзі, давайте їх роздавати!

Всі герої роздають подарунки

Всі герої разом:

Прощавайте, любі діти !

Далі ми йдемо по світу.

На землі дітей багато,

Треба всіх їх привітати.